О.Я. Мацюк: архівіст та краєзнавець

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

О.Я. Мацюк: архівіст та краєзнавець

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Проголошення незалежності України стало переломним етапом у розвитку української історіографії. Відмова від класового підходу, марксистсько-ленінської методології у вивченні історії, ціннісних орієнтирів тоталітарного режиму, розсекречення архівних та бібліотечних фондів тощо дозволили реалізувати свободу наукових пошуків та зумовили зміни дослідницьких пріоритетів в цій ділянці гуманітарних знань. Визнання особистісного фактору провідним чинником у розвитку української історичної науки викликало поширення біоісторіографічних студій, персоніфікацію історіографічного процесу - вивчення творчого доробку українських істориків, архівістів, джерелознавців, краєзнавців - як основи для реконструкції загального образу української науки, визначення особливостей її розвитку по періодах, розуміння прихованих причин поступу.

Історики зосередили увагу на вивченні життєвого та творчого шляху осіб, діяльність яких довший час замовчувалась. Однак, розвиток історіографічного процесу обумовив необхідність відійти від тотального засудження радянського досвіду і об'єктивно оцінити цей період історіописання, звернутись до наукового доробку сучасних істориків, особливо тих, хто був вихований на засадах національної історичної школи дорадянського періоду, продовжував студіювати в часи незалежності і праці яких не втрачають своєї актуальності й сьогодні. У цьому контексті показовим є доробок Ореста Ярославовича Мацюка (1932-1999) - знаного українського вченого-архівіста, унікального фахівця в галузі історії паперу, філігранології, відомого краєзнавця, заслуженого працівника культури України, члена багатьох українських та закордонних наукових товариств, директора Центрального державного історичного архіву України у Львові (далі - ЦДІАУЛ). Історико-архівні студії О.Я. Мацюка, які він розпочинав під керівництвом академіка І. Крип'якевича, багатогранна наукова спадщина вченого, методика його роботи в архіві та у численних експедиціях, як і специфіка адміністративних рішень заслуговують окремої уваги дослідників. Вже за життя ім'я вченого було широко відомим у світі, а його вплив на розвиток вітчизняних студій в галузі спеціальних історичних дисциплін та краєзнавства вагомим.

Актуальність обраної теми дослідження зумовлена науковим і суспільним значенням та місцем творчої спадщини О.Я. Мацюка в українській науці другої половини ХХ ст., відсутністю спеціального комплексного дослідження біографії вченого, його наукової діяльності та багатогранного доробку, потребою наукового осмислення його місця й ролі у розвитку національної історичної думки, необхідністю популяризації творчості вченого.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі давньої історії України та архівознавства Львівського національного університету імені Івана Франка в рамках тематичного плану «Розвиток спеціальних історичних дисциплін в Україні: теорія та практика» (№0105U004941).

Мета роботи полягає в тому, щоб на основі широкої джерельної бази, насамперед архівних матеріалів, праць вченого, а також критичного опрацювання та узагальнення наукової літератури, присвяченій йому, провести комплексний аналіз наукової діяльності О.Я. Мацюка, висвітлити пріоритетні напрями його досліджень, оцінити внесок видатного архівіста, історика, краєзнавця в українську історичну науку у контексті розвитку української та світової історіографії.

Відповідно до поставленої мети необхідно дослідити:

- ступінь наукової розробки проблеми у вітчизняній та зарубіжній історіографії;

- інформативність, репрезентативність і достовірність джерельного комплексу;

- основні віхи життєвого і наукового шляху О.Я. Мацюка, особливості формування світогляду і наукових уподобань, основні напрями його наукової творчості, педагогічної та громадської діяльності;

- науково-методичну та адміністративну діяльність вченого в ЦДІАУЛ, його участь в упорядкуванні архівних фондів та організації інтелектуального доступу до документів;

- внесок в розбудову ЦДІАУЛ на посаді директора в період зміни суспільно-політичної ситуації в країні;

- підходи вченого до визначення місця і ролі спеціальних історичних дисциплін та спеціальних галузей історичної науки у джерелознавчому та історичному дослідженні;

- основні напрями науково-дослідницької та громадсько-організаційної діяльності О.Я. Мацюка в галузі історичного краєзнавства, проаналізувати проблематику і ступінь розробки питань, досліджуваних вченим;

- місце, роль і значення О.Я. Мацюка в історичній науці означеного часу.

Об'єктом дисертаційного дослідження виступає науковий доробок О.Я. Мацюка в галузі спеціальних історичних дисциплін, історії українського книгодрукування, історичного краєзнавства, а також весь комплекс історичних та історіографічних джерел, пов'язаний із висвітленням життя та діяльності вченого, його особистим внеском у розроблення означених проблем, його професійної, адміністративної, наукової та громадської діяльності.

Предметом дослідження є процес формування та становлення О.Я. Мацюка як особистості та вченого, його життєвий шлях і наукова діяльність.

Хронологічні рамки дослідження зумовлені особливістю історичної біографістики і охоплюють роки життя та діяльності О.Я. Мацюка (1932-1999).

Методологічну основу дисертації становлять принципи історизму, науковості та об'єктивності, які передбачають неупереджений розгляд подій та явищ минулого в їхньому розвитку і діалектичному взаємозв'язку. При розв'язанні конкретних дослідницьких завдань було комплексно використано основні загальнонаукові та спеціальні історичні методи пізнання: аналізу та синтезу, проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, ретроспективний, описовий, історіографічного аналізу і синтезу, об'єктно-суб'єктний підхід. Персоналістичний характер дослідження зумовив використання хронологічного та біографічного методів. В роботі застосовані методи історичного джерелознавства: наукової евристики, класифікації та критики джерел. Використання сукупності методів стало важливою умовою для розкриття поставленої мети, сприяло висвітленню змісту і напрямів професійної та наукової діяльності вченого.

