Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Спеціальність - 07.00.04 - археологія

ФІБУЛИ ПІВДНЯ СХІДНОЇ ЄВРОПИ

II СТ. ДО Н.Е. - III СТ. Н.Е.

(типологія, періодизація та розповсюдження)

Кропотов Віктор Валерійович

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі археології раннього залізного віку

Інституту археології НАН України

Науковий керівник доктор історичних наук,

старший науковий співробітник

Симоненко Олександр Володимирович,

Інститут археології НАН України,

провідний науковий співробітник

відділу археології раннього залізного віку

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор,

Дзиговський Олександр Миколайович,

Одеський державний університет імені І.І. Мечникова,

професор кафедри археології та етнології України

кандидат історичних наук,

Пуздровський Олександр Євгенович,

Кримський філіал Інституту археології НАН України,

старший науковий співробітник відділу скіфо-сарматської археології

Захист відбудеться "18" грудня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.234.01 для захисту докторських дисертацій при Інституті археології Національної Академії наук України за адресою: 04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 12.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту археології НАН України (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 12).

Автореферат розісланий "07" листопада 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук О. Є. Фіалко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Металеві застібки-фібули - категорія речей, що частіше за інші привертає увагу дослідників. Таке відношення до них не є випадковим. Чуйно реагуючи на мінімальні коливання моди, постійно змінюючи свою форму та стиль цей найпоширеніший вид прикрас є надійним і, мабуть, найвужчим хронологічним індикатором, що відіграє велику роль у питаннях датування як окремих комплексів, так і цілих культур. Крім того, докладне вивчення фібул надає незмінну допомогу у виявленні давніх центрів виробництва, визначенні напрямків торгових та економічних зв'язків, виділенні окремих культурно-історичних областей. Важливими є фібули і як витвори давнього мистецтва, що відбивають етапи духовного розвитку суспільства й особливості його вірувань. Саме тому всебічний аналіз цього найцікавішого археологічного джерела із залученням усього комплексу археологічних і письмових даних є вельми важливим.

За кордоном фібулам вже давно відведена особлива роль у хронологічних побудовах і етнокультурних реконструкціях. Їхнє поглиблене вивчення покладене в основу періодизації та абсолютного датування гальштатської, латенської і провінційно-римської культур. Однак застібкам півдня Східної Європи, особливо зразкам періоду панування сарматських племен (II ст. до н.е. - III ст. н.е.), дотепер не приділялося належної уваги. Єдина узагальнююча робота про них вийшла друком більш ніж 40 років тому і нині серйозно застаріла.

Актуальність теми. Останнім часом число знахідок фібул багаторазово зросло: отже, накопичено новий, добре документований археологічний матеріал, у якому металеві застібки відіграють першорядну роль для періодизації старожитностей сарматського часу півдня Східної Європи. Цей матеріал, який багато у чому суперечить існуючим теоретичним побудовам, ще не зведений разом і всебічно не осмислений. Наявні класифікаційні схеми фібул застаріли, не визначені території поширення їхніх окремих типів, не виділені локальні форми, характерні для конкретних регіонів, не виявлені центри виробництва і ринки збуту їхньої продукції. Без відповіді на ці питання, без детальної систематизації, уточнення датувань і визначення особливостей поєднання металевих застібок у закритих комплексах важко вибудувати археологічно обґрунтовану картину історичного розвитку півдня Східної Європи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках планової теми відділу археології раннього залізного віку Інституту археології НАН України «Поховальні пам'ятки Причорномор'я доби раннього заліза», держ. № 0102U002592.

Мета роботи - систематизація всього масиву фібул II ст. до н.е. - III ст. н.е., що походять із закритих комплексів і випадкових знахідок півдня Східної Європи, на основі виявлення їх типологічних особливостей, ареалу і часу побутування, а також закономірностей поєднання.

З цим пов'язане вирішення наступних завдань:

складання максимально повної збірки фібул II ст. до н.е. - III ст. н.е., знайдених на півдні Східної Європи;

аналіз існуючих класифікаційних схем та усунення наявних в них неточностей і суперечностей;

поточнення території поширення фібул окремих типів і виділення їх локальних форм, характерних для певних археологічних культур;

уточнення часу побутування фібул окремих типів;

аналіз поєднання у закритих комплексах різних фібульних форм і розробка їх періодизації;

виявлення давніх центрів виробництва фібул і порівняння виготовленої в них продукції.

Об'єктом дослідження є фібули півдня Східної Європи II в. до н.е. - III в. н.е. з археологічних комплексів і знайдені випадково.

Предмет дослідження - історичний розвиток цієї категорії знахідок (типологічні особливості, територія поширення і закономірності поєднання).

