Львівський Національний Університет ім. Івана Франка

Размещено на http://www. allbest. ru/

Змiст

Введення

1. Передумови створення унiверситету у мiстi Львiв

2. Життя унiверситету у серединi XVIII-XIX столiть

3. Розвиток унiверситету з 1848 р. до початку XX cтолiття

4. Життя унiверситету у XX столiттi та пiсля проголошення незалежностi України

Заключення

Список лiтератури

Введення

Львівський Національний Університет ім. Івана Франка - найстаріший університет в Україні і один із старих університетів Східної Європи. Заснований 20 січня 1661 року, коли Король Іоанн II Казимир Польський випустив Хартію, що надає Ієзуїтській Колегії міста, заснованій в 1608 році, статус академії і "титул університету". З цього року Колегія стала називатися Університетом і мала право викладання усіх університетських дисциплін того часу і присудження вчених ступенів бакалавра, магістра і доктора. У Львівському університеті навчання велося за прикладом інших європейських академій, а з часом польський король Август III в 1758 році підтвердив права академії і університету. Значний вплив на розвиток Львівського університету мали події революції 1848 року, в яких активну участь брали і студенти. Упродовж другої половини XIX століття і на початку XX століття відбувалося розширення університетських приміщень. У 70-х роках XIX століття на філософському факультеті Львівського університету вчився Іван Франко - всесвітньо відомий український мислитель, письменник, учений, перекладач, політичний і державний діяч, один з геніїв України. Після розпаду Австро-угорської імперії, Галичина знову перейшла до Польщі. 18 листопада 1918 року Міністерство освіти Польщі присвоїло університету ім'я польського короля Яна Казимира. По кількості студентів Львівський університет був самим великим в Польщі. Коли 30 червня 1941 року до Львова увійшли гітлерівські війська, робота університету була призупинена, а відновлена - відразу ж після звільнення Львова від німецьких фашистів. Проголошення незалежності України внесло нову сторінку в історію університету. Сьогодні Львівський національний університет ім. Івана Франка - один з провідних внз України. У університеті ведеться підготовка молодших фахівців, бакалаврів, фахівців і магістрів по 73 спеціальностях на шістнадцяти факультетах і в трьох коледжах, 112 кафедри.

