Науково-педагогічна та громадська діяльність В.К. Піскорського

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 930.1 (477) В. К. Піскорський

НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА ТА ГРОМАДСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

В. К. ПІСКОРСЬКОГО

Спеціальність 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та

спеціальні історичні дисципліни

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

ТРУШ ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії для гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Казьмирчук Григорій Дмитрович, завідувач кафедри історії для гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Войцехівська Ірина Нінелівна, професор кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка

кандидат історичних наук, доцент Тарасенко Ольга Олексіївна, доцент кафедри історії України і методики навчання Київського міського педагогічного університету імені Б. Д. Грінченка

Захист відбудеться 27 квітня 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349).

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий “16” березня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент Божко О. І.

АНОТАЦІЯ

Труш О. М. Науково-педагогічна та громадська діяльність В. К. Піскорського. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009. піскорський історик дослідницький джерелознавство

Дисертація є комплексним дослідженням життєвого шляху, науково-педагогічної та громадської діяльності Володимира Костянтиновича Піскорського (1867-1910) - видатного українського історика, професора всесвітньої історії Ніжинського історико-філологічного інституту кн. Безбородька та Казанського університету. На основі широкої джерельної бази та наявної історіографії здійснено системний аналіз історичних поглядів, основних напрямків його дослідницької діяльності, таких як джерелознавство і краєзнавство. Проаналізовано теоретико-методологічне підґрунтя історико-наукових досліджень В. К. Піскорського з середньовічної історії Іспанії та нової історії країн Західної Європи. Висвітлено його викладацьку працю та громадську діяльність. Визначено внесок В. К. Піскорського у розвиток історичної науки та доведено його важливість.

Ключові слова: Володимир Піскорський, Університет Св. Володимира, історична наука, історія Іспанії, джерелознавство, краєзнавство, педагогічна діяльність, громадські організації.

АННОТАЦИЯ

Труш Е. Н. Научно-педагогическая и общественная деятельность В. К. Пискорского. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 - историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка. - Киев, 2009.

Диссертация является комплексным исследованием жизненного пути, научной, педагогической и общественной деятельности выдающегося историка В. К. Пискорского.

В работе представлено периодизацию научной биографии В. К. Пискорского. На первом этапе (1879-1898) происходит становление личности будущего историка, формирование его как ученого и педагога в стенах Киевской 1-й мужской гимназии, Университета Св. Владимира; на втором этапе (1899-1905) основное внимание было направлено на научную и преподавательскую деятельность В. К. Пискорского в Нежинском историко-филологическом институте. В этот период он создал ряд исследований по истории Испании. Третий этап деятельности исследователя (1906-1910), географически связанный с Казанью, был посвящен научной деятельности и преподаванию в Казанском Императорском университете и Высших женских курсах. В этот период он не только отшлифовал предыдущие курсы и продолжил развивать основные направления своего научного творчества, но и предпринял новый шаг в осмыслении и разработке исторических фактов.

Определенно, что отдельную страницу жизни В. К. Пискорского составляла его общественная деятельность, которая была неизменно направлена на утверждение демократии и повышение культурного уровня народа. Ученый принимал активное участие в работе национально-культурных обществ, читал публичные лекции. В. К. Пискорский активно отстаивал предоставление автономии учебным заведениям, желал изменений и прогрессивного развития своего государства, поддерживал революционно настроенных студентов.

На основе репрезентативной источниковедческой базы исследовано формирование мировоззрения и особенности научного творчества В. К. Пискорского. В работе восстановлены факты того, что на становление его научных взглядов повлияли ведущие преподаватели Университета Св. Владимира, в первую очередь И. В. Лучицкий. Доказано, что диапазон поисковых ориентиров ученого в отношении исторического познания складывался в течение всей его исследовательской деятельности и включал несколько из существующих в то время методологических направлений и течений, главным образом, исторический позитивизм.

В диссертации раскрываются особенности предметной структуры работ В. К. Пискорского, посвященных истории стран Западной Европы. Больше всего он увлекался историей Испании, особенное внимание уделял истории кастильских кортесов и истории освобождения земледельческих классов. Среди таких работ почетное место занимают его диссертации - магистерская “Кастильские кортесы в переходную эпоху от средних веков к новому времени(1188-1520 гг.)” и докторская “Крепостное право в Каталонии в средние века”. Детальный анализ научного наследия В. К. Пискорского свидетельствует о том, от специализации в области истории одной страны, он перешел к обобщению фактов и выводов относительно некоторых явлений, характерных для истории многих стран Западной Европы в новое время. Следовательно, В. К. Пискорского можно считать не только испанологом, а и знатоком всемирной истории.

Определено, что В. К. Пискорский заложил базовые основы источниковедческого анализа, оставил огромный статистический материал, накопленный и систематизированный им в результате постоянных многолетних экспедиций в архивы Испании, Португалии, Италии, Франции, Германии, Англии. Значительное место в научном наследии В. К. Пискорского также занимают разведки краеведческого характера.

Работы В. К. Пискорского по средневековой истории Испании, новой истории стран Западной Европы, источниковедению, краеведению не утратили своей актуальности и на сегодняшний день.

Ключевые слова: Владимир Пискорский, Университет Св. Владимира, историческая наука, история Испании, источниковедение, краеведение, педагогическая деятельность, общественные организации.

ANNOTATION

Trush O. M. Scientifically-pedagogical and social activity of V. K. Piskorsky. - Manuscript.

