Німецькі колонії Півдня України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Спеціальність 07.00.01 - історія України

Німецькі колонії Півдня України у другій половині ХІХ-на початку ХХ ст.

Замуруйцев Олексій Вікторович

Черкаси - 2009

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі історії України та зарубіжних країн Київського національного лінгвістичного університету

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Курило Володимир Михайлович, Київський національний лінгвістичний університет, професор кафедри історії України і зарубіжних країн

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор Панченко Петро Пантелеймонович, Київський міський державний педагогічний університет ім. Б. Грінченка, професор кафедри історії України та методики

кандидат історичних наук, доцент Десятніков Іван Валерійович Східноєвропейський університет економіки і менеджменту, завідувач кафедри туризму

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доцент Корновенко С.В.

Анотація

німецький колонізація поселення

Замуруйцев О.В. Німецькі колонії Півдня України в другій половини ХІХ-на початку ХХ ст. - Рукопис.

Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі спеціальності 07.00.01 - історія України. - Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. - Черкаси, 2009.

Дисертація є комплексним дослідженням соціально-економічного і духовного розвитку німецьких колоній на Півдні України в другій половині ХІХ-на початку ХХ ст. На основі опрацьованої літератури, опублікованих і неопублікованих джерел розглянуто особливості внутрішнього життя німецького етносу. Досліджено передумови німецької земельної експансії та особливості розвитку німецького землеволодіння у пореформений період, вивчено стан і виявлено основні напрями розвитку колоністського сільського господарства і промисловості, а також схарактеризовано окремі аспекти духовного життя німецькомовного населення цього регіону.

Ключові слова: зовнішня колонізація, внутрішня колонізація, земельна експансія, економічний розвиток, колоністське землеволодіння, аграрні відносини, колоністська промисловість, початкова освіта, видавнича справа, релігійне життя.

Аннотация

Замуруйцев А.В. Немецкие колонии Юга Украины второй половины XIX-начала XX века. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Черкасский национальный университет имени Богдана Хмельницкого. - Черкассы, 2009.

Диссертация является комплексным исследованием социально-экономического и духовного развития немецких колоний Юга Украины во второй половине XIX-в начале XX века. На основе изученной литературы, опубликованных и неопубликованных исторических источников рассмотрены особенности внутренней жизни немецкого этноса в регионе. Исследованы предпосылки немецкой земельной экспансии и особенности развития немецкого землевладения в пореформенный период, изучено состояние и основные направления развития колонистского сельского хозяйства и промышленности, а также охарактеризованы отдельные аспекты духовной жизни немецкоязычного населения этого региона.

В диссертации исследованы предпосылки и особенности внешней колонизации территории Таврической губернии в 60-х г. ХІХ ст., роль немецких колонистов в этом процессе, его значение и итоги.

Автор также изучил социально-экономические предпосылки и причины внутренней немецкой колонизации Юга Украины в пореформенный период, её основные направления и особенности, динамику развития и соотношение различных форм колонистского землевладения, зарождение у немецких колонистов крупного частного землевладения.

Диссертантом рассмотрены особенности аграрных отношений среди немцев-колонистов, отмена миноратного права в немецких колониях южного региона и ее влияние на расширение колонистского землевладения, причины, основные черты и последствия социального расслоения среди немецких колонистов.

В работе представлены основные направления и особенности развития колонистского сельского хозяйства, его структурная перестройка во второй половине ХІХ-в начале ХХ ст., динамика развития земледелия и скотоводства, возрастание роли товарного производства зерна, влияние немцев на развитие всего сельского хозяйства Юга Украины в этот период.

В диссертации изучено развитие колонистской промышленности в регионе и его роль в промышленном развитии всего Юга; значение и роль немцев в общем процессе становления и развития капиталистических отношений в южных районах современной Украины во второй половине ХІХ-в начале ХХ ст.

Автор работы уделил должное внимание развитию системы начального образования в немецких поселениях и роли колонистского духовенства в этом процессе, значению колонисткой школы в жизни немецкого населения Юга, попытке царского правительства ее реформации и последствиям этой политики.

В диссертации исследовано становление издательского дела у немцев Юга Украины, появление первых печатных изданий и издательств в немецких и менонитских поселениях Таврической губернии в конце ХІХ-в начале ХХ ст., характер и основные направления колонистской периодики, ее влияние на местное население; организация церковно-религиозной жизни в немецких и менонитских колониях, политика российского правительства по отношению к колонистскому духовенству и религиозным конфликтам в колонистской среде, позиция Русской Православной Церкви по отношению к другим религиозным конфессиям и их попыткам усиления своего влияния среди местного населения; культурное влияние немецких колонистов на местное население, деятельность семейства Фальц-Фейнов и их роль в развитии отечественной науки.

Ключевые слова: внешняя колонизация, внутренняя колонизация, земельная экспансия, экономическое развитие, колонистское землевладение, аграрные отношения, колонистская промышленность, начальное образование, издательское дело, религиозная жизнь.

Annotation

Zamuruytsev A.V. German's colonies of the south of Ukraine in second half XIX-of the beginning of XX century. - Manuscript.

The dissertation for achieving the professor grade in history from the specialization 07.00.01 - History of Ukraine. - Cherkassy Bohdan Khmelnytskij National university. - Cherkassy, 2009.

Dissertational work is devoted to complex research of social and economic and cultural development German colonies in the south of Ukraine second half XIX of the beginning of XX century. On the basis of the processed literature, the published and unpublished sources features of an internal life of German ethnos of southern region during this period are tracked. Preconditions of German ground expansion to the post reformatory period and features of development of German landed property are investigated, the condition of development of a colonial agriculture and the industry is considered, the basic directions of their development are revealed, and also is tracked separate aspects of a cultural life of the German population of this region.

Key words: external colonization, internal colonization, ground expansion, economic development, colonial landed property, agrarian relations, the colonial industry, an elementary education, publishing, a religious life.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми тісно пов'язана з багатьма важливими проблемами розбудови сучасної української держави. Одним зі складників цього процесу є подальше вдосконалення і розвиток міжнаціональних відносин, що актуально для багатонаціональної України. Будувати майбутнє неможливо без чіткого усвідомлення нашого минулого в усіх його проявах. Історія кожного народу, який населяє сучасну Україну, є невіддільною частиною загальної української історії. Грунтовне і всебічне її вивчення дає змогу краще зрозуміти сьогодення й бачити його перспективи.

