Українська історія у висвітленні часопису "Вестник Европы" (1866-1918 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

Українська історія у висвітленні часопису "Вестник Европы" (1866-1918 рр.)

Магітова Анжеліка Борисівна

Київ 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України у відділі джерел з історії України ХІХ - початку ХХ.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Верба Ігор Володимирович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра історії Росії, професор

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Пінчук Юрій Анатолійович, Інститут історії України НАН України, відділ української історіографії, старший науковий співробітник кандидат історичних наук, доцент Тороповська Тетяна Миколаївна, Київський національний університет технологій та дизайну, кафедра українознавства, доцент

Захист відбудеться „25”грудня 2008р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.228.01 в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4).

Автореферат розісланий „22” листопада 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.О. Песчаний

1. Загальна характеристика роботи

історіографія публікаційний часопис

Актуальність дослідження. У науково-пізнавальному процесі історичної науки важливу роль відіграють фахові часописи і журнали. У функціональному плані вони виступають важливим чинником формування дослідницьких осередків, інституцій, шкіл. Журнали оперативно віддзеркалюють наукові новації та тенденції, подають особисті рецепції науковців на інтелектуальні виклики часу, виявляють спрямування дослідницьких напрямків тощо. „Вестник Европы”(1866-1918) не є виключенням. Часопис - перспективний і цікавий об'єкт дослідження.

Незаперечна потенційна інформативна цінність цього видання, як з перспективи бібліографічної евристики, так і для пошуку біографічних відомостей стосовно відомих українських і російських учених другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається зростаючою роллю історіографічних і наукових студій, нагальними потребами у масштабній реконструкції науково-історичного процесу на теренах української історіографії, в т.ч. її висвітлення з російської інтелектуальної перспективи.

Вона також зумовлена необхідністю вивчення функціонального призначення часописів у загальній структурі історичної науки, що конче необхідне для відтворення цілісної і об'єктивної картини процесу наукового розвитку української історіографії в умовах імперського середовища кінця 60-х років ХІХ - початку ХХ ст., а також можливістю проаналізувати співробітництво з російським виданням низки визначних українських учених, публіцистів і громадських діячів, які в своїх численних публікаціях порушували різноманітні проблеми історії та історіографії України.

Зацікавленість у вивченні часопису „Вестник Европы” зумовлена широким проблемно-тематичним діапазоном науково-історичних, етнографічних, статистико-економічних, соціологічних і публіцистичних розвідок, документальних матеріалів з обсягу української проблематики, опублікованими українськими і російськими вченими та кореспондентами у журналі „Вестник Европы”.

Зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках науково-дослідної теми „Історико-культурна спадщина України ХVІІ - ХХст.” (реєстраційний номер 0105U007946), яка включена до тематичного плану Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України.

Мета дослідження полягає у відтворенні, реконструкції та оцінці процесу розвитку української історіографії кінця 60-х років ХІХ - початку ХХ ст. та розробки історії України з позицій російської науки, репрезентованих у публікаціях часопису „Вестник Европы”.

Досягнення цієї мети передбачає послідовне розв'язання таких дослідницьких завдань:

з'ясувати стан і ступінь дослідження проблеми, показати недостатність її розробки у науковій літературі;

виявити, систематизувати та класифікувати джерельну базу дослідження, з'ясувати загальний рівень її розробки;

провести бібліографічну систематизацію науково-історичних публікацій, матеріалів, документів, хронікальних заміток, опублікованих у журналі стосовно історіографії та історії України;

простежити еволюцію суспільно-політичної позиції часопису стосовно українського питання;

реконструювати та оцінити тенденції і особливості висвітлення наукового, громадського та культурно-освітнього життя в Україні в журналі, зокрема проаналізувати редакційну політику часопису щодо означеного питання;

проаналізувати особливості та форми співробітництва українських дослідників і публіцистів з указаним російським виданням, розкрити їхню роль у становленні і розбудові часопису;

визначити головні проблемно-тематичні напрями публікацій українських учених;

показати динаміку розповсюдження „Вестника Европы” на українських теренах у контексті загальних показників накладів журналу.

Об'єктом дослідження є журнал „Вестник Европы”, його історія та зміст в контексті українсько-російських інтелектуальних взаємин та взаємодії обох національних історіографій кінця 60-х років ХІХ - початку ХХ ст.

Предметом дослідження є українська історія у висвітленні та інтерпретації цього журналу, співпраця українських учених і публіцистів з часописом, науково-історичні дискусії за їхньої участі на сторінках „Вестника Европы”.

Методи дослідження. Дисертаційна робота виконана на методологічних засадах, пов'язаних з загальнонауковими принципами об'єктивізму, історизму, системності, світоглядного плюралізму та діалектичного розуміння історичного процесу, які передбачають комплексне вивчення джерельного масиву з урахуванням історичного контексту його формування. Вони ґрунтуються на поєднанні міждисциплінарних підходів і методів, запозичених з різних соціогуманітарних дисциплін. У дисертації використано проблемно-хронологічний, класифікаційний, структурно-системний, статистично-аналітичний методи дослідження.

Хронологічні рамки дисертаційної роботи визначаються періодом існування журналу „Вестник Европы” (1866-1918).

