Головна Руська Рада: утворення та діяльність

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Львівський національний університет імені Івана Франка

УДК 94:061.233(477.83/.86)“1848/1851”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Головна руська рада: утворення та діяльність

Спеціальність 07.00.01 - історія України

Юрейко Ольга Володимирівна

Львів - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії слов'янських країн Львівського національного університету імені Івана Франка

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Кріль Михайло Михайлович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри історії слов'янських країн

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Трофимович Володимир Васильович, Національний університет“Острозька Академія”, завідувач кафедри історії

кандидат історичних наук Турій Олег Юрійович, Український Католицький Університет, завідувач кафедри церковної історії

Захист відбудеться 22 грудня 2009 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.12 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1, ауд. 337.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розіслано “20” листопада 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор історичних наук, професорСухий О. М.

руський рада селянський військовий

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Революція 1848-1849 рр. вплинула на всі сфери суспільного життя народів Австрійської монархії. Чіткіше викристалізовувалося усвідомлення національної ідентичності галицьких українців, які тоді іменувалися русинами. В революційні роки вони створили свою політичну організацію Головну Руську Раду (далі - ГРР), сформулювали національну політичну програму і спробували втілити її в життя. Положення програми стосувалися національної самобутності та поділу Галичини на українську і польську провінції за етнічним принципом. Велику увагу ГРР приділила національно-культурним проблемам українців. За участі її діячів вийшла перша українська газета “Зоря Галицька”, було скликано з'їзд діячів науки і культури у Львові (“Собор руських учених”), створено культурно-просвітнє товариство “Галицько-руська матиця”, засновано кафедру української мови у Львівському університеті, закладено Народний Дім.

Хоча про ГРР писали дослідники, в історіографії досі немає комплексної праці про її заснування та діяльність. Цим і зумовлена наукова актуальність теми дисертації. Вивчення діяльності ГРР викликане також проблемами розбудови української державності, яка неможлива без знання витоків українського націотворення.

Зв'язок праці з науковими програмами, планами, темами. Дисертація написана в рамках загальної планової теми “Народи Центральної і Східної Європи та Україна: історичні зв'язки” (номер державної реєстрації 0105U4004933), яка розробляється кафедрою історії слов'янських країн Львівського національного університету імені Івана Франка.

Мета дисертації - висвітлити історію утворення і діяльності ГРР за весь час її існування. Для досягнення поставленої мети дисертантка ставить завданнями дослідити:

- передумови та обставини заснування ГРР;

- її організаційну структуру;

- кількісний і соціальний склад головної управи;

- програмні цілі та їх зміни;

- заходи у вирішенні селянського питання, створенні військових формувань та культурно-науковій сфері;

- взаємини діячів ГРР із польськими політиками;

- діяльність місцевих рад.

Об'єктом вивчення є ГРР у Львові з її філіальними осередками. Науковий аналіз її соціального складу, внутрішньої та зовнішньої організаційної структури, головних напрямків діяльності, взаємовідносин з іншими організаціями склали предмет дослідження.

Хронологічні рамки дисертації охоплюють період від весни 1848 р. до літа 1851 р. Нижня межа зумовлена заснуванням української політичної організації, а верхній рубіж визначений часом її офіційного саморозпуску.

Територіальні межі дослідження стосуються Східної Галичини, на яку ГРР поширювала свою діяльність.

Методологічною основою дисертації є фундаментальні принципи наукової об'єктивності та історизму, що передбачають розгляд окремих явищ та процесів у їх розвитку та тісному взаємозв'язку. При вирішенні дослідницьких завдань використані методи аналізу, синтезу, узагальнення, індукції і дедукції, описові і кількісні. У ході вивчення архівних матеріалів загалом широко використано компаративний та типологічний методи. Комплексний підхід до розробки тематики дозволив оптимально вирішити завдання дослідження.

Наукова новизна в тому, що вперше в українській історичній науці комплексно досліджено заснування та діяльність ГРР. Прослідковано ґенезу внутрішньої організаційної структури, підраховано загальну кількість окружних, деканальних та сільських рад, встановлено час їх утворення та діяльності, проаналізовано заходи щодо запровадження української мови в шкільництво та урядову адміністрацію, досліджено роль ГРР у вирішенні селянського питання, охарактеризовано її взаємовідносини із польською Центральною Радою Народовою (далі - ЦРН).

Практичне значення одержаних результатів у тому, що їх можна використати при написанні узагальнюючих робіт з історії України, та Галичини зокрема, революцій 1848-1849 рр. Основні положення дисертації придадуться також при підготовці нормативних і спеціальних курсів у вищих навчальних закладах, підручників та навчальних посібників, енциклопедій, біографічних довідників.

