Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний комітет архівів України

Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства

УДК: 930. 1 (430) “XIX-XX”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Часопис «Квартальник історичний» і розвиток польської історіографії останньої чверті ХІХ - першої половини ХХ століття

07.00.06 - історіографія, джерелознавство

та спеціальні історичні дисципліни

Лазурко Лідія Миколаївна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі давньої історії України та спеціальних історичних дисциплін Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент Тельвак Віталій Васильович, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, доцент кафедри давньої історії України та спеціальних історичних дисциплін

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор Войцехівська Ірина Нінелівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки

кандидат історичних наук, доцент Педич Василь Пилипович, Івано-Франківський державний технічний університет нафти і газу, доцент кафедри історії та політології

Захист відбудеться „ ___” грудня 2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.864.01 в Українському науковому-дослідному інституті архівної справи та документознавства за адресою: 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 24.

З дисертацією можна ознайомитися в Державній науковій архівній бібліотеці: 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 24.

Автореферат розісланий „ ___” листопада 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук С.Л. Зворський

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. У другій половині XIX - першій третині XX ст. на історіографічній карті Східної Європи Львів посідав особливе місце як один з головних осередків польської історичної науки та визначний центр українських студій. Помітною була також роль науковців міста й у розвитку фахової історичної періодики. Найважливішим серед польських історичних часописів, які виходили у Львові, став заснований у 1887 р. „Квартальник Історичний” - орган створеного за рік перед тим Історичного товариства (з 1925 р. - Польського історичного товариства, далі - ПІТ). Часопис, який досить швидко переріс рамки регіонального видання, став науково-організаційним центром не лише львівського дослідницького осередку, а й об'єднав навколо себе польських науковців з різних земель. Понад те, „Квартальник Історичний” як фахове періодичне видання не замикався виключно на польському середовищі, а й налагоджував активні зв'язки з українськими, німецькими, російськими, єврейськими науковцями. Універсальний за характером часопис друкував на своїх сторінках рецензії, статті, полеміки, тексти джерел, наукову хроніку з історії Польщі та, дещо меншою мірою, зі всесвітньої історії. Комплексне дослідження становлення та функціонування „Квартальника Історичного” дає можливість окреслити науковий потенціал його публікацій, оцінити внесок друкованого органу Історичного товариства у польську історичну науку, зрештою - усвідомити закономірності становлення фахової історичної періодики у столиці Галичини. Це сприятиме відтворенню більш повної картини розвитку польської історіографії останньої чверті XIX - першої половини XX ст.

Загалом, актуальність теми дисертаційного дослідження визначається наступними чинниками: важливістю сучасних історіографічних студій, присвячених періодичним виданням як осередкам організації наукової діяльності (оскільки загальновизнаним є твердження, що наукові періодичні видання є одним із суттєвих складових поступу історіографії); необхідністю вивчення функціонального призначення фахових часописів у загальній структурі історичної науки для відтворення цілісної, об'єктивної і багатовимірної картини процесу поступу історіографічного знання; інформативністю „Квартальника Історичного”, який протягом усього часу свого функціонування, будучи віддзеркаленням наявного стану польської історіографії, її методологічних та ідеологічних течій, зв'язків з українською наукою, слугує важливим джерелом пізнання історіографічних процесів як у польській історіографії взагалі, так і львівського історичного осередку, зокрема; популярністю часопису „Квартальник Історичний” на польських землях та поза їх межами, співробітництвом з ним багатьох знаних науковців - не лише поляків, а й представників інших національностей, що має особливе значення у контексті формування стратегії міжнаціональних стосунків у сфері культури та науки. І, врешті, багатством досвіду організації та видавничої діяльності „Квартальника Історичного”, який може бути корисним у процесі вдосконалення сучасної системи організації наукових видань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в рамках науково-дослідницької теми “Пізньосередньовічна та ранньомодерна історія Дрогобицько-Самбірського Підгір'я (XI-XVIII ст.)”, яка розробляється на кафедрі давньої історії України та спеціальних історичних дисциплін Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.

Об'єктом дослідження є часопис „Квартальник Історичний” львівського періоду його існування у контексті поступу польської історичної науки останньої чверті XIX - першої половини XX ст.

Предметом дослідження є структура та науково-організаційні засади функціонування „Квартальника Історичного” у Львові, а також особливості висвітлення на його шпальтах політичної, соціально-економічної, правової та культурно-освітньої історії Польщі, України і Литви.

Хронологічні межі дослідження зумовлені часом виходу „Квартальника Історичного” у Львові: від заснування у 1887 р. до початку Другої світової війни у 1939 р. У часи війни видання часопису, вперше за всю його історію, було перервано. „Квартальник Історичний” відновив свою роботу у 1945 р. у Кракові у нових суспільно-політичних та історіографічних умовах.

У діяльності „Квартальника Історичного” львівського періоду виокремлюємо два періоди: 1) інституційного становлення та розгортання видавничої діяльності (1887-1917 рр.); 2) функціонування часопису у міжвоєнне двадцятиліття (1918-1939 рр.).

Метою дослідження є реконструкція особливостей функціонування „Квартальника Історичного” львівського періоду та аналіз змісту публікацій на його сторінках як важливої складової польської національної історіографії останньої чверті XIX - першої половини XX ст. Для реалізації цієї мети автором було визначено такі завдання:

- проаналізувати стан дослідження даної теми;

- визначити рівень і повноту її джерельного забезпечення;

- відтворити в хронологічній послідовності обставини виникнення, особливості становлення та закономірності функціонування часопису як фахового друкованого органу;

- дослідити основні традиції висвітлення на сторінках часопису політичних, соціально-економічних, правових, культурно-освітніх проблем минулого польських земель від ранньоісторичних часів до Нового часу;

- окреслити тематику опублікованих на сторінках часопису матеріалів з історії України;

- виявити специфіку репрезентації на сторінках часопису литуаністики та польсько-німецьких відносин;

- охарактеризувати внесок часопису у розвиток польської історіографії останньої чверті XIX - першої половини XX ст.

Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму та наукової об'єктивності. У роботі використано як загальнонаукові (систематизації, типологізації, ретроспекції), так і спеціально-історичні методи. Серед останніх особливо важливими є методи класифікації, історико-генетичний, історико-порівняльний, проблемно-хронологічний та статистичний. При дослідженні теми важливе значення надавалось використанню методу критичного аналізу та синтезу джерельного та історіографічного матеріалу. З цих позицій було проаналізовано публікації в часописі „Квартальник Історичний” львівського періоду у їх багатожанровій та тематичній різноплановості.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що уперше системно, в узагальнюючому плані висвітлено питання еволюції діяльності часопису. Більш докладно, із залученням значного комплексу архівних документів, розглянуто період становлення „Квартальника Історичного” як базового у процесі формування історіографічних традицій часопису. Окремо досліджено вплив особистості першого головного редактора часопису Ксаверія Ліске на характер та засади „Квартальника Історичного”.

Вперше в українській історіографії як самостійна наукова тема досліджуються особливості презентації на сторінках часопису широкого спектру політичної, соціально-економічної, правової та культурно-освітньої проблематики від ранньоісторичних часів до початку ХХ ст.

Уперше розкрито також особливості інтерпретації на сторінках часопису актуальних для польської історіографії проблем україністики, литуаністики та германістики. Досліджено форми та напрями співпраці редакції часопису з істориками інших національностей у вивченні міжнаціональної проблематики.

Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що узагальнення фактичних матеріалів, висунуті дисертантом теоретичні положення й висновки можуть бути використані при написанні системних історико-краєзнавчих праць, розробленні нормативних і спеціалізованих навчальних курсів з історії Польщі та України для ВНЗ, польської й української історіографії, а також історії історичних періодичних видань.

Особистий внесок здобувача. Викладені в роботі положення та висновки належать дисертантові одноосібно.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідались автором на кількох науково-практичних конференціях, зокрема: Міжнародній конференції, присвяченій 110-літтю приїзду М. Грушевського до Галичини (Львів, 2004 р.), XV та XVI Міжнародних конференціях „Історія релігій у Україні” (Львів, 2005 р., 2006р.), IV та V Міжнародних наукових конференціях „Багатокультурне історіографічне середовище Львова в XIX - першій половині XX століть” (Львів, 2005 р., Жешув, 2006 р.), Міжнародній науковій конференції „Краєзнавство і учитель - 2006” (Харків, 2006 р.), VIII та IX Міжнародних наукових історико-краєзнавчих конференціях „Дрогобицько-Самбірське Підгір'я крізь призму століть” (Дрогобич, 2004 р., 2006 р.).

Структура дисертації відповідає поставленій меті та розв'язанню основних завдань дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів (поділених на підрозділи), висновків та списку використаних джерел і літератури. Обсяг основного тексту дисертації - 190 с., перелік джерел і літератури складає 33 с. (641 позиція), додатки - 9 с.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, хронологічні рамки, сформульовано методологічні принципи дослідження, об'єкт і предмет роботи, визначено мету й завдання, розкрито практичне і теоретичне значення дисертації.

Перший розділ роботи - „Історіографія та джерела” присвячений огляду літератури з теми та аналізу джерельної бази дослідження. Він складається з двох підрозділів.

У першому - „Історіографія теми” - аналізуються особливості інтерпретації істориками XX - початку XXI ст. діяльності „Квартальника Історичного” львівського періоду та реконструюється ґенеза поглядів дослідників на функціонування часопису. Обґрунтовано періодизацію цих студій, наведено характеристику кожного з виокремлених етапів.

У процесі історіографічного опрацювання теми ми умовно виокремлюємо три періоди. Перший охоплює власне львівський період діяльності часопису. До історії постання часопису та розгортання його діяльності вперше звертаються активні учасники історіографічного процесу кін. XIX - поч. XX ст. І. Свірут, К. Соханєвич, Ф. Папе, Є. Барвінський, Т.Е. Модельський та К. Тишковський Biblioteka Polskiej Akademii Nauk w Krakowie. Rкkopisy. - 5431. - 4. (Polska historia Koњcioіa na podstawie „Kwartalnika Historycznego”1901-1908 i „Przegl№du Historycznego”1905-1908, oprac. Ignacy Swirut sіuchscz 1 r. teologii we Lwowie, 8 czerwca 1909 r.) - Арк. 90 - 126; Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України. Відділ рукописів. Ф.108 (К. Соханєвич), № 79, п. 26 (K. Sochaniewicz „Kwartalnik Historyczny w ostatnim dziesiкcioleciu 1914-1924”). - Арк. 1 - 15; Papйe F. Towarzystwo Historyczne 1886-1900 / Fryderyk Papйe // KH. - 1937. - S. 3-18; Barwiсski E. Towarzystwo Historyczne 1901-1914 / Eugeniusz Barwiсski // KH. - 1937. - S. 19-40; Tyszkowski K. Polskie Towarzystwo Historyczne 1925-1936 / Kazimierz Tyszkowski // KH. - 1937. - S. 89-135; Modelski T. E. Towarzystwo Historyczne 1914-1924 / Teofil Emil Modelski // KH. - 1937. - S. 41-88.. Особливістю тогочасної історіографічної рефлексії є те, що її характер, значною мірою, був позначений суб'єктивізмом, адже зазначені дослідники брали безпосередню діяльну участь у розбудові часопису. Разом із тим, з огляду на брак архівних матеріалів з теми, ці розвідки є важливим джерелом інформації про діяльність „Квартальника Історичного” у львівський період його існування.