Наукова новизна дисертації полягає у постановці та розробці проблеми, яка не отримала окремого всебічного та ґрунтовного висвітлення в історичній науці. На підставі опрацювання значного масиву опублікованих і неопублікованих джерел, уперше в українській історіографії здійснено спробу комплексного вивчення наукового доробку О.Я. Мацюка; висвітлено життєвий шлях вченого; визначено й досліджено головні етапи, напрями та методику його наукової діяльності, зокрема в дослідженні пам'яток оборонного характеру; визначено внесок дослідника у розвиток історичної науки.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її фактичний матеріал, результати, узагальнення і висновки можуть бути використані для подальшої наукової розробки проблеми, а також при написанні узагальнюючих праць і навчальних посібників зі спеціальних історичних дисциплін, історії України, історії громадських і наукових організацій, історії Центрального державного історичного архіву України у Львові та архівної справи другої половини ХХ ст., історії історіографії, в історіографічних та краєзнавчих виданнях, при підготовці відповідних спеціальних навчальних курсів для вищих навчальних закладів, у практичній викладацькій та дослідницькій роботі. Актуалізація досвіду вченого в галузі спеціальних історичних дисциплін та історичного краєзнавства сприятиме підвищенню професійного рівня сучасних істориків.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення та окремі аспекти роботи знайшли своє відображення у доповідях на 58-й Міжнародній конференції «Каразінські читання» (квітень 2005 р., Харків), IV Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (2-3 березня 2006 р., Київ), звітних конференціях аспірантів та викладачів історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (2006, 2007 рр., Львів).

Основні результати дослідження викладені в 6 публікаціях, 4 з яких вміщені у видання, що входять до переліку ВАК України.

Структура роботи відповідає поставленій меті та виконанню основних завдань дослідження. Згідно з цим, дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (585 позицій). Повний обсяг рукопису дисертації становить 238 сторінок, із них основний текст - 189 сторінок, список використаних джерел та літератури - 49 сторінки.

Основний зміст роботи

мацюк джерелознавство історичний громадський

Розділ 1. «Історіографія та джерельна база дослідження» складається з двох підрозділів. У підрозділі 1.1 «Історіографія проблеми» в контексті двох основних історіографічних періодів розглянуто публікації, присвячені життєвому та творчому шляху О.Я. Мацюка. Перший - радянський - умовно охоплює 1960-ті - кін. 1980-х рр. Більшість публікацій цього періоду складають рецензії на філігранологічні дослідження науковця та археографічні збірки, в підготовці яких він приймав участь. Рецензія краківського історика В. Будки засвідчила початок студій О.Я. Мацюка в галузі української філігранології. Майже 40 відгуками - в радянських та зарубіжних періодичних виданнях - була відзначена перша монографія дослідника - філігранологічний альбом «Папір та філіграні на українських землях (XVI - поч. XX ст.)» (1974). Відомі тогочасні фахівці: С. Клепіков, В. Панашенко, З. Участкіна, В. Будка, Д. Во - підкреслювали синтетичний та узагальнюючий характер означеного альбому, який, базуючись на дослідженнях ХІХ - початку ХХ ст., був доповнений власними знахідками автора. Серед відгуків на археографічні видання заслуговує на увагу аналіз М. Ковальським документального збірника, співупорядником якого був О.Я. Мацюк - «Першодрукар Іван Федоров та його послідовники на Україні: ХVІ - перша половина ХVІІ ст.» (1975).

У монографіях Є. Неміровського та Я. Ісаєвича з історії українського книгодрукування згадані здійснений О.Я. Мацюком філігранологічний аналіз слов'янських стародруків та відновлення ним дискусії про дофедорівське книгодрукування. До означеного періоду відносяться дві розвідки, у яких студії О.Я. Мацюка в галузі української філігранології були проаналізовані в контексті розвитку дисципліни в Україні та у Радянському Союзі.

Наступний - пострадянський, сучасний - період представлений більшою кількістю та різноманітністю публікацій. Тенденція 1990-тих рр. до вивчення та узагальнення досвіду попередників спричинила появу профільних тематичних довідкових (біобібліографічних та біоісторіографічних) видань. У єдиній прижиттєвій публікації такого характеру, присвяченій О.Я. Мацюку - статті в монографії Л. Баженова «Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХІХ-ХХ ст.: Історіографія. Бібліографія. Матеріали» (1993) - її автор вперше поруч з філігранологічними окреслив краєзнавчі дослідження науковця. Пізніше статті про О.Я. Мацюка з'явились в ювілейному виданні «Історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка (1940-2000)» (2000) та у біобібліографічному довіднику «Українські архівісти» (2003). В останньому поруч з оцінкою архівної діяльності дослідника було окреслено значення його наукових розробок в інших наукових напрямах та громадської діяльності.

Важливим для висвітлення наукової біографії О.Я. Мацюка є комплекс некрологів та публікацій in memoriam. Більшість із них з'явились у фахових галузевих періодичних виданнях та тематичних збірниках в Україні та зарубіжжі, переважно, у Польщі. Серед найґрунтовніших слід відзначити публікації істориків Я. Ісаєвича, М. Ковальського, Я. Дашкевича, колег по архіву - І. Сварника, Н. Царьової.

Окремі аспекти наукової та професійної діяльності О.Я. Мацюка знайшли відображення у монографії С. Заремби «Українське товариство охорони пам'яток історії та культури» (1998), на сторінках підручника «Архівознавство» (2002), навчального посібника В. Петранівського та М. Русинського «Туристичне краєзнавство» (2006). Більш докладно, хоча і досить побіжно - у монографії В. Студінського, який звернувся до філігранологічного доробку О.Я. Мацюка у зв'язку зі студіями в галузі історії паперової промисловості України; у дисертаційному дослідженні О. Мальченка «Фортифікаційне будівництво на Південно-Східному українському порубіжжі (XV - сер. XVII ст.)», де розглянуто методику, розроблену краєзнавцем у процесі каталогізації пам'яток оборонного характеру; та в збірнику наукових праць - «Українська історіографія на зламі ХХ і ХХІ століть: здобутки і проблеми» (2003).