The thesis for a Candidate's Degree by specialty 07.00.06 - Historiography, source study and special historical sciences. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2009.

The dissertation is a complex research work of the life, scientific-pedagogical and social activity of V. K. Piskorsky (1867-1910), а famous Ukrainian historian, Professor of World History in Nezhyn Institute of History and Philology and Kazan University. The basic scientific ideas and the main directions of Piskorsky's research activity, such as a source study and study of local lore, were conducted as a result of the detailed analysis of the available broad historical source base and historiography. The theoretical and methodological basis of Piskorsky's historical and scientific work on Medieval History of Spain and New History of Western Europe was also closely examined. The research thoroughly illuminates the teaching and public activities of V.K. Piskorsky as well. The dissertation proves a significant role of V.K.Piskorsky's work and his outstanding contribution to the development of historical science.

Key words: Vladimir Piskorsky, Kyiv University of Sv. Vladimir, the science of history, history of Spain, source study, local lore studies, pedagogical activity, public organizations.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження. Її загальний обсяг становить 198 сторінок. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (30 с., 285 назв).

Вступ. Актуальність теми. Вивчення діяльності та наукової спадщини відомих учених-істориків становить один із пріоритетних напрямів історіографічних досліджень. Зрослий інтерес до проблем історії історичної науки, переоцінка застарілих концептуальних положень та подолання ідеологічних стереотипів вимагають переосмислення багатьох історіографічних оцінок, нового узагальнення та опанування досвіду, набутого попередниками. Усвідомлення ролі й відповідальності вченого перед наукою нині має особливе значення. Об'єктивні процеси розвитку історичних знань значною мірою опосередковуються особистістю історика, проходять через його інтелект, індивідуальний досвід, методологію. Біографічний фактор в історіографії сприяє, з одного боку, індивідуалізації дослідницького процесу, а з другого - реконструкції особистості історика в контексті епохи, окресленню його внеску в збагачення наукових знань.

Актуальною проблемою історіографії є і дослідження життєвого шляху, формування наукових пріоритетів, педагогічної і громадської діяльності Володимира Костянтиновича Піскорського (1867-1910) - видатного вченого-історика, професора всесвітньої історії Ніжинського історико-філологічного інституту кн. Безбородька та Казанського Імператорського університету, учня І. В. Лучицького. Вивчення наукової спадщини В. К. Піскорського сприятиме актуалізації в українській та російській історіографії доробку ще одного талановитого її представника, який суттєво збагатив новими ідеями історичну науку, зокрема, у дослідженні проблем середньовічної історії Іспанії та історії інших країн Західної Європи в новий час. Крім того, поява такої дисертації впливатиме на глибше розуміння специфіки суспільного і культурного розвитку України та Росії кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Актуальність дисертаційної праці посилюється і недостатнім висвітленням теми в науковій літературі, відсутністю спеціального комплексного дослідження життя та діяльності В. К. Піскорського.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах програми науково-дослідницьких робіт “Історія формування і розвитку Української держави”, затвердженої вченою радою історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (державний реєстраційний номер № 01БФ046-01).

Об'єктом дослідження є особистість Володимира Костянтиновича Піскорського, а також увесь комплекс джерел та матеріалів, що стосуються життєвого шляху та діяльності видатного історика і громадського діяча, його наукової спадщини.

Предметом дослідження є процес становлення В. К. Піскорського як вченого, його життєвий шлях, науково-педагогічна та громадська діяльність, а також наукова спадщина.

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі широкої джерельної бази провести комплексний аналіз наукової, педагогічної і громадської діяльності В. К. Піскорського, висвітлити пріоритетні напрямки його діяльності, оцінити місце і роль ученого в українській та зарубіжній історіографії.

Відповідно до поставленої мети передбачено вирішення таких основних завдань:

· проаналізувати стан і ступінь дослідження проблеми в українській та російській історіографії, встановити рівень й повноту її джерельного забезпечення;

· відтворити життєвий та творчий шлях В. К. Піскорського як історика і педагога, висвітлити процес становлення і трансформацію його наукових інтересів на різних етапах діяльності;

· охарактеризувати суть діяльності В. К. Піскорського в громадському та культурно-просвітницькому житті України і Росії в кінці ХІХ - на початку ХХ ст.;

· з'ясувати головні чинники формування історичного світогляду В. К. Піскорського;

· визначити основні напрями історичних досліджень В. К. Піскорського;

· здійснити проблемно-тематичний аналіз джерелознавчого та краєзнавчого доробку вченого;

· визначити внесок В. К. Піскорського в історичну науку та значення його спадщини на сучасному етапі.

Хронологічні рамки дослідження визначаються роками життя та діяльності В. К. Піскорського (1867-1910 рр.). Проте особлива увага приділена періоду від початку 1890-х до серпня 1910 р., в якому нижня межа є початком становлення В. К. Піскорського як науковця та педагога, а верхня - смертю вченого.

Методологічною основою дисертації є принципи історизму, об'єктивності, науковості. В процесі написання роботи застосовувались загальнонаукові методи аналізу, синтезу, узагальнення, системного підходу і спеціальні історичні методи: проблемно-хронологічний, історико-порівняльний, біографічний.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що робота є першою в українській та російській історіографії спробою комплексного дослідження життєвого шляху та наукової спадщини В. К. Піскорського. У процесі написання дисертації було опрацьовано значний масив джерел, частину з яких уперше введено до наукового обігу. Проаналізовано наукові праці вченого, в тому числі й ті, які й досі залишаються в рукописах. Визначено пріоритетні напрями його досліджень, окреслено особистий внесок ученого у становлення та розвиток західноєвропейської історії (зокрема іспанської), джерелознавства, краєзнавства, висвітлено його доробок як викладача вищих навчальних закладів. Укладено щонайповнішу на даному етапі досліджень з означеної проблематики бібліографію наукових праць В. К. Піскорського.