Серед багатьох народів, які населяють нашу країну, чільне місце належить німцям, історія яких в Україні своїм корінням сягає доби раннього нового часу. Наприкінці ХVІІІ-на початку ХІХ ст. унаслідок широкомасштабної іноземної колонізації малозаселених регіонів Російської імперії у багатьох районах сучасного Півдня України виникли численні німецькі колонії. Німці, разом із іншою німецькомовною групою населення - менонітами, відіграли значну роль в економічному розвитку цього краю, його сільського господарства й регіональної промисловості. Їхнє землеволодіння поступово перетворилося на впливову економічну силу всього південного регіону. Досягнення німців в економічній сфері значно сприяли прискореному розвитку капіталістичних відносин і загальному економічному піднесенню Півдня України в другій половині ХІХ-на початку ХХ ст.

Культура, побут, духовне життя німецьких колоній Півдня України впливали на духовно-культурне життя українського населення, інтегрувались в український культурний простір, ставши невід'ємним його компонентом. Усі ці процеси вимагають ретельного вивчення.

За сучасних умов як в Україні, так і за кордоном (насамперед у Німеччині) посилився інтерес науковців до дослідження історії німців. Це зумовило появу численних наукових статей, монографій, присвячених різноманітним аспектам життя цього етносу. Водночас, незважаючи на це, існує чимало «білих плям» в історії німецьких колоній, зокрема Півдня України.

Отже, обрана нами для вивчення тема має наукове та суспільно-політичне значення, чим і зумовлена її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації тісно пов'язана із загальним напрямком дослідження „Український національний рух новітньої доби”, що розробляється кафедрою історії України та зарубіжних країн Київського національного лінгвістичного університету (ухвалено Вченою Радою КНЛУ, протоколи № 3 від 29.10.2001 р. та № 2 від 27.09.2004 р.).

Об'єктом дослідження є німецькомовні поселення на Півдні України у період з 1861 до 1914 рр.

Предметом дослідження є соціально-економічне і внутрішнє життя німецькомовних колоній Півдня України в окреслений період.

Хронологічні межі дослідження охоплюють 1861-1914 рр. Вибір нижньої хронологічної межі зумовлено ліквідацією кріпацтва в Російській імперії, становленням капіталістичних відносин, суб'єктом яких стали і німецькі колонії Півдня України; верхньої (1914 р.) - початком Першої світової війни, в результаті якої соціально-економічне та внутрішнє життя німецьких колоній Півдня України зазнало докорінних змін.

Територіальні межі дослідження. Опрацьовані матеріали стосуються території Таврійської, Катеринославської, частково Херсонської губерній, де на той час розміщувалася значна кількість німецьких і менонітських поселень. Щодо сучасного адміністративного поділу, територіальні межі дисертації охоплюють відповідно територію Дніпропетровської, Запорізької, частину Донецької, Луганської, Херсонської областей України, а також Автономну Республіку Крим.

Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу історіографії, джерельної бази вивчити соціально-економічний розвиток німецькомовних поселень на території Півдня України в другій половині ХІХ-на початку ХХ ст. Досягнення поставленої мети передбачає реалізацію таких наукових завдань:

- з'ясувати стан наукового вивчення теми, репрезентативність її джерельної бази;

- вивчити причини внутрішньої німецької колонізації Півдня України в другій половині ХІХ-на початку ХХ ст.;

- проаналізувати аграрні відносини й особливості соціального розшарування в колоністському середовищі;

- визначити основні напрямки й загальний рівень розвитку німецьких господарств, їхню внутрішню структуру;

- з'ясувати адміністративно-територіальний устрій німецьких колоній;

- розкрити роль освіти в духовному житті німецького етносу та його освітній рівень у порівнянні з іншими групами населення Півдня України;

- дослідити історію розвитку видавничої діяльності в німецьких поселеннях і визначити її рівень;

- дослідити релігійне життя німецьких колоністів у цей час.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що воно є одним із перших комплексних наукових робіт, в якому на дисертаційному рівні:

- з'ясовано політику царського уряду стосовно німецької колонізації Півдня України;

- вивчено передумови та загальні риси німецької внутрішньої колонізації у другій половині ХІХ-на початку ХХ ст.;

- досліджено розвиток колоністського землеволодіння у пореформений період;

- розкрито основні напрямки розвитку промислового виробництва та сільського господарства німецьких колоній Півдня України в окреслений період;

- показано духовний розвиток населення німецьких колоній Півдня України.

Практичне значення дисертації полягає у можливості використання її положень, висновків, матеріалів при подальшому вивченні загальної історії німецької меншини в Україні, при підготовці інших наукових праць і посібників із історії малих етносів нашої країни та історії Німеччини, регіональної історії Півдня України, для розвитку українсько-німецьких зв'язків.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри історії України та зарубіжних країн Київського національного лінгвістичного університету. Загальна концепція дослідження знайшла своє відображення у доповідях і повідомленнях на Міжнародній конференції “Історична наука: проблеми розвитку” (Луганськ, 2002), Міжнародній конференції “Німці Приазов'я та Причорномор'я. Історія і сучасність” (Донецьк, 2003), Міжнародній конференції, присвяченій молочанським менонітам (Запоріжжя, 2004).

Публікації. Основні положення й висновки дисертації автором викладено в 9 публікаціях, з яких 6 - у фахових виданнях, визначених переліком ВАК України. Загальний обсяг публікацій становить 3,1 друкованих аркуші.

Обсяг і структура дисертації зумовлені метою, завданнями, проблемно-хронологічним принципом дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, одинадцяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (289 позицій). Загальний обсяг рукопису становить 220 сторінок.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт і предмет дослідження, хронологічні та територіальні межі, сформульовано мету і завдання дисертації, окреслено наукову новизну і практичне значення, подано інформацію про апробацію одержаних результатів та публікації.