1. Передумови створення унiверситету у мiстi Львiв

Історія створення Львівського університету сягає витоками ХVІІ ст. До середини ХVІІ ст. в Україні не було жодного вищого навчального закладу. Шляхетська Польща чинила опір створенню тут вищої школи, яка могла б стати небезпечним політичним і культурним центром. Українська молодь змушена була здобувати вищу освіту в стінах Краківського й інших європейських університетів. У ХVІ - ХVІІ ст. центрами культурного життя на українських землях були церковні братства. Найдавнішим в Україні було Успенське ставропігійське братство у Львові, яке стало визначним українським культурним центром. З 1586 р. у Львові діяла братська школа, яка була середнім навчальним закладом. Тут вивчались церковнослов'янська, грецька, латинська і польська мови, математика, граматика, риторика, астрономія, філософія та інші дисципліни. Члени Львівського братства планували навіть перетворити свій «гімнасіон» (так вони називали цю школу) у вищий навчальний заклад. У Львівській братській школі працювали і здобули освіту визначні діячі української культури кінця ХVІ - першої половини ХVІІ ст. : Лаврентій Зизаній (Кукіль) і його брат Степан. Згідно зі статтями Гадяцької угоди (1658 р. ) між Україною та Річчю Посполитою польський уряд обіцяв у майбутньому відкрити в Україні дві вищі школи-академії: одну в Києві, а другу там, де знайдеться для неї відповідне місце. Академіям було обіцяно ті самі права університету, якими користувався Краківський університет. Впливові кола Речі Посполитої не виключали й того, що під тиском певних політичних обставин в Україні могли утворитися власні національні університети. Тоді ж єзуїтський орден у справі захисту католицизму в Україні покладав особливі надії на свій осередок у Львові. Єзуїти в 1608 р. відкрили тут свою середню школу-колегію. Єзуїти розуміли можливість створення на основі братської школи у Львові університету, тому постійно домагались перетворення своєї колегії в академію. Король Ян ІІ Казимир 20 січня 1661 р. підписав диплом, який надавав єзуїтській колегії у Львові «гідність академії і титул університету» з правом викладання всіх тодішніх університетських дисциплін, присудження вчених ступенів бакалавра, ліценціата, магістра і доктора. Але академія зустріла рішучу опозицію Краківського університету та окремих впливових осіб держави, що його підтримували. Незважаючи на це, у Львівському університеті навчання велося за зразком інших європейських академій. А згодом польський король Август ІІІ у 1758 р. затвердив диплом від 20 січня 1661 р., виданий Яном ІІ Казимиром. Університет складався з двох відділів (факультетів) - філософського і богословського (теологічного). Роль середнього навчального закладу при Львівському університеті відігравала колегія, яка була підготовчим етапом для бажаючих продовжувати навчання. У 1667 р. на філософському і теологічному відділах навчалось близько 500 студентів, а навчальний процес забезпечували вісім викладачів. Поляки становили 75% студентів, решту були українці та представники інших етнічних груп. Навчальний процес у Львівському університеті проводився за програмою єзуїтських шкіл, розробленою ще наприкінці ХVІ ст. На відділі філософії, головним чином вивчали філософську систему Аристотеля, яка була сукупністю логіки, фізики й метафізики; у складі фізики розглядали також елементи математики, астрономії, біології, метеорології, у складі метафізики - питання психології та етики. Вивчали, крім цього, історію, географію, грецьку мову та ін. На відділі філософії навчання тривало два-три роки. Після закінчення цього відділу можна було здобувати богословську освіту. На теологічному відділі навчання тривало чотири роки. Тут проходили історію церкви, Старий і Новий Заповіт, догматичне і моральне богословіє, канонічне право, казуїстику, староєврейську мову. Всі університетські дисципліни викладали професори. У 1744 р. було відкрито кафедру математики, яку очолив Ф. Гродзіцький - автор підручника з архітектури і математики, створено математично-фізичний кабінет, відкрито університетську астрономічну обсерваторію. Почали викладати польську, французьку, німецьку мови, географію та історію, як окремі предмети.