Практичне значення дисертації. Матеріали дослідження можуть бути використані для написання праць з історії української історичної науки та її окремих галузей, укладання бібліографії, присвяченої В. К. Піскорському, підготовки історіографічних праць та навчальних посібників, українського біографічного словника, робіт, присвячених історії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя та Казанського державного університету, історії розвитку громадських організацій.

Апробація результатів дисертації здійснювалася у формі доповідей на щорічних наукових конференціях: п'ятій міжнародній науково-практичній конференції молодих учених, присвяченій 90-річчю Української революції 1917-1920 рр. (Київ, 2007); третій міжнародній науковій конференції “Знаки питання в історії України” (Ніжин, 2007); шостій міжнародній науково-практичній конференції молодих учених Шевченківська весна (Київ, 2008); міжнародній науково-практичній конференції молодих учених, присвяченій 90-річчю Гетьманату Павла Скоропадського (Київ, 2008), четвертій міжнародній науковій конференції “Знаки питання в Історії України” (Ніжин, 2008). Основні положення та наукові результати дисертаційної праці відображено в десяти публікаціях, з яких п'ять надруковано в провідних наукових фахових виданнях.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Історіографія та джерельна база дослідження”, що включає два підрозділи, розглянуто стан наукової розробки досліджуваної теми та її джерельну базу.

Підрозділ 1. 1. “Історіографія проблеми”. Історіографічна база дисертації містить різнопланові за тематикою, обсягом та часом написання праці, які є порівняно не чисельними, однак такими, що взаємно доповнюють одна одну. Для створення класифікації наукової літератури було застосовано хронологічний принцип. Дослідження, використані в дисертації, згруповано і систематизовано таким чином: роботи, які з'явилися за життя В. К. Піскорського, праці радянської доби, сучасні наукові розвідки.

Зацікавлення науковим доробком В. К. Піскорського виникло фактично одночасно з появою його перших праць, і в подальшому ті чи інші їхні аспекти ставали предметом обговорення багатьох дослідників. Зазначмо, що розвідки сучасників здебільшого торкалися наукових поглядів та робіт ученого, натомість біографічні нариси з'явилися вже після його смерті. Першою роботою, що стосувалася наукових студій В. К. Піскорського, була різко негативна рецензія А. І. Лємана на працю “Франческо Ферруччі і його час: Нарис останньої боротьби Флоренції за політичну свободу (1527-1530)”, в якій автор звинуватив молодого дослідника в нагромадженні зайвого матеріалу. Потім з'явилися рецензії на його магістерську і докторську дисертації. Їх спільною рисою був висновок рецензентів про те, що дослідження В. К. Піскорського є важливим внеском у вивчення історії Іспанії і мають посісти почесне місце в історико-юридичній літературі. Ще за життя ім'я історика було згадано на сторінках енциклопедії Брокгауза та Ефрона , а також у збірниках “Историко-филологического института кн. Безбородко в Нежине” , де було подано бібліографію його друкованих праць. Відомості про В. К. Піскорського в цих виданнях свідчать про те, що постать ученого вже була відомою в науковому світі. Після смерті вченого у різних періодичних виданнях з'явилися замітки у формі некрологів, автори яких здійснили спробу об'єктивно оцінити творчу спадщину вченого. Вони підкреслювали, що вітчизняна наука зазнала величезної втрати.

Подальший крок у вивченні життєдіяльності та науково-творчих надбань В. К. Піскорського зробили радянські історіографи. Його ім'я згадувалося в монографіях, енциклопедіях та інших виданнях у контексті дослідження розвитку історичної науки. У цей період першим, хто відзначив роботи В. К. Піскорського і дав їм високу оцінку, був професор загальної історії Харківського університету В. П. Бузескул . Його фундаментальне дослідження знайомить із науковим доробком ученого, визначає місце його праць у загальному процесі вивчення історії Західної Європи. Деяку інформацію про науковий доробок В. К. Піскорського було представлено в праці О. Л. Вайнштейна . Вказуючи на внесок В. К. Піскорського у вивчення іспанської історії автор, на жаль, конкретно не проаналізував його праць, а подав уже готові висновки.

Переломним етапом у вивченні наукової спадщини В. К. Піскорського стала середина 50-х рр. ХХ ст. Дослідники почали висвітлювати історичні та ідейно-методологічні погляди вченого, було проведено аналіз бачення ним проблем середньовіччя та нового часу. Першими роботами в цьому напрямку стали статті Я. М. Свєта та М. А. Алпатова . Та найбільше публікацій з'явилося в 1967-1968 рр. у зв'язку зі 100-річчям від дня народження вченого . Їх автори підкреслювали, що праці В. К. Піскорського визначили весь подальший розвиток іспаністики в країні і що розвиток вітчизняної історичної науки був би неможливий без його участі.

