Російсько-японські відносини 2000–2008 років

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ В.Н. КАРАЗІНА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Спеціальність 07.00.02 - всесвітня історія

РОСІЙСЬКО-ЯПОНСЬКІ ВІДНОСИНИ 2000-2008 РОКІВ

Виконала Шаповалова Олена Олександрівна

Харків - 2009

АНОТАЦІЯ

Шаповалова О.О. Російсько-японські відносини 2000-2008 років. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - Всесвітня історія. - Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. - Харків, 2009.

Дисертаційне дослідження присвячене комплексному аналізу російсько-японського співробітництва у політичній, економічній, гуманітарній сферах. Уперше російсько-японські відносини (2000-2008 рр.) на Україні стали предметом дисертаційного дослідження. Зокрема, на основі аналізу маловідомих фактів із залученням доступних першоджерел простежена еволюція політичного діалогу між Росією і Японією від курсу на встановлення відносин партнерства до стратегічного партнерства з урахуванням впливу ролі громадськості на вирішення гострих актуальних проблем.

Досліджено процес створення договірно-правової бази російсько-японських відносин у сфері політики, економіки, безпеки, освіти та культури, виявлено, що на даному етапі вона часто носить декларативний характер та у ряді випадків є лише виразом намірів. Особливу увагу приділено дослідженню спільних інтересів у розвитку двостороннього співробітництва в галузі політики, економіки, безпеки з урахуванням інтересів третіх країн, перш за все США, Китаю та КНДР. Акцентується увага на досліджені культурної дипломатії Росії та Японії як складової частини іміджевої політики країн. Узагальнено досвід двосторонньої співпраці, виділено його головні уроки та визначено основні рекомендації, які можуть бути корисні Україні при формуванні східного вектора зовнішньої політики.

Ключові слова: російсько-японські відносини, Росія, Японія, територіальне питання, мирний договір, політичний діалог, сфера безпеки, торговельно-економічне співробітництво, освіта, культурні зв'язки, роль громадськості.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що Росія і Японія не тільки найближчі сусіди, а й перспективні, зацікавлені один в одному партнери. Існує ряд об'єктивних факторів, що сприяють російсько-японському співробітництву. По-перше, в даний час обидві країни об'єднані орієнтацією на демократичні цінності. По-друге, фактор географічної близькості, що не тільки зближує людей, але й об'єктивно сприяє розвитку економічних зв'язків та туристичного бізнесу. По-третє, наявність великого потенціалу у сфері взаємного ділового співробітництва, зумовленого, насамперед, багатими природними ресурсами Сибіру і Далекого Сходу з одного боку, і провідними японськими технологіями та капіталом - з іншого. По-четверте, Росія і Японія є членами впливових міжнародних організацій. По-п'яте, геополітичні інтереси обох країн, спільні зусилля щодо зміцнення миру, безпеки та вирішення глобальних проблем створюють передумови для побудови більш стабільного світового устрою.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дослідження є складовою частиною науково-дослідницької теми кафедри нової та новітньої історії історичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

Хронологічні рамки дослідження - 2000-2008 рр. Вони обумовлені затвердженням Концепції зовнішньої політики Російської Федерації від 28 червня 2000 р., що визначила нові аспекти відносин з Японією та реалізацією їх у період президентства В. Путіна з 2000 р. по 2008 р., а також становленням і розвитком багаторівневого, всебічного діалогу.

Об'єктом дослідження є процес розвитку цілісної системи відносин Росії і Японії.

Предметом дослідження є аналіз конкретних дій на шляху до стратегічного партнерства, спрямованих на досягнення якісно нових міждержавних відносин.

Мета дисертаційного дослідження полягає у вивченні російсько-японських відносин у політичній, економічній, гуманітарній сферах, а також їх особливостей, проблем та перспектив.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі основні завдання:

1) дослідити ступінь розробки теми в історіографії;

2) виявити і проаналізувати джерельну базу дисертаційного дослідження;

3) вивчити розвиток політичного діалогу між Росією і Японією від курсу на встановлення відносин партнерства до стратегічного партнерства (2000-2008);

4) визначити і проаналізувати фактори, що впливають на розвиток двостороннього політичного діалогу;

5) дослідити співпрацю Росії і Японії у сфері забезпечення міжнародної та регіональної безпеки;

6) простежити динаміку торговельно-економічних зв'язків та охарактеризувати їх структуру;

7) виявити проблеми, які заважають розширенню двостороннього економічного співробітництва, а також можливості їх подолання;

8) дослідити двосторонні зв'язки в галузі освіти і культури;

9) розкрити вплив громадської думки на вирішення гострих актуальних проблем;

10) узагальнити досвід двосторонньої співпраці та виділити його аспекти, які можуть бути корисними для України при формуванні східного вектора зовнішньої політики.

