Крим наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття: міська повсякденність

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВЕРІНА-ЛУГОВА ДІАНА ЮРІЇВНА

УДК 94:316.3(477.75) "1870/1917"

КРИМ НАПРИКІНЦІ ХІХ - НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ:

МІСЬКА ПОВСЯКДЕННІСТЬ

07.00.01 - Історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Запоріжжя - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії України та допоміжних історичних дисциплін Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

Марциновський Павло Миколайович,

Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, доцент кафедри історії України та допоміжних історичних дисциплін

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор

Бойко Анатолій Васильович,

Запорізький національний університет, завідувач кафедри джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін

кандидат історичних наук, доцент

Шендрікова Сніжана Павлівна

Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, завідувач кафедри українознавства

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Запорізького національного університету за адресою: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. 2.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т. В.Грушева

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Друга половина ХХ - початок ХХI століття стали часом оновлення методологічної бази й тематичного наповнення історичних досліджень, періодом подолання стереотипних уявлень про сутність історичного процесу. Однією з конкурентоспроможних історіографічних течій є багаторазово оновлена «нова історична наука» (М. Блок, Л. Февр, Ф. Бродель), що увійшла до методологічного арсеналу світової історичної науки під назвами «мікроісторія», «мікросоціологічна історія», «історія повсякденності», «історія ментальностей», «психоісторія».

Тривалий час досвід, набутий кількома поколіннями школи «Анналів», відкидався вітчизняною історичною наукою. Показово, що в останнє десятиліття історіософський потенціал історії повсякденності був позитивно оцінений авторитетними українськими та російськими вченими (В. Г. Сарбей, Н. М. Яковенко, О. А. Удод, Ю. М. Гончаров, В. В. Білослудцева, А. В. Бушмаков, О. В. Гончарова, Н. В. Білова та ін.), які відмовилися від спрощеного економіко-орієнтованого розуміння історії в цілому та історії побуту зокрема на користь психологізації повсякденного життя.

Детальна розробка вітчизняної версії «нової історичної науки» та включення повсякденності як міждисциплінарного концепту, що інтегрує проблемні розробки різних предметних царин, у сферу інтенсивної дослідної діяльності сприяє не тільки популяризації історичної науки, але й має безсумнівне світоглядне (гносеологічне) та практичне (у тому числі, політичне) значення. міський повсякденність крим життя

Звертання до теми регіональних особливостей повсякденного життя є одним із варіантів специфікації досліджень з історії побуту. Кримський півострів, обмежений географічно, є вдалою моделлю для історичної реконструкції щоденного життя. Локально-історичне навантаження чинного дослідження дозволяє врахувати досвід краєзнавчих студій та методологічний потенціал робіт з історії повсякдення.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертація є складовою частиною науково-дослідної теми «Проблеми соціально-політичної, етнічної та культурної історії України та Криму» (державний реєстраційний номер 0101U005419) кафедри історії України та допоміжних історичних дисциплін історичного факультету Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського.

Об'єктом дослідження є феномен повсякденності в історії Кримського півострова наприкінці ХIХ - початку ХХ століття.

Предметом дослідження є міська повсякденність Криму, причому під міською повсякденністю розуміється взаємодія між предметно-просторовим оточенням і міським населенням, спрямована на задоволення матеріальних і духовних людських потреб.

Мета дисертаційного дослідження - комплексна реконструкція суб'єктних і об'єктних аспектів повсякденного життя міського населення Криму наприкінці ХIХ - на початку ХХ століття.

Для досягнення поставленої мети визначені наступні завдання:

§ проаналізувати основні трактування поняття «міська повсякденність» та методологічно обґрунтувати власну концепцію міської повсякденності;

§ виявити тенденції еволюційних змін у структурі суб'єктних і об'єктних аспектів повсякденного життя;

§ охарактеризувати способи й форми взаємодії міського населення Кримського півострова й предметно-просторового середовища, спрямованої на задоволення різнорівневих людських потреб;

§ окреслити перспективи подальших досліджень з історії повсякденного життя Кримського півострова.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1870 - 1917 рр. Вибір нижньої межі дослідження зумовлений прийняттям першої редакції Городового положення, що законодавчо закріпило засади міського самоврядування й цим вплинуло на устрій повсякденного життя. Верхня межа пов'язана зі скасуванням Городового положення та станового ладу, яке спричинило структурну перебудову міської повсякденності як системи відносин.