Географічні межі дисертаційного дослідження зумовлені регіональним представництвом авторів публікацій та кореспонденцій, а також територіальними теренами побутування журналу. У вузькому сенсі з перспективи провідної проблематики просторова локалізація територіально обмежується кордонами сучасної України, у широкому контексті функціонування часопису - тогочасними межами Російської імперії.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній здійснено комплексну реконструкцію українсько-російських інтелектуальних взаємин кінця 60-х років ХІХ - початку ХХ ст. у світлі часопису „Вестник Европы”, а саме: виявлені публікації, присвячені українській проблематиці впродовж усього часу функціонування журналу (1866-1918), проведена їхня бібліографічна систематизація, проаналізовані наукові дискусії українських учених і публіцистів на сторінках часопису, зокрема розглянута їхня мотивація та спрямованість, а також показано рівень поширення журналу в українських землях та Таврійській губернії. У процесі дослідження автору даної дисертаційної роботи вдалося доповнити бібліографічну реєстрацію науково-історичних праць М.Костомарова, зокрема, виявити його рецензію на студію М.Закревського „Описание Киева” (М., 1868), опубліковану під криптонімом „К-в Н.” в рубриці журналу „Литературные известия”, яка незафіксована у найповніших персональних покажчиках творів М.Костомарова та довідкових і енциклопедичних виданнях.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дослідження, висновки, узагальнення можуть бути використані для розробки спеціальних курсів, оглядів, навчально-методичних посібників, довідників, бібліографічних покажчиків з історії української історіографії та суспільно-політичної думки, а також для підготовки нарисів з історії України та Росії другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

Особистий внесок здобувача полягає в ініціюванні розробки актуальної і недостатньо розробленої теми, у виявленні, систематизації і класифікації джерел стосовно провідної проблематики, у виборі оптимальних методів дослідження, висуненні й обґрунтуванні концептуальних підходів до висвітлення та інтерпретації української проблематики, представленої в публікаціях „Вестника Европы”. В опублікованій у співавторстві з професором Вербою І.В. статті, дисертантці належить розробка і написання тексту відповідно до висловлених ідей наукового керівника.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації у формі наукових доповідей обговорювалися на засіданнях кафедри історії гуманітарних факультетів історичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (2001-2005). Розділи дослідження обговорювалися на засіданні кафедри української історії та етнополітики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2005-2006). Висновки дослідження пройшли апробацію на засіданні відділу джерел з історії України ХІХ - початку ХХ століття Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України (червень, 2008)

Положення дисертації висвітлювалися автором на науковій конференції „Треті Костомарівські читання” (Чернігів, 2004) та міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених „Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку” (м.Київ, 1-2 березня 2007р.).

Основні результати дослідження висвітлено у 5 авторських наукових публікаціях, 4 з яких - у фахових виданнях, затверджених переліками ВАК України.

Структура дисертації зумовлена поставленою метою та дослідницькими завданнями. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з підрозділами, висновків, двох додатків, списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг дисертації становить 234 с., основний зміст рукопису - 181с.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт і предмет дослідження, сформульовано мету, основні завдання та методологічні засади, вказано наукову новизну, практичне значення роботи та ступінь апробації дослідження.

У розділі 1 „Вестник Европы” В РОСІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРИЧНІЙ ДУМЦІ кінця ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ ст.: Історіографічна та джерельна база дослідження” проаналізовано історіографічні надбання з проблеми дослідження, схарактеризовано джерельну базу.

Стан наукової розробки теми дисертації. Вивчення журналу розпочалося ще за його існування. Спершу - у формі упорядкування та фіксації бібліографічної інформації про публікації в систематичних покажчиках журналу. Таких покажчиків вийшло чотири: один - до 25-ліття часопису та три додаткових. Початком історіографічної розробки історії „Вестника Европы” слід вважати ювілейні розвідки до річниць його заснування, в яких докладно розглядаються головні напрями діяльності журналу, аналізуються публікації в певних відділах та рубриках, а також пропонуються узагальнюючі оцінки його діяльності. Великий комплекс матеріалів і документів, присвячених журналу, був опублікований у п'ятитомнику „М.М.Стасюлевич и его современники в их переписке” (СПб., 1911-1913) за редакцією Михайла Лемке.

Другий етап вивчення історії „Вестника Европы” припав на 20-ті - 50-ті роки ХХст. В ці роки часопис залишався поза увагою радянських науковців. Це пояснюється не стільки відсутністю зацікавленості в тогочасних дослідників, скільки вкрай несприятливими ідеологічними умовами.

Істотні зрушення відбулися наприкінці 50-х - на початку 60-х років ХХ ст. Саме в цей час з'явилися загальні нариси та невеличкі інформативні статті, присвячені „Вестнику Европы”.

Зокрема, стислі відомості про часопис представлено у тритомному бібліографічному довіднику „Библиография периодических изданий России, 1901-1916” . Проте, пальма першості належала тут не історикам та бібліографам, а літературознавцям Б.Єсіну та О.Савенкову, які опрацювали загальну історію російської журналістики ХІХ - початку ХХ ст. На початку 80-х років ХХ ст. з-під пера російського літературознавця М.Нікітіної вийшов найповніший за радянської доби узагальнюючий нарис, присвячений журналу.

Українська проблематика в межах студій зазначеного періоду майже не розглядалася. Окремі згадки про українських вчених, які друкувалися на сторінках „Вестника Европы”, подавалися поза національним контекстом.

