Формування та розвиток суспільно-політичних і економічних відносин між федеральним центром та провінціями у Канаді (1867–1939 роки)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Спеціальність 07.00.02 - всесвітня історія

УДК 94(71) «1867/1939»

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ І ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН МІЖ ФЕДЕРАЛЬНИМ ЦЕНТРОМ ТА ПРОВІНЦІЯМИ У КАНАДІ (1867-1939 РР.)

СУДАК ІРИНА

ІВАНІВНА

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі нової та новітньої історії зарубіжних країн історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Гончар Борис Михайлович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Євтух Володимир Борисович, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, завідувач кафедри теорії та методології соціології кандидат історичних наук, доцент Толстов Сергій Валеріанович, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, провідний науковий співробітник відділу трансатлантичних досліджень

Захист відбудеться «10» березня 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.001.01 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349).

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий «06» лютого 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук Казакевич Г. М.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (30 сторінок, 350 найменувань). Загальний обсяг дослідження - 200 сторінок, з них основного тексту - 170 сторінок.

Вступ. Актуальність теми дослідження. Канада є державою зі сталою федеративною системою, в основу якої закладено тісну взаємодію та співпрацю центрального та провінційних рівнів влади, які мають власні органи управління. Основними принципами канадської федеративної системи є суспільно-політичні та економічні взаємовідносини між органами центральної та місцевих влад, між самими провінціями, а також розподіл повноважень між владними інститутами таким чином, що кожний урядовий рівень в межах своєї компетенції володіє відповідними повноваженнями.

Аналіз досвіду федерально-провінційної взаємодії у суспільно-політичній та економічній сферах з моменту утворення домініону Канада в 1867 р. й до початку Другої світової війни є важливим для розуміння причин перетворення країни з централізованої на момент свого утворення в децентралізовану федерацію, яка характеризується широкими повноваженнями провінційних урядів. Впродовж XX ст. уряди провінцій успішно боролися за надання їм більшої влади та фінансових можливостей. Це призводило до загострення відносин між органами центральної та місцевих влад, та, безперечно, вплинуло на сучасну федеративну систему Канади. Проте, незважаючи на доцентрові та відцентрові процеси, що тривали в межах федерації, головним залишається збереження єдності держави. Саме тому актуальним є вивчення досвіду побудови взаємин між владними інститутами в Канаді, оскільки у процесі історичного розвитку країни неодноразово порушувалися питання її територіальної цілісності.

Досвід врегулювання федерально-провінційних і міжрегіональних суперечностей, а також міжетнічних відносин у Канаді надзвичайно важливий не лише для федеративних держав світу, але й для країн, що вирізняються особливостями регіонального розвитку. Цей досвід та практика актуальні і для України, адже українська держава має низку характерних регіональних особливостей, що зумовлюють специфіку її політичного розвитку. Наявність автономної одиниці на теренах унітарної держави, а також поліетнічних регіонів, актуалізує дослідження досвіду інших держав у сфері забезпечення прав національних меншин та регулювання міжрегіональних стосунків.

Окрім класичних федерацій (Канади, США, Австралії, Швейцарії) виникають нові варіанти застосування федеративної ідеї. Одним з таких прикладів є Європейський Союз (ЄС), який являє собою своєрідну структуру в складі окремих федеративних та унітарних держав. Цей союз поєднує елементи федерації та конфедерації з метою підвищення рівня життя суспільства, соціальної справедливості та впливу на світовій арені. Незважаючи на всі труднощі, які виникають на шляху створення конфедеративних об'єднань, на зразок ЄС, ця форма управління в сучасному світі може виявитись однією з оптимальних міждержавних форм поєднання тенденцій централізації та децентралізації, закріплення світової цілісності при збереженні суверенності національних держав.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є складовою частиною планів наукових досліджень кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Дисертація виконана у межах науково-дослідної теми історичного факультету «Історія української державності нової та новітньої доби» (№ 06БФ046-01).

Об'єктом дослідження є система владних інститутів у внутрішньополітичному розвитку Канади з 1867 р. до початку Другої світової війни.

Предметом дослідження є суспільно-політичні та економічні взаємовідносини між федеральним центром і провінціями Канади в період з 1867 р. до 1939 р.

Метою дослідження є аналіз історичного процесу розподілу і перерозподілу владних повноважень між центральною та провінційними владами у Канаді з 1867 р. до початку Другої світової війни.

Для реалізації мети дослідження визначені такі наукові завдання:

- проаналізувати джерельну базу дослідження та стан наукової розробки теми;

- розкрити історичні передумови формування канадського домініону, зокрема процес розподілу владних повноважень між федеральним центром та провінціями згідно Конституції 1867 р.;

- з'ясувати роль французької провінції Квебек у формуванні домініону Канада та його внутрішньополітичного розвитку в період територіального об'єднання країни (друга половина XIX - початок XX ст.);

- простежити процес територіально-політичного об'єднання країни та його вплив на розвиток федерально-провінційних відносин з 1867 р. до 1905 р., коли завершилось в цілому формування територіальної цілісності Канади;

- розкрити характер взаємовідносин між владними інститутами напередодні та під час Першої світової війни;

- дослідити особливості суспільно-політичних та економічних відносин між урядом Канади та провінційними урядами в 20-ті рр. XX ст.;

- висвітлити політику централізації федеральної влади в роки економічної кризи та депресії (пер. пол. 30-х рр. XX ст.);

- простежити зміни у відносинах між центральною та провінційними владами напередодні Другої світової війни.

Важливим чинником у формуванні домініону Канада та його внутрішньополітичного розвитку була політика Великої Британії, але враховуючи те, що ця проблема може бути окремим дослідженням, автор свідомо уникає її розгляду і лише частково торкається цього питання.