Окремі аспекти громадської діяльності О.Я. Мацюка відзначені у статті Я. Грицака «Конструювання національного міста» («Критика». 2007).

Стан розробки окресленої тематики дозволяє визначити основні віхи життя О.Я. Мацюка, виокремити головні напрями його наукової діяльності, проте не дає цілісного уявлення про внесок дослідника у розвиток історичної науки.

Підрозділ 1.2 «Джерельна база» містить аналіз джерельного комплексу, використаного дисертанткою в ході дослідження. Більша частина архівних матеріалів зберігається в ЦДІАУЛ. Серед них чільне місце посідає особовий фонд О.Я. Мацюка (ф. Р-15, оп. 1, спр. 1-288), матеріали якого дозволяють встановити основні етапи професійної діяльності, окреслити наукові зацікавлення дослідника, визначити коло творчих контактів. В ЦДІАУЛ зберігаються документи, що відображають службову діяльність членів родини дослідника, зайнятих у педагогічній галузі (ф. 179 «Кураторія Львівського шкільного округу, м. Львів»); метричні книги засвідчують родинні зв'язки дослідника в трускавецькій громаді (ф. 201 «Греко-католицька консисторія»). У дисертації були використані документи, що зберігаються в архівах вищих учбових закладів, де О.Я. Мацюк навчався та працював: Львівського державного аграрного університету, Львівського інституту фізичної культури, Львівського національного університету імені Івана Франка (надалі - ЛНУ). Архівні джерела систематизовано за змістом: 1) біографічні матеріали; 2) документи, що відклались в результаті службової та громадської діяльності; 3) матеріали про наукову та педагогічну діяльність; 4) епістолярна спадщина; 5) зображальні матеріали; 6) рукописи і друковані праці інших осіб; 7) колекційні матеріали; 8) відзиви, рецензії на праці О.Я. Мацюка.

Документи до біографії дослідника поділено на дві підгрупи. До матеріалів першої підгрупи, що репрезентують життєвий шлях вченого, віднесено офіційні документи про середню та вищу освіту, присвоєння почесного звання Заслуженого працівника культури України та наукового ступеня доктора історичних наук тощо. Критично досліджені автобіографії О.Я. Мацюка, написані у період 1952-1955 рр., зокрема щодо достовірності інформації про долю батьків. До другої - віднесено документи, що містять інформацію про членів родини О.Я. Мацюка.

Другу групу складають джерела, пов'язані із професійною та громадською діяльністю О.Я. Мацюка. Надзвичайно інформативними є особова справа архівіста та облікові документи ЦДІАУЛ, матеріали, що відклались внаслідок діяльності на посаді директора архіву, у товариствах - «Знання», Українському товаристві охорони пам'яток історії та культури (надалі - УТОПІК), Товаристві прихильників фортець та палаців, в експертній комісії при Львівській міській раді.

Третю групу джерел становлять матеріали, пов'язані з науковою та педагогічною діяльністю О.Я. Мацюка: чернетки наукових проектів, рукописи та машинописи наукових, публіцистичних і творчих праць, розвідок, доповідей; підготовчі матеріали до них; вирізки з газет та нотатки вченого; програма (тематика запланованих занять) з архівознавства. Документи особової справи з архіву ЛНУ, висвітлюють участь О.Я. Мацюка в роботі університету на посаді професора кафедри давньої історії України та спеціальних історичних дисциплін.

До наступного комплексу джерел віднесено епістолярну спадщину О.Я. Мацюка, яка пов'язана із науковою та громадською сферами його діяльності. Ця група є не чисельною, проте інформаційно багатою. Тут зберігаються чернетки листів самого дослідника та листи і листівки до нього. Серед адресатів О.Я. Мацюка були, зокрема, С. Клепіков, Є. Немировський, Дж. Сіммонс. Серед кореспондентів - окрім названих, З. Участкіна, В. Рауделюнас, Н. Яковенко, Г. Пінгірян, М. Патрідзе, Я. Дашкевич, М. Ковальський, Ю. Андрюшайтите, О. Кобець. Вагоме місце у листах займає обговорення наукових студій, критичні зауваження висловлювались у формі товариських порад та побажань. В міру довіри до адресата, чернетки листів дослідника містять дані не лише про перебіг реалізації різних проектів, про нездійснені ініціативи, а також про ставлення О.Я. Мацюка до ситуації в архівній галузі в радянський час: видавничі переваги, доступність спеціалізованої літератури тощо. Інформація, виявлена в епістолярії є унікальною і не повторюється в інших джерелах. До цієї групи віднесено листівки та візитки, які окреслюють коло спілкування та співпраці О.Я. Мацюка.

Інший інформаційний масив складають друковані (опубліковані) джерела.

Найбільшу їх групу становлять праці О.Я. Мацюка. Наукову спадщину дослідника умовно поділено на три тематичні блоки: публікації в галузі української філігранології та початкового етапу слов'янського книгодрукування; краєзнавчого напряму; пов'язані з громадською діяльністю дослідника.

Повніше розкрити обставини життя та творчості О.Я. Мацюка дозволили опубліковані у фахових виданнях та періодиці спогади осіб, знайомих з дослідником. Це, зокрема, публікації, вміщені в рубрику «Видатні архівісти» часопису «Студії з документознавства та архівної справи» (1999), статті підготованого до друку у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка збірника «Нескінченна подорож» (з нагоди 75-річного ювілею дослідника). У таких публікаціях найчастіше біографічна інформація дублюється, іноді непозбавлена емоційного забарвлення, містить певні неточності та помилки. Серед публікацій, що дозволяють відтворити не лише події з життя, але й емоційно-естетичні аспекти спілкування з вченим, слід відзначити художній спогад А. Содомори.

До означеного типу джерел віднесено також опубліковані в профільно-тематичних часописах і збірках інформативні матеріали - хроніки, програми - з діяльності установ, організацій, з якими був пов'язаний О.Я. Мацюк.