Наукова новизна дисертації визначається насамперед постановкою та розвязанням досліджуваної теми із залученням нових методів та концептуальних підходів. Здобувач уперше у вітчизняній історіографії на основі ґрунтовного вивчення та критичного аналізу наукової літератури і використання широкого масиву оригінальних матеріалів і джерел, здійснив спробу узагальнюючого дослідження комплексного розвитку двосторонніх відносин Росії і Японії у 2000-2008 рр. Зокрема, простежено еволюцію політичного діалогу від курсу на встановлення відносин партнерства до стратегічного партнерства з урахуванням впливу різних факторів на їх розвиток; зроблена спроба систематизувати договірно-правову базу, що регулює відносини Росії та Японії; досліджено їх співпрацю у сфері безпеки з урахуванням інтересів США, Китаю та КНДР; проаналізовано торговельно-економічне співробітництво, визначено його результативність та перспективи; виявлено нові тенденції у розширенні економічних відносин, що впливають на весь характер співпраці; досліджено контакти в галузі культури та освіти; розкрито вплив громадської думки на вирішення актуальних проблем, перш за все територіального питання; введено в науковий обіг документи та матеріали поточних архівів інформаційного відділу посольства Японії в Росії, міністерства закордонних справ Росії та громадських організацій; узагальнено досвід двосторонньої співпраці та виявлено аспекти, що можуть бути корисними для України при формуванні східного вектора зовнішньої політики.

Практичне значення дисертаційної роботи визначається політичною актуальністю і науковою новизною та полягає в тому, що основні положення, узагальнення і висновки роботи, а також зібраний фактичний матеріал можуть бути використані при підготовці підручників, навчально-методичних посібників і навчальних програм з всесвітньої історії, історії міжнародних відносин, історії країн Азії та Африки, країнознавства та інших дисциплін. Матеріали дослідження також можуть бути використані фахівцями Міністерства закордонних справ України та інших політичних установ при розробці перспективного планування основних напрямків східного вектора зовнішньої політики.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження були представлені на цілому ряді міжнародних та українських наукових конференціях, зокрема міжнародних наукових конференціях «Каразінські читання» (Харків, 22-23 квітня 2003, 20 квітня 2007, 25 квітня 2008, 24 квітня 2009), всеросійській науковій конференції «Національна ідентичність Росії та демографічна криза» (Москва, 20-21 жовтня 2006), 9-й та 10-й конференції «Історія та культура Японії» (Москва, 12 - 13 лютого 2007, 11-12 лютого 2008), міжнародній науково-практичній конференції «Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку» (Київ, 1-4 березня 2007), міжнародних наукових конференціях «Ломоносов 2006», «Ломоносов 2007», «Ломоносов 2008» (Москва, 12-15 квітня 2006, 11-14 квітня 2007, 8-11 квітня 2008), Шведському літньому університеті «Сталий розвиток - конфлікти та рішення» (Лунд, 10-21 червня 2007), Російському науковому економічному зібранні «Проблеми модернізації економіки та економічної політики Росії. Економічна доктрина РФ» (Москва, 19-20 жовтня 2007), українській науково-практичній конференції студентів та молодих спеціалістів «Проблеми японознавства в Україні» (Харків, 26-27 жовтня 2007), міжнародній конференції «Молоді покоління у пошуку самоідентифікації» (Діліжан, 22-25 серпня 2008), першій науково-практичній конференції «Російсько-японські відносини на сучасному етапі: чи буде якісний зсув?» (Москва, 14 листопада 2008), першій міжнародній конференції «Японська мова та культура в сучасній Європі та Україні» (Київ, 20-21 березня 2009), світовому громадському форумі «Діалог цивілізацій» (Родос, 8-12 жовтня 2009) та ін.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, завдання, предмет та об'єкт дослідження, його хронологічні межі, охарактеризовано наукову новизну та практичне значення наукової розробки теми, подано інформацію про апробацію її основних положень.

У першому розділі «Історіографія, джерельна база, методологія і методи дослідження» висвітлюється ступінь наукової розробки теми, її забезпеченість джерелами.

Зокрема, у підрозділі 1.1 «Історіографія проблеми» зазначено, що незважаючи на актуальність розглянутих в дисертації проблем, в українській, російській та японській історіографії відсутні монографічні дослідження, що відображають комплексний розвиток російсько-японських відносин у 2000-2008 рр.

Авторкою були проаналізовані роботи, присвячені відносинам Росії і Японії. У цілому опубліковані праці з новітнього періоду двосторонніх відносин можна умовно розділити на чотири групи: висвітлення загальних проблем розвитку відносин у різних сферах; розгляд політичних аспектів співробітництва, як правило, з центральним питанням щодо врегулювання територіального спору; дослідження торгово-економічних зв'язків; визначення культурологічних аспектів співробітництва, у тому числі іміджу та взаємосприйняття двох країн.

