Культурно-освітня сфера та духовне життя українського села в 1943–1950 рр. (за матеріалами центральних областей УРСР)

Сільські культурно-освітні установи, як правило, займалися інформуванням односельчан про стан справ у господарстві і населених пунктах, випускали стінні й світлові газети, організовували вечори запитань і відповідей. Водночас клуби і бібліотеки на виконання завдань партійної ідеології змушені були у всі культурно-масові заходи в обов'язковому порядку включати елементи політичної пропаганди та агітації, спрямовані передусім на прославляння Комуністичної партії і Сталіна, роз'яснення переваг соціалістичного способу життя, гостру критику міжнародного імперіалізму.

Особливої активності ця робота набувала під час виборчих кампаній. У більшості випадків пафосна агітація ігнорувала громадську думку і такі реалії сільського життя повоєнного часу, як голод 1946 - 1947 рр., важкі умови колгоспної праці, незадовільні соціально-побутові і матеріальні умови жителів села.

У підрозділі 4.2 ,,Вплив преси та радіомовлення на культурно-освітні процеси на селі” зроблено висновок, що у повоєнний період важливою складовою процесу ідеологізації духовного життя українського села виступали засоби масової інформації, які були представлені переважно періодичною пресою, а з часом і дротовим радіомовленням.

Найближчими до сільського життя були районні газети, випуск яких у складних умовах почали налагоджувати в усіх районах центральних областей України невдовзі після звільнення їх від окупантів. Всі вони без винятку були органами райкомів КП (б) У та районних Рад народних депутатів трудящих, а їх зміст повністю контролювався партійними комітетами і спрямовувався на збереження серед людей загального духовного піднесення, викликаного перемогою у війні, переведення його у русло трудової активності й подолання післявоєнних труднощів.

Важливе місце у культурному житті сільського населення посідало радіо, в програмах якого жителям села найбільш до вподоби були музично-пісенні передачі, записи драматичних творів та концертів художньої самодіяльності. Однак доступ сільських жителів до радіо був обмеженим, оскільки технічна оснащеність і розгалуженість сільської радіомережі у повоєнні роки перебувала на низькому рівні.

Не маючи альтернативи і підпорядковані партійній ідеології, засоби масової інформації були єдиним тлумачем подій місцевого, внутрішнього і міжнародного життя. Крім суто інформаційних функцій, преса, а особливо радіо, сприяли розширенню культурного світогляду сільських жителів, висвітлюючи на сторінках газет проблеми культури, включаючи в радіопередачі музично-пісенні та драматичні твори.

У підрозділі 4.3 ,,Кіно в системі культурно-освітньої роботи у повоєнному селі” проаналізовано стан кінообслуговування сільського населення центральних областей України. Доведено, що в повоєнні роки у системі культурно-освітньої роботи кіно посідало важливе місце як дієвий пізнавально-виховний засіб та форма дозвілля сільського населення. Навіть при характерній для більшості кінострічок того часу прямолінійності й плакатності у тлумаченні теми, кіно, завдяки своїй образності, поєднанні рухового ефекту і звуку, давало можливість емоційного сприйняття екранного дійства і робило його зрозумілим і доступним кожній людині. До того ж кіно розглядалося як дієвий засіб агітаційно-пропагандистського інформування широких верств сільського населення в дусі пануючої тоді ідеології.

Цей вид мистецтва приваблював сільських глядачів своєю доступністю і користувався великою популярністю серед них. Вживалися заходи щодо забезпечення клубних установ стаціонарною кіноапаратурою та навчання кадрів кіномеханіків. Однак рівень кінообслуговування поліпшувався дуже повільно і більшість сільських населених пунктів обслуговувалася кінопересувками, забезпеченими застарілою апаратурою, що спричинювало низьку якість демонстрування фільмів. Системний характер в сільській місцевості мали порушення графіків завозу і демонстрування кінофільмів.

У висновках дисертації викладено основні результати дослідження, обґрунтовано положення, які виносяться на захист:

1. Історія культурно-освітньої сфери в селах центральних областей України в повоєнний період як наукова проблема в історіографії вивчена фрагментарно, що зумовило необхідність її дослідження на дисертаційному рівні. Залучена до роботи джерельна база - різноманітна та репрезентативна, дозволяє вирішити поставлені дослідницькі завдання.