Методика дослідження була зумовлена метою роботи і її завданнями. При аналізі класифікаційних схем фібул застосовувалися формально-статистичний і порівняльно-типологічний методи. Поширені в археології картографічний і порівняльний методи використовувалися при уточненні ареалу окремих типів фібул і виділенні форм, характерних для певних археологічних культур. Кореляційний метод дозволив простежити закономірності у поєднанні фібул різних типів в закритих комплексах і виділити їх хронологічні групи. Застосування ретроспективного методу дозволило побудувати еволюційні ряди для цілих фібульних груп.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше зведений разом і всебічно осмислений величезний масив фібул півдня Східної Європи II ст. до н.е. - III ст. н.е., отриманий у результаті добре документованих археологічних досліджень 60 - 90-х рр. ХХ ст., а також залучений фібульний матеріал зі старих розкопок. Детальний аналіз цих речей дозволив переглянути наявні класифікаційні схеми фібул, визначити території поширення окремих типів і виявити їх локальні форми, характерні для певних регіонів. Спостереження за поєднанням фібул різних типів у закритих комплексах дозволили виділити загальні хронологічні етапи їхнього розвитку і поточнити час побутування окремих фібульних форм. Картографування усіх відомих знахідок і виявлення районів їх масових скупчень дозволило намітити центри виробництва фібул і ринки їхнього збуту, а також простежити напрямки давніх торгово-економічних зв'язків.

Хронологічні рамки II ст. до н.е. - III ст. н.е. обрані не випадково. Сарматський час - це період становлення і розквіту в Північному Причорномор'ї власного виробництва фібул, формування і розвитку їх місцевих причорноморських форм, що зникли в другій половині III ст. н.е. через готську навалу, яка принесла із собою нову моду, сформовану під сильним центральноєвропейським впливом.

Територіальні рамки обмежуються ареалами сарматської культури і культур народів, що знаходилися під сильним сарматським впливом - пізніх скіфів Нижнього Дніпра і Криму, меотів Кубані і Нижнього Дону, греків Боспору й інших античних центрів, осілого населення Північного Кавказу і лісостепової смуги Південного Уралу. Культури цих народів у II ст. до н.е. - III ст. н.е. розвивалися синхронно в тісному зв'язку між собою, оскільки розвинуті торгово-економічні зв'язки сприяли швидкому поширенню серед них усіх інновацій.

Джерельна база. У роботі максимально використані всі опубліковані і неопубліковані фібульні знахідки із сарматських курганних поховань східноєвропейських степів і ґрунтових могильників варварського населення Криму, Нижнього Дніпра і Нижнього Дону, а також залучені всі доступні матеріали із суміжних територій (Середньої Наддніпрянщини, античних центрів Північного Причорномор'я, Північного Кавказу, лісостепової і лісової зон Південного Уралу) і випадкові знахідки (усього більш ніж 6000 екз.).

Практичне значення. Результати дослідження можуть бути використані для складання докладних хронологічних схем розвитку окремих регіонів Східної Європи і для поглибленого вивчення культур народів, які мешкали на цій території, а також при написанні узагальнюючих робіт з археології та історії України та Росії, при підготовці підручників і лекційних курсів на історичних факультетах вищих навчальних закладів, складанні збірок пам'яток і формуванні експозицій музеїв.

Особистий внесок здобувача полягає в зборі та аналізі матеріалу. У роботі, підготованої у співавторстві з О.М. Лєсковим введено до наукового обігу матеріали кургану з "колективним похованням" у с. Кринички в Південно-Східному Криму, при цьому автором здійснено повну характеристику поховального інвентарю.

Апробація результатів дослідження проходила на Міжнародних наукових конференціях у Самарі (2000 р.), Краснодарі (1999, 2001 р.), Анапі (2004 р.), Азові (2004 р.), Чигирині (2004 р.), а також у доповідях на засіданнях відділу археології раннього залізного віку Інституту археології НАН України.

Результати дисертації викладені в 10 наукових статтях (1 - у співавторстві), з них 6 - у фахових наукових виданнях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох глав, висновків (180 сторінок), трьох додатків (497 сторінок) та списку використаних джерел (935 найменувань). Загальний обсяг роботи - 757 сторінок.

ЗМІСТ РОБОТИ

ВСТУП

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації і її зв'язок з науковими програмами. Металеві застібки-фібули охарактеризовані як важливий хроноіндикатор для археологічних досліджень. Визначені мета й завдання, а також об'єкт і предмет дослідження. Зазначені його територіальні і хронологічні рамки. Коротко охарактеризовані джерельна база й основні методи, покладені в основу дисертації. Визначено практичне значення і наукову новизну роботи, наведений список публікацій по темі роботи.

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ ФІБУЛ ПІВДНЯ СХІДНОЇ ЄВРОПИ II СТ. ДО Н.Э. - III СТ. Н.Э.

