Російсько-німецькі відносини у 90-ті роки ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

РОСІЙСЬКО-НІМЕЦЬКІ ВІДНОСИНИ У 90-ті РОКИ ХХ СТОЛІТТЯ

Шилова Світлана Олександрівна

УДК 327 (470+571):(430)

Спеціальність 07.00.02 - всесвітня історія

Донецьк-2008

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі всесвітньої історії Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

Леонтьєва Лариса Євгенівна,

доцент кафедри всесвітньої історії

Донецького національного університету

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Кудряченко Андрій Іванович

директор Інституту європейських

досліджень НАН України.

доктор історичних наук, професор

Васильчук Володимир Миколайович

завідувач аспірантури

Київського національного лінгвістичного університету

Захист відбудеться «10» грудня 2008 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.02 у Донецькому національному університеті за адресою: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24, ІІ навч.корпус, ауд. 38.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Донецького національного університету (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розіслано « 7 » листопада 2008 року

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради Крапівін О.В.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

російський німецький відносини

Актуальність теми дослідження. Росія й Німеччина - дві найбільші держави Європи. Взаємовідносини між ними мають велике значення не тільки для міжнародного історичного процесу, але й для сучасної Європи. Не одну сотню років дві країни об'єднували міцні політичні, торгово-економічні й культурні зв'язки. Взаємопроникнення культур і цінностей не втрачалося навіть під час воєнних дій. З волі історії Росія й Німеччина в ХХ столітті були суперниками в трьох світових війнах (третя - «холодна війна»), що наклало важкий відбиток на їхні відносини. Об'єднання Німеччини й початок розпаду Радянського Союзу на межі 1989-1990 років спричинили новий поворот у перебігу історичного процесу. Німецька єдність була зумовлена рядом внутрішніх і зовнішніх причин, а саме: соціально-політичною кризою в НДР 1989 року, посиленням зв'язків між Східною й Західною Німеччинами в усіх галузях і сферах, а також корінними змінами в системі міждержавного співробітництва в усьому світі, зокрема, з СРСР. Об'єднання Німеччини стало складовою частиною перетворення як сучасного світу, так і розвитку європейського інтеграційного процесу, воно спричинило зміну геополітичної й геостратегічної обстановки в Європі і стало істотним елементом нового етапу російсько-німецьких відносин у 90-ті роки ХХ століття.

Подальша динаміка співпраці між Російською Федерацією й Федеративною Республікою Німеччиною в досліджуваний період відзначена формуванням різнопланового партнерства. По суті, вихідні позиції внутрішнього становища обох країн не були рівними, у результаті чого виник ряд проблем у розвитку партнерства Росії й Німеччини, зокрема, проблема різновекторного спрямування інтересів, цілей і політичних уподобань (гальмування російської економіки, розширення НАТО на Схід, демографічна криза обох країн). Але, разом із тим, об'єднана ФРН постала перед проблемою поступової трансформації східних земель і приєднання їх до єдиного господарського комплексу Федеративної Республіки. У свою чергу суспільство СРСР/Росії потребувало докорінних економічних і суспільних реформ. Фактично, у 90-х роках ХХ століття Росія й Німеччина, включені в становлення й розвиток політичного, соціально-економічного й культурного інтеграційного процесу, одночасно вживали заходів для збереження й розвитку взаємного партнерства, але при цьому уникали остаточного формування єдиної геополітичної осі «Москва - Берлін», розглядаючи тільки цілісний європейський простір. Початок ХХІ століття й розвиток нового співробітництва між досліджуваними країнами поставив особливо гостро необхідність принципового вирішення цього питання.

Зовнішня й внутрішня сфери кожної з досліджуваних держав значно впливають на розвиток сучасного світу, зокрема, на побудову європейської консенсуальної політики. Аналіз їхніх відносин дослідниками, які безпосередньо не включені в творення російсько-німецької міждержавної історії, тобто погляд із боку, дозволяє, на нашу думку, підвищити рівень об'єктивності аналізу. Окрім того, досвід вивчення російсько-німецьких відносин видається надзвичайно актуальним і для України, оскільки може бути корисним для створення в ній моделі розвитку, прийнятої у країнах Східної Європи.

Актуальність досліджуваної проблеми зумовлена також недостатньою вивченістю окремих її аспектів, зокрема, культурних взаємозв'язків Росії й Німеччини. Отже, російсько-німецькі відносини в 90-ті роки ХХ століття потребують докладного дослідження й наукового аналізу, виходячи з того, що із часом оцінка подій змінюється й потребує переосмислення й подання нового бачення історичного процесу.

Зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою теми «Історія соціального й національно-визвольного руху країн Європи й Америки у ХVII-ХХ столітті» (№ держреєстрації 01.86.0U099079) кафедри всесвітньої історії історичного факультету Донецького національного університету.

Мета й завдання дослідження - на основі комплексного аналізу досягнень історіографії, архівних матеріалів і періодики дослідити російсько-німецькі відносини в 90-х роках ХХ століття.

Для досягнення поставленої мети в дисертаційному досліджені передбачається вирішити такі завдання: 1) визначити характер російсько-німецьких відносин у європейській політиці наприкінці 1980-х - на початку 1990-х років ХХ століття; 2) проаналізувати, виявити причини й передумови соціально-політичних процесів у Східній Німеччині напередодні її аншлюсу до ФРН; 3) розглянути становлення радянсько-німецького політичного діалогу в передоб'єднавчий період у Німеччині; 4) дослідити процес об'єднання Німеччини і його наслідки для самої ФРН, для Росії, а також для європейської політики й міжнародного співтовариства; 5) проаналізувати причини розпаду та змін у СРСР; 6) визначити стратегію взаємовідносин Росії й Німеччини в умовах формування єдиного європейського простору; 7) вивчити й виявити російсько-німецькі зв'язки в галузі торгово-економічного партнерства; 8) простежити культурні взаємозв'язки Російської Федерації й Федеративної Республіки Німеччини в останньому десятилітті ХХ століття.

Об'єкт дослідження - взаємовідносини між Росією й Німеччиною у 90-ті роки ХХ століття, а саме стратегія зовнішньополітичного, торгово-економічного й культурного співробітництва двох країн.

Предмет дослідження - характер і причини становлення російсько-німецьких відносин у 90-ті роки ХХ століття й визначення їхніх основних напрямків, форм, методів і змісту самого партнерства.

