Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

РОЗВИТОК СЕЛЯНСЬКИХ ПРОМИСЛІВ СЛОБОЖАНЩИНИ (60-80-ті рр. ХІХ ст.)

Спеціальність 07.00.01 - Історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

ШЕЛІХОВА ВІТА ВАЛЕНТИНІВНА

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії для гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Казьмирчук Григорій Дмитрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри історії для гуманітарних факультетів.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук Орлик Василь Михайлович, Кіровоградський національний технічний університет, завідувач кафедри гуманітарних наук та документознавства;

кандидат історичних наук Гордуновський Олег Миколайович Черкаський інститут банківської справи Університету банківської справи Національного банку України (м. Київ), доцент кафедри економіки та економічної теорії.

Захист відбудеться 16 листопада 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58)

Автореферат розісланий 13 жовтня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук, доцент О.І. Божко.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків,списку використаних джерел і літератури (33 сторінки, 403 найменуваня). Загальний обсяг дисертації становить 200 с.

Вступ. Актуальність дослідження. У розвитку ринкової економіки в пореформеній Україні важливу роль відігравали селянські промисли. Їх форми в 60-80-х рр. ХІХ ст. були визначальною складовою селянського господарства, нерідко відтісняючи за своїм значенням рільництво і тваринництво. Без дослідження селянських промислів неможливо об'єктивно оцінити основні шляхи, форми, темпи і особливості ринкових відносин у сільському господарстві у пореформений час. Селянські промисли були сферою діяльності значної частини населення України. При цьому розвиток промислів мав регіональні особливості, які поки що вивчені недостатньо. Без вивчення регіональних особливостей розвитку селянських промислів неможливо зрозуміти у всій повноті загальну історію пореформеної України, а з іншого боку - дослідження цієї проблеми необхідно для визначення напрямів сучасної практичної діяльності у справі відродження і збереження народних трудових навичок і традицій.

Зв'язок теми дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках науково - дослідної теми "Історія української державності нової та новітньої доби" (державний реєстраційний номер 046 БФ046-01), яка включена до тематичного плану історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об'єктом дисертаційного дослідження є селянські промисли Слобожанщини у 60-80-х рр. ХІХ ст., як дрібне товарне виробництво, що було додатковим до основного виду діяльності селян - землеробства.

Предметом дослідження є форми, регіональні особливості та соціальні аспекти селянських промислів Слобожанщини у 60-80-х рр. ХІХ ст.

Мета дослідження полягає у комплексному аналізі розвитку селянських промислів Слобідської України у 60-80-х рр. ХІХ ст.

Для досягнення поставленої мети визначаються такі основні завдання:

- проаналізувати стан дослідження проблеми, рівень її наукового осмислення та встановити повноту джерельного забезпечення;

- з'ясувати основні причини, що сприяли поширенню промислів у селянському господарстві Слобідської України в 1860-80-х рр.;

- розглянути стан селянських промислів Слобідської України 60-80-х рр. ХІХ ст.;

- охарактеризувати регіональні особливості розвитку селянських промислів;

- дослідити зміни у селянських промислах Слобідської України, зумовлені проведенням реформ 60-70-х років ХІХ ст.;

- визначити соціально-економічне становище сільськогосподарських виробників.

Географічні межі дослідження охоплюють територію Слобідської України у межах сучасних Сумської та Харківської областей, а також окремі повіти Чернігівської та Полтавської губерній, які мали схожі регіональні риси соціально-економічного розвитку.

Хронологічні рамки охоплюють 60-80-ті рр. ХІХ ст. - період здійснення буржуазних реформ в Російській імперії.

Методологічною основою дисертації є принципи історизму, об'єктивності і ціннісного підходу. При написанні роботи широко використовувалися такі методи дослідження, як конкретно ? історичний, проблемно - хронологічний, системно - структурний та метод порівняльного і логічного аналізу.