Висвітленню загальних проблем російсько-японських відносин присвячено всього декілька робіт. Однією з небагатьох є робота колишнього посла Росії в Японії, ректора Дипломатичної академії МЗС РФ О. Панова. Його монографія стала практично єдиною спробою комплексного вивчення становлення та розвитку взаємовідносин з Японією після розпаду СРСР.

Особливої уваги заслуговує робота американського професора, віце-президента Національної ради з Євразійських та Східно-європейських досліджень Університету Вашінгтона Дж. Фергюсона. Він проаналізував розвиток політичних російсько-японських відносин за останні 100 років, охарактеризувавши як їхні окремі двосторонні відносини, так і внутрішньополітичний та міжнародний контексти.

Найбільша кількість публікацій присвячена розгляду політичних аспектів співробітництва Росії та Японії у контексті територіальної проблеми навколо «північних територій» (Південо-Курильських островів - Ітуруп, Шикотан, Кунашир та гряди Хабомаї). В Японії вже багато років регулярно видаються книжки, статті, брошури, в яких відстоюється думка про необхідність повернення їй Курильських островів. Постійно випускаються підручники, карти та енциклопедичні видання, в яких територія Курильських островів включається як складова Японії.

Найбільш плідно досліджує російсько-японські відносини в сфері вирішення територіальної проблеми японський професор, провідний спеціаліст з Росії Х. Кімура. У своїх численних роботах автор однозначно відстоює думку про необхідність повернення «північних територій» Японії. Цю позицію відстоюють також С. Хакамада, Е. Суміо, X. Симідзу, К. Того, А. Івасита, І. Суецугу та інші японські дослідники і дипломати.

Важливе місце в історіографії проблеми займають матеріали міжнародних симпозіумів «Руху за повернення північних територій». Доповіді, зроблені на цих симпозіумах, висвітлюють питання виникнення територіальної суперечки, історії освоєння спірних територій, процесу двосторонніх переговорів про фіксацію лінії проходження кордону та розвитку російсько-японських відносин. Слід зазначити, що ці симпозіуми об'єднують дослідників не тільки з Японії і Росії, але й Англії, США та інших країн. Особливої уваги заслуговують роботи Х. Кімури, В. Німмо, С. Вайта, К. Хіташі, Дж. Молтца, Н. Хедо, Л. Бусзунского, Л. Діттмера, П. Рутланда, Г. Крістофферсона, Д. Треніна, С. Хакамади та інших.

При аналізі робіт японських авторів було виявлено, що в японській історіографії всі вчені та дослідники дотримуються точки зору про необхідність повернення «північних територій», різниця полягає лише у шляхах та термінах вирішення проблеми.

У російській історіографії відсутня єдина позиція щодо територіального питання з Японією. Так, І. Латишев вважає японські домагання на Курильські острови незаконними. Його думку однозначно поділяють і ряд інших російських японознавців, зокрема В. Аладьїн, В. Мітрохин, О. Кашин, А. Кошкин, С. Пономарьов, В. Зіланов, а також ряд високопоставлених політиків на федеральному та регіональних рівнях, наприклад І Малахов, В. Жириновський.

Вагомою в російській історіографії стала монографія академіка І. Сенченка, в якій автор на основі чисельних архівних документів та публікацій розкриває історію цих островів, переконливо доводячи історичні та юридичні права Росії на них.

Протилежної точки зору у своїх роботах дотримується В. Рамзес. У численних публікаціях від жорстко, місцями ігноруючи геополітичну значимість островів та негативно висловлюючись про дії СРСР у роки війни щодо Японії, відстоює думку про необхідність беззаперечної і безкоштовної передачі спірних територій Японії. Його думку поділяють Б. Славинський, О. Чечулін, В. Ерьомін та інші.

Ряд публікацій у світовій історіографії присвячено можливості урегулювання територіальної проблеми на прикладі інших країн. Зокрема, досвід російсько-китайського прикордонного співробітництва як варіант вирішення російсько-японської територіальної проблеми досліджує А. Івасіта. А канадський професор К. Хара у своїх роботах наводить приклад Аландських островів як можливе рішення територіальної суперечки Росії і Японії.

В українській історіографії, незважаючи на те, що вивчення зовнішньої політики та історії Японії привертало увагу багатьох вчених і дипломатів, зокрема В. Рубеля, О. Войтовича, І. Бондаренко, Л. Лещенко, О. Радченко, О. Микал, Ю. Курнішової, Ю. Костенко, проблемам взаємодії Росії і Японії на сучасному етапі присвячено лише кілька публікацій. Особливої уваги заслуговують роботи проф. С. Проня. У своїх роботах автор проводить узагальнюючий аналіз азіатсько-тихоокеанської політики Японії, приділяючи увагу американському та китайському факторам в російсько-японських відносинах і можливостям вирішення територіальної суперечки.

