Полтава XVII–XVIII століття: розвиток міської території, просторова структура та забудова

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ"

07.00.01 -- історія України

УДК 94(043.3)(257)(477.53)"16/17"

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Полтава XVII-XVIII ст.: розвиток міської території, просторова структура та міська забудова

Коваленко Оксана

Валентинівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії Національного університету "Києво-Могилянська академія" Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник доктор історичних наук, професор, Яковенко Наталя Миколаївна, завідувач кафедри історії Національного університету "Києво-Могилянська академія"

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, доцент, Долинська Мар'яна Львівна, професор Інституту архітектури Національного університету „Львівська політехніка;

кандидат історичних наук, доцент, Петренко Ірина Миколаївна, доцент кафедри культурології та історії Полтавського університету споживчої кооперації України, УКООПСПІЛКА

Захист відбудеться 9 жовтня 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.008.02 у Національному університеті "Києво-Могилянська академія" Міністерства освіти і науки України (04070, м. Київ, вул. Г.Сковороди 2, корп. 1, ауд. 301).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Національного університету "Києво-Могилянська академія" (04070, м. Київ, вул. Г.Сковороди 2 ).

Автореферат розісланий 8 вересня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доцент О.Г. Бажан

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Історія міст належить до важливих ділянок історичного знання і сьогодні охоплює цілу низку суміжних проблем, пов'язаних із широко витлумаченою урбаністикою. Частину з них українські науковці вже успішно досліджують, натомість у тій ділянці урбаністичних студій, що присвячена розвиткові міських територій та організації міських просторових структур, нових робіт про українські міста XVII-XVIII ст. практично немає, а в давніших працях основну увагу було зосереджено на політичних та соціально-економічних чинниках -- без уваги до того, що просторова організація міста є насправді визначальним фактором його формування та розвитку. Почасти заповнити цю прогалину на прикладі одного з полкових міст Гетьманщини, Полтави XVII-XVIII ст., дозволяє запропоноване комплексне дослідження, у якому вперше детально простежується процес творення та розвитку полтавської міської території як виокремленої просторової структури. Саме це обумовлює наукову актуальність досліджуваної теми. З іншого боку, вивчені нами писемні та картографічні джерела й матеріали археологічних обстежень, проведених у ХХ ст. на території сучасної Полтави, дозволили локалізувати й історико-топографічно атрибутувати чимало пам'яток і споруд XVII-XVIII ст. Це додатково актуалізує дисертаційне дослідження, оскільки робить його корисним з перспективи нагальної потреби виділення історичної охоронної зони в межах Полтави задля збереження культурної спадщини міста.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах наукової теми кафедри історії України Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка "Трансформаційні поцеси в Лівобережній Україні (XVIII-ХХ ст.): політика, суспільство, релігія" (номер державної реєстрації 01094001577) та кафедри історії Національного університету "Києво-Могилянська академія" "Історія України в контексті історії Центрально-Східної Європи".

Метою дисертаційного дослідження є реконструкція розвитку міської території, просторової структури та міської забудови Полтави XVII - XVIII ст. на підставі усіх відомих сьогодні джерел.

Завдання роботи підпорядковані поставленій меті. Ними передбачено:

- розглянути мікрогеографічні й топографічні умови місцевості, на якій виникло місто; показати їхній вплив на формування та розширення міської території;

- виокремити основні фази формування міського простору Полтави;

- з'ясувати зміни параметрів міської території залежно від чисельності населення;

- визначити складові частини міського простору, дослідити їх еволюцію;

- систематизувати та локалізувати найважливіші об'єкти та споруди міської забудови.

Об'єктом дослідження є еволюція історичного ландшафту Полтави ХVII - XVIII ст.

Предмет дослідження охоплює всі складові одиниці полтавської міської території як урбаністичного утворення: природні умови місцевості, на якій виникло місто; параметри міської території; об'єкти забудови та їх локалізацію; планувальну й композиційну структуру міського простору.

Хронологічні рамки обумовлені часом існування Полтавської фортеці -- від початку XVII до початку ХІХ ст., тобто до перепланування міста як нового губернського центру (з 1802 р.).

Методологічною основою роботи є міждисциплінарний підхід, що дозволив отримати цілісне уявлення про Полтаву в усій сукупності її історико-топографічних об'єктів. У дослідженні поєднано історико-генетичний та історико-порівняльний методи з методами картографічного обстеження та ретроспективного й просторового аналізу. При вивченні елементів міського простору застосовувалися основи системного аналізу.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що вона є першим спеціальним дослідженням, присвяченим розвиткові міської території, просторової структури та міської забудови Полтави ХVII - XVIII ст. -- полкового міста-фортеці Гетьманщини. Зокрема:

· Визначено сукупну дію головних містоутворюючих факторів: мікрогеографічних і топографічних умов місцевості й адміністративного, соціального та економічного чинників; з'ясовано їх вплив на формування та розвиток міської території Полтави у ХVII - XVIII ст.;

· Встановлено шість основних фаз у розвитку міського простору, розкрито час, особливості та напрямки формування міських районів; реконструйовано розміри міста, прослідковано співвідношення чисельності населення з динамікою його кількісного зростання;

· Досліджено географічну та соціально-економічну обумовленість формування й планувальної схеми структурних елементів міста: фортеці та форштадтів;

· Зібрано нову інформацію про історію міської забудови, систематизовано й локалізовано її найважливіші об'єкти та споруди, вперше розглянуто їхнє сукупне функціонування; внесено уточнення в історію спорудження, атрибуцію та розміщення деяких об'єктів; виділено окремі антропогенні зони міського простору;

· Доповнено інформацію щодо конструктивних особливостей окремих елементів фортифікаційної системи.

Практичне значення роботи полягає у тому, що її основні положення, матеріали та висновки можуть бути використані при написанні конкретно-проблемних та узагальнюючих праць з історії України XVII - XVIII ст. й історичної урбаністики, а також при викладанні курсів історичного краєзнавства у вищій школі. Крім того, матеріали дисертації можуть слугувати основою для виділення археолого-архітектурних охоронних зон полтавської міської території та зони регульованої забудови.