Другий етап у дослідженні діяльності „Квартальника Історичного” охоплює період 50-х - початку 80-х років XX ст. Серед надбань цього періоду вивчення історії часопису львівської доби відзначимо спеціальні студії Т. Мантойффеля, М. Серейського, К. Среньовської, Т.Е. Модельського Manteuffel T., Serejski M. Polskie Towarzystwo Historyczne (1886-1956) / T.Manteuffel, M.Serejski // Przegl№d Historyczny. - 1957. - T. 48. - № 1. - S. 7; Њreniowska K. Uwagi o nauce historycznej polskiej w latach 1887-1900 w њwietle „Kwartalnika Historycznego” / K.Њreniowska // Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Јуdzkiego. Seria I. Nauki Humanistyczno-spoіeczne. Zeszyt 15. Historia. - Јуdџ, 1960. - S. 153-163; Modelski T.E. Ze wspomnieс i zapisek redaktora / T.E.Modelski // KH. - 1963. - № 3. - S. 599-606; Serejski M. Historycy o historii. Od Adama Naruszewicza do Stanisіawa Kкtrzyсskiego 1775 - 1918. - Warszawa: Paсstwowe Wydawnictwo Naukowe, 1963. T. I. - S. 134., в яких було представлено перші спроби наукової оцінки ролі „Квартальника Історичного” у польській історіографії. Саме тоді з'являються праці, присвячені осмисленню „Квартальника Історичного” як самобутнього історіографічного явища в контексті історії Товариства.

З середини 80-х років XX ст. розпочався третій, якісно новий етап вивчення часопису. На тлі зростаючого інтересу дослідників до фахових періодичних видань, вивчення діяльності „Квартальника Історичного” набули системності та організованості. Відлік цього періоду започаткованого з часу відзначення столітнього ювілею часопису. „Відкритий” концептуальною працею Є. Матерніцького, він спричинився до появи цілої низки досліджень Т. Кондрацького, В. Маєвського, Г. Вуйцік-Лаган, С. Кучинського, А. Галоса, Є. Яровецького, Б. Гури, присвячених різноманітним аспектам історії „Квартальника Історичного” Maternicki J. Miejsce i rola „Kwartalnika Historycznego” w dziejach historiografii polskiej // Historia jako dialog. - Rzeszуw: Wydawnictwo Wyїszej szkoіy pedagogicznej, 1996. - S. 273-290; Kondracki T. Miкdzy Lwowem a Warszaw№. Z dziejуw Polskiego Towarzystwa Historycznego (1886 - 1934) / Tadeusz Kondracki // Kronika Warszawy, 1987. - 3/4. - S. 59-76; Majewski W. Sto lat Polskiego Towarzystwa Historycznego i „Kwartalnika Historycznego” / W.Majewski // Wojskowy Przegl№d Historyczny, 1987. - № 1. - S.246-265; Wуjcik-Јagan H. Sto lat „Kwartalnika Historycznego” / H.Wуjcik-Јagan // Przegl№d Humanistyczny, 1988. - № 4/5. - S.145-158; Kondracki T. Ksawery Liske i poc№tki Polskiego Towarzystwa Historycznego / Tadeusz Kondracki // Polskie Towarzystwo Historyczne 1886-1986. Zbiуr studiуw i materiaіуw, red. S.K.Kuczyсski. - Wrocіaw, 1990. - S.77-94; Galos A. Powstanie Towarzystwa Historycznego i jego organu naukowego / Adam Galos // Polskie Towarzystwo Historyczne 1886 - 1986. Zbiуr studiуw i materiaіуw, red. S.K.Kuczyсski. - Wrocіaw, 1990. - S. 89-90.. Функціонування ПІТ у 1918-1939 рр. стало предметом дисертаційного дослідження Т. Кондрацького (у 2006 р., на честь 120-ої річниці ПІТ, опублікованого у вигляді монографії), у якому він значну увагу приділяє діяльності часопису Kondracki T. Polskie Towarzystwo Historyczne w іatach 1918-1939: praca doktorska / Kondracki Tadeusz. - Warszawa, 1988. - 821 s.. У цей період з'являються й перші студії українських авторів Л. Зашкільняка, О. Середи, О. Рудої, В. Тельвака Зашкильняк Л.А. Формирование и развитие исторической науки в Польше. - Л., 1986; Руда О.В. Українська тема на сторінках львівського часопису “Kwartalnik Historyczny” (“Історичний Квартальник”) в 1887-1914 рр. / О.В.Руда // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки: Міжвід. зб. наук. праць, присвяч. пам'яті доктора іст. наук, проф. І.М. Кулинича. - К.: Ін. історії України НАН України, 2004. - Вип. 13. - С. 308-321; Тельвак В. Огляд української історіографії кн. XIX - поч. XX ст. на сторінках „Kwartalnikа Historycznego” / Віталій Тельвак // Вісн. Черкас. ун. - Черкаси, 2005. - Випуск 66. - С. 3-11; Середа О.В. Співробітництво Івана Франка з „Товариством історичним” у Львові / Олег Середа // Укр. літературозн. - Л., 1992. - Вип. 56. - С. 137-145.. Вельми плідною за своїм внеском у вивчення часопису стала польсько-українська дослідницька програма „Багатокультурне історичне середовище Львова у XIX і XX ст.”, що тривала з 2002 р. по 2007 р. й збагатила історіографію даної проблеми низкою оригінальних студій Тельвак В. Українська історична наука на сторінках часопису „Kwartalnik Historyczny” (до 1914 р.) / Тельвак В. // Wielokulturowe њrodowisko historyczne Lwowa w XIX i XX w. - Rzeszуw, 2005. - T. III - S. 245-256; Toczek A. Czasopiњmiennictwo historyczne we Lwowie (1867-1918) / Alfred Toczek // Wielokulturowe њrodowisko historyczne Lwowa w XIX i XX w. - Rzeszуw, 2005. - T. III - S. 175-198; Лазурко Л. Співпраця українських вчених з польським Історичним товариством у Львові (1886-1939 рр.) / Лідія Лазурко // Wielokulturowe њrodowisko historyczne Lwowa w XIX i XX w. - Rzeszуw, 2007. - T. V - S. 240-254; Sierїкga P. „Wiadomoњci Historyczno-Dydaktyczne” 1933 - 1939 / Paweі Sierїкga // Wielokulturowe њrodowisko historyczne Lwowa w XIX i XX w. - Rzeszуw, 2007. - T. V - S.476-499; Kolbuszewska J. Twуrczoњж recenzyjna Tadeusza Korzona na іamach „Kwartalnika Historycznego” / Jolanta Kolbuszewska // Wielokulturowe њrodowisko historyczne Lwowa w XIX i XX w. - Rzeszуw, 2007. - T. V - S.255-266..