Розвиток економічних відносин Росії та Японії займає особливе місце в історіографії. Питання російсько-японських економічних відносин, зокрема у паливно-енергетичній сфері, що є стратегічною для двосторонніх відносин, досліджують багато науковців, зокрема І. Тімоніна, І. Куранова, І. Калайтанова, І. Лебедєва, М. Крупянко, А. Горохова, О. Родіонов та інші. І. Тімоніна у своїх роботах, підкреслюючи стратегічне значення сахалінських проектів, зазначає, що така співпраця та взаємний інтерес можуть навіть допомогти вирішити територіальну суперечку.

Для побудови відносин довіри дуже важливим є розвиток двосторонніх зв'язків у гуманітарній сфері. Однак публікації з цих питань майже відсутні. Деякі аспекти співробітництва у галузі науки та освіти на прикладі співробітництва Московського державного університету та Університету Сока розглянуто у роботі В. Садовничого і Д. Ікеда. Деякі аспекти двосторонніх культурних взаємозв'язків досліджено у роботі Ю. Стоногіної. Однак, монографічні дослідження з цих питань взагалі відсутні.

Особливе місце у розвитку діалогу Росії та Японії на сучасному етапі відіграє громадськість. Єдиною роботою з цього питання є дослідження Т. Медведєвої. Вона відзначає зростання ролі громадської дипломатії на міжнародній арені та її впливу на вироблення зовнішньополітичних і внутрішньополітичних державних цілей та стратегій, приділяючи особливу увагу діяльності неурядових громадських організацій.

Новим аспектом в історіографії російсько-японських відносин на рубежі століть стало вивчення теми іміджу. Все частіше дослідники починають виділяти емоційні фактори як одні з найважливіших у міжнародних конфліктах. Питання взаємного сприйняття в російсько-японських відносинах, причини негативної історичної пам'яті аналізують у своїй монографії О. Куланов та В. Молодяков. Аспекти взаємного іміджу досліджені в колективній монографії Ю. Михайлової, М. Вілліама, В. Стіла. Уявлення про Росію та Японії в свідомості населення країн-сусідів аналізує Л. Жиліна на прикладі опитувань, проведених в університетах Японії. Фактори впливу, які пов'язують політику Росії з політичними процесами в Японії, з точки зору сприйняття ситуації громадськістю, аналізує у своєму дослідженні С. Чугров.

Таким чином, історіографічний аналіз наявної літератури свідчить, що російсько-японські відносини у 2000-2008 рр. вивчені недостатньо, а період з 2007 р. взагалі не досліджено.

У підрозділі 1.2 «Джерельна база дослідження» проаналізовано джерельну базу російсько-японських відносин у сучасний період. Вона є досить широкою, різноманітною та поділяється на декілька груп: документи офіційного походження, матеріали статистики, соціологічні дослідження, матеріали публіцистичного характеру, документи, що знаходяться в поточних архівах, а також опубліковані в засобах масової інформації та розміщені на офіційних сайтах.

Особливу важливість при написанні дисертаційного дослідження становили офіційні документи, що регламентують розвиток діалогу в усіх напрямках, такі як Спільна декларація 1956 р., Токійська декларація про російсько-японські відносини від 13 жовтня 1993 р., Московська декларація про встановлення творчого партнерства між Російською Федерацією і Японією від 13 листопада 1998 р., Російсько-японський план дій від 10 січня 2003 р. та інші. Вони є правовою базою двостороннього співробітництва на сучасному етапі.

Враховуючи, що події відбувалися зовсім недавно, багато документів розміщується на офіційних інтернет-сайтах міністерства закордонних справ (МЗС) Японії, МЗС Росії, президента Росії, прем'єр-міністра Японії та його кабінету, посольства Японії в Росії та інших.

Фундаментальною документальною основою для вивчення японської зовнішньої політики послужили «Блакитні книги» [Diplomatic Bluebook], що щорічно випускаються МЗС Японії. У них містяться важливі статистичні дані, а також аналіз змісту зустрічей та переговорів на вищому рівні. Це джерело представляє повну картину про пріоритети зовнішньої політики Японії, що дозволяє визначити в ній місце та роль Росії у порівнянні з іншими країнами світу. А матеріали щорічних «Білих книжок з питань оборони Японії» [Defense of Japan (Annual White Paper)] стали вагомим джерелом інформації про пріоритети Японії у сфері безпеки та оборони.