Наукова новизна дисертаційного дослідження визначається тим, що на основі архівних та опублікованих джерел, аналізу відповідної наукової літератури розширено відомості про розвиток сільськогосподарських промислів Слобідської України 60-80-х рр. ХІХ ст. Більш детально досліджено процес поширення ринкових відносин і становлення селянського підприємництва. Конкретизовані й уточнені форми селянських промислів в єдності їх складових елементів, у динаміці та ступені їх розвитку в різних регіонах підросійської України. Також визначено їх вплив на всі сторони життя українського села та історичну сутність і перспективність промислів як однієї з форм дрібнотоварного виробництва.

У науковий обіг введено значну кількість нових архівних документів, узагальнення яких дало можливість дослідити розвиток селянських промислів Слобідської України 1860-80-х років.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що фактичний матеріал і висновки дослідження можуть бути використані при написанні узагальнюючих праць з історії сільського господарства та селянства України, підготовці підручників і навчальних посібників, лекцій і спеціальних курсів для студентів, при проведенні краєзнавчих заходів. Розробка такої проблеми, як розвиток селянських промислів Слобідської України у 1860-80-х роках, може сприяти з'ясуванню особливості становища та етапів розвитку аграрного сектора економіки.

Наукова апробація результатів дисертації здійснювалась у формі виступів на п'яти науково-практичних конференціях: Обласна наукова історико - краєзнавча конференція “Дні науки” (Суми, 2005 р.); Міжнародна наукова конференція “Краєзнавство і учитель” (Харків, лютий 2006 р.); Міжнародна наукова конференція “Краєзнавство і учитель” (Харків, лютий 2007 р.); Міжнародна наукова конференція “Краєзнавство і учитель” (Харків, лютий 2008 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Російсько-Білорусько-Українське прикордоння: проблеми формування єдиного соціокультурного простору - історія та перспективи” (Брянськ, 2008 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені у чотирьох наукових статтях, опублікованих у провідних наукових фахових виданнях, які входять до переліку ВАК України, та у матеріалах наукових конференцій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

селянський підприємництво кустарний український

У першому розділі "Історіографія та джерельна база дослідження" висвітлюється історіографія проблеми, робиться огляд джерел.

Історіографія. При аналізі використаних джерел та літературі застосовано проблемно - хронологічний підхід. Виділено такі періоди розвитку досліджень: перший охоплює проміжок часу з 1860 до 1917 р., коли в літературі з'явилися перші праці з дослідження кустарної промисловості у Російській імперії, другий включає узагальнюючі праці дослідників - істориків, етнографів, мистецтвознавців з 1917 до кінця 80-х рр. ХХ ст., третій - публікації українських дослідників початку 1990-х рр., і до наших днів. Перші спроби наукового аналізу селянських промислів були зроблені у 1850-ті роки в основному у формі уривчастих заміток і невеликих статей. Публікації цього періоду мали одну суттєву спільну рису - публіцистичний характер.

Перша робота про кустарну промисловість була підготовлена у 1861 р. економістом О. Корсаком на основі статистичних даних, зібраних Генеральним штабом і Міністерством державного майна. Він показав місце й роль кустарної промисловості в соціально-економічному житті Російської імперії, оцінюючи цю форму промисловості як “вельми значну форму виробництва” Корсак А.К. О формах промышленности вообще и о значении домашнего производства (кустарной и домашней промышленности) в Западной Европе и России / Корсак А.К. - М.: Тип. Грачева и К°, 1861. 310 с. . Після виходу у світ праці О. Корсака настала певна перерва у вивченні проблеми, яка тривала до кінця шістдесятих років. В 1870 році 1 Всеросійський з'їзд фабрикантів і заводчиків та 2 з'їзд сільських господарів дали поштовх для відносно широкої організації вивчення цієї форми промисловості та появи нових наукових робіт. Головними організаторами практичного вивчення кустарної промисловості в цей період виступали такі загальноросійські об'єднання, як Російське технічне товариство, Товариство для сприяння російській промисловості й торгівлі, Вільно-економічне товариство, Російське географічне товариство. Також при Департаменті торгівлі та мануфактур Міністерства фінансів Росії було створено комісію для дослідження кустарних промислів у Росії. Результатом її роботи було видання 16 томів “Трудов комиссии по исследованию кустарной промышленности в России” (1882-1897).

