Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Науково-дослідний інститут українознавства

УДК 94 (477) (092)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Українознавчий контекст науково-педагогічної та видавничої діяльності Осипа Бодянського

Спеціальність - 09.00. 12 - українознавство (історичні науки)

Мельник Людмила Михайлівна

Основний зміст дисертації

Перший розділ „Історіографія проблеми та джерельна база дослідження” складається з двох підрозділів, у яких проаналізовано стан наукової розробки теми та рівень її джерельного забезпечення.

У підрозділі 1.1 „Історіографія проблеми” відтворено процес нагромадження знань про науково-педагогічну, видавничу та громадську діяльність О. Бодянського, що розпочався в останній чверті XIX століття і триває до наших днів. В ньому виділено три історіографічні періоди: дорадянський, радянський та пострадянський.

Наприкінці 1870-х рр. було оприлюднено низку статей, спогадів про О. Бодянського Пыпин А. О.М. Бодянский / А. Пыпин // Вестник Европы. - 1877. - № 10. - С. 104-113; Срезневский И. На память о Бодянском, Григоровиче и Прейсе первых преподавателях славянской филологии / И. Срезневский // СПб., 1878. - 35 с.; Попов Н. Осип Максимович Бодянский в 1831-1849 годах / Н. Попов // Русская старина - 1879. - Т. XXVI. - С.461- 480., в яких висвітлювався його життєвий і творчий шлях, зроблено перші спроби дати оцінку його науковому доробку. Відтак побачили світ перші узагальнюючі студії про вченого Аксаков К. Воспоминания студентства 1832-1835 годов / К. Аксаков // СПб., 1911. - 42 с.; Гочаров И. Воспоминания в университете. Как нас учили 50 лет назад / И. Гончаров // - М., 1952. - 560 с.; Титов А. Студенческие беспорядки в Московском университетете в 1861 году (из бумаг О.М. Бодянского) / А. Титов // М.: ЧОИДР при Московском университете, 1905. - 25 с.. Біографічні відомості про нього відображали тогочасні біографічні та енциклопедичні видання.

Наприкінці 70-х років XIX ст. дослідники звертаються до світоглядних характеристик діяльності О. Бодянського, зокрема до питання його стосунків з слов'янофілами. Твердження про належність вченого до слов'янофільського табору спростували А. Пипін, О. Кочубинський, за радянських часів - О. Дей, М. Кондрашов та ін. Вони зазначали, що О. Бодянський зберігав самостійність своїх суджень, жив проблемами українства, його прагненнями до самобутності та самовизначення.

У 80-х роках XIX - на початку XX ст. увагу вчених привернули нові аспекти діяльності О. Бодянського у справі встановлення та розвитку міжслов'янських наукових зв'язків, а також його перші кроки на ґрунті славістики. Вони відображені у монографіях В. Францева, І. Ягича Францев В. Очерки по истории чешского возрождения / В. Францев // Варшава, 1902. - 386 с.; Ягич И. История славянской филологии / И. Ягич // СПб., 1910. - 961 с. та ін.

Наприкінці XIX - на початку XX ст. вітчизняні науковці вперше виокремили українознавчий аспект у діяльності вченого Василенко Н. Иосиф Максимович Бодянский и его заслуги для изучения Малороссии / Н. Василенко // Киевская Старина. - К., 1903. - №12. - 720 с.; Єфремов С. Історія українського письменства / С.Єфремов // СПб., 1903. - 469 с.; Кочубинський А. О.М. Бодянський в его дневнике / А.Кочубинский // СПб., 1886. - С.505-537; Сумцов Н. Бодянский О.М. / Н.Сумцов // В кн.: С.А. Венгерова „Критико-биографический словарь русских писателей и ученых (от русской образованости до наших дней). - СПб., 1897. - С.51-75; Франко І. Осип Бодянський. Наські українські казки запорожця Іська Материнки / І. Франко // Львів, 1903. - С. 1-88;. В той же час вагомий для розвитку славістики та українознавства науковий спадок О. Бодянського отримав високу оцінку в статтях і рецензіях російських критиків та письменників, зокрема В. Белінського, М. Добролюбова, М. Чернишевського.