Наукова апробація результатів дисертаційного дослідження. Положення дисертаційного дослідження знайшли відображення у повідомленнях на міжнародних, всеукраїнських та регіональних наукових конференціях: регіональній науковій конференції "Християнські старожитності Лівобережної України" (Полтава, 1999); міжнародній конференції "Проблемы истории и археологии Украины" (Харків, 2001); Другій науковій краєзнавчій конференції "Вайнгортівські читання" (Полтава, 2003); краєзнавчій конференції "Українське козацтво: історія, сучасність, майбутнє" (Полтава, 2003); регіональній науково-практичній конференції "Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст." (Полтава, 2003); ХІІ і ХІІІ наукових всеукраїнських конференціях "Нові дослідження пам'яток доби козацтва в Україні" (Київ, 2003, 2004); всеукраїнській конференції "Друга світова війна: Маловідомі сторінки історії Полтавщини" (Полтава, 2007); регіональній конференції "Географія та екологія Полтави" (Полтава, 2008). Результати дослідження оприлюднені у шістьох статтях, трьох публікаціях, шести тезах доповідей, підготовці до друку двох видань джерел.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження, а також специфікою джерел. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів (13 підрозділів), висновків, додатків (А -- таблиць (20 с., 6 табл.), Б -- текстових додатків (18 с., переліку планів карт та планів міста Полтави XVIII - ХІХ ст.), В -- ілюстрацій (27 с.)), списку джерел та літератури (46 с., 450 позицій). Загальний обсяг дисертації складає 278 сторінок, з них основного тексту 165.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі розкрито актуальність, визначено об'єкт та предмет дослідження, мету й завдання роботи, методологію, окреслено хронологічні рамки, з'ясовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

Перший розділ "Джерельна база дослідження та історіографія" складається з двох підрозділів, у яких представлено опрацьовані джерела та проаналізовано їхні інформаційні можливості для вивчення розвитку міської території, просторової структури й забудови Полтави, а також з'ясовується ступінь дослідженості цієї наукової проблеми.

Підрозділ 1.1. "Джерела з історії міської території, просторової структури та міської забудови Полтави XVII - XVIII ст." присвячується аналізові найголовніших джерел, які залежно від різновиду поділено на три групи. До першої з цих груп віднесено писемні джерела. Це передусім нормативні та актові документи, якими регулювалися поземельні й власницькі взаємини, адміністративно-територіальний поділ, діяльність полкової канцелярії тощо (на сьогодні такі матеріали за незначним винятком Універсали Івана Мазепи 1687-1709 / [упоряд. І. Бутич] . -- К.-Львів, 2002. -- Кн. 1. -- С. 160, 178, 465. не опубліковані). Вони дозволили прослідкувати низку аспектів у стосунках міста з довколишньою територією, а також реконструювати формування маґістратських, монастирських і старшинських володінь у Полтаві та найближчих околицях. Найбільше документації цього типу виявлено у таких архівосховищах: Центральний державний історичний архів України у м. Києві [далі - ЦДІАК України]: фонди Генеральної військової канцелярії (ф. 51), Київської губернської канцелярії (ф. 59), Чернігівського верхнього земського суду (ф. 1508), Новгород-Сіверського правління (ф. 206); Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського [далі -- ІР НБУ]: фонд Лазаревського (ф. І); Російський державний історичний архів у м. Санкт-Петербурзі [далі -- РДІА]: фонди №№ 1146, 1329, 389. Важливу інформацію надали судові справи, які хронологічно охоплюють період із 1660-х рр. до кінця XVIII ст. За їх допомоги вдалося локалізувати окремі об'єкти міської забудови та зміни у поземельній власності, а також встановити шляхи міграцій до міста. Судові матеріали зібрано в ІР НБУ (фонд Лазаревського, ф. І, та фонд Кістяківського, ф.61) та ЦДІАК України: фонди Полтавського полкового суду (ф. 95) і Полтавської полкової канцелярії (ф. 94). З-поміж джерел цього типу на сьогодні опубліковано лише судові акти 1664-1680 рр. Актовые книги Полтавского городового уряда XVII-го века. : [в 3-х вип.] / [ред. и прим. В. А. Модзалевский]. -- Чернигов, 1912-1914.. Для характеристики міської забудови, фортифікації та змін у розплануванні міста особливо прислужилися діловодні матеріали. З-поміж фондів ЦДІАК України нами використано: фонди Свято-Успенського собору (ф. 269), Київської губернської канцелярії (ф. 59), Генеральної військової канцелярії (ф. 51); з поміж фондів РДІА: фонди №№ 218, 287, 446, 549, 796, 797, 799, 1285, 1286, 1287, 1293, 1329, 1488. Врешті, для написання роботи було широко залучено матеріали фіскального, адміністративного і господарського обліку XVIII ст.: ревізії, компути, податкові відомості, описи, перечневі табелі тощо. Провідне місце серед цього типу джерел посідає "Генеральний опис Лівобережної України 1765-1769 рр." (ЦДІАК України, ф. 57, оп. 2), оскільки включає в себе опис усіх домогосподарств та їх мешканців, а відтак, дає повне уявлення про місто як систему й уможливлює ретроспективну локалізацію нерухомої власності. Для характеристики демографічного зростання міста, структури населення в цілому та різних його категорій, наявності виробничих і торгівельних споруд були використані компути, ревізії і податкові списки 1649, 1718, 1722, 1721, 1732, 1734, 1735, 1752 рр., що зберігаються в ІР НБУ (фонди Лазаревського, ф. І; Історичних матеріалів, ф. ІІ; Кістяківського, ф. 61), а також у ЦДІАК України: фонди Полтавської полкової канцелярії (ф. 94) і Генеральної військової канцелярії (ф. 51). Частина з цих джерел опублікована Реестра всего Войска Запорожского после Зборовского договора с королем польским Яном Казимиром, составленное 1649 года, октября 16 дня и изданные по подлиннику О. М. Бодянским. -- М., 1875. -- ХХХIV, 337 с.; Джерела з історії Полтавського полку. Середина XVII - XVIII ст. Т. І : Компути та ревізії Полтавського полку. Компут 1649 р. Компут 1718 р. / [упоряд., підг. до друку, вст. стаття В. О. Мокляк]. -- Полтава, 2007. -- 400 с. : іл.; Модзалевский В. Л. Материалы для истории Полтавского полка / В. Л. Модзалевский // Труды ПУАК. -- Полтава, 1905. -- Вып. I : Прил. -- С. 97-134; Модзалевский В. Л. Материалы для истории Полтавского полка В. Л. Модзалевский // Труды ПУАК. -- Полтава, 1906. -- Вып. II : Прил. -- С. 1-57. Частина джерел цього типу увійшла також до збірника: Полтаві 800 років : 1174-1974. Зб. документів і матеріалів / [упоряд. : П. Х. Білий, П. Н. Ємець, В. Н.Жук та ін.]. -- К., 1974. -- 420 с.. Ще одним джерелом для написання дисертації стала мемуаристика --відомі описи Полтави Д. Крмана, Й. А. Гюльденштедта, В. Ф. Зуєва, Й. В. Меллера, І. Ф. Долгорукого.