На межі 80-90-х років ХХ ст. розпочався останній - четвертий етап у розробці історії „Вестника Европы”, який триває і донині. Впродовж цього періоду було опубліковано низку наукових творів і значну частину забороненої за радянських часів мемуарної спадщини, де висвітлювалася історія журналу (мемуари російського історика Миколи Кареєва).

Отже, розглянувши наукове вивчення історії часопису, можна резюмувати, що розробка та висвітлення історії „Вестника Европы” відбувалася епізодично і фрагментарно: протягом всіх періодів у дослідженні історії часопису вченим так і не вдалося здійснити комплексну та систематичну реконструкцію цього процесу. Пріоритетна роль в опрацюванні цього видання за радянської доби належала літературознавцям, які вивчали літературні та культурно-естетичні традиції, оскільки для істориків „Вестник Европы” був „малоперспективним” об'єктом дослідження з ідеологічних міркувань, що зумовлювалося його статусом „ліберально-буржуазного журналу”. Історія часопису з української перспективи майже не розглядалася. Виявлені у часописі публікації вчених та журналістів з України, а також загальний проблемно-тематичний спектр розвідок і матеріалів, присвячених українській проблематиці ( 248 бібліографічних позицій), дають підстави вважати „Вестник Европы” цікавим і перспективним об'єктом дослідження.

Джерельна база дослідження. Слід зауважити, що специфіка і унікальність запропонованої дисертаційної роботи полягає в тому, що основним джерелом дослідження виступає часопис „Вестник Европы”. Втім джерельна база різнопланова. Вона складається з архівних матеріалів інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського; саме публікацій, вміщених в журналі „Вестник Европы”, які у свою чергу, поділяються на наукові (монографії, статті, рецензії та інші), інформативно-хронікальні (повідомлення, репортажі, бібліографічні та хронікальні нотатки та інші), аналітичні (кореспонденції, огляди, рецензії та інші), художньо-публіцистичні (нариси, замітки та інші); джерел особистого походження, насамперед, мемуарів, а також автобіографій, щоденників тощо; статистичних джерел, які репрезентовані матеріалами журнальної статистики 1871-1906 рр.; матеріалів та документів офіційного діловодства про затвердження програми і структури журналу, їхньої зміни, а також рішень цензурних органів стосовно окремих праць й матеріалів, вміщених у виданні; систематичних покажчиків змісту журналу та персональних бібліографій його визначних співробітників.

Розділ 2 „ТВОРЧА СПІВПРАЦЯ УКРАЇНСЬКИХ ВЧЕНИХ З РЕДАКЦІЄЮ„ВЕСТНИКА ЕВРОПЫ” ( друга половина 60-х - кінець 80-х років ХІХ ст.)” складається з чотирьох підрозділів. В ньому розглянуто процес становлення „Вестника Европы” з часу його заснування до початку 90-тих років ХІХ ст. та проаналізовано участь українських вчених у розбудові журналу.

Підрозділ 2.1. „Розбудова часопису та поширення на його сторінках українознавчої проблематики” подає історію журналу від його заснування до початку 90-х років ХІХ ст.

„Вестник Европы” був заснований групою ліберальної професури, яка покинула в 1861 р. С.-Петербурзький університет на знак протесту проти урядової політики у сфері освіти. Дата виходу нового друкованого видання (1866 р.) припала на соту річницю від дня народження російського історика Миколи Карамзіна (1766-1826) і невипадково: адже засновником і першим редактором тезки-попередника - журналу „Вестник Европы” (1802-1830) був саме Микола Карамзін. Новітні устремління та прагнення засновників часопису досить влучно сформулював М.Костомаров, який вказав на намір редакції відновити колишнє значення цього журналу, але спираючись на засоби та ідеї нової доби.

Впродовж 70-80-х років ХІХ ст. журнал зажив слави одного з найвпливовіших видань Російської імперії, про що свідчать його наклади в цей період. Структура відділів журналу передбачала всебічне висвітлення актуальних суспільно-політичних, громадських і культурно-освітніх проблем, хоча спершу журнал позиціонувався як фаховий історико-політичний орган.

Взаємовідносини часопису з урядовими колами складалися доволі складно, однак слід зауважити, що „Вестник Европы” виходив майже без попередньої цензури, а видання журналу жодного разу не припинялося.

Значну роль у популяризації журналу відігравало ціле сузір'я найвідоміших російських і українських учених, письменників і публіцистів, серед яких помітне місце займали українці М.Костомаров і М.Драгоманов. Варто відзначити, що від самого початку існування „Вестника Европы” визначну роль у його розбудові відіграв видатний український історик М.Костомаров.

Українська проблематика репрезентована в часопису найрізноманітнішими публікаціями: монографіями і статтями з української історії, розвідками з етнографії, статистики, демографії, рецензіями, оглядами і бібліографічними нотатками, численними хронікальними замітками, некрологами та іншими матеріалами. Видання мало неабияку популярність на українських теренах, де впродовж 70-80-х років ХІХ ст. поширювалося майже 1/5 всього накладу журналу.

