Навчання кримських татар на робітфаках. Як відомо робітничі факультети (робітфаки) були засновані з метою збільшення представництва пролетарської молоді у вищих навчальних закладах. Перший робітфак у Криму було відкрито 12 січня 1921 р. Частка кримських татар складала у ньому понад 30%. Більшість випускників робітфаків надалі продовжували своє навчання у вузах та технікумах СРСР. До них вони вступали без іспитів. Загальна чисельність робітфаків у 1936 р. в Криму сягнула 13, проте лише у двох із них викладання частково велося кримськотатарською мовою. Інші ж були російськомовні. Це призвело до незначного представництва кримських татар у них - від 15 до 30%. До того ж, кількість випускників цих навчальних закладів була значно нижчою ніж кількість тих, що вступали. У 1938 р. діяло всього 9 робітфаків із незначною кількістю учнів. Отже, кримські робітфаки відіграли певну роль у підготовці чисельного контингенту кримськотатарської молоді для вступу у вузи. Проте, на жодному етапі свого існування вони не змогли виконати поставлену перед ними мету щодо залучення запланованої кількості кримських татар.

Кримські татари у вищих навчальних закладах. Залучення кримськотатарської молоді до стін вищих навчальних закладів розпочалося з перших же років встановлення радянської влади. Початково це були інститути та університети в Москві та Ленінграді, а згодом їм надавалися місця і в інших вузах СРСР. Зрозуміло, що найбільшу кількість національних фахівців було підготовлено кримськими вузами: Державним педагогічним інститутом імені М.В. Фрунзе, Сільськогосподарським інститутом імені М.І. Калініна та Державним медичним інститутом імені Й.В. Сталіна. Найбільша кількість кримськотатарської молоді навчалася в педагогічному інституті. Головною причиною цього, мабуть, було те, що в ньому існував східний факультет, згодом діяли кафедра перської мови та літератури, відділення кримськотатарської мови та культури тощо. У стінах цього закладу досить широко було представлено наукову кримськотатарську інтелігенцію. Проте налагодити випуск національних педагогів з вищою освітою довгий час не вдавалося. Підстав для цього було багато: репресії щодо національних викладачів, низькі знання студентів, недостатнє матеріально-технічне забезпечення тощо. В інших вузах Криму викладання кримськотатарською мовою було скоріше виключенням, ніж правилом. Це призвело до незначної кількості національного студентства. Їх чисельність здебільшого ледь перевищувала 20% на перших курсах. Отримували ж дипломи про вищу освіту одиниці. Наприкінці 1930-х рр. представництво кримських татар у вузах значно скоротилося, в першу чергу, через введення платні за навчання та наслідки чергової алфавітної реформи. Таким чином у 1921 - 1941 рр. лише незначна частина кримських татар змогла реалізувати своє право на вищу освіту.

Розділ 5. Розвиток засобів масової інформації та просвітництво кримськотатарською мовою. Розвиток видавничої справи кримськотатарською мовою. Уся література кримськотатарською мовою видавалася лише в Криму. Головною структурою, що займалась виданням різноманітної національної літератури у 1920-1930-х рр., став Держвидав. Він був створений в 1921 р. Своїх друкарень Держвидав не мав та користувався друкарнями Поліграфтресту. Головними перешкодами у видавництві кримськотатарської літератури стали: невпорядкованість літературної мови, незначні тиражі, що обумовлювали відносно високі ціни на продукцію, незначна кількість висококваліфікованих укладачів та перекладачів, постійна конкурентна боротьба з іншими видавництвами та незадовільна виробнича можливість місцевої поліграфічної бази. Спираючись на ці чинники, потрібно вказати, що найбільш активний період діяльності Держвидаву припадає на межу 1920-1930-х рр. Це обумовлено значними фінансовими вливаннями за рахунок введення латинізованого алфавіту. У цей час було видано десятки найменувань різнопланової продукції, у тому числі й підручники, політична, наукова та художня література. Зокрема важливе місце займали твори кримськотатарських авторів. У 1923/1924 господарському році, кримськотатарською мовою було надруковано різних видань загальним обсягом 37 друкованих аркушів (далі - д.а.), у 1925/1926 р. - 246 д.а., у 1928/1929 р. 355 д.а., у 1932/1933 р. - 803 д.а.