2. Життя унiверситету у серединi XVIII-XIX столiть

Від часу заснування і до 1773 р. Львівський університет повністю перебував під контролем єзуїтського ордену і підпорядковувався генералові єзуїтів у Римі. На чолі університету стояв ректор. Навчальний заклад будував і купував нові приміщення, мав свою бібліотеку, найбільшу у Львові друкарню. Після розпуску у 1773 р. ордену єзуїтів було закрито і Львівський університет. Однак незабаром ряд підрозділів єзуїтської академії стали підвалинами Йосифінського університету у Львові. У 1772 р. Галичина увійшла до складу Австрійської імперії. З метою централізації і германізації багато національної держави уряд імператора Йосифа ІІ велику увагу приділяв освіті, в тому числі вищій. У Львові передбачалось створити університет. Заміщення викладацьких посад на кафедрах мало відбуватися шляхом конкурсу, з допущенням кандидатів без урахування віровизнань та національної належності. Університетові було передано приміщення колишнього ордену тринітаріїв при Краківській вулиці. Урядовим рішенням від 17 червня 1784 р. визначено персональний склад викладачів та бюджет університету. У жовтні цього ж року видано диплом та інструкцію для університетської адміністрації. У дипломі вказувалося, що Львівський університет створюється у складі чотирьох факультетів: філософського, юридичного, медичного і теологічного. Урочисте відкриття університету відбулось 16 листопада 1784 р. У період між 1805 і 1817 роками у Львові на базі університету діяв ліцей. Аналіз свідчить, що більшість дисциплін і надалі викладали в університетському обсязі, функціонували ті ж факультети. Вищим органом управління університетом був сенат (консисторія). До його складу входили ректор, декани та сеньйори (найстарші за віком і стажем професори). Сенат вирішував найважливіші питання, які стосувались загального керівництва університетом. Всі інші справи вирішували декани, що одночасно були директорами факультетів. Підготовкою до вступу в університет займалася гімназія, створена у 1784 р. Навчання у ній німецькою і латинською мовами тривало 5 років. Усі студенти університету перші три роки навчалися за програмою філософського факультету, який був загальноосвітнім. Після закінчення філософського факультету студенти або продовжували навчатись на ньому з метою поглиблення своїх знань у галузі окремих наук, або переходили на один з вищих факультетів - юридичний, медичний чи теологічний, навчання на яких тривало чотири роки. Навчальний процес відбувався латинською, польською та німецькою мовами. В 1825 р. було відкрито кафедру польської мови і літератури. У 1787 р. при теологічному факультеті функціонував studium Ruthenum - українські («руські») курси з дворічним навчанням українською мовою. Вони діяли до 1806 р. Зі Львівським університетом перших десятиліть ХІХ ст. пов'язані імена видатних діячів українського національного відродження: Маркіяна Шашкевича, Якова Головацького, Юрія Венеліна (Гуци). Фізичну науку в другій половині ХУІІІ - першій половині ХІХ ст. у Львівському університеті репрезентували професори Франц Гюсман, Ігнацій Юзех Мартинович, Антон Гільтенбранд, Іван Земанчик, Антон Глоіснер, Август Кунцек та Олександр Завадський, але лише деякі з них мали науковий доробок на ниві фізичної науки. Зокрема, проф. І.Ю. Мартинович (1755-1795) написав двотомний підручник з експериментальної фізики. Відомий вчений 80-х років ХVІІІ ст. Ф. Гюсман (1741-1806) видав у Відні двотомний опис віку землі з точки зору фізики. Виходець із Закарпаття Іван Земанчик багато зробив для збільшення кількості обладнання фізичного кабінету. Проф. А. Кунцек (1795-1865) , що цікавився, крім фізики, ще й астрономією, викладав математику і класичну філологію, написав сім наукових праць і підручників. Першим професором хімії і ботаніки у Львівському університеті був Бурхардт Зацберт Шіверек (1742-1807). Основні заслуги Б. Шіверека - дослідження мінеральних вод Передкарпаття та заснування ботанічного саду. Одним з перших фахових математиків в університеті був Франц Кродеш (1761-1831), який написав підручник з математики. Посібник «Елементи чистої механіки» приніс славу видатному австрійському математику Леопольду Шульцу фон Страшніцькому. Природознавство викладав в університеті проф. Бальтазар Гаке. Він став піонером в галузі геологічної науки в Галичині. У сфері філософії в зазначений період на найбільшу увагу заслуговує Петро Лодій. Його перу належать підручники «Метафізика» та «Логічні настанови». Низку праць з філософії написав також чех Ігнац Ян Гануш. Першим професором історії в університеті став Людвік Едвард Ценмарк. Він був також спеціалістом у галузі допоміжних історичних дисциплін і видав з цієї проблематики посібник. Першим професором допоміжних історичних дисциплін став Готфрід Уліх (1743-1794), який заснував у Львові читальню. Класичну філологію у відновленому в 1784 р. університеті викладав Віктор Вацлав Ган (1763-1816), який крім проблем мовознавства цікавився і проблемами естетики, видав двотомну збірку власних віршів, написав кілька робіт з історії літератури. Серед мовознавців на увагу заслуговують також професори Ігнат Поллак (1785-1825) та проф. Леопольд Умляух (1757 - дата смерті невідома). 20-30-х роках ХІХ ст. пожвавилися дослідження в галузі краєзнавства та гуманітарних наук. Вихованець університету І. Могильницький підготував першу в Галичині граматику української мови, видану у 1829 р. Її передмова «Відомість о руськім язиці» містила стислий огляд історії України, визначала українську мову як самостійну серед східнослов'янських мов. Професор Львівського університету І. Лаврівський уклав шеститомний українсько-польсько-німецький словник, переклав польською мовою «Повість временних літ». Значний внесок у вивчення історії рідного краю зробив проф. М. Гриневецький. Він збирав першодруки та інші пам'ятки старовини. Юридична наука того часу у Львівському університеті опиралась на так звану історичну школу права. Видатним спеціалістом у галузі цивільного права був проф. Йосиф Вінівартер, який у Львові працював з 1806 по 1827 рік і видав кілька наукових праць. Першу кафедру хімії було відкрито у Львівському університеті у 1801 р.