Незважаючи на тривалу традицію історіографічного опрацювання, перспективними на сьогодні є: реконструкція цілісної картини створення „Квартальника Історичного” та еволюції його діяльності у львівський період існування; дослідження особливостей висвітлення на сторінках „Квартальника Історичного” польської історії; виявлення внеску часопису у розробку проблематики минулого земель, які входили до складу „історичної” Польщі.

Другий підрозділ - „Джерельна база дослідження” - присвячений аналізу специфіки тих комплексів джерел, що склали основу дисертації. В ній виокремлюються три основні комплекси: 1) друковані матеріали „Квартальника Історичного” з 1887 по 1939 рр. (1-52 томи журналу „Квартальник Історичний”), 2) архівні документи, 3) опубліковані документи.

Серед джерел найважливіше місце займають матеріали часопису. Зокрема, дослідження проблематики змісту „Квартальника Історичного” у дисертації здійснюється шляхом аналізу статей, рецензій та джерельних причинків, що друкувалися на його сторінках. Оскільки „Квартальник Історичний” мав виразно критичне спрямування, особливого значення для аналізу його змісту набувають рецензійні матеріали, які у різні роки існування часопису займали до 2/3 обсягу видання і були яскравим свідченням авторської позиції співпрацівників та особливостей редакційної політики. Слід наголосити, що важливу роль відігравали й публікації статей, які заслуговують не меншої уваги. Особливістю видання, зокрема у перший період його існування, була відсутність праць синтетичного характеру. Прикметною рисою досліджень часопису, витриманих у суворих традиціях позитивістської методи, був мікрографізм. Основну частину їх змісту становили праці з історії Польщі, проте, у перші роки існування „Квартальника Історичного” близько третини досліджень були присвячені минулому галицького краю. Доволі інформативними були також і невеликі за обсягом тексти джерел, які від першого тому друкувались у рубриці „Miscellanea”. Таким чином, критичні матеріали часопису, дослідження та джерельні тексти становлять основну групу матеріалів для аналізу особливостей змістовного наповнення „Квартальника Історичного”.

Усі бібліографічні відомості про матеріали квартальних номерів часопису знаходимо у загальному зведеному змісті, який передував кожному річнику „Квартальника Історичного”. Разом з тим, Товариство видавало й індекси до часопису: у 1898 р. - „Індекс до „Квартальника історичного” (1887-1896 рр.)” М. Перлбаха, у 1925 р. - „Індекс” М. Рутковського з доповненнями К. Малещинського, а у 2007 р. у двох номерах „Квартальника Історичного” було надруковано „Бібліографію змісту часопису „Квартальник історичний” за 1887-2004 роки” А. Мітури-Карвовської за редакцією В. Крєгсейсена.

Що стосується недрукованих матеріалів редакції часопису, то вони мають доволі фрагментарний характер та розпорошені по архівосховищах різних країн, оскільки зазнали руйнівного впливу Першої та Другої світових воєн. До аналізу було залучено матеріали архівів ПІТ та особових фондів істориків, що відклалися в архівах Львова, Варшави, Кракова та Парижа. У роботі використано документи з фондів Центрального державного історичного архіву у Львові, Державного архіву Львівської області, Відділу рукописів Львівської національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України, Відділу рукописів Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені І. Франка, архіву Польської Академії наук у Кракові, Відділу рукописів Бібліотеки Польської Академії наук у Кракові, Відділу рукописів Ягеллонської Бібліотеки у Кракові, архіву Польської Академії наук у Варшаві, Відділу рукописів Бібліотеки Польської у Парижі. Серед використаних нами матеріалів - фінансові документи редакції „Квартальника Історичного” та Товариства; офіційні документи польської організації істориків, які регламентували її діяльність; ділова кореспонденція керівників Товариства; матеріали регіональних осередків Товариства та протоколи засідань його членів; матеріали особових фондів співпрацівників редакції.

Серед опублікованих матеріалів, що складають третій джерельний комплекс, важливе значення посідають мемуари, які дозволяють відтворити атмосферу досліджуваної доби та реконструювати приватне сприйняття багатьох тогочасних подій. Змістовним джерелом для реконструкції історії часопису в середині 30-х років XX ст. є матеріали дискусій довкола форми і змісту часопису, які точились у той час, зокрема, меморіал С. Кентжинського у справі анкетування читачів „Квартальника Історичного”.

Отже, джерельна база дисертації характеризується видовою різноманітністю матеріалів та всебічністю охоплення ними предмету дослідження. Загалом, вона є достатньо репрезентативною і може забезпечити досягнення мети даного дослідження та вирішення поставлених завдань. часопис польський литуаністика

Таким чином, опубліковані джерельні матеріали та архівні документи, а також опрацьована література дають достатні підстави для всебічного дослідження „Квартальника Історичного” львівського періоду як важливої складової польської історичної науки.

Другий розділ роботи - „Становлення, організаційні засади та основні напрями діяльності „Квартальника історичного” (1887-1939 рр.)” - складається з двох підрозділів і присвячений історії створення та розгортання діяльності часопису львівського періоду.

Перший підрозділ - „Становлення та ранній період функціонування часопису (1887-1917 рр.)” поділяється на два підпідрозділи: „Формування редакційної політики часопису (1887-1900 рр.)” та „Організація діяльності „Квартальника Історичного” у 1901-1917 рр.”, в яких досліджено обставини створення у Львові в останній чверті XIX ст. часопису „Квартальник Історичний” - друкованого органу першого спеціалізованого у галузі історії польського наукового товариства та розгортання його діяльності. Постання „Квартальника Історичного” стало логічним результатом поступу польської історичної науки та тих змін, які відбувались у добу позитивізму в історичній культурі польського суспільства. Основними завданнями часопису, який під впливом свого творця та першого головного редактора К. Ліске отримав виразно критичний характер, було здійснення щоквартальних оглядів усієї польської історіографічної продукції, забезпечення швидкого і якісного оновлення наукової інформації та боротьба з дилетантизмом у галузі історії як академічної дисципліни, що на той час переживала період інституційного становлення.