Проте, не зважаючи на постійне зростання обсягів видання кримськотатарською мовою, діяльність Держвидаву через незалежні від нього обставини змінилась. З згортанням політики коренізаціі та початком репресій щодо національної інтелігенції, частка оригінальної кримськотатарської літератури знижується. У той же час частина перекладної літератури, а разом з тим політичної літератури, збільшується. Крім того, значне місце серед друкованої продукції видавництва займала національна періодика та підручники. Якість їх була досить низькою. З 1938 р. відбувається певний спад видань кримськотатарською мовою. Пов'язано це з непідготовленістю видавництва заздалегідь до переходу кримськотатарської писемності на кириличну графіку. Невдачі в упорядкуванні літературної кримськотатарської мови та її орфографії, негативно відбивались на діяльності Держвидаву. Затягувалася підготовка та друк наукової та художньої літератури, словників, підручників тощо. Таким чином, не зважаючи на досить активну діяльність Держвидаву щодо видання різноманітної літератури кримськотатарською мовою, результати його діяльності були недостатніми. Адже на жодному етапі свого існування йому не вдалось задовольнити потреби кримськотатарського населення.

Видання національних газет. У 1920-1930-ті рр., завдяки створенню кримської АРСР та втілення у життя головних складових політики коренізаціі відбувається значний розвиток кримськотатарської періодики - видавалося близько 70 найменувань газет та часописів. У цю кількість входять районні газети та багатотиражки. Найбільш широко розповсюдженими були такі газети: “Jas Quvet”, “Dogru yol”, “Qizil Sarq”, “Qizil gonce”, “Argadas”, “Ilk adim”, “Yoq olsun cahillik”, “Qarmaq”, “Pedkadrolar ocagi”; “Politotdel bayaragi”, “Udarnik”, “Nazik Kultura” тощо. Найбільший тираж мали центральні газети “Yeni dunya” (орган Кримського обкому ВКП(б) та “Jas Quvet” (орган ЦК ЛКСМ). Спочатку в “Yeni dunya” працювала значна група свідомо налаштованої національної інтелігенції, що на сторінках газети намагалась відстоювати інтереси свого народу. У той же час “Jas Quvet” одразу зайняв офіційну позицію, що призводило до конфронтації цих видань.

Наприкінці 1920-х рр. було розгромлено національну інтелігенцію, а редакційні апарати цих видань об'єднано. Причиною об'єднання стало також скрутне фінансове становище національної преси. Усі намагання збільшити наклад видань виявились марними. Крім того, латинізована основа національних газет, була малозрозумілою значній частині кримськотатарського населення, що понижувало їх цінність та ступінь розповсюдження.

Що ж стосується районних національних газет, то вони були такими лише за назвою. Більшість їх друкувалася російською мовою і як виняток двома мовами. Розвиток місцевої періодики припадає на першу половину 1930-х рр. Але оскільки критику місцевих органів влади було суворо заборонено, то вони здебільшого передруковували матеріали з центральної преси, а значить, не були цікавими та авторитетними.

Видання часописів кримськотатарською мовою. У Криму в 1920-1930-х рр. видавалися: “Ilk adim”, “Yani Colpun”, “Asriy musulmaliq”, “Oquv isleri”, “Кой коператоры”, “Ileri”, “Tirnavu”, “Koz aydin”, “Yas leninciler”, “Proletar madeniyeti”, “Bolsevik yolu”, “Qadinlig sotsializm yolunda”, “Qirimnin yas udarnikleri”, “Kommunist terbiyesi”, “Edebiyat ve kultura”, “Sovet debiyati” та інші часописи. Більшість із них виходили досить недовгий час, а потім або закривались або ж перейменовувались. Найбільш відомими та впливовими часописами були “Ileri”, “Yani Colpun”, “Oquv isleri” та “Koz aydin”. Ці видання висвітлювали досить широкий спектр проблем та питань. Їх співробітниками були найбільш освіченими та відомими представниками національної інтелігенції. Разом із широкою просвітницькою діяльністю, вони сприяли об'єднанню національної інтелігенції. Так при “Ileri” було створено спілку кримськотатарських письменників, друкувалися та обговорювалися їх твори, постановки національного театру тощо. Національні часописи відіграли значну роль у просвітництві кримських татар, навіть незважаючи на незначний тираж видань. На жаль, на початку 1930-х рр. більшість кримськотатарських часописів втрачають значну частину національного забарвлення. Їх публікації ставали для читачів все менш цікавими та корисними.