У вивченні фібул півдня Східної Європи II ст. до н.е. - III ст. н.е. можна виділити три етапи. Перший етап (друга половина XIX - початок ХХ ст.) був ознаменований формуванням наукового інтересу до них як до об'єкта історичних досліджень. Шведські і німецькі вчені другої половини XIX ст., захоплені аналізом культури давніх германців, приділяли металевим застібкам особливої уваги як найяскравішому прояву культури і не лишали осторонь аналогічні прикраси сусідніх народів. Помітне місце у своїх дослідженнях фібулам відводили Г. Гільдебрандт, О. Монтеліус, О. Тишлер, П. Райнеке і багато інших. Однак для вивчення фібул півдня Східної Європи найбільше значення мала робота О. Альмгрена, присвячена північноєвропейським застібкам I-V ст. н.е. У ній автор вперше відзначив видатне значення причорноморських матеріалів для розуміння розвитку фібул усієї Європи і для рішення найважливіших проблем історії європейської культури. Саме О. Альмгрен визначив основні напрямки у дослідженні фібул півдня Східної Європи, заклав основи їхньої класифікації і хронології, показав методику вивчення і виділив деякі місцеві форми.

Зростаючий інтерес до фібул на Заході викликав і появу на світ перших публікацій, присвячених колекціям цих виробів, що були зібрані на півдні Східної Європи і зберігалися у західноєвропейських музеях. Проте у дореволюційній Росії такі застібки спеціального інтересу так і не викликали. Вітчизняні дослідники, як правило, обмежувалися лише виданням деяких яскравих знахідок з їхнім коротким описом і оглядом доступної іноземної літератури.

Другий етап у вивченні східноєвропейських фібул (20 - 40-і рр. ХХ ст.) характеризувався подальшим накопиченням матеріалу. Систематичні розкопки античних пам'яток та планомірні дослідження варварських поховань волго-донських степів дозволили багаторазово збільшити добре документований археологічний матеріал і тим таки підготувати базу для фундаментальних теоретичних пошуків. Однак теоретичне осмислення нових знахідок, як і раніше, серйозно відставало. Почав згасати інтерес до "південноросійських" застібок і на Заході. Підсумок накопиченим раніше знанням підвів О. Альмгрен у післямові до другого видання своєї фундаментальної роботи, й відтоді нових публікацій, що помітно коректували старі уяви, на Заході довго не виходило.

Третій етап (друга половина ХХ - початок XXI ст.) ознаменувався різким зростанням інтересу до фібул півдня Східної Європи і появою великої кількості праць, присвячених їхньому вивченню. Перша така робота - спроба теоретичного осмислення фібульних знахідок з Ольвії (А.І. Фурманська). Однак формалізований типологічний підхід, застосований автором, і схематизм рисунків істотно знецінили цю роботу. Більш докладну класифікацію північнопричорноморських фібул (за матеріалами Східного некрополю Неаполя Скіфського) запропонував Е.О. Симонович. Він намітив загальну схему розвитку цих виробів, датування для окремих виділених їм типів і висунув оригінальну гіпотезу виникнення прогнутих підв'язних застібок черняхівської культури. У 1950-1960-і рр. свої зауваження щодо деяких фібульних форм також висловили Т.М. Кніпович, М.І. Вязьмітіна, В.П. Бабенчиков, Н.М. Погребова, Д.Б. Шелов, Т.М. Арсеньєва та інші.

Дійсний прорив в осмисленні східноєвропейських застібок зробив А.К. Амброз, що здійснив зведення фібул півдня Східної Європи II ст. до н.е. - IV ст. н.е. (1966 р.) і вперше зібрав разом фібули сарматського часу від Уралу до Карпат разом із застібками зарубинецької та черняхівської культур, докладно проаналізував їх і зіставив із широким колом центрально-європейських аналогій. Творчо переосмисливши досвід попередніх дослідників, А.К. Амброз створив власну струнку класифікаційну схему для причорноморських фібул, запровадив чітку термінологію, а також розглянув проблеми походження і датування окремих типів цих прикрас і порушив питання про їхнє значення для розуміння складних процесів економічного і політичного розвитку півдня Східної Європи.

Фундаментальна праця А.К. Амброза і досі залишається єдиною узагальнюючою роботою щодо фібул півдня Східної Європи сарматської часу. Статті і публікації нових колекцій А.С. Скрипкіна, Б.Ю. Міхліна, О.Д. Дашевської, М.Ю. Трейстера, В.М. Косяненко, Є.Л. Гороховського, Н.О. Сон, М.П. Абрамової, Т.О. Лаптєвої, М.Г. Мошкової, Ю.П. Зайцева, В.І. Мордвінцевої та інших, що з'явилися після виходу праці А.К. Амброза, тільки уточнювали та/або коректували окремі її аспекти.

Разом з тим кількість фібульних знахідок, що багаторазово зросла останнім часом, створила передумови для повної наукової ревізії теоретичних побудов А.К. Амброза. При цьому особливе значення мали широкомасштабні дослідження кримських і нижньодонських ґрунтових могильників, що дали досить виразний у хронологічному і типологічному відношенні матеріал.