Хронологічні рамки дослідження визначені відповідно до поставленої мети й завдань дисертаційної роботи й охоплюють період 1990-х років ХХ століття. Нижня межа пов'язана з початком об'єднання Німеччини й поетапного налагодження зв'язків між Росією та Німеччиною, верхня - з остаточним формуванням основних рис російсько-німецької співпраці й партнерства в системі нових на той момент внутрішніх і міжнародних відносин. Хоча основа хронології закладена й обмежена в розгляді тільки 90-ми роками ХХ століття, але автор обережно торкається моментів минулого й майбутнього, що мають дуже важливе значення для викладу матеріалу.

Географічні межі дослідження охоплюють території Росії й Німеччини в їхніх сучасних кордонах, а також території періоду існування Радянського Союзу та двох німецьких держав (НДР і ФРН).

Методи дослідження. Теоретико-методологічна основа дисертації базується на загальнонаукових, історичних методах наукового пізнання, зокрема, були використані порівняльний, типологічний, історико-системний, кластерний і контент-аналіз, структурно-функціональний, хронологічний, ретроспективний, статистичний, прескриптивний і логічні методи тощо.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

· проведений всебічний комплексний аналіз стратегічного курсу політичної, економічної й культурної сфери взаємовідносин між Росією й Німеччиною в 1990-ті роки ХХ століття на основі не тільки історіографічних праць і публікацій, але й німецьких архівних документів; їм дається більш повна об'єктивна характеристика й оцінка;

· вперше на підставі історичного аналізу показані об'єктивні причини розвитку російсько-німецьких відносин в умовах суперечливості й кардинальних геополітичних змін, всебічно досліджено характер і особливості нормативно-договірної бази співробітництва між Росією й Німеччиною, також показана значимість і проаналізовані нові довгострокові угоди, що мають серйозну правову основу для подальшого розвитку досліджуваних держав;

· з'ясовано маловивчені аспекти культурних відносин Російської Федерації й Федеративної Республіки Німеччини в досліджуваний період;

· вперше проаналізовані основні результати російсько-німецького співробітництва в 90-ті роки ХХ ст., на підставі чого пропонується використання їх інтеграційного досвіду для України.

Науково-теоретичне й практичне значення одержаних результатів. Фактичний матеріал, висновки й теоретичні положення дисертації можуть бути використані в науковій і практичній розробці проблем світового співробітництва, підготовці спеціальних і узагальнюючих досліджень, у методичних і лекційних розробках вищих спеціалізованих навчальних закладів, при розробці концепції сучасних міжнародних зв'язків нашої держави. Запропоноване дисертаційне дослідження побудоване на об'єктивному аналізі політичних явищ, подій, перспектив і може бути використане для подальшого вивчення російсько-німецьких відносин у сучасності.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею. Всі принципові положення й ідеї наукового дослідження належать особисто здобувачу. Головні результати викладені в публікаціях автора загальним обсягом понад 5,2 друкованих аркушів, які опубліковані у фахових виданнях ВАК України та інших збірниках наукових праць.

Апробація результатів дослідження. Наукові висновки й практичні рекомендації дисертаційного дослідження представлені автором у вигляді доповідей та публікацій на різних міжнародних науково-практичних конференціях, основні аспекти й напрямки, результати й висновки яких висвітлені на: науковій конференції Донецького національного університету за підсумками науково-дослідної роботи за період 2003-2004 рр. (секція історичних наук), 15 березня 2005 р. м. Донецьк; XIX Міжнародній науково-практичній конференції 24 травня 2006 р. «Роль науки, релігії й суспільства у формуванні моральної особистості» м. Донецьк; II Міжнародній науково-практичній конференції 01-14 лютого 2007 р. «Сучасні наукові досягнення-2007» м. Дніпропетровськ; II Міжнародній науково-практичній конференції 16-31 травня 2007 р. «Європейська наука ХХІ століття - 2007» м. Дніпропетровськ; Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції 30 березня 2007 р., присвяченій 75-ій річниці Донецької області, «Стратегія інноваційного розвитку системи географічного утворення України в ХХ століття» м. Донецьк; ХIV Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів і молодих учених «Ломоносов» 11-14 квітня 2007 р. (підсекція «Загальна історія середніх століть, нового й новітнього часу») м. Москва (Росія); ХХ Міжнародній науково-практичній конференції 18 травня 2007 р. «Роль науки, релігії й суспільства у формуванні моральної особистості» м. Донецьк; Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених 15 лютого 2007 р. «Шевченківська весна - 2007»; Міжнародній науково-практичній конференції 15-31 липня 2007 р. «Dynamika naukowych badan - 2007» («Динаміка наукових досліджень - 2007») м. Пшемисль (Польща); Міжнародній науково-практичній конференції 16-31 серпня 2007 р. «Nauka: teoria i praktika-2007» («Наука: теорія й практика - 2007») м. Пшемисль (Польща); ХХІІ Міжнародній науково-практичній конференції 30 листопада 2007 р. «Роль науки, релігії й суспільства у формуванні моральної особистості» м. Донецьк; Міжнародній науково-практичній конференції 10-16 липня 2008 р. «Динаміка наукових досліджень-2008» м. Софія (Болгарія).

Публікації. Основні положення й результати дисертаційного дослідження викладені в 7 статтях, надрукованих у провідних фахових виданнях ВАК України.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається із вступу, трьох розділів, дев'яти підрозділів, висновків, посилань, списку джерел і літератури (більш 350 назв), додатків (18). Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 253 сторінки, з них основного тексту - 164 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, визначено його хронологічні та географічні межі, аргументовано й висвітлено наукову новизну й практичну значимість дисертаційної роботи, а також представлено апробацію результатів дослідження.

Перший розділ „Джерельна база, історіографія проблеми та теоретико-методологічні засади дослідження” складається із трьох підрозділів, у яких охарактеризовано джерела, теоретичні концепції й стан наукової розробки теми, а також сформульовано основні методологічні принципи збирання й аналізу матеріалів.

У першому підрозділі „Джерельна база дослідження” здійснена наукова класифікація документів, які становлять основу дисертаційного дослідження стосовно прийнятого принципового розподілу.