Окрему групу складають усні джерела. Свідчення рідних, колег, друзів дослідника, зібрані у формі інтерв'ю, сприяли заповненню інформаційних «лакун» письмових джерел, проясненню окремих епізодів життя О.Я. Мацюка, життєву позицію, причини вчинків. При використанні отриманої таким чином інформації було враховано наступні фактори: первинність, емоційне забарвлення, вплив часу на сприйняття минулої дійсності та переосмислення в момент свідчення, суб'єктивність. Цінним джерелом є фотодокументи, що зберігаються в родинних архівах Р. Мацюка, Н. Мацюк та в особовому фонді дослідника в ЦДІАУЛ.

Багатоманіття джерел зумовило застосування специфічних підходів в роботі з кожним з означених типів, а комплексне їх використання дозволило якнайповніше реконструювати життєвий та творчий шлях О.Я. Мацюка.

Розділ 2. «Життєвий та творчий шлях О.Я. Мацюка» складається з двох підрозділів. У підрозділі 2.1. «Життєвий шлях та становлення наукового світогляду вченого» на основі залучених джерел відтворено біографію дослідника.

О.Я. Мацюк походив з середовища української сільської інтелігенції, що безпосередньо позначилось на формуванні його світогляду, особистості та громадянській позиції. Співставлення писемних і усних джерел дозволило уточнити окремі моменти біографії дослідника. Наголошено, що майбутній архівіст і краєзнавець здобував вищу освіту на економічному факультеті Львівського сільськогосподарського інституту. В травні 1960 р. О.Я. Мацюк почав працювати архіваріусом у ЦДІА УРСР у м. Львові. Саме тоді під наставництвом І. П. Крип'якевича він розпочав науково-дослідну роботу галузі української філігранології і ознайомився з методологією наукового дослідження. У 1962 р. світ побачила перша його наукова публікація з української філігранології.

Знання польської та німецької мов, наполегливість, працьовитість, бажання навчатись сприяли просуванню О.Я. Мацюка в ієрархії архівних посад. У 1972 р. О.Я. Мацюк закінчив архівні курси в Московському історико-архівному інституті, а 1974 р. побачила світ його перша монографія «Папір та філіграні на українських землях (XVI - поч. XX ст.)», що була позитивно відзначена як в радянських наукових колах, так і за кордоном. Низка перепон у наукових студіях, в тому числі й відмова у захисті дисертації, вплинули на зменшення студій О.Я. Мацюка в галузі історії українського паперу. В другій половині 1970-х рр. він спрямував свою дослідницьку енергію у русло краєзнавства - зокрема, на дослідження пам'яток оборонного значення. Професіоналізм, високу ерудованість і працездатність дослідника було відзначено затвердженням на посадах завідувача відділу інформації, публікації та наукового використання документів, згодом - заступника директора та 1991 р. - директора ЦДІАУЛ. Від часу відновлення у Львові Наукового товариства імені Шевченка (далі - НТШ) О.Я. Мацюк був активним членом Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін.

У 1995 р. О.Я. Мацюк, який не мав попереднього ступеня кандидата історичних наук, захистив докторську дисертацію на тему «Історія українського паперу», створивши безпрецедентний випадок в сучасній Україні. Від 1996 р. О.Я. Мацюк був професором кафедри давньої історії України та спеціальних історичних дисциплін Львівського державного університету імені Івана Франка і членом Вченої ради історичного факультету. Професійна та громадська діяльність О.Я. Мацюка були відзначені присвоєнням почесного звання «Заслуженого працівника культури України», врученням ордену «За заслуги» ІІІ ступеня та почесної медалі Києво-Галицької митрополії.

У підрозділі 2.2 «Громадська діяльність О.Я. Мацюка» відзначено, що поруч з професійною, науковою та науково-організаційною, О.Я. Мацюк провадив активну громадську діяльність. Наголошено, що протягом 1960-1980-х рр. вона носила виключно культурно-просвітницький характер. Діяльність дослідника в межах товариств - «Знання» та УТОПІК - була спрямована на збереження історичної спадщини та пам'яті українського народу. Натомість в 1990-х рр. громадська діяльність О.Я. Мацюка набула суспільно-політичного забарвлення. Він очолював експертну комісію з найменувань та перейменувань вулиць і площ при міській адміністрації Львова та був співзасновником і фактично першим головою товариства «Україна-Польща» у Львові, покликаного сприяти встановленню діалогу та співпраці між українським та польським народами.

У розділі 3. «Наукова та адміністративна діяльність О.Я. Мацюка в архіві» розглянуто основні напрямки професійної та наукової діяльності дослідника в ЦДІАУЛ.

У підрозділі 3.1 «Науково-інформаційна, науково-методична та організаційна діяльність О.Я. Мацюка в Центральному державному історичному архіві України у м. Львові» проаналізовано означені напрями архівної діяльності вченого. Відзначено, що О.Я. Мацюк, розпочавши професійну діяльність в ЦДІАУЛ (на той час - ЦДІА УРСР у Львові) 7 травня 1960 р. на посаді архіваріуса у фотореставраційній лабораторії, протягом наступних 39 років пройшов всю ієрархію архівних посад, очоливши його в 1991 р. Основним напрямом науково-методичної та організаційної діяльності в ЦДІАУЛ архівіста була участь у створенні інтелектуального доступу до фондів архіву: удосконалення довідкового апарату, підготовка археографічних публікацій, науково-довідкової літератури. У дисертації наголошено на ролі вченого в опрацюванні одного з найскладніших та найбільших документальних комплексів ЦДІАУЛ - ф. 146 «Галицьке намісництво» (1772-1921 рр.), що завершилася в 1990 р. публікацією ґрунтовного огляду у співавторстві з У. Єдлінською. В умовах відсутності архівного путівника та розсекречення низки фондів були актуальними пофондові та тематичні огляди, підготовлені О.Я. Мацюком і виголошені на українських та міжнародних конференцій. Відзначено, що О.Я. Мацюк був співупорядником збірника документів - «Першодрукар Іван Федоров і його послідовники на Україні: ХVІ-ХVІІ ст.» (1975). Участь О.Я. Мацюка у науково-теоретичному семінарі з архівознавства носила не лише ознайомлюючий, інформаційний, а науково-методичний характер.