Апробація дослідження зроблена у виступах на чотирьох міжнародних наукових конференціях: XVI-XVІІІ Міжнародних славістичних колоквіумах у Львові (16-18 травня 2007 р., 15-17 травня 2008 р., 14-16 травня 2009 р.), міжнародній науковій конференції з нагоди 140-ї річниці утворення Чеської бесіди у Львові (15 листопада 2007 р.), науковому семінарі до 160-річчя заснування Головної Руської Ради (16 травня 2008 р.), Всеукраїнських Ставропігійських Читаннях (30-31 травня 2008 р.), звітних наукових конференціях викладачів та аспірантів історичного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка (6-7 лютого 2008 р., 4-5 лютого 2009 р.).

СТРУКТУРА І ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Структура дисертації зумовлена специфікою проблеми, метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів і висновків, а також додатків та списку використаних джерел і літератури (258 позицій). Загальний обсяг дослідження - 220 с., у т. ч. 178 с. основного тексту.

У вступі розкрита актуальність проблеми, визначені об'єкт, предмет, хронологічні та територіальні межі, обґрунтовано мету і завдання, вказана наукова новизна і практичне значення дисертації. Звернено увагу на її зв'язок з плановою науковою темою та наукову апробацію основних положень.

У першому розділі - “Історія вивчення проблеми та джерела дослідження” - викладено історіографію питання та охарактеризовано джерельну основу дисертації. Підрозділ “Історіографічний огляд” містить загальну характеристику вивчення проблеми впродовж ХІХ-ХХ ст. Серед перших, хто торкнувся питань, пов'язаних із ГРР, були М. Малиновський, С. Качала, Й. Лозинський, а також І. Франко і Д. Вінцковський. І. Кревецький значну увагу приділив дискусійному на той час питанню поділу Галичини на українську та польську провінції, створенню українських національних ґвардій. Роль культурного чинника у формуванні національної самобутності галицьких українців розкрито в працях В. Гнатюка та М. Возняка. Провідною тезою досліджень М. Лозинського була ідея поділу Галичини на дві провінції за національним принципом. Окремих аспектів діяльності ГРР торкалися І. Брик, К. Левицький та М. Андрусяк.

Про суспільно-політичні погляди діячів ГРР, організацію місцевих руських рад писав О. Терлецький. Більшість його праць залишилися в рукопису. Це ж саме стосується й статті Я. Гординського про Болехівську руську раду. Заходи ГРР у вирішенні селянського питання під час революції 1848 р. в Галичині вивчав В. Борис. Монографія Є. Косачевської містить відомості про передумови заснування організації. М. Демкович-Добрянський діяльність цієї інституції розглядав на фоні українсько-польських взаємин в Галичині. Різні аспекти, пов'язані з ГРР, порушували М. Кріль, С. Макарчук, М. Мудрий, Ф. Стеблій, О. Сухий, О. Турій.

Певним чином українську інституцію вивчали польські дослідники. Зокрема, Я. Козік писав про неї в контексті українського національного руху в Галичині в 1848-1849 рр. М. Столярчик торкався питання ГРР у зв'язку з дослідженням ЦРН. Чеські історики В. Жачек та В. Гостічка головним чином акцентували увагу на взаєминах діячів ГРР із чехами. Словак М. Данілак окремі аспекти діяльності організації проаналізував у праці, присвяченій галицьким, буковинським та закарпатським українцям під час революції 1848 р. Позитивно оцінила діяльність української інституції А. В. Вендланд з Австрії. Російська історіографія представлена переважно працями Н. Пашаєвої, в яких ГРР представлена як російська організація.

Незважаючи на те, що окремі аспекти даної проблеми порушувались дослідниками впродовж тривалого часу, узагальнюючої праці про ГРР в історіографії немає. Найбільше вчені зосереджувалися на вирішенні нею селянського питання, організації військових формувань, внеску в культурно-наукову сферу. У той же час питання внутрішньої організаційної структури, соціального складу, заснування та діяльності більшості місцевих руських рад, заходи щодо запровадження української мови у шкільництві та урядовій адміністрації, її взаємовідносини із ЦРН та Руським Собором практично залишилися поза увагою.

Джерельну базу дослідження, яка проаналізована у підрозділі “Характеристика джерел”, становлять опубліковані та архівні документи. Останні зберігаються у Центральному державному історичному архіві України у Львові (ЦДІА України у Львові), Львівській національній науковій бібліотеці України ім. В. Стефаника (ЛННБ України ім. В. Стефаника) та Національному музеї ім. А. Шептицького у Львові.

