Соціально-економічний і політичний розвиток об’єднаної Німеччини

У висновках формулюються нові теоретичні узагальнення та викладають основні результати дисертаційного дослідження, що виносяться на захист.

Уточнено висновки попередників щодо вирішальної ролі економічних успіхів соціального ринкового господарства ФРН, які створювали політичну мотивацію для об'єднання Німеччини. Каталізатором неминучих радикальних змін стала «перебудова» в СРСР, внаслідок якої під сумнів були поставлені військово-політичні гарантії існування Німецької Демократичної Республіки. Соціально-історичний сенс «оксамитової революції» у НДР становила радикальна трансформація квазігромадянського суспільства, яке на новому історичному етапі не змогло адаптувати традиційні механізмі соціального контролю з метою вирішення якісно нових суспільних протиріч. Це стало вирішальним стимулом для радикальних соціально-політичних змін. Окрім політичних підстав для невдоволення, були й суто економічні причини наростання напруженості в НДР. Країна не змогла реалізувати стратегію виробництва конкурентноспроможної продукції на основі дешевих радянських енергоносіїв та західної технології. Апогеєм революції в НДР стало падіння Берлінської стіни, що відкрило шлях до національного об'єднання. «Круглий стіл» опозиційних політичних сил став своєрідний революційним «передпарламентом», який знищив владну систему посткомуністичної доби, забезпечив незворотність демократизації суспільного життя та стабілізував структури влади перехідного періоду. Прискорений варіант об'єднання приніс для ФРН і решти світу найменше негативних наслідків.

Вдалося встановити, що структурні зміни в країнах Заходу, розпад СРСР, країн комуністичних режимів у країнах Східної Європи і закінчення «холодної війни» символічно позначили якісно новий етап процесу глобалізації. Проте з американської точки зору гарантування безпеки було передумовою вирішення питання німецької єдності, а не навпаки. Але внаслідок прискорення процесу розпаду СРСР миттєве вирішення німецького питання стало передумовою і запорукою гарантування європейської і глобальної безпеки. Криза в СРСР дала можливість «Боннській республіці» вирішувати грошима переважну більшість проблем об'єднання Німеччини. Об'єднання Німеччини відбулось в принципово нових історичних умовах за правилами гри, які визначались боннським урядом, відповідно до норм внутрішнього західнонімецького законодавства, у форматі, підтриманому світовим співтовариством, передусім найближчими військово-політичними союзниками ФРН.

Зроблено висновок, що правова і політична уніфікація Німеччини супроводжувалась зростанням безробіття, морально-психологічним дискомфортом, пов'язаним із надзвичайною швидкою соціально-політичною конвергенцією колишньої НДР і ФРН. Внаслідок цього за період 1990-2005 рр. в єдиній країні на рівні ментальності зберігались фактично два німецьких суспільства “оссі” та “вессі”.

Визначено, що аннали всесвітньої історії не зберегли інформацію про більш масштабну програму економічної допомоги, яка була надана Західною Німеччиною для підйому економіки Сходу Німеччини. Відбувалась концентрація земельної власності, внаслідок чого загальна площа сільськогосподарських угідь скоротилась, а обсяг виробництва збільшився. Проте провідні позиції в економіці ФРН продовжують займати машинобудування, автомобільне виробництво, хімічна промисловість, а також електронно-технічна галузь. Однак високий рівень оподаткування, якого потребувала соціальна ринкова економіка, уповільнював темп розвитку об'єднаної Німеччини. Попри це, ФРН міцно посідає друге місце після США за показником загального експорту продукції. Погодити податкову реформу з лібералізацією ринку праці жодному уряду ФРН впродовж 1990-2005 рр. не вдалося. Демонтаж системи соціальних гарантій потребує надання нового романтичного ореолу соціал-дарвінізму, імпортованого у вигляді ідей американських неоконсерваторів. Головним завданням німецької політичної еліти лишається недопущення перетворення соціальної ринкової економіки на «базарну». Адже лише ефективна економіка може забезпечити найкращу соціальну політику. Перетворення «євро» на другу світову резервну валюту об'єктивно обмежило можливості США неконтрольовано використовувати фінансові ресурси всього світу. Водночас спільна грошова одиниця «євро» стає матеріальним символом успішності та незворотності європейської інтеграції.