У 1880 році промисли досліджував Л. Соколовський, який надав характеристику місцевим промислам й намагався визначити час виникнення їх в даній місцевості Соколовский Л. Гончары в Купянском уезде в 1880 году // Труды комиссии по исследованию кустарных промыслов Харьковской губернии / Соколовский Л.- Харьков: типография Губернского правления, типография окружного штаба, 1883. - Вып ІІ. - С. 33-57.. Кустарні промисли вивчали П. Єфименко, О. Твердохлібов, Н. Савицький. В результаті цього дослідження було встановлено кількісний склад кустарів у різних повітах, а також охарактеризовано обсяги кустарного виробництва у губернії Ефименко П. Кустарные, отхожие и некоторые сельские промыслы в Сумском уезде / Ефименко П. // Труды комиссии по исследованию кустарных промыслов Харьковской губернии. - Харьков: типография Губернского правления, типография окружного штаба, 1882. - Вып. 1. - С. 1-111; Твердохлебов А. Сл. Котельва / Твердохлебов А. // Харьковский сборник. - 1888. - Вып. 2. - С. 113-126; Савицкий Н. Кустарные промыслы в Харьковской губернии / Савицкий Н. // Харьковский сборник. - 1888. - Вып. 2. - С. 249-266..

Історики та економісти народницького напрямку заперечували прогресивність великого капіталістичного виробництва й досить часто ідеалізували селянські промисли. Один з ідеологів народництва В. Воронцов у ряді своїх праць Воронцов В.П. Значение кустарных промыслов, общие условия их развития и меры по их поддержанию в России / Воронцов В.П. - Спб.: Тип. В. Киршбаума, 1902. - 27 с.; Воронцов В.П. Очерки крестьянского хозяйства. Статьи 1882-86 годов / Воронцов В.П. - Спб.: Тип. Альтшупера, 1911. - 270 с. та інш. доводив здатність дрібного селянського товарного виробництва існувати тривалий час поруч із великими заводами та фабриками. Серед основних причин виникнення цієї промисловості він указував на сезонність сільськогосподарських робіт, а шляхи подальшого розвитку промислів зводив до чотирьох напрямків: поліпшення техніки виробництва, організації постачання сировини, розширення кредитування, розвитку збутової кооперації.

Серед монографічних праць у 1880-90-ті роки численністю та ґрунтовністю виділялися дослідження О. Чупрова, М. Цитовича, М. Єзерського, М. Пономарьова, М. Данієльсона, М. Каблукова, М. Довнар-Запольського, В. Саранцева, В. Василенка Чупров А.И. Крестьянский вопрос. Статьи 1900-1908 годов / Чупров А.И. - М.: Тип. Сабашникова, 1909. - 339 с.; Цытович Н. Кустарная промышленность в России / Цытович Н. - К.: Тип. ун-та, 1884. - 150 с.; Езерский Н. Кустарная промышленность и ее значение в народном хозяйстве / Езерский Н. - М.: б.и., 1894. - 112 с.; Пономарев Н.В. Кустарные промыслы в России / Пономарев Н.В. - Спб.: Тип. М.М. Гутзац, 1900. - 79 с.; Даниельсон Н.Ф. Очерки нашего пореформенного общественного хазяйства / Даниельсон Н.Ф. - Спб.: Тип. Бенке, 1893. - 346 с.; Каблуков Н.А. Об условиях развития крестьянского хозяйства в России / Каблуков Н.А. - М.: Тип. “Книжное дело”, 1908. - 309 с.; Давнар-Запольский М.В. История русского народного хазяйства / Давнар-Запольский М.В. - К.: Тип. Чоколова, 1911. - Т. 1. - 366 с.; Саранцев В.В. Артель в кустарной промышленности / Саранцев В.В. - СПб.: Тип. Шредера, 1895. - 110 с.; Василенко В.И. Кустарные промыслы сельских сословий Полтавской губернии / Василенко В.И. - Полтава: Полт. губ. земск. управа, 1885. - Вып. 1. Общие сведения о промыслах. - 64 с.та ін. Характеризуючи сільські промисли як “народне виробництво”, вони зуміли виявити в їх розвитку багато позитивних тенденцій: зростання чисельності промисловиків, створення умов для появи нових виробництв, розширення їх географії, поступальне удосконалення техніки й технології.