3. Розвиток унiверситету з 1848 р. до початку XX cтолiття

Значний вплив на розвиток Львівського університету мали події польського національно-визвольного повстання 1830-1831 рр. та особливо революції 1848 р., активну участь у яких брала студентська молодь. Під час листопадового повстання 1848 р. згорів університетський будинок, знищена його цінна наукова бібліотека, яка вже тоді нараховувала понад 51 тис. томів. Згоріли цінні рукописи. Повністю вийшло з ладу університетське обладнання, через що тривалий час не можна було розпочати заняття.

Упродовж другої половини ХІХ ст. відбувалося розширення університетських приміщень. З 1851 р. університет містився у будинку на вул. Миколая (нині вул. Грушевського). У 1891 р. за проектом архітектора Ю. Браунсойна на вул. Длугоша (нині вул. Св. Кирила і Мефодія) було зведено окремий корпус для хімічного, геолого-мінералогічного і фармакологічного інститутів. У 1894 р. завершилось будівництво корпусу для новоутвореного медичного факультету (вул. Пекарська), а у 1897 р. -корпусу для фізичного інституту. У 1905 р. було споруджено приміщення для університетської бібліотеки. Вищим керівним органом університету того часу був академічний сенат у складі ректора, проректора, деканів, представників факультетів, секретаря. У компетенції сенату були такі питання університетського життя, як навчальний процес, наукова робота, присудження вчених ступенів, адміністративні справи.

Майже до кінця ХІХ ст. в університеті діяло три факультети: юридичний, філософський і теологічний. Юридичний факультет був провідним в університеті, як за кількістю студентів та викладачів, так і за державними пріоритетами. У листопаді 1891 р. , після тривалих зволікань, австрійський імператор Франц Йосиф І видав розпорядження про відкриття медичного факультету, що й відбулося урочисто 9 вересня 1894 р.

Кожен із чотирьох факультетів керувався колегіальним органом - радою професорів факультету, або колегією, до якої входили декан, продекан, всі професори і два виборні представники від доцентів. Кафедр у сучасному розумінні цього слова, не було, поняття кафедра пов'язувалося з особою професора, що читав певний курс лекцій. Проте в університеті діяли наукові заклади, або інакше інститути, які приблизно відповідають сучасному поняттю про кафедру чи кабінет. В інститутах відбувалися практичні та семінарські заняття, вони мали постійні приміщення, обладнання, бібліотеки та обслуговуючий персонал. У вересні 1894 р. було утворено університетський архів, йому передано всі справи і книги, видані до 1848 р. львівський національний університет історія