„Квартальник Історичний” презентував високий науковий рівень як друкованих на його сторінках досліджень, так і наукової критики. Амбітною метою творців часопису стало охоплення усього загалу наукової продукції у галузі історії Польщі. Початковий етап діяльності часопису був позначений особливою увагою його авторів до проблем історії галицького регіону.

Типова рубрикаційна схема часопису (дослідження, miscellanea, рецензії, огляд літератури всесвітньої історії, хроніка, огляд часописів, звіти засідань Історичного товариства, полеміка, некрологи) сформувалася вже у перші роки його існування і з часом зазнавала незначних змін. Основна увага редакції зосереджувалась на наповненні рецензійної рубрики та швидкості оновлення наукової інформації. Своєрідним гарантом дотримання у цей період вироблених ще К. Ліске традицій провадження часопису став О. Семкович, який з невеликими перервами керував „Квартальником Історичним” протягом 1895-1922 рр.

Здійснений нами аналіз авторської географії співпрацівників часопису свідчить, що заснований як загальнопольське видання, „Квартальник Історичний” у перші десятиліття свого існування об'єднував переважно львівських дослідників. Лише згодом до співпраці дедалі більше залучалися польські історики з інших дослідницьких осередків.

Попри те, що на згаданий період існування часопису припали непрості для Історичного товариства часи зламу століть та роки Першої світової війни, „Квартальник Історичний” безперервно виходив у світ, що вважалося його творцями не лише науковим, а й громадським обов'язком. Це було можливим завдяки фінансовому та інтелектуальному сприянню Краківського регіонального представництва Товариства, створеного у 1912 р. Організація краківського редакційного комітету стала першим кроком на шляху до перетворення Історичного товариства на загальнонаціональну організацію. За сприяння Кракова часопис вдалося не лише утримати на високому науковому рівні, але й модернізувати його обличчя відповідно до тогочасного наукового поступу.

Другий підрозділ - „Квартальник історичний” у міжвоєнне двадцятиліття (1918-1939 рр.)”, що поділяється на два підпідрозділи: „Часопис у перші роки державної незалежності Польщі (1918-1924 рр.)” та „Квартальник Історичний” - офіційний речник польської історіографії (1925-1939 рр.)”, присвячений дослідженню історії діяльності часопису в умовах відродження Польської держави. Саме тоді часопис „Квартальник Історичний” вступив у нову фазу розвитку, пов'язану зі змінами основних завдань і функцій національної історичної науки та організаційними трансформаціями, яких зазнало львівське Історичне товариство. Перші роки незалежності Польської держави стали найбільш критичними з усього львівського періоду існування часопису. Економічні негаразди, відтік фахівців та порушення наукової комунікації спричинили різке зменшення обсягів часопису, збіднили його змістовне наповнення (частка критичних оглядів зменшилася, натомість збільшився обсяг публікацій досліджень), що, у свою чергу, викликало гостру критику діяльності львівської редакції з боку членів краківського осередку Історичного товариства. Подолати цю кризу часопису вдалося лише в середині 20-х років XX ст., що співпало у часі з перетворенням львівського Історичного товариства на загальнонаціональну неурядову організацію та надало „Квартальнику Історичному” офіційного статусу.

У цей період „Квартальник Історичний” продовжував презентувати на своїх сторінках високий рівень матеріалів, залишаючись головним органом наукової критики в галузі історії. Незмінним було й основне завдання часопису - охоплення у критико-інформаційних дописах усього загалу наукової продукції з історії Польщі. Саме у цьому контексті у міжвоєнне двадцятиліття точилися дискусії фахівців навколо шляхів подальшого провадження часопису та оптимізації його рубрикаційної схеми.

У міжвоєнну добу суттєвих змін зазнала авторська географія співпрацівників часопису - боротьба за „делеополізацію” „Квартальника Історичного”, яку розгорнули регіональні осередки Товариства, призвела до зрівняння співвідношення кількості авторів, що представляли головні наукові осередки - Львів, Краків та Варшаву; також значно зросла кількість дописувачів з інших місцевостей Польщі. Регіоналістика, що становила значну частку публікацій у передвоєнному „Квартальнику Історичному”, практично зникла з його шпальт. У перспективі такі зміни сприяли урізноманітненню тематики репрезентованих на сторінках „Квартальника Історичного” матеріалів і поступовому перетворенню його на дійсного очільника всієї польської національної історіографії.

Третій розділ дисертації - „Внесок „Квартальника Історичного” у дослідження історії Польщі” - присвячений дослідженню основних традицій висвітлення на сторінках часопису політичних, соціально-економічних, правових та культурно-освітніх проблем минулого польських земель від ранньоісторичних часів до початку XX ст.

У першому підрозділі - „Давні часи і Середньовіччя” - досліджено особливості висвітлення в часописі середньовічної доби, представленої найбільш чисельною групою матеріалів, що відіграли помітну роль у загальному поступі польської історіографії досліджуваного періоду.

На сторінках часопису в численних дослідженнях, критичних оглядах та джерельних матеріалах знайшло своє висвітлення чимало питань з історії Польщі давніх часів та доби середньовіччя. Найактивніше обговорювалися проблеми політичної історії, вивчаючи яку, вчені докладно аналізували державотворчі процеси на польських землях, жваве зацікавлення з боку фахівців викликали дискусійні питання ґенези польського народу та перших політичних форм його буття. Поряд із цим, поступово з'являлися й набували ваги критичні огляди та дослідження соціально-економічних явищ минулого, що вимагало опанування нових дослідницьких технік і методик. Активно розвивалась історія права середньовічної епохи, з дослідженням якого пов'язані перші спроби синтетичного осмислення минулого Польщі. Особливе місце у польській медієвістиці займали допоміжні історичні дисципліни, зосереджені, переважно, на джерелознавчих студіях. Власне вони чи не найбільше котувались у львівському історіографічному середовищі, дітищем якого був „Квартальник Історичний”. Разом з тим, як свідчать опубліковані у часописі численні матеріали з питань середньовічної культури (переважно тексти джерел), дедалі зростаючу увагу польські дослідники старовини відводили вивченню духовних та матеріальних надбань народу в цю епоху.