У першому розділі “Історіографія і джерельна база дослідження” проаналізовано стан наукової розробки теми, рівень і повноту її джерельного забезпечення, окреслено методологію дослідження.

Вітчизняну й зарубіжну літературу з окресленої теми умовно можна поділити на чотири групи: праці дослідників дорадянського часу, наукова спадщина радянської історіографії, сучасні дослідження українських учених У них уперше було відтворено розгорнуту картину зовнішньої і внутрішньої колонізації в Росії, проаналізовано окремі загальні соціально-економічні аспекти життя німецьких і менонітських колоній південного регіону сучасної України у пореформений період Клаус А. Наши колонии / А. Клаус. - СПб., 1867.; Багалей Д.И. Колонизация Новороссийского края и первые шаги его на пути культуры. Исторический этюд / Д.И. Багалей. - К.: Типография Корсакова-Новицкого, 1889.; Бондарь Ю.М. Менониты / Ю.М. Бондар. - Пг. 1915.; Велицин А.Г. Немцы в России / А.Г. Велицин. - СПб, 1893.; Шелухин Ю. Немецкая колонизация на юге России / Ю. Шелухин. - СПб., 1915; Линдеман К.Э. Прекращение землевладения и землевладение поселян-собственников: Указы 2 февраля - 13 февраля 1915 г. и 10, 15 июля и 19 августа 1916 г. и их влияние на экономическое состояние Южной России / К.Э Линдеман.- М., 1917.; К. Вернер, С. Харизоменов Крестьянское хозяйство в Мелитопольськом уезде / К. Вернер, С. Харизоменов. - СПб. 1889.; Постников В.Е. Южнорусское крестьянство / В.Е. Постников. - СПб., 1893..

У цей же період публікувались і окремі праці німецькомовних авторів, які походили переважно з середовища місцевого колоністського духівництва. Історію своїх співвітчизників в Росії вони розглядали насамперед крізь призму їхнього духовного життя Штах Я. Очерки из истории и современной жизни южно-русских колонистов / Я. Штах. - М., 1916.; Busch E. Materialen yur Geschichte und Statistik des Kirchen Я und Schulwesens der Ev / E. Busch - Lith., Gemenden in RuЯland - St. Petersburg, G. Haeffel, 1862.; Epp D.H. Chortiser Mennonittn / D.H. Epp. - Odessa, 1889.; Isaac F. Die Molotschaner Mennoniten / F. Isaac. - Halbstadt, 1908.; Keller C. Die deutschen Kolonien in Sыdruвland. Bd. 1-2. / C. Keller. - Odessa, 1890..

Отже, дорадянська історіографія заклала основи наукового вивчення й подальшого дослідження цієї проблеми.

На жаль, в радянські часи з певних причин, насамперед ідеологічного характеру, такі наукові пошуки не набули значного поширення. Це стосується практично всієї загальної історії німців у Росії, що тривалий час фактично належала до закритих тем у нашій науці.

Проте у ряді праць, які вийшли переважно в повоєнний час, вивчено окремі питання німецької історії, які становлять інтерес для нашого дослідження. На відміну від робіт попереднього періоду, які мали переважно описовий характер, ці дослідження спиралися на значний архівний матеріал і характеризувалися вищим науковим рівнем розробки. Серед них можна назвати праці В.І. Наулко, В.М. Кабузана, Є.І. Дружиніної Дружинина Е.И. Южная Украина в период кризиса феодализма, 1825 - 1860 гг. / Е.И. Дружинина. - М.: Наука, 1981.; Наулко В.І. Етнічний склад населення Української РСР / В.І. Наулко. - К., 1965.; Кабузан В.М. Заселение Новоросии в ХVIII-первой половине XIX ст. / В.М. Кабузан. - М., 1969..

Однак ці роботи охоплювали лише окремі аспекти історії німців і менонітів Півдня України (етнічні та міграційні процеси, соціальні відносини тощо), а їхні автори здебільшого лише частково зверталися до періоду, який став предметом нашої наукової роботи. Разом із тим, вони підготували підґрунтя для нових ґрунтовних досліджень із німецької проблематики вже у сучасний період.

У наш час в українській історіографії з'явився ряд нових наукових праць, присвячених різним аспектам історії німців України у ХVIII-XX ст., які частково заповнили прогалини, пов'язані з цією тематикою. Серед них привертають увагу окремі статті вітчизняних дослідників, зокрема А.А. Шевчука, А.С. Зав'ялова, А.І. Карагодіна та інших, у яких висвітлено різноманітні аспекти так званого “мирного завоювання” Півдня України німецькими колоністами Шевчук А.А. О проблеме мирного завоевания Юга Украины (вторая половина ХІX ст. - 1914 г. / А.А. Шевчук // Вопросы германской истории. Немцы в Украине. - Днепропетровск, 1996.; Завьялов А.С. Немецкое и менонитское население Украины в ХVIII -XIX ст. / А.С. Завьялов // Вопросы германской истории. Немцы в Украине. - Днепропетровск, 1996.; Карагодин А.Н. Земельные проблемы немецкой колонизации на Юге Украины (XVIII- XIX ст.) / А.Н. Карагодин, А.Н. Кокошинский // Культурологічний Вісник, 1996. - Вип. 3..

Вагомим внеском у вітчизняну історіографію з досліджуваної нами теми можна вважати монографію київських дослідників І.М. Кулінича та Н.В. Кривця, автори якої по-новому трактують роль німців в економічному розвитку українських земель Кулінич І.М. Нариси з історії німецьких колоній в Україні / І.М. Кулінич, Н.В. Кривець. - К.: Наукова думка, 1995.. Значний довідковий матеріал з цього питання міститься й у науковому збірнику “Немцы Украины” за редакцією С.І. Бобильової. У ньому розглянуто регіональні особливості німецької історії, культури і релігії, зокрема на території тогочасної Таврійської губернії Немцы Украины (пилотный сборник, составитель Бобылева С.И.). - Вып. 7. - М., 2002..