Територіальні рамки дисертаційної роботи окреслені Кримським півостровом і охоплюють губернське місто Сімферополь, повітові міста Ялту, Феодосію, Євпаторію в межах їх адміністративних кордонів кінця ХIХ - початку ХХ століття. Міста, обрані з метою проведення порівняльного аналізу:

§ повітові (за винятком м. Сімферополя, що через свій губернський статус було включено до списку в якості певного модернізаційного орієнтира);

§ зіставні у відношенні національної/конфесіональної приналежності міського населення;

§ однакові за функціональним призначенням (за винятком м. Ялти).

Теоретико-методологічна основа дослідження базується на принципах об'єктивності, історизму, системності. Історіософською підвалиною роботи слугує методологічний аспект історії повсякденності, що розглядається в її урбанологічному контексті, доповнений окремими положеннями синергетичної концепції та теорії еволюції мегаринку.

У процесі аналізу документів використовувалися такі методи дослідження, як історико-порівняльний, проблемно-хронологічний та історико-системний. Історико-порівняльний метод застосовувався з метою виявлення особливостей повсякденного життя населення міст Кримського півострова в порівнянні зі специфікою побуту в інших регіонах Російської імперії; реалізація проблемно-хронологічного методу дозволила вибудувати внутрішню структуру роботи; історико-системний метод реалізувався через комплексний аналіз міста як системного функціонально структурованого утворення.

Наукова новизна отриманих результатів:

§ дисертація є першою спеціальною роботою, в якій проведено комплексне дослідження процесу становлення та розвитку міської повсякденності Кримського півострова;

§ визначено структуру предмета дисертаційної роботи, охарактеризовано завдання та результати взаємодії населення та міського середовища;

§ розроблено теоретичну модель проведення досліджень з історії повсякденного життя;

§ систематизовано та введено в науковий обіг значну кількість архівних документів;

§ означено перспективи подальших локально-історичних розробок у царині структур повсякденності.

Практичне значення виконаної роботи полягає в можливості використання концептуальної моделі міської повсякденності при проведенні узагальнюючих міждисциплінарних досліджень з історії міст Кримського півострова та підготовці освітніх курсів з регіональної історії. Доцільним вважається також залучення вивчених архівних матеріалів для підготовки музейних експозицій тематичного характеру.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та проміжні результати дисертаційного дослідження були апробовані у доповідях на ХХХV-ХХХVІІ наукових конференціях професорсько-викладацького складу, аспірантів та студентів Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського (2006, 2007, 2008 рр.), Літній школі Міжнародного консорціуму з вивчення європейських культур (м. Сімферополь, 2006 р.), Міжнародній науковій конференції «Історія Степової України XVIII - початку ХХ століття» (м. Запоріжжя, 2009 р.), «Sex in the Cities: Prostitution, White Slaving, and Sexual Minorities in Eastern and Central Europe»: International Conference (м. Львів, 2009 р.).

Публікації. Основні положення роботи відображені в п'яти статтях, що були своєчасно опубліковані у фахових виданнях.

Структура дисертації складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 13 додатків і списку використаних джерел та літератури (431 позиція). Загальний обсяг дисертації становить 282 сторінки, з них основного тексту - 174 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовуються актуальність проблеми, теоретична і практична значущість роботи; розкривається її зв'язок із науковими програмами і темами; визначаються об'єкт, предмет; формулюються мета дослідження й конкретні завдання; окреслюються хронологічні та територіальні межі; розкривається наукова новизна роботи, дається визначення терміну «міська повсякденність».

Перший розділ «Міська повсякденність як об'єкт наукового дослідження» складається з двох підрозділів. У першому підрозділі розкривається стан наукової розробки теми, дається огляд джерел, що були використані при підготовці дисертації.

В історіографії проблеми можуть бути виокремлені наступні предметно-тематичні блоки: роботи з історії повсякденності, дослідження міст, регіонологічні розробки.

Історія повсякденного життя здобула статус повноцінного наукомісткого об'єкта завдяки роботам Е. Ґуссерля, П. Бергера, Т. Лукмана, Ф. Броделя.

Роботи Ф. Броделя започаткували історичну традицію у вивченні буденного життя та значною мірою вплинули на спрямованість чинного дослідження. Поняття «структури повсякденності», теорія тривимірності історичного часу й історичної реальності - всі ці концептуальні схеми в тому або іншому контексті знайшли методологічне застосування при написанні дисертації.

Вітчизняна історіографія повсякденності представлена іменами таких вчених, як В. Г. Сарбей, Н. М. Яковенко, О. А. Удод.