Місце та роль кіно у просвіті кримських татар. Усю кінопродукцію, що проникала на місцевий ринок, умовно можна поділити на такі категорії: іноземні фільми, фільми, випущені провідними кіностудіями країни, кінокартини, зняті трестом Східкіно та виготовлені на Ялтинській кіностудії; художні, документальні та навчальні фільми; “німе кіно” і звукові фільми. Остання категорія поділяється на російськомовні та інші. Переважно кінопродукція була російськомовною. Серед найбільш поширених у Криму картин потрібно назвати “Алим”, “Ордер на арест”, “Кира-Киралина”, “Цемент”, “Плотина прорвана”, “Гость из Мекки”, “26 комиссаров”, “Два товарища”, “Исмет”, “Алмас”, “Кендиляр”, “Сабухи”, “Бахтияр”, “Орденоносец”, “Большие будни”, “Птицелов” та інші. Найбільш відомим актором був Хайрі Емір-Заде. На Ялтинській кіностудії знімались фільми і за національною кримськотатарською тематикою. Проте їх виробництво було недовгим, останні з них було відзнято у 1932 р.

За 1920-1930 рр. відбулося розгортання кіномережі в автономії. Будувалися кінотеатри, діяли кінопересувки. Так у 1940 р. у Кримській АРСР діяло 637 кіноустановок. За цим показником республіка знаходилась попереду інших тюркомовних регіонів СРСР. У той же час більшість кінострічок ішли без дублювання на національні мови автономії.

Виникнення та розвиток кримськотатарського радіомовлення. Розвиток радіомережі в Криму відбувався досить повільно. Лише з 1930 р. вдалося розпочати власні радіопередачі. Мовлення йшло у тому числі й кримськотатарською мовою, що була однією з державних в автономії. Спочатку татарською мовою передавали лише радіогазети та велися окремі освітні курси. Лише згодом тематика передач кримськотатарською мовою значно поширюється. Виходили музичні, освітні, політичні, художні та інші передачі, проводилися перші радіофестивалі. У 1934 р. обсяг національного радіомовлення в ефірі сягнув майже 50%, а кількість трансляційних точок 9 тис. У 1936 р. розпочалася радіофікація південного узбережжя Криму. При Радіокомітеті було утворено Симфонічний оркестр та кримськотатарську вокальну групу з багатим національним репертуаром. У 1941 р. діяло вже 60 тис. радіоточок у різних куточках півострова, крім того, в регіоні було декілька тисяч радіоприймачів, що приймали радіостанції самостійно. До того ж, кожний район не тільки ретранслював центральні передачі, але й мав власний ефірний час. Зрозуміло, у діяльності національного радіо були й певні проблеми: нестача кадрів та фінансування, низьке технічне устаткування й, звичайно ж, політичні репресії. Незважаючи на це, національне радіо стало досить потужним засобом просвіти кримськотатарського населення.

Розвиток національної бібліотечної справи. Як відомо, національних бібліотек у кримських татар до 1917 р. було всього кілька, найбільш відомі діяли при Зінджерлі-Медресе та при Сімферопольській татарській учительській семінарії. Розвиток національних бібліотек за радянської влади відбувався паралельно з розвитком видавничої справи. Крім того, важливими чинниками при їх відкритті були фінансування, наявність приміщення та кваліфікованих працівників. У 1925 р. у Криму вже діяло 24 міських та 6 районних бібліотек, 9 фондів пересувних бібліотек. При центральних бібліотеках відкривалися національні відділення. Станом на 1 жовтня 1934 р. діяло 230 кримськотатарських бібліотек із 60300 книгами національною мовою в них, що було дуже мало. У 1941 р. у Криму діяло 904 різних бібліотеки, з них у селах - 559. Проте розвиток національної бібліотечної справи відбувався за складних умов. Серед найбільш вагомих проблем треба назвати: нестача пристосованих приміщень, відсутність можливості закупівлі національної літератури, незначна частина кримськотатарською мовою в них і як наслідок - низький інтерес з боку кримських татар до діяльності бібліотек. Крім того, погіршували стан справ вилучення національної літератури після алфавітних реформ, та у зв'язку з репресіями. Таким чином, діяльність розгалуженої мережі бібліотек по обслуговуванню кримських татар не можна визнати задовільною.