Другий період дослідження життя і діяльності О. Бодянського пов'язаний з радянською добою, коли інтерес до постаті вченого втрачається, переважно через сприйняття його як представника імперської науки. У полі зору радянських науковців, які підходили до оцінки історичного минулого вченого з класово-партійних позицій, знаходились

лише окремі напрямки його діяльності Кондрашов Н. Осип Максимович Бодянский / Н. Кондрашов // М., 1956. - 85 с.; Алексашкина Л. О.М. Бодянский - первый славист Московского университета / Л. Алексашкина // Вестник Московского университета. - М., 1973. - № 5. - С. 40-50; Дей О. Передмова. Фольклорисична діяльність Осипа і Федора Бодянських / О. Дей // В кн.: Українські народні пісні в записах Осипа та Федора Бодянських. - К., 1978. - С.13-52; Полотай А.М. Шевченко і Бодянський / А.М. Полотай // Радянське літературознавство, 1965. - № 8. - С. 34-44; Ясенсук А.Ю. Українські народні пісні в записах Осипа та Федора Бодянських / А.Ю. Ясенчук // К., 1978. - 326 с.;. Радянська історіографія не приділила належної уваги українознавчому аспекту його праць розглядаючи, науковий і творчий спадок вченого фрагментарно й почасти поверхово.

Сучасний, принципово новий період наукової розробки проблеми розпочався з 90-х років XX століття, коли в незалежній Україні склались сприятливі умови для поглибленого й об'єктивного дослідження різних аспектів життя і діяльності О. Бодянського. Окремі біографічні відомості про вченого були вміщені в енциклопедичних виданнях: енциклопедії українознавства, енциклопедії історії України Енциклопедія українознавства / Гол. ред. В. Кубійович. - Львів, 1993. - Т.1. - 399 с.; Енциклопедія історії України / Гол. ред. В. Смолій.- К., 2005. - 671 с.; та ін. Нові підходи до діяльності О. Бодянського простежуються у працях сучасних вітчизняних і російських науковців Лаптева Л.П. Славяноведение в Московском университете в XIX - в начале XX века / Л.П. Лаптева // М.: МГУ, 1997. - 296 с.; Медовичева Т. О.М. Бодянский. Дневник 1852-1857/ Т. Медовичева // М., 2006. - 209 с.; Мельниченко В. На славу нашої преславної України. Тарас Шевченко і Осип Бодянський / В. Мельниченко // М., 2008. - 555 с.;.

У дослідженні проаналізовані та використані роботи відомих вітчизняних дослідників І. Дзюби, М. Поповича, І. Райківського Дзюба І. Передмова. На вічнім шляху до Шевченка / І. Дзюба // В кн.: Вічний як народ - К., 1998. - 261 с.; Попович М. Нариси історії культури України / М. Попович // К., 2001. - 715 c.; Райківський І. Ідея соборності в діяльності „Руської трійці” / Ігор Райківський // Часопис „Галичина”, гол. ред. М. Кутутяк. - І-Франківськ, 2004. - № 10 - С. 43-59. та ін. представників української діаспори Ю. Барабаша, Ю. Луцького, І. Шишова Барабаш Ю. Вибрані студії. Сковорода. Гоголь. Шевченко / Ю. Барабаш // К., 2007. - 722 с.; Луцький Ю. Страдництво Миколи Гоголя, знаного також як Ніколай Гоголь / Ю. Луцький // К., 2002. - 85 с.; Шишов І.Я. Самозахист на чужині (з московської україніки) / І.Я. Шишов // Українська діаспора. - 1992. - №1. - С. 44-94. та ін. українознавчий контекст Осип Бодянський

У своїх монографіях і розвідках вони приходять до висновку, що для становлення й розквіту Російської імперії український ґрунт був чи не найсприятливішим, що саме українцям належить заслуга у розвитку російської науки, освіти, культури.

Однак, незважаючи на достатній обсяг літератури, присвяченої окремим аспектам наукової, педагогічної та видавничої діяльності, постать О. Бодянського досі не розглядалась комплексно і не ставала предметом спеціального дослідження в контексті українознавства.

Підрозділ 1.2 „Джерельна база дослідження” містить загальну характеристику та класифікацію джерельного підгрунтя дисертаційної роботи, яка охоплює всі групи опублікованих та неопублікованих писемних і зображальних джерел: а) офіційні документи; б) джерела особового походження: автобіографії, щоденники, листування, спогади і мемуари; в) наукові дослідження та публіцистика; г) періодика; д) художня література. Основу джерельної бази склали документи, матеріали та твори самого О. Бодянського, насамперед його особовий архівний фонд, що зберігається у Відділі рукописів Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України (фонд № 99).