Важлива роль німців у розвитку промисловості південного регіону, на прикладі м. Одеси, знайшла своє відображення у дослідженні Є.Г. Плесської-Зебольд Плесская-Зебольд Э.Г. Одесские немцы. 1803-1920 гг. / Э.Г. Плесская-Зебольд. - Одесса: Изд-во ТЭС, 1999..

До багатьох актуальних питань, пов'язаних із історією німців України, звертався київський дослідник В.М. Васильчук Васильчук В.М. Німці в Україні. Історія і сучасність (друга половина ХVIII-початок ХХІ ст.) / В.М. Васильчук. - К., 2004..

Ця тематика цікавить і сучасних закордонних фахівців, які традиційно розглядають переважно соціальні аспекти досліджуваної нами проблеми. Це праці Є. Кунтцера, Р. Бара, Г. Лейбранта, К. Штампа, Д. Тевса, Д. Юррі, Г. Герца та інших Bahr Richard. Deutsches Schicksal im Sьdosten / Richard Bahr. - Hamburg, 1936.; Kutzner Erich Georg. Ukrainische Siedlungen / Erich Georg Kutzner. - Berlin, 1922.; Goerz H. The Molotschna settlement / H.Goerz. - Winnipeg, Manitoba, 1993.; Leibbrandt Georg - Forschungen zur beschichte der deutschen Volkstims in RuЯland / Georg Leibbrandt // Revue der synthese, 1931. - № 1, Juni.; Stumpp K. Die Pastoren der evangelisch - Lutherischen Kirche in SьdruЯland von 1789-1910 / K. Stumpp // Heimatbuch. - Stuttgart, 1960.; Toews J.B. The Emergence of German industry in the South Russian Colonies / J.B. Toews // MQR - Volume L.V. - October, 1981. - № 4.; Urry J. The Cost of Community: the Founding and Ekonomic Management of the Russian Mennonite Commonwealth before 1914. / J.Urry // JMS. - 1992. - Volume 10..

Різним аспектам історії німців і менонітів в Україні присвячено й дисертаційні роботи сучасних істориків О.В. Безсонової, О.Є. Берестень, Ю.В Берестень, М.В. Бєлікової, В.М. Васильчука, І.В. Задерейчука, Т.К. Захарченко, Н.В. Осташевої, К.С. Лях та Я.В. Шевчук-Бєлої Безсонова О.В. Позднее протестанское сектанство юга Украины (1850-1905 гг.): дис…канд. ист.наук 07.00.01 / О.В. Безсонова. - Днепропетровск, 1997.; Бєлікова М.В. Менонітські колонії півдня України (1789 - 1917 рр.): дис. канд. ист. наук: 07.00.01 / М.В. Бєлікова. - Запоріжжя, 2004.; Осташева Н.В. Криза менонітської спільноти на Україні та закордонна менонітська допомога (1914-поч. 30-х років ХХ ст.): дис. канд. ист. наук: 07.00.01 / Н.В. Осташева. - Дніпропетровськ, 1996.; Лях К.С. Німецькомовні колоністи Півдня України в мультинаціональному оточенні: проблеми взаємодії культур (XIX-поч. XX-го ст.): автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / К.С. Лях. - Донецьк, 2005.; Задерейчук І.П. Розвиток системи освіти в німців на Півдні України 1789-1938 рр.: автореф. дис. канд. іст. наук: спец. 07.00.01 / Іван Панасович Задерейчук. - Харків, 2005.; Захарченко Т.К. Социокультурний розвиток німецьких і меноннітських колоній Півничного Приазовья (ХІХ-початок ХХ ст.): дис. канд. іст. наук 07.00.02 / Т.К. Захарченко. - Дніпропетровськ, 2005.; Васильчук В.М. Німці України: Суспільний та національний аспекти ХХ-початок ХХІ ст.: автореф. дис. док. іст. наук.: 07.00.01 / В.М. Васильчик. - Донецьк, 2006.; Берестень О.Е. Суспільно-політична та культурно-просвітницька діяльність німецьких і менонітських колоністов Півдня України (1905 - 1914 р.р.): дис. канд. іст. наук 07.00.01 / О.Е. Берестень. - Дніпропетровськ, 2006.; Берестень Ю.В. Земельні відносини в менонітських колоніях Півдня України та їх суспільні наслідки (60-90-ті роки ХІХ століття): автореф. дис. канд. іст. 07.00.01 / Ю.В. Берестень.- Запоріжжя, 2006.; Шевчук-Бєла Я.В. Правове становище національних меншин Півдня України у складі Російської імперії наприкінці XVIII-на початку ХХ ст. (на матеріалах Одеси): автореф. дис. канд. іст. наук: 12.00.01 / Я.В. Шевчук-Бєла. - Одеса, 2008..

Отже, аналіз наукової літератури дає підстави стверджувати, що обрана нами тема остаточно ще не вивчена. У сучасній історіографії її дослідження обмежуються відносно невеликою кількістю наукових робіт, як правило, фрагментарного характеру, в яких висвітлено лише окремі питання. Це зумовило наш інтерес до обраної теми, визначило мету, завдання та наукову новизну дослідження.

Джерельною базою дисертації стали архівні документи, матеріали, що зберігаються у фондах Центрального державного історичного архіву України м. Києва (ЦДІАК), Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГО), Державного архіву Автономної Республіки Крим (ДААРК), Державного архіву Дніпропетровської області (ДАДО), Державного архіву Донецької області (ДАДонО), Державного архіву Запорізької області (ДАЗО) і Державного архіву Херсонської області (ДАХО).

Джерельну базу дослідження умовно можна поділити на окремі групи: законодавчі акти, ділові папери й статистичні дані.

До першої групи належать законодавчі акти (укази, маніфести, доповіді міністрів тощо) і численні володінні записи. Основна частина законодавчого матеріалу опублікована у Повному зібранні законів Російської імперії та Зібранні узаконень і розпоряджень уряду.

Значний інтерес для дослідження становлять і так звані володінні записи, які велися в кожній окремій німецькій колонії при проведенні межових робіт. Вони містять у собі інформацію з питань землеволодіння, складу населення й особливостей поземельного оподаткування. Ці матеріали зберігаються у фондах Дніпропетровського і Запорізького обласних державних архівів.