Музеї Криму в системі просвіти кримських татар. На початку 1920-х рр. в умовах розгортання політики коренізаціі, що певним чином передбачало і дослідження з історії та культури національних меншостей, у Криму діяла низка музейних установ, одним із головних завдань яких стає дослідження та збереження кримськотатарської старовини. Найбільш відомими із них є Бахчисарайський музей-палац, Східний музей у Ялті, Дім-музей І.Гаспринського та Євпаторійський краєзнавчий музей. Плідні роки їх діяльності пов'язані з іменами відомих учених: У.А.Боданінського, Я.М. Якуб-Кемаля та П.Я.Чепуріної. Протягом 1920-х та на початку 1930-х рр. ці музеї провели десятки наукових експедицій, зібрали тисячі безцінних експонатів, що стосувалися історії, культури та побуту кримських татар. Їх колекції та зібрання набули всесвітньої слави, а культура кримських татар стала відома далеко за межами СРСР. На основі цих зібрань готувалися наукові роботи, публікувались наукові розвідки тощо. Завдяки зваженому підходу до роботи, чисельність відвідувачів цих установ постійно зростала.

На жаль, у 1930-х рр. значну частину науково-дослідної роботи провідних кримських музеїв була припинена. Були відсторонені від роботи У.А.Боданінський та П.Я.Чепуріна, а Східний музей закрили. Надалі дослідження історичного минулого кримських татар відбувались здебільшого з позицій так званого класового підходу. Таким же чином будувались і їх експозиції. У них тепер дуже мало приділялося місця середньовічній історії кримських татар, виникненню та існуванню державності. Крім того, різко скоротилося представництво національних науковців у цих закладах. Загалом музейним установам, що діяли на теренах Криму, вдалося за досить короткий час провести значну роботу щодо зібрання, дослідження та популяризації історії кримських татар. На жаль, значну частину цих зібрань в роки війни та депортації кримських татар було втрачено.

Діяльність НДІ мови та літератури ім. О.С.Пушкіна. Цей інститут був заснований наприкінці 1920-х рр. Проте найбільш активна його діяльність припадає на 1930-ті роки. Він займався науково-методичним забезпеченням просвітництва кримських татар рідною мовою. З 29 грудня 1935 р. посаду директора НДІ займав А.Батимурзаєв, після нього - А.І. Баккал. Серед співробітників інституту в різні роки його діяльності також варто назвати А. Іслямова, Р. Джаманакли, А. Куртмоллаєва, Е. Куртмоллаєва, К. Решидова, У. Куркчі, Р. Мулліну, А. Бекірова, О. Ібраїмова, І. Бакшишієва, С. Велієва, Е. Дерменджі, В. Меметова та ін.

НДІ мови та літератури ім. О.С.Пушкіна складався з трьох секторів - історії, мовного будівництва, літератури та фольклору. Відповідно, основними напрямками його діяльності були: вивчення та наукове упорядкування кримськотатарської мови; розробка підручників для російськомовних та кримськотатарських шкіл, різних словників, зібрання та підготовка до видання фольклору, казок; вивчення історичного минулого кримських татар. У 1930-х рр. співробітники НДІ займалися такими проблемами: підготовка та проведення III Всекримської орфографічної конференції; створення кримськотатарського алфавіту на кириличній основі; подальше теоретичне та практичне вивчення, а також упорядкування літературної кримськотатарської мови й орфографії. За роки існування НДІ, було проведено науково-дослідні експедиції із вивчення кримськотатарської мови, зібрано багатий фольклорний матеріал, укладені та підготовлені до друку десятки підручників, словників та наукових досліджень, підготовлено та захищено кілька дисертацій, проведено величезну роботу з вивчення та упорядкування кримськотатарської мови та фольклору.

У висновках дисертаційної роботи підведені підсумки та узагальнені результати дослідження. Вказується на суттєвий вплив політики коренізаціі на усі складові системи просвітництва кримськотатарського народу. Відзначається, що в 20-30-х рр. ХХ ст. організація системи народної освіти серед населення Криму пройшла складний шлях від повної відмови від організаційних та ідеологічних форм дореволюційної переважно релігійної системи освіти, до створення чіткої системи світської освіти, з єдиними науково-методичними програмами, уніфікованими підручниками, єдиною системою оцінки знань учнів та централізованим апаратом постачання і фінансування.