У 90-ті рр. XIX ст. поширюються історичні праці, у яких під час аналізу селянської промисловості використовується марксистська методологія. У книгах і статтях М. Туган-Барановського, С. Харизоменова, В. Леніна, І. Струве Туган-Барановский М.И. Русская фабрика в прошлом и настоящем / Туган-Барановский М.И. - Т. 1. Историческое развитие русской фабрики в ХІХ в. - Спб.: Изд-во Л. Пантелеевых, 1898. - 496 с.; Харизоменов С.А. Значение кустарной промышленности / Харизоменов С.А. // Юридический вестник. - 1883. - №2. - С. 415; Ленин В.И. Развитие капитализма в России. Процесс образования внутреннего рынка для крупной промышленности / Ленин В.И. - М.: Политиздат, 1986. - 610 с.; Струве П.Б. Историческое и систематическое место русской кустарной промышленности / Струве П.Б. // На разные темы. - Спб., 1902. - С. 32.та ін. критикувалися народницькі ідеалістичні погляди на місце й роль селянських промислів у народному господарстві. Самі промисли розглядалися переважно як тимчасове, перехідне явище, що передує великій індустрії. Внесок марксистських авторів у дослідження проблеми полягав не лише в тому, що вони зібрали і ввели в науковий обіг багатий економіко-статистичний матеріал, але й у прагненні розкрити товарно-ринкову сутність селянських промислів.

З початку ХХ ст. дослідження історичного минулого Слобожанщини представлено іменами регіональних українських істориків, статистів, економістів, а саме: Н. Ковалевський, О. Львов, В. Іванов, О. Бабенко, М. Сумцов, Б. Авілов Ковалевский Н.Э. Сапожный кустарный промысел в Валковском уезде Харьковской губернии / Ковалевский Н.Э. - X.: Тип. газ. “Утро”, 1910. - 15 с.; Львов А.С. Плуги кустарного и заводского производства. (По данным испытания при Новоселовском обществе сельского хозяйства, Валковского уезда, Харьковской губернии) / Львов А.С. - X.: Тип. “Печатник”, 1913. - 16 с.; Иванов В.В. Гончарное производство / Иванов В.В. - X.: Тип. губ. правления, 1891. - 63 с.; Бабенко А.В. Коцарство в Харьковской губернии / Бабенко А.В. // Труды XII Археологического съезда в Харькове. 1902 / Под ред. граф. Уваровой. - М.: Тип Мамонтова, 1905. - Т. 1. - 751 с.; Сумцов Н.Ф. Очерки народного быта (Из этнографической экскурсии 1901 г. по Ахтырскому уезду Харьковской губернии) / Сумцов Н.Ф. // Сборн. Харьк. Ист-фил. об-ва. - 1902. - Т. 13. - Ч. 4. - С. 1-57; Авилов Б.В. Местные промыслы населения Харьковской губернии / Авилов Б.В. - X.: Изд-во губ. зем., 1905. - 97 с.та ін. Спільними для всіх цих регіональних робіт був їх переважно описовий характер. Вивчення питання промислів у другій половині ХІХ ст. фактично здійснювалося шляхом збирання статистичних, економічних та етнографічних даних і лише окремі роботи містять узагальнюючий та аналітичний матеріал.