Педагогічний персонал Львівського університету складався з професорів, приват-доцентів, асистентів і лекторів. Право викладання в університеті, або доцентуру (venia docendi) можна було отримати лише після здобуття звання доктора, проходження габілітації та затвердження Міністерством освіти у Відні. Кількісний склад викладачів університету постійно збільшувався. Якщо в 1850/51 навч. році було всього 27 викладачів, то вже у 1913/14 навч. році - 169. Студентство Львівського університету теж поділялось на певні категорії: звичайні студенти (ординарні), надзвичайні студенти (екстраординарні) та вільні слухачі. Як звичайно, вільнослухачами були жінки, які відвідували лекції за домовленістю з викладачами. У 1851 р. в університеті навчалось 699 студентів, у 1890/91 навч. році їх було вже 1255, у 1900/01 - 2060 студентів, а в 1913/14 навч. році - аж 5871 студент. Протягом другої половини ХІХ ст. тривала боротьба за право відвідування університетських студій жінками. У 1897 р. жінкам було дозволено навчатися на філософському факультеті, а в 1900 р. - на медичному факультеті та відділі фармацевтики. Жінки неодноразово вимагали дозволити їм навчатися на юридичному факультеті, але уряд не йшов їм назустріч. Навчання в університеті для переважної частини студентів було платним. Зовсім не платили за навчання студенти теологічного факультету. На світських факультетах такими пільгами користувалася лише частина студентів (студенти, які подавали свідоцтво про бідність і успішно складали семестрові колоквіуми). Крім плати за навчання, студенти сплачували таксу за урочисте прийняття в студенти, платили за іспити, колоквіуми, семінарські заняття, за право користування бібліотекою тощо. Були і студентські стипендії. Стипендійний фонд складався в основному з пожертвувань приватних осіб. На юридичному, філософському і теологічному факультетах навчання тривало чотири роки, на медичному - п'ять, на фармацевтичному відділі медичного факультету - два або три роки. Студенти мали право вибору навчальних дисциплін. До 70-х років ХІХ ст. навчання на всіх факультетах відбувалось в основному німецькою мовою, на теологічному - латинською; кілька дисциплін читали українською та польською мовами. 27 квітня 1869 року польська мова спеціальним розпорядженням імператора була визнана як офіційна в цілому краю - поступово відбувалася полонізація Львівського університету. 4 липня 1871 р. імператор Франц Йосиф І видав розпорядження про скасування обмежень на читання лекцій польською і українською мовами на юридичному і філософському факультетах. У 70-х роках ХІХ ст. на філософському факультеті Львівського університету навчався Іван Франко - всесвітньовідомий український мислитель, письменник, вчений, перекладач, політичний та громадський діяч, один з геніїв України, що увійшов в історію культури як «титан праці». Наукове життя Львівського університету другої половини ХІХ- початку ХХ ст. зазнало чималих змін. Запроваджувалось викладання нових дисциплін, створювались нові кабінети, лабораторії тощо. Викладачі університету написали підручники та навчальні посібники, виконували цінні наукові дослідження, переважно з природознавства. У галузі фізичних наук можна назвати професорів Віктора П'єрра (Піерре), Войцеха Урбанського, Алоізія Гандля, Томаша Станецького, Ігнація Закшевського, Мар'яна Смолуховського та ін. Зокрема, проф. В. П'єрр упорядкував і збагатив матеріальну базу фізичного кабінету, (був знищений у 1848 р. ) В. Урбанський опублікував двотомний підручник «Наукова фізика». У 1879 р. професор експериментальної фізики Т. Станецький (1826-1891) - автор багатьох підручників фізико-математичного профілю для гімназій. З 1899 р. в університеті працював фізик зі світовою славою М. Смолуховський (1872-1917). Основними його працями львівського періоду є «Середній рух газових молекул і його зв'язок з теорією дифузії», «До кінетичної теорії броунівського молекулярного руху і суспензії». Представниками математичної науки у Львівському університеті були професори Ігнацій Лемох, Вавжинець Жмурко, Юзеф Пузина, Вацлав Сєрпінський, Зигмунт Янішевський. З праць цих професорів науковий інтерес становили підручники практичної геодезії з основами маркшейдерства І. Лемоха, «Виклад математики» В. Жмурка, двотомна «Теорія аналітичних функцій» Ю. Пузини та ін. Геологічні науки були введені у перелік обов'язкових предметів на філософському факультеті у 1851 р. В 1852 р. було відкрито мінералогічний музей, у 1864 р. засновано кафедру мінералогії. На початку 80-х років ХІХ ст. в університеті було створено кафедру географії, яку очолив проф. Антоній Реман, відомий працями з фізичної географії Карпат. Значний вклад у розвиток географічних наук зробили Євгеніуш Ромер, український географ С. Л. Рудницький. Першим докторантом Антонія Ремана був українець Григорій Величко. У 1852 р. на базі кафедри натуральної історії було створено дві кафедри - зоології та ботаніки. Розвиток зоології в університеті пов'язаний головним чином з іменами вченого Бенедикта Дибовського- автора понад 350 наукових праць, проф. Юзефа Нусбаум-Гіляровича. Значного розвитку досягла львівська історична наука. Новоствореною кафедрою загальної історії і історії країн Східної Європи з 1894 по 1914 рр. завідував М. Грушевський- один з найвидатніших істориків України, автор сотень праць з історії, історії літератури, історіографії, джерелознавства. З 1862 р. починають працювати такі дві кафедри з українською мовою викладання: цивільного права, кримінального права і процесу. Українську філологію викладають в університеті з 1848 р. У 1849 р. Я. Головацького було призначено ректором університету.