Прямо чи опосередковано до теми повсякденності зверталися дослідники міст (М. Вебер, Ґ. Зіммель, Р. Парк, Л. Вірт, В. Л. Глазичев, О. Е. Гутнов, Ш. Д. Аскаров), праці яких віднесено до другого історіографічного блоку.

Соціально-історичний контекст існування міста став предметом дослідження О. В. Іконнікова, який висунув гіпотезу про історико-часову приналежність міста. Історії містобудування й питанням функціонування міського середовища присвячений збірник «Русское градостроительное искусство. Градостроительство России середины ХIХ - начала ХХ века» під загальною ред. Є. І. Кириченко.

Локально-історичні та регіонологічні розвідки входять до третього предметно-тематичного блоку з історіографії повсякденності кримських міст. Праці дореволюційного періоду були присвячені різним аспектам щоденного життя в Криму. Назвемо лише деякі з них: історія й організація водопостачання й каналізації (М. Алтухов, М. Білявський, О. Конраді, Н. Филлипович), побутові умови життя міського населення, якість продуктів харчування (П. Гурвич, В. Дмитрієв, І. Кухаренко, В. Мефодієв, І. Кондорський). Окремо варто відзначити праці оглядового характеру, які були написані А. Маркевичем, Ф. Лашковим.

Вивчення минулого кримських міст у радянський і пострадянський період велося переважно фахівцями в області архітектури (С. Л. Білова), соціально-економічної історії (В.Успенська, П. Н. Надинський, О. О. Євсєєв, В. І. Корольов, О. Г. Зарубін), етнографії (Ю. О. Полканов, Р. І. Куртієв), культури (Р. І. Ушата), освіти (В. Ю. Ганкевич, О. Д. Попов) та науки (А. А. Непомнящий, К. В. Голоцван та ін.). Висвітленням питань міської повсякденності м. Сімферополя частково займалися В. О. Широков, Н. В. Васильєва, В. Є. Поляков та ін.

Історіографічний аналіз літератури свідчить про те, що комплексного дослідження повсякденності міст Криму як складного та системного явища здійснено не було, окремі аспекти проблеми залишилися поза увагою науковців, інтерес яких переважно концентрувався на питаннях соціально-економічного та культурного розвитку міст регіону.

Джерельна база дослідження представлена численними документами: загальноросійськими законодавчими актами, директивними матеріалами міського та регіонального значення, діловодною й технічною документацією, матеріалами статистичного характеру та періодичної преси.

У першу групу ввійшли: Звід законів Російської імперії, Городові Положення 1870 та 1892 рр., постанови, накази й циркуляри Міністерства внутрішніх справ, Міністерства шляхів сполучення тощо.

До другої групи джерел віднесені документи внутрішнього діловодства міського й регіонального значення, які перебувають на збереженні в Державному архіві в Автономній республіці Крим: постанови, доповіді й звіти Таврійського губернського правління, Сімферопольської, Євпаторійської та Ялтинської міських дум і управ, що містяться у фондах Таврійського губернського правління (ф. 27), Канцелярії Таврійського губернатора (ф. 26), Таврійського губернського по земських та міських справах присутствія (ф. 42), Ялтинської міської управи (ф. 522), Сімферопольської міської думи (ф. 183), Сімферопольської міської управи (ф. 63), Сімферопольської повітової земської управи (ф. 61), Сімферопольського міського поліцейського управління Таврійського губернського правління (ф. 197), Таврійської губернської казенної палати (ф. 68), Канцелярії Керч-Єнікальського градоначальника (ф. 162) та ін.

Технічна документація, аналітично оброблена в процесі написання дисертації, представлена планами й кресленнями будівель, водонапірних і каналізаційних споруджень, графічними зображеннями різних об'єктів міського предметно-просторового оточення, зосередженими практично у всіх згаданих фондах, а також архівними одиницями фонду Сімферопольського окружного суду (ф. 376), Партії кримських водних вишукувань Управління землеробства і державного майна Таврійської і Катринославської губерній (ф. 88), Акціонерного товариства Сімферопольських електричних трамваїв і освітлення (ф. 79). Залучення технічних документів дозволило більш детально дослідити окремі аспекти повсякденного життя городян Криму.