Другу групу складають картографічні джерела XVI-ХХ ст.: великомірні карти, топографічні плани та схеми Полтавської битви, плани фортеці, схеми перепланування міської території, плани міста та окремих його кварталів ХІХ ст., сучасна карта міста (використано всього 118 одиниць). Вони зберігаються у відділах картографії Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського та Російської державної бібліотеки імені М. Є. Салтикова-Щедріна, відділі рукописів бібліотеки Російської Академії наук, Російському державному військово-історичному архіві, Російському державному архіві давніх актів, РДІА в Санкт-Петербурзі, ЦДІАК України. Цю джерельну базу систематизовано в тексті дисертації у вигляді переліку карт та планів (Додаток Б), а також частково представлено ілюстраціями (Додаток В).

Третьою групою джерел, використаних для розробки комплексу питань, пов'язаних із розвитком міської території Полтави, є матеріали археологічних досліджень, проведених упродовж ХХ ст. на території міста: це публікації, наукові звіти, описи колекції знахідок.

Отже, залучення широкої та різнопланової джерельної бази, яка охоплює увесь збережений на сьогодні обсяг писемних і картографічних джерел, а також доповнюється відомостями з ділянок археології, урбаноніміки та етнографії, дозволило провести ґрунтовне міждисциплінарне дослідження сформульованої проблеми.

У другому підрозділі "Історіографія проблеми" проаналізовано стан наукової розробки проблеми. Наукова література з обраної теми охоплює як напрацювання, присвячені безпосередньо Полтаві (історико-краєзнавчі та архітектурні дослідження), так і праці про історичну топографію інших міст. Дослідження обох типів поділені за приналежностю до певного часового відтинку, у рамках якого виділені спільні, характерні, ознаки. Перший період нами визначається від середини ХІХ до 20-х рр. ХХ ст. Його нижня хронологічна межа обумовлена появою краєзнавчих праць М. І. Арандаренка та Г. П. Данилевського (1852 і 1855 рр.) з історії Полтави Арандаренко Н. Записки о Полтавской губернии, составленные в 1846 году : [в 3 ч.] / Николай Арандаренко. -- Полтава, 1852. -- Ч. ІІІ. -- 434, 48 с.; Данилевский Г. П. Полтавская старина в отношении ко времени Петра Великого / Г. П. Данилевский // Журнал министерства народного просвещения. -- 1855. -- Ч. 89. -- С. 132-177.. З часом історико-краєзнавчі дослідження розгорнулися ширше, з'явилася низка наукових розвідок академічного типу: В. Б. Антоновича, Д. І. Багалія, В. Є. Бучневича,. М. С. Грушевського, О. М. Лазаревського, І. Ф. Павловського, М. Я. Рудинського Багалій Д. Магдебургское право в Левобережной Малороссіи / Дмитро Багалій // Журнал Министерства народного просвещения. -- 1892. -- № 3 -- Отд. 2. - С. 1-55; Грушевський М. С. Слобода Полтава в 1630 р. / М. С. Грушевський // Записки НТШ. -- Львів, 1895. -- Т. VІ. -- Кн. 2. -- С. 10-11; Бучневич В. Е. Записки о Полтаве и ея памятниках / В. Е. Бучневич -- Полтава, 1902. -- 440 с.; Лазаревский А. М. Исторический очерк местности составившей Полтавский полк / А. М. Лазаревский // Киевская старина. -- 1903. -- Т. LXXXI. -- С. 97-107; Антонович В. Українські міста / Володимир Антонович // Розвідки про міста і міщанство на Україні-Руси в XVI-XVIIІ ст. -- Львів, 1904. -- Ч. 2. -- С. 309-383; Павловский И. Ф. Битва под Полтавой 27 іюня 1709 года и ее памятники / И. Ф. Павловский. -- Полтава, 1908. -- 244, ХХХIII, VII с.: ил.; Павловский И. Ф. Полтава. Историческій очерк ее, как губернского города в эпоху управления генерал-губернаторами (1802-1856): по архивным данным, с 80 рис. и планом города / И. Ф. Павловский. -- Полтава, 1910. -- 416 с.; Павловский И. Ф. Очерк деятельности малоросійского генерал-губернатора князя А. Б. Куракина (1802-1808 гг.): по архивнм данным, с рисунками / И. Ф. Павловский. -- Полтава, 1914. -- 131 с.: ил.; Павловский И. Ф. Описание городов Полтавской губернии и их окрестностей к 1810 г. / И. Ф. Павловский. // Труды ПУАК. -- Полтава, 1917. -- Вып. 15. -- 84 с. . Такий напрям був продовжений і в 1920-х рр.: зокрема, Полтаву як урбаністичний осередок заторкнув у своїй праці П. В. Клименко Клименко П. Місто й територія за Гетьманщини 1654-1764 / Пилип Клименко. -- К., 1926. -- 63 с. . Проте з розгромом на зламі 20-30-х рр. ХХ ст. краєзнавчого руху, що розвивався у руслі академічної науки, комплексний підхід до вивчення міст був надовго забутий, а наукові розробки з історії міст перетворилися на доважок у вивченні соціально-економічних процесів.

Другий період охоплює радянську історіографію досліджуваної проблеми 1930-1991 рр. За своєю кількісною представленістю вона нерівномірна, оскільки абсолютна більшість праць припадає на 1960-1990-ті рр. За тематичною ознакою ці праці можна поділити на: дослідження історії міст, переважно в політичному та соціально-економічному аспектах (В. А. Дядиченко, О. І. Гуржій, О. С. Компан, П. В. Михайлина); роботи з урбаністики (Л. А. Пляшко, В. І. Тимофеєнко) та архітектури (К. Г. Гладиш); краєзнавчі розвідки (Я. Г. Іванюк). Водночас з'являються і перші історико-топографічні студії міського простору (П. П. Толочко). Що ж до історичної території Полтави, то вона заторкувалася лише принагідно, здебільшого у контексті краєзнавчих та історико-архітектурних досліджень.

