Інтеграція Польщі до Організації Північноатлантичного договору та Європейського Союзу: особливості, основні етапи і наслідки (кін. 80-х рр. ХХ ст. – 2005 р.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Спеціальність 07.00.02 - всесвітня історія

Інтеграція Польщі до Організації Північноатлантичного договору та Європейського Союзу: особливості, основні етапи і наслідки (кін. 80-х рр. ХХ ст. - 2005 р.)

Чорна Наталія Миколаївна

Чернівці 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі нової і новітньої історії та методики викладання історії Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник доктор історичних наук, професор Алексієвець Микола Миронович, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри нової і новітньої історії та методики викладання історії

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Макар Юрій Іванович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри міжнародних відносин кандидат історичних наук, професор Антонюк Сергій Матвійович, Київський славістичний університет

Захист відбудеться "21" листопада 2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.06 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (58012 м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2, корп. 14, ауд. 18).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23).

Автореферат розісланий " " жовтня 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Г.М. Скорейко

1. Загальна характеристика роботи

інтеграція північноатлантичний історичний польща

Актуальність теми дослідження. Активізація й поглиблення інтеграційних процесів значною мірою визначають сучасний розвиток європейського континенту. Інтеграція до НАТО та ЄС стала центральною метою зовнішньої політики і для держав колишнього соціалістичного табору з регіону Центрально-Східної Європи - фактично одразу з набуттям справжньої державної незалежності вони оголошують про зміну зовнішньополітичного курсу на користь західних інституцій. Одним із найбільш успішних прикладів реалізації інтеграційної стратегії виявився досвід Польщі. Будучи тривалий час організаційно приналежною до комуністичної системи, Польща спромоглася протягом відносно короткого, п'ятнадцятирічного періоду, подолати пережитки минулого та набути членства в структурах НАТО і ЄС, досягнувши відповідності їх політичним, економічним, соціальним та військовим стандартам.

Перетворення дослідження процесу реалізації Польщею стратегії вступу у НАТО і ЄС на одне з нагальних завдань для сучасної української історичної науки обумовлюється низкою чинників, серед яких як спільна історична спадщина, близькість географічних кордонів та стратегічність відносин двох держав, так і безпосереднє наближення до України кордонів НАТО і ЄС, проголошення офіційним Києвом європейського вибору його зовнішньої політики та надання Польщі повноважень представника українських інтересів у світових та європейських структурах.

Актуальність дослідження зумовлена також і тим, що зовнішня політика Польщі значною мірою позначається на формуванні та здійсненні міжнародної діяльності Україною. Польща стала першою країною, яка визнала незалежність України, і залишається впродовж усього періоду державної розбудови постійним її партнером (з 1996 р. - стратегічним). Реалізація спільного зовнішньополітичного курсу, спрямованого на вступ до НАТО і ЄС, разом із розбудовою тісних міждержавних відносин та здійсненням значного геополітичного впливу надають польсько-українському тандему загальноєвропейського значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках наукової проблематики кафедри нової і новітньої історії та методики викладання історії Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка і є складовою частиною планової теми „Україна в контексті європейської історії” (Рішення вченої ради Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Протокол № 9 від 24 грудня 1998 р.).

Метою дослідження є показ історичного процесу входження Польщі до НАТО та ЄС у контексті геополітичних змін наприкінці 80_х рр. ХХ ст. 2005 р. шляхом з'ясування та розгляду його основних тенденцій та наслідків для країни.

Завдання підпорядковані поставленій меті. Передбачено:

· проаналізувати історичні передумови інтеграції Польщі у євроатлантичні та європейські структури;

· дослідити процес формування та реалізації Польщею стратегії зовнішньої політики, пріоритетами якої було визначено досягнення членства у НАТО і ЄС;

· визначити основні етапи здійснення відносин між Польщею та НАТО і ЄС;

· виявити основні тенденції, закономірності й рушійні сили процесу становлення і реалізації співробітництва між Польщею та НАТО і ЄС;

· вивчити сукупність документів, які становлять нормативно-правову основу євроатлантичної та європейської інтеграції Польщі;

· прослідкувати послідовність перетворень політичної, економічної, соціальної та військової сфер Польщі відповідно до вимог членства у євроатлантичних та європейських структурах;

· засвідчити наявність безпосереднього зв'язку між характером відносин Польщі з НАТО і ЄС та її взаєминами з Україною.

Об'єктом дослідження є міжнародні відносини та зовнішня політика Польщі в контексті геополітичних змін, які мали місце в досліджуваний період.

Предмет наукового дослідження становлять особливості історичного процесу вступу Республіки Польща до НАТО та ЄС, а також їх вплив на розвиток польсько-українських відносин.

Методологія дослідження. В основу дисертаційної роботи покладено методологічні засади, пов'язані з принципами історизму та об'єктивності, застосування яких передбачає неупереджене зображення минулих подій у їх історичному контексті.

Методи дослідження зумовлені характером його мети і завдань. Для здійснення всебічного наукового аналізу проблематики дисертаційної роботи авторкою було використано сукупність спеціальних методів історичного пізнання (проблемний, порівняльно-історичний, ретроспективний, діахронічний). Проблемний метод застосовувався при розробці структури дисертаційної роботи. Порівняльно-історичний метод було використано при аналізі джерельної бази дослідження. Звернення до ретроспективного методу дало можливість відтворити послідовність подій, які досліджуються, у максимально можливому обсязі та інформаційному навантаженні. Використання діахронічного методу забезпечило відтворення сукупності процесів, подій та явищ у чіткій історичній послідовності.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з кінця 80-х рр. ХХ ст. до 2005 р. Нижня межа відповідає початку демократичної революції у Польщі (при потребі обґрунтування окремих питань авторкою було здійснено ретроспективний аналіз подій, хронологічно неохоплених рамками дисертаційної роботи). З цього моменту офіційна Варшава пройшла складний шлях від проголошення зовнішньополітичного курсу, спрямованого на інтеграцію у НАТО і ЄС, до його реалізації. Верхня межа відповідає завершенню першого року членства Польщі у Євросоюзі.