Другу важливу групу наукового матеріалу дослідження становлять документи діловодства. До них належать різноманітні доповіді, рапорти, звіти, протоколи, інструкції, довідки, накази. Значна їх частина зберігається у фондах Державного архіву Автономної Республіки Крим та Державного архіву Дніпропетровської області.

Окремі документи фондів Державного архіву Запорізької області висвітлюють діяльність місцевих земських, повітових і волосних установ Бердянського і Мелітопольського повітів. У цьому ж архіві розміщено фонди з інформацією про економічний розвиток окремих колоністських підприємств на території Катеринославської губернії.

Деякі документи, що зберігаються також у фондах Державного архіву Херсонської області, також стосуються питань економічного й соціального розвитку німецьких колоній Півдня України.

Ці матеріали доповнюються справами про стан розвитку колоністської промисловості на території Катеринославської і Таврійської губерній, які розміщені у фондах Центрального державного історичного архіву України м. Києва.

Останню групу писемних джерел становлять різноманітні статистичні дані. Це насамперед матеріали переписів із досить повним загальним рівнем інформації, довідкові видання центральних і губернських статистичних комітетів, у яких висвітлено соціально-економічний розвиток колоністських поселень.

Отже, залучена до дисертації джерельна база є достатньо представницькою, дозволяє вповні вирішити дослідницькі завдання, досягти поставленої мети, розкрити обрану для вивчення тему.

Методологічною основою дисертації є загальні науково-дослідницькі принципи об'єктивності, історизму, діалектичного розуміння історичного процесу як єдності матеріального й духовного складників, ідеології неупередженого підходу до складних явищ суспільного життя.

Відповідно до мети і завдань дисертації використовувались загальнонаукові та спеціальні методи історичного пізнання: порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний і статистичний. При дослідженні проблеми історичного минулого німців Півдня України автор акцентував увагу на соціально-економічних, політичних і культурних чинниках як найважливіших складниках функціонування суспільного організму. Водночас у роботі застосовувалися методи комплексного вивчення предмета, врахування його динаміки, еволюційних змін. Все це, на нашу думку, сприяло повному й об'єктивному дослідженню окресленої проблеми.

Важливу роль у дослідженні питань соціально-економічного та духовного розвитку німецькомовних поселень Півдня України у пореформений період відіграє використання наукових принципів історизму та об'єктивності. Зокрема, принцип історизму вимагає вивчення соціально-економічного та культурного життя німецьких колоністів південного регіону з урахуванням конкретних історичних умов і подій, які відбувались у цей час. Це дозволяє, серед іншого, виявити як загальні, так і особливі риси досліджуваних процесів на цих територіях. Зокрема, розвиток колоністського сільського господарства, аграрних відносин, внутрішнього життя німецького населення тощо. Крім того, використання принципу історизму вимагає власну наукову оцінку тогочасним явищам на основі дослідження всього комплексу історичних умов їх виникнення.

На підставі принципу об'єктивності аналізувалися події та явища шляхом використання і вивчення всього спектру джерел, співставлення власних висновків з даними інших дослідників.

Порівняльно-історичний метод дослідження дозволяє краще розглянути різноманітні аспекти життя німецького населення Півдня України. Зокрема, простежити динаміку зростання та поширення колоністського землеволодіння на нові території упродовж усього досліджуваного періоду, особливості розвитку колоністської промисловості, важливі риси релігійного життя німецькомовного середовища в цей час тощо.

Використання методу аналізу та синтезу, проблемно-хронологічного і статистичного дозволяє комплексно дослідити поставленні питання, виявити їх особливості, основні тенденції та закономірності. Наприклад, аналіз і співставлення різноманітного статистичного матеріалу соціально-економічного характеру, вивчення специфіки взаємовідносин німецького населення півдня України з державними установами, еволюція поземельних відносин в колоністських поселеннях та інше.

Таким чином, дисертація ґрунтується на новітніх методологічних підходах, що дозволяє вповні вирішити дослідницькі завдання.

У другому розділі “Основні етапи німецької колонізації Півдня України” розглянуто передумови внутрішньої німецької колонізації Півдня України в другій половині ХІХ-на початку ХХ ст. і схарактеризовано її основні риси.

Німецька колонізація Півдня України, яка розпочалася наприкінці ХVІІІ ст., була частиною загальної політики царського уряду, спрямованої на заохочення іноземної колонізації окремих регіонів Російської імперії з метою прискорення їх економічного і культурного розвитку. Цей процес значною мірою регулювався відповідними правовими актами й спирався на систему державних установ управління і нагляду.

На початку своєї історії колонізація мала винятково зовнішній характер: переселенці прибували з-за кордону. В результаті цього в різних районах Півдня України з'явилася велика кількість німецьких і менонітських поселень. За адміністративним поділом з них було сформовано окремі колоністські округи, які з 1871 р. увійшли до загальноросійської системи адміністративного підпорядкування на загальній основі.

З припиненням російським урядом попередньої політики підтримки зовнішньої колонізації, у колоністському середовищі поступово посилюються кризові явища, зумовлені особливостями тогочасного соціально-економічного розвитку німецьких поселень.

Поступове зростання кількості безземельних призводило до посилення соціальної напруги серед колоністів. Безземельні колоністи вимагали від колоністських громад зрівняти їх у правах із землевласниками, а також провести відповідний порівнювальний перерозподіл земель у колоніях.

Стара колоністська політика, яка передбачала вирішення цієї проблеми силами і коштом держави, у нових умовах капіталістичного розвитку країни економічно себе не виправдовувала. Новий курс уряду базувався на тому, що проблема малоземельних у німецьких колоніях повинна вирішуватись насамперед силами самих колоністів.

Для подолання внутрішньої кризи німці та меноніти поступово створили власну фінансову систему накопичення коштів, яка забезпечила умови і можливості їхньої активної земельної експансії на нові території у пореформений період.