РОЗДІЛ 2. ФІБУЛА ЯК ДЕТАЛЬ КОСТЮМУ ДАВНЬОГО НАСЕЛЕННЯ ЄВРОПИ

Металева застібка-фібула призначалася для скріплення між собою окремих частин верхнього одягу і водночас була досить ефектною прикрасою. Усе розмаїття фібульних костюмів, що існували в давнину, за загальним концептуальним рішенням і конкретною роллю в ньому фібули можна поділити на три основних типи.

Одяг першого типу являв собою звичайний плащ чи накидку, обгорнену навколо тіла і закріплену на плечі (значно рідше під горлом) металевою застібкою. Це вбрання, будучи найдавнішим "фібульним" костюмом (головним чином, чоловічим), водночас було й найпоширенішим. Його модифікації відомі майже у всіх куточках античного світу, а також у більшості центральноєвропейських народів (кельтів, германців та ін.). Однак на півдні Східної Європи подібні плащі, скріплені фібулою, не поширилися. У сарматський час більш-менш масово вони використовувалися тільки в античних центрах Північного Причорномор'я, де такий плащ часто вдягався поверх традиційного причерноморсько-варварського вбрання - куртки чи каптана, і був частиною чоловічого парадного туалету. Конструктивно причорноморські плащі нічим не відрізнялися від римських і були представлені тими ж типами, що й у Римській імперії - сагумом, полудаментумом і лацерною.

"Фібульний" одяг другого типу складали різноманітні плаття типу давньогрецьких хітонів, які застібалися, крім фібул, простими дротяними шпильками, різними пряжками, щиро прикрашеними медальйонами тощо. Хітони були поширені не так широко: у доримский період їх масово використовували греки, а також фракійські та іллірійські племена. Причому, якщо в Греції описане вбрання носили і чоловіки, і жінки, то у варварів це плаття було винятково елементом жіночого костюму. У перші століття н.е. популярність хітонів зросла: як вид жіночого одягу вони широко увійшли до побуту різноетнічного населення дунайських провінцій Римської імперії. За доби Великого переселення народів, ставши невід'ємною частиною жіночого костюма багатьох германських племен, хітон потрапив на значні території Європи, де, ймовірно, продовжував існувати і у ранньому середньовіччі. Як різновид хітона іноді реконструюють і одяг гото-аланского населення Південного берега Криму VI-VII ст. н.е. Однак існування такого вбрання на півдні Східної Європи в сарматський час поки не підтверджується. "Фібульні" модифікації хітонів у цей час невідомі навіть в античних центрах Північного Причорномор'я.

Третій тип "фібульного" одягу - верхнє шите розстібне плаття у вигляді куртки чи каптана, поли якого запахувались на грудях і скріплювались однією чи декількома фібулами. Це вбрання спочатку не передбачало застосування фібули чи будь-якої іншої металевої застібки: його підперізували на талії поясом, залишаючи відкритою частину грудей. У такому виді розстібний одяг використовували багато кочових народів, й у тому числі скіфи, що населяли причорноморські степи в VII-IV ст. до н.е. У сарматський період мешканці півдня Східної Європи (у першу чергу, пізні скіфи й сармати), перейнявши у своїх західних сусідів модну застібку, сталі сколювати нею комір свого верхнього плаття. Однак цей спосіб скріплення одягу так і не став обов'язковим: навіть у період найбільшої популярності (у II-III ст. н.е.) фібули не зустрічаються в могилах частіше, ніж при кожному третьому-п'ятому похованні. Варто також підкреслити, що звичайне на півдні Східної Європи "фібульне" плаття третього типу в центральній і західній частинах континенту не поширилось.

Перелічені типи одягу - основна, але аж ніяк не єдина, царина застосування фібули. Ці застібки використовувалися, наприклад, для прикрашання складних головних уборів та як деталі витончених поясних ременів. Поодинокі знахідки фібул біля ніг у дитячих похованнях дозволяють припустити їхнє застосування і як застібки м'якого взуття (можливо, винятково дитячого). Припущення про використання фібул для скріплення прямовисно розрізаного коміру нерозстібного натільного вбрання типу сорочки, очевидно, варто виключити: найпопулярніші у причорноморських варварів великі й масивні застібки (середньолатенські, лучкові, сильно профільовані та ін.) явно призначалися для скріплення більш грубого і важкого одягу, ніж натільний.

Основні конструктивні особливості металевої застібки-фібули визначалися її роллю в костюмі. Вибір матеріалу залежав як від функціональних якостей (ковкості, пластичності і т.п.), так і від заможності замовника: застосовувалися залізо, срібло, золото, але найчастіше - різні мідні сплави, особливо латунь. Нечисленність металографічних аналізів поки не дозволяє простежити закономірності у територіальному розподілі фібул, виготовлених з різних матеріалів, і тим більше ідентифікувати їх з певними виробничими центрами. Зі значною долею впевненості можна говорити лише про перевагу латунних застібок на нижньодонських городищах, в той час як, наприклад, у Криму відомі і бронзові екземпляри, а в Заволжі і Південному Приураллі рецептура фібульного матеріалу взагалі надзвичайно різноманітна.