У дисертації проаналізовано власні наукові розвідки вченого - магістерська дисертація „О народной поэзии славянских племен” (1837), видатна для свого часу розвідка, в якій вперше зроблено аналіз форми, змісту і художніх засобів слов'янського фольклору та докторська дисертація „О времени происхождения славянских письмен” (1854-1855), що стала вичерпним зведенням історико-літературних і палеографічних нотаток з багатьох питань, що безпосередньо стосуються пам'яток старослов'янської писемності і кирило-мефодіївської проблематики. Використано також архівні матеріали Відділу рукописів Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України (ф. 99): атестат О. Бодянського про закінчення університету і про призначення його 23 жовтня 1835 року старшим викладачем латинської мови 2-ї московської гімназії (спр. 114); записка про обрання О. Бодянського членом-кореспондентом імператорської Санкт-Петербурзької Академії Наук (спр. 114); доповідна міністерства народної освіти про виділення коштів Московському університету на видання підручника (спр. 114); роздуми О. Бодянського про повернення в Україну (спр. 47); записка вченого до Ради університету про необхідність підготовки і видання підручника слов'янських наріч (спр. 32); список службових посад вченого (спр. 396) та ін. Важливим джерелом наукових відомостей про стажування О. Бодянського за кордоном є збірка його листів до М. Погодіна, видана у 1879 р. М. Поповим - „Письма к М.П. Погодину из славянских земель (1835-1861)”, а також листи М. Погодіна до О. Бодянського, що зберігаються у Відділі рукописів Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка (спр. 75, 111), звіти вченого міністерству народної освіти про перебування за кордоном ( від 23 березня 1838 р., від 1 лютого 1839 р.). Особливої уваги заслуговує листування О. Бодянського з Т. Шевченком. У дисертації використані листи О. Бодянського до Т. Шевченка і Т. Шевченка до О. Бодянського Шевченко Т. Г. Повне зібр. творів: у 6-ти т. / Т.Г. Шевченко // К.,- 1964.. Для висвітлення співпраці О. Бодянського і П. Куліша нами були використані „Письма П.А. Кулиша к О.М. Бодянскому (1846-1877)” (1898), опубліковані в журналі „Киевская Старина”. Зазначене листування є цінним матеріалом, пам'яткою біографічного характеру, яке розкриває послідовність і взаємозв'язок окремих історичних моментів з життя цих відомих особистостей.

До роботи залучено матеріали та унікальні видання, що зберігаються у відділі рідкісних книг Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова, це наукові розвідки вченого, опубліковані в 1840-х -1870-х рр., головним чином, у журналі „Чтения в обществе истории и древностей российских”, передмови О. Бодянського до різного роду літописів: „Діаріуш” М. Ханенка; „Літопис Самовидця” (про війни Богдана Хмельницького, доведені продовжувачами до 1734 року); „Реестр всего Войска Запорожского после Зборовского договора с королем польским Яном Казимиром, составленных 1649 г. октября 16 дня” та ін.

У дослідженні використані матеріали відділу рукописів Російської державної бібліотеки, Державної публічної історичної бібліотеки Російської Федерації та Бібліотеки української літератури в Москві, пов'язані з життям і діяльністю О. Бодянського, розглянуто ряд документів Центрального державного історичного архіву м. Москви (фонд № 418 - Московський університет).

Матеріали щоденника О. Бодянського за 1852-1857 роки надали змогу прослідкувати численні наукові та громадські контакти вченого, його зв'язки з українською і російською науковою та творчою елітою.

Важливим джерелом дослідження стала епістолярна спадщина О. Бодянського. Серед кореспондентів О. Бодянського були українці: Я. Головацький, П. Куліш, М. Максимович, Т. Шевченко, О. Потебня, А. Стороженко та ін.; росіяни: Т. Грановський, О. Драшусов, П. Кіреєвський, М. Погодін, І. Сушков та ін.; відомі європейські вчені: К. Гавлічек, М. Дринов, В. Караджич, С. Мікуцький, І. Смолер, П. Шафарик та ін.

Цінну інформацію про життєвий, науковий і творчий шлях О. Бодянського почерпнуто з періодики досліджуваного періоду: „Киевская Старина”, „Русская старина”, „Вестник Европы”, „Исторический вестник” „Славянский ежегодник” та ін.

Оцінюючи загальний стан джерельної бази досліджуваної проблеми, можемо констатувати, що ступінь її документального забезпечення є достатнім. Багатий документальний матеріал, представлений джерелами різного походження, дав можливість ґрунтовно, достовірно і з більшою повнотою розкрити українознавчий контекст діяльності О. Бодянського.

У другому розділі „Наукова та педагогічна діяльність О. Бодянського”, що складається з трьох підрозділів, досліджуються важливі аспекти його фольклористичної та педагогічної діяльності, розкривається значення закордонного відрядження, систематизовано наукові контакти, пошукову роботу, мовну практику, передумови заснування першої в Росії наукової школи славістів. У розділі виокремлено московський період життя О. Бодянського, який розпочинається із навчання на словесному відділенні Московського університету (1831-1835).

У підрозділі 2.1 „Фольклористична діяльність ученого як вияв його українознавчого світогляду” на основі аналізу архівних та друкованих матеріалів показано вияв і утвердження українськості О. Бодянського через фольклористичну та наукову сфери діяльності.