Другий підрозділ - „Ранньомодерна доба (XVI-XVIII ст.)” - присвячений особливостям презентації на сторінках „Квартальника Історичного” історії Польщі XVI-XVIII ст. Ця епоха також більшою мірою представлена питаннями політичної історії, покликаної з'ясувати причини втрати країною державного суверенітету. Саме тому чільне місце у „Квартальнику Історичному” посідала тема поділів Польщі, передусім, аналіз їх причин. Свідченням підвищеного інтересу редакції часопису до цих тем було ініціювання нею численних досліджень та дискусій. У безпосередньому зв'язку з питаннями втрати державності було здійснено перші спроби цілісного опрацювання ранньомодерної історії Польщі.

На початку XX ст. зросла кількість публікацій з інших галузей історичної науки: економічної, військової, історії права та культури ранньомодерної доби. Не оминала увагою редакція й історію церкви та релігійних рухів цього часу - плідно дискутувалися особливості проблеми створення національної церкви, Реформації та Контрреформації на польських землях, поширення католицизму на Схід.

Початок Першої світової війни та здобуття Польщею незалежності спричинили спалах зацікавлення до історії боротьби за відновлення суверенітету. Водночас потреба становлення суспільних традицій молодої держави стимулювала розроблення історико-культурної проблематики, передусім її освітнього аспекту.

У третьому підрозділі - „Історія Польщі Нового часу” - досліджується питання репрезентації на сторінках часопису історії Польщі кінця XVIII - початку XX ст.

За першого періоду існування часопису ця доба історії Польщі була представлена не стільки науковими студіями, скільки мемуаристикою та публіцистичними матеріалами. Власне історичні дослідження обмежувалися вивченням подій до 1831 р., що пояснюється низкою причин: посиленням політичної реакції у Росії після поразки Листопадового повстання 1831 р., відсутністю вільного доступу до відповідних архівних документів, особливістю дослідницьких зацікавлень провідних дослідників цієї епохи. У міжвоєнне двадцятиліття дослідження історії Польщі XIX ст. зросли як кількісно так і якісно, набуваючи дійсно наукового характеру. Поряд із ослабленням зацікавленості істориків наполеонівськими часами, помітно зросла кількість досліджень історії повстань 1831 та 1863 рр. й осмислення причин їх поразки. Саме тоді на сторінках часопису почали з'являтись і перші історичні опрацювання подій початку XX ст.

Четвертий розділ - „Національна проблематика на сторінках “Квартальника Історичного” - присвячений висвітленню особливостей інтерпретації на сторінках часопису актуальних для польської історіографії проблем україністики, литуаністики та германістики, а також дослідженню форм і напрямів співпраці редакції часопису з істориками інших національностей.

У першому підрозділі - „Українська тематика на сторінках часопису” - висвітлюється внесок часопису у дослідження україністики. Часопис, як науковий орган регіонального Товариства, у перші роки свого існування публікував значну частку матеріалів з української історії, до написання яких долучились як польські, так і українські науковці. Домінували матеріали з давньої української історії та періоду козаччини, а також краєзнавчі студії. Дискутувались проблеми історії православ'я, поширення католицтва на Схід, питання релігійних уній. Польські вчені, перебуваючи під потужними асиміляційними впливами німецької та російської держав, досить співчутливо ставилися до намагання українських колег чинити опір офіційній російській історичній ідеології, котра не визнавала самостійності й оригінальності історії українського народу та його культури. Слід відзначити також, що загальний тон наукової критики був радше доброзичливим і позитивним, а ніж негативним, що пояснюється як подібністю завдань, котрі стояли перед польською та українською історіографіями напередодні Першої світової війни, так і спільністю теоретико-методологічних пріоритетів, які знаходились у річищі позитивістської парадигми, а гострота українсько-польської теоретичної дискусії, що значно зросла на початку XX ст., ніколи не виходила за межі академічного тону.

Українська тематика була широко представлена на шпальтах „Квартальника Історичного” і у міжвоєнне двадцятиліття. Попри зміну статусу часопису, який став офіційним речником польської історіографії, проблеми історії України продовжували займати значну частину його змісту. Образ польсько-українських відносин цього періоду мав надзвичайно динамічний характер, незважаючи на те, що спектр проблем, котрі порушувались, в основі своїй не змінювався. Аналізуючи українську проблематику, можна зробити висновки про те, що на зламі XIX - XX ст. більшістю польських істориків було визнано національну окремішність українців. Але, якщо в довоєнний період їм було відмовлено у слушності історичної аргументації на користь створення власної самостійної держави, то у міжвоєнний період на сторінках „Квартальника Історичного” з'являються позитивні рецензії на праці, присвячені новітнім подіям в історії України. Дедалі об'єктивніше оцінювалися дослідниками козацькі рухи, повстання під проводом Б. Хмельницького та Коліївщина, що свідчило про готовність спільно відповідати на гострі питання минулого. Новим елементом історіографічного діалогу та історичного образу міжнаціонального порозуміння стали польсько-козацькі угоди, в яких обидві сторони вбачали зразки для моделювання прийдешніх польсько-українських відносин.

У другому підрозділі - „Історія Литви у матеріалах „Квартальника Історичного” - з'ясовано, що як у перший, так і в другий періоди існування часопису на його сторінках висвітлювались проблеми давньої історії Литви, польсько-литовських політичних відносин та соціально-економічного розвитку окремих земель у прибалтійському регіоні. Найбільш дискусійними були теми польсько-литовських уній, що розглядалися у контексті польського національного державотворення. У міжвоєнне двадцятиліття, зі здобуттям Польщею незалежності, саме вони отримали нове звучання. Зокрема, з огляду на суспільну значущість, нового імпульсу отримала проблема дослідження історії ягеллонської доби як міфологізованого періоду найбільшої могутності Польської держави.