До першої групи належать законодавчі й нормативно-правові акти Росії (СРСР) і Німеччини (НДР і ФРН) Конституция РФ (принята 12.12.1993 г.) / Госдума РФ. - Офиц. изд.- М.: Юр. лит-ра, 2005. - 34 с.; Grundgesetz fьr die Bundesrepublik Deutschland vom 23. Mai 1949 / Bundesgesetzblatt 1949, S.2-6.; Die Verfassung der Deutschen Demokratischen Republik vom 7 Oktober 1949/ Gesetzblatt der DDR, 1949. - S.5-16.; Конституция ФРГ: по сост. на 16 июля 1998 г. сб. норм. док. зарубежных государств / сост. проф. В.В.Маклаков. - 4-е изд., перераб. и доп. - М.: Волтерс Клувер, 2003. - 484 с. , міжнародні договори, офіційні документи міжнародних організацій і документи архівів та МЗС РФ і ФРН. Визначити хронологію становлення російсько-німецького партнерства авторові вдалося за допомогою документів офіційного походження Vertrag zwischen der Bundesrepublik Deutschland und der Union der Sozialistischen Sowjetrepubliken "Moskauer Vertrag" vom 12. August 1970/ Bundesgesetzblatt 1972 II, S.354-356.; Vertrag ьber die Grundlagen der Beziehungen zwischen der Bundesrepublik Deutschland und der Deutschen Demokratischen Republik ["Grundlagenvertrag"] vom 21. Dezember 1972/ Bulletin des Presse- und Informationsamtes der Bundesregierung vom 8. November 1972, Nr. 155, S.1842-1844.; Gesetz zum Beitritt der Bundesrepublik Deutschland zur Charta der Vereinten Nationen vom 6. Juni 1973/ Bundesgesetzblatt. -1973, II, S. 430.; Schlussakte der Konferenz ьber Sicherheit und Zusammenarbeit in Europa in Helsinki vom 1. August 1975 ("KSZE-Schlussakte"), Auszьge/ Bulletin des Presse - und Informationsamtes der Bundesregierung vom 15 August 1975, Nr. 102, S.967-990.; Совместное советско-западногерманское соглашение от 13 июня 1989 года / Визит Генерального секретаря ЦК КПСС, Председателя Верховного Совета СССР М. С. Горбачева в ФРГ, 12-15 июня 1989г. Документы и Материалы. - Офиц. изд-во. - М.: Политиздат, 1989. - С.31-40., які закріплюють відносини СРСР і ФРН за всіма напрямками.

Основу для вивчення громадських рухів і документального відображення соціально-політичних умов у Східній Німеччині створили матеріали архіву громадського руху в м. Лейпцизі (Німеччина), які допомогли детально ознайомитися із хронікою дій опозиційного руху в досягненні німецького об'єднання. Також у роботі були використані програми громадських рухів східнонімецької інтелігенції «Демократія сьогодні», «За відмову від практики й принципів відмежування», «Демократичний прорив», «Ініціатива за мир і права людини», вони дали можливість простежити подальшу участь об'єднань громадян у розвитку подій восени 1989 року.

Важливим джерелом цієї групи є витяг із промови федерального канцлера Г.Коля 28 листопада 1989 року в бундестазі - «Програма з десяти пунктів із подолання розколу Німеччини і Європи» Zehn-Punkte-Programm zur Ьberwindung der Teilung Deutschlands und Europas. Rede von Bundeskanzler Helmut Kohl vor dem Deutschen Bundestag am 28. November 1989, Auszьge/ Verhandlungen des Deutschen Bundestages. 11. Wahlperiode. Stenographische Berichte. 177. Sitzung vom 28. 11. 1989, S. 13508-13514.. Програма визначає вирішення німецького питання в контексті загальноєвропейського розвитку й відносин «Схід-Захід», які фактично відкрили шлях для мирного й вільного існування в Європі.

Процес об'єднання Німеччини охопив ряд угод, укладених протягом 1990 року між ФРН, НДР і Радянським Союзом Gemeinsames Protokoll ьber Leitsдtze zum Vertrag ьber die Schaffung einer Wдhrungs-, Wirtschafts- und Sozialunion zwischen der Bundesrepublik Deutschland und der DDRepublik (Staatsvertrag) vom 18. Mai 1990/ Presse- und Informationsamt der Bundesregierung, Nr. 63 vom 18.5.1990.; Совместное правительственное заявление ГДР и ФРГ об урегулировании открытых имущественных вопросов (16-17.06.1990) / Офиц. изд. - Нойес Дойчланд, 1990. - С. 1-4.; Vertrag zwischen der Bundesrepublik Deutschland und der DDR ьber die Herstellung der Einheit Deutschlands vom 31. August 1990 (Einigungsvertrag), Auszug/ Bulletin des Presse- und Informationsamtes der Bundesregierung vom 6. September 1990, Nr. 104, S. 877-888 (Politisches Archiv des Auswдrtigen Amts, Vertragsarchiv).; Vertrag ьber die abschlieЯende Regelung in bezug auf Deutschland vom 12. September 1990 ("Zwei-plus-Vier-Vertrag")/ Bulletin des Presse- und Informationsamtes der Bundesregierung vom 14. September 1990, Nr. 109, S. 1153-1156.; Договор между СССР и ФРГ об условиях пребывания планомерного вывода советских войск с территории ФРГ (12.10.1990) / Сборник Международных договоров СССР и РФ. Выпуск ХLVII. - М., 1994. - С.80-108.; Договор о добрососедстве, партнерстве и сотрудничестве между СССР и ФРГ (9.11.1990) / Вестник МИД СССР. - 1990. - № 23 (81). - С. 14.; Договор между СССР и ФРГ о развитии широкомасштабного сотрудничества в области экономики, промышленности, науки и техники (09.11.1990) [Електронний ресурс] / Российский юрид. портал «ЮрЦентр». - Режим доступу: http://www.spbpravo.ru/abro.php?id=10568. Тексти цих угод були отримані з Німецького Документального Архіву (Deutsch Document Archiv) і мають безпосереднє значення у вирішенні не тільки німецького питання, але й подальшого розвитку довгострокового співробітництва вже Росії й Німеччини в 1990-ті рр. ХХ ст. Для розробки політичних і торгово-економічних питань розвитку російсько-німецьких зв'язків важливе значення мають офіційні документи, котрі започаткували новий етап у європейській інтеграційній політиці Договор о Европейском Союзе (Маастрихтский договор) /Действующее межд. право: сборник документов. - Москва, 1997. - Т.3 - С. 24.; Спільна заява президента РСФСР і канцлера ФРН (1991) / Правовий портал РФ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.businesspravo.ru.; Treaty of Amsterdam Amending the treaty on European Union, the treaties establishing the European communities and certain related acts/Official Journal European Union. November, 1997. S. 340.;. Динаміку розвитку культурної сфери співробітництва допомагають простежити зовнішньополітичні документи Соглашение между Российской Федерацией и Федеративной Республикой Германии о культурном сотрудничестве (16. декабря 1992) / Документы правительства Российской Федерации [Електронний ресурс]. - Режим доступу до документу: http://www.novostroy.ru/law/direct.php?num=2440843&id=101&sort=&type=gov.- Заголовок з екрану;