2. Сільські культурно-освітні установи в роки війни зазнали великих руйнувань та збитків і були непридатні для використання, самої системи культурно-освітньої роботи в сільській місцевості на час визволення не існувало. Відновлення установ культури відбувалося в складних умовах дефіциту фінансових та матеріально-технічних ресурсів, незадовільного кадрового забезпечення. За таких обставин, як спосіб розв'язання проблеми, набув поширення метод ,,народної будови” із залученням громадськості до будівництва та ремонту об'єктів соціально-культурної сфери.

3. Навіть у несприятливих умовах повоєнного часу сільські культурно-освітні установи на кінець 1940-х рр. були практично відновлені, а їх робота мала помітний вплив на формування культурного середовища українського села.

4. Культурно-освітні процеси в сільській місцевості центральних областей України були позначені жорсткою цензурою і підпорядкуванням усіх форм і методів роботи з людьми завданням пануючої тоді комуністичної ідеології, що дозволяє визначити державну політику у сфері сільської культури в 1943 - 1950-х рр. як надмірно заполітизовану.

5. Найдоступнішими осередками дозвілля та місцем громадського спілкування різних верств сільського населення у повоєнні роки були сільські клуби, а також бібліотеки, в яких діяли гуртки художньої самодіяльності, здійснювалося книгообслуговування, проводилися культурно-масові, а також агітаційно-пропагандистські та інші сільські заходи.

6. Масовими і найбільш поширеними серед селян жанрами художньої творчості були драматичний та пісенно-хоровий. Навіть в умовах ідеологічного контролю значне місце в репертуарі клубних гуртків посідали твори народного мистецтва та українських класиків, які з великим задоволенням сприймалися сільськими глядачами і помітно впливали на формування їх духовного світогляду.

7. Популярністю у жителів села користувалися сільські бібліотеки та хати-читальні, які використовували стаціонарні та пересувні форми книгообслуговування. У тематиці бібліотечних фондів переважала політична література та художні твори, що возвеличували соціалістичний спосіб життя і пропагували радянський патріотизм.

8. Важливу інформаційно-просвітницьку роль у формуванні культурного середовища повоєнного села відігравала преса, радіо та кіно, які виступали практично безальтернативними джерелами інформації і тлумачами місцевих, внутрішніх і міжнародних подій з позицій пануючої ідеології.

9. Крім роботи, що здійснювалася клубами та бібліотеками, невід'ємною частиною культурно-освітніх процесів і задоволення духовних потреб людей в сільській місцевості були громадські форми дозвілля на основі народних традицій. Вони набували поширення, передусім там, де незадовільно працювали культурно-освітні установи і проводилися, як правило, за місцем проживання.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Їхній подвиг житиме у віках. - Черкаси, 2000. - 462 с.

2. Відновлення роботи культурно-освітніх закладів Києва та області після звільнення від нацистської окупації (1943 - 1945 рр.) // Вісник Черкаського університету. Серія ,,Історичні науки”. - Черкаси, 2005. - № 77. - С. 116 - 126.

3. Економічні збитки нанесені німецько-фашистськими окупантами на території Кам'янського району // Черкащина в контексті історії України. Матеріали Другої науково-краєзнавчої конференції Черкащини. - Черкаси, 2005. - С. 264 - 268.

4. Роль клубів в громадсько-культурному житті повоєнного села центральних областей України // Борисфен. - Дніпропетровськ, 2006. - № 4. - С. 20 - 22.

5. Організація пам'яткоохоронної роботи у повоєнний період (1944 - 1950 рр.) // Черкащина в контексті історії України. Матеріали Третьої науково-краєзнавчої конференції Черкащини. - Черкаси, 2007. - С. 52 - 57.

6. Художня самодіяльність та інші форми дозвілля у повоєнному українському селі // Вісник Черкаського університету. Серія ,,Історичні науки”. - Черкаси, 2008. - № 133 - 134. - С. 167 - 172.

7. Кінообслуговування сільського населення областей Центральної України у повоєнний період (1945 - 1950 рр.) // Український Південь у контексті вітчизняної історії: матеріали науково-практичної конференції. - Миколаїв-Одеса: ТОВ ВіД, 2008. - С. 108 - 117.

8. Радіофікація сіл Центральної України у повоєнні роки (1945 - 1950 рр.) // Наукові праці Миколаївського державного гуманітарного університету ім. Петра Могили. Історичні науки. - 2008. - Т. 88. - Вип. 75. - С. 129 - 132.

АНОТАЦІЯ

Шамрай О.Г. Культурно-освітня сфера та духовне життя українського села в 1943 - 1950 рр. (за матеріалами центральних областей УРСР). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі спеціальності 07.00.01 - Істрія України. - Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. - Черкаси, 2009.