У підрозділі 3.2 «Адміністративна діяльність О.Я. Мацюка в архіві» проаналізовано заходи, здійснені дослідником на посаді директора ЦДІАУЛ. О.Я. Мацюк очолив архів в складний історичний період і доклав багато зусиль для вирішення низки проблем: утримання архівних приміщень в належному стані, модернізація технічної бази архіву, осучаснення виробничих технологій, кадрове питання, вивчення та повернення архівної україніки, залучення архіву до міжнародного архівного співтовариства. О.Я. Мацюк приділяв особливу увагу фаховій підготовці працівників архіву та підвищенню її рівня: залучав до науково-дослідної роботи архіву, організовував стажування за кордоном, а також підтримав ініціативу провідних фахівців архіву щодо створення тематичних секторів. О.Я. Мацюк був прихильником підготовки кадрів на місцях, у зв'язку з чим сприяв відкриттю у 1999 р. на історичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка, де викладав курс спеціальних історичних дисциплін, навчальної спеціальності «Архівознавства».

О.Я. Мацюк, зокрема як член Комісії з повернення культурних і національних цінностей України, брав безпосередню участь в розшуку та поверненні документів архівної колекції ЦДІАУЛ, що була втрачена під час Другої світової війни та внаслідок «інтернаціональної» політики радянського уряду. Особливої уваги надавав україно-польській співпраці в цьому питанні. О.Я. Мацюк організував упорядкування в Національній бібліотеці у Варшаві архіву НТШ, що здійснили львівські архівісти. Результат багаторічної праці Г. Сварник був опублікований у вигляді каталога-інформатора.

Відзначено, що завдяки директору було налагоджено тісні зв'язки з архівами, музеями та науково-дослідними установами багатьох країн світу, зокрема започатковано активну співпрацю у ділянці генеалогічних досліджень. О.Я. Мацюк через засоби масової інформації популяризував роль і місце Архіву в справі збереження національної та світової культури. Авторитет О.Я. Мацюка був незаперечним не лише для працівників львівського архіву, а й для колег-очільників архівної справи України. Він неодноразово репрезентував українську архівну справу на європейських міжнародних конференціях. Відзначено, що О.Я. Мацюк використовував такі можливості для оголошення ініціатив видавничих та науково-дослідних міжнаціональних проектів.

У підрозділі 3.3 «Головні напрямки архівних досліджень О.Я. Мацюка» розглянуто доробок вченого в галузі спеціальних історичних дисциплін та історії початкового етапу слов'янського книгодрукування. Відзначено, що провадити студії в галузі української філігранології О.Я. Мацюку запропонував І. Крип'якевич, а формування методології та тематики філігранологічних досліджень дослідника відбулося під впливом відомих радянських фахівців - Е. Ляуцевічюса, та С. Клепікова. Не останню роль в цьому процесі відіграв польський історик папірництва В. Будка - перший рецензент та постійний опонент О.Я. Мацюка. саме провадити разом із вплинув на

О.Я. Мацюк був першим, хто досліджував український папір, виготовлений включно до першої чверті ХХ ст., застосував статистичний метод для визначення часу його залежності. Одним з перших він вивчав філіграні та папір масиву вірменських рукописів та документів XІV-ХІХ ст., створених як у Львові, так і у вірменських колоніях Криму. Дисертантка відзначила як новаторство О.Я. Мацюка застосування ним методики польового дослідження у філігранологічних студіях. Історик працював над створенням в Україні Музею Паперу, на зразок тих, що діють у Європі. Накопичуючи матеріал, О.Я. Мацюк винайшов власну методику копіювання філіграней, економну та зручну: філіграні перерисовував з документів тушшю від руки способом просвічування на кальку, а при публікації переносив з кальки на фотопапір контактним способом.

Опубліковане дослідження О.Я. Мацюка - монографія «Папір та філіграні на українських землях (XVI - поч. XX ст.)» (1974), містило 146 нарисів з історії папірень, які функціонували на території УРСР (зосередження уваги на українських етнічних землях поза межами союзної республіки було заборонене цензурою), та альбом філіграней та штемпелів означених підприємств. На публікацію відгукнулись численні рецензенти з усього світу, які підкреслювали синтетичний та узагальнюючий характер роботи. «Мінусами» роботи названо відсутність історіографічного вступу, філіграней з гербом гетьмана І. Мазепи та кілька випадків суперечливої ідентифікації водяних знаків. Зібраний ще в 1960-х рр. матеріал став також основою для філігранологічного альбому, який репрезентував водяні знаки паперу, виготовленого поза Україною, проте широко вживаного на її території і вийшов у 1992 р. О.Я. Мацюк планував видати окремо альбом - «Філіграні кириличних інкунабул та стародруків (1491-1800)».

Дисертантка підкреслила, що О.Я. Мацюк своїми дослідженнями зробив внесок в становлення української філігранології як дисципліни з власним категоріальним апаратом, предметом та об'єктом, завданнями, методами та методологією. Дослідник відновив вживання старовинного слова «папірня», і запровадив ряд українських назв на позначення функціональних приміщень папірень, приладдя, сортів паперу, мір та ін. О.Я. Мацюк відзначав, що для успішного філігранологічного дослідження необхідно вивчати технологію виробництва паперу, географічно-історичний аспект розповсюдження паперу, центри виробництва паперу, історію папірень; генеалогію фабрикантів - власників папірень; геральдику фірмових водяних знаків та їх значення; економічні зв'язки країн виробників паперу з країнами споживачами, історію торгівлі і т.д., тому використовував в своїх дослідженнях методи суміжних з філігранологією дисциплін, зокрема, геральдики та генеалогії. Дослідник вважав за доцільне впровадження прийнятого в Європі та Світі терміну - історія паперу. Узагальненням багаторічної праці дослідника стала монографія «Історія українського паперу» (1994). Дисертантка наголосила, що в Товаристві істориків паперу, присутнім учасником конгресів якого О.Я. Мацюк став від 1992 р., його вважали засновником української філігранології, єдиним істориком паперу України.