Методологічною основою дослідження є принципи історизму, багатофакторності та системності, які дають можливість дослідити розвиток внутрішньополітичних процесів у динаміці й тісному зв'язку з конкретними історичними умовами. Для розв'язання окреслених завдань застосовано порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний, ретроспективний та статистичний методи дослідження.

Хронологічні межі дослідження зумовлені динамікою та характером перетворень, що відбулися у взаємовідносинах між центральним та провінційними урядами в період з 1867 р. по 1939 р.: від утворення домініону Канада до встановлення відносної рівноваги сил між двома рівнями влади напередодні Другої світової війни, коли політиці нав'язування своїх умов федеральним центром провінціям було покладено край. В той же час, для відображення повноти історичних подій автор частково виходить за встановлені хронологічні межі, зокрема для розкриття передумов утворення домініону.

Територіальні межі дослідження охоплюють територію домініону Канада, що склалась на момент його утворення в 1867 р., а також території та провінції, що було включено до федерації на 1905 р. - на момент завершення територіального об'єднання Канади (сучасна провінція Ньюфаундленд залишалась англійською колонією до 1949 р.).

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що на основі залучення та аналізу широкого кола джерел і літератури досліджено тему, яка ще не була достатньо висвітлена в історіографії. Розширено знання про перебіг внутрішньополітичних дискусій у британських північноамериканських колоніях щодо перспектив об'єднання їх в єдину державу. В дисертації висвітлено співпрацю центрального та провінційних урядів у розв'язанні суспільно-політичних, економічних і загальнонаціональних проблем. У ході дослідження виявлено тенденції до децентралізації федеративної системи Канади, які були обумовлені боротьбою провінцій за перерозподіл повноважень між органами центральної та місцевих влад. Вперше виділено основні етапи федерально-провінційних взаємовідносин у Канаді в процесі її історичного розвитку (1867-1939 рр.). Дисертантка проаналізувала вплив внутрішньо- та зовнішньополітичних факторів на розвиток взаємин між владними інститутами у канадській державі.

Практичне значення дисертації визначається сформульованими в ній висновками, положеннями, теоретичними узагальненнями, їхньою науковою новизною. Матеріали і результати дослідження можуть бути використані дослідниками при підготовці узагальнюючих і спеціальних праць з історії Канади, для викладання нормативних курсів нової та новітньої історії країн Західної Європи та Північної Америки. Зважаючи на багатонаціональний характер та регіональні особливості України, досвід врегулювання міжнаціональних і міжрегіональних відносин у Канаді, особливості взаємодії різних рівнів влади можуть бути використані для впровадження адміністративних реформ і регіонального законодавства в Україні, а також при аналізі соціально-економічної та політичної ситуації в нашій державі.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації оприлюднено на міжнародних наукових конференціях: VI Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Шевченківська весна» (Київ, 2008), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Дні науки» (Дніпропетровськ, 2007), «Дні науки історичного факультету» (Київ, 2007; 2008).

Публікації. Результати й частина матеріалів дослідження знайшли відображення у шести статтях у наукових фахових виданнях та трьох додаткових публікаціях.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Джерельна база дослідження та стан наукової розробки проблеми» проаналізовано джерельну базу та історіографію з теми.

У підрозділі 1.1. «Джерельна база дослідження» охарактеризовано значний та різноманітний за характером та змістом комплекс документів.

Аналіз проблем формування та розвитку суспільно-політичних та економічних відносин між федеральним центром і провінціями у Канаді в період з 1867 р. до 1939 р. спирається, насамперед, на канадські офіційні документи, що поділяються на дві підгрупи - документи законодавчої та виконавчої влади. Офіційна позиція законодавчої влади домініону Канада щодо розвитку взаємин між владними інститутами відображена у документах парламенту та звітах засідання канадської палати громад, The speech of prime-minister of Dominion of Canada John A. Macdonald

with the program of the state economic policy («National policy»), 1879 // Canada. Parliament. The sessional papers, 1879. - Vol. 13, Chap. 5. - Ottawa : King's Printer, 1880. - P. 413-422; The report of the House of Commons committee concerning the structure of granting the provincial by the federal center, 1906 // Canada. House of Commons. Debates, 1906. -Vol. 72, Chap.9. - Ottawa : King's Printer, 1907. -P. 316-325. які дають можливість проаналізувати позиції лібералів і консерваторів з питань федеративного розвитку країни.

Цінний джерельний матеріал надають документи законодавчих органів влади, зокрема офіційні канадські та британські конституційні й законодавчі документи (конституційні Акти, Акти щодо провінцій та територій, Вестмінстерський статут 1931 р.). Ця група документів дозволяє простежити особливості розвитку державного устрою Канади.

Важливим документом для вивчення суспільно-політичних та економічних відносин між центральним і провінційними урядами є Конституція Канади (Акт про Британську Північну Америку 1867 р.), Конституционный Акт 1867 г. // Конституции зарубежных государств [учеб. пособие] ; сост. проф. В. В. Макланов. - [2-е изд., исправ. и доп.]. - М. : Изд-во БЕК, 1999. - С. 490-551. що заклала основу федеративних відносин. Конституція розподілила компетенції між органами влади федерації та провінцій. Заслуговують на увагу документи, які стосуються утворення канадського домініону, та матеріали засідань асамблеї об'єднаної провінції Канада. Union Act, 1840 // Select documents in British colonial policy, 1830-1867 / [ed. by K.N. Bell, W.P. Morell]. - Oxford : Clarendon Press, 1926. - P. 80-85; Confederation Documents / [ed. by J. Pope]. - Toronto : Macmillan, 1895. - 321 p. ; Canada, province of (1841-1866). Parliamentary debates on the subject of the Confederation of the British North American provinces / [ed. by J. Pope]. - Quebec : Hunter-Rose, 1895. - 1125 p. Останні безпосередньо впливали на утворення домініону Канада. Виокремимо також матеріали законодавчих органів провінцій, що дають змогу проаналізувати соціально-економічні та політичні процеси, які тривали всередині провінцій. Canadian history in documents, 1763-1966 / [ed. by J. M. Bliss]. - Toronto : McClelland and Stewart, 1966. - 378 p.