Завдяки широкому використанню матеріалів фондів установ, організацій та підприємств на сторінках дисертації було розкрито ряд питань з історії виховання та освіти: фонди Сімферопольської приватної жіночої гімназії В. О. Станішевської (ф. 106), Сімферопольської приватної чоловічої гімназії М. А. Волошенка (ф. 105); споживання та контролю якості продуктів харчування: фонди Сімферопольського губернського відділення Російського товариства садівництва (ф. 125), Товариства парової консервної фабрики «Ейнем» (ф. 99), Таврійського та Катеринославського комітету виноградарства та виноробства Управління землеробства та державного майна Таврійської та Катеринославської губерній (ф. 156); відозміни міського середовища (фонди Таврійського дворянського депутатського зібрання (ф. 49), Сімферопольського міського голови Іванова Василя Олександровича (1860-1919) (ф. 533).

Задіяні матеріали статистичного характеру представлені спеціальними збірниками, матеріалами перепису 1897 року, щомісячними відомостями про довідкові ціни та щорічні медичні звіти, дані з яких були уточнені при вивченні архівних документів фонду Таврійського губернського статистичного комітету (ф. 39). На особливу увагу заслуговують збірник «Города России в 1910 году» і статистико-документальний довідник «Россия 1913 год», виданий у 1995 році. Як перше, так і друге джерело, відрізняє повнота викладення цифрових показників та статистичних матеріалів, що стосуються практично всіх аспектів повсякденного життя.

Періодичні видання становлять відносно невелику частину використаних джерел, що пояснюється авторськими критеріями відбору преси для аналізу. Підставами для включення того або іншого видання в перелік джерел були: їх читаність у зазначений період (висновки робилися на підставі тематичних заміток, які щорічно публікувалися в «Известиях Симферопольской городской думы»), інформативність, достовірність, різноспрямованість випусків газет/журналів. Дотримуючись цих принципами, відібрано вісім найменувань газет і журналів міського, регіонального й загальноросійського значення («Крымский вестник», «Таврические губернские ведомости», «Тавричанин», «Южные ведомости», «Русская мысль», «Солнышко», «Вестник воспитания», «Известия Симферопольской городской думы»). До використаних візуальних джерел відносяться картографічні (карти міст Сімферополя та Ялти), фото- й художньо-образотворчі одиниці з музейних і приватних колекцій, у тому числі графічні матеріали, виявлені в Інтернеті.

Використання значної кількості джерел, систематизованих та структурованих згідно з обраною концептуальною схемою, дозволило відтворити достатньо повну картину щоденного життя міських жителів Криму.

Другий розділ дисертації «Суб'єктні аспекти міської повсякденності» складається з трьох підрозділів. У першому підрозділі «Міста Криму в уявленнях городян півострова» розглядається таке важливе джерело інформації, що прилучає дослідника до емоційно-образної дійсності міста, як уявлення городян про самих себе та місце свого проживання.

Образ кримського міста в уявленнях його жителів мав певні просторові й часові характеристики. Провінційне місто сприймалося городянами півострова як просторово обмежене, важкодоступне, неохайне, таке, що загрожує фінансовому добробуту приїжджих, але унікальне. Місто мало також певні часові атрибути. Образ кримського городянина значною мірою базувався на протиставленні провінційного - столичному, або формувався як спроба нівелювати подібне опозиційне протистояння за рахунок певних змін світоглядних установок та розмивання традиційних (у першу чергу, етнічних) цінностей.

Таким чином, у середині ХIХ - початку ХХ століття сформувався досить сталий комплекс уявлень про провінційне кримське місто та його жителів, що відносив до стійких атрибутів городянина певні часові, просторові та інші характеристики, які мали позитивну й негативну інтерпретацію.

У другому підрозділі «Виховання й навчання як функції міської повсякденності» проаналізовано прийоми та методи виховання і навчання, що мали на меті включення індивіду до повсякденного життя міста. Зокрема, зафіксовано зміни, які стосувалися такої діяльності як гра (збагачення сюжетної канви, видозміна іграшок та ін.), зроблено висновок про користь рухливих ігор, що цілеспрямовано популяризувалися зусиллями міської влади (організація літніх дитячих майданчиків та т.п.). Розглянуто також моделі виховання, яких дотримувались у типовій родині міщан та освітніх установах (гімназіях), особлива увага приділена послабленню репродуктивної функції родини та особливостям акту створення родини. Стверджується, що процесам виховання й навчання у зазначений період були властиві ті ж риси, що й конструкту повсякденності в цілому, а саме: стереотипність, нормативність, конститутивність, знеособленість і т.п.