Важливим кроком у цьому напрямку наприкінці 60-х-на початку 70-х рр. ХІХ ст. у колоністських округах стало перетворення їх вівчарних і запасних земель на так звані оброчні статті, які могли орендувати всі бажаючі за відповідну платню. Зібрані таким чином кошти йшли на купівлю землі для безземельних колоністів і їхнього облаштування на нових місцях, що сприяло збільшенню і поширенню німецького землеволодіння не тільки у південному регіоні України, а й у інших районах Російської імперії. Ще одним джерелом коштів для купівлі землі стала досить розвинена система колоністських банків, які акумулювали на своїх рахунках значні грошові суми.

Важливе значення для розвитку німецького землеволодіння мало загальне зростання прибутковості колоністських господарств, чому сприяла поступова переорієнтація їх на товарне виробництво зерна. Це збільшувало економічні можливості колоністів і сприяло розширенню німецького землеволодіння на нових територіях, заснуванню нових поселень, кількість яких постійно зростала. Все це сприяло формуванню в німців приватного землеволодіння.

У третьому розділі “Соціально-економічний розвиток колоністських поселень у другій половині ХІХ-на початку ХХ ст.” проаналізовано особливості аграрних відносин, основні напрями розвитку сільського господарства, становлення колоністської промисловості та кустарного виробництва.

Вивчення відповідного архівного матеріалу свідчить про те, що в другій половині ХІХ століття, внаслідок скасування міноратного права в колоністському середовищі, поступово посилюється земельне розшарування. Цей процес тривалий час стримувався самими колоністами, які намагалися зберегти економічну ефективність своїх господарств. Великі господарства залишалися основою аграрного виробництва. Відбувається зміна їх внутрішньої структури, що зумовлювалося з поступовою загальною зміною кон'юнктури місцевого ринку, передовсім зростанням ролі товарного виробництва зерна. Важливим сприятливим чинником для цього стало будівництво залізниць, які з'єднали центральний район Росії з її портами на Чорному й Азовському морях. Саме через них йшла основна частина російського хлібного експорту за кордон.

Маючи значно більші земельні наділи, ніж інші групи населення Півдня України, німці-колоністи змогли значно краще пристосуватися до нових економічних умов. Характерною рисою цього процесу стає збільшення загальної площі орної землі за рахунок площ, які раніше використовувалися для розвитку скотарства. Склад зернових культур визначався природно-кліматичними умовами регіону й ринковою кон'юнктурою і мав чітко визначений товарний характер.

Певні особливості існували в агротехніці сільськогосподарського виробництва. На відміну від місцевих селян і деяких інших іноземних колоністів, німці широко використовували передову агротехніку, зокрема чистий пар поруч з толокою і різними видами парових рослин. Це сприяло збільшенню врожайності сільськогосподарських культур і, відповідно, прибутковості господарств. Обмежена кількість робочих рук зумовила вдосконалення знарядь праці, запровадження машин. Це давало змогу колоністам швидше виконувати різні польові роботи і значно збільшити їх обсяг.

Виготовлені на невеликих колоністських підприємствах нові удосконалені знаряддя праці користувалися значним попитом не тільки у колоністів, а й у місцевих селян. Отже, німці відігравали значну роль у процесі механізації сільського господарства всього Півдня України, який розпочався у другій половині ХІХ ст. Середній показник врожайності різних культур у господарствах колоністів був дещо вищим, ніж у інших категорій селян.

Важливою галуззю колоністських господарств було скотарство, зокрема розведення тонкорунних овець. Починаючи з 60-х років XIX століття, у зв'язку зі стрімким розвитком землеробства, ця галузь перестає бути провідною і набуває другорядного значення. Фактично з цього часу вона стає складником колоністського землеробства, забезпечуючи його тягловою силою і внутрішні потреби самих господарств.

Орієнтація колоністських господарств на збільшення виробництва сільської продукції потребувала створення певної мережі промислових підприємств з переробки та зберігання її, а також виготовлення і ремонту необхідного сільськогосподарського інвентаря. Крім того, однобічний розвиток господарств вимагав забезпечення хоча б мінімальних потреб у промислових товарах. Отже, внутрішні потреби колоністських господарств були рушійною силою становлення промислового виробництва.

Разом із цим варто врахувати і такий важливий чинник, як розвиток загального регіонального ринку. Зростання попиту на окремі колоністські товари, зокрема на сільськогосподарський інвентар, стимулювало їх виробництво. У цей час швидко зростає загальна кількість торгово-промислових закладів і питома вага підприємств, у яких використовувалася наймана робоча сила, виникають нові галузі, наприклад, машинобудування та чавунно-ливарне виробництво. Основою для них стали механічні й ремонтні майстерні, які створювались в окремих німецьких поселеннях.

Незважаючи на наявність таких підприємств, загальний рівень колоністської промисловості в цей час не вийшов за межі аграрного розвитку й малого виробництва, проте загалом він помітно впливав на загальний розвиток економіки Півдня України.

Отже, німецька національна меншина відіграла важливу роль у розвитку економіки та становленні капіталістичних відносин у сільському господарстві Півдня України у другій половині ХІХ-на початку ХХ ст.

У четвертому розділі “Духовний розвиток німецькомовного населення південного регіону України” вивчено окремі аспекти внутрішнього життя колоній: розвиток освіти, видавничої справи, організація церковно-релігійної справи тощо.

Архівні документи і матеріали, опрацьовані автором, переконують у тому, що в німецьких колоніях функціонувала досить розвинена система освіти. Німецькі переселенці, прибуваючи з-за кордону до Росії, переносили свої освітні традиції, сформовані значною мірою ще в добу Реформації. За своїм змістом колоністська школа була початковою, вона фактично обмежувалася наданням елементарних знань: письма, рахування тощо. Колоністи розглядали освіту як важливу частину релігійного виховання молоді. Власні школи вони будували й утримували винятково за кошти своїх громад.

До 1871 р. німецькі школи перебували у сфері компетенції загальної системи колоністського управління. Після ліквідації останньої, у 1871-1881 рр., вони підпорядковувалися місцевим органам Міністерства Державного майна. З початку 80-х років ХIХ ст. школи перепідпорядковуються Міністерству народної освіти і їх управлінням переймалися місцеві органи навчального нагляду. Зміни в адміністративному управлінні сприяли розширенню загальної шкільної програми, наближенню її до аналогічних програм загальноросійських початкових шкіл різних категорій.