Друга за значенням група джерел поєднує довідкові документи й статистичні матеріали, які висвітлюють офіційну позицію російсько-німецького співробітництва, а також розкривають суть стратегії глав держав із питань політичних, торгово-економічних і культурних відносин. Інформаційна структура цієї групи визначає також перспективи співвідношення й розвитку міждержавних зв'язків між Росією й Німеччиною після її об'єднання Системная история международных отношений (1918-2003). События и документы: справочник / [сост. Богатуров А.Д.]. - М.: Моск. раб., 2000. - Том III. - 720 с.; Михаил Горбачев и германский вопрос: сб. документов (1986-1991) / сост., предисл. и примеч. А.А. Галкина, A.C. Черняева (Горбачев-Фонд). -- М.: Издательство «Весь Мир», 2006. -- 696 с.; Державний лад країн світу: довідник / [ред. Шаповал В. М. ]. - К.: УЦПС, 1999. - 320 с.; Staats- und Verwaltungsorganisation in Deutschland/ Hrsg. Bundesakademie fьr цffentliche Verwaltung. - Bonn, 1993.- S. 241.; Facts about Germany / Socieдts-Verlag, Frankfurt / Main, in collaboration with the German Federal Foreign Office, Berlin, 2006. - S. 184.; Germany (destination)/ Andrea Schulte-Peevers, Sarah Johnstone, Etain O'Carroll, Jeanne Oliver, Tom Parkinson, Nicola Williams, Berlin. 2004. S.- 816.; Западная Европа и Россия: экономические связи в 2000 году: ежегодный справочник / [отв. ред. д.и.н. Вачнадзе Г.]. - М.: "Бизнес-Пресс", 2001. - 258 с.; External and intra-European Union Тrade 1958-2005: statistical yearbook/ Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities, 2006. - P. 288; Связи с Россией. Экономика и связи с Россией 2003-2005 гг.: статистический справочник / [отв. ред. Вачнадзе Г.Н.]. - М.: ФГУП "ПИК ВИНИТИ", 2004. - 139 с..

Третя група охоплює партійні документи й періодичні матеріали (1985-2007 рр.). Аналіз політичних програм партій дозволив авторові з'ясувати позицію ЗМІ стосовно внутрішньополітичного устрою Росії й Німеччини, а також визначити спрямування зовнішньополітичних курсів обох країн. Матеріали періодичних видань містять нові інформаційні документи, дослідження й дискусії із численних методологічних питань, це російські: «Вісник Міністерства закордонних справ СРСР», «Оглядач», «Світ і політика», «Міжнародна економіка й міжнародні відносини», «Міжнародне життя», «Дипломатичний вісник РФ», «Вісник РАН»; українські: «Науковий вісник Дипломатичної Академії України», «Зовнішня торгівля»; та німецькі, а саме «Aus Politik und Zeitgeschichte», «ChaillotPap», «European Integration online Papers», «Frankfurter Rundschau», «Foreign affairs», «Focus», «Wirtschaftsdienst» та інші.

До четвертої групи джерел входить мемуарна література видатних державних і політичних діячів Росії й Німеччини й усі джерела особистого походження, зокрема, виступи, промови, послання провідних російських і німецьких політиків 1980-90-х рр. ХХ ст.: М.С.Горбачова, Б.М.Єльцина, Х.-Д.Геншера, Г.Коля, Г.Модрова, Е.А.Шеварднадзе, А.А.Громико, Є.М.Примакова та інших.

Важливих узагальнень вдалося досягти також завдяки використанню меморіальних архівних матеріалів політичних лідерів РФ і ФРН у період з 1985 до 2001 року, а саме даних Архіву «Горбачов - Фонду»; Інформаційного архіву Г.Коля Архив «Горбачев - Фонда» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.gorby.ru/.- Заголовок з екрану; Информационный архив Гельмута Коля [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.helmut-kohl.de/index2.html.- Заголовок з екрану..

П'ята група джерел - ряд кіно-, фото-, фонодокументів та електронні інформаційні ресурси. Будучи синергетичними за своїм характером і значенням, ці документи створюють широкі можливості для інтеграції знань про історію ФРН і РФ. Зокрема, це: Архів історичних відеодокументальних матеріалів, Kontraste Archiv, Фотодокументи - «Європа» - інформаційний путівник європейськими країнами» тощо. Основу цієї джерельної групи становлять численні електронні ресурси. Серед них найважливішими є: Інформаційний ресурс групи дослідників Новітньої історії Німеччини та Інформаційний ресурс Інституту загальної історії РАН та багато інших.

Загалом, добір джерел та їх залучення до нашого дослідження здійснювалися в межах реалізації поставлених у дисертації мети та завдань.

У другому підрозділі „Історіографія проблеми” розглянуто ступінь наукової розробки проблеми, виявлено причини наукового інтересу дослідників до трансформації російсько-німецького співробітництва в 1990-ті рр. ХХ століття. Виділені основні етапи розробки досліджуваної проблеми, проаналізовані ключові роботи, а також здійснена класифікація історіографічних джерел за проблемно-тематичним принципом.

Першу групу складають праці, які дозволили обширно й різнопланово проаналізувати геополітичні процеси в Європі, у тому числі й події німецького аншлюсу. Це, зокрема, роботи російських: Б.М.Туполева, А.І.Павлова, А.М.Філітова, А.Ю.Ватліна, А.А.Галкіна і Ю.А.Красіна, М.В.Павлова, В.А.Печенєва Туполев Б. М. Россия и Германия / Туполев Б.М. - М.: Наука. Вып. 1., 1998. - 381 с.; Павлов А.И.Германский вопрос: содержание и основные этапы развития (1941-1990) / Павлов А.И.- Одесса: Астропринт, 1999. - 36 с.; Филитов A. M. Германский вопрос: от раскола к объединению / A.M.Филитов. - М.: Международные отношения, 1993.- 240 с.; Ватлин А.Ю. Германия в XX веке / Ватлин А.Ю. - Москва: РОССПЭН, 2002.- С.330.; Галкин А.А. Россия на перепутье. Авторитаризм или демократия: варианты развития / А.А.Галкин, Ю.А.Красин. - М.: ИСПРАН, Изд-во «Весь Мир», 1998. - 164 с.; Павлов Н. В. Объединение, или рассказ о решении германского вопроса с комментариями и отступлениями / Павлов Н. В.- М., 1992. - 232 с.; Печенев В. А. «Смутное время» в новейшей истории России (1985-2003): Историографические свидетельства и размышления участка событий / В.А.Печенев. - М.: Норма, 2004.-368 с. та німецьких дослідників: К.Зонтхаймера, Щульце Хагена, Г.Крейга, В.А.Бауера, В.Моріса, А.Є.Стент 3онтхаймер К. ФРГ сегодня. Основные черты политической системы / К. 3онтхаймер; [пер. с нем. и общ. ред. и с предисл. Я.С. Драбкина]. - М.: ПИМ, 1996.- 320 с.; Щульце Хаген Краткая история Германии / Щульце Хаген; [пер. с нем.] - М.: Издательство «Весь мир», 2004.- 256 с.; Крейг Гордон. Немцы / Крейг Гордон; [пер. с англ. C. Л. Никольского] - М.: Научно-исследовательский центр «Ладомир», 1999.- 379 с.; Бауэр В.А. Иларионова Т. С. Российские немцы: право на надежду. К истории национального движения народа (1955-1993 гг.) / В.А. Бауэр Т.С. Иларионова. - М.: Республика, 1995. - VI. - 457 с.; Stent Angela E. Russia and Germany Reborn: Unification, the Soviet Collapse, and the New Europe / Angela E. Stent. - Princeton, N. J.: Princeton Univ. Press, 1999. - 300 s..