Встановлено, що за урядування канцлера Г.Коля (1990-1998 рр.) вирішувалися завдання, пов'язані зі зміною соціально-економічного та політичного устрою колишньої НДР шляхом завершення конвергенції «старих» західних і «нових» східних земель. Заради цього було адаптовао до західних стандартів життя психологію східних німців, аби в історію відійшли принципи «дві держави - одна нація» та «одна нація - два суспільства». Досягнення повного політичного суверенітету виявилось можливим лише в об'єднаній Європі, де місце дискредитованої «старої» німецької ідентичності поступово займає європейська ідентичність. Процеси трансформації не вплинули на традиційні якісні характеристики Федеративної Республіки, яка по-суті залишається Боннською, навіть переїхавши до Берліну. Проте «Берлінська республіка» більше не орієнтується на уявлення К.Аденауера про те, що Європа ментально закінчується на східнонімецькому кордоні. Головна відмінність «Берлінської республіки» від «Боннської республіки» полягає у якості проблем та завдань, які покликані вирішувати держава і суспільство. В цьому сенсі перенесення столиці з Бонну до Берліну стало зміною місця перебування державних інститутів, але не демократичних ціннісних орієнтирів. Мова йде про німецьку націю, яка вже не живе комплексами переваг, або неповноцінності щодо інших націй, а відповідає за власну історію і сміливо дивиться у майбутнє. «Берлінська республіка» в консттуційному державно-правовому сенсі є ідентичною «Боннській республіці». Але німецьке суспільство на межі ХХІ століття, природно, якісно не є таким само політично і культурно.

У результатів дослідження також з'ясовано, що федеральна земля в умовах Федеративної Республіки Німеччини водночас є ментальною ідентифікацією і політичною реальністю. Федеральні органи влади розміщуються по всій території країни. Впродовж 1990-2005 рр. об'єднана Німеччина перебувала в стані пошуку механізмів адаптації свого федерального устрою до імперативів конвергенції власних західних і східних федеральних земель та просування процесу федералізації Європи. Виходячи з принципу субсідіарності ближчою до повсякденних потреб німецьких громадян є нижча палата парламенту бундестаг. Саме цей політичний інститут визначає партійні кольори правлячих урядових коаліцій. Втім, бундесрат та президент зберігають функції «контролерів» якості державних рішень та їхньої відповідності демократичним цінностям.

Вперше у вітчизняній історичній науці доведено, що провідні індустріальні та постіндустріальні країни активно переходять зі століття геополітики у століття геоекономіки з її тенденцією до всесвітньої поширення політичних та культурних цінностей ліберально-капіталістичної моделі. Саме цій моделі у найбільшій мірі відповідають ідейно-політичні установки правоцентристських політичних партій ФРН. Перебуваючи при владі на заключному етапі існування «Боннської республіки», Християнсько демократичний союз спромігся досягти успіхів у процесі підготовки та безпосередньої реалізації процесу об'єднання Німеччини. Баварський Християнсько-соціальний союз (ХСС) є найбільш надійним хранителем консервативних цінностей німецького суспільства. Внаслідок цього ХСС досить часто була «незручною» молодшою сестрою ХДС. Але «перетворити» всю Німеччину на Баварію є неможливим завданням. Тому ХСС залишається суто регіональним політичним проектом. Вільна демократична партія (ВДП) на правому політичному фланзі дотримується послідовної ліберальної ідеології. В силу цього вільні демократи ніколи не вважались особливо зручним «молодшим» коаліційним партнером як для соціал-демократів, так і для християнських-демократів.