Не менш важливим джерелом в дослідженні проблем, визначених завданнями дисертації, є офіційні матеріали виконавчої влади, зокрема документи прем'єр-міністрів Канади. Цей комплекс джерел окреслює основні засади й напрямки внутрішньої та зовнішньої політики їхніх кабінетів. The papers of William Lyon Mackenzie King // The papers of the prime-ministers of Canada : in 5 vols. / [ed. by P. B. Waite]. - Vol. 5. - Ottawa : King's Printer, 1972-1973. - 314 p. Заслуговують на увагу рішення федерального Верховного Суду Канади та рішення Судового комітету Таємної Ради Великої Британії, який до 1949 р. був для Канади вищою судовою інстанцією. Ці рішення мають силу закону і, власне, визначають подальший розвиток канадської держави. Statutes, treaties and documents of the Canadian constitutions, 1713-1929 / [ed. by W. P. M. Kennedy]. - Toronto, London : Heinemann, 1930. - 547 p.; The distribution of powers betweens the federal and provincial governments / [ed. by G. Stevenson]. - [2-nd edn.]. - Ottawa : Univ. of Ottawa Press, 1995. - 241 p.

Окрему підгрупу офіційних документів складають різноманітні заяви, офіційні виступи та промови політичних діячів того часу (урядових посадовців і партійних лідерів Канади), Select speeches and documents on colonial policy, 1763-1917 : in 2 vols. / [ed. by A. B. Keith]. - London : Heinemann, 1948; Mackenzie King's speeches / [ed. by J. W. Pickersgill]. - Тoronto : M&S, Carleton library, 1950. - 446 p. які дають змогу проаналізувати їхні погляди на процес утворення домініону, дослідити внутрішньополітичні фактори, що впливали на розвиток відносин між урядом Канади та урядами провінцій.

Важливими документальними джерелами для дослідження соціально-економічних і політичних проблем у взаємовідносинах між органами центральної та місцевих влад у Канаді та шляхів їхнього розв'язання стали матеріали внутрішньопровінційних і міжурядових (між органами центральної та провінційних влад) конференцій та доповіді Королівських комісій з федерально-провінційних відносин. Dominion-Provincial and interprovincial conferences from 1887 to 1926 / [ed. by A. G. Doughty]. - Ottawa : King's Printer, 1927. - 219 p.; Dominion-provincial conferences, November 3-10, 1927, December 9-13, 1935, January 14-15, 1941 / [ed. by A. K. Eaton, V. C. Phelan]. - Ottawa : King's Printer, 1951. - 132 p.; Canada. Report of the Royal Commission on Dominion-Provincial relations / [ed. by R. H Coats, H. Marshall]. - Ottawa : Queen's printer and controller of stationery, 1954. Для поглибленого аналізу суспільно-політичної та економічної ситуації у провінціях Канади вивчались програмні документи й рішення провінційних політичних партій, їхніх керівних органів. The Canadian party platforms 1867-1968 / [ed. by O. Carrigan]. - Urbana,1969. - 341 p. Окреме місце серед джерел посідають мемуари, щоденники та кореспонденція державних діячів домініону Канада, які формували політику країни. The memoirs of Sir John Alexander Macdonald, first prime-minister of the Dominion of Canada: in 2 vols. / [ed. by J. Pope]. - Ottawa : King's Printer, 1894; The wretched of Canada. Letters to R.B. Bennet, 1930-1935 / [ed. by J. N. Bliss]. - Toronto : McClelland and Stewart, 1971. - 452 p.

У підрозділі 1.2. «Історіографія проблеми» висвітлено стан наукової розробки теми. В історіографії проблеми можна виділити три групи досліджень: праці зарубіжних авторів; праці радянських авторів; новітні дослідження українських науковців.

Головна специфічна риса історичної науки в Канаді - існування в країні двох самостійних і малопов'язаних один з одним напрямів історіографії: англоканадського та франкоканадського, що відображає основну національну специфіку Канади. З моменту зародження історичної думки в Канаді (середина XIX ст.) кожна з двох основних шкіл пройшла власний шлях розвитку, суттєво відрізняючись за характером і напрямками історичних досліджень. Оскільки з часу утворення домініону в 1867 р. англоканадські історики зайняли домінуючі позиції в галузі вивчення загальних проблем канадської історії, тому основна увага була приділена англоканадській версії становлення та розвитку Канади. Франкоканадська ж історіографія являє самостійну та широку область історичних досліджень, проте залишається локальною за своїм характером.

Витоки сучасної англоканадської історіографії знаходяться в англійській ліберальній історіографії середини XIX ст. Характерною рисою останньої стала ідея об'єднання британських північноамериканських колоній в єдину державу. Ідеї цієї історіографії були основою для формування британської школи конституційної історії Канади. Представники цієї школи У. Кінґсфорд, Дж. Паркін, Дж. Хопкінс, вважаючи Канаду англійською за походженням, вивчали історичне минуле з точки зору імперської єдності.

Першою колективною узагальнюючою працею з історії Канади стало видання в 1913-1914 рр. багатотомної серії «Канада і її провінції» (22 томи). Це дослідження охопило політичну, економічну й соціальну історію Канади та її провінцій, починаючи з колоніального періоду і завершуючи подіями, що передували Першій світовій війні, включаючи історію входження окремих провінцій до складу домініону.

Провідні позиції в канадській історіографії міжвоєнного періоду зайняла ліберальна школа істориків (Р. Троттер, Р. Даусон), які робили основний акцент на дослідження канадської специфіки, власне національного характеру та особливостей розвитку домініону Канада, зокрема взаємин між федеральною владою і владою провінцій.