Одним з найбільш важливих був процес реформування та зміни алфавітів у кримськотатарській писемності: запровадження латинізованого алфавіту та введення російської абетки. Загалом ці реформи сприяли вдосконаленню освітянських та просвітницьких процесів серед кримськотатарського народу, хоча відбувалися вони у складних умовах. Введення кириличного алфавіту було направлено на денаціоналізацію та русифікацію кримськотатарського народу.

Особливе місце в системі просвітництва кримських татар у цей період займає розгалужена система шкіл для ліквідації неписьменності. Проте результати їхньої діяльності, через алфавітні та орфографічні реформи, формалізм в роботі досить сумнівні. В той же час, за офіційними даними неписьменність серед кримських татар до 1941 р. було ліквідовано.

Розвиток системи шкільної освіти кримськотатарського народу в умовах політики коренізаціі характеризується, з одного боку значним чисельним зростанням шкільних установ та учнів у них до показників майже 100% охоплення дітей шкільного віку, впровадження нових методик та методів навчання. З іншого боку, потрібно вказати на злиденність умов навчання більшості кримськотатарських дітей, незадовільне матеріальне забезпечення національних шкіл, брак кваліфікованих педагогів, низьку якість освіти взагалі, та недостатню кількість національних середніх шкіл зокрема. Ці чинники не дозволили системі кримськотатарської шкільної освіти вирішити поставлені перед нею завдання щодо поліпшення загальноосвітньої підготовки національної молоді.

Значною була діяльність держави з надання кримським татарам професійної освіти, у тому числі і вищої. Це було викликано намаганням широкого залучення національних меншин до державної та господарської діяльності та становило одне з найбільш вагомих завдань політики коренізаціі. Зо досить короткий термін у Кримській АРСР було збудовано розгалужену систему професійної освіти, у тому числі і з національним ухилом. Діяли десятки національно орієнтованих професійних курсів, ФЗУ, технікумів, робітфаків. Активно відбувався процес залучення національної молоді до вузів. Загалом в 20-30-х роках ХХ ст. таку освіту отримали тисячі представників кримськотатарського народу. Проте якість освіти у більшості професійних навчальних закладів, особливо в національних, у досліджуваний період була на низькому рівні.

Важливу роль у системі просвітництва кримськотатарського народу в умовах політики коренізаціі відіграла діяльність національних просвітніх установ - музеїв, бібліотек, науково-дослідного інституту мови та літератури ім. О.С.Пушкіна, Кримського державного видавництва. Їх плідна робота була досить тісно пов'язана не тільки між собою, але й зі всією системою просвітництва кримськотатарського народу. У 1920-1930-х рр. відбувалося широке наукове вивчення історії та культури кримських татар, друкувалися тисячі назв книг та підручників, було створено розгалужену систему поширення знань серед кримських татар за допомогою бібліотек, книг, часописів, музеїв тощо. Це дозволило значно підняти культурний рівень національного населення, познайомити його з здобутками світової культури тощо. Хоча, варто підкреслити, існували проблеми і в діяльності цих установ. Головними з них були знищення національної інтелігенції, регулярні вилучення так званої "ідеологічно шкідливої" літератури, заходи щодо русифікації.

Помітне місце у системі просвітництва кримських татар у цей час займав кримський радіокомітет. Він готував до ефіру кримськотатарською мовою радіогазети, дитячі, політичні та освітні радіопрограми. Наприкінці 1930-х рр. місцеве національне радіомовлення, завдяки створенню розгалуженої мережі, стає одним з потужних та ефективних засобів просвітницької діяльності. Не менш важливим був розвиток кримськотатарського національного кіно та розгалуженої системи кінопрокату в національних районах. За досить короткий час були створені кінострічки з національною тематикою, головні ролі у яких грали кримськотатарські актори. Це сприяло не лише підвищенню національної самосвідомості, але й популяризації культури кримських татар за межами Кримської АРСР.