Встановлено, що основну конкуренцію за право вважатись «третьою силою» на німецькій політичній арені ВДП веде з «Партією зелених» та Партією демократичного соціалізму. Ідеологічним «ноу-хау» ВДП має стати неолібералізм з «людським обличчям». Проте слабкі позиції лібералів у нових федеральних землях серйозно перешкоджають їм стати впливовим коаліційним партнером для уряду будь-якого кольорового партійного забарвлення.

Показано, що прагматична частина Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) закликає спробувати подолати негативні аспекти як консервативного неолібералізму, так і класового соціал-демократизму. Прихильники традиційних цінностей соціал-демократії виступають за зміцнення масової лівої народної партії, соціальною базою якої мають лишатись люди найманої праці. Ліва частина СДПН не сприймає стратегічних компромісів з глобальним капіталом та плутанини у пошуку «третього шляху». Уряд канцлера Г.Шредера, реалізуючи програму соціальних реформ, намагався сурово ставитись до соціальних витрат з метою підтримання жорсткої бюджетної дисципліни. Вважалось, що соціальна допомога і підтримка бідних прошарків повинні бути адресними і не провокувати соціальне утриманство окремих груп населення. Натомість ліві соціал-демократи закликають не забувати про головне завдання захисту інтересів найманих працівників. Без цих традиційних принципів під сумнівом може опинитись спроможність СДПН адаптуватись до нових суспільно-історичних умов. «Партія зелених» лише на 15 році свого офіційного існування 1998 р. увійшла до правлячої коаліції. Пройшовши «вишкіл» «червоно-зеленої» коаліції (1998-2005 рр.). «Партія зелених» після відставки Й.Фішера, опинившись у опозиції до «великої коаліції», реально ризикувала розпастись на прихильників екологічного «фундаменталізму» та «прагматиків». Єдиним подразником, який міг консолідувати обидва крила партії було бажання «великої коаліції» під тиском глобальної енергетичної кризи переглянути плани закриття німецьких атомних станцій. На думку «Партії зелених» ФРН впровадження екологічних технологій має стати найбільш привабливою сферою інвестування фінансового та інтелектуального капіталу. Партія демократичного соціалізму (ПДС) в умовах фактичного «імпорту» західнонімецької еліти частиною електорату нових федеральних земель розглядалась як виразник та захисник регіональних інтересів та ідентичності. ПДС, складаючись із нащадків номенклатурної східнонімецької інтелігенції, головним чином орієнтувалась на лівопопулістські цінності протестного електорату. Водночас еліта ПДС вибудовує для партії імідж політичної сили соціального та лівого прагматизму. Передвиборчий союз 2005 р. із західнонімецькими лівими соціал-демократами на чолі з О.Лафонтеном відкрив перспективу виживання ідей «лівого соціал-демократизму» у «Берлінській республіці».

Зроблено висновок, що зовнішня політика об'єднаної Німеччини є функціонально різноманітною, вона охоплює весь спектр сучасних міжнародних відносин. Проте європейська інтеграція лишається головним пріоритетом ФРН. Після швидкого об'єднання Німеччини слід було домогтися вирішального позитивного результату в процесі об'єднання Європи. Необхідно було визначити нове місце об'єднаної Німеччини в новій системі міжнародних відносин, яка була повністю розбалансована в своїх геополітичному, військово-стратегічному та економічному вимірах. Причому ФРН стала надто великою, аби не відігравати жодної ролі у розстановці сил і водночас надто мала, аби самостійно врівноважувати геополітичні потуги розташовані навколо себе.

ФРН продовжує наполягати на перетворенні Європи у єдиний простір права, демократії і співробітництва в усіх зазначених сферах. В ідеалі європейська інтеграція має сприяти уникненню анархії в міжнародних відносинах та їхньому переведенню в площину договірної надійності внутрішньої політики. Адже кожне зовнішньополітичне рішення водночас є внутрішньополітичним рішенням.