Однією з характерних рис розвитку історичної науки в Канаді між двома світовими війнами стало формування першої національної школи в канадській історіографії. Основоположниками цієї школи вважаються Г. Інніс та Д. Крейтон, які підкреслювали тезу щодо політичної централізації як важливого фактору канадської історії, яка базувалась на економічній єдності Канади.

Диференціація дослідників відповідно їхнім політичним поглядам - ліберальним чи консервативним - спостерігалась вже у 40-і рр. XX ст. Одним з засновників ліберальної канадської історіографії вважається історик А. Лоуер. Його праця «Від колонії до нації» (1946 р.) символізувала основні зміни, що відбулись у канадській історіографії тих років. Автор спробував дослідити процеси, що відбувалися у Французькій Канаді (Квебеку), та показати їх як частину загальної історії країни.

Після Другої світової війни розпочався якісно новий етап у дослідженні федерально-провінційних відносин, що було обумовлено розширенням документальної бази дослідження. З'являються численні біографічні праці Д. Крейтона, Д. Томсона, Дж. Дафо, Р. Даусона, що базувались на документах, листах, офіційних виступах прем'єр-міністрів Дж. Макдональда, А. Макензі, У. Лорьє, У. Макензі Кінга. Ці праці допомагають простежити політику центрального уряду, направлену на розв'язання соціально-політичних та економічних проблем провінційних урядів.

У післявоєнний період в історичній науці Канади важливим явищем стає зародження регіональних досліджень, головним чином з історії західних провінцій, вплив яких на господарське та суспільне життя суттєво підвищився. В цей час серед канадських істориків зростає кількість прихильників консервативних концепцій, яскравим представником яких став У. Мортон. Показуючи процес об'єднання провінцій Британської Північної Америки в домініон Канада, автор виходив з важливості впливу колоніального, імперського та інтернаціонального факторів на утворення конфедерації. У. Мортон виступив проти боротьби франкоканадців за рівноправність двох нації, вважаючи, що тільки сильна центральна влада може забезпечити права меншості та громадянські свободи.

Поглиблене вивчення процесу становлення домініону Канада, співпраці федерального і провінційного урядів розпочалось з 60-х рр. XX ст., оскільки попередні історичні погляди не давали відповіді на питання сучасників, які виникли у зв'язку з кризою федерації в 60-70-х рр. XX ст.

Тільки в 70-ті рр. XX ст. англоканадські історики, зокрема Р. Кук, М. Вейд головну увагу приділили вивченню історії французької Канади, що було пов'язано з піднесенням франкоканадського національного руху, але їхні оцінки та висновки не виходили за межі концепції «одна країна - одна нація».

Історичні передумови утворення канадського домініону, аналіз позицій державних політичних лідерів щодо майбутнього державного устрою Канади, певні аспекти територіального об'єднання Канади було висвітлено у працях М. Олівера, П. Вейта, Дж. Карелеса, Р. Брауна, Р. Нельсона, Р. Веґенберга, В. Содерленда. Автори підкреслювали високу централізацію федеративної системи Канади на момент її утворення.

Заслуговують на увагу дослідження канадських науковців Дж. Мелорі, Х. Коуді, С. Брукса, в яких розглядалась еволюція канадської федеративної системи. На перший план сучасної англоканадської історіографії було висунуто дослідження внутрішньополітичної історії Канади, зокрема канадської федеративної системи, а також історії розвитку провінцій: праці Дж. Стівенсона, Дж. Бакінхема, Р. Босвела. Постійно зростаюча роль провінцій у політичному житті канадської федерації підказала історикам необхідність більш інтенсивного аналізу порівняно недавнього історичного минулого, його політичних уроків.

Дослідження історії Канади радянськими ученими розпочалось з середини 50-х рр. XX ст. Протягом тривалого часу радянські дослідники не визнавали Канаду федеративною державою, вважали, що Канада - фактично унітарна держава, що зберігає деяку автономію провінцій: А. Лідін, А. Мілейковський. провінційний федеральний влада депресія

На жаль, півстоліття історії Канади після утворення домініону в 1867 р. і до кінця Першої світової війни недостатньо досліджено радянськими науковцями. Окремі політичні та історичні аспекти передконфедераційного періоду Канади, процес утворення канадського домініону, загальний огляд історії Канади знайшли відображення у працях радянських істориків О. С. Сороко-Цюпи, В. А. Тішкова, Л. В. Кошелєва. Серед ґрунтовних досліджень проблем розвитку канадської федеративної системи слід виділити праці радянських дослідників В. Є. Шило, Н. Ю. Козлової та сучасних російських науковців С. Ю. Данілова, І. М. Денека, А. А. Мелкумова, Т. Н. Тімашової. Автори дійшли висновку, що в країні поряд з об'єктивно домінуючими силами на користь централізації влади завжди існували тенденції до децентралізації. На різних етапах історичного розвитку канадської держави змінювалось їхнє співвідношення.

Певні історичні аспекти проблеми розглядалися українськими ученими, хоча обрана тема і не стала предметом окремого наукового дослідження. Слід відзначити, що київський фахівець з етнополітичних проблем В. Б. Євтух у праці «Концепції етносоціального розвитку США і Канади: типологія, традиції, еволюція» досліджував еволюцію національних відносин у Канаді, зосереджуючи свою увагу на квебекському факторі в процесі утворення та розвитку канадської держави. Він обґрунтував нові підходи до аналізу канадських концепцій етнополітичного розвитку, еволюції квебекського етнонаціоналізму. Український історик Л. О. Лещенко висвітлював загальні питання історії канадського фермерства; франкоканадське національне питання протягом історичного розвитку Канади досліджував В. Г. Коваленко.