Безпосередньо зі студіями в ділянці української філігранології пов'язані дослідження О.Я. Мацюка початкового етапу українського та слов'янського книгодрукування. Відзначено, що російські та українські історики визнавали його беззаперечний авторитет в дослідженні водяних знаків українських стародруків, спирались на його розробки в своїх висновках щодо діяльності слов'янських друкарів. Натомість неоднозначно були зустрінуті публікації, присвячені питанню т.зв. дофедорівського книгодрукування. В припущенні існування друкування книг на українських теренах, зокрема у Львові, до переїзду сюди Івана Федорова, дослідник спирався на виявлені ним документи XVIII ст. та висновки філігранологічного аналізу паперу московських т. зв. «анонімних» видань. О.Я. Мацюк доводив, що одне з них, а саме «Среднешрифтное Четвероевангелие», було надруковано на німецькому папері, який в той час був широко розповсюджений у Львові, зокрема в актових книгах першої половини XVI ст., однак не в Московському царстві. Історик погоджувався, що остаточно це питання може бути з'ясоване лише при виявленні дофедорівських стародруків або ж тогочасних документів. Дискусія, викликана означеними публікаціями, зацікавила владні кола СРСР, що призвело до припинення студій в цьому напрямі. Наголошено, що означені публікації О.Я. Мацюка знаходять підтримку і сьогодні.

О.Я. Мацюк також ввів до наукового обігу документи, на основі яких здійснив уточнення суперечливих моментів з життя перших слов'янських друкарів: С. Соболя, І. Федорова, - та історії однієї з перших українських друкарень - стрятинської. Дослідник був активним учасником Федорівських семінарів у Львові, які часто відбувалися у приміщенні Музею Івана Федорова. Відзначено, що саме він документально обґрунтував доцільність відкриття його в приміщенні Свято-Онуфріївського монастиря, перетвореного радянською владою на житловий комплекс. О.Я. Мацюк був чи не єдиним дослідником паперу празьких друків відомого білоруського просвітника Франциска Скорини. Його студії лягли в основу енциклопедичної статті про папір в довіднику «Франциск Скорина и его время» (Минск, 1990). В книгознавчому доробку О.Я. Мацюка є науково-популярна література.

Розділ 4. «О.Я. Мацюк - краєзнавець та учасник краєзнавчого руху» охоплює дослідження в галузі українського краєзнавства, участь дослідника в краєзнавчому русі і складається з двох підрозділів. У підрозділі 4.1. «Історичне краєзнавство в доробку О.Я. Мацюка» розглянуто основні напрямки краєзнавчих досліджень вченого: історія населених пунктів України та українське пам'яткознавство.

Відзначено, що перша краєзнавча розвідка О.Я. Мацюка, досить аматорського рівня, присвячена 700-річчю Львова, з'явилась на сторінках золочівської районної газети в 1956 р. В 1960-х рр. О.Я. Мацюк як архівіст був залучений до підготовки багатотомного видання «Історія міст і сіл УРСР». Низка публікацій була присвячена рідному місту Трускавець. Так до його 500-річчя дослідником у співавторстві була підготовлена перша в українській історіографії бібліографія (1972). Одночасно виник задум написання історико-медичного нарису. О.Я. Мацюк не припиняв збирати матеріали і принагідно повідомляти про них на сторінках регіональних газет, Дрогобицького краєзнавчого збірника. Ці розробки увійшли до монографії «Короткий нарис історії Трускавця» (1997), співавтором якого він був. Завдяки О.Я. Мацюку нарис був багато ілюстрований фотографіями, містив список джерел та літератури. Відзначено, що дослідник планував з часом написати значно ширшу та навіть багатотомну історію міста. З Трускавцем пов'язана і віднайдена дисертанткою в особовому фонді О.Я. Мацюка, неопублікована історична розвідка другої половини 1960-х рр., присвячена відбитку сільської печатки трускавецької громади кінця XVIII ст., виявленої дослідником в документах львівського архіву. Відзначено, що дослідник доклав зусиль для того, щоб означене зображення було взяте за основу прийнятого за рекомендацією Українського геральдичного товариства у 1991 р. герба міста.

Окремо висвітлені основні напрями та форми діяльності О.Я. Мацюка в українському пам'яткознавстві. О.Я. Мацюк був членом Львівської обласної філії Українського Товариства охорони пам'яток історії та культури, головою секції пам'яток науки і техніки Товариства. На особливу увагу заслуговують очолювані ним в 1970-ті рр. експедиції - «По Дністру», викликані невідкладною потребою у обстеженні території вздовж ріки, що підлягала затопленню. Підготовка до цих заходів - пошукова архівно-бібліографічна робота, за своїм науковим значенням не поступалась самим результатам обстеження. Зібраний матеріал був переданий на збереження в Львівську філію УТОПІК, у рукописний відділ Львівської наукової бібліотеки імені Василя Стефаника НАН України, а також частково опублікований у вигляді заміток в часописі «Пам'ятники України». В 1990-х рр. О.Я. Мацюк був ініціатором тематичних експедицій «Замки і фортеці України». Вагомим був внесок О.Я. Мацюка в пам'яткоохоронну діяльність УТОПІК. Він неодноразово підбирав архівні документи для обґрунтування необхідності передати певні пам'ятки історії та культури під Музей або іншу форму адаптації. В 1990-х рр. О.Я. Мацюк був Головою колегії заснованого 1993 р. у Львові Товариства прихильників фортець та палаців. За цей час було відкрито на правах відділу Львівської картинної галереї пам'ятку архітектури XIV-XVI ст. - П'ятничанську вежу, проведено Міжнародний круглий стіл, експедиції по західному регіону України, зокрема, Косівщині, Рогатинщині. О.Я. Мацюк прагнув перетворити товариство з регіонального на всеукраїнське, в зв'язку з чим принагідно знайомив з його діяльністю краєзнавців.