Наукова новизна дослідження. Основними положеннями, що визначають наукову новизну дисертації є наступні: на основі наукового аналізу великої кількості опублікованих та неопублікованих документів досліджено процес інтеграції Польщі у структури НАТО та ЄС; з'ясовано історичні передумови реалізації Польщею стратегії інтеграції у НАТО та ЄС; визначено та науково обґрунтовано хронологічні рамки і суть етапів євроатлантичної та європейської інтеграції Польщі; встановлено наявність безпосередніх зв'язків між характером внутрішніх трансформацій у Польщі та динамікою реалізації нею стратегії інтеграції; обґрунтовано підпорядкованість польсько-українських відносин успіхам виконання інтеграційного курсу Польщею.

Теоретичне та практичне значення дисертаційного дослідження визначається новизною отриманих результатів і полягає у можливості їх наступного застосування в наукових, навчальних та прикладних цілях: фактологічний матеріал, джерельна та документальна база дослідження можуть бути використані у ході подальшого вивчення кола проблем, охоплених даною роботою, та створення на їх основі наукових праць; окремі аспекти та положення даної роботи можуть застосовуватися при написанні навчальних посібників і підручників для середньої та вищої школи з історії Польщі та історії міжнародних відносин, а також розробці програм, лекційних та спеціальних курсів із зазначених дисциплін; отримані в дослідженні результати можуть бути застосовані у практичному вирішенні завдань, пов'язаних із реалізацією Україною європейського вибору зовнішньої політики.

Апробація результатів дослідження. Основні ідеї та окремі положення дисертації були предметом обговорення на засіданнях кафедри нової і новітньої історії та методики викладання історії Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка та кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Результати дослідження були оприлюднені авторкою у виступах на наукових конференціях: "Вікно в європейську науку" (Чернівці, 2006 р.), "Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість" (Київ, 2005 р.), "Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво: міжнародні відносини, економіка, політика, географія, історія, право" (Луцьк, 2005 р.), "Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво" (Луцьк, 2006 р.), "Євроатлантична інтеграція: реалії та перспективи" (Вінниця, 2006 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковано у 9 наукових статтях, з них 4 публікації за темою дисертації у фахових виданнях з історичних наук, що відповідають вимогам ВАК України.

Структура роботи зумовлена її метою, завданнями та характером дослідження. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел (353 найменування на 34 сторінках). Загальний обсяг дисертації - 207 сторінок, з них обсяг основного тексту - 173 сторінки.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, відзначено її зв'язок з науковими програмами, визначено мету і завдання, об'єкт і предмет, описано методи дослідження, хронологічні рамки, охарактеризовано наукову новизну й практичне значення, подано відомості про апробацію роботи та її структуру.

У першому розділі "Стан розробки проблеми та аналіз джерельної бази дослідження" розкрито процес наукового осмислення проблеми в українській та зарубіжній історіографії, охарактеризовано джерела, використані для виконання поставлених завдань.

Історіографія проблеми представлена значним масивом наукової літератури, яку, відповідно до прийнятої нами класифікації, було поділено на два основні масиви: 1) згідно з приналежністю до національно-державних наукових шкіл; 2) за хронологічно-тематичним принципом.

Польська історична наука підходить до вивчення проблеми реалізації Польщею стратегії інтеграції у НАТО і ЄС як до одного з найбільш значимих завдань сучасної наукової думки. Перші праці польських дослідників, присвячені вивченню широкого кола проблем посткомуністичного розвитку Польщі, у тому числі трансформації її зовнішньополітичного курсу, з'явилися вже наприкінці 80-х - на початку 90-х рр. ХХ ст. Їх авторами були С. Бєлєнь, А. Бромке, Р. Война, М. Греля, А. Люббе, А. Міцевський, М. Морачевський, Е. Новак, Б. Рихловський. З початком інституціалізації відносин Польщі з європейськими та євроатлантичними структурами наукові дослідження проблеми поглибилися і набули комплексного характеру протягом другої половини 90_х рр. ХХ початку ХХІ ст. з друку вийшла низка ґрунтовних праць таких польських науковців як М. Венерська, С. Кожєй, П. Лятавський, Б. Мєльнік, Ч. Мойшєвіч, Е. Поплавська, А. Ротфельд, Г. Янковський. Комплексного аналізу проблема європейської інтеграції Польщі зазнала у монографії Р. Сухоцької "Європейська інтеграція в польській перспективі" та праці колективу польських дослідників "Переговори про членство: Польща на дорозі до Європейського Союзу" (за редакцією А. Бєгай). Зі вступом офіційної Варшави до НАТО і ЄС особливої ваги зазнало вивчення проблеми пристосування країни до нових умов державної розбудови, здійснення нею політики у рамках інтеграційних об'єднань її розробкою були зайняті Й. Бачиньський, К. Кравчик, Р. Купєцький, К. Сувальський, П. Турчиньський, Й. Фішер, С. Чіок. Окрім багатого фактичного матеріалу щодо політичного розвитку Польщі протягом 20042005 рр., динаміки економічних та соціальних змін у ній, публікації подають суспільні оцінки першого року членства країни у Євросоюзі. Певне місце у польській науковій літературі відведено дослідженню питання здійснення польсько-українських відносин у контексті європейської та євроатлантичної інтеграції Польщі. У працях В. Гілла й Н. Гілла, Б. Кішєля, А. Крамарєвського, С. Пірожкова зазначене питання досліджено найбільш ґрунтовно та виважено.