Ще з дитинства вчений, уродженець м. Варви, що на Чернігівщині, почав збирати українські народні пісні, але все ж, це було ще не усвідомлене ознайомлення зі зразками поезії українського народу. Поштовхом до свідомого формування українознавчого світогляду стало навчання О. Бодянського в Полтавській духовній семінарії. Потім у студентські роки він намагався писати вірші „по-українськи” і це стало періодом інтелектуального зростання вченого. О. Бодянський одним з перших в українській літературі зробив вдалі спроби у жанрі віршованих транскрипцій українських народних казок. У 1903 році І. Франко дав високу оцінку цим літературним спробам і перевидав текст казок. Окрім збирання народних пісень О. Бодянський цікавився прислів'ями та приказками.

Першою вагомою науковою розвідкою була магістерська дисертація О. Бодянського „О народной поэзии славянских племен. Рассуждение на степень магистра философского факультета первого отделения, кандидата Московского университета Осипа Максимовича Бодянского”. У ній отримали розвиток його теоретичні судження щодо характеру слов'янської поезії. Кульмінацією магістерської дисертації був VII розділ, присвячений народній поезії українців. Успішно захистившись, він став одним з перших українських вчених, хто здобув науковий ступінь за дослідження у галузі слов'янознавства.

Отже, у підрозділі аргументовано доведено, що національна атмосфера Полтавщини, родини та семінарії були чинниками формування українознавчого світогляду О. Бодянського. В подальшому О. Бодянський свідомо спрямував свої зусилля на збиранні, систематизації й вивченні українського фольклору в контексті слов'янської культури, тим самим, зберігаючи її унікальні здобутки для прийдешніх поколінь. Учений своєю працею засвідчив любов до рідної землі, свого народу, до його історії та унікальної культурної спадщини.

Дослідник намагався глибоко проникнути в усі таємниці фольклорного процесу, і його спостереження та міркування не втратили наукової ваги й досьогодні. Фольклористична діяльність О. Бодянського стала однією з важливих складових у формуванні українознавчого світогляду вченого і є вагомим внеском у науку про народну творчість.

У подальшому на розвиток та утвердження українознавчих засад діяльності О. Бодянського вирішальний вплив мала його співпраця з науковою та творчою українською елітою, щира дружба з Т. Шевченком, П. Кулішем, М. Гоголем.

У підрозділі 2.2 „Дослідник славістичних студій” розглядається значення його подорожі до слов'янських країн, яка тривала майже п'ять років (1837 - 1842 рр.), для формування і введення нового напрямку в гуманітарній науці - слов'янознавства, і, разом з тим, у створенні передумов для перших впевнених кроків українознавства. Значну увагу приділено аналізу звітів О. Бодянського та його наукових контактів.

З документальних джерел випливає, що відрядження знаменувало важливий етап в освіті О. Бодянського-славіста, сприяло набуттю молодим вченим унікальних знань у вибраній ним галузі. Листи О. Бодянського до відомих славістів того часу підтверджують його зацікавленість кирило-мефодіївськими пам'ятками. У бібліотеці Переяславської духовної семінарії він віднайшов два Євангелія XVI ст., досліджував Галичину, що була йому маловідома. Є свідчення, що у монастирі Св. Василія Великого у Львові він знайшов збірку з уміщеним у ній „Житієм Кирила”, про що з національною гордістю інформував М. Погодіна.

Його наставниками були кращі на той час європейські славісти: П. Шафарик, В. Ганка, Ф. Палацький, Ф. Челаковський та ін. Формуванню наукових та суспільних поглядів О. Бодянського сприяло також ретельне вивчення історії та літератури, знайомство з культурною спадщиною слов'янських народів.

Одним з позитивних наслідків наукового відрядження 1837-1842 років була колекція привезених книг. З них започатковано Слов'янську навчальну бібліотеку О. Бодянського, що зберігається у фондах Наукової бібліотеки Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова і нараховує близько 3000 томів, серед яких видання слов'янськими, західноєвропейськими мовами з історії, етнографії, літератури і культури слов'янських народів.

Аналіз маршрутів закордонного стажування показав, що під час поїздки О. Бодянський цілеспрямовано занурився у слов'янський світ - оволодів практично усіма слов'янськими мовами та місцевими говірками, набув енциклопедичних знань з літератури, історії, мови, етнографії, працював у найстаріших європейських бібліотеках, де вивчав першодруки, стародавні рукописи, пам'ятки писемності, нагромаджував цінний матеріал про літературне і культурне життя слов'янських народів, збирав найкращі зразки поетичного фольклору. Це відрядження вченого стало завершальним етапом його освіти перед початком викладацької діяльності. Знання, набуті за кордоном, були глибоко переосмислені О. Бодянським і творчо розвинені на вітчизняному ґрунті: вчений категорично застерігав від спокуси механічного вживлення європейського досвіду в російську науку.