Встановлено, що об'єднання Німеччини завершило процес залучення до атлантичної цивілізації Центральної Європи і утворення єдиного західного простору. Впродовж 1990-2005 рр. об'єднана Німеччина була зацікавлена у завершенні процесу створення єдиного внутрішнього ринку ЄС, як передумови до формування економічного та валютного союзів (зона «євро»), докладала послідовні зусилля заради запровадження єдиного простору свободи, безпеки, правосуддя (шенгенський простір), проведення спільної зовнішньої та оборонної політики Євросоюзу, органічного входження до єдиної Європи нових держав. Федеративна Республіка Німеччина, відстоюючи ідею інтеграції різних швидкостей, пропонує побудову федеративної Європи. Адже створений відповідно до федеративної моделі монетарний союз потребує відповідної політично-правової форми державного устрою. Фактично Німеччина пропонує не лише розширення Європейського Союзу, а й зміцнення його інституційної структури. Зацікавленість Німеччини розширенням ЄС визначається міркуваннями економічної вигоди, геополітичних мотивів забезпечення безпеки, політичних мотивів гарантування стабільності миру і демократії в Європі.

Вперше у вітчизняній історіографії доведено факт поступового повороту зовнішньої політики ФРН від прусько-саксонської традиції пріоритетних зв'язків із Росією до прагматичної різновекторної політики на Сході Європи. Росія зацікавлена в розбудові німецько-центристського континенталізму на противагу американо-британському атлантизму. Натомість атлантична система протистоятиме всім спробам побудови німецько-російського стратегічного союзу. Німеччина, зміцнюючи зв'язки з Росією, паралельно проводить політику створення на пострадянському просторі регіональних противаг Росії, аби не допустити відродження її монопольного впливу на геополітичному просторі колишньої Російської імперії. Водночас німецька еліта розуміє, що без співробітництва з Росією неможливо забезпечити безпеку Європи, а отже і Німеччини. Росія лишається для Німеччини важливим ринком збуту та джерелом сировини, вигідним місцем розміщення індустріальних виробництв.

Відповідно до авторського концептуального розуміння східноєвропейського напрямку зовнішньої політики ФРН доведено, що Україна може розраховувати на підтримку своїх ініціатив з боку ФРН лише в тому разі, якщо Німеччина матиме реальний виграш від цього. Економічні критерії членства України в ЄС вимагають наявності нормально функціонуючої ринкової економіки і спроможності країни претендента витримувати жорстку конкуренцію всередині Європейського Союзу. Адже інтенсивний розвиток процесу глобалізації руйнує структуру традиційних та патріархальних суспільств слаборозвинутих країн, неминуче перетворюючи їх на джерело дешевої робочої сили. Проте подібна модель європейської інтеграції навряд чи відповідатиме стратегічним інтересам України.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ТА ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

Монографії:

1. Українсько-німецьке співробітництво у контексті європейської інтеграції (90-ті рр. ХХ ст.). - К.: Інститут історії України НАН, 2000. -86 с.;

2. Соціал-демократична партія у політичній історії Німеччини ХХ ст.. - К.: Основні цінності, 2003. - 348 с. (рецензії на зазначену монографію: Віднянський С.В. Німецька соціал-демократія у дзеркалі історії // Вісник Дипломатичної академії Українию - 2004. - Вип.10. - Ч.1. - с.448-453; Жарких Д. Німецький досвід як орієнтир // Наша газета.+ №13. - 2004. - 2 квітня. - с.3);

3. Об'єднана Німеччина: від «Боннської» до «Берлінської» республіки. - К.: Корпорація, 2006. - 447 с.;

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Українсько-німецьке співробітництво в європейських інтеграційних структурах // Україна в європейських міжнародних відносинах. Науковий збірник. - К.: Інститут історії України НАН, 1998. - с.162-179.