4. Життя унiверситету у XX столiттi та пiсля проголошення незалежностi України

Після розпаду Австро-Угорської імперії Галичина була захоплена Польщею. Міністерство віровизнань і освіти Польщі вже 18 листопада 1918 р. спеціальним розпорядженням оголосило, що бере Львівський університет під свою опіку, і присвоїло йому ім'я польського короля Яна Казимира. Мовою викладання у навчальному закладі стала тільки польська, лише на теологічному факультеті окремі дисципліни читалися латинською мовою. Кафедри з українською мовою викладання були закриті. Протягом двох-трьох років було звільнено з роботи всіх професорів і доцентів української національності, українській молоді було обмежено доступ до навчання в університеті. Керівництво університетом відбувалося на основі Статуту університету (Статути 1924, 1929 і 1934). Керівним органом залишився академічний сенат на чолі з ректором. До 1924 р. університет складався з чотирьох факультетів. Розпорядженням Міністерства від 31 жовтня 1924 р. філософський факультет було поділено на два окремі факультети: гуманітарний і математично-природничий. На початку 20-х років ХХ ст. в університеті було 55 кафедр, 19 відділень, 6 клінік, 2 поліклініки, факультетська бібліотека, наукова бібліотека з університетським архівом, ботанічний сад. Водночас в університеті не було жодної кафедри з українською мовою викладання, жодного професора української національності. Лише в 1933 р. право викладання отримав доцент І. Свєнціцький. У 1928/29 навч. році було відкрито кафедру «Руської філології». Було запроваджено принцип «numerus clausus», згідно з яким українці мали обмеження при вступі в університет (не більше 15 % від кількості абітурієнтів; поляки у цьому випадку мали не менше 50 %). Навчальний рік розпочинався 1 жовтня і закінчувався 30 червня, він поділявся на 3 частини, або триместри. У 20-30 роках ХХ ст. у Львівському університеті значних успіхів досягла математика,фізична наука. Подальшого розвитку набула в університеті геологічна наука. Створено кафедри кристалографії,мінералогії і петрографії. У 1926 р. кафедра порівняльної анатомії була перетворена в інститут. У міжвоєнний період були відкриті нові кафедри: кафедра біології, технології ліків, фармацевтичної хімії, охорони здоров'я та історії медицини, мікробіології. У 1925-1935 рр. в університеті функціонували кафедри арабської, староєврейсько-арамейської, турецької, монгольської, індійської, іранської філології та історії Сходу. 22 вересня у Львів увійшли радянські війська. . У цей період радикальних змін зазнав і Львівський університет. Відповідно до Статуту про вищу школу СРСР проведено докорінну організаційну перебудову університету як вищого навчального закладу з безоплатним і вільним навчанням для всіх громадян. Теологічний факультет було ліквідовано, а медичний з фармацевтичним відділом реорганізовано в медичний інститут. У жовтні 1939 р. були створені нові кафедри: історії марксизму-ленінізму, діалектичного та історичного матеріалізму, політичної економії, української мови, української літератури, російської мови, російської літератури, історії СРСР, історії України, фізичного виховання. Вчена рада 2 грудня 1940 р. затвердила новий університетський статут, у якому зазначалось, що право вступу до університету мають усі громадяни незалежно від їхнього соціального походження, статі, раси та національності. На роботу до університету були запрошені відомі вчені. Указом від 8 січня 1940 р. Президія Верховної Ради УРСР присвоїла Львівському державному університету ім'я видатного українського письменника і мислителя Івана Франка. Університет 15 січня 1940 р. розпочав роботу за новими навчальними програмами на підставі схваленого статуту у складі п'яти факультетів: історичного, юридичного, філологічного (з відділами української мови та літератури, слов'янської філології, романо-германської філології), фізико-математичного (з відділами математики, механіки, фізики), природничого (з відділами біологічним, хімічним, географічним, геологічним). Новостворені колегіальні органи - вчена рада університету та ради факультетів - вирішували питання навчальної, методичної та наукової роботи, надавали наукові ступені і вчені звання. Основною навчально-науковою одиницею й надалі залишалася кафедра (1940 р. їх налічувалось 52), яка виконувала навчальну роботу, розробляла програми спецкурсів і спецсемінарів, організовувала наукову роботу. Навчання в університеті тривало чотири роки на гуманітарних факультетах і п'ять років на природничих. У 1940 р. на історичному, філологічному, природничому та фізико-математичному факультетах запроваджено заочну форму навчання. При юридичному факультеті відкрито філіал Всесоюзного юридичного заочного інституту. В університеті розпочалася наукова діяльність. У 1940 р. почала функціонувати аспірантура, до якої вступили 33 аспіранти. Однак робота університету була зупинена з нападом Німеччини на Радянський Союз і вторгненням 30 червня 1941 р. гітлерівських військ до Львова. Відновлення діяльності університету розпочалося відразу ж після звільнення Львова від гітлерівських військ. Після більш ніж трирічної перерви 15 жовтня 1944 р. в університеті приступили до навчання студенти. Всього наприкінці березня 1945 р. в університеті навчалося 799 студентів. Відновилася робота навчально-методичних майстерень, астрономічної обсерваторії, ботанічного саду, наукової бібліотеки, геологічного та ботанічного музеїв. У 1948 р. ректором університету був призначений відомий учений-механік професор Г. Савін. У повоєнний час структурні зміни в університеті тривали. У 1945 р. створено хімічний факультет у складі чотирьох кафедр. Наприкінці 1950 р. зі складу філологічного факультету - як окрема структурна одиниця виділяється факультет іноземної філології. Отже, всього в університеті діяло дев'ять факультетів. Водночас відкрилися нові кафедри, кількість яких збільшилась до 71. У 1975/76 навч. році університет налічував уже 13 факультетів. Цього ж навчального року розпочав роботу підготовчий факультет для іноземних громадян з кафедрами російської мови та природничих наук. Збільшення кількості факультетів, кафедр, розвиток нових наукових напрямів, удосконалення навчальних процесів у зв'язку з науково-технічним прогресом потребувало розширення матеріально-технічної бази університету Один з найстаріших підрозділів університету - ботанічний сад. У 1970 р. набув статусу наукової установи. В організації навчального процесу та наукової роботи важливу роль відіграє наукова бібліотека університету. За повоєнні роки її книжковий фонд збільшився майже в 5 разів.