1969 року побачила світ монографія одного з видатних радянських дослідників історіографії та методології історичної науки Б. Г. Могильницького . У своїй праці Б. Г. Могильницький з марксистських позицій дослідив еволюцію історико-філософських поглядів В. К. Піскорського у світлі політичних і методологічних ідей російської ліберальної медієвістики пореформеного періоду. Корисний матеріал зібраний у монографії Є. В. Гутнової . Авторка проаналізувала й узагальнила величезний матеріал з історії медієвістики на всіх рівнях і, зокрема, зробила висновок, що вчений надавав великого значення економічному фактору в історії, однак не вважав його визначальним.

Важливими в подальшому дослідженні життєвого шляху та наукової спадщини В. К. Піскорського стали 1980-ті рр. У цей період ім'я вченого згадувалося в контексті вивчення регіональної історії Чернігівщини . Велика увага також була приділена його науково-педагогічній діяльності в Ніжинському історико-філологічному інституті .

Сучасний період (1990-ті рр. - початок ХХІ ст.) визначається як якісно новий етап у дослідженні маловідомих сторінок біографії та творчих здобутків В. К. Піскорського. На початку 90-х рр. з'явилося декілька статей О. О. Новикової , в яких авторка, простудіювавши значну кількість архівних джерел, репрезентувала докладний історіографічний портрет В. К. Піскорського. В 1997 р. співробітники Інституту археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України підготували і видали книгу “В. К. Піскорський. Вибрані твори та епістолярна спадщина”. У передмові до книги подані статті П. С. Соханя та І. С. Пічугіної , в яких міститься позитивна оцінка наукової діяльності вченого. Помітним явищем у сучасній українській історіографії стала поява кандидатської дисертації та низки наукових публікацій О. Г. Самойленка , в яких автор визначив методологічні позиції педагогічного колективу Ніжинського історико-філологічного інституту кн. Безбородька, в тому числі В. К. Піскорського. Ніжинській сторінці життя і творчості В. К. Піскорського присвячені також статті П. П. Моціяки . Не останнє місце у вивченні даної проблеми посідають бібліографічні довідники, присвячені видатним представникам Ніжинського вищого навчального закладу, серед яких є й ім'я В. К. Піскорського .

Підсумовуючи історіографічний огляд, слід зазначити, що в українській та російській історіографії відсутнє комплексне дослідження, присвячене науково-педагогічній та громадській діяльності В. К. Піскорського. Тому не виникає сумніву в необхідності та доцільності опрацювання поставленої наукової проблеми, створення узагальненої характеристики особистості вченого, належної оцінки його наукового здобутку.

Підрозділ 1. 2. “Джерельний комплекс” дисертації представлений різними за характером, походженням, формою та інформаційними можливостями опублікованими і неопублікованими матеріалами. Останні містяться в архівосховищах України та Росії: Отделе рукописей Российской государственной библиотеки (ОР РГБ), Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (ІР НБУВ), Державному архіві м. Києва (ДАК), Відділі Державного архіву Чернігівської обл. в м. Ніжині (ВДАЧОН).

Джерела, використані у дослідженні, доцільно поділити на дві основні групи. До першої групи належать наукові праці В. К. Піскорського та підготовчі матеріали до них.

В. К. Піскорський був автором трьох монографій, присвячених іспанській історії: “Кастильські кортеси в перехідну добу від середніх віків до нового часу (1188-1520)” (К., 1987), “Кріпосне право в Каталонії у середні віки” (К., 1901), “Історія Іспанії й Португалії” (СПб., 1902). Інші праці В. К. Піскорського, переважно короткі за об'ємом, публікувались в українських та російських часописах: “Университетские ведомости”, “Киевское слово”, “Киевская старина”, “Журнал Министерства народного просвещения”, “Известия историко-филологического института кн. Безбородко в Нежине”, “Записки Казанского университета”, тощо.

Щоб якомога повніше представити творчий доробок В. К. Піскорського, в дисертації використані рукописні роботи вченого. Неопубліковані матеріали Володимира Піскорського представлено в його особовому фонді в ОР РГБ (ф. 604). Тут містяться підготовчі матеріали до магістерської та докторської дисертацій ученого, окремі статті, реферати, конспекти лекцій з методології історії, середньовічної та нової історії, а також численні матеріали до практичних занять.

Дослідження опублікованих та рукописних робіт ученого створюють основу для характеристики методологічних засад наукових пошуків В. К. Піскорського, проблематики наукових уподобань, надають можливість відтворити програму його дослідницької діяльності, прослідкувати еволюцію думок та підходів до вивчення історії.

Другу групу джерел становлять матеріали, які характеризують окремі етапи та події в житті вченого: матеріали до біографії, науково-педагогічної та громадської діяльності В. К. Піскорського, спогади, листування тощо.

Фактичний матеріал до біографії В. К. Піскорського містять приватні документи родини вченого (ОР РГБ, ф. 604 та ІР НБУВ, ф. 410), а також спогади самого В. К. Піскорського - “Історія мого професорства у Ніжині” та “Закордонні спогади”. Зважаючи на суб'єктивний характер мемуарів, фактичний матеріал, представлений у них, використано в дисертації лише після перевірки за іншими джерелами.

Найчисельнішим видом другого комплексу джерел є епістолярна спадщина В. К. Піскорського, яка зберігається як у особовому фонді вченого в ОР РГБ так і в ІР НБУВ у фонді № 3 - Листування. Низку листів науковця опублікувала О. О. Новикова. Листування вченого дозволяє глибше проникнути в його творчу лабораторію, точніше оцінити ті чи інші факти біографії, глибше і всебічніше зрозуміти суспільно-політичні погляди, а також наукові контакти з вченими-колегами.

