Своєрідність державного устрою Запорозької Січі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Своєрідність державного устрою Запорозької Січі

Мармазюк М.С.

студент першого курсу

юридичного факультету

Дніпропетровського гуманітарного університету

Назва «Січ» походить від слова «сікти», тобто «рубати» і означало первісно укріплення з дерева й хмизу. Нерідко поряд з цією назвою вживалася інша - «Кіш». Слово «Кіш» тюркського походження, зокрема, у татар воно означало військову ставку, місцезнаходження вождя. Землі Запорізької Січі займали майже всю територію сучасної Кіровоградщини, всю Дніпропетровщину, на Миколаївщині лівий берег Бугу, частину Херсонської, Запорізької, Донецької і Харківської областей. За свідченням сучасників, «вольності» (володіння) запорізьких козаків становили близько 87 тис. квадратних кілометрів. Отже запорожці контролювали простір, що дорівнює територіям сучасних Болгарії, Португалії та Угорщини. Населення Запоріжжя в останній рік його існування за офіційними підрахунками становило близько 120 тис. чол., з них 15 тис. припадало на козаків-січовиків.

Запорізька Січ мала більшість ознак державності: територію, населення та верховну владу. Проте, в сучасному розумінні, державою її назвати важко. Як і інші середньовічні держави, Запорізька Січ не мала власного громадянства. Спочатку козаки були піддані Литви, потім Речі Посполитої, пізніше Гетьманщини, зрештою, московського царя. Не було повнокровної економіки, фінансової системи, господарської інфраструктури, власних грошей та кам'яних споруд. Навіть у часи найвищого розвитку Запорізької Січі, населення не перевищувало 100 тис. осіб. Проте фактично від часу заснування до повної ліквідації Запорізька Січ зберегла свій автономний статус. запорозький січ козацький державний

У козацтва виробилася суперечлива система влади і підлеглості. Демократизм на Січі межував з охлократією. Взагалі Запорізьку Січ відносять до типу демократичної республіки. Саме так визначив державний устрій Січі посол Венеціанської республіки Альберто Віміні, який у 1650 р. перебував в Україні. Запорізька Січ з самого початку свого утворення була військово-політичною організацією республіканського типу з виборністю керівників, з рівним правом участі усіх козаків у виборах.

Військова Рада Запорозької Січі за участю усіх козаків була найвищим військовим, судовим та адміністративним органом; вона збиралася два-три рази на рік. Військова Рада вирішувала такі важливі питання, як покарання злочинців, війни і миру, розподілу земель, вибору кошового отаману. Кошовий отаман і військова старшина звітували на радах про річну діяльність. Усього близько 20 посад із адміністративним персоналом від 49 до 150 осіб (у різні часи). На раді кожен курінь обирав собі курінного отамана. До військової старшини належали: військовий суддя, військовий писар, військовий осавул. Військовий суддя (заступник кошового) здійснював основні судові функції, водночас був скарбником і начальником артилерії. Військовий писар вів документацію, облік прибутків та витрат. Військовий осавул відповідав за громадський порядок, виконання судових вироків, проводив слідство, виконував інтендантські функції, організовував охорону іноземних послів та купців, керував військовою розвідкою. Рангом нижче стояли військові службовці (довбиш, пушкар, толмач, шафар, булавничий, бунчужний, хорунжий та ін.). Під час війни діяла походна старшина -- полковник, осавул і писар. У межах паланок керівництво здійснювала паланкова старшина -- полковник, осавул, писар, підосавул та підскарбій.

Вже на другу половину ХVІІ століття Січ мала чітку військову організацію. Все запорізьке військо ділилося на курені, кількість яких зростала відповідно до кількості збільшення козаків і досягало 38. Курінь - це своєрідна казарма, у якій постійно проживали козаки, і адміністративний устрій, і завжди готовий до дії бойовий підрозділ. Сам курінь-казарма могла вміщувати до 150-200 козаків, але кількість приписаних до того, чи іншого куреня могла становити 400-600 осіб. Більшість із них у куренях тільки рахувались, а проживали зі своїми родинами при своїх господарствах на території, що підпорядковувалися Запорізькій Січі у так званих паланках (їх нараховувалося від 5 до 6), і з'являлися сюди за першим наказом курінного отаману. До служби козак мав прибути з власними обладунками, зброєю, одягом і харчами. Загалом же, згідно з даними Д. Яворницького, у період розквіту Запорізька Січ нараховувала в середньому 10-12 тис. добірного війська, а разом із мешканцями зимівників і слобод - близько 100 тис. чоловік.

Кількість судових інстанцій у Запорізькій Січі не була чітко визначена і законодавчо унормованою. Чинними на Запоріжжі дослідники вважають наступні судові установи:

- паланковий суд, або суд паланкового полковника (суд першої інстанції). Компетенція суду поширювалася на територію паланки, яку очолював паланковий полковник, він же голова суду. Розглядалися справи про злочини, за які передбачалися незначні покарання. На плечі паланкового суду лягала основна маса цивільних справ. Діяли колегіально у складі паланкового полковника, осавула, писаря. Члени суду обиралися терміном на три роки;

- курінний суд або суд курінного отамана -- суд другої інстанції, розглядав апе-ляційні справи з паланкового суду. Його очолював курінний отаман, компетенція якого поширювалася лише на козаків одного куреня. У разі належності позивача і відповідача до різних куренів справу розглядав суд отаманів обох куренів;

- суд військового (генерального) судді колегіально чи одноосібно розглядав важливі кримінальні справи у першій інстанції. Вирок міг бути оскаржений у найвищій судовій установі -- у кошового отамана;

- суд кошового отамана -- здійснював юрисдикцію на всій території Запоріжжя. Вироки суду оскарженню не підлягали. Кошовий здійснював помилування та переглядав вирок у бік зменшення санкцій;

- суд козацької ради -- своєрідний верховний суд Запорізької Січі. Як правило, збирався кошовим чи наказним отаманом для вирішення резонансних справ. Вирок виносився голосуванням чи підкиданням шапок усього козацького загалу, у тому числі й паланкових козаків.

Висновок

Очевидно, що своєрідність виникнення державності запорізьких козаків зумовила особливості державності Запорізької Січі. З одного боку, Січ являла собою одну з варіацій середньовічної держави, що надійно захищала інтереси панівного класу. Але, в той же час, її населення складалося з одного прошарку - козаків, яких об'єднувала спільна мета - захист українських земель від зовнішньої агресії. Саме ці обставини і дають підстави характеризувати Запорізьку Січ як «козацьку республіку».

Література

http://uateka.com/uk/article/society/heritage/929;

http://istoryk.in.ua/formuvannya-suspilno-politichnogo-ustroyu-zaporizkoyi-sichi-administrativna-y-sudova-vlada/;

http://pidruchniki.ws/1437050843257/pravo/zaporozka_sich_politichniy_ustriy_pravo;

http://pidruchniki.ws/1534122045451/pravo/viyskovo-politichniy_ustriy_zaporozkoyi_sichi.

Размещено на Allbest.ru