Підрозділ 2.3 „Педагогічна діяльність вченого”, висвітлює викладацьку роботу О. Бодянського в Московському університеті.

У ньому послідовно розглянуті основні етапи 25-річної викладацької діяльності вченого, сформульовано методичні засади та принципи організації О. Бодянським навчального процесу, зокрема аналізується методика викладання та тематика його лекцій, подається перелік дисциплін, які викладались на кафедрі історії і літератури слов'янських наріч, розклад занять, за яким основними предметами були слов'янські мови, література та історія.

Загальною рисою лекцій О. Бодянського був тісний взаємозв'язок філологічних та історичних дисциплін. В їх основу О. Бодянський вкладав останні досягнення зарубіжних славістів. Найбільш повно викладались чеська і польська історія та література.

Тогочасні труднощі в освітянській справі не могли не вплинути на методику його викладання, яка не була досконалою, про що дізнаємось із спогадів колег та сучасників О. Бодянського. Зокрема на це вказували учитель О. Бодянського професор М. Погодін, його колишній учень О. Котляревський та ін. Однак зазначені прорахунки не позначалися на авторитеті вченого, який був великим знавцем різних слов'янських джерел та уважно стежив за розвитком слов'янознавства. Важливо, що на лекціях О. Бодянського вперше в навчальній практиці Московського університету з'явилась слов'янська етнографічна карта.

Аналіз слов'янознавчих студій О. Бодянського дає підстави константувати, що до 40-х років XIX століття в Росії не було вченого, який би володів достовірною інформацією про зарубіжних слов'ян, і вже у 1842 році, завдячуючи саме йому, в Московському університеті читався повноцінний курс славістики. Розвиток нової дисципліни сприяв пробудженню інтересу широкого кола гуманітаріїв до історії і культури слов'янського світу.

Судячи з наявних джерел, у своїх лекціях О. Бодянський не зосереджувався на конкретних українознавчих питаннях, проте його надзвичайна увага до найменших проявів національної самобутності кожного із слов'янських народів, не могли не позначитись на вихованні в його учнів шанобливого й уважного ставлення до історії України, української мови та культури.

Третій розділ „Українознавчий зміст видавничої діяльності О. Бодянського” складається із двох підрозділів і розкриває роль і заслуги О. Бодянського в роботі „Императорского общества истории и древностей российских” (Товариство діяло протягом 125 років - з 1804 по 1929 рр.), його організаційні зусилля, спрямовані на видавничу справу, популяризацію й поширення літописів, історичних документів і матеріалів, які мали виняткове значення для формування у другій половині XIX ст. наукового погляду на історію українського народу.

У підрозділі 3.1 „Діяльність вченого в „Императорском обществе истории и древностей российских” зазначається, що більше двадцяти років він обіймав посаду секретаря Товариства, членом якого був з 1837 р., та редактора журналу „Чтения в Императорском обществе истории и древностей российских”. З його ініціативи в „Чтениях” було введено спеціальний розділ „Славянские материалы”, котрий відкрив систематичну публікацію пам'яток старослов'янської, староруської і української писемності. О. Бодянський склав програму діяльності журналу, забезпечив регулярний випуск його номерів. Унаслідок цілеспрямованої пошукової та аналітичної роботи в кінцевому результаті в журналі була опублікована значна кількість документів фамільних архівів української шляхти, історичних джерел, літописів тощо.

На фактичному матеріалі доведено, що багаторічна робота О. Бодянського в Товаристві стала найбільш важливою ланкою його діяльності на ниві наукового слов'янознавства, і, головним чином, була зосереджена на вузлових питаннях з історії та культури України.

У підрозділі 3.2 „Видавець літописних джерел з історії України” проаналізовано деякі літописні джерела з історії України, зазначено, що першою з археографічних публікацій, яка мала велике історичне значення, була „Історія Русів” та ін.

Ученому поталанило опублікувати значну кількість документів з історії України, що було наслідком його постійних плідних контактів з українськими історіофілами, колекціонерами і, насамперед, власниками фамільних архівів, серед яких - М. Маркевич, О. Маркович, А. Стороженко, М. Судієнко, брати Ханенки та ін.

Велике значення мала публікація в „Чтениях” унікальних джерел з історії Литви, Білорусі та України, зокрема Литовських статутів 1529, 1566, 1588 років, що сприяло появі наприкінці XIX - початку XX ст. цілого ряду наукових розвідок тогочасних українських істориків (Ф. Леонтовича, С. Бершадського та ін.). О. Бодянський видав велику збірку галицько-руських пісень Я. Головацького, опублікував численні статті і розвідки з питань слов'янознавства, історії, культури, освіти, тощо.