З приходом до влади більшовиків питання про селянські промисли набуло в радянській державі особливої гостроти й значення. Була створена спеціальна Секція кустарної промисловості на чолі з професором О. Рибніковим - найавторитетнішим на той період спеціалістом з селянської промисловості. Вихід декількох книг О. Рибнікова Рыбников А.А. Мелкая промышленность и ее роль в восстановлении народного хазяйства / Рыбников А.А. - М.: Тип. т-ва “Кооп. изд.”, 1922. - 52 с.; Рыбников А.А. Основные тенденции эволюции форм промышленности вообще и мелкой промышленности в особенности / Рыбников А.А. - М.: Новая деревня, 1927. - 63 с. став цілком своєчасним. У цих роботах автор на матеріалах земської, транспортної і торговельної статистики уперше робить спробу визначити загальну чисельність кустарів по губерніях. Рибніков намагався остаточно вирішити питання про уточнення наукового змісту поняття “кустарна промисловість”, яка визначалася ним однозначно як мала форма промислового товарного виробництва.

У цілому примітною особливістю вивчення селянської промисловості в перші роки більшовитської влади й НЕПу було те, що на перший план висунулися проблеми, які на попередньому етапі не вивчались або розроблялися досить слабо. Характерним при цьому було намагання дослідників перейти від деталізації до узагальнюючих побудов, що знайшло своє найбільш повне відображення в працях М. Денисюка, П. Лященка, А. Шестакова, О. Гайстера, В. Пічети. Пичета В.И. История народного хозяйства в России ХІХ-ХХ вв. (Начало индустриализации и разложения крепостного права) / Пичета В.И. - М.: Изд-во “Русский книжник”, 1922. - 127 с.; Денисюк Н.Ф. Государственное хозяйство в популярном изложении / Денисюк Н.Ф. - Пг.: Изд-во П. Луковникова, 1915. - 350 с.; Лященко П.И. Кустарная промышленность и ее современная проблема / Лященко П.И. // Бюллетень Главкустпрома Юго-Востока. - 1922. - С. 34-41; Шестаков А.В. Капитализация сельского хозяйства России (от реформы 1861 г. до войны 1914 г) / Шестаков А.В. - М.: ГИЗ, 1924. - 89 с.; Гайстер А. Сельское хозяйство капиталистической России (от реформы 1861 г. до революции 1905 г.) / Гайстер А. - М.: Гос. изд-во, 1928. - 226 с.

Із завершенням у радянській історії періоду НЕПу всі форми селянського підприємництва опинилися фактично під суворою забороною держави, а саме селянство, примусово об'єднане в колгоспи, втратило колишню господарську самостійність. Усе це призвело до зникнення “кустарної” теми в науково-історичній та економічній літературі. Автори праць, що вийшли у світ в кінці 1920-х та в 30-ті роки принципово змінили підхід до дослідження селянських промислів, розглядаючи їх крізь призму класової боротьби на селі, як цього вимагала офіційна ідеологія.

До поглибленого вивчення еволюції дрібнотоварного виробництва у пореформений період, у тому числі й селянської промисловості, звернулися в повоєнний період. Спільною важливою рисою цих історичних досліджень було значне розширення джерельної бази, зміни в оцінці окремих подій та явищ. Основним здобутком історичної науки цього періоду було зміщення акцентів від констатації фактів до їх аналітичної обробки.

Завдяки роботам А. Будзана, К. Тарновського, І. Гуржія, М. Рожкової, П. Ридзюнського, М. Лещенка Будзан А.Ф. Народна різьба по дереву в західних областях України ХІХ-ХХ ст. / Будзан А.Ф. - Львів, 1957. - 134 с.; Тарновский К.Н. Общественно-экономическая структура России. Проблема многоукладности / Тарновский К.Н. - М.: Наука, 1970. - 244 с.; Гуржій І.О. Розвиток товарного виробництва і торговлі на Україні / Гуржій І.О. - К.: Вид-во АН УССР, 1962. - 205 с.; Рожкова М.К. Формирование кадров промышленных рабочих в 60-х - начале 80-х годов XIX в. / Рожкова М.К. - М.: Наука, 1974. - 176 с.; Рыдзюнский П.Г. Крестьянская промышленность в пореформенной России (60-80-е гг. ХІХ в.) / Рыдзюнский П.Г. - М.: Наука, 1966. - 261 с.; Лещенко Н.Н. Крестьянская реформа 1861 г. в Харьковской губернии / Лещенко Н.Н. // Ежегодник по аграрной истории Восточной Европы. - Кишинев: Молдовгиз, 1966. - С. 603-615;до наукового обігу було введено велику частину фактичного матеріалу стосовно соціально-економічного стану селянських господарств Слобожанщини 60-80-х рр. ХІХ ст., відомості про розвиток торгівлі в регіоні.