До другої групи зараховані роботи, які визначають характер російсько-німецьких відносин у європейській політиці наприкінці 1980-х - на початку 1990-х років ХХ ст., а також основні напрямки досліджень історичного перебігу німецького об'єднання і його наслідків у Європі. Це праці, у яких аналізуються соціально-політичні кризові процеси в НДР 1989 року (В.П.Терехов,) Терехов В. П. Как «закрывался» германский вопрос / В. П. Терехов // Межд. жизнь.- 1998.- №8.- С.62-94. ; становлення радянсько/російсько-німецького політичного діалогу в передоб'єднавчий період у Німеччині (І.Ф.Максимичев, В.Размєров) Максимычев И. Ф. Падение Берлинской стены. Записки очевидца / И.Ф.Максимычев // Новая и новейшая история. - 2000. - № 4. - С.128-135.; Размеров В. Германское объединение и Россия / В. Размеров // Межд. жизнь. - 1995. - № 5. - С. 72-79. ; аналіз „східної” політики ФРН (К.С.Вяткін) Вяткин К.С. Восточные горизонты европейской политики Германии / К.С. Вяткин // Полития. - 1998. - №1. - С.124. ; публікації, присвячені безпосередньо процесу об'єднання Німеччини (А.С.Бердичев) Бердичев А. С. Единая Германия. Проблемы и перспективы / А.С.Бердичев // Мировая экономика и меж-дународные отношения. - 1992. - №9. - С.56.; політичним і економічним аспектам цієї події (О.Лафонтен, А.А.Фурман) Лафонтен О. Общество будущего: политика реформ и изменившемся мире / О.Лафонтен ;[пер. с нем.]. - М.: Межд. отношения, 1990. -165 с.; Фурман А. А. О чем мечтают канцлеры / А.А.Фурман. - Киев: Политиздат Украины, 1990. - 293 с.; наслідкам об'єднання Німеччини для всієї Європи, змінам у СРСР та формуванню нової системи міжнародних відносин у Східній Європі (А.І.Кудряченко, В.М.Васильчук, С.М.Власов, Г.Вальтер) Кудряченко А.І. Європейська політика Федеративної Республіки Німеччини (1970-1991 рр.) / А.І.Кудряченко. - К.: Наукова думка, 1996. - 239 с.; Кудряченко А.І. Відносини ФРН-НДР: від визнання до єднання / А.І.Кудряченко, Г.О.Грабарчук. - К.: Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України, 1994. - 49 с.; Васильчук В.М. Німці в Україні. Історія і сучасність ( ІІ половина ХVІІІ - початок ХХІ ст.) / В.М.Васильчук .- Київ: Вид. центр КНЛУ, 2004. - 341 с.; Власов С.Н. Европейская безопасность: в контексте германских интересов / С. Н. Власов. - Киев, 1991. - 198 с.; Вальтер Г. Вкус свободы / Г.Вальтер // Эхо планеты. - 1999. - №9. - С. 6-12..

Окрему третю групу німецьких і російських наукових досліджень становлять роботи, присвячені розгляду зовнішньополітичної стратегії відносин між Росією й Німеччиною в 1990-ті роки ХХ століття в умовах формування єдиного європейського простору, а також висвітленню ролі політичних лідерів Росії й Німеччини в процесі міждержавного співробітництва досліджуваного періоду. Авторами цих робіт є Т.Варгезон, А.Головін, Г.Явлінський, О.Г.Ламбсдорф,
Х.-В.Зінн, А.А.Безсмертних, С.Скурихін, Г.Тіммерман, С.А.Проскурін та інші Варгезон Т. Преобладание новой целесообразности. Россия и Германия - от Ельцина к Путину/ Т. Варгезон // Внешняя политика России: от Ельцина к Путину: [пер. с нем]. - Киев: Оптима, 2002. С. 183-192.; Головин А. В российско-германском партнерстве создан серьезный задел / А. В. Головин // Международная жизнь. - №9. - 1998. - С. 30-35.; Явлинский Г. Россия и Германия: кто мы друг для друга? / Г. Явлинский, Отто Граф Ламбсдорф // Библиотека либерального чтения. Актуальные тетради. - Москва: «Фонд Фридриха Наумана». -1995. - С. 37-52.; Ханс-Вернер Зинн Германия нуждается в реформах / Ханс-Вернер Зинн // Мировая экономика и международные отношения. - 2000. - №1. - С. 96-102.; Бессмертных А.А. Российско-германские отношения в контексте мировой политики / А.А. Бессмертных // Международная жизнь. - 2006. - № 7. - С. 120-160.; Скурихин С. Постлиберальная Россия и неоконсервативная Германия / С. Скурихин // Власть. - 1999. - №2. - С. 5-7.; Тиммерманн X. Что ждет Европа от России? / X. Тиммерманн // Горбачев-Фонд. - 1995. - Апрель № 35. - С. 101 - 115.; Проскурин С. А. Межд. отношения и внешнеполитическая деятельность России / общ. ред. С. А. Проскурина. - М: МПСИ, 2004.- 592 с. .