Більшість надрукованих у „Чтениях” матеріалів з історії України О. Бодянський збагатив науково виваженими коментарями, примітками та передмовами.

Видавничу діяльність О. Бодянського високо цінували І. Франко, П. Куліш, М. Гоголь, М. Костомаров, П. Шафарик, В. Білозерський, О. Кочубинський та ін.

Таким чином, О. Бодянський відіграв велику роль у підготовці та публікації важливих джерел з історії України. Документальні матеріали, хроніки й літописи, надруковані в „Чтениях”, вражали широтою хронологічного діапазону виявлених джерел й розробкою малодосліджених на той час проблем, і склали велику бібліотеку. Цілеспрямоване видання О. Бодянським пам'яток з історичних джерел закладало підвалини для становлення і розвитку українознавства, відновлення історичної пам'яті українського народу.

Четвертий розділ „Громадські, наукові та творчі зв'язки О. Бодянського” складається з двох підрозділів.

Підрозділ 4.1 „Наукове та творче оточення вченого” відображає етнокультурну та історичну конкретику, в якій жив і працював О. Бодянський. Надзвичайно важливими є проаналізовані в підрозділі свідчення про його наукові та дружні контакти з елітарною і найбільш освіченою частиною російського суспільства, зокрема з К. Аксаковим, А. Альфонським, Т. Большаковим, І. Вернадським, А. Горським, Г. Данилевським, І. Забєліним, Є. Ковалевським, Є. Ростопчиною С. Соловйовим, М. Сушковим, С. Строгановим, І. Сахаровим, М. Тихонравовим, П. Чаадаєвим та ін. Почесне місце в спілкуванні з відомими вченими слов'янських країн займали: чехи - П. Шафарик, В. Ганка, К. Ербен та ін., серби - С. Враза, В. Караджич, Я. Смолер та ін., словаки - Я. Коллар, Л. Штур та ін. Під час навчання в університеті О. Бодянський був членом філософського гуртка М. Станкевича.

О. Бодянський був одним із співзасновників Слов'янського благодійного Комітету в Москві (1857), постійно відвідував художні виставки, вернісажі, працював у бібліотеках, захоплювався нумізматикою, брав участь в загальноуніверситетських диспутах. У 1845 р. обраний членом Товариства Північних Антикваріїв; у 1847 р. - дійсним членом Одеського Товариства історії і старожитностей російських, у 1850 р. - дійсним членом Товариства історії і старожитностей Югославії, став добровільним комісіонером слов'янских книг у Москві.

Щоденник О. Бодянського, досліджений в дисертації, ілюструє його спілкування, захоплення, зацікавлення зовнішньою і внутрішньою політикою Росії, формулює особисте ставлення до Кримської війни, долі слов'янських народів, зміну царів тощо.

Професіоналізм, талант науковця, ерудиція, порядність робили О. Бодянського помітною фігурою в тогочасному російському суспільстві.

Підрозділ 4.2 „Співпраця з науковою та творчою українською інтелігенцією” присвячений визначенню місця і ролі О. Бодянського в колі української інтеліґенції: М. Білозерський, М. Маркевич, М. Юзефович, М. Максимович та ін., його найближчих друзів - Т. Шевченко, П. Куліш, М. Гоголь.

Саме М. Гоголь і П. Куліш морально підтримали О. Бодянського, коли його було звільнено з університету за публікацію в „Чтениях” у 1848 р., забороненої книги „О государстве Русском” англійського посла в Росії в 1588-1589 рр. Дж. Флетчера, і щиро раділи поверненню вченого до своїх університетських обов'язків і т.д.

Особлива увага у підрозділі відводиться висвітленню дружби О. Бодянського і Т. Шевченка. За роки знайомства вони зустрічалися всього декілька разів. Однак за сприяння вченого Т. Шевченко ознайомився з рядом доленосних подій української історії. Упродовж свого життя О. Бодянський активно поширював його твори серед слов'янства, обговорював з ним видання „Живописной Украины”, підтримував Т. Шевченка у роки заслання, надсилав йому листи та книги. Плануючи видання всеслов'янського альманаху, вчений переписав для нього 15 творів поета. 9 травня 1861 р. О. Бодянський був серед тих, хто прощався з Т. Шевченком у церкві Тихона-чудотворця у Москві.

В українському інтелектуальному середовищі О. Бодянський мав незаперечний авторитет і користувався глибокою шаною. Його стосунки з українським світом завжди вибудовувались на грунті наукових зацікавлень у галузі української фольклористики, історії та літератури, і розкривали внутрішній зміст його пріорітетів, що на генетичному рівні випливали з природи українськості.