В останні десятиліття намітилася тенденція до появи нових досліджень, присвячених розгляду окремих соціально-економічних процесів, які відбувалися у селянському середовищі в другій половині XIX ст. У цьому напрямку працюють А. Авраменко, Г. Згурський, В. Куліков.

Найбільш важливі регіональні аспекти селянської промисловості в останні роки знайшли своє відображення в статтях М. Маслова Маслов Н.П. Бондарный промысел харьковских крестьян в первые десятилетия XX ст. / Маслов Н.П. // История и археология Слободской Украины: Тез. док. и сообщ. Всеукр. конф., посвящ. 90-летию XII Археолог. сьезда. - X., 1992. - С. 53-54; Маслов Н.П. Державна и земська політика щодо кустарних промислів на Харківщині (друга половина XIX - початок ХХ ст.) / Маслов Н.П. // Актуальні проблеми історії та права Україні: Зб. наук. пр. Харківського військового ун-ту. - Х.: Вид-во ХВУ, 1996. - С. 81-89.. У них були проаналізовані основні етапи становлення кустарної політики держави та її реалізації на території Харківської губернії, тенденції в розвитку селянських промислів, їх місце в господарській системі регіону, етапи та масштаби соціально-економічної і технічної перебудови промислів.

Джерельну базу дисертації становить комплекс архівних матеріалів, основу якого складають архівні фонди Державного історичного архіву України в м. Києві, Харківського, Сумського, Чернігівського та Полтавського обласних архівів та опубліковані матеріали державних та земських організацій.

Регіональні особливості розвитку сільськогосподарських промислів характеризують документи Державного історичного архіву України в м. Києві: Київське губернське управління (ф. 274), Канцелярія Чернігівського, Полтавського та Харківського генерал-губернатора (ф. 969), Сумського обласного архіву: Сумська повітова земська управа (ф. 2), Лебединська повітова земська управа (ф. 251), Охтирська повітова земська управа (ф. 759), Чернігівського обласного архіву: Чернігівське губернське присутствіє (ф. 147), Харківського обласного архіву: Канцелярія Харківського губернатора (ф. 3), Харківська губернська земська управа (ф. 304). Здебільшого це циркуляри губернаторів до губернських управ, звіти кустарних комісій, доповідні записки земських управ по селянським питанням.

Документи, які відображають соціально-економічне становище селянина-промисловця представлені фондами Харківського губернського магістрату (ф. 1760) в Центральному Державному історичному архіві України в м. Києві, Гадяцької повітової земської управи (ф. 694) в Державному архіві Полтавської області, Сумського повітового поліцейського управління (ф. 579). Це відомості, звіти щодо розвитку селянських господарств у повітах, свідчення про кращих місцевих майстрів, документи щодо фінансових витрат на заходи по покращенню сільського господарства.