Оскільки окремими завданнями дослідження було вивчення російсько-німецьких зв'язків у галузі торгово-економічного партнерства та культури, особливу увагу ми зосередили на роботах, що висвітлюють окремі аспекти економічних та культурних зв'язків Росії й Німеччини вказаного періоду. У працях російських дослідників Е.П.Бабіна, Н.П.Шмельова, Б.Є.Зарицького, Г.П.Черникова, С.Л.Романова, А.К.Нікітіна, С.Крилова, Б.Бушина і німецьких Л.Фолмера, А.Загорскі Бабин Э.П. Внешнеэкономическая политика / Э. П. Бабин, Т. М. Исаченко. - Москва: ЗАО «Издательство «Экономика», 2006.- 463 с.; Шмелёв Н. П. Европа: вчера, сегодня, завтра / Н. П. Шмелев и др. - М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2002.- 823 с.; Зарицкий Б. Е. Экономика Германии: путь по лестнице, ведущей вниз / Б. Е. Зарицкий. - Москва: Юристь, 2003. - 304 с.; Черников Г. П. Европа на рубеже веков. Европа на рубеже XX--XXI веков: [пособие для вузов] / Г. П. Черников, Д, А. Черникова. -- Москва: Дрофа, 2006. - 415 с.; Романов С. Л. Восточногерманские земли по-прежнему тяготеют к России / С. Л. Романов // Международная жизнь. - 1998. - № 7. - С. 75-80.; Никитин А.К. Современная внешнеэкономическая стратегия Германии и перспективы российско-германских отношений / А. К. Никитин // Власть. - 2004. - № 8. - С. 51-53.; Крылов С. Главный внешнеэкономический партнер России / С. Крылов // Международная жизнь. - 2002.- № 8. - С. 42-44.; Бушин Б. Российско-германские деловые связи / Б. Бушин // Внешняя торговля. - 1996. - № 1-2. - С. 25-34.; Фолмер Л. Россия и Германия: перспективы партнерства / Л. Фолмер //Мировая экономика и международные отношения. -2000. - № 1. - С. 79-81.; Zagorski A. Russlands Erwartungen an Deutschland / A. Zagorski // Aus Politik und Zeitgeschichte. - 1997. - №3, Januar. - S. 18- 34. та ін., у дослідженнях подано огляд стану економічної сфери РФ та ФРН, проаналізовані причини серйозних економічних і соціальних проблем. Культурні взаємозв'язки Росії та Німеччини розглядають В.Р.Фірсов, Б.Орлов, В.Вайденфельд, П.Шульц Фирсов В.Р. Культурная политика в Европе: выбор стратегии и ориентиры / В.Р.Фирсов, Е.И.Кузьмин.- М.: «Либерия», 2002.- 240 с.; Орлов Б. Политическая культура России и Германии: попытка сравнительного анализа / Орлов Б. - Москва: Памятники исторической мысли, 1995. - С.48-77.; Вайденфельд В. Куда идут немцы? О морально-политическом будущем объединенной Германии / В.Вайденфельд // Россия и Германия в Европе. Москва: Памятники исторической мысли, 1998. - С. 257-259.; Schulze P. Die autoritare Transformation der russischen Demokratie /P. Schulze // Neue Ges., - Bonn, 1995, - N 4. - S.306-318. та інші.

Весь масив історіографії має переважно фактологічний характер. Оцінки подіям даються дуже обережно, аналіз їхніх наслідків обмежується лише констатацією змін, що відбуваються. Це можна пояснити невеликою відстанню в часі, що відділяє сучасних дослідників від указаного періоду, а також об'єктивними причинами, пов'язаними з тим, що багато з авторів самі були учасниками чи свідками подій до- і постоб'єднання Німеччини або стояли біля витоків відповідних радянсько-російсько-німецьких угод, і отже, не можуть бути повністю об'єктивними.

Третій підрозділ „Теоретико-методологічна основа дослідження”. Основними методологічними принципами, які було покладено в основу дослідження російсько-німецьких відносин у 1990-х роках ХХ ст., стали принципи історизму, синкретизму, об'єктивізму, гуманізму, суб'єктивності, багатосторонності, діалектичного та міждісциплінарного підходу. Для їх реалізації застосовувалися структурно-функціональний, логічний, хронологічний, системний, ретроспективний, статистичний методи; методи порівняльного економічного й політичного аналізу й опису, методи пріоритетності джерел, а також метод індукції та дедукції.

Принцип історизму має загальнонаукове значення, у рамках досліджуваної тематики він дозволяє в хронологічній послідовності висвітлювати основні етапи становлення російсько-німецького співробітництва у 80-х - 90-х роках ХХ століття, здійснювати аналіз подій, дотичних до внутрішньополітичної ситуації в досліджуваних країнах, а також показувати взаємодію факторів, що визначили трансформацію відносин Росії й Німеччини в умовах нової інтеграційної європейської політики. Завдяки принципу синкретизму визначається взаємозв'язок подій із погляду багатофакторності, а саме показано дію соціально-політичних, стратегічних, економічних і культурних факторів у динаміці розвитку російсько-німецьких відносин у 90-ті роки ХХ століття. Методи та принципи нашого дослідження дозволяють осмислити та послідовно вирішити поставлені завдання.

Другий розділ „Характер російсько-німецьких відносин у європейській політиці у другій половині 1980-х - на початку 1990-х рр. ХХ століття” містить аналіз російсько-німецьких відносин у європейській політиці наприкінці 1980-х - на початку 1990-х років ХХ століття, причин і передумов соціально-політичних процесів у Східній Німеччині в 1989 році, перебігу процесу остаточного врегулювання німецького питання на багатоетапних переговорах світових держав-лідерів.

Перший підрозділ „Аналіз соціально-політичних умов у Східній Німеччині напередодні аншлюсу НДР до ФРН” починається з аналізу історичного процесу "роз'єднання" країни, що допомагає, на думку автора, розкрити суть побудови співробітництва досліджуваних країн. Ключовими подіями, які відмежовують один від одного етапи створення двох німецьких держав, є закінчення Другої світової війни й створення окупаційних зон впливу, на територіях яких пізніше виникли дві нові держави - Німецька Демократична Республіка 1946 р. (на території радянської окупаційної зони) та Федеративна республіка Німеччина 1949 р. (на території американської, англійської та французької окупаційних зон). Різні політичні, економічні та соціальні вектори розвитку новостворених держав спричинили їх протистояння в рамках „холодної війни”, яке підсилювалося відповідними зонами впливу країн, що стояли біля витоків створення двох Німеччин. Формальний процес їх роз'єднання було завершено в 1961 р. одночасно зі зведенням "Берлінської стіни". Майже до середини 70-х років ХХ століття перспектив порозуміння між двома країнами на було. У європейській політиці виник фактор „німецького питання”, яке постійно породжувало напругу й відносинах між країнами соціалістичного та капіталістичного спрямування. Процес нормалізації міждержавних зв'язків розпочався з логічного завершення німецької проблеми на Гельсінській Нараді з безпеки й співробітництва в Європі (липень - серпень 1975). Там обидві німецькі держави привселюдно підтвердили бажання брати участь у політиці рівноправного світового співробітництва, побудови миру й гласності на основі підписання заключного декларованого акту наради з безпеки й співробітництва в Європі (НБСЄ).