Використані архівні джерела можна розділити на такі основні групи: а) офіційні урядові документи (патенти австрійського імператора, статути, постанови та розпорядження міністерства внутрішніх справ, галицького крайового уряду); б) діловодна документація (петиції, відозви, звернення і повідомлення); в) протоколи засідань; г) кореспонденція; д) публіцистика.

Для вивчення даної теми особливо важливими є документи ГРР, які творять окремий фонд (Ф. 180) в ЦДІА України у Львові. У ньому містяться петиції ГРР до австрійської влади, відозви до українців, чехів та інших народів монархії. У цьому фонді є скарги та звернення місцевих філій, громад і приватних осіб, надіслані на адресу ГРР. Велике значення для вивчення історії ГРР та її філіальних осередків мають протоколи їх засідань. Зокрема, в ЛННБ України ім. В. Стефаника є протоколи Жовківської окружної ради (Ф. 2 - Народний Дім), Глинянської деканальної ради (Ф. 68 - Р. Мох), а також листування з місцевими радами (Ф. 2, 68, 75). Матеріали, що стосуються діяльності Галицько-руської матиці, зібрані в однойменному фонді (Ф. 148) у ЦДІА України у Львові. Ряд публіцистичних праць польських національних діячів є у рукописному фонді Національного музею ім. А. Шептицького у Львові.

При підготовці дисертації широко використовувались опубліковані джерела, передовсім протоколи засідань ГРР разом із її книгою кореспонденції Головна Руська Рада: протоколи засідань і книга кореспонденції / за ред. О. Турія, упор. У. Кришталович та І. Сварник. ? Львів : Інститут Історії Церкви Українського Католицького Університету, 2002. - 270 с.. На їх основі вдалося з'ясувати невідомі раніше обставини заснування української організації, її соціальний склад, точніше підрахувати кількість місцевих рад та розкрити окремі аспекти діяльності політичної організації. Протоколи засідань Бережанської окружної та деканальної рад опублікував Ф. Свистун Акти Бережанской Рады русской 1848-1849 / упор. Ф. Свистун // Въстникъ “Народного Дома”. - 1909. - Ч. 2. - С. 35-40 ; Ч. 3. - С. 51-56 ; Ч. 4. - С. 71-76 ; Ч. 5. - С. 84-90 ; Ч. 6. - С. 104-112 ; Ч. 7-8. - С. 121-128 ; Ч. 9. - С. 151-158.. Певне світло проливають на роль ГРР в українсько-польських взаєминах протоколи засідань ЦРН Protokoіy posiedzeс Rady Narodowej Centralnej we Lwowie (14. 04 - 29. 10. 1848) / red. Stefan Kieniewicz. - Warszawa : DIG, 1996. - 307 s.. Якнайповніше використано також протоколи засідань австрійського парламенту, в роботі якого брали участь діячі ГРР Protokolle des Verfassung-Ausschusses im Цsterreichischen Reichstage 1848-1849 / Heraugegeben vom A. Springer. - Leipzig : Hirzel, 1885. - 386 s.. Крім цього, взято до уваги ставлення австрійського уряду до українського питання, певною мірою виражене у протоколах австрійського міністерства внутрішніх справ Die Protokolle des Цsterreichishen Ministerrates 1848-1867. I Abteilung. Die Ministerien des Revolutionsjahres 1848: 20 Mдrz 1848 - 21 Novembe 1848 / Bear and eingeleitet von T. Kleteиka. - Wien, 1996. - 728 s..

Петиції ГРР та листівки українських діячів, подані австрійському парламенту, наведено у зібраних матеріалах, присвячених революції 1848-1849 рр. Die Revolutionsjahre 1848/49 im Kцnigreich Galizien-Lodomerien (einschlieЯlich Bukowina). Dokumente aus цsterreichischer Zeit von Rudolf Wagner. - Mьnchen : Verlag “Der Sьdostdeutsche”, 1983. - 192 s. Прохання, скарги та звернення місцевих рад і громад щодо вирішення селянського питання містяться у збірнику документів, які стосуються становища галицького селянства у 1772-1849 рр. У ньому було вперше опубліковано джерела із фонду ГРР ЦДІА України у Львові Класова боротьба селянства Східної Галичини (1772-1849). Документи і матеріали / упор. О. Купчинський, А. Сісецький, Ф. Стеблій. - К. : Наукова думка, 1974. - 596 с.. Листування із головною управою та інші офіційні документи місцевих руських рад Надсяння опублікував В. Пилипович За віру, нарід і права: Руські ради Надсяння 1848-1850 рр. / упор. В. Пилипович. - Перемишль : Місіонер, 2005. - 360 с..