Окремою невеликою групою навчальних закладів були так звані центральні училища. Їхню появу зумовила гостра потреба колоністів у кваліфікованих учительських кадрах для своїх шкіл. Це були своєрідні учительські семінарії, які за своїм складом і обсягом навчальної програми наближалися до три-чотирикласних міських училищ.

Отже, німецькі початкові сільські школи і центральні училища були основою, на якій базувалася система колоністської освіти. Разом із тим, у німців функціонували й окремі навчальні заклади спеціалізованого профілю, в яких набували знань і практичних навичок з різних галузей сільського господарства й торгівлі. Фінансувалися названі заклади, як і центральні училища, здебільшого місцевими земствами.

Наприкінці ХІХ-на початку ХХ ст. у німецьких поселеннях виникають перші видавництва. Їхнє зародження і розвиток тісно пов'язувалися з діяльністю окремих, найбільш освічених колоністів. Періодичні видання, які з'являлися, мали переважно релігійний характер і орієнтувалися майже винятково на німецькомовне населення, водночас частково обслуговуючи також потреби всього населення регіону.

Важливим складником життя німецьких колоністів була духовна сфера. Політика уряду щодо колоністського духівництва була подвійною. Намагаючись встановити повний контроль над ним і захищаючи інтереси православ'я, уряд водночас надавав йому значні пільги та привілеї, зокрема, регулярне грошове забезпечення, сприяв будівництву молитвенних будинків і відкриттю нових колоністських приходів і водночас обмежував їх релігійний вплив на місцеве населення.

Розглядаючи питання економічного та культурного впливу німців на розвиток південного регіону сучасної України, неможливо обійти увагою і їх внесок у розвиток вітчизняної науки. Яскравим прикладом цього може бути діяльність Фрідріха Фальц-Фейна, засновника господарства «Асканія-Нова». Завдяки йому у господарстві започатковано створення загальновідомого зоопарку. З 1887 р. сюди регулярно привозили різних тварин з усього світу, на утримання яких господарі маєтку витрачали значні кошти.

У 1887 р. на території Асканії-Нова заклали великий ботанічний сад і дендропарк, який налічував 220 видів дерев і чагарників. У зоопарку велись наукові спостереження, проводились кільцювання перелітних птахів. У різні часи тут працювали відомі вітчизняні вчені, які приїжджали до Асканії-Нова на запрошення господарів маєтку. Серед них, відомий український садівник І.В. Падалко, ботанік Й.К. Пачинський, зоотехнік І.І. Іванов та інші.

У висновках дисертації викладено основні результати дослідження, обґрунтовано положення, які виносяться на захист.

1. Аналіз стану наукового вивчення теми засвідчив, що вона поки не стала предметом спеціального вивчення історичної науки. Залучена до дисертації джерельна база є представницькою, достовірною, презентована законодавчими актами, діловодною документацією, статистичними даними тощо. Дисертацію написано з урахуванням останніх новітніх тенденцій у розвитку вітчизняної методології науково-історичного пошуку.

2. Німецька колонізація Півдня України була спричинена загальною політикою царського уряду, яка намагалася в такий спосіб інтенсифікувати економічне і культурне життя окраїн Російської імперії. В історії цієї, так званої зовнішньої колонізації, ми виділяємо два основні етапи. Перший з них охоплює кінець XVIII-початок XIX ст., безпосереднім наслідком якого стала поява тут численних німецьких і менонітських колоній, чому сприяли декілька великих хвиль переселенців з Німеччини. Другий етап припав на початок 60-х рр. XIX ст. На відміну від попереднього періоду, він мав досить локальний характер і охопив лише територію Таврійської губернії. Це було зумовлено необхідністю найшвидшого заселення великих територій губернії, які значно обезлюдніли внаслідок масової еміграції частини кримських татар і ногайців до Туреччини. Варто зазначити, що роль німців у цьому процесі була досить незначною.

3. Матеріали дослідження свідчать, що в адміністративно-правовому управлінні німецькими колоніями виділяються два основні періоди. До початку 70-х рр. XIX ст. вони перебували під наглядом загальної системи колоністського управління, яка остаточно сформувалася ще на початку XIX ст. Внутрішнє життя колоній регулювалося спеціальним колоністським законодавством, а самі колоністи утворювали на той час окрему й досить замкнуту групу населення. У 1871 р. при проведенні загальної реформи державних селян стара колоністська структура управління була скасована урядом, а її функції почали виконувати місцеві губернські органи влади. Держава скасувала привілейоване становище колоністів, які набули нового статусу поселян-власників, що з юридичного погляду наблизило їх до інших груп сільського населення регіону. Фактично мова йшла про перетворення німецьких колоній на один зі складників державної системи управління, яка мала знищити їхню замкнутість і окремий адміністративно-правовий статус. Проте цей захід, як свідчить дослідження, не призвів до асиміляції німецького населення Півдня України, і ми доходимо висновку, що воно значною мірою зберегло свою етнічну та культурну відокремленість і надалі.

4. Важливим чинником, який сприяв економічному розвитку всього південного регіону, стало поширення колоністського землеволодіння на нові території. Освоєння німцями у той час нових земель пов'язувалося з вирішенням ряду їхніх соціально-економічних і демографічних проблем. Як свідчать архівні матеріали, зовнішня форма колонізації південного регіону була провідною впродовж короткого часу. З припиненням хвилі переселенців з-за кордону, колонізація німцями цих земель набуває нових ознак і форми активної земельної експансії на нові території - внутрішньої колонізації, яка здійснювалась силами вже створених поселень. Перші ознаки цього процесу з'являються вже на початку XIX ст., але наймасштабнішим він стає у другій половині того ж століття. Широка внутрішня німецька колонізація території всього Півдня України в другій половині XIX-на початку XX ст. зумовлювалася кількома причинами внутрішнього характеру. Однією з них було поглиблення в середині ХІХ ст. кризових ситуацій у соціально-економічному житті колоній, наприклад, поступового збільшення кількості безземельних колоністів. Це явище набуло масового характеру. Основою його стало посилення невідповідності між чинним на той час колоністським законодавством, яке регулювало соціально-економічне життя, і новими умовами життя колоністів у пореформений період. Швидке зростання кількості безземельних поселенців, що мали обмежений майновий і правовий статус, призвело до загострення соціальної напруги.