Третій -- сучасний -- період відзначається посиленням інтересу до історико-топографічної проблематики, зокрема, появою спеціальних міждисциплінарних методик опрацювання відповідних питань; розгорнуто регіональні дослідження (М. Л. Долинська, Г. Ю. Івакін, Т. Ю. Люта, О. О. Попельницька). Міський простір Полтави цими перемінами поки що не заторкнуто: єдиним винятком на сьогодні є ґрунтовна стаття історика архітектури В. В. Вечерського Вечерський В. В. Містобудівельний розвиток Полтави за доби Гетьманщини / В. В. Вечерський // Козацькі старожитності Полтавщини : зб. наук. праць. --Полтава : Криниця, 1993. -- Вип. 1. -- С. 26-44., де окреслено основні напрями розвитку міста у XVII - XVIII ст.

У другому розділі "Основні містотворчі фактори та розвиток міської території" розглянуто рельєф та природні умови, на тлі яких формувалася Полтава; визначено основні періоди історії міської території; аналізується просторове та демографічне розростання міста.

У першому підрозділі цього розділу "Природні умови як містотворчий чинник" висвітлено сукупну дію головних містоутворюючих факторів -- мікрогеографічних і топографічних умов місцевості, а також адміністративного, соціального й економічного чинників, та показано, що саме вони визначали територіальний розвиток Полтави впродовж XVII - XVIIІ ст., а саме: поділ міського простору на дві топографічні складові -- фортецю й передмістя, що призвело до формування секторного півкруглого типу містобудівної структури, коли фортеця розміщена на мису, а форштадти -- на плато та в річковій долині. Як показано в роботі, міська територія охоплювала три миси правого високого берега р. Ворскли -- Іванову, Монастирську та Інститутську гори. Розміщення балок та ярів і гідрографічна сітка визначили особливості розташування укріплень, а також обсягово-просторову композицію міста в цілому. Так, наявність Мазурівської балки з р. Полтавкою зумовила формування двочастинної структури фортеці, із не забудованою внутрішньою частиною.

У другому підрозділі "Основні періоди історії міської території" розглянуто поступове складання міського простору Полтави шляхом освоєння території, у якому можна виділити шість основних фаз. Давнє замешкання цієї місцевості засвідчують дві перших фази -- доба раннього заліза (VIІ - ІІІ ст. до н.е.) та сіверянсько-давньоруський період (ІХ - перша чверть XV ст.). На двох наступних стадіях (1430-1648 рр.: період приватного володіння містом; 1648-1782 рр.: функціонування Полтави як центру Полтавського полку) формується вже власне міський простір: виникає Полтавська слобода, зведено фортецю, окреслилися напрямки розширення поселення, сформувалися його основні топографічні складові та своєрідна композиційна структура, виник адміністративний центр. На специфіку фортифікаційних укріплень та на розвиток просторової структури міста у цей період впливав передусім його порубіжний статус форпосту на прикордонні держави. Дві останні стадії (1782-1802 рр.: час перетворення міста з полкового на повітове; 1802-1917 рр.: функціонування Полтави як центру Полтавської губернії та Малоросійського генерал-губернаторства) позначені низкою кардинальних змін, пов'язаних із втратою містом військово-стратегічного значення прикордонного форпосту й тим, що Полтава перетворилася на центр губернії.

У третьому підрозділі "Просторове й демографічне розростання міста" окреслено основні періоди та параметри територіальних і демографічних змін. У перший період (1630-ті - початок 1640-х рр.) виникла та заселилась Полтавська фортеця, з'явилися перші передмістя. У другій половині 1640-х - упродовж 1650-х рр. фортечна територія вийшла за межі свого історичного ядра -- Іванової гори, забудовуються передмістя Поділ, Кобищани, Мазурівка. Кількість мешканців Полтави в цей час зростала. Третій період (друга половина XVII - перша чверть XVIII ст.) позначений подальшим розширенням міської території на Монастирську гору, забудовою схилів балок та знижених ділянок між згаданими горами. Разом із цим помітно впала динаміка залюдненості, спричинена військовими діями, в епіцентрі яких опинилася Полтава. Натомість упродовж 1720-1740-х рр. кількість населення відновилася та поступово зростала, попри тенденцію до обмеження чисельності міщанського стану; своєю чергою, у 1750-1780-ті рр. спостерігалося часткове зменшення числа житлових дворів та загальної чисельності міщан. Тоді ж, у середині - другій половині XVIII ст., з'явилося нове південно-західне передмістя, злилися передміські села та хутори з міською територією. У межах п'ятого періоду (кінець XVIII - перша чверть ХІХ ст.) спостерігаємо стрімке зростання демографічної динаміки й міської території за рахунок північно-західних ділянок, прилеглих до фортеці; тоді ж відбулося перепланування міста й забудова нового центру.

Третій розділ "Топографія структурних елементів міста: планування та архітектурно-просторове вирішення" складається з чотирьох підрозділів, у яких досліджено структурні елементи міста: фортецю, форштадти, околиці, основні композиційні вісі та планувальну структуру, а також зміни в розплануванні, які припали на початок ХІХ ст.

Первісні укріплення Полтави, зведені на початку XVII ст., пройшли кілька основних фаз розвитку. Початок їм поклало спорудження фортеці на Івановій горі, що за формою нагадувала трикутник. Розширення фортечної території шляхом зведення нової лінії укріплень та включення частини південно-західного передмістя відбулося у 1640-х рр. Укріплення періодично ремонтували -- у 1658, 1709, 1710-х, 1720-х роках. Реконструкція першої половини XVIII ст. призвела до перебудови укріплень на фортецю бастіонного типу, яка включала: три півкруглі бастіони, два горнверки, в'їзний вузол у вигляді равеліна, три півбастіони й десять дерев'яних брам, п'ять з яких були ворітними; тоді ж за межі валу було винесено палісад (північно-західна ділянка) і два редути. Занепад фортеці фіксується з кінця другої чверті XVIII ст., коли Полтава стала поступово втрачати порубіжне військове значення, опинившись після російсько-турецьких воєн далеко від кордонів держави. Адже після російсько-турецької війни 1768-1774 рр. та приєднання до Російської імперії Північного Причорномор'я місто перетворилося з прикордонного на внутрішнє.