У третьому підрозділі - „Дослідження авторами „Квартальника Історичного” польсько-німецьких відносин” - охарактеризовано особливості представлення у часописі подій спільної польсько-німецької історії.

У перший період існування часопису на його сторінках питання історії західних земель були представлені лише у критичних оглядах, що стосувалися, передусім, проблем соціально-економічного розвитку краю. У міжвоєнне двадцятиліття з'явились окремі дослідження з історії цих земель. Подальше розгортання проблематики польсько-німецьких студій ініціювали дискусії польських науковців з німецькими колегами. Останні вочевидь перенаголошували значущість німецького внеску у цивілізаційний поступ Польщі. Однак, на сторінках часопису ці дискусії не виходили за межі суто наукового дискурсу.

Отже, як свідчить аналіз змісту журналу, національна проблематика займала важливе місце на його сторінках. „Квартальник Історичний” виявляв значне зацікавлення минулим земель, що входили до складу „історичної” Польщі. Якщо у перший період існування часопису основним пізнавальним мотивом польських дослідників старовини була потреба збереження історичної пам'яті народу, що втратив свою державність, то з відновленням незалежності на перший план вийшла необхідність обґрунтування історичної приналежності цих земель до Польщі. Однак, навіть у моменти найбільшого напруження міжнаціональних відносин, авторам „Квартальника Історичного” вдавалося дотримуватися національно коректної та толерантної редакційної політики.

Висновки

1. Створений у 1887 р. як друкований орган регіонального Історичного товариства у Львові часопис „Квартальник Історичний” став першим польським фаховим часописом у галузі історії. Він доволі швидко отримав визнання на всіх польських землях та поза їх межами, став виразником та головним інформаційним рупором національної історіографії, спочатку неформальною, а згодом й офіційною трибуною, що об'єднала довкола себе загал польських істориків.

2. Львів не випадково став осередком започаткування „Квартальника Історичного”, адже саме тут у середині 80-х років XIX ст. працювала найчисельніша група авторитетних польських істориків. Саме для політично поміркованого львівського історіографічного середовища, що віддавало перевагу неупередженій історичній аналітиці, визначальною якістю був, передусім, професіоналізм, і саме тут багато років поспіль працював ініціатор створення Історичного товариства К. Ліске - знаний учений, довкола якого зосередилося численне коло його учнів і послідовників.

3. Створення „Квартальника Історичного” стало логічним результатом поступу польської історичної науки та тих змін, які відбувались у добу позитивізму в історичній культурі польського суспільства. Часопис, як універсальне історичне видання, був покликаний здійснювати критичний огляд усієї польської історіографічної продукції та забезпечувати швидке і якісне оновлення наукової інформації, потреба в якій гостро постала в останній чверті XIX ст. Протягом усього часу базування у Львові „Квартальник Історичний”, залишаючись на позиціях позитивізму, був головним „оцінюючим” органом якості наукової продукції у галузі національної історіографії.

4. Зі зміною статусу Товариства, що відбулась у 1925 р., „Квартальник Історичний”, який увесь час був віддзеркаленням актуального стану національної історичної науки, став офіційним речником польської організації істориків. Це дозволило значно розширити тематику зацікавлень часопису, проте не вплинуло на його структуру та основні завдання, які і далі полягали у провадженні ретельної критико-інформаційної діяльності. Завдяки цьому, „Квартальник Історичний” у міжвоєнний період став дійсно повноважним репрезентантом польської історіографії.

5. У перший період діяльності часопису спостерігалося домінування матеріалів з історії середньовіччя та насиченість регіональною тематикою. Попри активну розробку медієвістичної проблематики, автори часопису зверталися також до проблем ранньомодерної та новочасної епох. Тут найбільшу увагу привертали питання втрати Польщею державної незалежності та боротьби за її відновлення, що викликали гострі дискусії як у середовищі польських науковців, так і полеміку з представниками інших націй. У міжвоєнне двадцятиліття у „Квартальнику Історичному”, як офіційному органі Польського історичного товариства, покликаному бути репрезентантом усієї національної історіографії, намітилась тенденція до гармонізації в опублікуванні матеріалів з історії усіх епох та розробки історичної проблематики загальнонаціональної ваги.

6. На початку XX ст. „Квартальник Історичний” ініціював дискусію довкола проблеми створення синтези польського минулого. Імпульс обговоренню надали фахівці з історії права та економічних відносин. Ця проблематика була присутня на сторінках часопису спочатку в оглядах та полеміках, а у 20-х роках XX ст. зафіксовано появу перших ґрунтовних методологічних досліджень, основним лейтмотивом яких були полеміки про майстерність, коректне послуговування джерелами, метод.

7. Значним є внесок часопису у дослідження міжнаціональної проблематики, як з огляду на географічне розташування Львова, так і домінантні політичні концепції польського суспільства, що надали імпульс розгортанню історіографічних студій по лінії “Схід-Захід”. Львівська історіографія на зламі XIX - XX ст. мала полікультурний характер - в цій царині, окрім польських дослідників старовини, працювали українці, німці, вірмени, євреї, що позначилось і на характері публікацій в „Квартальнику Історичному”. До співпраці в часописі залучались також і фахівці з інших країн. Така виважена редакційна політика часопису стимулювала розгортання на його сторінках не лише полоністичних студій, але й дослідження історичного минулого сусідніх народів.