2. Східна політика об'єднаної Німеччини: історичні традиції та сучасні реалії // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки. - Вип.9. - К.: Інститут історії України НАН, 2000. - с.252-269.

3. Спільна зовнішня та оборонна політика ЄС: проблеми формування та перспективи реалізації // Людина і політика. - 2001. - №5. - с.35-49.

4. Монетарний союз ЄС і виклики глобалізації // Людина і політика. - 2002. - №2. - с.44-53.

5. Українсько-німецькі відносини на межі ХХІ століття: попередні підсумки і перспективи // Науковий вісник Дипломатичної академії України. - 2002. - Вип.7. - с.229-248.

6. Зовнішня політика ФРН в умовах глобалізації // Науковий вісник Дипломатичної академії України. - 2002. - Вип.6. - с.72-84.

7. Спільна зовнішня та оборонна політика Європейського Союзу в умовах боротьби проти міжнародного тероризму // Вісник Київського міжнародного університету. - Вип.1. - 2002. - с.61-91.

8. Нелегка ноша харизми // Віче. - 2002. - №12. - с.59-61.

9. Партія демократичного соціалізму (ПДС) і процес трансформації політичного ландшафту Німеччини (1990-2002) // Вісник Київського міжнародного університету. - Вип.2. - 2003. - с.119-130.

10. Об'єднана Німеччина у дзеркалі німецької історіографії (1990-2002) // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки. - К.: Інститут історії України НАН, 2003. - Вип.12. - с.285-301.

11. Німецько-французькі відносини на сучасному етапі європейської інтеграції // Науковий вісник Дипломатичної академії України. - Вип.9. - 2003. - с.62-74.

12. Європейський парламент у контексті політичного інтеграційного процесу // Карпатика. - Вип.21. - Ужгород, 2003. - с.78-92.

13. Німецька політика безпеки і трансформація НАТО на межі ХХІ століття // Науковий вісник Дипломатичної академії України. - 2004. - №10. - с.201-212.

14. Німецько-американські відносини в контексті становлення нової системи світового порядку // Людина і політика. - 2004. - №1. - с.3-11.

15. Німеччина і Європейський Союз: між національними та європейськими інтересами // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки. - К.: Інститут історії України НАН, 2004. - Вип.13. - с.70-86.

16. Нові федеральні землі об'єднаної Німеччини: особливості соціальної та політичної трансформації у контексті центральноєвропейського досвіду // Науковий вісник Ужгородського університету. - Вип.12. - 2005. - с.61-71.

17. Україна і Німеччина між «старою» та «новою» Європою // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Наукові записки РДГУ. - Вип.4. - Рівне. - 2005. - с.174-179.

18. Історичні аспекти розвитку Партії зелених (ФРН) (80-ті рр. ХХ - поч.. ХХІ ст.) // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки. - Вип.15. - 2006. - с.371-386.

19. Німецький федералізм в умовах європейської інтеграції // Вісник Київського славістичного університету. - Вип.27. - 2006. - с.108-119.

20. Європейський Союз і НАТО: «конкурентне співробітництво» (90-ті рр. ХХ ст. - поч. ХХІ ст.) // Вісник Київського славістичного університету. - 2007. - Вип. 32. - с.68-84.

21. Герхард Шредер: політичний портрет // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки. - Вип.16. - 2007. - с.187-202.

22. Історична наука у ФРН: стан і тенденції розвитку. Наукова доповідь на засіданні вченої ради Інституту історії України НАНУ // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки. - Вип.14. - 2005. - с.334-346.

Публікації в інших виданнях, матеріали наукових конференцій:

23. Європейський Союз у сучасній системі міжнародних відносин // Україна і Європа (1990-2000 рр.). - К.: Інститут історії України НАН, 2001. - с.5-13.

24. Вибори 43-го президента США: уроки демократії // Людина і політика. - 2001. - №1. - с.75-81.

