Соціокультурна характеристика науково-педагогічних працівників університетів наддніпрянської України другої половини ХІХ – початку ХХ століття

Основні результати дисертаційного дослідження

Аналіз стану наукової розробки поданої проблеми засвідчив, що досі вона не була предметом спеціального вивчення. Залучена до дослідження джерельна база є репрезентативною та достовірною, дозволяє вичерпно дослідити обрану тему.

У вивченні історіографії проблем вищих навчальних закладів освіти - університетів Наддніпрянської України та їх науково-педагогічних працівників - було виділено такі періоди: перший дореволюційний розпочався у 70-80-х роках ХІХ ст. і завершився зі встановленням радянської влади, другий - радянський - охоплює 1920-1990 рр., третій починається з першої половини 1990-х рр. і триває до сьогодні.

Загальне соціально-політичне та економічне становище в країні, культурологічний рівень суспільства ХІХ - початку ХХ ст. об'єктивно потребували значної кількості висококваліфікованих спеціалістів з вищою освітою. Внаслідок цього кількість членів професорсько-викладацьких колективів збільшувалися, покращувався їх склад. Доведено, що вони репрезентували різні соціальні верстви, національні і конфесійні групи, що в цілому відповідало світовим тенденціям становлення індустріального суспільства.

Зауважено, що складний шлях входження до професійно-корпоративної групи, незадовільне фінансування державою вищих навчальних закладів, різні можливості заняття академічною кар'єрою різних майнових верств сприяли тому, що науково-педагогічну діяльність обирали в переважній більшості сподвижники науки, для яких науково-педагогічна діяльність стає життєвою необхідністю в плані реалізації свого інтелектуального, педагогічного й творчого потенціалу.

З'ясовано, що проблеми з комплектацією штатів науково-педагогічних працівників університетів вирішувалися керівництвом за рахунок інституту приват-доцентства (позаштатних викладачів), збільшення кількості надштатних викладачів. Залучення позаштатних викладачів мало позитивний вплив на підвищення наукового рівня викладання, адже викладачі приходили до університету здебільшого маючи вже практичний досвід роботи в різних установах, навчальних закладах, пройшовши підготовку у вітчизняних і зарубіжних закладах освіти. Вітчизняна вища школа завдяки загальним зусиллям вчених змогла швидко підготувати науково-педагогічну зміну через приват-доцентуру й забезпечила на початку ХХ ст. достатньо високий рівень навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи та повноцінну роботу університетів. Зазначається, що повністю вирішити проблему із заміщенням вакантних викладацьких посад університетам не вдалося.

Виконання науково-педагогічними колективами своїх функціональних обов'язків відбувалось під жорстким адміністративним і державним контролем. Влада постійно намагалася обмежити самостійність університетських корпорацій, розглядала вчених перш за все як державних чиновників, які повинні були працювати в жорстко визначених бюрократичних рамках. Зазначена соціально-політична ситуація встановлювала додаткові бюрократичні бар'єри на шляху розвитку освіти в університетах, що йшло всупереч збільшенню міжнародного авторитету вітчизняних вчених на загальноєвропейському науковому просторі.

Матеріальне благополуччя основної маси професорсько-викладацьких штатів університетів залежало від науково-педагогічної діяльності. За джерелами добробуту переважну більшість науково-педагогічних працівників можна віднести до державних чиновників, оскільки вони не мали прибуткової нерухомості і не займались підприємницькою діяльністю. Зазначимо, що за їх життєвим стандартом основну частину науковців можна порівняти з тими верствами населення міста, які на Заході характеризуються як “середній клас”. Проте незадовільне матеріальне забезпечення порівняно з іншими професійними групами та невпевненість у завтрашньому дні сприяли процесу відтоку науковців в інші сфери, насамперед до державного апарату.