У підрозділі 2.2. „Історичні студії Миколи Костомарова на сторінках часопису” йдеться про співпрацю М.Костомарова з „Вестником Европы”. Український вчений виступив співзасновником журналу і співпрацював з часописом майже 20 років (1866-1885) - від дня заснування до останніх днів свого життя. Співпраця включала найрізноманітніші форми, в т.ч. редагування статей та матеріалів, публікацію власних науково-історичних студій, добір авторів для часопису, пропонування історичних документів для публікації та інше. Впродовж 1866-1885 рр. М.Костомаров опублікував на сторінках „Вестника Европы” 39 праць. П'ять монографічних досліджень вченого, ще за його життя, вийшли друком саме на сторінках „Вестника Европы”: „Смутное время Московского государства” (1866-1867), „Гетманство Юрия Хмельницкого” (1868), „Последние годы Речи Посполитой” (1869), „Руина. Историческая монография из истории Малороссии, 1663-1687. Гетманства Брюховецкого, Многогрешного и Самойловича” (1879-1880), „Фельдмаршал Миних и его значение в русской истории” (1884). Монографія „Императрица Елизавета Петровна” (1887) була опублікована після смерті вченого.

Студії Костомарова, вміщені в часопису „Вестник Европы” складаються з найрізноманітніших публікацій: монографій, статей, полемічних заміток, рецензій, оглядів наукової літератури, бібліографічних нотаток тощо. Низка праць М.Костомарова з української історії, надруковані в даному часописі, вирізняються новаторськими підходами в інтерпретації та висвітленні ряду проблем, зокрема, в монографії „Руина” впроваджено до широкого наукового обігу термін „Руїна”, а в статті „Богдан Хмельницкий - данник Оттоманской Порты” започаткована розробка турецького напрямку зовнішньої політики Гетьманщини за доби Хмельниччини.

Особливе місце серед студій М.Костомарова, вміщених у журналі, посідає серія статей історика, присвячених українофільству: „Еще по поводу малорусского слова...” (1881), „Задачи украинофильства... (1881) , „Малорусское слово” (1881), „По вопросу о малорусском слове «Современным Известиям»” (1881), „По поводу статьи г. де-Пуле об украинофильстве” (1882).

Замітки М.Костомарова щодо українофільства мали практичну мету - надати українському питанню суспільного розголосу, аби хоч якоюсь мірою послабити репресивні антиукраїнські заходи російського царату. Втім, українофільство М.Костомарова сприймалося досить суперечливо російською інтелігенцією, значна частина якої вбачала в ньому загрозу для імперського режиму. М.Костомаров широко використовував трибуну „Вестника Европы” як для суто наукової полеміки, так і для дискусій з широкого кола проблем громадського та культурного життя. Науково-історичні студії М.Костомарова, надруковані в журналі „Вестник Европы”, сприяли ознайомленню широкої російської читацької аудиторії з українською історією.

Підрозділ 2.3. “Співпраця Михайла Драгоманова з часописом “Вестник Европы” в контексті висвітлення української історії”. Співпраця М.Драгоманова з часописом тривала впродовж семи років (1870-1877) і реалізовувалася виключно у вигляді публікацій, представлених ним заміток і матеріалів. Ініціатива у співробітництві з журналом належала майже виключно М.Драгоманову, який сам пропонував свої статті і матеріали. В типо-видовому плані праці М.Драгоманова поділяються на статті, рецензії та некролог; у жанровому відношенні переважна більшість студій належить до суспільно-політичної публіцистики. Проблемно-тематичний спектр статей М.Драгоманова охоплює міжнародні та міжнаціональні відносини народів і держав Східно-Центральної та Західної Європи, питання літератури, мови, етнографії, політичного життя, в контексті яких автор розглядає історію України, українське національне відродження, українофільство тощо. Понятійний апарат публіцистичних розвідок М.Драгоманова показує, що впродовж першої половини 70-х років ХІХ ст. він активно опановує інтелектуальні здобутки західноєвропейської думки, зокрема соціалістичні та федералістські ідеї. Суспільно-політична позиція М.Драгоманова, репрезентована в його розвідках, в цілому була досить поміркованою та виваженою щодо імперського режиму. Найбільший резонанс у російської читаючої публіки мали статті М.Драгоманова „Восточная политика Германии и обрусение”, „Русские в Галиции: литературные и политические заметки”, в яких учений різко засудив політику русифікації і показав її негативні наслідки як для народів західних регіонів Російської імперії, так і для самого царату. Суспільно-політичні погляди та світогляд М.Драгоманова першої половини 70-х років ХІХ ст. поєднували український патріотизм з ідеєю широкої загальноросійської ідентичності, який співвідносився з його федералістськими та соціалістичними переконаннями.

Підрозділ 2.4. „Боротьба за „київську” спадщину (дискусія „южан” і „северян”) та її відображення на сторінках журналу” присвячений висвітленню полемічної дискусії російського етнографа та історика літератури О.Пипіна та українського мовознавця, громадівця К.Михальчука, яка розгорнулася на сторінках часопису і окреслила новий виток дискусії „южан” і „северян” у „Вестнике Европы”. Вона відома в українській та російській історіографії ХІХ ст. як боротьба за „руське первородство” або як змагання за Київську спадщину.

До цієї дискусії призвело намагання істориків ототожнити Україну з Київською Руссю або принаймні з початковим, головним ядром давньоруської держави. Київську спадщину вважали колискою Росії українські історики кінця XVIII - початку XIX ст. П.Симоновський, Я.Маркович, М.Берлинський та ряд інших. Натомість російський історик М.Погодін обстоював претензії Росії на виключне право спадкоємності давньоруської спадщини, що викликало категоричні заперечення українського історика М.Максимовича.