Значний фактичний матеріал містить епістолярій, опублікований М. Возняком і К. Студинським, спогади тогочасних українських національних діячів О. Заклинського, Ю. Желехівського, В. Ільницького. Важливу інформацію почерпнуто із публіцистичних праць, які частково надруковані в збірнику “Лірвак з-над Сяну. Перемишльські друки середини ХІХ ст.” Різноманітні відомості використано з українських та польських газет (“Зоря Галицька”, “Галичо-Рускій Въстникъ”, “Дневник Рускій” / “Dnewnyk Ruskij”, “Dziennik Narodowy”, “Rada Narodowa” / “Gazeta Narodowa”).

Комплексне і критичне використання документального матеріалу дозволило прослідкувати передумови заснування ГРР, її організаційну структуру, соціальний склад, програмні цілі та їх реалізацію. Все це уможливило спробу написання історії першої політичної організації галицьких українців, вияснення змісту та значення українсько-польської полеміки на загальну суспільну ситуацію в Галичині.

Другий розділ - “Утворення Головної Руської Ради” має три підрозділи. У підрозділі 2.1. “Передумови заснування” вказано, що її заснування відбувалось під впливом ідей українського національного відродження. Безпосереднім поштовхом стало виникнення у Львові польської ЦРН. Оскільки польські лідери іґнорували національні права галицьких українців, питання їх національної самобутності стало однією із тем обговорення на таємних нарадах. Їх організатором і керівником був греко-католицький єпископ Г. Яхимович.

Правовим підґрунтям створення ГРР стала австрійська конституція від 25 квітня, яка декларувала в монархії демократичні свободи. ГРР була заснована 2 травня 1848 р. шляхом самопроголошення на народних зборах. Ініціаторами її створення були греко-католицькі духовні особи та члени Ставропігійського інституту. Виникнення ГРР як першої політичної організації галицьких українців стало переломним моментом в українському національному русі, який до цього часу в основному характеризувався культурно-освітніми особливостями.

У підрозділі 2.2. “Структура та соціальний склад головної управи” прослідковані зміни в керівництві, кількісний і соціальний склад, організаційна структура ГРР. Почесним головою організації був Г. Яхимович, а фактичним керівником - крилошанин М. Куземський. Склад ГРР почав формуватися на її установчому засіданні, де із записаних 124 осіб лише 30 стали офіційними членами, а решта мали пройти спеціальну процедуру обрання. Протягом 1848 - початку 1849 рр. кількість членів налічувала більше ста осіб і поступово збільшувалась. Із середини 1849 р. чисельність ГРР почала зменшуватися. Це було спричинено нерегулярністю засідань та низькою присутністю на них. Вихід членів із складу організації відбувався шляхом неявки їх на засідання. У головній управі були представлені усі верстви тогочасного населення, крім селян. Основною соціальною ланкою було греко-католицьке духівництво.

Внутрішня організаційна структура головної управи пройшла ґенезу розвитку від тимчасових та постійних комісій, створених з метою вирішення конкретних питань до окремих відділів, сформованих згідно головних напрямків організаційної діяльності (організаційний, редакційний, фінансовий, народний, конституційний, культурно-освітній, духовний, правовий та інформаційний).

Підрозділ 2.3. “Місцеві ради” розкриває особливості зовнішньої організаційної структури ГРР. Протягом 1848-1849 рр. вона організувала мережу місцевих рад (12 окружних, близько 60 деканальних та 5 сільських). У більшості із них були представлені всі верстви населення, а керівництво складалось переважно із п'яти осіб (голови, двох заступників та двох секретарів). Головами окружних та деканальних рад були греко-католицькі декани, а сільських - парафіяльні священики. Засідання проводилися відкрито. Зв'язок між ГРР та її філіями підтримувався шляхом листування. Кожна рада мала свого кореспондента від головної управи. Найважливіші справи стосувались збору підписів за поділ Галичини, організації української національної ґвардії, селянського питання, відкриття народних шкіл і запровадження в них української мови. Більшість місцевих рад припинили своє існування на початку листопада 1848 р., а окружні та 11 деканальних філій діяли ще в 1849 р. Створення ГРР та її філіальних осередків стало важливим етапом у національному відроджені галицьких українців.

У третьому розділі “Програмні вимоги та їх реалізація” висвітлені основні політичні завдання української організації та шляхи їх впровадження. Основним програмним документом була відозва від 10 травня 1848 р. Головні вимоги відображалися в петиціях до імператора, парламенту, міністерства внутрішніх справ та крайового уряду.

У підрозділі 3.1. “Селянське питання” проаналізовані заходи щодо покращення становища галицького селянства. При допомозі ГРР селянські депутати вперше стали вагомою політичною силою в австрійському парламенті. В результаті парламентських виборів депутатами стали селяни І. Капущак, Г. Андрусяк, С. Гой.