Вагомою складовою пам'яткознавчої спадщини О.Я. Мацюка є багаторічні студії в галузі фортифікації. Дослідник поставив перед собою завдання наукової каталогізації оборонних споруд України від найдавніших часів до кінця XVIII ст. Основними складовими дослідження залишались архівно-бібліографічні пошуки та перевірка отриманих відомостей через обстеження місцевості. В особовому фонді О.Я. Мацюка в ЦДІАУЛ зберігається картотека, в якій означено близько 5 тис. пам'яток фортифікаційного значення. Дослідник вносив до неї й ті об'єкти, що не збереглись, відомі лише з друкованих та рукописних джерел або залишили здогадний слід у топонімічних назвах. О.Я. Мацюк планував п'ятитомне видання «Замки і фортеці України (від найдавніших часів до ХVІІІ ст.)». Проте здійснити так і не встиг, а багатий довідковий та ілюстративний матеріал залишився в його фонді. Задуманий каталог мав стати джерельною базою для картографування оборонного будівництва та комплексного вивчення як збережених, так і не збережених пам'яток.

О.Я. Мацюк наголошував на незадовільному стані збереження пам'яток оборонного значення в Україні і вважав, що одним з дієвих засобів збереження є їх популяризація. На базі означених вище досліджень дослідник розробив низку відомих нині туристичних маршрутів по території Львівщини та західних областей України, серед яких зокрема - «Золота Підкова». Широкому впровадженню маршрутів сприяли їх публікація в періодичних виданнях та окремим виданням. Монографія «Замки і фортеці Західної України. Мандрівки історичні» (1997) була відзначена номінацією на найкращу українську книгу періоду незалежності, та перевидана польською мовою. О.Я. Мацюк був організатором та ініціатором проведення тематичних виставок, які мали візуалізувати проблему збереження пам'яток.

У підрозділі 4.2. «Громадсько-організаційна діяльність О.Я. Мацюка в краєзнавчому русі» досліджено участь науковця в краєзнавчому русі України через співпрацю з окремими краєзнавцями та краєзнавчими осередками. Відзначено, що дослідник багато уваги присвятив питанню використання архівних матеріалів в краєзнавчих дослідженнях. О.Я. Мацюк неодноразово консультував особисто та опублікував декілька статей методично-рекомендаціонного характеру з цього питання. Дослідник вважав, що основним завданням краєзнавчих музеїв є збереження і популяризація історичної спадщини, в зв'язку з чим вони мають виконувати роль наукових осередків. Відзначено, що О.Я. Мацюк найактивніше долучився до організації експозиції Народного музею в рідному Трускавці.

Наголошено, що дослідник особливу увагу приділяв історико-краєзнавчим конференціям, вбачаючи в таких зустрічах можливість проінформувати про власні розробки, обмінятися та зібрати необхідну інформацію, створити умови для співробітництва між краєзнавцями, зацікавити спільними науково-дослідними проектами. О.Я. Мацюк був прихильником утворення територіальних об'єднань краєзнавців та загальнодержавного координаційного центру. В 1990-х рр. О.Я. Мацюк був членом регіональні товариства «Бужани» та Всеукраїнської спілки краєзнавців. На ІІ з'їзді останнього, виступив з доповіддю, в якій, зокрема, відзначав низький науковий рівень краєзнавчих публікацій першої половини 1990-х рр. і пропонував впровадити науковий контроль у вигляді рецензування науково-дослідними установами системи НАН.

Висновки

1. Здійснений історіографічний аналіз дозволяє стверджувати, що професійна та наукова діяльність О.Я. Мацюка досі не була предметом спеціального комплексного дослідження. Актуалізована джерельна база дисертації дозволила якнайповніше реконструювати життєвий та творчий шлях вченого.

2. Світоглядна позиція О.Я. Мацюка, його суспільно-політичні погляди сформувались безпосередньо під впливом родинного середовища, заангажованого в громадсько-просвітницькій сфері; суспільно-політичних змін в Україні. Наукові погляди, теоретико-методологічні підходи до осмислення історичних фактів, методика історичного дослідження зазнали впливу академіка І. Крип'якевича, під керівництвом якого з 1961 р. в ЦДІА УРСР у Львові був організований науково-теоретичний семінар з архівознавства та спеціальних історичних дисциплін. Дослідження наукової біографії О.Я. Мацюка дозволило визначити пріоритетні напрями його творчості та простежити еволюцію тематичних уподобань дослідника. Якщо упродовж 1960-1970-х рр. основною темою студій О.Я. Мацюка була українська філігранологія, то від 1980-х рр. він зосереджував увагу переважно на питанні наукової каталогізації фортифікаційних споруд України.

3. Паралельно з науковими дослідженнями та професійною діяльністю О.Я. Мацюк був активним у громадському житті. Дослідник співпрацював та був членом низки громадських і наукових організацій та товариств - «Знання», УТОПІК, Товариство прихильників фортець та палаців, очолював експертну комісію з найменувань та перейменувань вулиць і площ при міській адміністрації Львова та Товариство «Україна-Польща» (Львів).

4. Значну частину архівної діяльності О.Я. Мацюка в ЦДІАУЛ України у Львові займала організація та використання архівних документів: участь в упорядкуванні фондів архіву, створенні та удосконаленні науково-довідкового апарату, археографічній роботі. На адміністративній посаді директора архіву О.Я. Мацюк проявив себе талановитим організатором науки та добрим господарником. Його зусиллями були проведені ремонти частини архівних приміщень, оновлена і поповнена технічна база архіву. О.Я. Мацюк домігся стажування та навчання співробітників на архівних курсах та програмах за кордоном, сприяв у відкритті навчальної спеціальності «Архівознавство» на історичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка. Директор ЦДІАУЛ сприяв поверненню до найдавнішого архівосховища України документів, переміщених у 1940-1970-х рр. У засобах масової інформації О.Я. Мацюк популяризував роль і місце Архіву в справі збереження національної та світової культури. Завдяки йому було налагоджено тісні зв'язки з архівами, музеями та науковими установами багатьох країн світу.