Цінним джерелом для аналізу двосторонніх відносин є матеріали Парламентських слухань «Радянсько-японська декларація 1956 р. та проблеми національної безпеки РФ» від 12-13 вересня 2001 р. та «Південні Курили: проблеми економіки, політики та безпеки» від 18 березня 2002 р.

Для формування емпіричної бази дослідження авторка використала статистичні дані, соціологічні опитування фондів суспільної думки в Росії і Японії та такі матеріали як довідкова інформація та аналітичні довідки міжнародних організацій, японських та російських міністерств і відомств.

Для характеристики поточного стану справ з різних питань двостороннього співробітництва авторка досить часто зверталася до матеріалів інтерв'ю та стенограм провідних політиків і дипломатів Росії і Японії.

Автором були проаналізовані матеріали періодичної преси, зокрема російських газет «Независимая газета», «Комсомольская правда», японських - «????» [Майничі сінбун], «????» [Асахі сінбун], «?????» [Хоккайдо сінбун], німецької «Die Welt», американської «The Times» та інших. На сторінках цих видань регулярно друкуються статті про російсько-японські відносини, однак матеріали за цією тематикою висвітлюються найчастіше однобоко.

Для аналізу поточного стану двостороннього співробітництва авторкою використано матеріали департаменту інформації та друку МЗС Росії, інформаційного відділу посольства Японії в РФ. Зокрема, нами вперше було введено в науковий обіг численні коментарі офіційних представників МЗС Росії, стенограми виступів дипломатів, повідомлення Департаменту інформації та друку МЗС РФ, інформаційні матеріали посольства Японії в Росії.

Для вивчення гуманітарних зв'язків Росії та Японії велику цінність представляють неопубліковані матеріали громадських організацій. Зокрема, матеріали звітів медико-просвітницьких експедицій в рамках програми Центру національної слави та Фонду Андрія Первозванного «Рубежі Росії» на о. Ітуруп та Південно-Сахалінську в 2007, 2008 та 2009 рр. Вони допомогли краще зрозуміти стан справ на Курилах, а також настрої місцевих жителів.

Таким чином, наявна джерельна база є різноманітною, достовірною і дозволяє вирішити завдання дисертаційного дослідження.

У підрозділі 1.3 мова йде про методологію і методи дослідження. Методологічне підґрунтя нашої роботи становить сукупність методів та прийомів наукового пізнання. Головні методологічні принципи дослідження - інтердисциплінарний, а також поєднання цивілізаційного і стадіального підходів до вивчення процесу розвитку системи російсько-японських відносин у 2000-2008 рр. Основу дослідження склали також принципи історизму та наукового пізнання об'єктивності.

У дослідженні було забезпечено системний підхід з застосуванням порівняльного, узагальнюючого, проблемно-історичного, аналітико-прогностичного методів, які дозволили провести комплексне дослідження російсько-японських відносин у визначених хронологічних рамках. Зокрема, для розкриття структури взаємовідносин Японії і Росії застосован системний аналіз. В роботі використовувалися статистичний та компаративний методи, а також контент-аналіз даних та їх синтез.

З метою дослідження процесів розвитку в обраному регіоні, з урахуванням впливу географічних, політичних, військових, екологічних та інших факторів, авторкою був застосований і геополітичний аналіз.

У другому розділі «Російсько-японські відносини в політичній сфері» проаналізовано політичні відносини, виділено фактори, що впливають на їх розвиток. Досліджена сфера співробітництва в області безпеки.

Зокрема, у підрозділі 2.1 «Розвиток двостороннього політичного діалогу» ґрунтовно доведено, що у даний період відносини набули найбільшого розвитку за всю історію. Територіальне питання вже не впливає так сильно на розвиток двосторонніх відносин, але й не зникає з порядку денного, не дивлячись на розвиток відносин в усіх інших областях. Російсько-японський політичний діалог характеризується не тільки регулярністю, але й якісним компонентом. У ході двосторонніх зустрічей почали обговорювати широке коло питань та шляхи їх подальшої реалізації.

В результаті активного політичного співробітництва вперше за багато років Росія та Японія досягли найбільшої взаємної довіри, розуміння необхідності подальшого діалогу не тільки заради розвитку двосторонніх відносин, але й вирішення глобальних проблем.

У підрозділі 2.2 мова йде про фактори, що впливають на розвиток відносин. Авторка виділяє наступні фактори, що впливають на розвиток російсько-японських відносин у ХХІ ст.: територіальне питання; феномен «історичної пам'яті»; вплив особистого ставлення президента Росії на двосторонні відносини; внутрішні процеси; вплив міжнародних організацій; проблема довіри; роль третіх країн (США, Китаю, Північної Кореї); економічна вигода та перспективність енергетичної співпраці.