Доведено, що з останньої чверті ХІХ ст. стає переважаючим процес формування штатів університетів за рахунок власних випускників і запрошення випускників вітчизняних закладів освіти на заміну професорам-іноземцям. На початку ХХ ст. Міністерство народної освіти повернулося до практики організації спеціалізованих наукових центрів з різних галузей науки на базі зарубіжних і вітчизняних університетів. Це сприяло інтеграції вітчизняних університетів в європейський науковоосвітній простір, підвищувало якість підготовки працівників вищої школи.

Протягом ХІХ ст. у Російській імперії остаточно сформувалася система наукової атестації науково-педагогічних працівників, що розповсюджувалась і на університети Наддніпрянської України. Вона мала свої специфічні риси порівняно з європейськими вищими навчальними закладами. З'ясовано, що упродовж другої половини ХІХ - на початку ХХ ст. в освітянських колах велась дискусія з приводу доцільності існування двоступеневої системи наукової атестації “магістр - доктор”, підготовки й захисту двох дисертацій та вносилися пропозиції щодо проведення реформи в системі присудження наукових ступенів і вчених звань.

У другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. в університетах проведення практичних занять стає офіційно затвердженим, удосконалюються їх форми, формується навчально-методичне забезпечення. Практичні заняття впроваджуються майже до всіх предметів навчання факультетів університетів, що суттєво покращувало якість підготовки студентів. Аудиторна робота викладачів зі студентами доповнювалась позааудиторною та індивідуальною роботою, причому саме індивідуальна робота поступово все більшою мірою визначала якість навчально-виховного процесу.

У зазначений період продовжувалось зближення навчальної та наукової діяльності викладачів університетів. Дослідження вчених, проведені під час навчання в аспірантурі, наукових відрядженнях, під час роботи над дисертаціями, монографіями і т.п., знаходили втілення в навчально-виховному процесі, в курсах лекцій, навчальних планах, планах семінарів і практичних занять тощо.

Встановлено, що у другій половині ХІХ ст. у Російській імперії розвиток провідних галузей науки відбувався в кількох організаційних формах: науково-дослідна робота професорів і доцентів на факультетах університетів, у межах і в інтересах навчально-виховного процесу, науково-пошукова і видавнича діяльність в урядових структурах, добровільна праця шанувальників природознавчих і гуманітарних наук у різноманітних наукових товариствах.

У стінах університетів протягом другої половини ХІХ - на початку ХХ ст. під керівництвом провідних педагогів і вчених зароджувалися наукові напрями і школи. За рахунок участі вітчизняних вчених у міжнародних наукових конференціях, конгресах, з'їздах, обміну літературою тощо здійснювалося знайомство з сучасними методиками ведення досліджень з різних галузей науки, розширювалась тематика наукових досліджень з природничих і гуманітарних наук. Це впливало на входження науково-педагогічної інтелігенції до загальноєвропейського наукового й освітнього співтовариства. Негативно позначився на поступі наукового потенціалу суспільства штучний поділ на вузівську та академічну науку.

Зростання значення науки й освіти у суспільстві в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. зумовило запровадження практичних досягнень вчених - винаходів, інженерних проектів, різноманітних методик - у промисловість, транспорт, сільське господарство, суттєво розширило й культурно-просвітницький вплив університетів. Використовуючи свій практичний, творчий потенціал, науково-педагогічні працівники університетів реалізували або намагалися вирішувати багато питань, пов'язаних як з їх професійною діяльністю, так і з суспільним життям.

Водночас наголосимо, що науково-педагогічна інтелігенція не зуміла відіграти роль еліти в процесах модернізації. У перехідному суспільстві соціальний портрет науково-педагогічної інтелігенції зберігав забагато рис традиційного суспільства і насамперед - велику залежність від державних імперських структур. Спостерігалося певне відставання у формуванні науково-педагогічної інтелігенції як науково-культурної еліти модерного суспільства. Це призвело до того, що ініціатива у визначенні шляхів вирішення (чи невирішення) актуальних проблем модернізації Наддніпрянщини (перш за все освітні, наукові, культурні, національні проблеми тощо), на жаль, належала не науковій еліті, а здебільшого реакційно-“охоронним” колам правлячої еліти.