Наступний вид другої групи джерел становлять офіційні документи і матеріали, які в основному висвітлюють службову та громадську діяльність В. К. Піскорського. Зокрема, варто виділити матеріали фонду Київського університету (ф. 16), які зберігаються в ДАК і пов'язані з науково-педагогічною працею вченого в Київський період. Висвітлити творчу біографію вченого в період перебування його в Ніжині (1899-1905 рр.) допомагають документи і матеріали, які містяться у фондах ВДАЧОН, це фонд Історико-філологічного інституту кн. Безбородька (ф. 1105) та фонд Ніжинського історико-філологічного товариства при інституті кн. Безбородька (ф. 1334).

Неодноразово прізвище В. К. Піскорського згадувалося на сторінках періодичної преси кінця ХІХ - початку ХХ ст., яка також становить окремий вид другого комплексу джерел. Тогочасна періодика містить різноманітну інформацію про події суспільно-політичного життя країни, діяльність культурно-освітніх товариств і партій, їхні ідеологічні програми та прагнення лідерів тощо. Щоб дати якомога повнішу характеристику політичного життя країни і, зокрема, громадського життя Ніжина, були використані матеріали таких видань, як “Киевские отклики”, “Киевская газета”, “Киевлянин”, “Наши дни”, “Свобода и право”, тощо.

Отже, всебічний аналіз виявленої та опрацьованої джерельної бази підтвердив достатній рівень її репрезентативності, що уможливило вирішення поставлених у дослідженні завдань.

У другому розділі “Життєвий та творчий шлях В. К. Піскорського як історика і педагога”, який складається з трьох підрозділів, досліджено формування та розвиток В. К. Піскорського як особистості й науковця, визначено етапи і напрями науково-дослідницької і педагогічної діяльності у різних вищих навчальних закладах Києва, Ніжина, Казані.

Підрозділ 2.1. “Київський період життєдіяльності В. К. Піскорського (1879-1898 рр.)” присвячений огляду родоводу В. К. Піскорського, першим крокам на шляху його становлення як особистості, навчанню, а згодом і праці в Університеті Св. Володимира. Майбутній історик народився 29 липня 1867 р. в Одесі. Належав до дворянського роду, який мав польське коріння. Всі його дитячі і студентські роки пов'язані з Києвом. Тут він закінчив першу чоловічу гімназію і в 1886 р. став студентом історико-філологічного факультету Університету Св. Володимира. Саме в цей час відбувається формування майбутнього історика завдяки власному потягу до знань, самоосвіті, володінню іноземними мовами. В роки навчання в університеті формуються й науковий світогляд та теоретико-методологічні підходи до осмислення історичних фактів. Цей етап включає перші кроки його наукової діяльності. Під впливом свого вчителя професора І. В. Лучицького Володимир Костянтинович захопився західноєвропейською історією, головним об'єктом його наукових зацікавлень стала історія середньовічної Іспанії.

Отримавши в 1890 р. диплом, В. К. Піскорський за рішенням адміністрації лишився на кафедрі всесвітньої історії Університету Св. Володимира для підготовки до професорського звання, а через три роки він як приват-доцент дістав дозвіл читати лекції. В 1896 р. молодого дослідника відрядили за кордон для ознайомлення з першоджерелами в архівах та бібліотеках європейських країн і закінчення магістерської дисертації. Закордонне відрядження вплинуло на формування В. К. Піскорського як науковця, викликало винятковий інтерес до архівних джерел. Повернувшись до Києва, В. К. Піскорський захистив магістерську дисертацію на тему “Кастильські кортеси в перехідну добу, від середніх віків до нового часу (1188-1520 рр.)”.

Таким чином, в київський період В. К. Піскорський заявив про себе як про талановитого молодого вченого, отримав ступінь магістра зі всесвітньої історії, а також прославив своє ім'я, ставши послом вітчизняної науки за кордоном.

Підрозділ 2. 2. “Науково-педагогічна діяльність ученого в Ніжині (1899-1905 рр.)” характеризує другий етап життя В. К. Піскорського. Визначальною особливістю цього періоду є зосередження уваги вченого на науково-викладацькій діяльності. 16 січня 1899 р. В. К. Піскорського було призначено екстраординарним професором кафедри всесвітньої історії Ніжинського історико-філологічного інституту кн. Безбородька. Тут В. К. Піскорський читав лекції з всесвітньої історії, керував науковою роботою студентів, вів практичні заняття. Найважливішим лекційним питанням історик присвятив декілька спеціальних курсів. Професор навчав студентів творчо і критично підходити до аналізу першоджерел. У провінційному Ніжині вчений підготував до друку низку наукових праць, переважно на іспанську тематику, зокрема, докторську дисертацію “Кріпосне право в Каталонії у середні віки”, яку захистив 1901 р. і отримав ступінь доктора всесвітньої історії. Праці В. К. Піскорського з історії Іспанії дуже швидко зажили слави. За заслуги перед іспанською наукою його було обрано членом-кореспондентом Барселонської Королівської Академії наук та мистецтв.

Маючи чималий науковий авторитет, будучи заслуженим професором, автором солідних історичних праць, В. К. Піскорський спробував взяти участь у конкурсі на заміщення вакантної посади професора кафедри всесвітньої історії в Університеті Св. Володимира, яку раніше обіймав його вчитель І. В. Лучицький. Але вченого не затвердили на цій посаді, бо в його особі факультет бачив такого ж незалежного в поглядах професора, яким був І. В. Лучицький.