Таким чином, джерельна база та історіографія дослідження відповідають поставленій меті й завданням.

Другий розділ «Становлення домініону Канада та його регіональні проблеми (1867 р. - початок XX ст.)» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Формування канадського домініону. Розподіл владних повноважень між федеральним центром та провінціями згідно Конституції 1867 р.» досліджено історичні передумови та особливості формування домініону Канада, висвітлено перебіг внутрішньополітичних дискусій у британських північноамериканських колоніях щодо перспектив об'єднання їх в єдину державу, проаналізовано розподіл повноважень між центральним та провінційними рівнями влади згідно Конституції 1867 р.

Для забезпечення більш ефективного функціонування та соціально-економічного розвитку своїх північноамериканських колоній Британія прагнула об'єднати їх у єдину державу. В свою чергу британські колонії в Північній Америці визнавали необхідність об'єднання для того, щоб запобігти анексії з боку Сполучених Штатів. На карті Північної Америки з'явилась не повністю незалежна держава, а домініон Канада, як найлегша форма колоніальної залежності, яка характеризувалась визнанням монарха Великої Британії главою домініону. Утворення федеративного союзу з сильним центром, при обмеженні повноважень провінцій, з одного боку, і збереження за провінціями статусу держави при винесенні в назву об'єднаної Канади поняття «конфедерація», з іншого боку, стало основним джерелом подвійного тлумачення державного устрою Канади і поклало початок конфліктам між владними інститутами. Проте, Канада не стала і справжньою федерацією, оскільки була далека від конституційного закріплення автономії провінцій. Після визнання за Канадою федеративного устрою її справжня сутність залишалася скоріше унітарною, оскільки провінції були значною мірою підпорядковані центру.

У підрозділі 2.2. «Процес територіально-політичного об'єднання країни та його вплив на розвиток взаємовідносин між центральною та провінційними владами (1867 р. - початок XX ст.)» досліджено процес територіального об'єднання канадського домініону та його вплив на розвиток відносин між владними інститутами, висвітлено історію приєднання територій на заході Канади, утворення нових провінцій та їхнє входження до домініону. Поліпшення внутрішньоконтинентального сполучення, що мало важливе економічне значення, було однією з умов входження до складу Канади нових провінцій. З'єднання західної та східної частин домініону Канада трансконтинентальною Тихоокеанською залізницею (1885 р.) сприяло формуванню загальнонаціонального ринку та загальнонаціональної економіки. Заселення західних територій, що стало наслідком проведення збалансованої державної імміграційної політики ліберального уряду У. Лорьє, сприяло господарському об'єднанню територій та перетворило взаємозалежність східного та західного регіонів у систему національного ринку. Політично це об'єднання завершилось з утворенням у 1905 р. нових провінцій Саскачеван та Альберти на Північно-західних територіях. Разом з тим в країні продовжувала поглиблюватись нерівномірність економічного розвитку окремих провінцій, що зумовило «співіснування» розвинутих у господарському відношенні центральних провінцій та відсталих аграрно-сировинних провінцій на заході та сході Канади.

У підрозділі 2.3. «Французька провінція Квебек у формуванні домініону Канада та його внутрішньополітичного розвитку в період територіального об'єднання країни (друга половина XIX - початок XX ст.)» розкрито роль провінції Квебек у формуванні домініону та його внутрішньополітичного розвитку в період територіального об'єднання Канади. Під час розробки умов об'єднання британських колоній в Північній Америці було зрозуміло, що утворити унітарну систему державного устрою в тогочасних умовах було неможливо. Позиція політичних сил Квебеку, а також регіоналізм атлантичних (приморських) провінцій зумовили провал ідеї унітарної держави. Проте, прихильникам централізації вдалося провести принцип встановлення сильного центрального уряду, здатного протистояти регіоналізму провінцій. Федеративний характер нової державної структури означав часткове визнання існування в Канаді «французького фактору». Квебек став першою провінцією, яка з дня заснування домініону Канада піддала критиці політику централізації влади і почала вимагати реформування Конституції. Квебекці схильні розглядати Канаду як політичний союз, що забезпечує співіснування двох культурних спільнот, які відрізняються не тільки мовою, але й етнічним походженням. Постійне приниження прав франкоканадської культури та мови стало рушійною силою процесів децентралізації Канади.

Третій розділ «Трансформація канадської держави в світлі еволюції федерально-провінційних взаємовідносин до початку Другої світової війни» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Політика уряду Канади щодо провінцій напередодні та під час Першої світової війни» висвітлено причини, що обумовили необхідність проведення федерально-провінційних та міжпровінційних конференцій, які посіли помітне місце у розв'язанні соціально-політичних і економічних питань між владними інститутами та впливали на весь механізм функціонування федеративних відносин у Канаді напередодні Першої світової війни. Розглянуто проблему розширення провінційних повноважень у вирішенні внутрішньопровінційних питань. Це було обумовлено тлумаченням конституційних суперечок між владними інститутами з боку Судового комітету Таємної Ради Великої Британії на користь провінцій, а не федерального центру, та загостренням націоналістичних настроїв у Квебеку. Судовий комітет у своїх роз'ясненнях виходив з того, що всі права провінцій існували вже до 1867 р. і були закріплені Актом 1867 р. (Конституція Канади). В результаті цих рішень активність та вплив провінцій значно зросли, їхні повноваження розширились. Провінції одна за одною стали проявляти більшу ініціативу у внутрішній політиці. Досліджено внутрішньополітичну ситуацію в країні, позиції англо- та франкоканадців щодо участі домініону в Першій світовій війні, політику максимальної централізації влади в роки війни.