Зважаючи на те, що селянське питання не було остаточно вреґульоване парламентом, громади подавали ГРР та її філіям свої петиції. Головним чином вони стосувались організації комісії у справах селянських ґрунтів, повернення селянам рустикальних земель та вирішення проблеми сервітутів. Враховуючи, що їх прохання до урядових та судових органів залишились без відповіді, українська організація стала останньою надією на вирішення селянських справ.

ГРР започаткувала громадське свято з нагоди ліквідації панщини. Вперше урочистості з цієї нагоди були проведені 15 травня у Львові, а згодом у містах та селах. Вона приклала також чимало зусиль для організації комісії з питань вреґулювання суперечностей між поміщиками і селянами. Це питання піднімалось у петиції до міністерства внутрішніх справ (28 жовтня 1848 р.), під час аудієнції в імператора (6 листопада), у чотирьох петиціях до міністерства юстиції (квітень-червень 1849 р.), під час роботи дорадчої комісії, скликаної у Відні міністром внутрішніх справ О. Бахом (вересень 1849 р.). Проте вреґулювання селянського питання затягнулось і вирішувалось уже після саморозпуску ГРР. Назагал більшість її заходів у аграрній сфері не мали успіху.

Підрозділ 3.2. “Створення військових формувань” розкриває спроби політичної інституції організувати українську національну ґвардію та стрілецький батальйон. У цьому плані важливими стали заходи місцевих рад щодо організації святкування з нагоди освячення прапора для війська (Дрогобич, Стрий, Жовква, Станіславів). Перші українські ґвардії виникли у Бродах (4 жовтня), Бучачі (12 жовтня), Болехові (9 листопада), Бережанах (12 листопада), Тернополі (5 грудня). Надалі ґвардії формувалися вкрай повільно: перешкодами були відсутність старшин-українців, однострою, брак зброї.

Подальші заходи у військовій справі були пов'язані із формуванням стрілецького батальйону для придушення угорського повстання. 1 січня 1849 р. ГРР закликала записуватись до цієї військової частини. Із добровольців було сформовано батальйон на чолі з майором Ватерфлітом. Однак він не брав участі у бойових діях, а пробув на території Угорщини з миротворчою місією до кінця року. Після повернення до Перемишля в січні 1850 р. був розпущений.

ГРР вирішила також використати військовий момент і реалізувати ідею об'єднання Закарпаття та Галичини в одну провінцію Австрійської імперії. Виявивши ініціативу у придушенні повстання, вона надіялась, що після цього монарх підтримає ідею об'єднання українських земель. Проте Закарпаття залишилось у складі Угорщини, а ГРР обмежила свої вимоги до поділу Галичини.

У підрозділі “Культурно-наукова сфера” проаналізовано внесок ГРР у розвиток української культури. Основні мовні вимоги стосувалися оголошення народною мовою всіх крайових розпоряджень, введення українською мовою церковних документів, виготовлення українських написів назв населених пунктів, вулиць та площ Львова, знання української мови галицькими урядовцями та її запровадження у навчальних закладах Галичини. Успіхом у цьому напрямку стало видання урядового часопису “Галичо-Руского Въстника”, в якому публікувались урядові розпорядження та вісті українською мовою. Позитивне зрушення мала участь членів ГРР Ю. Лаврівського, Л. Мохнацького та І. Константиновича у перекладі на українську мову цивільного та кримінального кодексів австрійського законодавства. ГРР належить значна заслуга у заснуванні кафедри української мови в Львівському університеті, а також відкритті народних шкіл, написанні та перекладу підручників.

Вагому роль у видавничій справі відіграла Галицько-руська матиця, створена 16 червня 1848 р. На початку діяльності вона зіткнулась із проблемою відсутності граматичних засад української літературної мови. Тому з метою активізації роботи культурно-просвітнього товариства та вдосконалення української мови політична інституція організувала перший з'їзд діячів науки і культури у Львові (19-26 жовтня 1848 р.). Його учасники літературною мовою визнали народну фонетику із кириличним алфавітом. Прихильникам церковнослов'янської мови, які були в меншості, дозволено використовувати в наукових працях етимологічний правопис, що згодом негативно позначилося на книговидавничій справі.

За сприянням ГРР та її філій ставилися українські вистави в Коломиї, Перемишлі, Львові та Тернополі. У зв'язку із поступовим згортанням організаційної діяльності ГРР вже з липня 1849 р. зосередила увагу на будівництві Народного Дому у Львові та другої міської церкви. Для цього в листопаді була створена комісія для збору пожертв на чолі з М. Куземським. 30 червня 1851 р. ГРР саморозпустилася як політична організація. 11 липня намісник А. Ґолуховський дозволив перетворити її на Комісію у справах будівництва Народного Дому. Викладений матеріал дозволяє стверджувати, що ГРР зробила вагомий внесок у розвиток українського національного і культурного життя в Галичині.