5. За свідченнями архівних джерел, окремі заходи уряду, спрямовані на вирішення цього питання, мали тимчасовий характер і кардинально не змінювали загальну ситуацію. У нових умовах поглиблення кризи кріпосного ладу, його скасування й поступового розвитку капіталістичних відносин держава не могла дотримуватись старої колоністської політики через її очевидну економічну й соціальну недоцільність. Фактично це означало, що проблему безземелля, яка значно загострилася в німецьких поселеннях на той час, мусили розв'язувати самі колоністські громади. Опинившись перед цим фактом, німці й меноніти вже у 60-70-х рр. ХІХ ст. створили досить ефективну систему накопичення значних коштів для регулярної купівлі землі й розвинену систему колоністських банків. Це надавало їм значну економічну та фінансову перевагу, порівняно з іншими соціальними верстами населення Російської імперії, і сприяло швидкому зростанню їхнього землеволодіння та його поширення на нові території. Скасування міноратного права у 60-х рр. XIX ст. і розвиток приватної власності на землю у пореформений період не тільки не припинили цей процес, а надали йому нового імпульсу. З одного боку, через відтік на нові землі безземельних і малоземельних колоністів була тимчасова знята соціальна напруга в колоністському середовищі, а з іншого - нові землі стали основою виникнення у німців великого приватного землеволодіння.

6. Зростання внутрішньої колонізації сприяло також збільшенню прибутковості самих колоністських господарств, які з другої половини XIX ст. послідовно переорієнтовуються винятково на товарне виробництво зерна, що значно посилює їх економічні можливості. Серед чинників, які сприяли земельній експансії колоністів на нові території, варто відзначити утворення в країні на той час великого ринку вільної землі, за рахунок якого, значною мірою збільшувалося колоністське землеволодіння. Проаналізовані матеріали також свідчать: значному збільшенню німецького землеволодіння сприяло те, що впродовж тривалого часу інші верстви населення регіону не конкурували з ними в цьому питанні. Російське дворянство як перший головний власник землі в нових умовах капіталістичного розвитку країни було неспроможне зберегти свої позиції і досить швидко втрачало свої землі. Інші категорії населення, насамперед селяни, в економічному плані значно поступалися колоністам і тривалий час не могли на рівних боротися з ними за землю.

7. У другій половині 70-на початку 80-х рр. XIX ст. німці-колоністи загалом подолали внутрішню кризу й стабілізували загальну соціально-економічну ситуацію у своїх колоніях. Подальше збільшення й поширення їх землеволодіння відтепер залежало не стільки від соціальних, скільки від економічних чинників. Разом із цим, у пореформений період поступово, але неухильно зростає загальна тенденція до соціального й земельного розшарування в колоністському середовищі. Про це, зокрема, свідчить наявність у німців заможних і відносно збіднілих господарств. Проте загальний відсоток заможних господарів у них був значно вищим, ніж у середньому по регіону.

8. Економіка німецьких колоній з самого початку мала яскраво виражений аграрний характер. Її основу становили землеробство і скотарство. Співвідношення між ними в структурі німецьких господарств з часом змінювалось, що залежало від кон'юнктури ринку. Статистичні дані свідчать про те, що до 60-х рр. ХІХ ст. найбільш важливою і прибутковою галуззю сільського господарства колоністів було скотарство, і передовсім, тонкорунне вівчарство, поширене на території всього регіону. У зв'язку з підвищенням цін на зернові культури, у німецьких поселеннях на півдні України зростає значення землеробства, яке з цього часу поступово стає основою економічного розвитку. Зміна потреб ринку фактично призвела до повної перебудови його внутрішньої структури. Відтепер воно орієнтувалося на товарне виробництво зернових культур. Як переконують матеріали дослідження, колоністські господарства вирізнялися досить високим рівнем товарності, який зумовлювався їх досить високою прибутковістю. Саме необхідність досягнення високої рентабельності змушувала німців ширше, ніж у інших господарствах використовувати найману працю, сільськогосподарські машини тощо. Порівняно з землеробством, скотарство у цей час поступово відійшло на другий план, про що свідчать опрацьовані документи. Більш-менш важливу роль воно продовжувало відігравати лише в окремих приватних маєтках і деяких колоніях регіону, де зберігся досить значний відсоток вівчарства. Згідно з наведеними в роботі статистичними даними, у більшості німецьких колоній роль скотарства зводилася переважно до забезпечення внутрішніх потреб господарств колоністів, зокрема тягловою худобою. Певною заслугою німців слід вважати виведення ними нових порід худоби, якими користувалося й місцеве населення. Забезпеченість худобою німців загалом була значно кращою, ніж у інших групах населення регіону.

9. Німецькі колоністи часто виступали новаторами в розробці й використанні нових сільськогосподарських машин і передової агротехніки, що згодом широко застосовували представники інших груп населення регіону. Розвиток сільського господарства у німців йшов у загальному руслі спеціалізації сільського господарства всього регіону, але їх роль у цьому процесі була провідною. Заслуга німців полягала не тільки в розробці й впровадженні у сільське господарство нових сільськогосподарських машин і розвиненої на той час агротехніки. Їх господарства, засновані на нових технологічних принципах, сприяли розвитку і поширенню капіталістичних відносин в аграрному секторі та докорінній перебудові сільського господарства всього південного регіону наприкінці ХІХ-на початку ХХ ст. Фактично слід визнати, що економічний підйом колоністських поселень Півдня в другій половині ХІХ ст. був зумовлений загальною, досить специфічною соціально-економічною ситуацією, яка склалась в країні на той час. Водночас цей процес сам сприяв економічному розвитку цих територій на регіональному рівні.