Доведено, що у розвитку політичного діалогу Японії та Росії особливу роль відіграє не тільки територіальна проблема, але й ряд інших факторів, таких як відсутність довіри, внутрішні та міжнародні чинники. Звісно, названі фактори в реальному житті двох країн не існують окремо, їх кордони розмиті або переплітаються один з одним, посилюючи свій вплив на внутрішньополітичну ситуацію в країні та на громадську думку і, як результат, впливають на зовнішньополітичні зв'язки Росії та Японії, посилюючи або послаблюючи їх.

У підрозділі 2.3 «Співпраця в галузі міжнародної та регіональної безпеки» доведено, що важливим етапом у поглибленні політичного діалогу є розвиток двостороннього прикордонного та військового співробітництва, обумовленого тим, що Росія та Японія мають великий вплив на сферу безпеки в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

Доведено, що в обох країнах спостерігається спільність інтересів у забезпеченні миру і стабільності в регіоні. Перспективними напрямками подальшого співробітництва в галузі забезпечення регіональної та міжнародної безпеки є просування механізмів спільного реагування на надзвичайні ситуації в регіоні, співробітництво в галузі протидії загрозам з боку міжнародної організованої злочинності, взаємодія з метою досягнення верифікованої денуклеаризації Корейського півострова, співпраця у сфері забезпечення екологічної безпеки, робота над запобіганням терористичних актів та швидкого реагування на них.

У третьому розділі «Розвиток економічних зв'язків Росії та Японії» досліджуються торговельно-економічні відносини, їх проблеми та перспективи.

Зокрема, у підрозділі 3.1 мова йде про динаміку та структуру торговельно-економічних відносин. Наголошується, що співробітництво у цій сфері належить до стратегічних пріоритетів двосторонніх відносин. Завдяки зусиллям політиків та бізнесменів, японо-російські економічні відносини знаходяться в найбільш сприятливому стані. Товарообіг з 2001 р. виріс у шість разів, та становив майже 30 млрд. дол. у 2008 р.

У підрозділі 3.2 викладено та проаналізовано проблеми і перспективи торговельно-економічного співробітництва Росії та Японії. Виявлено причини зростання товарообігу Росії та Японії. Доведено, що країни можуть співпрацювати практично у всіх сферах економічної діяльності, оскільки мають значний потенціал.

Пріоритетними областями з комерційної точки зору є атомна енергетика та захист ядерних об'єктів, авіація та космос, інноваційні технології, а також системи зв'язку та навігації. Важливе місце, на наш погляд, може зайняти співпраця між японськими виробниками комп'ютерних технологій та російськими творцями програмного забезпечення.

У сфері зовнішньоекономічних відносин останнє слово залишилося не за японськими політиками та дипломатами, а за керівниками могутніх об'єднань ділових кіл Японії, які керуються перш за все економічними інтересами, можливістю отримати високий стійкий прибуток, розрахований на довгостроковий період. Отже, незважаючи на те, що територіальне питання не зникає з порядку денного, політика заморожування економічного співробітництва не відповідає сучасним інтересам Японії. Таким чином, відбувається зміна парадигми російсько-японських відносин, починається новий період повномасштабних двосторонніх економічних відносин.

У четвертому розділі «Двосторонні відносини в гуманітарній сфері» розглянуто російсько-японські відносини в галузі освіти, проаналізовано основні напрямки двосторонніх культурних зв'язків та досліджено роль громадської думки та громадських організацій у розвитку діалогу між Росією та Японією.

Зокрема, у підрозділі 4.1 мова йде про російсько-японські відносини в галузі освіти. Порівняльний аналіз показав, що в Японії питанням вивчення історії «північних територій» приділяється більше уваги, ніж у Росії. Було також виявлено, що в Японії йде цілеспрямований процес розширення інформованості суспільства про проблему «північних територій», до якого активно залучаються діти шкільного віку. В освітньому процесі використовуються не тільки навчальний фактологічний та картографічний матеріали, але й різноманітні ігрові форми та методи позакласної роботи.

У системі міжнародних зв'язків важливе місце займають також різні освітні програми студентських обмінів, які здійснюються між закордонними партнерами. Студентські обміни це одне з п'яти напрямків народної та культурної дипломатії сучасної Японії.

У підрозділі 4.2 розглядаються основні напрямки двосторонніх культурних зв'язків, що є важливою ланкою у розвитку двосторонніх контактів. У період 2000-2008 рр. відбувається активний розвиток російсько-японських культурних зв'язків. Регулярними стали різноманітні форми проведення фестивалів японської культури в Росії та російської - в Японії. Кількість культурних заходів збільшується з кожним роком. Однак російський уряд приділяє недостатньо уваги поширенню знань про свою культуру та традиції країни в Японії на відміну від японського. Потенціал культурного співробітництва Росії та Японії величезний, однак він повністю не використовується, що вимагає подальшої копіткої роботи представників обох держав на всіх рівнях.