У цьому ж розділі розглянуто складові міського простору: а) форштадти; б) т. зв. «близькі околиці» -- приміські села, слободи чи хутори, що були не лише територіально та економічно пов'язані з міським центром, але й виступали потенційними форштадтами: за умов позитивної динаміки росту міської території вони могли увійти до його меж у майбутньому, або вже увійшли, хоча первісно виникали як окремі населені пункти; в) т. зв. «далекі околиці» -- села, слободи й хутори, пов'язані з містом територіально, економічно та поземельно-власницькими взаєминами. Досліджено формування форштадтів: Подолу, Мазурівки, Панянки, Рогізни, а також передмістя, що сформувалося з північного заходу фортеці, за еспланадою вздовж шляху на Київ, і не мало осібної назви. Простежено перетворення з середини XVIII ст. «близьких околиць» (Павленок, Кобищанів та Підмонастир'я) на форштадти. З'ясовано, що ландшафтний нерегулярний характер планувальної структури форштадтів визначався низкою факторів: обрисами фортечних укріплень, зокрема зовнішнього оборонного валу, трасуванням головних шляхів, рельєфом місцевості. Встановлено назви й число населених пунктів (від 12 до 36), що входили до «далеких околиць» міста. Простежено чотири фази в історії міського землеволодіння, а саме: першу (середина XVII ст.) започаткувало створення Полтавського полку й набуття містом статусу полкового центру та формування маґістратських володінь; друга фаза (кінець XVII ст. - 1710-ті рр.) позначена привласненням частини міських земель полковою старшиною; упродовж третьої фази (1710-1730-х рр.) місту вдалося повернути ці угіддя; у четвертій фазі (1730-70-ті рр.) маґістрат поступово втратив усі свої володіння.

Містобудівну композицію Полтави створювала система вісей -- умовних ліній, що проходять через архітектурні домінанти, фіксуючи основні напрямки забудови й визначаючи формування планувальних утворень міської території та сітку вулиць. Встановлено, що архітектурними домінантами, які створювали акценти головних та другорядних композиційних вісей, виступали Успенський собор із дзвіницею, Хрестовоздвиженський собор із дзвіницею, Преображенська (Спаська) церква, Стрітенська церква й маґістрат, оскільки вони заакцентували в структурі міста адміністративний (Успенський собор та Соборний майдан) і релігійний (Хрестовоздвиженський монастир) центри. Таким чином, Полтаву можна розглядати як систему двох рівнобіжних композиційних вісей. Головна вісь проходила від Соборного майдану до Київської брами і далі до Стрітенської церкви, а в ХІХ ст. до Круглої площі. Додаткова (вісь Мазурівки) провадила від розташованої на мисі, утвореному р. Полтавкою, дещо нижче за рельєфом від решти полтавських храмів, Миколаївської церкви з окремо поставленою дзвіницею до церкви Різдва Богородиці.

Обсягово-просторову структуру міста й формування вуличної сітки, окрім композиційних вісей, визначали: мікрорельєф місцевості, лінія фортифікацій та військово-оборонні потреби, напрямки головних шляхів, способи забезпечення життєдіяльності мешканців, організація протипожежної безпеки, торгівельно-економічний інтерес.

Усталена композиційна структура міської території змінюється на початку ХІХ ст., що було пов'язане з переплануванням за централізованими планами та перенесенням адміністративного центру, який став новим композиційним вузлом радіальної забудови, вплинувши на зміну композиційних вісей. Два проекти перепланування Полтави (1784 р. Тимофеенко В. И. Города Северного Причерноморья во второй половине XVIII ст. / Владимир Иванович Тимофеенко. -- К. : Наукова думка, 1984. -- С. 91. та 1803 р. План г. Полтавы. 1803 г. // РДІА СПб. -- Ф. 1293. -- Оп. 167 : (Полтавская губерния). -- Спр. 3. --1 арк.) передбачали різне містобудівне вирішення. Згідно з першим, планувалося модифікувати історично складену забудову, зокрема її старий адміністративний і духовний центр на Соборному майдані. Другий проект, реалізований у першій третині ХІХ ст., мав на меті створення нового центру на незайнятій забудовою передміській території. Навколо нового центру сформувалася нова, радіальна планувальна структура. У ході перепланування було розібрано рештки фортеці, забудові надали квартального регулярного характеру, випрямили траси старих і проклали нові вулиці, розширили міську територію. У підсумку планування втратило свою давнішу, двоскладову топографічну структуру, злившись у єдине композиційне утворення.

У четвертому розділі "Міська забудова XVII - XVIIІ ст." розглядаються об'єкти міської забудови Полтави, тобто сукупність розміщених на міській території споруд, виходячи з їх функціонального призначення. полтава міський споруда забудова

У першому підрозділі "Церкви та монастирі. Цвинтарі" з'ясовано розміщення церков і монастирів Полтави, їхні архітектурні особливості, локалізовано міські цвинтарі. Встановлено, що впродовж XVII - XVIII ст. у місті діяло чотири церкви у межах фортеці (Успенська, Миколаївська, Преображенська і Воскресенська), три на передмістях (Стрітенська, Всіхсвятська, Різдва Богородиці) та два монастирі (Хрестовоздвиженський та Пушкарівський Вознесенський). Соборним храмом Полтави XVII ст. була Преображенська церква, у XVIII ст. кафедру перенесли до Успенського храму. Кожна церковна споруда створювала композиційний вузол забудови навколишньої території, а всі разом вони виступали архітектурними домінантами міста в цілому. Первісно всі храми були дерев'яними, переважно однобанними, критими ґонтом. Заміна їх на муровані починається з 40-х рр. XVIII ст. Будівельні роботи виконували паралельно з функціонуванням старих церков, які лише після освячення нових розбирали та, переважно, продавали у навколишні сільські приходи. Всі муровані споруди зведено у стилі українського бароко.

У досліджуваний період в Полтаві діяло чотири міські цвинтарі: перший біля Успенського храму на Соборному майдані; другий за межами фортеці, навколо кладовищенської Стрітенської церкви; третій поруч із церквою Всіх Святих у районі нинішньої Новобазарної вулиці; четвертий на місці сучасного парку імені І. П. Котляревського. Крім того, паралельно існували невеликі цвинтарі поруч з іншими церквами та на території монастирів. Єдиним нецерковним місцем поховання є межа фортечних укріплень нової фортеці.