Протягом усього ХІХ ст. ця дискусія то спалахувала, то згасала в залежності від поточної політичної кон'юнктури. Нове життя вона отримала на сторінках „Вестника Европы” завдячуючи О.Пипіну та К.Михальчуку. На нашу думку, аналіз вказаної полеміки дозволяє зробити певні спостереження та сформулювати відповідні узагальнення щодо взаємовідносин між російською та українською науковою інтелігенцією у середині 80-х років ХІХ ст., а також висвітлити місце цієї дискусії у національній інтелектуальній історії.

Ця суперечка учених є важливим свідченням того, що український національний рух на теренах Наддніпрянської України у 80-і роки ХІХ ст. продовжував перебувати на культурницькій стадії свого розвитку.

Проблемний спектр полеміки навколо „київської спадщини” або „руського первородства”, репрезентований у вказаному часопису, суттєво розширився і включав не тільки традиційні питання взаємин українців та росіян в історичній перспективі, зокрема мовне питання, а й проблеми державного устрою, культурної автономії, демократичних свобод.

Дискусія К.Михальчука та О.Пипіна показала, що навіть досить прихильно налаштовані щодо українства представники російської інтелігенції академічного рівня не були готові сприймати вимоги та потреби українського національного руху 80-х років ХІХ ст. Ця полеміка свідчить про певні зрушення, що відбувалися у свідомості української інтелігенції. І якщо у першій половині ХІХ ст. українська ідентичність ще досить мирно співіснувала з загальноросійською самоідентифікацією, то у 80-і роки ХІХ ст. вже спостерігаємо початки конфлікту взаємовиключних лояльностей.

Розділ 3 „УКРАЇНСЬКА історична ПРОБЛЕМАТИКА У „ВестникЕ Европы” (90-ті роки ХІХ ст. - 1918 р.)” складається з трьох підрозділів, де йдеться про місце української тематики на сторінках часопису в означений період, про співпрацю О.Єфименко з часописом та про висвітлення положення західноукраїнських земель на шпальтах означеного видання.

У підрозділі 3.1. „Україністика на сторінках часопису (1890-х років - 1918 рр.)” аналізується загальна історія „Вестника Европы”, в тому числі українська проблематика від 90-х років ХІХ ст. до 1918 р., коли видання припинило своє існування.

На межі ХІХ-ХХ ст. відбулося поступове зменшення суспільно-політичної та громадської популярності журналу, а також помітне падіння його накладів, хоча основна читацька аудиторія видання збереглася до 1917 р. Цей процес часткового падіння популярності „Вестника Европы” був обумовлений цілим комплексом різноманітних причин: радикалізацією та полівінням значної частини російського освіченого суспільства в часи революційних і воєнних потрясінь, появою ряду видань ліберально-демократичного спрямування, що відібрали в нього частину його традиційних читачів, естетичним консерватизмом часопису, який скептично-негативно ставився до новітніх тенденцій в літературі, культурі та мистецтві, проблемно-тематичною та фахово-дисциплінарною переорієнтацією журналу в напрямку домінування наукових і суспільно-політичних студій та матеріалів. Змінилося й керівництво журналу. У жовтні 1908 р. відійшов від справ багаторічний редактор-видавець М.Стасюлевич. У період 1909-1910 рр. редакція часопису намагається диференціювати та специфікувати хронікальні замітки відповідно до різноманітних сторін внутрішнього життя Російської імперії, що виявилося в створенні відділів біжучої хроніки „Провинциальное обозрение”, „Вопросы внутренней жизни”, „Вопросы общественной жизни”, „На темы дня” та інших. З „Вестником Европы” протягом окресленого терміну співпрацювали ряд відомих українських учених, публіцистів, громадських і політичних діячів, у т.ч. О.Єфименко, Г.Житецький, М.Славинський, Д. Багалій, І.Винниченко, К.Воблий, М.Василенко, О.Лотоцький, А.Стороженко, Ф.Воропонов та інші. Українська проблематика представлена у виданні найрізноманітнішими публікаціями: статтями з української історії, розвідками з літературознавства, етнографії, оглядами й бібліографічними нотатками, численними хронікальними замітками та іншими матеріалами. Чільне місце на своїх сторінках „Вестник Европы” відводив Т.Шевченку, вміщуючи розвідки як українських, так і російських вчених, які досліджували його біографію та творчу спадщину ( С.Русова, М.Могилянський ). Часопис приділяв велику увагу висвітленню тогочасного становища та історії Галичини й інших західноукраїнських земель, що подавалися як у зв'язку з українськими проблемами на підавстрійських землях, так і з питаннями внутрішнього життя в Російській губернії (суспільно-політична кампанія по створенню Холмської губернії, вторгнення російських військ у Галичину під час Першої світової війни тощо).

Протягом 1890-1906 рр. журнал зберіг більшу частину своєї читацької аудиторії на українських теренах, в межах яких розповсюджувалося від 17 до 20 % його накладу. Доба воєнного лихоліття та революційних потрясінь згубно позначилася на становищі журналу, який поступово занепадав і втрачав співробітників. В травні 1918 р. видання заборонили з огляду на антибільшовицьку спрямованість позиції редакції журналу.