Отже, процес формування та трансформації національної системи просвітництва кримськотатарського народу у 20-30-ті рр. ХХ ст. в умовах радянської політики коренізаціі, досяг значних успіхів на різних ділянках цієї роботи. У той же час, проблемними і сумнівними залишалися результати алфавітних реформ та ліквідації неписьменності. Істотні недоліки мали місце в роботі освітніх закладів. Великих втрат зазнало кримськотатарське просвітництво внаслідок репресій щодо національної інтелігенції. Суттєвої шкоди завдало нераціональне використання коштів і недостатнє фінансування. Крім того, більшовики у 1930-х рр. намагалися використати систему просвітництва кримських татар з метою їх русифікації (введення кириличного алфавіту) та комуністичного виховання і викорінення національної самосвідомості задля майбутнього "злиття націй". Політика коренізаціі в галузі просвітництва не виправдала надій національної інтелігенції та всього кримськотатарського народу тому, що здебільшого проводилась формально, не ставлячи перед собою мети докорінно змінити на краще систему національно світи.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Змерзлий Б.В. Розвиток системи просвітництва кримських татар у 1921-1941 рр. - Сімферополь: Енергія-Дельта, 2007. - 344 с. (рец.: Шендрикова С.П. Рецензия на монографию Змерзлого Б.В. «Розвиток системи просвітництва кримських татар у 1921- 1941 рр.» // Геополитика и экогеодинамика регионов. Т. 3. Вып. 2. - 2007. - С. 182-183; Хайруддинов М.А. Рецензия на монографию Змерзлого Б.В. «Розвиток системи просвітництва кримських татар у 1921- 1941 рр.» // Культура народов Причерноморья. - 2008. - №124. - С. 184-186.

2. Змерзлый Б.В. Привлечение крымских татар в вузы Крымской АССР в 1920-1930-х гг. // Культура Народов Причерноморья. - 2004. - № 52, том 1. - С. 26-30.

3. Змерзлый Б.В. Некоторые аспекты работы государственных и партийных органов Крымской АССР в 1920-1930-х годах по ликвидации неграмотности среди крымских татар // Культура народов Причерноморья. - 2004. - № 50, том 2. - С. 74-77.

4. Змерзлый Б.В. Обеспечение учебниками крымскотатарских школ Крыма (1920-1930 гг.) // Культура Народов Причерноморья. - 2003. - № 46. - С. 139-141.

5. Змерзлый Б.В. Политические репрессии среди крымскотатарских преподавателей Крымского педагогического института им. М.В.Фрунзе // Культура Народов Причерноморья. - 2004. - № 49, том 2. - С. 20-23.

6. Змерзлый Б.В. Развитие начального образования крымских татар в Крымской АССР (1920-1941) // Культура Народов Причерноморья. - 2003. - № 37. - С. 213-220.

7. Змерзлый Б.В. Проблемы подготовки кадров высшей квалификации для крымскотатарских школ Крыма в 1930-х годах // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. - 2002. - № 1, том 15 (54). - С. 150-153.

8. Змерзлий Б.В. Залучення кримських татар до робітничих факультетів Кримської АРСР // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. - 2003. - № 2, том 16(55). - С. 27-33.

9. Змерзлий Б.В. Ліквідація неписьменності серед кримських татар в 1920-х роках у Криму // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. - 2002. - № 2, том 15 (54). - С. 97-103.

10. Змерзлий Б.В. Особливості введення латинського алфавіту в Криму // Сходознавство. - 2002. - № 17-18. - С. 63-67.

11. Змерзлий Б.В. Розвиток видавничої справи кримськотатарскою мовою в Кримській АРСР у 1920-1927 рр. // Культура народов Причерноморья. - 2004. - № 56, том 2. - С. 69-71.

12. Змерзлый Б.В. Введение кирилличного алфавита в крымскотатарском языке в 1938 г. // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И.Вернадского. - 2005. - № 1, Том 18(57). - С. 30-35.

13. Змерзлий Б.В. “Ени Дюнья” - перша кримськотатарська газета в Кримській автономній радянській соціалістичній республіці (1918-1938 р.) // Культура народов Причерноморья. - 2005. - № 61. - С. 87-89.

14. Змерзлий Б.В. Становлення та розвиток часописів “Oquv isleri” та “Ileri” // Культура народов Причерноморья. - 2005. - № 65. - С. 67-69.

15. Змерзлый Б.В. Крымские татары в системе сельскохозяйственного образования Крымской АССР (1920-1941 гг.) // Культура народов Причерноморья. - 2005. - № 66. - С. 24-27.