З 1985 р. із приходом до влади в СРСР М.С. Горбачова у світовій політиці, в тому числі і стосовно „німецького питання”, відбулися кардинальні зрушення. До того ж у самій НДР також у цей час посилився прихований і відкритий рух за об'єднання Німеччини у формі громадських рухів і організацій, проведенні масових демонстрацій, масових втечах громадян республіки до ФРН через інші соціалістичні держави. Ці та інші причини зумовили соціально-політичні процеси у Східній Німеччині, які в 1989 році призвели до падіння Берлінської стіни, ліквідації політичної монополії СЄПН, демонтажу соціальної системи в НДР і її подальшого аншлюсу до ФРН.

Другий підрозділ „Радянсько-німецький політичний діалог з приводу об'єднання Німеччини” розкриває обставини переговорів між трикутником - СРСР-ФРН-НДР у період з осені 1989 р. до серпня 1990 року. Автором показано, що остаточне урегулювання німецького питання пройшло чотири стадії розвитку:

1) на переговорах в Оттаві, 12-14 лютого, 1990 року відбулося позиціонування інтересів країн-учасниць переговорів за об'єднання Німеччини: „за” висловилися ФРН, США, Великобританія та Франція, роль НДР була зведена до мінімуму, а СРСР змінив позицію з різко негативної на негативно-нейтральну;

2) переговори в Бонні 5 травня 1990 року стосувалися дат та умов об'єднання Німеччини. При цьому лідер ФРН, підтримуваний трьома іншими союзниками, наполягав на власному сценарії об'єднання, для якого в НДР та СРСР не було альтернативи;

3) у Парижі 17 липня 1990 року радянська сторона подала «Меморандум про вирішення німецького питання», у якому пропонувалося врахувати в процесі об'єднання Німеччини три важливі моменти: не допустити аншлюсу НДР до ФРН, участі об'єднаної Німеччини в НАТО, урегулювати проблеми, пов'язані з радянською власністю у НДР до моменту підписання політичних угод;

4) 12 вересня 1990 року (Москва-Архиз), відбулося підписання «Договору про остаточне врегулювання німецького питання», що підтвердив підсумковий контур кордонів об'єднаної Німеччини та її відмову від територіальних претензій і обмеження в політиці європейської безпеки.

У кінцевому рахунку ці переговори дали можливість врегулювати німецьке питання й тим самим припинити дію прав і відповідальності чотирьох держав-переможниць у Другій світовій війні щодо післявоєнного статусу Берліну та Німеччини загалом. Німеччина отримувала повний суверенітет і необмежену можливість діяльності на міжнародній арені. Окрім того, у процесі цих переговорів було закладено нові принципи і підвалини подальших російсько-німецьких відносин.

У третьому підрозділі другого розділу „Процес об'єднання Німеччини і зміни у Східній Європі” проаналізовано об'єднавчі процеси в Німеччині за результатами міжнародних переговорів. Автор розглядає план „м'якого приєднання” НДР до ФРН (тобто поступового з'єднання існуючих систем з урахуванням соціальних наслідків і збереженням економічних зв'язків підприємств колишньої НДР зі сформованими економічними партнерами в країнах колишнього соціалістичного табору), і „жорсткого приєднання” за програмою Г. Коля (уведення західнонімецької марки на території колишньої НДР і радикальна санація підприємств з урахуванням сучасних технологічних вимог); аналізує ряд важливих документів, які врегульовували відносини між двома частинами Німеччини в економічній та адміністративній сфері, а також наводить ряд угод, які закріплювали міжнародний статус об'єднаної Німеччини та урегульовували її відносини з СРСР ("Договір про добросусідство, партнерство й співробітництво"). Окремо досліджується перебіг внутрішньополітичних процесів у Радянському Союзі, які відбувалися на фоні об'єднавчих тенденцій Європи. У результаті показано, що зі зміною геостратегічного становища Німеччини й СРСР змінюються їхні позиції на міжнародній арені.

Автор доходить висновку, що процес об'єднання Німеччини став моделлю інтеграції всього європейського співтовариства. Політика розрядки й новий світовий порядок проглядалися в таких тенденціях: 1) політика нової Німеччини стала більш послідовною щодо захисту своїх національних інтересів; 2) розпочалося економічне зростання, 3) збільшилася ефективність німецьких збройних сил - вони сьогодні займають перше місце серед країн європейського континенту; 4) ФРН стала головним союзником США через участь у Північноатлантичному альянсі; 5) набуло подальшого розвитку міжнародне право та розпочалося вирішення проблеми міжнародної безпеки; 6) об'єднана Німеччина стала посередником між державами Заходу і Сходу, США та Європи; 7) пріоритетами зовнішньополітичного курсу для об'єднаної Німеччини стала боротьба з міжнародним тероризмом, розповсюдженням зброї масового знищення, проблеми врегулювання конфліктів на Близькому Сході.

Аналіз договірної бази стосунків двох держав, перебіг процесів їх взаємодії в різних сферах життя містить третій розділ „Основні напрямки співпраці Росії та Німеччини у 90-ті роки ХХ століття”.

У першому підрозділі „Стратегія зовнішньополітичних курсів Росії та Німеччини в умовах формування єдиного європейського простору” показано геополітичне становище обох держав і можливості їх партнерства в цій сфері. Констатовано, що взаємовідносини Росії й Німеччини навіть протягом цього періоду не були політично стабільними - вони зазнали досить складних трансформацій - від близького співробітництва, і фактичного представництва Німеччиною інтересів Росії в Євросоюзі, до певного охолодження відносин, обумовлених зміною керівництва в Російській Федерації.

Росія й Німеччина, як держави стратегічного партнерства, є координаторами на євразійському просторі. Німеччина, поступово утворюючи союз із Францією, інтегрує західноєвропейський простір (Берлін - Париж - Мадрид - Рим - Брюссель - Копенгаген - Осло - Стокгольм - Гельсінкі). Росія - інтегратор візантійського, східноєвропейського й центральноазіатського простору (Москва - Мінськ - Київ - Братислава - Прага - Загреб - Белград - Тирана - Афіни - Бухарест - Кишинів - Варшава - Астана - Душанбе - Ташкент - Ашхабад - Баку - Єреван - Тбілісі - Стамбул).

Зміна соціально-політичних умов у Росії після розвалу Радянського Союзу зумовила явище масової еміграції із країни, яке негативно вплинуло на її політичний, економічний та соціальний стан. Аналіз статистичних даних свідчить, що еміграція до Німеччини в цей період становила близько 50% від загального числа емігрантів.