У третьому підрозділі «Ритуал як особлива форма повсякденності мешканців кримських міст» увага закцентована на тенденціях «перетікання» обрядової практики зі сфери релігійної у сферу церемоніального супроводження офіційних і побутових відносин, що підтверджується прикладами з історії трансформації поховального обряду. Відзначається істотне збільшення обсягу базисного знання середньостатистичного міського жителя про навколишню дійсність.

Третій розділ «Об'єктні аспекти міської повсякденності» складається з двох підрозділів. У першому підрозділі «Архітектоніка кримського міста» розглядаються такі елементи архітектоніки кримського міста, як архітектурно-естетичне оформлення міського середовища, його предметне наповнення та інженерно-комунікаційний аспект функціонування міста. Зокрема зазначається, що міська архітектура кінця ХIХ - початку ХХ століття стала результатом переосмислення утилітарних і змістовно-художніх пріоритетів містобудування.

Необхідність забезпечення протипожежної безпеки житлових і підсобних приміщень, вимоги щодо гарантування вільного пересування в межах присадибної ділянки й гігієни оселі з одного боку та міркування економії будматеріалів й естетичні вподобання власників будинків з іншого - все це унеможливлювало дослівне виконання відповідних постанов. У цей період також були переглянуті й уточнені змістовно-художні пріоритети містобудування. Наприкінці ХIХ століття візуальне тло повсякденної активності городян вибудовувалося відповідно до концепцій домірності, ясності функціонального призначення будівель і погодженості компонентів композиції, об'єднаних спільністю змістовного трактування однієї теми, тобто технічна естетика провінційного міста перебувала в стадії розробки принципів формування гармонічного предметного середовища.

Дизайн більшості житлових приміщень, які належали чи орендувалися городянами зі середнім статком, був стереотипним. Уніфікації зазнали принципи меблювання житлових приміщень: кожна кімната заповнювалася меблями певного типу, що заохочувалося суспільною думкою («альбомне» меблювання). Мода на окремі предмети гардеробу, у порівнянні з модою на предмети гарнітуру, була більше нетривалою й швидкоплинною: кольорова гама, фасони одягу та вбрання під впливом багатьох чинників (сезону, фінансових можливостей, просвітницьких акцій тощо) змінювалися досить часто.

Суттєво змінився інженерно-комунікаційний аспект архітектоніки більшості кримських міст. Позитивна динаміка пронизувала всі шари побуту та мала найрізноманітніші прояви, але темпи й хронологія модернізації в містах півострова були різні. Це твердження стосується, в першу чергу, таких структурних елементів міської інфраструктури, як енергетичне господарство, водопостачання й каналізація, транспорт і зв'язок.

Модернізація освітлення міст Ялти й Сімферополя мала спільні риси щодо напрямку структурних змін, але інтенсивність процесу була різною. У той же період стала очевидною необхідність змін у системі транспортних комунікацій: активне будівництво мережі залізниць дало поштовх до проведення ревізії уявлень про належний рівень комфорту, швидкості пересування, функціональні можливості транспортних засобів. Часткова модернізація традиційних і поява принципово нових видів транспорту та ускладнення правил дорожнього руху ознаменували початок нового періоду в історії міст.

Обмежене фінансування об'єктів соціальної інфраструктури міським бюджетом спричинили передчасне вибуття об'єктів, ріст екологічної напруженості (обвалення мостів, несанкціоновані спуски стічних вод, руйнування, заподіяні зливами) та загострення проблеми ефективного водопостачання міст. Збільшення чисельності міського населення, виснаження традиційних джерел води, а також їх забруднення промисловими відходами стали основними причинами активного пошуку шляхів вирішення зазначеної проблеми шляхом використання нових гідротехнічних споруджень і пристроїв, що здійснювали забір води із природних джерел, її очищення, транспортування й постачання споживачам. Типовою для більшості міст можна вважати наступну схему модернізації системи водокористування: криза водоспоживання, обумовлена водним дефіцитом; спроби реконструкції застарілої системи водопостачання; проектування нових водогінних мереж та поетапне й довготривале будівництво гідротехнічних споруд.

Результатом ускладнення вимог щодо належних умов праці й організації побуту населення стала часткова модернізація системи міської каналізації.

У кращий бік змінилася якість послуг, що надавалися поштою, телеграфом. Предметом загального користування став телефон, що позначилося на інтенсивності процесів міської та міжміської комунікації.

У другому підрозділі «Реалізація базових людських потреб у контексті міської повсякденності» розглянуті умови та способи задоволення потреби в харчуванні, безпеці, охороні здоров'я, гігієні та відпочинку.