Як бачимо, науково-педагогічна діяльність ученого в Ніжинському історико-філологічному інституті кн. Безбородька була багатогранною. Ці роки стали своєрідним трампліном для подальшої діяльності науковця в казанський період його життя.

У підрозділі 2. 3. “Казанський етап наукового шляху дослідника і педагога (1906-1910 рр.)” розглянуто останній період життя В. К. Піскорського, який у цілому виявився не менш плідним у розвитку його науково-дослідницького та викладацького потенціалу. З 1906 р. вчений обіймав посаду ординарного професора кафедри всесвітньої історії Казанського Імператорського університету. Він читав загальний курс лекцій з середньовічної й нової історії Західної Європи. Завдяки зусиллям професора, в Казанському університеті був створений кабінет для практичних занять із всесвітньої історії. Поставивши на високий рівень роботу з першоджерелами, В. К. Піскорський дав чудову школу наукового дослідження своїм учням, серед яких були М. П. Граціанський і О. Г. Муравйов. У цей період він також викладав на Вищих жіночих курсах. Крім того, вчений неодноразово виїжджав у закордонні відрядження, результатом яких стала низка наукових і науково-методичних праць. Огляд останніх дозволяє дійти висновку, що він не тільки відшліфував попередні курси й розвинув основні напрями своєї наукової творчості, а й зробив новий крок в осмисленні та розробленні історичних фактів.

У третьому розділі „Громадська діяльність В. К. Піскорського” проаналізовано роботу вченого в громадських організаціях, охарактеризовано суспільно-політичні погляди В. К. Піскорського.

Активна громадська діяльність ученого розпочалася з 90-х років ХІХ ст. В. К. Піскорський брав активну участь в роботі національно-культурних товариств - Товариства грамотності, Педагогічного товариства, Товариства матеріальної допомоги студентам Київського університету, Ради загальноосвітніх жіночих курсів. Будучи професором Ніжинського історико-філологічного інституту кн. Безбородька, а потім Казанського університету, він виконував не лише прямі службові обов'язки, але й спрямовував увагу на соціальні проблеми. Його публічні лекції сприяли зближенню вченого з міським суспільством Ніжина й Казані. В Ніжині В. К. Піскорського двічі обирали присяжним засідателем, причому обидва рази він був старшиною.

В. К. Піскорський був серед тих громадських діячів, які на початку ХХ ст. активно відстоювали надання автономії навчальним закладам. Приєднавшись до Академічного союзу, вчений прагнув установлення конституційного ладу з політичними свободами: свободою слова, зборів, союзів, загальних виборчих прав, недоторканності особи. Проявом громадянської позиції В. К. Піскорського можна назвати його участь у подіях 18-23 жовтня 1905 р. в Ніжині. Професор історії став на бік революційно налаштованих студентів, привітавши царський маніфест від 17 жовтня про надання політичних свобод. Він був учасником депутації, направленої до прокурора з вимогою звільнення політв'язнів, а також активно виступав проти єврейських погромів.

3 серпня 1910 р. В. К. Піскорський загинув внаслідок нещасного випадку на залізниці під Казанню. Могила вченого знаходиться на Звіринецькому цвинтарі в Києві.

У четвертому розділі “Наукова спадщина В. К. Піскорського”, який складається з трьох підрозділів, розглянуто основні світоглядні орієнтири історика, його історичні праці, а також окреслено коло інтересів вченого в області джерелознавства та краєзнавства.

У підрозділі 4. 1. “Формування історичного світогляду вченого” досліджено, що діапазон пошукових орієнтирів ученого з проблеми історичного пізнання формувався протягом усієї його дослідницької діяльності. Найбільше на процес становлення історичних поглядів В. К. Піскорського вплинув його вчитель І. В. Лучицький, науковий світогляд якого склався під впливом позитивістської філософії О. Конта. Загальнотеоретичні ідеї та конкретно-історичні дослідження В. К. Піскорського дають можливість виявити риси позитивізму в його наукових студіях: визнання еволюційного шляху розвитку людського суспільства, тяжіння до історико-порівняльного методу вивчення суспільних явищ, пошуки закономірностей в історичному процесі, прагнення до узагальнень, виявлення причинної обумовленості історичних явищ, нарешті, визнання значущості історичного факту і звідси інтерес до соціально-економічних питань історії. Крім того, на формування методологічних засад ученого істотно вплинуло його знайомство з елементами марксизму. Розуміння вченим марксизму з роками поглиблювалося, уточнювалося. З цим вченням він пов'язував розвиток економічного напряму в історіографії. І в той же час В. К. Піскорський не став прихильником історичного матеріалізму, лише прагнув вилучити з марксистського вчення все те, що можна було використати в наукових дослідженнях.

У підрозділі 4. 2. “Історичні праці В. К. Піскорського” проаналізовано проблематику та ступінь розробки питань, досліджуваних істориком. Наукова діяльність В. К. Піскорського над вивченням історичного минулого розпочалася в 90-ті роки ХІХ ст. В ній можна виділити декілька періодів. На першому етапі (1890-ті - початок ХХ ст.) історик був переважно дослідником середньовічної Іспанії, особливу увагу в своїх працях приділяв ролі народних мас і видатних історичних осіб в прогресивному розвитку суспільства. Основні дослідження вченого в цей період були присвячені проблемі розвитку кастильських кортесів та історії звільнення землеробських класів (“Кастильські кортеси в перехідну добу від середніх віків до нового часу (1188-1520 рр.)”, “Кріпосне право в Каталонії в середні віки”). З переїздом 1906 року В. К. Піскорського до Казані в його науковій діяльності розпочинається другий етап професійного становлення. До цього періоду належать роботи історика, присвячені глобальним проблемам розвитку країн Західної Європи в новий час. Значну увагу вчений приділяє питанням парламентаризму та ролі економічного фактора в розвитку суспільства. Отже, від спеціалізації в царині історії однієї країни В. К. Піскорський перейшов до узагальнення фактів і висновків стосовно явищ, характерних для історії багатьох країн Західної Європи.