Підрозділ 3.2. „Українські історичні розвідки Олександри Єфименко на шпальтах „Вестника Европы” присвячений висвітленню та аналізу наукових розвідок української дослідниці О.Єфименко, опублікованих у журналі.

Співпраця вченої з „Вестником Европы” розпочалася в 90-і роки ХІХ ст. Наукові праці, опубліковані на сторінках часопису, порушували важливі і складні проблеми старослов'янської та української історії, літератури й етнографії. Серед них розвідки: „Малорусское дворянство и его судьба” (1891), „Архаические формы землевладения у германцев и славян: Заметка (Читана на Х Археологическом съезде в Риге, в августе 1896 г.)” (1896), „Котляревский в исторической обстановке” (1900), „Национальная двойственность в творчестве Гоголя: Очерк” (1902).

Праці О.Єфименко переважно присвячені проблемам соціальної історії: походження дворянства Лівобережної України, форми землеволодіння у слов'ян, роль етно- та соціокультурного середовища в особистій драмі М.Гоголя тощо. Наукові підходи та інтерпретація фактографічного матеріалу, репрезентовані в означених розвідках О.Єфименко, з одного боку, вказують на помірковані народницькі симпатії їхнього автора, а з іншого, свідчать, що вони написані в руслі тогочасної української історіографії. Проблематика українсько-російських взаємин, представлена в працях історика на різних рівнях: взаємодія станів і влади, особистості та імперської служби, національної самоідентифікації (роздвоєності).

Публікація О.Я.Єфименко, присвячена письменнику М.Гоголю, зокрема інтерпретація його національної роздвоєності (Гоголь виступає не стільки, як літературний діяч, скільки живим уособленням психологічної роздвоєності „освіченого малороса” в історичному коловороті тієї доби), свідчить, що на початку ХХ ст. українська ідентичність вступає в непримиримий конфлікт з загальноросійською самоідентифікацією.

Підрозділ 3.3. „Історія Галичини та західноукраїнських земель у світлі журнальних публікацій” присвячений журнальним публікаціям щодо галицької та західноукраїнської тематики. Серед численних проблем суспільно-політичного і громадського життя, які висвітлювалися на сторінках журналу „Вестник Европы” впродовж 90-х років ХІХ ст. - початку ХХ ст., помітне місце посідала тематика, пов'язана з Галичиною та західноукраїнськими землями. Зауважимо, що наприкінці ХІХ ст. до підавстрійської Галичини перемістився центр українського національно-визвольного руху. Тож співробітництво з галицькими вченими розглядалося російською проурядовою пресою як потенційне джерело загрози для імперського режиму, що містить шкідливі ідеї та новації. Однак, незважаючи на такі суспільно-політичні стереотипи, публіцисти та редакція „Вестника Европы” ставилися до культурно-освітніх і наукових контактів з Галичиною виважено і толерантно. Щодо проблеми створення Холмської губернії редакція часопису займала позицію, близьку до правого крила конституційно-демократичної партії, хоча і намагалася зберегти добрі стосунки з польськими партіями. Автори журнальних публікацій та публіцисти часопису, порівняно з іншими виданнями, яких охопила хвиля націонал-патріотизму, висвітлювали становище окупованої росіянами Галичини в цілому об'єктивно, зокрема, вказували на прорахунки урядового курсу в культурно-освітній та церковній сферах.

Висновки

У Висновках дисертації викладено підсумкові положення з головних проблем дослідження, які виносяться на захист.

доведено, що за весь час вивчення історії „Вестника Европы” вченим так і не вдалося здійснити її комплексну й систематичну реконструкцію, в т. ч. й з української перспективи. Це було зумовлено цілим комплексом причин, - передусім, ідеологічних - з огляду на майже семидесятилітній „ліберально-буржуазний” статус цього видання в радянській історіографії;

структура „Вестника Европы” була орієнтована на всебічне висвітлення актуальних наукових, суспільно-політичних, громадських і культурно-освітніх проблем, питань зовнішньої та внутрішньої політики, міжнародних та міжнаціональних взаємин, хоча спершу журнал заснували як фаховий історико-політичний орган для ознайомлення з новаціями західноєвропейської думки;

послідовна ліберально-демократична програма керівництва часопису створила сприятливі умови для регулярної та систематичної співпраці з ним кращих учених і публіцистів, які репрезентували різні національності Російської імперії, в т.ч. і українців, що було винятковим явищем серед переважної більшості тогочасних „товстих” журналів універсального або загального змісту;

наголошується, що співпраця українських учених і публіцистів з журналом тривала протягом усього часу його існування (1866-1918) і мала найрізноманітніші форми: участь в його заснуванні, редагування статей і матеріалів, публікація науково-історичних та інших студій з соціогуманітарних дисциплін, белетристики, добір авторів для часопису, пропонування історичних документів для публікації, надсилання кореспонденцій та репортажів тощо;

праці українських дослідників та дописувачів вміщені в часописі „Вестник Европы” складаються з найрізноманітніших публікацій: монографії, статті, полемічні замітки, есе, рецензії, огляди наукової літератури, бібліографічні нотатки, художні твори, поезії; в дисциплінарно-фаховому відношенні вони належать до студій з української, російської й польської історії, етнографії, фольклористики, літературознавства, мовознавства, шевченкознавства та інших дисциплін і галузей;