У четвертому розділі - “Українсько-польські взаємини” - виділені три підрозділи. У підрозділі 4.1. “Головна Руська Рада та Центральна Рада Народова: особливості відносин” охарактеризовано політичне протистояння між двома організаціями. ГРР намагалася відстоювати національну самобутність галицьких українців і домагалась поділу Галичини за етнічним принципом. ЦРН прагнула бути єдиним лідером суспільного руху в краї і ставила метою домогтись автономії як першого кроку до відновлення Польської держави в кордонах 1772 р. Для досягнення поставленої мети ЦРН з самого початку намагалась залучити українців на свій бік. Зокрема, в полемічних працях вона проголошувала збереження рівності між двома народами і закликала до співпраці. Українські лідери, зважаючи на декларативність заяв ЦРН, ці відозви не сприйняли. На установчому засіданні ГРР 2 травня 1848 р. присутні польські представники намагались не допустити заснування небажаної їм політичної інституції. На противагу ГРР вони інспірували створення Руського Собору. Це було зроблено з метою спрямування українського руху в пропольське русло.

Взаємини між двома організаціями найбільш яскраво відображені в українсько-польській полеміці, яка мала важливе значення перш за все для галицьких українців, оскільки відкривала найцікавіші сторінки історії, піднімала питання української мови і назагал сприяла утвердженню національної самосвідомості.

У підрозділі 4.2. “Питання взаємин на Слов'янському з'їзді у Празі 1848 р.” йдеться про участь ГРР у першій політичній нараді слов'янських народів, головним чином підданих Австрійської монархії. Тоді вперше на офіційному рівні зустрілись українські та польські політичні діячі. Делегати від ГРР (І. Борисикевич, Г. Гинилевич та О. Заклинський) намагались донести Європі бажання українців розвивати свою народність, мову, культуру та прагнення користуватись тими ж правами, що й інші народи. Делегація ЦРН домагалась підтримки інших слов'янських народів у реалізації ідеї відродження Речі Посполитої в кордонах 1772 р. та визнання в Галичині єдиного польського народу. З цією метою вона залучила до участі в з'їзді діячів Руського Собору.

Питання українсько-польських відносин було вирішено компромісом після втручання чеської делегації. Підписана 7 червня угода передбачала зрівняння прав українського і польського населення краю, а розгляд питання поділу Галичини відкладала до скликання галицького сейму. Польські діячі визнали, що в Галичині мешкають не лише поляки, а й українці, які мають такі ж права, як інші народи. Празька угода мала виключно декларативне значення, оскільки не була затверджена офіційними органами влади.

У підрозділі “Українсько-польські дискусії в парламенті” прослідковано полеміку між українськими та польськими депутатами. Оскільки метою австрійського парламенту було ухвалення конституції, вони прагнули узаконити свої національні вимоги. Найбільш складним питанням виявилась проблема поділу Галичини на дві провінції за етнічним принципом. Значний резонанс в парламенті викликали петиції та листівки, які поширювали українські та польські діячі. Вони були спрямовані на ознайомлення і переконання депутатів у необхідності чи недоцільності поділу Галичини. Жваві дискусії щодо цього питання були перервані віденським повстанням. З перенесенням роботи парламенту з Відня до Кромержижа проблема поділу краю розглядалась у конституційній комісії. Від Галичини її членами були українець Г. Яхимович та поляки Ф. Смолька і Ф. Земялковський. Усні дебати розгорілись переважно між Г. Яхимовичем та Ф. Земялковським, які наполегливо відстоювали свою національну позицію. 28 лютого конституційна комісія дійшла висновку, що частина Галичини, заселена українцями, не є самостійним утворенням, ніколи не була окремим краєм у Австрійській імперії і не мала окремої конституції, через це не підлягала відокремленню.

Під час роботи парламенту інтереси українських та польських депутатів зіткнулися також в обговоренні селянського питання. Найбільш жваві дискусії виникли з питання про умови скасування панщини. Проти викупу повинностей спільно виступили українські та польські селянські депутати. На захист поміщиків стали поляки Ф. Смолька, М. Дилевський, О. Борковський. Сплату викупу панщини підтримали українці Г. Яхимович, Г. Левицький, К. Вінковський. У результаті парламент більшістю голосів ухвалив скасувати феодальні повинності за викуп, дві третини якого мали виплатити селяни, а одну третину - держава.