Підрозділ 4. 3. “Джерелознавчі та краєзнавчі дослідження історика” включає огляд наукової спадщини В. К. Піскорського в області джерелознавства і краєзнавства. Робота в архівах, публікація та всебічний аналіз джерел згідно з методологічними прийомами історичної критики становили першооснову всіх наукових напрацювань ученого. Практично всі роботи В. К. Піскорського супроводжувалися значними за обсягом додатками, які містили опрацьовані дані архівних матеріалів, накопичених в результаті постійних багаторічних відряджень в архіви Іспанії, Португалії, Італії, Франції, Німеччини, Англії. Зокрема, у джерелознавчій спадщині вченого на особливу увагу заслуговують дослідження великої кількості різних грамот, привілеїв, фуеросів та інших документів, які змальовують історію поземельних і станових взаємин у середньовічній Іспанії. Також вчений збирав і вивчав документи у вітчизняних архівах.

Значне місце в науковій спадщині В. К. Піскорського посідають розвідки краєзнавчого характеру. Він неодноразово виступав на засіданнях Історичного товариства Нестора Літописця з доповідями на краєзнавчу тематику. Будучи членом гуртка “бродників”, дослідник мандрував історичними місцями України, а потім відсвітлював результати подорожей у своїх статтях.

У Висновках сформульовано загальні результати дослідження та викладено основні положення дисертаційної роботи, які виносяться на захист:

- На основі опрацювання значного обсягу архівних і опублікованих джерел, критичного аналізу історіографії визначено стан дослідження теми та ступінь її джерельного забезпечення. З'ясовано, що науково-педагогічна та громадська діяльність В. К. Піскорського ще не були предметом спеціального комплексного вивчення. Сукупність матеріалів, зібраних у результаті пошукової роботи в ОР РГБ, ІР НБУВ, ДАК, ВДАЧОН, є достатньо репрезентативною для розв'язання поставлених у роботі завдань;

- Реконструйовано життєвий та науковий шлях ученого: визначені основні етапи його біографії, які хронологічно відповідають київському, ніжинському та казанському періодам. З'ясовано, що київський період (1879-1898 рр.) був пов'язаний зі становленням особистості В. К. Піскорського, формуванням його як історика-науковця та педагога. Ніжинський період (1899-1905 рр.) був часом активної педагогічної роботи та професійного становлення вченого. Саме в ці роки В. К. Піскорський написав основні праці з історії Іспанії. Казанський період (1906-1910 рр.) виявився не менш плідним у розвитку його науково-дослідницького та викладацького потенціалу, в новому осмисленні й інтерпретації історичних фактів. Життєпис В. К. Піскорського засвідчує, що він пройшов складний шлях становлення як історика, непересічного науковця та викладача. Науково-педагогічна діяльність В. К. Піскорського сприяла розвитку історичної науки в усіх установах, з якими він співпрацював протягом творчого життя;

- Визначено, що окрему сторінку життя В. К. Піскорського становить його громадська діяльність, яка була незмінно спрямована на утвердження демократії та підвищення культурного рівня народу. Вчений брав активну участь у роботі національно-культурних товариств, читав публічні лекції. В Ніжині його двічі обирали присяжним засідателем. В. К. Піскорський активно відстоював надання автономії навчальним закладам, бажав змін і прогресивного розвитку своєї держави, підтримував революційно налаштованих студентів;

- Доведено, що діапазон пошукових орієнтирів ученого, спрямованих на об'єктивне пізнання історії, складався впродовж усієї його наукової діяльності та включав декілька методологічних напрямів і течій, котрі існували в тогочасній науці. Знайомство з ідейними основами історичного позитивізму та елементами марксизму зумовило формування у нього самобутньої методологічної бази. Відтак, еклектичність історичного світогляду В. К. Піскорського була базована на прагненні до об'єктивності, реалізмі, роботі з першоджерелами, які повинні бути першоосновою для історичної науки. Водночас у працях вченого прослідковуються тяжіння до порівняно-історичного методу вивчення суспільних явищ, пошуки закономірностей в історичному процесі, прагнення до узагальнень, виявлення причинної обумовленості історичних явищ, нарешті, визнання значущості історичного факту і звідси інтерес до соціально-економічних питань історії;

- З'ясовано, що проблематика історичних досліджень В. К. Піскорського залежала від його наукових уподобань. На першому етапі (1890-ті - початок ХХ ст.) історик був переважно дослідником середньовічної Іспанії, особливу увагу в своїх працях приділяв ролі народних мас і видатних історичних осіб в прогресивному розвитку суспільства. З 1906 р. науковець переходить до розгляду глобальних проблем розвитку країн Західної Європи в новий час, зокрема, значну увагу приділяє питанням парламентаризму та дослідженню ролі економічного фактора в розвитку суспільства. Таким чином, від спеціалізації в царині історії однієї країни В. К. Піскорський перейшов до узагальнення фактів і висновків стосовно деяких явищ, характерних для історії багатьох країн Західної Європи. Від поглибленого вивчення середніх віків він перейшов до нового часу. Отже, В. К. Піскорського можна вважати не тільки іспанологом, фундатором української і російської іспаністики, а, дійсно, знавцем всесвітньої історії;