Важливе місце у вивченні проблематики дослідження належить українській історіографії. Попри існуючий загальний інтерес, проблеми посткомуністичного розвитку країн Центрально-Східної Європи, у тому числі Польщі, реалізації ними системи міждержавних відносин та стратегії інтеграції у НАТО і ЄС почали комплексно вивчатися українськими науковцями лише з середини 90-х рр. ХХ ст. найбільш ґрунтовними серед них виявилися дослідження Б. Забарка, Є. Камінського, Є. Кіш, А. Круглашова, Г. Шманько. У другій половині 90-х рр. ХХ ст. науковим інтересом українських вчених було охоплено різні аспекти проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції країн Центрально-Східної Європи, їх відносини з провідними державами Європи та світу, співробітництво з Україною. Розробкою цих питань займалися Н. Бокало, В. Вакулич, В. Віц, В. Дем'янець, О. Їжак, В. Рилач, В. Сіденко, С. Трохимчук, С. Фомін та інші. З активізацією інтеграційних процесів у Європі та вступом Польщі до НАТО і ЄС, а також зміною внутрішньої ситуації в Україні і трансформацією її зовнішньополітичних пріоритетів, вивчення проблеми польського досвіду інтеграції отримало в Україні нове підґрунтя. Упродовж перших років ХХІ ст. опубліковано низку праць, авторами найгрунтовніших з яких були Л. Алексієвець, С. Антонюк, М. Басараб, С. Віднянський, О. Власюк, О. Горенко, П. Грицак, Л. Зашкільняк, О. Іваницька, О. Ковальова, В. Копійка, М. Крикун, Ю. Макар, Л. Мартинов, М. Микієвич, П. Рудяков, В. Яровий. Дослідженню питання здійснення польсько-українських відносин у контексті вступу Польщі в структури НАТО та ЄС присвятили свої праці Д. Васильєв, В. Гевко, Т. Герасимчук, В. Глібов, Д. Горун, Г. Зеленько, О. Знахоренко, В. Моцок, Л. Чекаленко.

У процесі написання дисертаційного дослідження авторкою було проаналізовано досягнення російської історичної науки. Перші праці з проблеми ліквідації комуністичної системи у Польщі та початку здійснення у ній системних трансформацій було опубліковано на початку 90-х рр. ХХ ст. В. Мусатовим, В. Плосковим, Б. Філіпповим. Із зростанням загального інтересу до новітнього розвитку країн Центрально-Східної Європи дослідницьким пошуком було охоплено ширше коло проблем: вивченню піддавалися різні аспекти суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку країн регіону, їх зовнішньополітичного вибору. Дослідженням загальних проблем регіону ЦСЄ були зайняті такі російські вчені, як С. Бєлєвцева, О. Богомолов, С. Глінкіна, О. Мошес, І. Орлик, П. Смірнов. Проблеми вибору і реалізації Польщею нової стратегії державного розвитку, її відносин з державами Європи і світу та інституціями НАТО і ЄС стали предметом дослідження у працях С. Биховського, М. Бухаріна, К. Воронова, Л. Глухарьова, І. Іванова, О. Майорової, О. Міхалева, Л. Парфенової, В. Позднякова, І. Сініциної, Д. Сергєєва, О. Тевдой-Бурмулі, Н. Чудакової. Попри високий науковий рівень дослідження, визначальною ознакою низки публікацій російських істориків та політологів є категорична оцінка "східного розширення" НАТО і ЄС.

Аналіз здобутків західної історіографії засвідчив достатньо високий рівень наукової розробки проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції. У працях З. Бжезінського, П. Вандича, П. Гауена, Г. Холая, П. Джонсона досліджено принципові питання сучасної історії країн Центрально-Східної Європи. Різні аспекти проблеми європейської інтеграції висвітлено у публікаціях В. Волес, Г. Волес, К.-Д. Боршарта, А. Татама, Ф. Тоді, П. Фонтейна.

Джерельна база дисертаційного дослідження представлена сукупністю архівних матеріалів та опублікованих документів, умовно поділених на такі групи: нормативно-правові документи вищих органів державної влади Республіки Польща та України, офіційні промови їх президентів, прем'єрів, керівників міністерств та відомств; офіційні документи, прийняті інституціями НАТО та ЄС у процесі реалізації стратегії "східного розширення"; документи договорів, угод, конвенцій, підписаних у ході переговорів; документи суспільно-політичного життя; статистичні джерела; матеріали періодичних видань та преси; аналітичні праці тогочасних лідерів держав, партій, громадських організацій; опубліковані спогади та мемуари провідних політичних діячів кінця 80-х рр. ХХ ст. 2005 р.

Принципове значення для написання дисертаційної роботи мало використання неопублікованих матеріалів, що містяться у фондах Історико-архівного управління МЗС України. Інформація, яка стосується проблем внутрішнього розвитку та зовнішньої політики Польщі, пов'язана з її інтеграцією у структури НАТО та ЄС, а також співробітництвом з провідними європейськими державами, Україною та Росією, міститься у документах першого фонду (фонд 1, опис 1) вказаного архіву. У першу чергу, це матеріали таких справ: "Польща" (№7528), "Політичні питання. Загальне" (№8429, №9400, №9935), "Координація зовнішньополітичних дій, консультацій та зустрічей з іноземними державами" (№78117812, №8431), "Довідки по країнах. Біографічні довідки" (№78197821).

Становлення і розвиток відносин Польщі та України прослідковується шляхом аналізу їх договірно-правової основи. Динаміка співробітництва двох держав протягом 19892005 рр. відображена у значному напрацюванні їх закордонних відомств численні нормативно-правові документи, представлені спільними деклараціями, договорами, угодами та меморандумами керівників Польщі та України, їх урядів та міністерств, зберігаються у другому фонді архіву (фонд 2, опис 6).

Окрема інформація з проблематики дослідження міститься у документах фондів архіву Верховної Ради України. Вони мають здебільшого фрагментарний характер і лише дотично стосуються предмета даного дослідження. Переважно це зразки листування між ВР України та МЗС України, посольствами України за кордоном та посольствами інших держав в Україні. Усі розглянуті документи зберігаються у першому фонді архіву (фонд 1, опис 22).

У дисертаційній роботі детально проаналізовано офіційні документи, які визначають основні положення стратегії зовнішньої політики Польщі: найбільш принциповими серед них є "Політика безпеки та оборонна політика Польщі" (Polityka bezpieczeсstwa i strategia obronna Rzeczypospolitej Polskiej), "Національна стратегія інтеграції" (Narodowa strategia integracji), "Стратегія Польщі в галузі безпеки та оборони" (Strategia bezpieczeсstwa Rzeczypospolitej Polskiej). У них стратегічними завданнями зовнішньої політики Польщі визначається інтеграція у структури НАТО і ЄС, здійсненню якої підпорядковуються усі дії керівництва держави як на міжнародній арені, так і в середині країни. Різні аспекти внутрішньої та зовнішньої політики Польщі висвітлюються у чисельних заявах та офіційних промовах вищого керівництва держави.