з'ясовано, що світогляд, науково-історичні та суспільно-політичні погляди найвизначніших українських учених кінця 60-х - початку 80-х років ХІХ ст., які співробітничали з часописом (М.Костомаров, М.Драгоманов та інші), поєднували український патріотизм з ідеями загальноросійської ідентичності, однак, вже наприкінці 80-х років ХІХ ст. спостерігається початок конфлікту цих лояльностей;

наукові, публіцистичні та полемічні твори українських учених і дописувачів, надруковані в журналі „Вестник Европы”, сприяли ознайомленню широкої російської читацької аудиторії з історією України, а також поширенню культурно-освітніх та наукових вимог українофільства (культурницької стадії українського національно-визвольного руху);

підкреслюється, що дискусії українських вчених і публіцистів (К.Михальчука та О.Пипіна, полеміка М.Костомарова навколо українофільства та інші) показали, що навіть досить прихильно налаштовані щодо українства представники російської інтелігенції не були готові сприймати культурно-освітні вимоги та потреби українського національного руху 60-80-х років ХІХ ст. у повному обсязі;

завдяки своїм публікаціям на українську тематику, „Вестник Европы” користувався незмінною популярністю в підросійській Україні та Таврійській губернії, в межах яких упродовж 1872-1906 рр. поширювалося від 17 % до 21 % всього накладу часопису;

публікації з української проблематики в журналі „Вестник Европы” налічують загалом близько 250 бібліографічних позицій. Це матеріали найширшого тематичного діапазону з обсягу наукового і культурно-освітнього життя підросійської України та Таврії. Вони містять дуже цінні фактографічні відомості з національної історіографії та історії;

у процесі дослідження автору даної дисертаційної роботи вдалося доповнити бібліографічну реєстрацію науково-історичних праць М.Костомарова, зокрема виявити його рецензію на студію М.Закревського „Описание Киева” (М., 1868), яка не зафіксована у найповніших персональних покажчиках творів цього вченого, ані в довідкових та енциклопедичних виданнях.

У додатках виявлено та систематизовано основні публікації, присвячені українській проблематиці, які вийшли друком на сторінках „Вестника Европы”(1866-1918), також міститься інформація про розповсюдження журналу на українських землях в Російській імперії (1871-1906). Наведена таблиця наочно демонструє порівняльну кількість передплатників „Вестника Европы” на землях підросійської України з загальними тиражами журналу у 1871-1906рр.

Публікації у наукових фахових виданнях

1. Малашевич А. Боротьба за „руське первородство”(з історії наукової дискусії „южан” та „северян” у висвітленні часопису „Вестник Европы”) / А.Малашевич // Проблеми історії Украни ХІХ - початку ХХ ст. - K.: НАН України. Ін-т історії України, 2003. - Вип. VI. - С. 383-394.

2. Малашевич А. Журнал «Вестник Европы» (1866-1918) в російській та українській історичній думці кінця ХІХ - ХХ ст. / Анжеліка Малашевич // Історіографічні дослідження в Україні / Відп. ред. Ю.А.Пінчук. - К.: НАН України. Ін-т історії України, 2004. - Вип.14. - С.291-322.

3. Малашевич А. Українознавчі студії Миколи Костомарова та журнал „Вестник Европы” / Анжеліка Малашевич // Історичний журнал. - 2004. - №10-11. - С.62-73.

4. Малашевич А. Михайло Драгоманов і журнал „Вестник Европы” / Малашевич А.Б. // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2005. - №1.- С.160-174.

Публікації, що додатково відображають результати дисертаційного дослідження:

1. Магітова А.Б. Україністика на сторінках „Вестника Европы”(90-ті роки ХІХст. - 1918р.). Історичні розвідки Олександри Єфименко / Магітова А.Б., Верба І.В.// Проблемы славяноведения. Сб. научных статей и материалов. - Брянск: ООО „Ладомир”, 2008. - Вып.10. - С. 71- 88. (особисто автору належить 0,5 др.арк.)

Анотація

Магітова А.Б. Українська історія у висвітленні часопису „Вестник Европы”(1866-1918) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю - 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України. - Київ, 2008

В дисертаційному дослідженні комплексно досліджено процес розвитку української історіографії кінця 60-х років ХІХ - початку ХХ ст., репрезентований у публікаціях часопису „Вестник Европы”. У роботі висвітлюється історія цього періодичного видання, розглядається українська складова, представлена у журнальних публікаціях. З'ясовано сутність й специфіку українсько-російських інтелектуальних контактів означеного періоду.

Під час роботи виявлено і систематизовано основні публікації, присвячені українській проблематиці, за весь період функціонування часопису (1866-1918), проведено їх бібліографічну систематизацію; показана роль відомих українських діячів (таких як М.Грушевський, М.Костомаров, М.Драгоманов, О.Єфименко) в актуалізації українського питання та пропаганді української історії; з'ясовано форми та обсяг співпраці українських дослідників з „Вестником Европы”, в т.ч. їхню роль у становленні журналу; проаналізовано наукові дискусії українських учених і публіцистів на сторінках часопису; простежено еволюцію суспільно-громадської позиції журналу стосовно українського питання; представлена російська рецепція України низкою визначних представників її (російської) академічної інтелігенції, показано динаміку розповсюдження журналу на теренах України.