Проте головну провину за недостатнє використання потенціалу науково-педагогічної інтелігенції слід покласти на правлячу еліту Російської імперії. Вона не зрозуміла того, що наукова еліта відіграє в модерному суспільстві вирішальну роль у творенні нового матеріального й культурного світу, у творенні вирішальної сили прогресу - Людини. Науковцям не дозволили взяти повноцінну участь у вихованні критичної маси ініціативних людей, у творенні структур громадянського суспільства, у творенні модерної політичної еліти (освіченої, совісної, свідомої своєї відповідальності).

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Додонова Г.В. Соціальна динаміка науковців Наддніпрянської України в другій половині ХІХ - на початку ХХ століття // Південний архів: Зб. наук. праць. Істор. науки. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2006. - Вип. 21. - С. 53-60.

2. Додонова Г.В. Архівні та рукописні фонди вітчизняних вчених: склад, інформативні можливості, специфіка використання // Південний архів: Зб. наук. праць. Істор. науки. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2006. - Вип. 22. - С. 147-154 (співавтор С.Г. Водотика, здобувачу належить аналіз інфрмаційних можливостей особових фондів вчених кінця ХІХ - початку ХХ ст.).

3. Додонова Г.В. Соціально-правове становище наукової інтелігенції Наддніпрянської України в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Історичні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2006. - Т. 52. - Вип. 39. - С. 16-21.

4. Додонова Г.В. Культурно-просвітницька діяльність наукової інтелігенції Наддніпрянської України в другій половині ХХ - на початку ХХ ст. // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя: ЗНУ, 2006. - Вип. ХХ. - С. 89-94.

5. Додонова Г.В. Освітньо-кваліфікаційна характеристика наукової інтелігенції Наддніпрянської України в другій половині ХХ - на початку ХХ ст. // Південний архів: Зб. наук. праць. Істор. науки. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2006. - Вип. 23. - С. 207-214.

6. Додонова Г.В. Суспільна діяльність наукової інтелігенції Наддніпрянської України в другій половині ХХ - на початку ХХ ст. // Культура народов Причерноморья. Научный журнал. - 2006. - № 85. - С. 131-135.

7. Додонова Г.В. Соціально-економічне становище науково-педагогічних працівників університетів Наддніпрянської України в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - Запоріжжя: Просвіта, 2007. - Вип. ХХІ. - С. 107-111.

Анотація

Додонова Г.В. Соціокультурна характеристика науково-педагогічних працівників університетів Наддніпрянської України другої половини ХІХ - початку ХХ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2008.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню соціокультурних особливостей (специфічних рис) науково-педагогічних працівників університетів Наддніпрянської України другої половини ХІХ - початку ХХ ст. та з'ясуванню практичних здобутків представників професорсько-викладацьких колективів у суспільному розвитку Наддніпрянської України. У роботі на широкій фактологічній основі досліджено зміни у кількісному та якісному складі професорсько-викладацьких колективів університетів Наддніпрянської України. Чільне місце відведено вивченню соціально-економічних умов життя й діяльності наукової інтелігенції, визначенню їх соціального статусу в суспільстві досліджуваного періоду. З'ясовано джерела поповнення наукових кадрів та проаналізовано освітньо-кваліфікаційний рівень представників науково-педагогічних колективів. Комплексно охарактеризована науково-педагогічна, навчально-методична, науково-дослідна робота професорсько-викладацького складу університетів Наддніпрянщини. Визначені практичні здобутки участі науково-педагогічних працівників Київського, Харківського та Новоросійського університетів у модернізаційних процесах з різних сфер суспільства у пореформену добу.

Ключові слова: соціокультурна характеристика, науково-педагогічні працівники, вища освіта, Наддніпрянська Україна, інститут професорських стипендіатів, наукова атестація, наукові напрямки і школи, модернізація.