Дослідження проблеми євроатлантичної та європейської інтеграції Польщі передбачає звернення до документальної основи діяльності самих НАТО і ЄС, а також процесу інтеграції до них Польщі. Вичерпну інформацію про сутність НАТО і ЄС, специфіку їх функціонування та можливість розширення містять основоположні документи структур та їх чисельні програми. Значний інтерес для дисертаційного дослідження становлять офіційні документи, прийняті Європейським Союзом стосовно країн ЦСЄ у процесі підготовки до розширення на Схід, зокрема: "Європейські угоди", "Біла книга", "Порядок денний-2000".

Важливу для дисертаційної роботи інформацію містять аналітичні праці провідних політичних та державних діячів, очевидців подій, які відбувалися протягом кінця 80-х рр. ХХ ст. 2005 р. у Польщі, їх мемуари, спогади.

У другому розділі "Історичні передумови інтеграції Польщі до НАТО та ЄС" проаналізовано історичні події, які відбулися у Польщі та Європі наприкінці 80-х на початку 90-х рр. ХХ ст. й обумовили глибокі трансформації європейського і світового геополітичного простору, встановлено низку передумов, що визначили кардинальну переорієнтацію зовнішньої політики Польщі на користь західних інституцій з наступною інтеграцією у НАТО і ЄС.

Демократична революція та прихід до влади у Польщі політиків нової формації, основними положеннями стратегії державного розвитку яких проголошувалися загальноєвропейські принципи демократії, соціальної справедливості та ринкових відносин, однозначно свідчили про відмову офіційної Варшави від пережитків комуністичної системи та налаштованість на прогресивні зміни. У 1989 р. Польща юридично оголосила про зміну зовнішньої політики на користь Заходу. У листопаді 1990 р. вище державне керівництво декларативно заявило про прагнення Польщі здійснювати відносини з НАТО та ЄС.

Оголошення офіційною Варшавою європейського вибору зовнішньої політики повною мірою відповідало цивілізаційному вибору країни. Розглядаючи Польщу як частину Заходу, приналежну до нього історично та географічно, поляки прагнули повернення своєї країни до західної цивілізації, можливою запорукою якого вважався вступ у НАТО та ЄС. Цю ідею активно підтримував також духовний наставник поляків Папа Римський Ян Павло ІІ.

Геополітичні трансформації у Європі на межі 80-х - 90- х рр. ХХ ст. корінним чином змінили характер європейської та світової політики і заклали передумови до творення якісно нової системи міжнародних відносин. Намагаючись зайняти впливову позицію на континенті й у світі, відповідну географічному розташуванню, господарському та економічному потенціалу, а також посилити геополітичну вагу, Польща активно включилася у діяльність регіональних, європейських та міжнародних об'єднань, почала співробітничати з провідними державами Європи та США.

Пошук гарантій зовнішньої і внутрішньої безпеки виявився достатньо вагомим аргументом на користь проголошення Польщею інтеграції у НАТО одним із стратегічних завдань зовнішньої політики.

У ситуації нестабільності в Центрально-Східній Європі та появи обумовленої цим небезпеки поширення на континенті ситуації хаосу і безладу, провідні європейські держави та міжнародні інституції включилися у процес налагодження співробітництва з країнами колишнього соціалістичного табору. Відсутність готової моделі співпраці з посткомуністичними країнами змусила європейських політиків розпочати пошук нових шляхів її здійснення. На вирішення проблем регіону ЦСЄ було спрямовано об'єднані зусилля Європи та США.

Проведене дослідження дозволяє визначити місце НАТО і ЄС у процесі переорієнтації зовнішньої політики Польщі на користь західних інституцій. Перші офіційні контакти польської дипломатії з представниками євроатлантичних та європейських структур відбулися у ситуації приналежності Польщі до організацій ОВД і РЕВ, підтримуваних СРСР вже протягом 19881991 рр. представники сторін мали двосторонні зустрічі та консультації, у ході яких було укладено перші угоди. Керівництво НАТО і ЄС підтримувало прагнення офіційної Варшави до євроатлантичної та європейської інтеграції, проте в силу дії різного роду чинників вони тривалий час залишалися нереалізованими.

У третьому розділі "Формування нормативно-правової основи інтеграції Польщі в євроатлантичні та європейські структури" проведено аналіз нормативно-правового забезпечення інтеграції Польщі в НАТО та ЄС, охарактеризовано процес його формування.

Підготовка Польщі до вступу у структури НАТО і ЄС супроводжувалася створенням системи відповідного законодавчого забезпечення. Її формування відбувалося шляхом прийняття Польщею нормативно-правових актів, які визначають стратегічні цілі країни та регулюють динаміку процесу її інтеграції, а також підписання низки договорів, прийнятих у процесі здійснення переговорної діяльності з інституціями НАТО і ЄС, та ратифікації міжнародних угод, вже існуючих у сфері європейської і євроатлантичної інтеграції, з наступною їх імплементацією у національне законодавство.

У розділі проаналізовано велику кількість документів, які складають нормативно-правову основу інтеграції Польщі в структури НАТО і ЄС. У процесі реалізації Польщею стратегії європейської інтеграції виняткову роль мало підписання 16 грудня 1991 р. Європейського договору про надання Польщі статусу асоційованого члена ЄС основоположного документу, який визначив інституціалізацію відносин сторін. Відповідно до тексту Угоди, асоціація Польщі з Євросоюзом мала на меті забезпечити політичний діалог, активізацію торговельного та господарського співробітництва між ними, а також підготовку умов для отримання Польщею різного роду допомоги ЄС. Важливим здобутком польської дипломатії стало закріплення в Угоді положення про формування і розвиток асиметричної зони вільної торгівлі та підготовки умов для надходження іноземних інвестицій. Виконання чіткої системи вимог та досягнення відповідності стандартам об'єднання визначалося запорукою досягнення Польщею повноправного членства у Союзі.