Давні майстри виготовляли фібули двома основними способами: литтям і куванням. Залишки виробництва першого типу у вигляді уламків форм, незакінчених виробів і їхніх моделей широко відомі в римських провінціях, однак абсолютно не зустрічаються на півдні Східної Європи. І це не дивно. Очевидно, всі місцеві північнопричорноморські фібули були кованими. Їх виготовлення не вимагало складного додаткового устаткування, а заготовки для них у вигляді брусків металу і шматочків дроту не можна відрізнити від заготовок інших дрібних побутових предметів. Саме тому точні центри виробництва причорноморських фібул (конкретні пам'ятки) залишаються нам невідомими. Єдиний виняток - Танаїс, де виявлені незакінчені застібки.

РОЗДІЛ 3. КЛАСИФІКАЦІЯ І ДАТУВАННЯ ФІБУЛ ПІВДНЯ СХІДНОЇ ЄВРОПИ II СТ. ДО Н.Э. - III СТ. Н.Э.

Класифікація фібул - одне з найскладніших завдань археології. Головна причина цього - численність цих виробів і величезне розмаїття їх форм. Будь-яке узагальнення настільки складного матеріалу зітнеться зі значними труднощами й, у першу чергу, з необхідністю вироблення чітких принципів, що дозволяють розбити всі знахідки на окремі групи. Такі принципи наочно продемонстровані в типологічних схемах О. Альмгрена і А.К. Амброза. Перший при створенні своєї системи спирався на територіальне членування знахідок, другий - на хронологічне. У запропонованій нами класифікації фібул півдня Східної Європи II ст. до н.е. - III ст. н.е. поєднані обидва ці принципи: весь фібульний масив послідовно поділений на групи, серії та варіанти, де група - сукупність речей, що характеризуються загальними зовнішніми ознаками, серія - більш дрібний підрозділ знахідок у рамках групи за індивідуальними конструктивними особливостями, що підкреслюються компактним територіальним розподілом, варіант - обмежене число схожих виробів, що існували протягом одного хронологічного періоду. Таким чином, виділені варіанти відбивають послідовну зміну форм речей у часі, а серії - їхні територіальні та конструктивні особливості. Крім того, у ряді випадків, слідом за сучасними західними дослідниками, у класифікацію вводиться допоміжна типологічна ланка - форма, що не несе в собі спеціального змістового навантаження, але є необхідною для докладного опису багатьох предметів.

Загальний типологічний аналіз фібул півдня Східної Європи II ст. до н.е. - III ст. н.е. дозволяє розділити їх на 17 груп. Це фібули з вільною ніжкою ранньолатенської схеми (група 1), фібули з скріпленою ніжкою середньолатенської схеми (група 2), воїнські фібули із суцільним приймачем (група 3), лучкові підв'язні фібули (група 4), дужкові фібули з двома голками (група 5), мініатюрні фібули з опуклою спинкою і суцільним приймачем (група 6), смичкові фібули (група 7), фібули із завитком на кінці суцільного приймача (група 8), фібули з кнопкою на кінці суцільного приймача (група 9), сильно профільовані фібули з намистинами на дужці (група 10), т. зв. "гібридні" фібули, що поєднують у собі ознаки декількох груп (група 11), провінційні сильно профільовані фібули з розширеною голівкою (група 12), шарнірні дугасті фібули (група 13), брошки з двома голками (група 14), брошки з застібкою-фібулою (група 15), брошки з шарніром із двох стійок (група 16), фібули рідких на півдні Східної Європи західних типів (група 17). Зіставлення результатів картографування і стратиграфических спостережень, а також аналіз поєднання фібул у закритих комплексах дозволили запропонувати для більшості цих груп дрібніший розподіл (серії і варіанти) і вказати для них вузькі дати. фібула територія центр виробництво