16. Змерзлый Б.В. Крымские татары в системе медицинского образования Крымской АССР (1921-1941) // Культура народов Причерноморья. - 2006. - № 73. - С. 184-187.

17. Змерзлый Б.В. Обучение крымских татар на курсах профессиональной подготовки в Крымской АССР (1921-1941) // Культура народов Причерноморья. - 2006. - № 74. - С. 163-167.

18. Змерзлый Б.В. Деятельность курсов профессиональной подготовки Главмилиции и НКЮ Крымской АССР в 1920-1930-х гг. // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. - 2006. - №1, том 19 (58). - С. 49-54.

19. Змерзлий Б.В. Особливості діяльності музеїв Кримської АРСР з вивчення історії кримських татар у 1930-х рр. // Збірник наукових праць. Серія “Історія та географія” / Харк. Нац. пед. Ун-т ім. Г.С. Сковороди. Харків: Майдан, 2006. - Вип. 23. - С. 164-171.

20. Змерзлый Б.В. Создание и деятельность журналов на крымскотатарском языке в Крымской АССР // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. - 2005. - №1, том 18 (57). - С. 25-30.

21. Змерзлый Б.В. Деятельность городских и районных библиотек Крымской АССР по обеспечению культурных потребностей крымских татар // Культура народов Причерноморья. - 2006. - №79. - С. 69-71.

22. Змерзлый Б.В. Издание районных газет на крымскотатарском языке в Крымской АССР // Культура народов Причерноморья. - 2006. - №81. - С. 68-70.

23. Змерзлый Б.В. Крымские татары в школах фабрично-заводского ученичества Крымской АССР в 1920-1930-х гг. // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. - 2004. - №1, том 17 (56). - С. 99-105.

24. Змерзлий Б.В. Розвиток національного кіномистецтва та кінофікації кримських татар у 1920-1930-х рр. // Культура народов Причерноморья. - 2006. - №85. - С. 105-108.

Матеріали та тези конференцій:

25. Змерзлый Б. Крымские татары в системе народного образования Крыма начала 20-х годов ХХ века // Актуальные вопросы истории крымских татар. I научные чтения. Симферополь, Бахчисарай 10-12 апреля 2002 г. К 120-летию типографии газеты «Терджиман». - Симферополь. - С. 37-39.

26. Змерзлый Б.В. Развитие системы подготовки кадров для крымскотатарских школ Крымской АССР // «Эстафета поколений». Материалы научно-практической конференции, посвященной 130-летию со дня открытия Симферопольской татарской учительской школы (21-22 ноября 2002 г.). - Сиферополь: Доля, 2002. - С. 68-72.

27. Змерзлий Б.В. Велі Ібраімов - видатний партійний і державний діяч Кримської АРСР // Юридична біографістика: історія, сучасність та перспективи. Матеріали VIII Міжнародної конференції істориків права. 15-19 вересня 2002 р. м. Феодосія. - Сімферополь, 2003. - С. 159-163.

28. Змерзлый Б.В. Проблемы обеспечения учебниками крымско-татарских школ в 1920-1930-х гг. // V Таврические научные чтения. 21 мая 2004 г. - Симферополь: Тритон, 2005. - С. 111-115.

29. Змерзлый Б.В. Крымскотатарские педагогические техникумы в Крымской АССР // Міграційні процеси в Україні і світі: Історико-юридичні аспекти. Матеріали ХІV Міжнародної історико-правної конференції 4-7 вересня 2005 року м. Балаклава. - Сімферополь, 2006. - С. 285-291.

30. Змерзлый Б.В. Результаты внедрения алфавитных реформ в школах // Аркет. - 2006. - 4-5 (168-169), 15 мая. - С. 4.

31. Змерзлый Б. Къырым АССРде къырымтатар мектеплери ичюн кадрлар азырлав системининъ инкишафы // Тасиль. - 2005. - № 2 (7). - С. 3-6.

Анотація

Змерзлий Б. В. Формування і трансформація системи просвітництва кримськотатарського народу в умовах радянської політики коренізаціі (20-30-ті рр. ХХ ст.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - Всесвітня історія. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. - Харків, 2007.