5. О.Я. Мацюк розпочав дослідження в галузі української філігранології під наставництвом І. Крип'якевича. Опираючись на позитивістські засади, дослідник великої уваги надавав пошуку та збиранню джерельного матеріалу дослідження - філіграней, фіксуючи паралельно архівні та опубліковані матеріали, які свідчили про історію виготовлення, торгівлю папером тощо. Накопичував матеріал О.Я. Мацюк в численних архівосховищах України, Росії та Польщі. У процесі пошуків дослідник розробив власну методику копіювання філіграней, яка є зручнішою та економнішою від традиційних. Комплексний підхід до виявлених джерел дозволив О.Я. Мацюку здійснити систематизацію зібраних водяних знаків з українського паперу та паперу, що був поширений на українській території, та видати два альбоми-каталоги, які мають практичне застосування при роботі з архівним документом, рукописною чи друкованою книгою. Спираючись на надбання кращих європейських фахівців, О.Я. Мацюк своїми дослідженнями значно розширив об'єкт української філігранології, хронологічні межі застосування аналізу, джерельну базу (яку поруч з філігранями і текстологічними матеріалами почали складати герби, топоніми, пам'ятки паперового виробництва, усні свідчення) та збагатив її методологію. О.Я. Мацюк здійснив ряд термінологічних уточнень, відновив використання забутих термінів та увів до вжитку адаптовані до української мови нові, запровадив нову назву на позначення модернізованої ним дисципліни - «історія паперу». Серед новаторств О.Я. Мацюка слід також виділити польове обстеження місцевостей, в яких були за архівними матеріалами та переказами папірні, збір старого їх устаткування та введення в науковий обіг усних свідчень місцевих мешканців. Підсумком багаторічних студій О.Я. Мацюка в ділянці української філігранології став ґрунтовний нарис з історії паперу на Україні. Ідею заснування Музею Паперу дослідник частково реалізував у створенні кабінету філігранології ЦДІАУЛ. Окреме місце в доробку О.Я. Мацюка займає історія слов'янського книгодрукування, зацікавлення якою з'явилось під час філігранологічного аналізу перших слов'янських стародруків. Дослідження різних проблем історії книгодрукування через використання методології спеціальної історичної дисципліни було особливістю наукового доробку О.Я. Мацюка. Висновки, зроблені під час студій над папером стародруків разом з введенням до наукового обігу виявлених О.Я. Мацюком документів, дозволили йому не лише уточнити багато деталей життя перших слов'янських друкарів Ф. Скорини, І. Федорова, С. Соболя, функціонування перших українських друкарень, а й дали нові аргументи для відновлення дискусії навколо питання «дофедорівського книгодрукування» у Львові. Сучасні дослідження підтверджують, що розробки О.Я. Мацюка не втратили своєї актуальності.

6. О.Я. Мацюк був активним учасником краєзнавчого руху України як радянського періоду, так і періоду становлення її незалежності. До основних напрямів науково-дослідницької діяльності в означеній галузі відносяться дослідження історії населених пунктів західноукраїнського регіону та розробки питань українського пам'яткознавства. Дослідник брав участь у підготовці статей до двох томів багатотомного видання «Історія міст і сіл УРСР», був співавтором першого бібліографічного видання та нарису, присвячених м. Трускавцю. О.Я. Мацюк був членом правління львівської філії УТОПІК, де на громадських засадах очолював відділ пам'яток науки і техніки. У межах пам'яткоохоронної діяльності Товариства О.Я. Мацюк ініціював і очолював багаторічні проекти: «По Дністру», «Замки і фортеці України». Великої уваги О.Я. Мацюк надавав вивченню пам'яток оборонної архітектури в Україні. Дослідник розробив принципи наукової каталогізації та класифікацію цих пам'яток і облікував бл. 5 тис. об'єктів як збережених, так і відомих лише з архівних документів, опублікованих матеріалів, переказів, мікротопонімів. З часом на базі цих досліджень О.Я. Мацюк розробив низку туристичних маршрутів, які знаходять широку апробацію досі, видав монографію «Замки і фортеці Західної України. Мандрівки історичні» (1997).

Громадсько-організаційна діяльність О.Я. Мацюка в галузі історичного краєзнавства була зосереджена навколо питань збереження історичної спадщини України, створення експозицій краєзнавчих музеїв, популяризації краєзнавчих досліджень. У зв'язку з цим О.Я. Мацюк був організатором і учасником низки регіональних краєзнавчих конференцій, науково-дослідних краєзнавчих проектів, публікував матеріали методично-консультативного характеру.

7. Аналіз багатогранного наукового доробку О.Я. Мацюка засвідчив широту наукових інтересів дослідника, наукову ерудицію, яку він демонстрував у різних галузях історичної науки, виявляв високий рівень знання архівних документів, джерелознавчий універсалізм, притаманний школі І. Крип'якевича. Відтак слід відзначити, що О.Я. Мацюк цілком заслужено був визнаний як у державі, так і далеко поза її межами, як гідний репрезентант архівної системи незалежної України, дослідник історії паперу, краєзнавець.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Шпак С. Волинь в науковому доробку Ореста Мацюка (1932-1999) / Світлана Шпак // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету (Волинський державний університет імені Лесі Українки). - Луцьк, 2007. - Вип. 12. - С. 144-151.

2. Шпак С. Диференціаційно-інтеграційні процеси у спеціальних історичних дисциплінах в доробку О. Мацюка / Світлана Шпак // Мандрівець. - Тернопіль. - 2008. - №1. - січень-лютий - С. 39-45.