Вивчення поєднання фібул різних типів у закритих комплексах також дало можливість виділити шість етапів використання цих застібок на півдні Східної Європи в сарматський час. На першому етапі (друга половина II - I ст. до н.е.) існували фібули ранньо- і середньолатенських схем, а також двоголкові брошки (але останні продовжували використовуватися і пізніше). На другому етапі (кінець I ст. до н.е. - перша половина I ст. н.е.) застосовувалися воїнські і лучкові фібули варіанта 1 (І, ІІ й ІV серій); лише зрідка в цей час зустрічаються двоголкові і перші складні (тобто такі, що складалися з пластівчастого щитка, прикріпленого до спинки дужковой фібули) брошки. Надзвичайно різноманітними є прикраси третього етапу (друга половина I - початок II ст. н.е.): серед них - фібули лучкові варіанта 2 (І, ІІ й ІV серій), мініатюрні з опуклою спинкою, із кнопкою (варіанта 1) і з завитком (I серії) на кінці приймача, дужкові з двома голками, пружинні фібули-брошки, а також провінційно-римські шарнірні дугасті фібули типу "Авцисса" і брошки з шарніром із двох стійок з наскрізним залізним стрижнем на щитку, фігурні рельєфні і напіврельєфні гладкі. Провідні типи застібок четвертого етапу (перша половина і середина II ст. н.е.) - фібули лучкові варіанта 3 (І й ІІ серій), із кнопкою (варіанта 2) і з завитком (I-ІІ серій) на кінці приймача, сильно профільовані з намистинами на дужці (І-ІIІ серій), смичкові, а також провінційно-римські сильно профільовані застібки з розширеною голівкою (одночленні зразки), шарнірні дугасті (рельєфні, емалеві і окремі "Авцисси") і нечисленні брошки (рівнокінцеві та фігурні напіврельєфні), прикрашені кольоровою емаллю. Застібки п'ятого етапу (друга половина ІІ - перша половина ІІІ ст. н.е.) - одноманітні: майже половину з них складають лучкові зразки I серії варіанта 4, серед виробів інших типів - фібули лучкові ІІ серії, смичкові, сильно профільовані з намистинами на дужці ІІ серії, колінчасті з завитком на кінці приймача (ІІ серії, форми 2), а також сильно профільовані з розширеною голівкою (двочленні зразки) і шарнірні брошки складних і геометричних форм, прикрашені різнобарвною емаллю. Тотальний розгром більшості північнопричорноморських виробничих центрів у середині III ст. н.е. привів до припинення випуску і виходу з ужитку майже всіх типів речей, що використовувалися раніше. Серед них - і практично всі різновиди фібул. Як наслідок, на шостому етапі (друга половина ІІІ ст. н.е.) використовувалися, по суті, тільки лучкові застібки III серії. Лише зрідка разом з ними зустрічаються колінчаті фібули з завитком на кінці приймача (у Південному Приураллі), а також лучкові II серії і смичкові (у Передгірному Криму).

РОЗДІЛ 4. ВИРОБНИЦТВО І ПОШИРЕННЯ ФІБУЛ НА ПІВДНІ СХІДНОЇ ЄВРОПИ В САРМАТСЬКИЙ ЧАС

Картографування усіх відомих на сьогоднішній день знахідок фібул II ст. до н.е. - III ст. н.е. на півдні Східної Європи виявляє декілька районів їхньої найбільшої концентрації: у ранньосарматський час - це, насамперед, пізньоскіфські пам'ятки Нижнього Дніпра і Криму, у середньо- і пізньосарматський - Передгірний Крим, Боспор і нижньодонські городища. Картина набуває більшої різкості при окремому аналізі кожної серії і групи застібок. Кожна з них має основну область (або області) свого поширення і більш-менш чітко виражену периферію. Часто спостерігається збіг районів високої концентрації знахідок відразу декількох фібульних груп, що часто супроводжується наявністю тут прикрас змішаного типу (так званих "гібридних"). Деякі знахідки, навпаки, виявляються територіально відокремленими і не знаходять собі аналогій за межами свого ареалу. Ці факти є важливим аргументом на користь ототожнення названих місць із давніми центрами фібульного виробництва, а відсутність інших джерел інформації робить їх визначальними в рішенні питання, що нас цікавить. При цьому встановлення точного місцезнаходження давніх майстерень (конкретних пам'яток) залишається, однак, неможливим без археологічного свідчення їх залишків і виявлення напівфабрикатів вироблених там речей. І все ж таки, навіть сама загальна характеристика районів виробництва фібул і визначення ринків їхнього збуту дозволяє не тільки простежити внутрішні і, почасти, зовнішні економічні зв'язки півдня Східної Європи в сарматський час, але і зробити, у зв'язку з цим, важливі історичні висновки.

Виявлення основних виробничих центрів, а також зіставлення виробленої в них продукції і ринків збуту дозволили визначити існування на півдні Східної Європи у II ст. до н.е. - III ст. н.е. стабільних економічних зв'язків. Так, на ранньому етапі (у другій половині II ст. до н.е. - першій половині I ст. н.е.), протягом майже 200 років сіраки Кубані тісно контактували з греками Боспору, а сармати волго-донських і причорноморських степів - з пізніми скіфами Нижнього Дніпра і Криму. Ці взаємини залишалися незмінними аж до потужного переміщення племен у середині I ст. н.е., що цілком змінило стару етно-політичну карту регіону. Після цих міграцій, аж до середини III ст. н.е., головним контрагентом великого сарматського світу стають мешканці нижньодонських городищ, а населення Передгірного Криму починає ввозити застібки з Європейської частини Боспору та інших античних центрів, і лише наприкінці II ст. н.е. воно спромоглося витіснити (ще й не повністю) імпортні застібки продукцією власного виробництва.

З другої половини I ст. н.е. на південь Східної Європи починають масово завозитися провінційно-римські товари (і в тому числі фібули), провідну роль у перерозподілі яких протягом 200 років незмінно відігравали боспорські міста. Після окупації римлянами Дакії (108 ст. н.е.) провінційні застібки проникають у регіон і через Північно-Західне Причорномор'я, однак цей напрямок у торгівлі між Римською імперією і східними територіями великого значення не мав.