Summary

Dodonova А.V. Social and cultural characteristics of the academic staff of the universities in Naddnipryanska Ukraine of the second half of the ХІХ ^th - beginning of the ХХ ^th century. - Manuscript.

Dissertation for scientific degree of a candidate of historical sciences, speciality 07.00.01 - history of Ukraine. - Zaporizhzha National University, Zaporizhzha, 2008.

The dissertation is dedicated to the complex research of socio-cultural peculiarities (specific features) of the academic staff of Naddnipryanska Ukraine of the second half of the ХІХ ^th - beginning of the ХХ ^th century and the practical results of the academic staff members in the social development of Naddnipryanska Ukraine. The changes of quantitative and quantitative structure of the academic staff of Naddnipryanska Ukraine universities have been investigated. The main stress has been made on the study of social-economic condition of life and activity of science people, their status in a society of that period. The sources of increasing the number of the scientific staff are found out and the educationally-qualifying level of the representatives of scientific-pedagogical staff is analysed. The pedagogical, methodical and research work of the academic staff universities of Naddnipryanska Ukraine has been described. The results of Kyiv, Kharkiv, Novorosiysk academic staff participation in modernization of different spheres of society in after-reform time have been determined.

Key words: social and cultural characteristics, academic staff, higher education, Naddnipryanska Ukraine, institute professors' grant-aided students, scientific certification, scientific ways and schools, modernization.

Аннотация

Додонова А.В. Социокультурная характеристика научно-педагогических работников университетов Надднепрянской Украины второй половины ХІХ - начала ХХ вв. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Запорожский национальный университет, Запорожье, 2008.

В диссертации осуществлен комплексный анализ социокультуных особенностей научно-педагогических работников университетов Надднепрянской Украины второй половины ХІХ - начала ХХ вв. Наглядно показана количественная и качественная динамики научно-педагогических работников университетов, изменения соотношения штатных и внештатных преподавателей, их социальный, национальный, конфессиональный и возрастной состав. Рассмотрены причины, которые повлияли на показатели социальной динамики научно-педагогической интеллигенции в пореформленный период.

Показаны источники пополнения научных кадров. Доказано, что со во второй половины ХІХ вв. профессорско-преподавательские коллективы университетов Украины формируются в основном за счет собственных выпускников, а также выпускников других высших учебных заведений Российской империи. Выяснено, что данным тенденциям способствовало государственное финансирование, привлечение спецсредств университетов и собственных средств соискателей научных степеней и званий.

Охарактеризовано социально-правовой статус преподавателей-ученых и научно-педагогических коллективов в системе иерархического государства рассматриваемого периода, экономическое положение, уровень материального обеспечения научно-педагогической интеллигенции. Определено влияние социального статуса и социально-экономического положения на выполнение профессорско-преподавательскими коллективами их профессиональных обязанностей и социальных функций.

Исследован образовательно-квалификационный уровень профессорско-преподавательского состава университетов второй половины ХІХ - начала ХХ вв. и рассмотрена система научной аттестации. Определены сравнительные характерные и отличительные особенности научной аттестации в отечественных высших учебных заведениях и западноевропейских. Показана дискуссия по данному вопросу в научных и общественных кругах. Отмечено, что по уровню научной квалификации ученых-педагогов университеты Украины не отставали от других высших учебных заведений Российской империи и Европы.

Комплексно охарактеризована научно-педагогическая, учебно-методическая, научно-исследовательская деятельность профессорско-преподавательских коллективов университетов Надднепрянщины. На основе привлечения широкого круга источников было рассмотрено и должным образом оценено практический вклад научно-педагогической интеллигенции в модернизацию общественной жизни Надднепрянской Украины второй половины ХІХ - начала ХХ вв.

Ключевые слова: социокультурная характеристика, научно-педагогические работники, высшее образование, Надднепрянская Украина, институт профессорских стипендиатов, научная аттестация, научные направления и школы, модернизация.

Размещено на Allbest.ru