У підрозділі 3.2. «Співпраця федерального центру та провінційних урядів у 20-ті рр. XX ст. Вестмінстерський статут 1931 р.» розкрито особливості взаємовідносин органів центральної та місцевих влад у розв'язанні суспільно-економічних проблем у повоєнний період, зокрема, зміну доцентрового напрямку розвитку домініону Канада під час Першої світової війни на відцентровий у 20-ті рр. XX ст. Конструктивний характер взаємин між органами центральної та провінційних влад у повоєнний період був пов'язаний з соціально-політичними та економічними умовами розвитку домініону. Завдяки рішенням Судового комітету значну частину питань національного значення було передано до компетенції провінцій. У той же час, основні джерела фінансових надходжень та прибутків залишались в руках федеральної влади. Звідси і конфлікт, що виник через збільшення розриву між підвищенням відповідальності провінцій та їхніми фінансовими можливостями. Передача управління природними ресурсами до виключної компетенції західних провінцій, так само як і визнання та виконання соціально-економічних вимог приморських провінцій, зокрема підвищення федерального субсидування, ознаменували початок нового етапу у федеративних відносинах, в якому провінційні проблеми стали основною турботою центрального уряду. Простежено співпрацю федерального центру та провінцій в отриманні зовнішньо- та внутрішньополітичної незалежності канадського домініону від Британії згідно Вестмінстерського статуту (1931 р.).

У підрозділі 3.3. «Еволюція відносин між владними інститутами у Канаді напередодні Другої світової війни» простежено зміни у відносинах між центральною та провінційними владами напередодні Другої світової війни. 30-ті рр. XX століття були роками боротьби федеральної та провінційних влад Канади з економічними проблемами, викликаними економічною кризою 1929-1933 рр. Відцентровий напрямок розвитку владних відносин 20-х років було замінено на доцентровий в 30-х, що було пов'язано з скрутним економічним становищем провінцій в роки кризи та депресії. Напередодні Другої світової війни регіональні проблеми країни постали найгостріше. Головними осередками виникнення руху протесту стали приморські та західні провінції. Врегулювання центральним урядом економічних проблем західного регіону та приморських провінцій вказувало на те, що при виникненні будь-яких соціально-економічних ускладнень, провінції мали намір вимагати допомоги від центральної влади. Початок Другої світової війни відкинув проблеми, які виникали у взаємовідносинах між урядом Канади та провінційними урядами на другий план.

У висновках сформульовано загальні результати дослідження та викладено основні положення дисертаційної роботи, які виносяться на захист:

- Визначена тема недостатньо досліджена, а існуючі зарубіжні та вітчизняні праці в переважній більшості не мають узагальнюючого характеру і торкаються лише окремих аспектів обраної теми. Водночас джерельна база дисертаційного дослідження є достатньо репрезентативною та чисельною. Комплексне використання джерел дає можливість виконати окреслені дослідницькі завдання.

- Головна мета об'єднання Великою Британією своїх розпорошених північноамериканських колоній в єдину федеративну державу полягала в забезпеченні їхнього більш ефективного функціонування та соціально-економічного розвитку. Утворення федеративного союзу відображало прагнення британських північноамериканських колоній попередити анексію з боку Сполучених Штатів та залишитися в структурі Британської імперії. Інтереси економічного розвитку Британської Північної Америки поставили питання щодо більш тісних економічних зв'язків її провінцій, усунення внутрішніх митних бар'єрів, захисту канадської промисловості від зовнішньої конкуренції. Розвиток національної економіки, розширення та об'єднання внутрішнього ринку вимагало утворення нової політичної структури на місці розрізнених колоніальних провінцій. Відповідно до положень конституційного Акту 1867 р. (Конституції Канади) всі повноваження загальнонаціонального масштабу було сконцентровано в руках центрального уряду. В той же час, питання місцевого значення, які не мали відношення до конфедерації в цілому, а були важливими на місцях, були передані до провінційної компетенції.

- Своєрідність структури домініону Канада була багато в чому обумовлена наявністю франкомовного Квебеку, що був об'єднаний з англоканадськими провінціями. Взаємні соціально-економічні й політичні поступки англоканадців і франкоканадців, що стали передумовою утворення домініону, були важливим чинником у взаємовідносинах між центральним і провінційними урядами в Канаді. Крім того, саме позиція Квебеку, що полягала в прагненні провінції не допустити втручання центрального уряду в справи, які належали до виключної компетенції провінції, сприяла посиленню регіоналізму в інших провінціях. І якщо провінції англомовної Канади тривалий час майже байдуже ставились до «вторгнень» федерального центру в сферу провінційної компетенції, то Квебек з самого початку утворення домініону Канада наполегливо відстоював свої конституційні права і повноваження від посягань центру.

- Процес формування територіальної цілісності домініону Канада (1867-1905 рр.), зокрема об'єднання в межах єдиної держави великих територій заходу та інших провінцій, що залишилися поза початково утвореним союзом, сприяв розвитку більш інтенсивних відносин між органами центральної та місцевих влад, а також міжпровінційних зв'язків. Разом з тим спостерігалося загострення суспільно-економічних відносин між владними інститутами, адже у зв'язку з територіальним розширенням домініону федеральний центр за рахунок зменшення коштів, що виділялись на атлантичні та центральні провінції, почав фінансувати нові провінції. Це негативно відбилося на владних взаєминах. У Канаді було успішно втілено в життя основні положення федеральної «національної політики» (1879 р.), основними компонентами якої були: поліпшення внутрішньоконтинентального сполучення, освоєння території заходу, проведення державної імміграційної та економічної політики, митний протекціонізм. Така політика позитивно вплинула на економічне та політичне об'єднання країни, зокрема сприяла перетворенню економіки країни з розрізнених регіональних господарств у єдине ціле з досить міцними внутрішньогосподарськими зв'язками.