Проголошення незалежності України - нова сторінка в історії нашого Університету. У 1990 р. очолив Університет професор, доктор фізико-математичних наук Іван Вакарчук. Відкриття нових факультетів та підрозділів - виконання масштабної програми реформ організації навчання у Львівському університеті. У 1992 р. започатковано факультет міжнародних відносин, філософський факультет; у 1997 р. - факультет доуніверситетської підготовки. У 1992 р. засновано Інститут історичних досліджень, який очолив доктор історичних наук Я. Грицак. З 1997 р. діють такі структурні підрозділи Університету - Правничий коледж, Центр гуманітарних досліджень, Інститут літературознавчих студій, Центр вивчення італійської мови і культури. В університеті відбуваються заняття-лекції, семінари-практикуми, науково-дослідницька робота учнів під керівництвом учених, підсумкові конференції відділень Малої академії. 11 жовтня 1999 року Указом Президента України Львівському державному університету імені Івана Франка надано статус «національний». У структурі Університету функціонують 18 факультетів, Інститут післядипломної освіти, 3 коледжі, 7 науково-дослідних інститутів, Астрономічна обсерваторія, Ботанічний сад, Наукова бібліотека, 6 музеїв. Сьогодні в Університеті функціонує 130 кафедр, три з яких відкрито за останні роки. Студентське самоврядування сформовано у 2005 році. Його виконавчий орган - Студентський уряд, який складається з 20 представників студентських рад факультетів. Виховна робота Університету ґрунтується на реалізації Концепції національного виховання студентської молоді та виконанні Програми культурно-мистецьких і виховних заходів Університету, у якій зазначено головні події, що відбуватимуться на загальноуніверситетському рівні та на факультетах і в коледжах. . З 2010 року в Університеті запроваджено нові навчальні плани, відповідно до яких студенти ІІ курсу вільно обирають гуманітарні дисципліни: психологію, етику, етику й естетику, теорію економічних відносин у природокористуванні, історію Львівського університету, історію європейського мистецтва, європейську цивілізацію, етикет і культуру спілкування, основи педагогіки та психології, історію філософії, культурний та національний феномен Львова. Львівський національний університет імені Івана Франка здійснює активну діяльність щодо підписання Хартії Європейських Університетів. . За роки незалежності України Львівський національний університет імені Івана Франка став одним із найпрестижніших закладів нашої держави, здобув високий міжнародний авторитет, став потужним науковим осередком.