У підрозділі 4.3 висвітлюються питання ролі громадськості у розвитку діалогу між Росією та Японією. Зокрема, зазначається, що важливим аспектом російсько-японських відносин є роз'яснення громадськості обох країн важливості поступального розвитку та укладення мирного договору. Одним із основних питань є формування громадської думки шляхом поглиблення взаєморозуміння, довіри, зміцнення добросусідських дружніх відносин, позиціювання іміджу своєї країни.

З аналізу великого фактичного матеріалу про діяльність неурядових громадських організацій, виявлено, що японці послідовно працюють над формуванням громадської думки щодо проблеми «північних територій» не тільки всередині країни, але й за її межами; в Японії склалися різноманітні форми роботи, що сприяють залученню уваги до територіальної проблеми; в Росії діяльність неурядових громадських організацій націлена, в першу чергу, на місцеве населення і не приділяється уваги поширенню знань про свої позиції за кордоном. Росія недостатньо займається створенням та просуванням свого позитивного образу в Японії.

ВИСНОВКИ

політичний мирний історія торгівельний

Виявлено, що у розглянутий період спостерігалася підвищена увага до територіальної складової двосторонніх відносин, однак спроби жорсткої ув'язки розвитку співробітництва з передачею островів, що вживала Японія, не мали успіху. Сторони погоджуються продовжувати роботу над вирішенням цієї принципово важливої проблеми, однак ніхто не поступається своїми принципами та не бажає іти на компроміс.

Росія і Японія докладали зусиль для комплексного розвитку двостороннього співробітництва. Було продовжено процес створення правової бази для широкоформатного розвитку двосторонніх відносин в економічній, політичній, правоохоронній, культурній, інформаційній та туристичній сферах. Однак, проаналізувавши підписані документи, слід зазначити, що багато з них носять в основному декларативний, загальний характер і часто є лише виразом намірів. Наголошено на тому, що для взаємин Росії і Японії характерна нереалізованість значних потенційних можливостей добросусідства і творчого партнерства, реалізація яких є важливою на майбутнє.

У нових реаліях зростаюча міць Китаю змушує Росію і Японію враховувати китайський фактор у своїх взаєминах, ставлячи дві країни перед викликами, що несуть в собі як можливості суперництва, так і співпраці.

У досліджуваний період поглиблювалися та виявлялися нові сфери двостороннього співробітництва, зокрема, розвиток контактів у військовій та правоохоронній сферах, спільна робота зі створення безпеки в регіоні, що свідчить про вихід російсько-японських відносин на новий рівень.

Торговельно-економічне співробітництво є найважливішою складовою російсько-японських відносин, у процесі здійснення якого визначені та розглянуті взаємні інтереси, основні напрямки діяльності його учасників. Відстеживши динаміку торговельно-економічних зв'язків нами зроблено висновок, що вони залишаються найбільш ефективними. Економічна вигода і перспективність енергетичних проектів стимулює розвиток відносин, японський бізнес виходить на російську арену. Попередня позиція нерозривності політики від економіки зазнала змін - аналіз різних аспектів економічних відносин доводить, що між потенціалом їх розвитку та наявністю територіальної суперечки прямі взаємозв'язки відсутні.

Виявлено, що Росія та Японія можуть співпрацювати практично у всіх сферах економічної діяльності, оскільки мають значний потенціал.

Дослідивши двосторонні зв'язки в галузі освіти та культури, можна зробити висновок, що вони розвиваються нерівноцінно. Японія вкладає набагато більше коштів у розвиток двосторонніх обмінів, поширення знань про свою культуру та традиції. В той час як у Японії культура та традиції Росії мало відомі широким верствам населення, не подолано негативний імідж Росії. Таким чином, у російсько-японських відносинах початку ХХI ст., незважаючи на невирішеність територіального питання, намітилася тенденція на розширення двосторонніх зв'язків у галузі економіки, особливо в енергетиці, культури, екології, забезпечення безпеки в регіоні.

Узагальнивши досвід російсько-японських відносин, виділено аспекти, які можуть бути корисні Україні при формуванні східного вектора зовнішньої політики, зокрема авторка переконана, що територіальні проблеми не повинні бути перешкодою для розвитку партнерських відносин заради миру та безпеки в регіоні; економічна вигода виявляється найбільш сильним аргументом для розвитку співробітництва; в світі, що глобалізується небажано вирішувати конфліктні ситуації, ігноруючи вплив третіх країн та міжнародних організацій; при вирішенні складних питань і резонансних справ необхідно ретельно та аргументовано роз'яснювати громадськості свої позиції; імідж відіграє велику роль у сприйнятті країни іншими державами. Негативні стереотипи є стримуючими чинниками розвитку співпраці, тому необхідно приділяти значну увагу формуванню позитивного іміджу своєї країни за кордоном.