У другому підрозділі "Приміщення адміністративного характеру та цивільні споруди громадського призначення" локалізовано на сучасній карті міста, розглянуто та систематизовано згадки джерел про адміністративні й громадські будівлі Полтави: міщанські - маґістрат (ратушу) й гостиний дім; полкові - суд, канцелярію, в'язницю та полковий архів; приміщення сотенних правлінь -- канцелярії та суду; цивільні споруди громадського призначення -- лікарні, аптеки, цирульні, торгівельні бані; заклади освіти (школи, училища, семінарії) та заклади церковно-благодійного характеру -- шпиталі; господарські будівлі різноманітного призначення; урядові поштові контори; пам'ятник на честь Полтавської битви. Детально аналізується дискусійна проблема про витоки та характер міського самоврядування в Полтаві; показано, що підтвердженого юридичного права на маґістратське управління городяни не мали, проте з другої половини XVII ст., себто після набуття Полтавою статусу полкового центру, місто стало самоврядним фактично, що у сприйнятті мешканців ототожнювалося з маґдебурзьким правом та, відповідно, маґістратським урядуванням.

Третій підрозділ "Споруди промислово-торгівельного призначення" присвячений промисловим та торгівельним об'єктам Полтави XVII - XVIII ст. Встановлено, що основною формою промислового виробництва виступало цехове ремесло і що в місті діяло 10 цехів: кравецький, різницький, шевський, ковальський, гончарський, ткацький, кушнірський, бондарський і колісницький цехи та цех музик. Відповідно, джерела фіксують як ремісничі майстерні, пов'язані з цеховим виробництвом (горни, кузні, котлярні, дзвонарні, скотобійні тощо), так і позацехові об'єкти промислового призначення - броварні, винокурні, млини, солодовні. Єдиними мануфактурами були засновані наприкінці XVIII ст. свічні заводи та цегельні. У дисертації відзначено тенденцію до зростання кількості ремісників наприкінці XVIII ст

У розселенні ремісників простежується кілька типових рис. По-перше, воно носило дисперсний характер, тобто спеціалізованих ремісничих кварталів не існувало, причому майже всі майстри використовували своє житло одночасно і як робоче місце, а єдиними відокремленими від житла професійними приміщеннями були кузні. По-друге, ремісники у переважній більшості жили на форштадтах, особливо тих, що виникли у XVIII ст. навколо основних шляхів до фортеці, таких як північно-західне передмістя, Поділ і Павленки. Зазвичай ремісники розселялися тут довільно, певну тенденцію до концентрації, можна відзначити лише стосовно домогосподарств гончарів та ковалів, себто майстрів тих спеціальностей, де технологія виробництва потребувала винесення виробничих об'єктів (горнів, кузень) подалі від житлової забудови -- на межу фортеці й дальніх передмість. У тих нечисленних випадках, де фіксується сусідське розташування ремісничих домогосподарств, їхні власники зазвичай пов'язані родинним зв'язком, що дозволяє говорити про збереження елементів патріархальності та наслідування традиції родинних професій.

Млинарство розвивалося у формі водяних млинів, що розміщувалися як на маленьких річках у межах міста (найбільше на Рогізній), так і на великих річках у його околицях (Ворскла, Коломак).

ґуральне виробництво за своїми обсягами було незначним, зорієнтованим на місцевого споживача. Об'єкти ґуральництва (винокурні, солодовні, броварні, та шинки) розташовувалися на форштадтах у підварках власників, займаючи одне чи кілька приміщень. На підставі джерел у дисертації виділено 4 види й 13 типів шинків, які тяжіли або до центру фортеці, або до в'їзних брам чи шляхів, що проходили по форштадтах. Власниками шинків виступали цехи, монастирі й церкви, проте основне ґуральне виробництво концентрувалося в руках козацької старшини - незначного кола з близько 10 осіб, які контролювали весь процес - від виготовлення алкогольних напоїв до їх роздрібного продажу по шинках.

Міська торгівля зосереджувалася у двох місцях: як стаціонарна лавкова торгівля, так і ярмаркові та періодичні ринкові торги проходили в центрі фортеці, а також на Успенській і Київській вулицях. За межі фортеці, на Різницьку гору, були винесені м'ясні ятки. У ХІХ ст. тяглість традиційних місць розташування торгів та ярмарків, як і час їхнього проведення, зазнали змін. Торги почали відбуватися в інші дні року, ярмарки було перенесено на Сінну та Іллінську площі, а ринки переміщено на передмістя.

У четвертому підрозділі "Домогосподарства міщан" розглянуто структуру, розміщення й особливості полтавських домогосподарств за трьома окресленими у фіскальній документації XVIII ст. видами: двори, підварки та бездвірні хати (до складу перших двох входили також приміщення господарського призначення -- комори, сараї, стайні, льохи). Встановлено, що основною одиницею, яка мала найбільше варіацій у своїй структурі, виступав двір, хоча характерною особливістю форштадтів була більша порівняно з фортецею кількість підварків -- домогосподарств, де власники не проживали, заселяючи їх підданими чи найманими робітниками. У роботі обраховується заселеність домогосподарств: згідно з висновками дисертантки, найбільш залюдненими були двори, а середній коефіцієнт заселеності для всіх видів домогосподарств становив 5,6 осіб.

Основу всіх домогосподарств являла собою хата, яка в цілому відповідала етнографічному типові центрально-лісостепових хат ХІХ - початку ХХ ст. У місті не було цегляних міщанських жител, єдиним винятком став споруджений наприкінці XVIII ст. двоповерховий будинок Павла Руденка.