Організаційне забезпечення відносин Польщі з Північноатлантичним альянсом відбулося 20 грудня 1991 р., коли країна приєдналася до консультаційного форуму НАТО Ради Північноатлантичного співробітництва. Реалізовуючи стратегічний зовнішньополітичний намір, у 1994 р. Польща долучилася до програми "Партнерство заради миру", участь у якій означала можливість наступного вступу країни у саму структуру НАТО.

Для управління процесом виконання стратегії європейської інтеграції у Польщі було створено низку структур, компетенцією яких визначалися координація зовнішньополітичної активності країни у напрямку інтеграції в ЄС, адаптація національного розвитку до стандартів Євроспільноти, керівництво процесом отримання та використання міжнародної допомоги, а також адаптація польського права до стандартів ЄС.

З метою посилення підготовки Польщі до вступу в НАТО і ЄС та забезпечення досягнення нею відповідності критеріям членства у цих структурах, керівництво країни прийняло та реалізувало чимало програм національного розвитку, найбільш значимими з яких були "Програма дій щодо адаптації економіки та правової системи до вимог Угоди про асоційоване членство", "Національна стратегія інтеграції", "Національна Програма підготовки Польщі до вступу в Європейський Союз", "Програма інтеграції з Організацією Північноатлантичного договору та модернізації збройних сил РП на 19982012 рр.", "Стратегія Польщі в галузі безпеки та оборони", "Програма реструктуризації і технічної модернізації Збройних Сил Польщі на 20012006 рр.".

У четвертому розділі "Реалізація Польщею стратегії інтеграції до НАТО та ЄС: основні події, етапи та тенденції" охарактеризовано процес налагодження та здійснення відносин Польщі з євроатлантичними та європейськими структурами протягом кінця 80-х рр. ХХ ст. - 2005 р., запропоновано авторську концепцію його періодизації.

Переорієнтація зовнішньої політики офіційної Варшави на користь західних інституцій та проголошення інтеграції у НАТО та ЄС стратегічним завданням Польщі визначили поглиблення змін у європейській політиці. Зважаючи на тривалу приналежність Польщі до протилежної західним інституціям системи, сторони опинилися перед необхідністю творення якісно нової стратегії співробітництва. Намагаючись уникнути появи міжнародної напруги та забезпечити реалізацію зовнішньополітичного вибору Польщі, а також інших країн з регіону ЦСЄ, керівництво НАТО і ЄС вдалося до розробки нової системи відносин з ними, відомої як стратегія "східного розширення". Приєднання Польщі до Євросоюзу було започатковано підписанням Європейської угоди, набуттям нею статусу асоційованого члена та прийняттям "копенгагенських критеріїв" членства у структурі. Інституціалізація відносин Польщі з НАТО відбулася у результаті її приєднання до програм Альянсу РПАС та ПЗМ.

Інтеграція Польщі у євроатлантичні та європейські структури передбачала здійснення масштабної внутрішньої роботи, покликаної забезпечити виконання критеріїв вступу до них та досягнення готовності нести обов'язки членства на рівні їх дійсних учасників. Реформування потребували політика та економіка Польщі, її соціальна та військова сфери. Принциповими передумовами вступу до Євросоюзу визначалася спроможність взяти на себе обов'язки членства, що полягають у приналежності до політичного, економічного і валютного союзів, та здійснення імплементації правових норм ЄС у національне законодавство.

Підготовка до вступу в НАТО і ЄС поєднувалася з активною зовнішньополітичною діяльністю Польщі. Стратегічній меті підпорядковувалася участь Польщі у європейських і міжнародних організаціях, відносини з провідними державами Європи та США. На динаміку здійснення європейського вибору Польщі значний вплив справили її відносини з Німеччиною і Францією та їх тристороння співпраця у рамках "Веймарського трикутника". Принципове значення мало врегулювання польсько-російських відносин та отримання офіційної згоди Кремля на "східне розширення" кордонів НАТО і ЄС. Одним із засобів реалізації Польщею інтеграційної стратегії стало використання механізму субрегіонального співробітництва.

Інтеграційний вектор зовнішньої політики Польщі зазнавав активної політичної та економічної підтримки з боку НАТО і ЄС. Протягом періоду підготовки до вступу в них співробітництво сторін здійснювалося у рамках реалізації структурного діалогу. Фінансування системних трансформацій відбувалося шляхом надання країні чисельних грантів і допомоги ЄС через участь у здійсненні програм PHARE, SAPARD, ISPA. Реформування військово-політичної сфери Польщі супроводжувалося матеріальною та технічною допомогою з боку НАТО і США.

Уперше підготовка Польщі до вступу у Євросоюз була визнана успішною на Амстердамському саміті Ради ЄС у червні 1996 р. в оприлюдненому Єврокомісією документі "Порядок денний-2000" ("Agenda_2000") Польща, відповідно до стану здійснених внутрішніх трансформацій, отримала рекомендацію розпочати переговори про вступ до ЄС. Це рішення було підтверджено у грудні 1997 р. результатами саміту Ради ЄС у Люксембурзі, згідно яких офіційна Варшава запрошувалася приступити до переговорів вже 30 березня 1998 р. Фактично одночасно було вирішено питання інтеграції Польщі до НАТО у липні 1997 р. на саміті країн-членів Альянсу в Мадриді Польщі, Угорщині та Чехії було запропоновано розпочати попередні переговори про вступ до структури пакту. Успішне здійснення переговорів забезпечило організаційне завершення процесу інтеграції країн Центрально-Східної Європи до НАТО і ЄС.