8. Протягом усього часу функціонування „Квартальника Історичного” у Львові українська проблематика посідала на його сторінках одне з головних місць. Передусім, це проявлялося в особливій увазі до вивчення історії та культури Галицької Русі. Студії та огляди з давньої української історії, міжконфесійні взаємини, соціально-економічні та правові стосунки поляків та українців, історія народних рухів, культури та мистецтва, краєзнавчі студії становили основний спектр порушуваних проблем. Важливим для налагодження польсько-українського історіографічного діалогу було співробітництво з часописом відомих українських вчених: І. Франка, К. Студинського, М. Кордуби, С. Томашівського, М. Андрусяка. Особливістю їх співпраці з Історичним товариством та редакцією часопису „Квартальник Історичний”, пік якої припав на 1887-1897 рр., було те, що базувалась вона на особистісних взаєминах і залежала, значною мірою, від загального фону польсько-українських стосунків. Ця взаємодія відкривала нові горизонти для реалізації як власного наукового потенціалу українських вчених, так і для популяризації української історії і культури серед польської громадськості.

9. Литуаністика на сторінках часопису представлена виключно у розвідках польських учених. Сферою їх зацікавлень був, переважно, ягеллонський період, як міфологізована доба найвищого розквіту об'єднаних під однією короною держав. У цьому контексті особливо актуальними, як у перший, так і в другий період існування часопису, залишались проблеми польсько-литовських міждержавних угод, як визначальних для історії обох країн подій. У міжвоєнне двадцятиліття, особливо у 1920-ті роки, зросла кількість оглядів та з'явились спеціальні дослідження історії західних земель відновленої Польської держави. Пояснювалось це, передусім, потребою заповнення історіографічних лакун стосовно територій, що вийшли з-під влади Пруссії і польськими науковцями у попередній період майже не досліджувались. Іншою, не менш вагомою причиною, була потреба наукового обґрунтування історичної приналежності цих земель до Польщі.

10. „Квартальник Історичний” постає невід'ємною складовою історіографічного процесу Польщі останньої чверті XIX - першої половини XX ст., віддзеркаленням та активним учасником здійснюваних в історіографічній культурі польського суспільства змін.

Основні положення дисертації відображені у таких публікаціях

1. Лазурко Л. Українська проблематика на сторінках журналу “Kwartalnik Historyczny” у міжвоєнний період / Лідія Лазурко // Дрогобиц. краєзн. зб. - Дрогобич, 2004. - Вип. VIII. - С. 338-350.

2. Лазурко Л. Галицьке краєзнавство на сторінках часопису “Історичний квартальник” (Львівський період) / Лідія Лазурко // Дрогобиц. краєзн. зб. - Дрогобич, 2005. - Вип. IX. - С. 310-327.

3. Лазурко Л. Історія освіти та шкільництва на сторінках часопису “Історичний квартальник” у міжвоєнне двадцятиліття / Лідія Лазурко // Вісн. Черкас. ун. - Вип. 80. Сер. “Історичні науки”. - Черкаси, 2005. - С. 3-10.

4. Лазурко Л. Дослідження історії Львова на сторінках часопису “Історичний квартальник” (1887-1914 рр.) / Лідія Лазурко // Зб. наук. праць. Сер. “Історія та географія”/ Харк. нац. пед. ун. ім. Г. Сковороди. - Х.: Майдан, 2005. - Вип. 21-22. - С. 194-196.

5. Лазурко Л. Історико-церковні дослідження на сторінках журналу “Kwartalnik Historyczny” (1918-1939 рр.) / Лідія Лазурко // Історія релігій в Україні: Наук. щорічник. - 2005 рік. - Львів: "Логос", 2005. - Кн. ІІ. - С. 120-125.

6. Лазурко Л. Культурно-освітня проблематика на сторінках польського журналу “Kwartalnik Historyczny” (до 1914 р.) / Лідія Лазурко // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: Міжвідом. зб. наук. праць. - Київ, 2006. - Вип. 8. - С. 158-176.

7. Лазурко Л. Проблеми становлення польської історичної науки міжвоєнного періоду на сторінках “Історичного квартальника” / Лідія Лазурко // Wielokulturowe њrodowisko historyczne Lwowa w XIX i XX w. Rzeszуw: Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego, 2006. - T. IV. - S. 396-409.

8. Лазурко Л. Питання сакрального мистецтва на сторінках часопису “Історичний квартальник” (1887-1939 рр.) / Лідія Лазурко // Історія релігій в Україні: Наук. щорічник. - 2005 рік. - Львів: "Логос", 2006. - Кн. ІІ. - С. 590-597.

9. Лазурко Л. Співпраця українських вчених з польським Історичним товариством у Львові (1886-1939 рр.) / Лідія Лазурко // Wielokulturowe њrodowisko historyczne Lwowa w XIX i XX w. - Rzeszуw: Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego, 2007. - T. V - S. 240-254.

Анотація

Лазурко Л.М. Часопис “Квартальник історичний” і розвиток польської історіографії останньої чверті XIX - першої половини XX століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни - Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства. - Київ, 2008.

Дисертація присвячена вивченню проблеми функціонування часопису „Квартальник історичний” у львівський період (1887-1939 рр.) та аналізу його змістового наповнення. У хронологічній послідовності відтворено обставини виникнення, особливості становлення та закономірності функціонування часопису як фахового періодичного органу. Досліджено особливості репрезентації на сторінках часопису політичних, соціально-економічних, правових та культурно-освітніх проблем минулого польських земель від ранньоісторичних часів до початку XX ст. На основі аналізу матеріалів „Квартальника Історичного” з'ясовано міру його впливу на процес модернізації польської історичної науки зазначеного періоду. Охарактеризовано значення опублікованих на сторінках часопису матеріалів у дослідженні історії України. Проаналізовано основні традиції висвітлення на сторінках часопису литуаністики та польсько-німецьких взаємин. З'ясовано внесок часопису у поступ польської історіографії останньої чверті XIX - першої половини XX ст.

Ключові слова: Історичне товариство, “Квартальник Історичний”, львівське історіографічне середовище, польська історіографія, українська тематика, литуаністика, польсько-німецькі взаємини, медієвістика, спеціальні історичні дисципліни.

Аннотация

Лазурко Л.Н. Журнал «Квартальник исторический» и развитие польской историографии последней четверти XIX - первой половины XX века. - Рукопись.