Зазначено, що нормативна база російсько-німецького партнерства охоплює великий масив довгострокових угод - від "Договору про розвиток широкомасштабного співробітництва в галузі економіки, промисловості, науки й техніки" до таких специфічних документів, як угоди про обмін конфіденційною інформацією й про лінії прямого шифрованого зв'язку між Кремлем і відомством федерального канцлера.

Важливою складовою частиною новостворюваного механізму стратегічного партнерства, на думку автора, є також розвиток громадських інституцій двох країн, зокрема, дискусійного форуму громадськості "Петербурзький діалог", створеного в 2001 році президентом РФ В. В. Путіним і канцлером ФРН Г. Шредером.

Фактичний стан і можливості співпраці у сферах економіки й торгівлі між Росією й Німеччиною проаналізовано у другому підрозділі „Російсько-німецькі зв'язки в галузі торгово-економічного партнерства в 90-ті роки ХХ століття”.

Розглядаючи особливості внутрішньоекономічної обстановки в Росії й Німеччині, в останнє десятиліття ХХ століття в умовах інтеграції і європейських змін, автор зазначає, що на початку 1990-х років перед обома країнами постали складні завдання з облаштування свого економічного простору - Росії треба було подолати великий рівень інфляції, переорієнтувати економіку із планової на ринкову, налагодити виробництво, товарний обмін, а Німеччині необхідно було інтегрувати у свою соціально-економічну систему п'ять нових федеральних земель, які раніше були в складі НДР.

При аналізі економічного партнерства Росії й Німеччини в цей період визначаються такі основні вектори його розвитку: представництво інтересів Росії у світовому співтоваристві, надання допомоги у рамках програм ЄС і у рамках однобічної гуманітарної й технічної допомоги. Разом із тим, на ввезення російських товарів (сталевий прокат, алюміній, сільськогосподарська продукція, обмін високотехнологічними виробами й послугами) Німеччина вводить кількісні обмеження, що пов'язано з необхідністю вирівнювання й стабілізації її внутрішнього ринку. З погляду структури торгівлі між ЄС і Росією, взаємна торговельна діяльність вирізняється подвійною асиметрією й асиметричною товарною структурою. Росія експортує до Західної Європи енергоносії й сировину, а із промислових товарів - обмежене коло відносно простих виробів і напівфабрикатів; імпортує звідти головно машини, устаткування, споживчі товари масового й елітарного попиту, різні види продовольства. Що ж до безпосередніх складових російсько-німецької торгівлі, то частка Німеччини в експорті й імпорті Росії досить суттєва - 8,1% й 15,7% відповідно. Товарообіг Росії з Німеччиною склав у 1994 р. 23,9 млрд. німецьких марок (+22,7%), а імпорт знизився до 10,8 млн. німецьких марок (-5,6%). Це спричинило різку зміну зовнішньоторговельного сальдо на користь Росії (+2,4 млрд. німецьких марок). У 1995 р. тенденція зростання російського експорту зберігалася. Середньорічні темпи приросту товарообігу в 1994-1997 рр. становили 11% (1994 р. - 24 млрд. марок, 1997 р. - 33,6 млрд. марок). Однак через різке падіння світових цін на паливно-сировинні матеріали і зменшення російського імпорту після фінансової кризи 1998 р. вартісний обсяг товарообігу скоротився майже на 13% і в 1999 р. склав уже 27 млрд. марок, тобто зменшився на 7-8%. При цьому Росія експортувала товарів до Німеччини на 17,5 млрд. марок (14,7 млрд. марок - у 1998р.) та імпортувала німецьких на 9,5 млрд. марок (14,5 млрд. марок - у 1998 -1999 рр.). Росія мала позитивне сальдо у двосторонній торгівлі у 8 млрд. марок. ФРН активно сприяла приєднанню Росії до Паризького та Лондонського клубів.

Разом із тим, кінець 90-х рр. ХХ століття позначився спадом інвестиційної активності німецьких інвесторів у Росії. Основними причинами такого спаду були великий зовнішній борг Росії, нелегальне вивезення капіталу; нестабільність і заплутаність інвестиційного, податкового й митного законодавства; неможливість для іноземних інвесторів купівлі землі у власність; проблеми з переходом на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку; „непрозорість” фінансово-господарської діяльності російських компаній; підвищені ризики повернення прибутків та капіталовкладень; слабка правова захищеність іноземних інвесторів, криміногенна ситуація та поширена корупція; недостатня підтримка інвесторів із боку державних органів Росії за пріоритетними для економіки країни інвестиційними проектами та ін.

Таким чином, співробітництво Росії й Німеччини визначається особливостями концентрації факторів виробництва в обох країнах: у ФРН - нестачею природних ресурсів і робочої сили, а в Росії - капіталу. З розширенням ЄС на схід перспективи партнерства Росії із країнами регіону загалом і Німеччиною, як членом загального ринку, поліпшуються.

Основним завданням третього підрозділу „Культурні взаємозв'язки Росії та Німеччини” стало дослідження співпраці Росії та Німеччини в галузі культури. Задля його вирішення розглянуті особливості культурного самовідчуття в обох країнах в останнє десятиліття ХХ ст. Встановлено, що основною проблемою німців є подолання культурних розбіжностей жителів Сходу й Заходу. У Росії, не зважаючи на значну втрату творчого й культурного потенціалу за рахунок масового відтоку інтелігенції, культурна ситуація спершу характеризувалася певним сплеском, завдяки отриманню доступу до нових, до того закритих культурних джерел і надбань. Окрім того, на фоні погіршення соціально-економічної ситуації в країні, заклади культури майже не отримували державного фінансування й поступово перейшли на утримання окремих громадських і комерційних груп або одноосібних меценатів.

Не зважаючи на такі різнобічні проблеми, авторові вдалося виокремити загальні цілі культурної європейської політики в перехідний період у 90-ті роки ХХ століття, які властиві і РФ, і ФРН. Зокрема, це: збереження накопиченого культурного потенціалу, забезпечення тяглості культурних традицій і звичаїв; збереження об'єктів національної культурної спадщини народів двох країн; зберігання, подальше формування й ефективне використання архівних, бібліотечних, музейного фондів Росії й Німеччини; підтримка класичної художньої культури; підтримка виробництва й просування до глядача набутків російського й німецького кінематографа; відродження національних культур народів і етнічних груп Росії як необхідна умова подолання напруженості в міжнаціональних стосунках, зокрема, з Німеччиною; сприяння відродженню й розвитку культури російської провінції; збереження професійної освіти в галузі культури й мистецтва, підтримка молодих талантів; підтримка інновацій, що забезпечують зростання культурного потенціалу суспільства.