Бурхливі події середини III ст. н.е. повністю зруйнували традиційні економічні зв'язки півдня Східної Європи з іншими областями і перервали його внутрішній розвиток. Освоєння Північного Причорномор'я носіями черняхівської культури, що наслідувало цим подіям, не тільки привнесло до регіону моду на центральноєвропейські типи застібок, але й започаткувало нову - пізньоантичну - добу.

ВИСНОВКИ

У пропонованій роботі, метою якої було всебічне вивчення історико-археологічного контексту фібул на півдні Східної Європи, зроблено спробу вирішити такі завдання: складання якомога повної збірки фібул II ст. до н.е. - III ст. н.е., знайдених у регіоні; здійснення аналізу існуючих класифікаційних схем і їх уточнення; встановлення території поширення окремих типів застібок і виділення локальних форм, типових для конкретних регіонів; визначення часу побутування окремих типів фібул і розробки їхньої періодизації; виявлення давніх центрів фібульного виробництва і зіставлення виготовленої в них продукції.

У роботі максимально використані всі опубліковані і неопубліковані фібульні знахідки із сарматських курганних поховань східноєвропейських степів і ґрунтових могильників варварського населення Криму, Нижнього Дніпра і Нижнього Дону, а також залучені всі доступні матеріали із суміжних територій (Середнього Подніпров'я, античних центрів Північного Причорномор'я, Північного Кавказу, лісостеповий і лісовий зон Південного Уралу) і випадкові знахідки (усього більш 6000 экз.).

У результаті картографування і аналізу археологічного контексту кожної з них була запропонована нова класифікаційна схема цих виробів, у якій усі предмети були послідовно поділені на групи, серії і варіанти. Уточнені датування відомих типів фібул. Дана схема врахувала все видове розмаїття фібул півдня Східної Європи й охопила навіть рідкісні форми, що не входили до жодної з класифікацій.

Вивчення поєднання фібул різних типів у закритих комплексах дало можливість також виділити шість етапів використання застібок на півдні Східної Європи в сарматський час; послідовне застосування методу картографування - виділити фібульні форми, типові для населення окремих територій і намітити центри їх виробництва; аналіз цих центрів, зіставлення виробленої в них продукції і ринків її збуту - обґрунтувати існування стабільних економічних зв'язків і відтворити загальну картину історичного розвитку півдня Східної Європи в II ст. до н.е. - III ст. н.е.

Тотальний розгром більшості північнопричорноморських виробничих центрів, зчинений готами в середині III ст. н.е., привів до повного занепаду всю економіку регіону і спричинив різкий вихід із вжитку майже всіх типів речей, що існували раніше.

Таким чином, у роботі отримано повну і системну картину розвитку металевих застібок-фібул, знайдених у пам'ятках сарматського часу півдня Східної Європи. Отримані результати істотно поповнюють наші знання про сарматську культуру і культури сусідніх народів, і внаслідок цього вносять вагомий внесок у дослідження історії півдня Східної Європи ІІ ст. до н.е. - ІІІ ст. н.е.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті,опубликовані у фахових виданнях:

Кропотов В.В. Фибулы из могильников Дружное и Нейзац / В.В. Кропотов // Археологические вести. - 2001. - Вып.8. - С.175-187.

Кропотов В.В. Імпортна червонолакова кераміка південномалоазійської групи в Криму / В.В. Кропотов // Археологія. - 2001. - №1. - С.90-95.

Кропотов В.В. Сарматське поховання на поселенні Лиса Гора / В.В. Кропотов // Археологія. - 2004. - №4. - С.89-93.

Кропотов В.В. Курган с "коллективным погребением" у с. Кринички (по материалам работ 1957 г.) / В.В. Кропотов, А.М. Лесков // Культура народов Причерноморья. - 2006. - Вып.84. - С.25-39.

Кропотов В.В. Фибулы юга Восточной Европы II в. до н.э. - III в. н.э. как объект археологических исследований / В.В. Кропотов // Культура народов Причерноморья. - 2008. - Вып.125. - С.55-61.

Кропотов В.В. Конструктивные и технологические характеристики северопричерноморских фибул II в. до н.э. - III в. н.э. / В.В. Кропотов // Культура народов Причерноморья. - 2008. - Вып.129. - С.116-120.

Статьи в других научных изданиях и материалы конференций:

Кропотов В.В. Переселение сарматов в Крым на рубеже I-II вв. н.э. / В.В. Кропотов // Античная цивилизация и варварский мир. Материалы 7-го археологического семинара. - Краснодар, 2000. - С.46-50.

Кропотов В.В. Погребение с фибулой среднелатенской схемы из могильника Нейзац / В.В. Кропотов // Бахчисарайский историко-археологический сборник. - 2001. - Вып.2. - С.182-189.