Дослідження науково-педагогічної та видавничої діяльності О. Бодянського дає підстави зробити такі висновки:

- здійснений історіографічний аналіз свідчить, що тема „Українознавчий контекст науково-педагогічної та видавничої діяльності Осипа Бодянського” досі ще не розглядалась комплексно і не була предметом спеціального дослідження в українознавчому контексті. Введені до наукового обігу джерела дали можливість описати і в підсумку інтегрувати вагомі здобутки діяльності вченого на ґрунті українознавства;

- формування та становлення українознавчого світогляду Осипа Бодянського відбувалось під впливом його родини та найближчого оточення, навчання в Переяславській семінарії. Через все своє життя він проніс велику любов до України. Виявом цього стали його наукові уподобання, спрямовані на дослідження українського етносу, його традицій, культури, поезії. На основі проаналізованих джерел, досліджено внесок О. Бодянського в українську фольклористику. У рукописній спадщині він залишив велике і одночасно широке за географією зібрання українських народних пісень та зразків словесного фольклору (приказки, прислів'я), одним з перших в українській літературі зробив вдалі спроби у жанрі віршованих транскрипцій українських народних казок. Наукові роботи вченого були не тільки виявом його власних інтересів, але й загальним зацікавленням, що охопили широкі наукові і літературні кола Європи та Росії в середині XIX ст. І хоча сучасна фольклористика визнає лише історичну цінність магістерської дисертації О. Бодянського „О народной поэзии славянских племен”, вона була і залишається тією фундаментальною основою, на якій зводилась будова тогочасного російського слов'янознавства, а разом з ним й українознавства, за нею залишається першість історичної праці в досліджуваній галузі. Фольклористичні праці О. Бодянського посіли важливе місце в джерельній базі українознавства, а його фольклористична діяльність стала одним з вагомих чинників формування його українознавчих зацікавлень;

- важливу роль для українознавства відіграло наукове закордонне стажування О. Бодянського, під час якого він ознайомився із західноукраїнським регіоном, котрий перебував під владою Австрійської імперії; вивчив низку слов'янських мов та говірок, набув енциклопедичних знань з літератури, історії, етнографії слов'ян, ознайомився зі скарбами старовинних європейських бібліотек. Його спілкування та співпраця з багатьма науковцями слов'янського світу створили умови для налагодження усталених наукових зв'язків, здійснення постійного обміну літературою. Вивчення минулого і сучасного слов'янських народів сприяло утвердженню його як славіста. У підсумку знання, опановані О. Бодянським в галузі слов'янознавства, були ним глибоко переосмислені й творчо застосовані на вітчизняному ґрунті;

- досліджуючи викладацьку діяльність О. Бодянського в Московському університеті, приходимо до висновку, що вона залишається однією з самих яскравих сторінок в історії російської славістики. Головна заслуга Бодянського-викладча полягає у створенні ним московської наукової школи славістів, до якої можна віднести ряд відомих діячів науки і культури - Є. Новікова, А. Клеванова, А. Гільфердинга, А. Майкова, О. Кочубинського, О. Котляревського, А. Дювернуа, М. Дринова, П. Бессонова, С. Мікуцького та ін. У своїх лекціях Осип Бодянський не зосереджувався на конкретних українознавчих питаннях, проте його надзвичайна увага до найменших проявів національної самобутності слов'янських народів, не могли не позначитись на вихованні в його учнів шанобливого і уважного ставлення до історії України, української мови та культури. Він забезпечив високий рівень викладання славістичних дисциплін, сприяв перетворенню Московського університету в один з провідних центрів європейської славістики, і, що найважливіше, в колиску українознавства;

- окремого відзначення заслуговує видавничий внесок Осипа Бодянського в українську історичну науку. Призначення О. Бодянського редактором журналу „Чтения” знаменувало якісно новий період у видавничій діяльності „Императорского общества истории и древностей российских”. Як редактор він зіграв велику роль в підготовці та публікації на сторінках часопису ряду важливих документів з історії України, хронік, літописів, фамільних архівів української шляхти, що вражали межами хронологічного діапазону. Важливим кроком О. Бодянського у видавничій діяльності було створення в „Чтениях” спеціального розділу „Славянские материалы”, котрий відкрив шлях до систематичної публікації пам'яток старослов'янської, староруської і української писемності. Подвижницька діяльність вченого у підсумку склала 100 великих томів „Чтений”, які є безцінним скарбом для української історичної науки, археології, етнографії, мовознавства і фольклористики. Діячі українського відродження віддавали належне титанічним зусиллям О. Бодянського в творенні підгрунтя української історичної науки. Т. Шевченко, І. Франко, М. Максимович, П. Куліш, О. Кочубинський та ін. визнавали за ним роль невтомного видавця українських рукописних джерел, роль непересічної особистості, вченого, людини, що акумулювала впродовж 30-х-70-х років XIX ст. найважливіші історичні відомості про Україну, її героїчне й трагічне минуле;