Заключення

На фронтонi головного корпусу Львiвського нацiонального унiверситету iменi Iвана Франка - гасло: ”Patriae decoricivibus educandis”(«Освiченi громадяни - окраса Батькiвщини»). З моменту створення i до сучасного часу унiверситет пройшов дуже великий шлях. Його iсторiя сягає витоками XVII cтолiття. Перше вiдкрiття унiверситету здiйснилося 20. 01. 1661 р. i у ньому дiяло два факультети. Розпуск єзуїтського ордену у 1773 роцi привiв до закриття унiверситету,але не припинило його життя i урочисте друге вiдкриття унiверситету,у складi вже з 4 факультетiв вiдбулося вже 16. 11. 1784 року. У другiй половинi XVIII- першiй половинi XIX ст. у Львiвському унiверситетi видатнi професори того часу репрезентують фiзичну науку. Набирає розвитку фiлологiчнi науки та юридичнi. Подiї 1848 року внесли значний вплив на розвиток закладу. Вищим керiвним органом стає академiчний сенат, до кiнця 19 ст. в унiверситетi 2 факультети- юридичний,фiлосовський та теологичний, а у 1894 роцi урочисте вiдкриття медичного факультету. Пiсля розпаду Австро-Угорсько iмперії у 1918 р. i до жовтня 1939 р. умови преподавання зазнали чи багато змiн. Протягом 20-30 р. XX ст. вiдбувався розвиток наук (гелогiчної,географiчної),але мовою викладання стала тiльки польська;кафедри з українською мовою викладання були закритi. Українцям було обмежено доступ до навчання в унiверситетi. 02. 12. 1940 р. Вчена рада затвердила новий унiверситетський статут, згiдно якому право на навчання мали усi громадяни незалежно вiд статi, раси, нацiональностi. Часи Великої Вiчизняної Вiйни також значно вплинули на життя унiверситету-обладнання було знищено, вченi розстрiлянi. З 1944 року заклад знову починає свою роботу. За часи Радянського Союзу унiверситет зазнає чи малого розвитку матерiально-технiчної бази. У 1975 роцi вiн вже налiчує 13 факультетiв. Зараз на факультетах та колледжах закладу дiють студетськi громадськi органiзацiї, понад 10 мистецьких колективiв. Сьогоднi Львiвськiй нацiональний унiверситет iменi Iвана Франка - один iз найпристiжнiших вищих навчальних закладiв не лише України, а й Європи.

Список лiтератури

1. Мiста i областi України (електроний ресурс). Режим доступу: http://ukrainian. su/obrazovatelnyie-uchrezhdeniya-lvova/lvovskiy-natsionalnyiy-universitet-im. ivana-franko. html

2. Львiвський нацiональний унiверситет iм. I. Франко (електроний ресурс). Режим доступу: http://www. lnu. edu. ua/

3. Електронна бiблiотека . Наука i освiта України. Львiвський нацiональний унiверситет iм. I. Франко (електроний ресурс). Режим доступу: http://uateka. org/ru/article/science/1179

Размещено на Allbest. ru