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Шаповалова Е. А. Влияние проблемы «Северных территорий» на экономические отношения России и Японии / Е. А. Шаповалова // Вісник міжнародного слов'янського університету (м. Харків). Серія Економіка. - т. 6. - № 1. - 2003. - С. 48-52.

2. Шаповалова Е. А. Попытки поисков новых путей в японо-российских отношениях: инициатива Таро Асо / Е. А. Шаповалова // Сходознавство. - 2007. - № 38. - С.168-174.

3. Шаповалова Е. А. Влияние территориального спора на общественное мнение в Японии и России в начале ХХІ века / Е. А. Шаповалова // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. - Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2007. - С. 125-135.

4. Шаповалова Е. А. Проблемы и новые возможности перехода от сырьевого к высокотехнологическому производству в контексте российско-японских экономических отношений / Е. А. Шаповалова // Проблемы модернизации экономики и экономической политики России. Экономическая доктрина Российской Федерации: материалы Российского научного экономического собрания, (Москва, 19-20 октября 2007 г.) / Отделение общественных наук РАН, Институт экономики РАН [и др.]. - М. : Научный эксперт, 2008. - С. 979-989.

5. Шаповалова Е. А. На пороге изменения парадигмы российско-японских экономических отношений / Е. А. Шаповалова // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Історія». - 2008. - № 816. - С. 336-349.

6. Шаповалова Е. А. Сравнительный анализ воспитания российской и японской молодежи по отношению к проблеме Южно-Курильских островов / Е. А. Шаповалова // Молодежь и будущая Россия: материалы Третьей всероссийской научно-практической конференции / Отв. ред. Ю. С. Пивоваров. - М. : ИНИОН РАН, 2008. - С.561-564.

7. Шаповалова Е. К вопросу об изучении российско-японского и украино-японского сотрудничества на современном этапе: сравнительный анализ / Е. Шаповалова // Мовні і концептуальні картини світу. - 2009. - № 27. - С.236-242.

8. Шаповалова Е. Влияние территориальных проблем и миграционных потоков на экономические отношения России с Японией и Китаем / Е. Шаповалова // «Ломоносов 2006» : тезисы докладов Международной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых по фундаментальным наукам / Под общ. ред. В. Н. Сидоренко. - М. : МГУ, 2006. - С.773-774.

9. Шаповалова Е. Роль «Российского комитета XXI века» в укреплении российско-японских отношений / Е. Шаповалова // Шевченківська весна: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих учених. - Вип. V: У 3-х част. - Ч. 3. Історія / За заг. ред. проф. В.Ф. Колесника. - К. : КНУ ім. Т. Г. Шевченка, 2007. - С. 249-252.

10. Шаповалова Е. Проект «Сахалин-2» в японо-российских отношениях / Е. Шаповалова // Материалы докладов XIV Международной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых «Ломоносов» / Отв. ред. И.А. Алешковский, П.Н. Костылев. Том IV -- М. : Изд-во МГУ, 2007. -- С. 43-44.

11. Шаповалова Е. Влияние территориального спора на общественное мнение в Японии и России / Е. Шаповалова // Каразінські читання (історичні науки): матеріали міжнародної наукової конференції молодих вчених (20 квітня 2007 р.) / М-во освіти і науки України, Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. - Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2007. - С. 337-338.

12. Шаповалова Е. Проблема самоидентификации молодого поколения: сравнительный анализ / Е. Шаповалова // Молодое поколение в поиске самоидентификации : сборник материалов международной молодежной образовательной конференции. - Дилижан : Ноян Тапан, 2008. - С. 48-51.

13. Шаповалова Е. Россия - Япония: студенческие обмены / Е. Шаповалова // Каразінські читання (історичні науки): тези доповідей 61-ї Міжнародної наукової конференції молодих вчених .) / М-во освіти і науки України, Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. - Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2008. - С. 305-306.

14. Шаповалова Е. Проблема «северных территорий» в образовательно-воспитательной работе с японскими школьниками / Е. Шаповалова // Материалы докладов XV Международной научной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых «Ломоносов 2008». Секция «Востоковедение, африканистика». - М. : Акад. Гуманитарных исслед., 2008. - С. 236-239.

15. Шаповалова Е. Проблемы и перспективы российско-японских отношений в области рыболовства (конец ХХ - начало ХХІ ст.) / Е. Шаповалова // Каразінські читання (історичні науки) : тези доповідей 62-ї Міжнародної наукової конференції молодих вчених (ХНУ імені В. Н. Каразіна, 24 квітня 2009 р.) / М-во освіти і науки України, Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. - Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2009. - С. 356-357.

Размещено на Allbest.ru