- у даному дослідженні обгрунтовані наукові, громадські та творчі зв'язки О. Бодянського, що дають можливість відобразити етнокультурну та історичну конкретику, в якій він жив і працював, його громадську діяльність і в підсумку зрозуміти, наскільки цінувала українського вченого прогресивна наукова еліта. Його авторитет базувався на високому професіоналізмі, беззастережному й некорисливому служінні науці. О. Бодянський був активним діячем громадського життя Росії, заслуги вченого офіційно були визнані імперською владою: у 1854 році його обрано членом-кореспондентом імператорської С.-Петербурзької Академії Наук. Детермінуючим принципом його високого становища в суспільстві була щира самовіддана любов до України;

- дослідники історії Московського університету та москвознавці намагались закріпити за О. Бодянським виключну російськість вченого, що вірою і правдою служив „Богу, царю і отєчеству” і належав до табору московських слов'янофілів. Учений в деяких питаннях поділяв точку зору слов'янофілів, але в його судженнях нема ідеалізації й фанатичних поглядів на взаємини Росії зі слов'янськими народами. О. Бодянський не брав участі в діяльності слов'янофілів і їхніх виданнях. Він беріг самостійність своїх суджень і в розумінні питань розвитку національної літератури і культури наближався до демократичних поглядів - саме про це свідчить багатогранна діяльність і унікальний український світ ученого;

- О. Бодянському був надзвичайно близький внутрішній світ Т. Шевченка, П. Куліша, М. Гоголя, хоча за характерами, життєвим кредо і світосприйняттям вони поміж собою були повними антиподами. О. Бодянський - один з небагатьох, хто усвідомлював силу таланту трьох великих українців, мав особливу вдачу знайти з кожним із них спільну мову. Дружба О. Бодянського з Т. Шевченком, П. Кулішем, М. Гоголем грунтувалась на безмежній любові до рідного краю, і спрямовувалась на утвердження ідеалів поневоленого українського народу. Т. Шевченко, П. Куліш, М. Гоголь віддавали належне О. Бодянському і як науковцю, і як видавцю, і як товаришу. Серед українських вчених, письменників, меценатів О. Бодянський посідав одне з особливих місць, з його особистістю асоціювалась українська наука, культура, мова і література, що було наслідком бездоганного наукового сумління вченого. Дана робота заповнює суттєві прогалини у дослідженні наукової спадщини О. Бодянського, окреслює значення його наукового доробку для українознавства та масштаби його внеску в українську справу, привертає увагу дослідників до його незаслужено призабутої постаті, переконливо доводить його українознавчий феномен. О. Бодянський день у день своєю невтомною працею розбудовував те, що в майбутньому називатиметься історичною свідомістю української нації.

У дисертації висловлено ряд пропозицій і рекомендацій щодо подальшого дослідження українознавчої сутності світоглядних орієнтирів О. Бодянського, його творчої спадщини, повнішого використання надбань ученого в сучасному українознавстві.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Мельник Л.М. Осип Бодянський (1808-1877). 200 років від дня народження / Л. М. Мельник // Ніжин: ПП Лисенко MМ, 2008. - 151 с.

2. Мельник Л. Бодянський О. - перший вітчизняний славіст / Л. Мельник // Література та культура Полісся. - Ніжин, 2008.- Випуск 42. - С. 89-100.

3. Мельник Л. Історія України у видавничій діяльності О. Бодянського / Л. Мельник // Література та культура Полісся. - Ніжин, 2009. - Випуск 51. - С. 79-94.

4. Мельник Л. Значення закордонного відрядження Осипа Бодянського для славістичних досліджень / Л. Мельник // Українознавство. - К., 2009.- № 1 - С. 210-214.

5. Мельник Л. Бодянський Осип. (1808-1877) - життя і діяльність / Л. Мельник // Український вимір.- Жовтень, 2008. - С. 83-87.

6. Мельник Л. Науково-просвітницька діяльність першого славіста Осипа Бодянського у 30-70-х роках XIX століття в Москві / Л. Мельник // Матеріали міжнародної конференції „Діаспора як чинник утвердження української діаспори” у Львові. - Червень, 2008.- С. 31-34.

7. Українські організації в Росії. 2007 Довідник / Упорядник Л. Мельник. - М.: Культурний центр України в Москві, 2007. - 48 с.

Анотація