- Визначено, що В. К. Піскорський розробляв проблеми джерелознавства та краєзнавства - теоретично, конкретно-історично, виступав публікатором, наголошував на необхідності вивчення пам'яток старовини, вирішував і чисто практичні питання. Однак основним захопленням ученого все ж слід вважати джерелознавчі заняття, що включали пошук історичних джерел, їх археографічне опрацювання та публікацію. Особливість проваджуваної вченим наукової роботи з джерелами, їх тематичного відбору, полягала в особистій зацікавленості матеріалом, змістовне навантаження якого безпосередньо було наближене до обраних ним проблем дослідження;

- Доведено, що праці В. К. Піскорського, його наукова спадщина стали важливим чинником розвитку історичної науки і спрямовувалися на створення системного викладу загального ходу історичного процесу. Внесок В. К. Піскорського в історичну науку репрезентується комплексом наукових досліджень, серед яких провідне місце посідають роботи на іспанську тематику. Необхідно зазначити, що праці вченого мали новаторський характер, були цікавими й актуальними. Не всі його наукові погляди витримали перевірку часом, окремі висновки вченого вважалися і вважаються не безсумнівними, проте постійне звертання до робіт В. К. Піскорського дослідників різних років підтверджує їхню значущість. Отже, В. К. Піскорський здійснив вагомий внесок у розвиток історичної науки й заслуговує на почесне місце в українській і російській історіографії як вчений-історик України та Росії, джерелознавець і краєзнавець.

ОПУБЛІКОВАНІ ПРАЦІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. В'яла О. М. Педагогічна діяльність вченого-історика Володимира Піскорського в Ніжинському історико-філологічному інституті кн. Безбородька / О. М. В'яла // Сіверянський літопис. - 2006. - № 5. - С. 96-100.

2. В'яла О. М. Внесок ученого-історика В.К.Піскорського у вивчення пам'яток старовини Малоросії / О. М. В'яла // Література та культура Полісся / Ніжинський державний університет ім. М. Гоголя. - 2007. - Вип. 37. - С. 170-176.

3. В'яла О. М. Науково-педагогічна та громадська діяльність професора В. К. Піскорського: джерельна база дослідження / О. М. В'яла // Література та культура Полісся / Ніжинський державний університет ім. М. Гоголя. - 2008. - Вип. 41. - С. 270-276.

4. В'яла О. М. Науково-педагогічна діяльність професора В. К. Піскорського: історіографія проблеми / О. М. В'яла // Сіверянський літопис. - 2008. - № 5. - С. 67-72.

5. Труш О. М. Громадська діяльність Володимира Піскорського / О. М. Труш // Література та культура Полісся / Ніжинський державний університет ім. М. Гоголя. - 2008. - Вип. 46. - С. 231-245.

Публікації, що додатково відображають результати дисертації:

6. В'яла О. Володимир Піскорський (До 140-річчя з дня народження) / Олена В'яла // Шевченківська весна: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції молодих учених, присвяченої 90-річчю Української революції 1917-1920 рр. / КНУТШ, Історичний факультет, Наукове т-во студентів і аспірантів; [за заг. ред. В. Ф. Колесника]. Вип. V. Ч. 2: Історія. - К., 2007. - С. 140-143.

7. В'яла О. М. Формування наукових інтересів В. К. Піскорського в Київському університеті Св. Володимира / О. М. В'яла // Знаки питання в історії України: регіональний вимір української історії: Збірник матеріалів ІІІ Міжнародної наукової конференції / НДУ ім. М. Гоголя, [упор.: Самойленко О. Г., Страшко Є. М]. - Ніжин, 2007. - С. 25-31.

8. В'яла О. М. Внесок вченого-історика В. К. Піскорського у вивчення соціального розвитку європейських народів / О. М. В'яла // Проблеми історії та історіографії України. Програма і матеріали науково-практичної конференції присвяченої 90-річчю Української революції 1917-1920 рр. та 95-річчю з дня народження доктора історичних наук, професора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Віктора Никифоровича Котова. 18 квітня 2007 р. / КНУТШ, Історичний факультет; Кафедра історії для гуманітарних факультетів; [наук. ред. Казьмирчук Г. Д.]. - К., 2007. - С.26-29.

9. В'яла О. Казанський період життя та діяльності В. К. Піскорського / Олена В'яла // Шевченківська весна: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції молодих учених / КНУТШ, Історичний факультет; Наукове т-во студентів та аспірантів; [редкол.: Я. М. Гирич, Б. М. Гончар, В. Ф. Колесник (голова ), Ю. В. Латиш (відп. ред.)]. Вип. VІ. Ч. 2. Праці аспірантів та студентів. Т. 1.- К., 2008. - С.86-88.

10. В'яла О. Історичні дослідження Володимира Піскорського / Олена В'яла // Дні науки історичного факультету: Матеріали Міжнародної наукової конференції студентів, аспірантів та молодих учених, присвяченої 90-річчю Гетьманату Павла Скоропадського / КНУТШ, Історичний факультет; Наукове т-во студентів та аспірантів; [редкол.: проф. В. Ф. Колесник, О. Ю. Комаренко, І. В. Семеніст]. Вип. VІ. Ч. І. - К., 2008. - С. 126-129.

Размещено на Allbest.ru