Дисертацію присвячено питанням розвитку системи просвітництва кримськотатарського народу в умовах політики коренізаціі у 20-30-ті рр. ХХ ст. У роботі досліджено та розглянуто основні складові системи просвіти кримських татар у Криму. Докладно досліджено становлення та розвиток національної системи шкільної та професійної системи освіти, ступінь їх відповідності загальноосвітнім стандартам того часу, процес залучення кримських татар до спеціальних навчальних закладів. Окремо подається процес реформування кримськотатарської писемності за допомогою латинської, а потім кириличної абетки. Досліджено процес створення та діяльності низки національних просвітніх установ -музеїв, бібліотек, кіно та радіо. Основні результати праці знайшли впровадження в спецкурсах вузів, низці наукових доповідей на конференціях та публікаціях в наукових часописах.

Ключові слова: кримськотатарський народ, Крим, політика коренізаціі, просвіта, освіта, школи, технікуми, видавництво, національна преса, музеї, бібліотеки, радіо.

Аннотация

Змерзлый Б.В. Формирование и трансформация системы просвещения крымскотатарского народа в условиях советской политики коренизации (20-30-е гг. ХХ в.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.02 - Всемирная история. - Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина. - Харьков, 2007.

Диссертация посвящена вопросам развития системы просвещения крымских татар в Крымской АССР Российской Федерации в 20-30-х гг. ХХ в. В работе выяснены и рассмотрены основные составные системы просвещения крымских татар в Крыму. Отдельно рассматривается сложный процесс ликвидации неграмотности крымских татар. Детально исследовано становление и развитие советской национальной системы школьной и профессиональной системы образования, степень их соответствия общеобразовательным стандартам того времени и процесс привлечения крымских татар в эти учебные заведения. Определяются количественные и качественные составные этого процесса - уровень знаний учащихся, степень доступности обучения в начальной и средней школе, количество изучаемых предметов на родном языке и т.д.

Отдельно рассматривается процесс реформирования крымскотатарской письменности на основе латинского, а позже кирилличного алфавита. В частности, исследован процесс возникновения движения за реформирование арабского алфавита, процесс перехода письменности крымских татар на латинскую, а потом кирилличную графики (внедрение новых алфавитов в учебные заведения, делопроизводство и т.д.).

Важным вопросом настоящего исследования является проблема развития издательского дела на крымскотатарском языке. Именно с этим связанны такие важные составные просвещения как издание различных книг и учебников на крымскотатарском языке, издание разнообразнейшей национальной периодики. Делается вывод о недостаточном развитии этой отрасли национального просвещения.

Подробно исследован процесс создания и деятельности ряда национально ориентированных просветительских учреждений - музеев, библиотек, кино- и радиосети, деятельности научно-исследовательского института языка и литературы им. А.С. Пушкина. Изучен их вклад в дело развития просвещения крымских татар, по сбору, сохранению и изучению национального исторического и культурного наследия. Выявлены основные направления работ, а также их результаты в ряде научно-просветительских учреждениях Крыма в 1920-1930-е гг. Определены проблемы стоявшие на пути их нормального функционирования.

Основные результаты работы внедрены в форме спецкурса, ряде научных докладов на конференциях и публикациях в научных журналах.

Ключевые слова: крымскотатарский народ, Крым, политика коренизации, просвещение, образование, школы, техникумы, издательство, национальная пресса, музеи, библиотеки, радио.

Summary

Zmerzlyy B.V. Formation and transformation of the system of education of Crimean-tatar people in conditions of the soviet korenization policy (20 - 30 of XX cent.). - Manuscript.

Doctor's Degree thesis on the speciality 07.00.02 - World History. - V.N. Karazin Kharkiv National University. - Kharkiv, 2007.

The thesis is devoted to the problems of enlightenment system for Crimean Tatar development in 1921-1941. The main compound enlightenment systems for Crimean Tatar in Crimea are cleared up and considered. Coming into being and development of National system of school education and professional educational system, their degree of conformity to standards of general education at that time and process of Crimean Tatars calling into the educational institutions are interrogated. The process of Crimean Tatar written language reforming with the help of Latin and after with the help of Cyrillic alphabet is considered separately. The process of creation and work of several national-directed educational institutions - periodicals, museums, libraries, cinema and radio net etc. was examined. The main results of the research have been applied as special courses at institutes of higher education, in several papers, conferences and as publications in scientific journals.

Key words: Crimean Tatar people, Crimea, policy of korenization, enlightenment, education, schools, technical (secondary) schools, publishing house, the national press, museums, libraries, radio.

Размещено на Allbest.ru