25. Ваймарські уроки України, або Універсалії перехідних періодів суспільного розвитку // Дзеркало тижня. - 2006. - 18 березня. - №10. - с.21 (у співавторстві з Е.А.Афоніним). Авторський внесок: обґрунтування концептуального підходу до історичного матеріалу статті.

26. Об'єднана Німеччина у відносинах з країнами Близького та Далекого Сходу // Проблеми балканістики, сходознавства та міжнародних відносин. - К.: Інститут історії України НАН України. - 2007. - с.106-115.

27. Postmoderne Demokratie in Mittel und Osteuropa: Wiederspruch der Entwicklung // Demokratie in Mittel und Sьd-Ost Europa. - Erwartungen und Wirklichkeit im 19. und 20. Jahrhundert. - Satu-Mare, 2001. - s.298-300.

28. Энергетическая зависимость Украины в условиях глобализации // Энергетические проблемы украинско-российских отношений. Российско-украинский альманах. - Санкт-Петербург: Петербургский государственный университет. - 2001. - с.305-312.

29. Політична системи України та Німеччини в контексті сучасних викликів // Парламентсько-президентська форма правління. Україна та німецький досвід. - Збірник наукових праць. - К.: Національна академія управління при Президентові України. - 2003. - с.59-70. (у співавторстві з д.с.н. Е.А.Афоніним. Авторський внесок: обгрунутвання матеріалу, який стосується Німеччини (с.65-70).

АНОТАЦІЯ

Мартинов А.Ю. Соціально-економічний і політичний розвиток об'єднаної Німеччини (1990-2005 роки) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. - Інститут історії України НАН України. - Київ, 2008.

Проаналізовано передумови та історичні наслідки об'єднання Німеччини. Досліджено специфіку, історичний характер, рушійні соціально-політичні сили, зовнішні та внутрішні чинники “оксамитової революції” в НДР.

Проаналізовано вплив створення Монетарного союз ЄС на трансформацію соціального ринкового господарства Німеччини.

Встановлено кореляцію між ціннісними та політичними орієнтирами громадян ФРН.

Висвітлено трансформацію політичних інститутів об'єднаної Німеччини.

Розглянуто специфіку функціонування та особливості діяльності правоцентристських та лівоцентристських політичних партій ФРН.

Доказано, що пошуки німецькою політичною елітою “нового центру” обумовлювалися соціальною мобільністю німецького середнього класу.

Внесено суттєві корективи в розуміння кореляції між об'єднанням Німеччини та прискоренням процесу європейської інтеграції впродовж 90-х рр. ХХ ст.

Висвітлено німецькі підходи до розширення Європейського Союзу та проаналізовано ризики зазначеного процесу для гомогенності соціального та політичного простору ЄС. На основі компаративного підходу до висвітлення засад зовнішньої політики ФРН щодо Росії, України.

Розглянуто концептуальні засади німецької стратегії після розпаду СРСР. Показано еволюцію підходів урядів Г.Коля та Г.Шредера до формалізації та реалізації “східної політики”.

Ключові слова: об'єднання Німеччини, трансформація німецького суспільства, соціальне ринкове господарство, глобалізація, європейська валютна система, християнсько-демократична партія, християнсько-соціальний союз, вільна демократична партія, соціал-демократична партія, партія демократичного соціалізму, партія зелених, європейська інтеграція, Європейський Союз, трансатлантичне співробітництво, Росія, Україна.

АННОТАЦИЯ

Мартынов А.Ю. Социально-экономическое и политическое развитие объединённой Германии (1990-2005 годы) - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.02 - всемирная история. - Институт истории Украины НАН Украины. - Киев, 2008.

Проанализированы причины и исторические последствия объединения Германии с учетом тенденций развития ГДР и ФРГ. Показано системное влияние Западной Германии на экономическую и информационную сферу ГДР. Исследовано специфику, исторический характер, движущие общественно-политические силы, внешние и внутренние факторы «бархатной революции» в ГДР, которыя стали основными условиями ускорения процесса объединения Германии.