У Висновках сформульовані положення, що виносяться на захист:

- Територіальний розвиток та обсягово-просторову композицію Полтави XVII - XVIIІ ст. визначив сукупний вплив таких містоутворюючих факторів, як мікрогеографічні й топографічні умови місцевості в переплетенні з адміністративними, соціальними та економічними чинниками; це призвело до формування секторного півкруглого типу містобудівної структури, коли фортецю розміщено на мису, а форштадти -- на плато та в долині ріки;

- Основними фазами розбудови укріплень Полтавської фортеці, довкола якої склалося місто, стали: її спорудження (до початку 1630-х рр.); розширення шляхом побудови нової лінії укріплень та включення частини південно-західного передмістя до меж фортеці (1640-ві рр.); перебудова на фортецю бастіонного типу (1709-1720-ті рр.); поступове руйнування й остаточна ліквідація оборонних споруд (1770-1830-ті рр.);

- Форштадти й села та хутори т.зв. «близьких» околиць Полтави, що поступово входили до складу міста упродовж XVII - XVIII ст., утворювали дві групи житлової забудови: одна займала рівні платові ділянки правого корінного берега р. Ворскли, переважно вздовж балок, що його прорізають, друга розміщувалася в заплавних ділянках -- у долині Ворскли та її приток; «далекі» околиці міста обіймали маґістратські та приватні володіння у навколишніх селах та хуторах;

- Параметри міської території упродовж кількох стадій розвитку міста змінювалися, однак зберігали стабільну тенденцію до зростання, і це в цілому збігалося з динамікою демографічних процесів, хоча обидва явища й не були синхронними;

- Міська забудова Полтави XVII - XVIIІ ст. обіймала споруди різноманітного функціонального призначення - культового, адміністративного, громадського, промислово-торгівельного, житлового; характерною особливістю міста був дисперсний характер розселення ремісників та використання ними, за незначними винятками, власного житла в якості робочої майстерні;

- До особливостей розміщення міської забудови належали: нерегулярність, ландшафтна детермінованість, формування забудови вздовж шляхів, продовження головних вулиць фортеці на форштадтах, трасування головних вулиць уздовж вододілів і вісей долин, а другорядних перпендикулярно до них, переважання забудови не кварталами, а кутками, освоєння схилів балок, наявність значної кількості провулків;

- Попри позірну хаотичність забудови, містобудівній композиції була притаманна певна ієрархічність: кожна архітектурна домінанта мала свою відповідність у рельєфі та загальному розплануванні, що створювало систему двох головних і трьох додаткових рівнобіжних вісей -- орієнтирів для сітки вулиць та напрямів їх трасування, розселення мешканців і функціонального призначення провулків та вуличок;

- Перепланування Полтави на початку ХІХ ст. (проект 1803 р.), підштовхнуте втратою ролі міста як порубіжного форпосту та його перетворенням на губернський центр, не поміняло композиційних особливостей міського простору в цілому, проте змінило планувальну схему, оскільки ліквідація решток фортеці, формування радіальної забудови з наданням їй квартального характеру, а також прокладання нових вулиць спричинило до втрати колишньої двоскладової топографічної структури.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях

1. Коваленко О.В. Про залишки фортифікації Полтавського форштадту / О. В. Коваленко, К. М. Мироненко, О. Б. Супруненко // Археологічний літопис Лівобережної України. -- Полтава, 1999. -- Ч. І. -- С. 73-75. (авторський внесок -- 0,3 друк. арк., зокрема з'ясовано історію спорудження, місце проходження та структуру фортифікації полтавського форштадту на с. 73-74, виконано 2 рисунки).

2. Коваленко О.В. Цвинтар XVII - XVIII ст. на Соборному майдані у Полтаві / О.В. Коваленко // Археологічний літопис Лівобережної України. -- Полтава, 2001. -- Ч. 1. -- С. 145-150.

3. Коваленко О.В. Історична топографія Соборного майдану міста Полтави XVII - XVIIІ ст. / О.В. Коваленко // Історична пам'ять. -- Полтава, 2004. -- № 2. -- С. 69-80.

4. Коваленко О. Матеріали до історії гончарства Полтави XVIII століття / Оксана Коваленко // Український керамологічний журнал. -- Опішне, 2004. -- № 1 (11). -- С. 89-97.

5. Коваленко О.В. Полтавський магістрат XVII - XVIII століття / О.В. Коваленко // Наукові записки. -- Кіровоград : Вид-ня Редакційно-видавничого центру Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, 2008. -- С. 28-31. -- (Серія : Історичні науки ; Вип. 11).

6. Коваленко О.В. Полтавська фортеця // Археологічний літопис Лівобережної України. -- Полтава, 2009. -- Ч. 1. -- С. 9-14.

Публікації, що додатково відображають результати дослідження

1. Бучневич В. Є. Полтавські підземелля / Василий Евстафиевич Бучневич [підг. до друку та коментарі : О. В. Коваленко,
О. Б. Супруненко, додаток : В. О. Мокляк]. -- Полтава : Археологія, 1999. -- 16 с. : іл. -- (Серія "Джерела з історії Полтавщини" ; Вип. 1.). (авторський внесок -- 0,15 друк. арк., зокрема підготовлено коментарі 1, 2, 4, 6-10, 12-16).

2. Зуев В. Ф. Полтавщина в «Путешественных записках» 1781 р. / Василь Федорович Зуев [ наук. ред. О. Б. Супруненко, підг. до друку та коментарі : С. Л. Кигим, О. В. Коваленко, В. О. Мокляк, О. Б. Супруненко] -- Полтава : Археологія, 1999. -- 48 с. : іл. -- (Серія "Джерела з історії Полтавщини" ; Вип. 2.). (авторський внесок -- 0,2 друк. арк., зокрема підготовлено коментарі 44, 45, 53, 60, 68-72, 76-82, 86, 88, 89, 105-108).

3. Коваленко О. В. Хрестик-тільник з господарського комплексу форштадту полкової Полтави / О.В. Коваленко // Християнські старожитності Лівобережної України : зб. наук. праць. -- Полтава : Археологія, 1999. -- С. 73-103.

4. Коваленко О. В. Закономірності розпланування вулиць пізньосередньовічного міста (за матеріалами Полтави XVII-XVIII ст.) / О. В. Коваленко // Проблемы истории и археологии Украины : мат. межд. научн. конф. 16-18 мая 2001 г. -- Харьков : Изд-е Харковского областного историко-археологического общества, 2001. -- С. 135-136.

5. Коваленко О. В. Адміністративні споруди Полтави XVII-XVIII ст. / О. В. Коваленко // Полтава : архітектура, історія, мистецтво : мат. ІІ наук. конф. ["Вайнгортівські читання"]. -- Полтава : Техсервіс, 2003. -- С. 87-90.

6. Коваленко О. В. Археологічні дослідження на Соборному майдані у Полтаві / О. В. Коваленко // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні : зб. наук. статей / [ред. : Д. Я. Телегін, О. М. Титова, І. П. Бондаренко та ін.]. -- К. : Часи козацькі, 2003. -- С. 54-59.