Оцінюючи рівень підготовленості Польщі до вступу у євроатлантичні та європейські структури, очевидною видається його недостатність. Переслідуючи цілі збереження у Європі безпеки та стабільності, економічного та політичного благополуччя керівництво НАТО і ЄС, а також провідні європейські держави та США, однозначно зійшлися на усвідомленні необхідності включення найбільш розвинутих центрально-східноєвропейських держав у структуру об'єднань. Попри певну авансованість "східного розширення", події першого року членства Польщі у ЄС та п'яти років членства у НАТО переконливо засвідчили наявність значних здобутків: країна зазнала економічного та соціального піднесення, приєдналася до вирішення проблем функціонування євроатлантичних та європейських інституцій, активно включилася у процес реалізації їх зовнішньої політики, насамперед її "східного виміру".

У п'ятому розділі "Вплив євроатлантичної та європейської інтеграції Польщі на розвиток польсько-українських відносин" розкрито особливості процесу здійснення стосунків між Польщею та Україною в нових геополітичних умовах, доведено наявність безпосереднього зв'язку між динамікою інтеграції Польщі у структури НАТО і ЄС та характером її відносин з Україною, досліджено наслідки інтеграційних успіхів Польщі для України.

У розділі відображено глибоко проведений аналіз нормативно-правової основи польсько-українського співробітництва, визначено місце "Декларації про принципи та основні напрямки розвитку українсько-польських відносин" (13 жовтня 1990 р.), "Договору про добросусідство, дружні відносини і співробітництво" (18 травня 1992 р.), "Декларації міністрів закордонних справ України та Республіки Польща про принципи формування українсько-польського партнерства" (21 березня 1994 р.), "Спільної Декларації Президента України і Президента Республіки Польща" (25 червня 1996 р.) та "Спільної заяви Президентів України та Республіки Польща "До порозуміння і єднання" (1 травня 1997 р.) як основоположних договорів у відносинах двох держав.

Проголошення інтеграції у євроатлантичні та європейські структури стратегічним завданням зовнішньої політики Польщі передбачало певний рівень підпорядкованості інших напрямків зовнішньої активності країни успіхам його реалізації. Підтвердженням цього стали польсько-українські відносини, здійснення яких протягом періоду виконання Польщею інтеграційної стратегії визначалося динамікою її співробітництва з НАТО і ЄС, а також характером взаємин з провідними державами Європи і США. З переходом польсько-українських взаємин на рівень стратегічного партнерства та проголошенням спільного прагнення інтеграції у НАТО і ЄС, місце України у справі реалізації зовнішньополітичного вибору Польщею зазнало зміни: офіційна Варшава почала розглядати український фактор як одну із запорук її успішності. Ознакою двосторонніх відносин стали взаємна активізація зусиль у напрямку НАТО та ЄС, посилення регіональної співпраці, а також поглиблення політичної, економічної, військової та прикордонної взаємодії.

Оцінюючи місце Польщі у налагодженні відносин України з інституціями НАТО і ЄС, а також провідними регіональними, європейськими та світовими об'єднаннями, очевидною є його виключність. Керівництво Польщі допомагало офіційному Києву домогтися вступу у Центральноєвропейську ініціативу та Раду Європи, сприяло інституціалізації стосунків з ЄС і НАТО, а також поглибленню співробітництва з країнами, які справляють визначальний вплив на хід європейської та світової політики Німеччиною, Францією та Сполученими Штатами Америки. Входження Польщі у структури НАТО супроводжувалося активним польсько-українським військово-політичним співробітництвом у рамках реалізації програми "Партнерство заради миру", спільною участю в миротворчих операціях у Югославії та Іраку, а також численних програмах миротворчих навчань.

Зі вступом у євроатлантичні та європейські структури керівництво Польщі продовжує активно представляти в них українські інтереси. Прагнення конструктивного співробітництва з Україною обумовлюється політичним курсом самої Польщі, а також зовнішньополітичними доктринами НАТО і ЄС. Спеціальні повноваження щодо здійснення "східної політики" Євросоюзу за Польщею було закріплено офіційно.

Висновки

У висновках наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у концептуальних підходах до здійснення комплексного наукового аналізу та оцінки проблеми інтеграції Польщі до НАТО і ЄС:

· вступ Польщі до НАТО і ЄС став логічним завершенням процесу реалізації країною європейського вибору зовнішньої політики та підтвердженням конструктивності стратегії його виконання. Інтеграція Польщі у євроатлантичні та європейські структури відповідає новітнім вимогам сучасної національної і європейської історії, а також є невід'ємною подією у процесах світової інтеграції та глобалізації;

· трансформація геополітичного простору європейського континенту на рубежі 8090-х рр. ХХ ст. обумовила початок перетворень в існуючій системі міжнародних відносин та створила передумови для зміни місця у ній кожного з її учасників. Яскравим прикладом зміцнення геополітичної ваги виявився досвід Польщі: покінчивши з комуністичним минулим та здобувши справжню державну незалежність, керівництво країни приступило до здійснення нової стратегії державного розвитку, основоположними цілями якої визначалися системна трансформація та інтеграція у НАТО і ЄС;

· реалізація Польщею стратегії інтеграції у євроатлантичні та європейські структури супроводжувалася глибокими трансформаціями усіх сфер суспільних відносин країни. Протягом 90-х рр. ХХ ст. офіційній Варшаві вдалося досягти значних успіхів у реформуванні політичної, економічної, соціальної та військової систем. Серйозними здобутками відзначалася участь Польщі у здійсненні європейської та світової політики: безперечними виявилися успіхи польського керівництва у реалізації регіонального співробітництва, налагодженні дружніх відносин із впливовими європейськими державами та США, провідними організаціями Європи та світу;