Своєрідним етапом у поглибленні зв'язків між владними інститутами стало проведення міжпровінційних та федерально-провінційних конференцій. Це спричинило певні зрушення в усвідомленні необхідності шляхом переговорів, домовленостей та співпраці утворити систему постійної взаємодії, а не взаємопідкореності один одному в межах ієрархічної структури влади, а також дало поштовх до встановлення більш конструктивних відносин у розв'язанні соціально-політичних та економічних питань між федеральним центром та провінціями.

- Початково передбачена перевага центральної влади напередодні Першої світової війни була практично зведена нанівець, що не могло не викликати певної напруженості у відносинах між федеральним та провінційними урядами. Це було обумовлено загостренням націоналістичних настроїв у Квебеку, зростанням впливу провінцій у вирішенні внутрішньопровінційних питань завдяки тлумаченню конституційних суперечок між владними інститутами з боку Судового комітету Таємної Ради Великої Британії на користь провінцій, а не на користь федерального центру. Все це створило підґрунтя для подальших суперечок щодо федерально-провінційних компетенцій. Рівень централізації влади та управління в домініоні постійно знижувався, проте при виникненні соціально-економічних проблем провінції завжди зверталися за допомогою до центрального уряду. Це передбачало втручання федеральної влади у сферу компетенції провінцій, але в останніх не було іншого варіанту розв'язання своїх внутрішніх проблем.

Напередодні Першої світової війни спостерігалася напруженість у відносинах між владними інститутами, оскільки провінційні політичні лідери з Британської Колумбії та приморських провінцій вимагали збільшення фінансової допомоги від федеральної влади; західні фермери ставили питання про перегляд тарифної політики. Початок Першої світової війни сприяв зменшенню уваги до цих проблем з боку уряду Канади, оскільки всі зусилля необхідно було спрямувати на військові потреби. Саме в період війни політика федерального уряду щодо централізації влади значно посилилась і Канада фактично трансформувалась в унітарну державу. В Канаді особливої гостроти набув внутрішньонаціональний конфлікт, зокрема спостерігалась відсутність взаєморозуміння між двома національними спільнотами - франко- та англомовними канадцями. Загострення відносин між центральним і провінційними урядами було пов'язано з введенням у Канаді військової повинності. Особливо гостро реагували на військову повинність канадці французького походження, що багато в чому порушувало національну єдність.

- Необхідність взаємодії та злагодженості в діях федерального центру і провінцій у внутрішній політиці у повоєнний період зумовило більш інтенсивний розвиток федерально-провінційних відносин і стало основою для більш тісної співпраці у вирішенні суспільно-політичних та економічних проблем, пов'язаних з наслідками Першої світової війни. Розв'язання провінційних питань відбувалось без серйозних політичних сутичок та супроводжувалось налагодженням більш тісних контактів у межах федерально-провінційних і міжпровінційних відносин. У повоєнний період активізувалася діяльність захисників соціально-економічних прав провінцій, які вимагали зняття та ліквідації тих обмежень провінційної компетенції, що були введені центральним урядом у роки Першої світової війни, але стали «неконституційними» після її закінчення. Разом з тим помітною була невідповідність розподілу функцій і відповідальності федеральної та провінційних влад на тлі нових проблем, соціальних протиріч, які вимагали не провінційного, а загальнонаціонального бачення, регулювання та розв'язання. Прийняття Британією Вестмінстерського статуту (1931 р.) хоча і мало позитивний вплив на забезпечення зовнішньо- та внутрішньополітичної незалежності домініону Канада, в той же час не усунуло суперечності між владними інститутами у прийнятті можливих поправок до Конституції, які задовольняли б усі провінції.

- Економічний спад кінця 20-х початку 30-х рр. XX ст. мав руйнівний політичний вплив, особливо на провінційному рівні, змінюючи рівновагу сил у федеративній системі. Найбільш економічно слабкі області (західні та приморські) знову потрапляли під вплив федеральної влади, яка в цей час перебирала на себе все більше повноважень для подолання економічної кризи та депресії, оскільки провінційна влада, на відміну від центрального уряду, з її обмеженими фінансовими можливостями та адміністративними ресурсами, не мала достатньо можливостей для розв'язання економічних проблем. Уряд Канади не зміг ефективно проконтролювати перерозподіл фінансів, що дало б провінціям рівні можливості розвитку. Це було пов'язано з географічною різноманітністю та нерівномірністю економічного розвитку провінцій Канади, що ускладнювало підтримку необхідного економічного балансу між різними провінціями.

- Особливістю внутрішньополітичного розвитку Канади напередодні Другої світової війни була активізація політичного життя в провінціях, загострення проблеми федерально-провінційних відносин та її вплив на загальнополітичну ситуацію в країні. Для забезпечення максимальної рівноваги та збалансованості у відносинах між владними інститутами у Канаді зросла потреба в заходах федеральної влади щодо економічного регулювання та проведення загальних соціальних реформ, оскільки через застарілу систему розподілу влади і провінційної відповідальності мали місце постійні федерально-провінційні конфлікти. Чим більше зростала потреба у прийнятті рішень загальнонаціонального масштабу, тим менше залишалось для цього можливостей, через загострення федерально-провінційних суперечностей. До початку Другої світової війни в Канаді була встановлена приблизна рівновага сил між владними інститутами. Активність та вплив провінцій значно зросли, їхні повноваження розширились.

Розвиток федерально-провінційних відносин у Канаді в останній третині XIX - 30-х рр. XX ст. мав еволюційний характер. Канада пройшла шлях від сильного федерального та слабких провінційних урядів до більш раціонального розподілу повноважень між центральною владою і владою провінцій. На різних етапах історичного розвитку Канади змінювалось їхнє співвідношення, але, головним чином, переважали відцентрові тенденції, внаслідок яких канадські провінції значно зміцнили свої позиції. Разом з тим ці відцентрові тенденції супроводжувалися зростанням економічної взаємозалежності центрального уряду та провінцій, укріпленням міжпровінційних зв'язків, подальшим поглибленням внутрішньоканадської інтеграції.