Дисертацію присвячено дослідженню особливостей культурно-освітньої сфери та духовного життя українського села в 1943 - 1950 рр. за матеріалами центральних областей УРСР з'ясовано, що відновлення мережі культурно-освітньої сфери в сільській місцевості у повоєнний час відбувалося в складних суспільно-політичних та економічних умовах. На основі аналізу архівних документів, матеріалів преси та спогадів очевидців усебічно охарактеризовано зміст та форми культурно-освітньої роботи на селі.

Зроблено висновок, що робота сільських установ культури, як і все духовне життя українського села, перебувала під неослабним контролем партійних і радянських органів, які встановлювали жорсткі рамки художньо-творчої діяльності клубів, бібліотек та засобів масової інформації, підпорядковуючи її офіційній ідеології. Та навіть в таких умовах сільські культурно-освітні установи, опираючись на громадськість, своєю роботою сприяли збереженню основ народної культури і національних традицій.

Ключові слова: культурно-освітня сфера, духовне життя, село, клуби, бібліотеки, художня самодіяльність, репертуар, книжковий фонд.

АННОТАЦИЯ

Шамрай А.Г. Культурно-просветительная сфера и духовная жизнь украинского села в 1943 - 1950 гг. (по материалам центральных областей УССР). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Черкасский национальный университет имени Богдана Хмельницкого. - Черкассы, 2009.

Диссертация посвящена исследованию особенностей культурно-просветительной сферы и духовной жизни украинского села в 1943 - 1950 гг. На материалах центральных областей УССР установлено, что возобновление сети культурно-просветительной сферы в сельской местности в послевоенное время происходило в сложных общественно-политических и экономических условиях. На основании анализа архивных документов, материалов прессы и воспоминаний очевидцев всесторонне охарактеризовано содержание и формы культурно-просветительной работы в селе.

Наиболее доступными местами досуга и общения разных слоев сельского населения в послевоенные годы были сельские клубы, а также библиотеки, в которых действовали кружки художественной самодеятельности, осуществлялось книгообслуживание, проводились культурно-массовые, а также агитационно-пропагандистские и другие сельские мероприятия. Массовыми и наиболее распространенными среди крестьян были драматический и песенно-хоровой жанры художественного творчества. Важную информационно-просветительную роль в формировании культурной среды послевоенного села играли пресса, радио и кино, которые выступали практично безальтернативными источниками информации о местных, внутренних и международных событий.

Сделано вывод, что работа сельских учреждений культуры, как и вся духовная жизнь украинского села, находилась под неослабным контролем партийных и советских органов, которые устанавливали жесткие рамки художественно-творческой деятельности клубов, библиотек и средств массовой информации, подчиняя ее официальной идеологии. Но даже в таких условиях сельские культурно-просветительные учреждения, опираясь на общественность, своей работой содействовали сохранению основ народной культуры и национальных традиций.

Ключевые слова: культурно-просветительная сфера, духовная жизнь, село, клубы, библиотеки, художественная самодеятельность, репертуар, книжный фонд.

ANNOTATION

Shamrai O.H. CuIturaI educationaI and spirituaI Iife of a Ukrainian viIIage in 1943 - 1950 ieth. ( documents of centraI regions of Ukrainian SSR) Manuscript.

Thesis to get candidate's degree of historic sciences on speciaIity 07.00.01 - History of Ukraine.

Cherkasy NationaI University after Bohdan KhmeInytsky, Cherkasy 2009.

This thesis is dedicated to find out pecuIiarities of cuIturaI educationaI and spiritual Iife of Ukrainian viIIage in 1943-1950 ieth. The documents of the centraI regions of the Ukrainian SSR testity to the fact that the restoration of cuIturaI educationaI sphere in ruraI area in post-war period was in difficuIt economic and poIiticaI conditions.

On the basis of archives documents, press, recoIIections of eye-witnesses the content of the forms of cuIturaI educationaI work in the viIIage is thoroughIy anaIysed.

I came to a concIusion that the work of viIIage cuIturaI estabIishments as weII as spirituaI Iife of a Ukrainian viIIage was under thorough controI of party and soviet bodies of power that controIIed the work of amateur activity of cIubs, Iibraries and mass media subjecting them to officiaI ideoIogy.

But nevertheIess viIIage cuIturaI educationaI estabIishments supported by community kept the nationaI traditions and culture.

Key words: cuIturaI and educationaI sphere, spirituaI Iife, viIIage, cIubs, Iibraries, amateur activity, repertoire, book stock.

Размещено на Allbest.ru