· авторська концепція періодизації процесу здійснення відносин Польщі з НАТО та ЄС полягає у виділенні таких основних етапів: перший етап - вересень 1988 р. - грудень 1991 р. - період встановлення дипломатичних відносин Польщі з НАТО та ЄС: приєднання до утвореної за ініціативою Альянсу Програми РПАС та підписання Європейської угоди; другий етап - лютий 1992 р. - січень 1994 р. - період пошуку сторонами нових форм та шляхів співробітництва: набуття Польщею статусу асоційованого члена ЄС, прийняття на Копенгагенському саміті Ради ЄС основних критеріїв членства у Євроспільноті та проголошення програми НАТО "Партнерство заради миру"; третій етап - лютий 1994 р. - червень 1997 р. - період здійснення співпраці Польщі з НАТО у рамках реалізації Індивідуальної програми участі у ПЗМ та політичного діалогу з Євросоюзом у межах компетенції Європейської угоди; четвертий етап - червень 1997 р. - березень 1998 р. - період поглиблення співробітництва Польщі з НАТО та ЄС. Відповідно до рішення ЄС, 16 липня 1997 р. Польщу було офіційно віднесено до першої групи кандидатів на членство у структурі. 16 грудня 1997 р. польське керівництво підписало Протокол про приєднання до НАТО; п'ятий етап - березень 1998 р. - грудень 2002 р. - період організаційного завершення кампанії вступу у НАТО і ЄС: 12 березня 1999 р. Польща стала членом Альянсу, а 13 грудня 2002 р. у колі десяти країн-кандидатів була офіційно запрошена вступити у ЄС; шостий етап - грудень 2002 р. - травень 2004 р. - завершальний період переговорів та підготовки до появи Європи25: 16 квітня 2003 р. Польща підписала Договір про вступ до Євросоюзу і 1 травня 2004 р. стала його повноправним членом; сьомий етап - з травня 2004 р. відносини Польщі з ЄС набули якісно нового оформлення і перейшли в інший формат;

· дослідження проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції Польщі дозволило на прикладі конкретної держави простежити послідовність декларування та виконання стратегії інтеграції у структури НАТО і ЄС. З моменту проголошення Польщею європейського вибору її зовнішньої політики і до моменту його реалізації, зовнішня політика залишалася однією з найбільш стабільних сфер державної розбудови. Однозначний вибір зовнішньополітичних пріоритетів, підпорядкованість внутрішніх перетворень потребам зовнішнього курсу, згуртованість політиків та суспільства навколо проблеми їх реалізації та глибоке переконання у перспективності обраного курсу, виявилися запоруками успішного досягнення поставленої мети;

· реалізація офіційною Варшавою інтеграційної стратегії супроводжувалася серйозною правотворчою роботою. У Польщі було схвалено низку законодавчих актів щодо приведення політичної, економічної та соціальної сфер у відповідність до стандартів ЄС, досягнення військово-політичних стандартів НАТО, прийнято та реалізовано чимало програм національного розвитку. Відповідно до запропонованих Євросоюзом "копенгагенських критеріїв членства", країна здійснила адаптацію національного законодавства до загальноєвропейського права. Для швидкого компетентного вирішення проблем нормативного забезпечення процесу європейської та євроатлантичної інтеграції керівництвом країни було створено низку спеціальних правових інституцій;

· інтеграція Польщі у НАТО та ЄС справила суттєвий вплив на здійснення польсько-українських відносин. Упродовж періоду реалізації Польщею стратегії інтеграції відносини двох країн значною мірою обумовлювалися характером співробітництва офіційної Варшави з євроатлантичними та європейськими інституціями, а також позицією великих держав Західної Європи, Сполучених Штатів Америки та Російської Федерації. Вступ Польщі у НАТО і ЄС автоматично визначив певне підпорядкування польсько-українського партнерства політиці союзного керівництва. Сьогодні Польща є представником та активним лобістом українських інтересів у колі європейського політикуму, сприяє Україні у здійсненні стратегії європейського вибору і розбудові відносин з провідними державами Європи та США, а також продовжує співробітничати з нею у рамках реалізації програм НАТО, транскордонної та регіональної співпраці;

· не дивлячись на досягнення, наявні у дослідженні наукової проблеми, її вивчення продовжує залишатися актуальним завданням української історичної науки. Зважаючи на існування зростаючого наукового та суспільного інтересу до проблем європейської та євроатлантичної інтеграції, а також появу великої кількості нових документів та відкриття недоступних раніше архівних фондів, подальше дослідження проблеми видається прогнозованим. Тому, пропонуючи власні погляди на процес інтеграції Польщі у НАТО і ЄС, залишаємо простір для зіставлення з іншими точками зору та дискусій щодо питань, охоплених представленою роботою.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях

1. Чорна Н. М. Інтеграція Польщі у Європейський Союз як результат реалізації її зовнішньополітичного курсу / Н.М. Чорна // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Вип. 9. Серія: Історія: Збірник наукових праць / за заг. ред. проф. П.С. Григорчука. - Вінниця, 2005. - С. 321325.

2. Чорна Н. Інтеграція у НАТО як визначальна ціль зовнішньої політики Польщі у 90-х рр. ХХ ст. / Наталія Чорна // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / за заг. ред. проф. М.М. Алексієвця. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2006. - Вип. 1. - С. 207211.

3. Чорна Н. Історичні передумови інтеграції Польщі у євроатлантичні та європейські структури / Наталія Чорна // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / за заг. ред. проф. М.М. Алексієвця. - Тернопіль, 2006. - Вип. 3. - С. 182190.

4. Чорна Н. М. Нормативно-правове забезпечення інтеграції Польщі у європейські та євроатлантичні структури / Н.М. Чорна // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Вип. 11. Серія: Історія: Збірник наукових праць / за заг. ред. проф. П.С. Григорчука. - Вінниця, 2007. - С. 307314.

5. Чорна Н. Польща в геополітичному вимірі: історичні орієнтири і сучасність / Наталія Чорна // На перехрестях світової науки : ІІІ Міжнар. наук. конф. ["Вікно в європейську науку", присвяченої 140-річчю від дня народження Раймунда Фрідріха Кайндля], Чернівці, 2021 травня 2006 р. : матеріали виступу. - Чернівці, 2006. - С. 259261.

6. Чорна Н. Роль та місце польського чинника у європейському стратегічному просторі / Наталія Чорна // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість: зб. матеріалів VIII Всеукр. наук.-практ. конф., Київ, 1213 травня 2005 р.; у 6-ти т. / ред. кол.: Тимошенко І.І. (відп. ред.) та ін. : матеріали виступу. - К.:, 2005.- Т.5.- С. 252256.