Специфіка міського середовища полягала в тому, що об'єкти, які забезпечували населення продуктами харчування (ринки, магазини, заклади громадського харчування, приватні кафе й ресторани, міські присадибні господарства й городи), були зосереджені на обмеженій території, причому режими їх функціонування, способи організації торгівлі, асортимент і якість продуктів харчування, котрі вони пропонували, значною мірою відрізнялися, але мали й спільні риси, зумовлені уніфікацією метричної та монетарної систем. Нового змісту набували окремі складові процесу купівлі-продажу: наприклад, в стадії розробки знаходились прийоми індивідуального оформлення торгових приміщень і способи заохочення покупців тощо.

У той же період мали місце два протилежні процеси: система контролю якості продуктів споживання й стратегії, спрямовані на фальсифікацію харчових продуктів і уникнення покарання, нарощували свою ефективність практично синхронно, що було спричинено загостренням проблеми забезпечення городян півострова їжею та зниженням рівня життя у першому та другому десятилітті ХХ сторіччя.

Міське середовище наприкінці ХIХ - на початку ХХ століття, незалежно від просторової локалізації кожного конкретного міста, не було безпечним в тому ступені, котрий допускав би достатнє задоволення потреби в безпеці, під якою розуміється не тільки фізіологічна потреба в збереженні здоров'я й гігієні, але й потреби іншого, вищого, рівня у стабільності, захисті, порядку й законі: весь проміжок часу показники рівня злочинності в містах півострова були досить високими, а політична ситуація в містах - напруженою.

Задоволення городянами потреби в збереженні здоров'я також не було повним, про що свідчить високий рівень захворюваності на різні інфекційні хвороби, який фіксувався протягом всього досліджуваного періоду та ситуативність проведення профілактичних заходів і просвітницьких акцій. Зусиллями періодичної преси інформаційний голод у царині популярних медичних знань був купований, городяни інформувалися щодо новаторських методики протезування зубів, способів лікування психічних і нервових розладів гіпнозом, використання «озоґену» і т.п., але використання інформації на практиці було обмеженим.

Інновації спричинили вплив на служби побуту: процес надання послуг лазнями, пральнями та цирульнями ввійшов у фазу уніфікації практик і цін, етнічні нашарування були значною мірою нівельовані.

Дозвілля городян відчуло певних змін, які стосувалися його обсягу, структури та змісту. Перелік способів вдоволення населенням потреби у відпочинку, складений дисертанткою, нараховує п'ять позицій, що розташовуються в убутному порядку в залежності від соціальної доступності того чи іншого виду організації вільного часу:

1. Спілкування, пасивний відпочинок;

2. Культурне споживання публічно-видовищного характеру;

3. Активна творча (у тому числі, суспільна) діяльність;

4. Аматорські заняття (хобі);

5. Культурне (духовне) споживання індивідуального характеру.

Витрати часу в різному обсязі збігалися з явищами антикультури. Зловживання алкоголем, гра в азартні ігри були зворотною стороною публічних свят і врочистостей, що відзначалися у вузькому колі.

На відміну від утамування біологічних потреб, насичення потреби в самоактуалізації (потреби вищого рівня) не було загальним устремлінням в умовах недостатньої реалізації вітальних потреб і втрати ціннісних орієнтирів, більше того, можливості самоактуалізуватися з користю для суспільства у зазначений період значно скоротилися.

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнено результати дослідження.

1. При написанні дисертації були проаналізовані та зіставлені основні визначення поняття «міська повсякденність» та запропонована власна концептуальна модель вивчення історії повсякденного життя.

Умови життя різних верств міського населення у зазначений період суттєво різнилися за багатьма показниками, однак до початку ХХ століття формальна станова стратифікація стала більш рухливою, зберігшись у таких традиційно консервативних сферах повсякденного життя, як, наприклад, галузь шлюбно-родинних відносин. Мало місце зближення станів у правовому відношенні. Це не зрівнювало ступені впливу на міське самоврядування з боку різних станів, але компенсувало нерівнозначність соціального діалогу за рахунок різкого підвищення активності міщан у межах міського простору.

Соціокультурний вигляд міст перебував у фазі свого формування: культурний простір міста породжував специфічні міські традиції, відсуваючи національний фактор на другий план. «Рухлива» стратифікація та інтенсифікація транскультурної взаємодії (наслідок збільшення швидкості обміну інформацією) унеможливили використання концепції соціальної та етнічної диференціації у підготовці цього дослідження та змусили віддати перевагу історіософському конструкту ширшого методологічного охоплення.