Щодо мовного питання, українці в численних листівках, поданих на розгляд парламенту, заперечували польську тезу, що українська мова є діалектом польської. Дискусії були перервані 8 березня 1849 р. розпуском парламенту. Таким чином питання українсько-польських взаємин залишилось відкритим.

У висновках підсумовано результати дослідження. ГРР була створена в умовах суспільно-політичних подій “Весни народів”. Ініціаторами заснування організації були представники української інтеліґенції, які скористались підтримкою ґубернатора Ф. Стадіона.

Друкованим органом ГРР був перший в монархії український часопис “Зоря Галицька” (редактор - А. Павенцький). Українським прапором вона затвердила жовто-синє полотнище, а гербом - зображення на синьому фоні золотого лева. Реґламент ГРР визначався статутом, виробленим І. Борисикевичем. До складу її керівництва входили духовні та світські особи. Кількісний склад головної управи у Львові початково становив понад сто осіб, а із середини 1849 р. поступово зменшувався. У ній були представлені усі верстви населення, крім селян. Головна управа мала дев'ять відділів, створених згідно основних напрямків діяльності. Свою діяльність ГРР поширювала за допомогою філіальних осередків. Політичні цілі були сформульовані у відозві від 10 травня 1848 р., яка по-суті стала першою національною програмою галицьких українців.

У вирішенні селянських справ ГРР приклала чимало зусиль для організації комісії з питань вреґулювання суперечностей між поміщиками і селянами, ліквідації селянського малоземелля, освіченості селян у веденні сільського господарства, боротьби з пияцтвом. Спроби організувати військові формування втілювались у створенні української ґвардії та стрілецького батальйону. Найбільших успіхів ГРР досягла у культурно-науковій сфері: відкрито кафедру української мови у Львівському університеті, засновано часопис, проведено з'їзд учених, закладено Народний Дім.

Одним із найважливіших завдань ГРР була реалізація ідеї поділу Галичини на дві провінції за етнічним принципом, яка стала наріжним каменем в українсько-польських відносинах Характерними особливостями відносин між ГРР і ЦРН було прагнення обох сторін до взаємопорозуміння та водночас політичне протистояння, спричинене різними цілями організацій. Вперше офіційна дискусія відбулась у 1848 р. під час Слов'янського з'їзду у Празі та завершились компромісною угодою. Оскільки українсько-польські взаємини не були остаточно вреґульовані, дискусії продовжились в австрійському парламенті. Вони стосувались проблеми адміністративного поділу Галичини за етнічною ознакою, умов ліквідації панщини та мовних вимог галицьких українців.

Останнє засідання ГРР відбулося 30 червня 1851 р. Тоді вона прийняла ухвалу про саморозпуск і перетворення на Комісію у справах будівництва Народного Дому та греко-католицького храму. 11 липня це рішення затвердив намісник А. Ґолуховський.

Отже, ГРР була першою політичною організацією галицьких українців. Своєю діяльністю вона активізувала основні проблеми національного ікультурного життя українців Галичини.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Юрейко О. Проблема поділу Галичини в роботі австрійського парламенту (липень 1848 - березень 1849 р.) / Юрейко Ольга // Проблеми гуманітарних наук. Дрогобицький ДПУ ім. І.Франка. - Дрогобич, 2007. - С. 107-116.

2. Юрейко О. Головна Руська Рада і Центральна Рада Народова: особливості відносин / Ольга Юрейко // “Наукові записки. Національний університет Острозька”. - Острог, 2008. - Вип. Х. - С. 84-94.

3. Юрейко О. Українсько-польські взаємини в Галичині у 1848-1849 рр. / Юрейко О. В. // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія “Істо- рія”. - Ужгород, 2008. - Вип. 20. - С. 99-108.

4. Юрейко О. Дрогобицька руська рада у 1848-1849 рр. : утворення і діяльність / Ольга Юрейко // Дрогобицький краєзнавчий збірник. - Дрогобич: Коло, 2008.- Вип. ХІ-ХІІ. - С. 187-193.

5. Юрейко О. Шкільна справа в діяльності Головної Руської Ради / Юрейко Ольга // Педагогічна думка. - Львів: Проман, 2008. - № 2. - С. 58-62.

АНОТАЦІЯ

Юрейко О. В. Головна Руська Рада: утворення та діяльність. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2009.