7. Чорна Н. М. Польща та ЄС: проблеми адаптації й інтеграції / Н.М. Чорна // Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво: міжнародні відносини, економіка, політика, географія, історія, право : тези доповідей ІІ міжнар. наук.-практ. конф. студентів, аспірантів і молодих науковців, Луцьк, 1920 травня 2005 р. / за ред. В.Й. Лажніка і В.С. Федонюка. - Луцьк, 2005. - С.194196.

8. Чорна Н. М. Вишеградське об'єднання як засіб інтеграції Польщі у євроатлантичні структури / Н.М. Чорна // Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво : тези доповідей ІІІ міжнар. наук.-практ. конф. студентів, аспірантів і молодих науковців, Луцьк, 1819 травня 2006 р.; у 2-х т. / уклад. В.Й. Лажнік, В.С. Федонюк. - Луцьк:, 2006. - Т. 1. - С.4144.

9. Чорна Н. Особливості інтеграції Польщі у євроатлантичні структури (90-ті рр. ХХ ст.) / Н. Чорна // Євроатлантична інтеграція: реалії та перспективи : матеріали наук.-практ. конф. (Вінниця, 30 травня 2006 р.). - Вінниця, 2006. - С. 198201.

Анотація

Чорна Н.М. Інтеграція Польщі до НАТО та ЄС: особливості, основні етапи і наслідки (кін. 80-х рр. ХХ ст. 2005 р.). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02. Всесвітня історія. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2008.

У дисертації комплексно досліджено проблему інтеграції Польщі у структури НАТО і ЄС. Визначено історичні передумови переорієнтації зовнішньої політики Польщі на користь західних інституцій. Проаналізовано вплив внутрішніх та зовнішніх факторів на здійснення Польщею інтеграційної стратегії. Вивчено нормативно-правове забезпечення євроатлантичної та європейської інтеграції Польщі. Досліджено закономірності та особливості процесу інтеграції країни до НАТО і ЄС, його основні етапи і тенденції. Доведено наявність безпосереднього зв'язку між динамікою реалізації Польщею стратегії інтеграції та характером її відносин з Україною, проаналізовано наслідки вступу країни до НАТО і ЄС для офіційного Києва.

Ключові слова: Польща, ЄС, НАТО, Центрально-Східна Європа, Україна, інтеграція, реалізація, стратегія, відносини, співробітництво.

Аннотация

Черная Н.Н. Интеграция Польши в НАТО и ЕС: особенности, основные этапы и последствия (кон. 80-х гг. ХХ ст. 2005 г.). Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02. Всемирная история. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. - Черновцы, 2008.

Диссертация посвящена комплексному исследованию проблемы интеграции Польши в НАТО и ЕС в течение периода конца 80-х гг. ХХ ст. 2005 г. В работе определены исторические предпосылки интеграции Польши в структуры НАТО и ЕС, особенности процесса создания и реализации интеграционной стратегии страны, его основные события и тенденции. Представлено авторскую концепцию периодизации процесса осуществления Польшей отношений с НАТО и ЕС, рассмотрено пути реализации сотрудничества сторон в рамках подготовки к предстоящему расширению указанных структур. Проанализирована совокупность факторов, которые имели внутреннее и внешнее воздействие на динамику интеграции Польши в евроатлантические и европейские структуры, определяли ее характер. Изучено роль влиятельных европейских государств, Соединенных Штатов Америки и Российской Федерации в процессе исполнения официальной Варшавой стратегии интеграции.

В работе рассмотрено порядок формирования политики НАТО и ЕС относительно Польши и других стран центрально-восточноевропейского региона. Докладно проанализировано особенности переговорного процесса между Польшей и институциями НАТО и ЕС, рассмотрено основные условия вступления в них новых членов, а также динамику внутренних преобразований, осуществляемых Польшей и другими странами из региона Центрально-Восточной Европы с целью соответствия предъявленным критериям членства. Определено значение специальных программ помощи, оказанных структурами НАТО и ЕС Польше в процессе подготовки к интеграции в них. Показано влияние результатов работы ряда саммитов Совета ЕС и Совета НАТО на динамику осуществления процесса расширения границ евроатлантического и европейского сообществ на Восток. Рассмотрено порядок регулирования стратегии "восточного расширения" программными документами НАТО и ЕС.

Проанализировано большое количество официальных документов, принятых институциями НАТО и ЕС в процессе реализации сотрудничества с Польшей и рядом стран Центрально-Восточной Европы, исследовано нормативно-правовое обеспечение процесса интеграции Польши, в том числе программы национального развития, призванные содействовать осуществлению страной ее внешнеполитического выбора. Показано значение деятельности специально созданных официальной Варшавой правовых институций для решения проблем нормативного обеспечения процесса евроатлантической и европейской интеграции страны.

На основе широкого использования украинских и зарубежных источников теоретически доказано, что вступление Польши в НАТО и ЕС соответствует "европейскому выбору" внешней политики страны, а также свидетельствует о конструктивности стратегии его осуществления. Интеграция Польши в евроатлантические и европейские структуры отвечает новейшим требованиям современной национальной и европейской истории, является неотъемлемым событием в процессах мировой интеграции и глобализации.

Обосновано наличие непосредственной связи между динамикой выполнения Польшей стратегии интеграции и характером ее отношений с Украиной, проанализированы последствия вступления РП в структуры НАТО и ЕС для последней. Изучены механизмы реализации польско-украинского стратегического партнерства, специфика осуществления двустороннего политического, экономического, общественного, военного, регионального и трансграничного сотрудничества. Определено место Польши в представлении и поддержке украинских интересов на уровне европейской и мировой политики, институциализации отношений официального Киева с евроатлантическими и европейскими структурами, а также осуществлении Украиной "европейского выбора" ее внешней политики.

Ключевые слова: Польша, ЕС, НАТО, Центрально-Восточная Европа, Украина, интеграция, реализация, стратегия, отношения, сотрудничество.

Summary

Chorna N.M. Poland Integration into NATO and EU: peculiarities, main phases and results (the end of 80-s XX century - 2005). - Manuscript.