Показаны не только позитивные результаты нахождения ответа на «германский вопрос», но и внутриполитические сложности и экономические риски, причинами которых стало интенсивное объединение Германии. Исследовано системное влияние процесса европейской интеграции и глобализации на социально-экономическое и политическое развитие ФРГ (1990-2005 гг.).

Доказано усиление взаимовлияния внешних и внутренних факторов социально-экономического и политического развития.

Рассмотрено влияние монетарного союза на немецкую модель социального рыночного хозяйства.

Освещены проблемы, связанные с трансформацией политической системы объединенной Германии, символом которой стало перенесение федеральной столицы из провинциального Бонна в космополитичную столицу Европы Берлин.

Исследовано специфику функционирования правоцентристких и левоцентристких политических партий ФРГ. Показано, что социальная мобильность немецкого среднего класса стимулировала формирование в ноябре 2005 г. «великой коалиции».

Рассмотрено корреляцию между ускорением процесса объединения Германии и ускорением процесса европейской интеграции. Продемонстривано изменение баланса сил в немецко-французком «ядре» Европейского Союза. Подтверждены риски расширения Европейского Союза для гомогенности социального и политического пространства Евросоюза. Уделено внимание мировоззренческим противоречиям между немецкой и американской элитами. Проанализоровано восточноевропейское направление немецкой внешней политики. Показано эволюцию политики относительно России и Украины правительствами Г.Коля и Г.Шредера.

Ключевые слова: объединение Германии, трансформация немецкого общества, социальное рыночное хозяйство, глобализация, европейская валютная система, христианско-демократическая партия, христианско-социальный союз, свободная демократическая партия, социал-демократическая партия, партия демократического социализма, партия зеленых, европейская интеграция, Европейский Союз, трансатлантическое сообщество, Россия, Украина.

ANNOTATION

Martynow A.Y. Socioeconomic and political development of united Germany (years 1990-2005) - Manuscript.

Thesis for receipt of scientific degree of Doctor of Historical Sciences by speciality 07.00.02. - World history - Institute of History of Ukraine of National Academy of Sciences of Ukraine - Kiev 2008.

The trends of development of German Democratic Republic and Federal Republik of Germany in 80s of the 20^th century have been analyzed. System influence of Western Germany on economic and informational sheres of GDR is demonstrated. Specificity, historic character, driving social and political forces, external and internal factors of «velvet revolution» in GDR has been researched. Not only positive results of finding of the answer to «German question», but also inner political difficulties and economic ricks caused by anticipated unification of Germany are shown.

System influence of the process of European integration and globalization on socioeconomic and political development of Federal Republik of Germany (yers 1990-2005) has been researched. Influence of monetary union on German model of social market economy has been considered. The problems connected with transformation of political system of united Germany, which symbol has becom transfer of federal capital from provincial Bonn to cosmopolital European capital Berlin have been considered.

Specificity of functioning of center-right and center-left political parties of Federal Republik of Germany has been researched. It is shown that social mobility of German average class stimulated formation of «great coalition» in November of 2005. Correlation between anticipation of the process of unification of Germany and anticipation of the process of European integration is shown.

Change of the balance of forces in German and French «core» of European Union has been demonstrated. Risks of extension of European Union for homogeneity of social and political space of European Union have been shown.

The attention is paid to the ideological controversies between German and American elites. Eastern European direction of German foreign policy has been analyzed. Evolution of politics Russia and Ukraine by governments of G.Kohl and G.Schroeder has been shown.

Key words: unification of Germany, transformation of German society, social market economy, globalization, European currency system, Christian-Democratic Party, Christian and Social Union, Free Democratic Party, Social-Democratic Party, Party of Democratic Socialism, Green Patry, European integration, European Union, Trans-Atlantic Union, Russia, Ukraine.

Размещено на Allbest.ru