Ключові слова: „Вестник Европы”, часопис, українські землі, наукові розвідки, дискусії, міжнаціональні відносини, українофільство, українські вчені.

Аннотация

Магитова А.Б. Украинская история в освещении „Вестника Европы”(1866-1918) - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 - историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - Институт украинской археографии и источниковедения имени М.С. Грушевского НАН Украины. - Киев, 2008.

В диссертационной работе комплексно исследуется процесс развития украинской историографии конца 60-х годов ХІХ - начала ХХ ст., представленный в свете журнальных публикаций „Вестника Европы”. В исторической последовательности воспроизведен процес создания и функционирования журнала, обозначена сущность и специфика украинско-русских интеллектуальных контактов обозначенного периода.

Сотрудничество украинских ученых и публицистов с журналом длилось в течение всего времени его существования (1866-1918) и имело самые разнообразные формы: участие в основании; редактирование статей и материалов; публикация научно-исторических студий; отбор авторов для журнала и тому подобное. Труды украинских исследователей и корреспондентов, напечатанные в журнале „Вестник Европы” представлены разнообразными публикациями, это - монографии, статьи, полемические заметки, эссе, рецензии, обзоры научной литературы, библиографические заметки, художественные произведения, поэзия. В дисциплинарном отношении они принадлежат к студиям из украинской, русской и польской истории, этнографии, фольклористики, литературоведения, языкознания, шевченковедения и других дисциплин. Научные, публицистические и полемичные произведения украинских ученых и корреспондентов, напечатанные в журнале „Вестник Европы”, способствовали ознакомлению широкой русской читательской аудитории с историей Украины, а также распространению культурно-образовательных и научных требований украинофильства.

Дискуссии украинских ученых и публицистов (К.Михальчука и О.Пипина, полемика М.Костомарова вокруг украинофильства и другие) показали, что даже достаточно благосклонно настроенные относительно украинства представители русской интеллигенции не были готовы воспринимать (даже) культурно-образовательные требования и потребности украинского национального движения 60-80-х годов ХІХ ст.

В ходе работы над диссертацией обнаружены и систематизированы основные публикации, посвященные украинской проблематике, за весь период функционирования журнала (1866-1918), проведена их библиографическая систематизация; показана роль известных украинских деятелей (таких как М.Грушевский, М.Костомаров, М.Драгоманов, О.Ефименко) в актуализации украинского вопроса и пропаганде украинской истории; выяснены формы и объем сотрудничества украинских исследователей с „Вестником Европы” проанализированы научные дискуссии украинских ученых и публицистов на страницах журнала; прослежена эволюция социально-общественной позиции журнала относительно украинского вопроса; представлена русская рецепция Украины рядом выдающихся представителей ее (русской) академической интеллигенции, показана динамика распространения журнала на украинских землях.

Ключевые слова: „Вестник Европы”, журнал, украинские земли, научные статьи, дискуссии, межнациональные отношения, украинофильство, украинские ученые.

Summary

Magitova A.B. Ukrainian history is in illumination of magazine of „Vestnik Evropy”(1866-1918) - Manuscript.

The thesis for a scientific degree of Candidate of historical science on speciality 07.00.06 - Historiography, Source Studies and Special Historical Disciplines. - M.S. Hrushevsky Institute of Ukrainian Arheography and Source of the National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2008.

In dissertation research complex investigational process of development of Ukrainian historiography of end of 60th ХІХ - to beginning of ХХ item, presented in the publications of magazine of „Vestnik Evropy”. Essence and specific is found out Ukrainian-Russian intellectual contacts of the noted period.

The collaboration of the Ukrainian scientists and publicists with a magazine lasted during all time of his existence (1866-1918) and had the most various forms: participating in his foundation, editing of reasons and materials, publication, scientifically historical and other studios, selection of authors for a magazine and others like that. In a disciplinary relation they belong to the studios from Ukrainian, Russian and Polish history, ethnography, fol'kloristiki, literary criticism, linguistics, shevchenkovedeniya and other disciplin. Scientific, publicism and polemic works of the Ukrainian scientists and correspondents, printed in a magazine „Vestnik Evropy”, were instrumental in the acquaintance of the wide Russian reader audience with history of Ukraine, and also to distribution of cultural and educational and scientific requirements of ukrainofil'stva.

During work found out and systematized basic publications, devoted Ukrainian problematic, for all period of functioning of magazine (1866-1918), they are conducted bibliographic systematization; the rotined role of the known Ukrainian figures (such as M.Grushevskiy, M.Kostomarov, M.Dragomanov, O.Efimenko) is in actualization of the Ukrainian question and propaganda of Ukrainian history;

It is found out forms and volume of collaboration of the Ukrainian researchers are found out from „Vestnik Evropy”, including their role in becoming of magazine; the scientific discussions of the Ukrainian scientists and publicists are analysed on the pages of magazine; the evolution of social-public position of magazine is traced in relation to the Ukrainian question; the Russian reception of Ukraine is presented by the row of prominent representatives it (Russian) academic intelligentsia, the dynamics of distribution of magazine is rotined on the walks of life of Ukraine.

Keywords: „Vestnik Evropy”, magazine, Ukrainian earths, scientific services, mizhnacional'ni relations, ukrainofil'stvo, Ukrainian scientists.

Размещено на Allbest.ru