ПУБЛІКАЦІЇ У ФАХОВИХ ВИДАННЯХ, ЩО ВІДОБРАЖАЮТЬ РЕЗУЛЬТАТИ І ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Судак І. І. Процес федералізації та розвиток регіональних особливостей в Канаді (1867 р. - початок XX ст.) / І. І. Судак // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «История». - Симферополь : Таврический национальный университет им. В. И. Вернадского. - 2005. - Том 18 (57). - № 1. - С. 73-84.

2. Судак І. І. Квебекський фактор у формуванні та розвитку федеративного устрою Канади (XVIII - початок XX ст.) / І. І. Судак // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Серія Історія. - К. : ВПЦ «Київський ун-т», 2006. - Вип. 85-86. - С. 111-114.

3. Судак І. І. Канадська федерація 1867 р. і розподіл повноважень між федеральним центром та регіонами / І. І. Судак // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Серія Історія. - К. : ВПЦ «Київський ун-т», 2006. - Вип. 87-88. - С. 49-53.

4. Судак І. Політичні дискусії щодо державного устрою об'єднаної Канади (60-ті рр. XIX ст.) / І. Судак // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Серія Історія. - К. : ВПЦ «Київський ун-т», 2007. - Вип. 89-90. - С. 108-112.

5. Судак І. І. Еволюція федеративних відносин у Канаді в процесі історичного розвитку (1867-1939 рр.) / І. І. Судак // Часопис української історії / КНУ імені Тараса Шевченка, Кафедра української історії та етнополітики. - 2007. - Вип. 7. - С. 60-64.

6. Гончар Б. М., Судак І. І. Еволюція федеративних взаємовідносин у Канаді напередодні та під час Першої світової війни (кінець XIX ст. - 1918 р.) / Б. М. Гончар, І. І. Судак // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки. - Вип. 17 : Міжвідомчий збірник наукових праць / відп. ред. С. В. Віднянський. - К. : Ін-т історії України НАН України, 2008. - С. 60-77. - (Авторський внесок -0,5 д. а.).

Публікації, що додатково відображають результати

дисертаційного дослідження:

1. Судак І. І. Квебекський фактор у формуванні та розвитку федеративного устрою Канади (остання третина XIX ст.) / І. І. Судак // Дни науки - 2007 : материалы ІІІ международной научно-практической конференции. - Том 8. «История». - Днепропетровск : Наука и образование, 2007. - С. 40-43.

2. Судак І. І. Посилення централізації федеративних взаємовідносин у Канаді (кінець 20-х - перша половина 30-х рр. XX ст.) / І. І. Судак // Шевченківська весна. Історія : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. молодих учених. - Вип. VІ : у 2-х част. / ред. кол. : проф. В. Ф. Колесник (голова) та ін. - Ч. 2., Т. 2. - К. : СПД Цимбаленко Є. C., 2008. - С.155-158.

3. Судак І. І. Взаємодія федерального центру та регіонів у Канаді напередодні Другої світової війни / І. І. Судак // Дні науки історичного факультету : матеріали міжнародної наукової конференції студентів, аспірантів та молодих учених, присвяченої 90-річчю Гетьманату Павла Скоропадського. - Вип. 1 : у 2-х част. / ред. кол. : проф. В. Ф. Колесник (голова) та ін. - Ч. 2. - К. : СПД Цимбаленко Є. С., 2008. - С. 105-108.

АНОТАЦІЯ

Судак І. І. Формування та розвиток суспільно-політичних і економічних відносин між федеральним центром та провінціями у Канаді (1867-1939 рр.) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

У дисертації досліджено процес формування та розвитку суспільно-політичних і економічних відносин між центральним і провінційними урядами в Канаді з 1867 р. до початку Другої світової війни. На основі використання широкого кола джерел розкрито історичні передумови формування домініону Канада, зокрема розподіл владних повноважень між федеральним центром та провінціями згідно Конституції 1867 р., висвітлено процес територіально-політичного об'єднання країни та його вплив на розвиток федерально-провінційних відносин у другій половині XIX - на початку XX ст. Проаналізовано роль французької провінції Квебек у формуванні домініону Канада та його внутрішньополітичного розвитку в період територіального об'єднання країни. Розкрито характер взаємовідносин між владними інститутами напередодні та під час Першої світової війни, досліджено особливості суспільно-економічних відносин між урядом Канади та провінційними урядами в 20-і рр. XX ст., простежено еволюцію відносин між владними інститутами у Канаді напередодні Другої світової війни.

Ключові слова: домініон Канада, Велика Британія, внутрішня політика Канади, федерально-провінційні відносини, центральний уряд, провінційна влада, атлантичні (приморські) та західні провінції.

Судак И. И. Формирование и развитие общественно-политических и экономических отношений между федеральным центром и провинциями в Канаде (1867-1939 гг.) - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - всемирная история. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

В диссертации исследован процесс формирования и развития общественно-политических и экономических отношений между центральным и провинциальными властями в Канаде с 1867 г. до начала Второй мировой войны. На основе широкого использования источников раскрыты исторические предпосылки формирования доминиона Канада, а именно распределение властных полномочий между федеральным центром и провинциями согласно Конституции 1867 г., рассмотрен процесс территориально-политического объединения страны и его влияние на развитие федерально-провинциальных отношений во второй половине XIX - в начале XX вв., показана роль французской провинции Квебек в формировании доминиона Канада и его внутреннеполитического развития в период территориального объединения страны. Раскрыт характер взаимоотношений между институтами власти накануне и во время Первой мировой войны, исследованы особенности общественно- политических и экономических взаимоотношений между федеральным центром и провинциальными властями в 20-х гг. XX в. и накануне Второй мировой войны.