Використання методологічно обґрунтованого концепту міської повсякденності, розробленого на основі комбінації декількох дослідницьких підходів (а саме, урбанологічної складової історії повсякденності, окремих тез синергетичної концепції й теоретичних посилань концепції еволюції мегаринку), дозволило виявити провідні тенденції еволюційних змін у структурі суб'єктних і об'єктних аспектів повсякденного життя, сформувати цілісну картину історичного процесу в контексті структур повсякденності, вказати на закономірності протікання суспільних процесів. Розуміння під міською повсякденністю процесу взаємодії між міським населенням і предметно-просторовим середовищем, ціль якого полягає в задоволенні різнорівневих людських потреб, значно збагатило дослідницьке поле дисертаційної роботи, дозволило піддати історичному аналізу питання, що традиційно відносилися до суміжних галузей знань, принципово змінити широту аналітичного охоплення фактичного матеріалу.

2. Дослідження показало, що кінець ХIХ - початок ХХ століття стали часом трансформації системних компонентів повсякденності. У дисертації наголошується, що саме у визначений період модернізаційні зміни в корпусі буденного життя стали найбільш очевидними. Як об'єктні, так і суб'єктні елементи життєвого укладу населення кримських міст зазнали певних зміни структурного, просторового й семіотичного характеру: суттєво збільшилася селитебна площа та зросло навантаження на інфраструктуру міст, інтенсифікувалося виробниче та культурне міське життя. Динаміка в сфері повсякденного життя не була однозначно позитивною й мала своєю природою внутрішні протиріччя процесу взаємодії міського населення й предметно-просторового середовища міста.

3. Зроблено висновки щодо переваг і вад різних способів взаємодії населення та олюдненого простору міст. Специфіка історичного процесу на тому або іншому хронологічному етапі, інноваційні ініціативи, які йшли від влади, централізуючи та уніфікуючи простір повсякденності, й традиції, що їм протистояли, визначали умови протікання повсякденного життя (об'єктивні фактори економічної, політичної й соціокультурної суспільної реальності). У той же час способи й форми взаємодії міського населення Кримського півострова й предметно-просторового оточення, актуалізувалися з різним ступенем ефективності в кожній з вузлових точок еволюції кримських міст (соціальні, культурні й ментальні суб'єктивні побутування), що й визначало повноту вдоволення різнорівневих людських потреб.

4. Визначено перспективи подальшого вивчення предметної області дослідження, які, на думку автора дисертаційної роботи, прямо пов'язані зі завданнями специфікації та уточнення поняття «міська повсякденність», питанням раціональної адаптації історичною наукою категоріально-понятійного апарату й дослідницьких методів природничих і точних наук й проблемою практичного використання розробленого теоретичного конструкта. У дисертаційному дослідженні можуть бути позначені такі перспективні напрямки, що вимагають подальшої деталізації:

1) наступна детальна розробка методологічної бази дослідження повсякденного життя;

2) включення в дослідницький актив раніше невикористаних вербальних і невербальних джерел (мемуарів, предметів з фондів краєзнавчих і етнографічних музеїв і т.п.), тобто перехід з мезо- на мікрорівень аналізу фактів, вивчення історичних процесів на рівні окремих особистостей, родин, малих соціально-професійних груп, зіставлення масштабів одиничного й типового в повсякденному житті;

3) удосконалення прийомів інтерпретації джерел за допомогою використання міждисциплінарних концепцій (герменевтики, психоаналізу й т.п.);

4) відстеження наслідків структурних змін у корпусі повсякденного життя кримських міст (кінець ХIХ - початок ХХ століття), що вплинули на уклад міського життя в наступні історичні періоди;

5) розширення дослідницького поля шляхом включення в групу предметних пріоритетів роботи наступних тем: сільська повсякденність, генезис уявлень про міста й населення Кримського півострова й т. п.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Аверина-Луговая Д. Ю. История водоснабжения г. Симферополя / Д. Ю. Аверина-Луговая // Культура народов Причерноморья. 2006. № 73. С. 253256.

Аверина-Луговая Д. Ю. История и тенденции развития транспортной системы Крымского полуострова в конце ХIХ - начале ХХ века / Д. Ю. Аверина-Луговая // Культура народов Причерноморья. 2006. № 95. С. 711.

Аверина-Луговая Д. Ю. Бытовое обслуживание населения городов Крымского полуострова в конце ХIХ - начале ХХ века: услуги бань, прачечных, цирюлен / Д. Ю. Аверина-Луговая // Ученые записки Таврического национального университета. 2007. Т. 20 (59). № 1. С. 3948.