7. Коваленко О. В. Військові споруди Полтави середини XVII - початку XVIII ст. / О. В. Коваленко // Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст. : мат. міжвуз. наук.-практ. конференції 20 січня 2003 року. -- Полтава : АСМІ, 2003. -- С. 41-48.

8. Коваленко О. Церква святого Миколи Чудотворця в Полтаві / Оксана Коваленко // Полтавські єпархіальні відомості. -- Полтава, 2004. -- Ч. 10. -- С. 80-89.

9. Коваленко О. В. Картографічні джерела з історії міст Полтавщини XVIII-ХІХ століття в збірці Російського державного історичного архіву в Санкт-Петербурзі / О. В. Коваленко // Український вимір. Міжнародний збірник інформаційних, освітніх, наукових і методичних статей і матеріалів з України та діаспори. -- Чернігів : НДПУ ім. Т.Г. Шевченка, 2008. -- Ч. 7. -- С. 297-304.

10. Коваленко О. В. Вплив природних умов на містобудівну структуру та розпланування Полтави XVII -XVIII століття / О. В. Коваленко // Географія та екологія Полтави : мат. всеукр. науково-практ. конф. 25 квітня 2008 року. -- Полтава : Верстка, 2008. -- С. 93-99.

11. Коваленко О. Від Лтави до Полтави : проблема безперервності в існуванні міста / Оксана Коваленко // Датування міста як проблема історичної урбаністики: европейський та український досвід : мат. круглого столу 24 вересня 2008 р. [заг. ред. В. Г. Панченкo]. -- Дніпропетровськ : Герда, 2008. -- С. 28-33.

АНТОТАЦІЯ

Коваленко О.В. Полтава XVII - XVIII ст.: розвиток міської території, просторова структура та міська забудова. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 -- історія України. -- Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2009.

У дисертації уперше здійснено всебічне дослідження розвитку міської території, просторової структури та міської забудови Полтави XVII - XVIII ст. Розглянуто дію головних містоутворюючих факторів -- мікрогеографічних і топографічних умов місцевості, адміністративного, соціального та економічного чинників. Виділено шість стадій складання міського простору Полтави. Виокремлено п'ять періодів територіального та демографічного зростання. З'ясовані основні фази розвитку укріплень Полтавської фортеці та їх основні складові. Проаналізовано складання форштадтів і т.зв. «близьких» та «далеких» околиць міста. Визначено особливості форштадтного розпланування. Встановлено композиційну ієрархічність міста та закономірності трасування вулиць. Простежено перепланування Полтави на початку ХІХ ст. Проведено локалізацію найважливіших об'єктів та споруд міської забудови й розглянуто їх функціонування.

Ключові слова: Полтава, міська територія, просторова структура, міська забудова, фортеця, форштадт, розпланування, композиційна структура, домогосподарство.

Коваленко О.В. Полтава XVII - XVIII вв.: развитие городской территории, пространственная структура и городская застройка. -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 -- история Украины. -- Национальный университет «Киево-Могилянская академия», Киев, 2009.

В диссертации впервые в историографии осуществлено комплексное исследование развития городской территории, пространственной структуры и городской застройки Полтавы XVII - XVIII вв.

Вследствие эвристического поиска в архивах и библиотеках Украины и Российской Федерации были выявлены новые письменные и картографические источники по истории городской территории Полтавы XVII - XVIII вв. На их основе определено совокупное влияние на развитие городской территории микрогеографических и топографических условий местности, а также административного, социального и экономического факторов, которые привели к формированию секторного полукруглого типа градостроительной структуры: крепость размещена на мысу, а форштадты -- на плато и в долине реки.

Выделено шесть основных стадий формирования городского пространства Полтавы. Параметры городской территории, при сохранении стабильной тенденции к росту, изменялись в течение существования города, в целом совпадая с динамикой демографических процессов, хотя полной синхронности этих явлений не наблюдалось. Выделено пять периодов территориальных и демографических изменений.

Определены фазы развития укреплений Полтавской крепости и их основные фортификационные элементы в периоды: сооружения (до начала 1630-х гг.), расширения (1640-е гг.), перестройки в крепость бастионного типа (1709-1720-е гг.), постепенного разрушения и окончательной ликвидации оборонительных сооружений (1770-1830-е гг.).

Прослежен процесс формирования форштадтов, а также ближней и далекой округ Полтавы XVII - XVIII вв. Проведено деление форштадтов, сел и хуторов ближней округи на две группы, выделены магистратские и частные владения в селах и хуторах. Подана характеристика особенностей планировки форштадтов.

Композиционная структура из двух главных и трех дополнительных осей -- ориентиров размещения сетки улиц, в целом не была изменена перепланированием и перестройкой начала ХІХ в. (проект 1803 г.). Изменения были внесены в планировочную схему: сформирована радиальная регулярная квартальная планировка, ликвидированы остатки крепости, заложены новые улицы и административный центр, что привело к потере топографической структуры из двух частей и слиянию города в единое композиционное образование.

В работе проведена систематизация и локализация главных объектов и сооружений городской застройки и рассмотрены фазы их функционирования, что позволило внести уточнения в историю сооружения и размещения основных элементов городской застройки и их конструктивные особенности.

Ключевые слова: Полтава, городская территория, пространственная структура, городская застройка, крепость, форштадт, планировка, композиционная структура, домохозяйство.

Kovalenko O.V. Poltava of 17 - 18 centuries: development of city territory, spatial structure and city building. - Manuscript.

Dissertation to receive the Candidate's of Historical Sciences Degree, specialty 07.00.01 - History of Ukraine. - National university “Kievo-Mohila Academy”, Kyiv, 2009.

Comprehensive research of development of city territory, spatial structure and city building of Poltava in 17 - 18 centuries was made first. The action of main city building factors such as microgeographical and topographical terms, administrative, social and economical factors are considered. Six stages of drafting of Poltava city space are detailed. Five periods of territorial and demographic growth are selected. Main phases of Poltava fortification development and its main constituent are found out. Drafting of suburb and “near” and “distant” outskirts is analyzed. Features of suburb planning are determined. Composition hierarchicalness of the city and regularities of streets tracing are set. Re-planning of Poltava at the beginning of 19 century is examined. Localization of the most important buildings is conducted. Their functioning is considered.