Кропотов В.В. Предгорный Крым во второй половине III в. н.э. (по материалам могильников Дружное и Нейзац) / В.В. Кропотов // Античная цивилизация и варварский мир. Материалы 8-го археологического семинара. - Краснодар, 2002. - С.78-80.

Кропотов В.В. Фибулы некрополя Неаполя Скифского из раскопок В.П. Бабенчикова 1947-1948 гг. / В.В. Кропотов // Від Кіммерії до Сарматії. 60 років Відділу скіфо-сарматської археології. - К., 2004. - С.40-42.

АНОТАЦІЇ

Кропотов В.В. Фібули півдня Східної Європи II ст. до н.е. - III ст. н.е. (типологія, періодизація та розповсюдження). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.04 - археологія. Інститут археології НАН України, Київ, 2008.

Дисертацію присвячено розгляду величезного масиву фібул півдня Східної Європи II ст. до н.е. - III ст. н.е., який було знайдено під час археологічних досліджень 60 - 90-х рр. ХХ ст., здійснених на високому науковому рівні, а також фібульного матеріалу з попередних розкопок (усього понад 6000 екз.).

У роботі систематизовано знання про функції металевих застібок-фібул у костюмі стародавнього населення Європи, їхні конструктивні ознаки, матеріали та способи виробництва, а також запропоновано нову класіфікацію, за якою усі знахідки послідовно розподілено на групи, серії та варіанти, поточнено час існування окремих фібульних форм і виділено шість хронологічних етапів використання ціх речей.

Визначення районів масової концентрації фібул окремих типів і виявлення центрів їх виробництва та ринків збуту дозволили обґрунтувати основні напрямки стародавніх торгівельно-економічних зв'язків і отримати загальну картину історичного розвитку півдня Східної Європи у сарматський час.

Ключові слова: фібула, південь Східної Європи, сарматський час, типологія, періодизація, розповсюдження.

Кропотов В.В. Фибулы юга Восточной Европы II в. до н.э. - III в. н.э. (типология, периодизация и распространение). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.04 - археология. Институт археологии НАН Украины, Киев, 2008.

В диссертации впервые сведен воедино и всесторонне осмыслен огромный массив фибул юга Восточной Европы II в. до н.э. - III в. н.э., полученный в результате хорошо документированных археологических исследований 60 - 90-х гг. ХХ в., а также привлечен фибульный материал из старых раскопок (всего более 6000 экз.).

В работе систематизированы знания о роли металлических застежек-фибул в костюме древнего населения Европы, их конструктивных особенностях, материале и способах производства, а также предложена новая классификация фибул сарматского времени юга Восточной Европы, в которой все находки последовательно поделены на группы, серии и варианты, уточнено время бытования отдельных фибульных форм и выделено шесть хронологических этапов использования этих изделий.

Выявление районов массового скопления фибул различных типов и определение центров их производства и рынков сбыта позволили наметить основные направления древних торгово-экономических связей и восстановить общую картину исторического развития юга Восточной Европы в сарматское время.

Ключевые слова: фибула, юг Восточной Европы, сарматское время, типология, периодизация, распространение.

Kropotov V.V. Fibulaes of the South of Eastern Europe of the II-d century B.C. - III-d century A.D. (typology, periodization, distribution). - Manuscript.

The Thesis for a candidate degree in speciality 07.00.04 - archaeology. - Institute of Archaeology of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2008.

The Thesis deals with the problem of systematization of great massif of fibulaes originating from the South of Eastern Europe of the II-d century B.C. - III-d century A.D., which had been collected by well documented archaeological researches during 1960-1990-s years, and former excavations (in total more than 6000 things).

Formal statistic and comparative typological methods have been used, that has allowed to characterize considerable material on the basis of external signs. Cartographic and comparative methods have helped to specify area of distribution of separate fibulae types and to define characteristic forms, which had been inherent to certain archaeological cultures. Correlation analysis has allowed to reveal regularities of joint finding of different fibulae types and their chronological groups. Using a retrospective method had made it possible to construct evolutional series of all fibulae forms.

Historiographic survey of problem in question has been made. Information about functional role of metal fasteners-fibulaes in clothes of the ancient European population, their main design features, materials and modes of production are systematized.

The new classification scheme for fibulaes found on the South of Eastern Europe of the II-d century B.C. - III-d century A.D. have been suggested. The whole of considered fibula massif has been divided into 17 groups, in which fibulae forms constitute some series and variants.

Six chronological stage of using metal fibulaes on the South of Eastern Europe of the Sarmatian age have been identified.

Some regions of fibula types compactness have been established. Fibulae manufacturing centers and their export markets have been found out. Main directions of ancient trade and economic communications have been elucidated. As result general view of historic development of the South of Eastern Europe in Sarmatian age has been compiled.

Key words: fibulae, South of Eastern Europe, Sarmatian age, typology, periodization, distribution.

Размещено на Allbest.ru