Аверина-Луговая Д. Ю. Архитектурно-эстетический план как элемент архитектоники г. Симферополя (конец ХІХ - начало ХХ века) / Д. Ю. Аверина-Луговая // Культура народов Причерноморья. 2009. № 155. С. 8284.

Аверіна-Лугова Д. Ю. Харчовий раціон городян Кримського півострова наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття (на прикладі м. Сімферополь) / Д. Ю. Аверіна-Лугова // Сумська старовина. 2009. №№ ХХVIXXVII. С. 120129.

АНОТАЦІЇ

Аверіна-Лугова Д.Ю. Крим наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття: міська повсякденність. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2009.

У дисертації досліджуються суб'єктні та об'єктні аспекти міської повсякденності. На основі вивчення джерельної бази й літератури висвітлюються такі складові повсякденного життя, як задоволення городянами вітальних потреб (у іжї, безпечному середовищі, відпочинку тощо) та потреб більш високого рівня (в дозвіллі, самоактуалізації та т. ін.). Досліджуються елементи архітектоніки міст, окрема увага приділяється питанням забезпечення ефективності функціонування населених пунктів та наповнення предметного поля міста, розглядаються проблеми виховання та навчання городян. У дисертації також проаналізовано регіональні особливості повсякдення кримських міст, зроблено спробу відтворення уявлень міських жителів щодо самих себе та місць свого проживання.

Ключові слова: Крим, місто, повсякденність, городяни, потреби, раціон, житло, безпека, відпочинок.

Аверина-Луговая Д.Ю. Крым в конце ХІХ - начале ХХ века: Городская повседневность. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины. - Запорожский национальный университет, Запорожье, 2009.

В диссертации предпринят анализ ведущих направлений изучения феномена повседневности, предложена собственная концепция исследования городской повседневной жизни, в основу которой легли наработки по истории повседневности, а также отдельные положения синергетики и теории мегарынка.

Исследуя субъектные и объектные аспекты повседневной жизни городов Крымского полуострова, автор диссертационной работы предлагает определенную последовательность изучения и изложения материала, предполагающую постепенное раскрытие тематики повседневности, соответствующее уровневости человеческих потребностей. Анализ региональных особенностей взаимодействия населения с предметно-пространственным окружением города, позволяет выделить такие ключевые проблемы исследования, как формы и способы удовлетворения населением потребностей в еде, комфортном и безопасном месте проживания, самоактуализации и т.п. Особое внимание в исследовании уделяется проблеме архитектоники крымских городов, вопросам архитектурно-эстетического оформления городской среды и ее предметного наполнения. В диссертации реконструируется инженерно-коммуникационный аспект функционирования населенных пунктов Крымского полуострова, исследуются отдельные элементы городской инфраструктуры (энергетическое хозяйство, водоснабжение, канализация, транспорт и коммуникации).

В контексте изучения субъектных аспектов повседневной жизни особое внимание уделяется вопросам формирования представлений горожан о самих себе и окружающей городской среде, проблеме воспитания и обучения членов городского сообщества, теме ритуального оформления повседневности.

Делается вывод о том, что изменения, затронувшие как объектные, так и субъектные элементы жизненного уклада городского населения Крыма в конце ХІХ - начале ХХ века, носили структурный, пространственный и семиотический характер и были неоднозначны в своей динамике.

Ключевые слова: Крым, город, повседневность, городское население, потребности, рацион, жилище, безопасность, отдых.

Averina-Lugova D.J. Crimea in the late nineteenth - early twentieth century: Urban daily life. -Manuscript.

Thesis for a candidate of Historical Sciences Degree in 07.00.01 - History of Ukraine. - Zaporizhzhya National University, Zaporizhzhya, 2009.

This thesis is dedicated to research of subjective and objective aspects of daily urban life. The ways of satisfaction of the townspeople vital needs (in food, safe environment, rest etc.) and their upper level needs (leisure, self-improvement etc.) were described based on different sources and literature. The thesis comprises research of town planning elements, particularly maintenance of the functional efficacy of towns and filling the objective town field. There were also described problems of the townspeople's education. The thesis provides a review of specific regional features of the urban daily life in the Crimean towns. There was also made an attempt to describe townspeople's self-image and image of their place of living.

Кey words: Сrimea, town, urban daily life, townspeople, needs, ration, accommodation, safety, rest.

Размещено на Allbest.ru

...