У дисертації розглянуто утворення та діяльність першої політичної організації галицьких українців Головної Руської Ради. Досліджені передумови заснування, кількісний та соціальний склад головної управи у Львові, прослідковані зміни у керівництві, внутрішній організаційній структурі. Напрямки діяльності місцевих осередків стосувались збору підписів за поділ Галичини, організації української національної ґвардії, селянського питання, будівництва народних шкіл і запровадження в них української мови. Проаналізовані програмні вимоги Головної Руської Ради і їх реалізація. Розкриті спроби ГРР вреґулювати селянське питання, створити військові формування та внесок у культурно-наукову сферу. Наріжним каменем в українсько-польських взаєминах була ідея поділу Галичини на українську та польську провінції за етнічним принципом.

Ключові слова: Австрійська монархія, Галичина, революція 1848-1849 рр., Головна Руська Рада, місцеві ради, українсько-польські взаємини.

АННОТАЦИЯ

Юрейко О. В. Головная Руская Рада: создание и деятельность. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2009.

В диссертации рассмотрено создание и деятельность первой политической организации галицких украинцев Головной Руской Рады. Ее создание стало переломным этапом в украинском национальном движении, который до этого времени в основном характеризировался культурно-образовательными особенностями. Изучен количественный и социальный состав центральной управы во Львове, в которой до начала 1849 гг. было больше ста человек. В центральной управе были представлены все сословия населения за исключением крестьян. Прослежены изменения в руководстве головной управы. Внутренняя организационная структура прошла генезу развития от временных и постоянных комиссий до отдельных отделов. Проанализирована организация та деятельность местных рад.

В работе изучены програмные требование ГРР. Ее обращение от 10 мая 1848 г. стало первой национальной программой галицких украинцев. Другие требования отображены в петициях к австрийской власти. Изучены главные направления деятельности ГРР, которые касались попыток урегулировать крестьянский вопрос, создать военные отряды и содействия в развитии украинской культуры. Проанализированы усилия институции относительно организации комиссии по вопросам урегулирования конфликтов между помещиками и крестьянами, ликвидации крестьянского малоземелья, борьбы с пьянством. Подчеркивается, что попытки ГРР сформировать украинскую национальную гвардию и батальон горных стрельцов завершились безуспешно. Главным препятствием создания национальной гвардии было отсутствие украинских офицеров, униформы, финансовых средств. Стрелковый батальон был распущен в Перемышле после его возвращения из Венгрии. Особый акцент сделан на успехах ГРР в культурно-научной среде. Благодаря ей возрождались национальные символы, открывались народные школы, издавалась первая украинская газета“Зоря Галицкая” и книги, действовал театр. Для сохранения этих достижений ГРР решила построить Народный Дом и превратилась в Комиссию по вопросам его строительства.

Сквозь призму украинско-польских связей проанализированы отношения между ГРР и ЦРН, участие украинских деятелей в Славянском съезде в Праге и австрийском парламенте. Подчеркивается, что главной проблемой в украинско-польских отношениях была идея разделения Галичины на две провинции за этническим принципом. Украинско-польская полемика имела значение прежде всего для галицких украинцев, способствовала развитию их национального самосознания.

Ключевые слова: Австрийская монархия, Галичина, революция 1848-1849 гг., Головная Руская Рада, местные рады, украинско-польские отношения.

ANNOTATION

Yureiko O. V. The Supreme Ruthenian Council: foundation and activity. - Manuscript.

The dissertation for the scientific degree of candidate of historical sciences on speciality 07.00.01 - history of Ukraine. - L'viv Ivan Franko National University. - L'viv, 2009.

The foundation and activity of the first political organization of Ukrainians of Halychyna the Supreme Ruthenian Council is considered in the thesis. The preconditions of foundation, a quantitative and social complement of the supreme council in L'viv are explored; changes in the leadership, in the inside scheme of organization are investigated. The main directions of the local councils' were compilation of signatures for division of Halychyna, organization of Ukrainian national guards, peasant question, and foundation of national schools and inculcation of Ukrainian language in it. The programmatic demands and its realization are analyzed. The attempts of the Supreme Ruthenian Council to settle to the peasant question, to create military troops and also contributions in cultural and scientific sphere are examined. The main problem in the Ukrainian-Polish relations was the idea to divide of Halychyna into Ukrainian and Polish ethnic provinces.

Key words: Austrian monarchy, Halychyna, Revolution of 1848-1849, Supreme Ruthenian Council, local councils, Ukrainian-Polish relations.

Підписано до друку 16.11.2009.

Формат 60х84/16. Папір офсетний.

Гарнітура Times. Обл.-вид. арк. 0,9.

Тираж - 100 прим.

СПД - ФО костенко С.Б.

Реєстраційне свідоцтво № 5338-3 від 24 жовтня 2002 р.

вул. Гребінки 5, оф. 1, м.Львів, 79007

тел.: (032) 255-60-14, (032) 272-83-98

е-mail: kostsv@lav.lviv.ua

Размещено на Allbest.ru