Окрему групу джерел склали законодавчі акти вищих органів влади держави, які опубліковані в “Полном собрании законов Российской империи”. Найбільш близькими до опублікованих законодавчих джерел є видання центральних урядових установ і різних господарчих товариств. До таких джерел належить 16 томів “Трудов” Кустарної комісії, яка діяла в 1870-80-ті роки при Раді торгівлі й мануфактур Труды комиссии по исследованию кустарной промышленности в России. - Спб., 1879-1887. - Т. 1-16., “Труды” загальноросійських і регіональних з'їздів діячів по кустарній промисловості Труды съезда деятелей по кустарной промышленности в С.-Петербурге. - Спб.: Тип. Бернштейна, 1902. Ч. 1. - 131 с; Ч. .2. - 370 с.; Труды III Всероссийского съезда деятелей по кустарной промышленности в С. Петербурге. 1913 г. - Спб.: Тип. Бернштейна, 1914. - Вып. 4. - 461 с., багатотомні “Отчеты и исследования по кустарной промышленности в России” Отчеты и исследования по кустарной промышленности в России. - Спб.: Тип. В. Киршбаума, 1892-1915. - 11 т.. Ці документи містять інформацію стосовно кількості селян, які займались промислами, розмірів сімей та їх економічних можливостей, вказані райони, де були поширені промисли, надана характеристика окремих видів промислів.

Отже, всебічний аналіз виявленої та опрацьованої джерельної бази підтвердив достатній рівень її репрезентативності, що уможливило вирішення поставлених завдань.

В другому розділі "Становлення та розвиток селянської промисловості" розглянуті основні причини, що спонукали селян займатись промислами, визначається місце, які промисли займали в селянському господарстві, а також умови, що спонукали розвиток промислів в пореформений період.

До допоміжних промислів частину населення змушувала звертатися недосконалість землеробської техніки й сільськогосподарських знарядь, а також недостатність прибутків від заняття землеробством, спричинена малоземеллям. Окрім цього, поєднання занять землеробством та ремеслами пом'якшувало негативний вплив промислових криз та застоїв в економіці, бо зі зменшенням прибутків у галузі переробної промисловості кустарні промисли давали певну підтримку для сільського господарства.

Реформи 60-70-х рр. ХІХ ст. дали поштовх розвитку ринкових відносин, прискорюючи розвиток країни. Поступовий розвиток капіталістичних відносин вимагав від селян інтенсифікації їхніх господарств та підприємливих рис. Відчувався сильний вплив поміщицького землеволодіння на господарське життя сільського населення. Відносний рівень продуктивності праці був досить низьким, а в сільськогосподарському виробництві він ще й відставав на три чверті від росту продуктивності праці в промисловості.

Землеробська праця залишалася для населення Слобідської України головним заняттям населення та слугувала основним джерелом їхнього існування. Цей регіон був своєрідним буфером між відробітковим центром та капіталістичним півднем, і тому завдяки цьому мав багато контрастів.

Скорочення селянських наділів колишніх поміщицьких селян став головним стимулом переходу до ринкових методів господарювання й швидкого розвитку промислів як джерела додаткового прибутку для оренди землі, сплати викупних платежів та податків.

Зростання ринкового попиту на сільськогосподарську продукцію зумовило тенденцію до збільшення селянських посівних площ і зміни їх структури. Розпочинається процес товаризації землеробства. Особливістю селянського землекористування цього регіону залишалось малоземелля, примітивна техніка землеробства, низька врожайність, відсутність добрив, що в свою чергу, зумовлювало систематичні неврожаї на селянських полях. Така ситуація примушувала селян шукати додаткових джерел прибутку - в сфері кустарного виробництва.

Зростання товарності селянського господарства у пореформені роки сприяло зростанню попиту на аграрні знаряддя праці. Машинобудівельна техніка фабричного виробництва була доступної лише для поміщицьких економій та господарств заможних селян, тому у 70-ті рр. ХІХ ст. на Слобідській Україні зростає попит на продукцію кустарного сільськогосподарського машинобудування.

Розвиток селянських промислів значною мірою визначався також станом внутрішньогубернського транспорту. Позитивний вплив на розвиток селянських промислів мало створення залізничних мереж. Розширювались певні промисли й скорочувались інші, змінювалася їх географія, утворювалися цілковито нові форми промислового підприємництва, пов'язаного із залізничними перевезеннями.

Провідний фактор, який значно вплинув на розвиток селянських промислів, був стан губернської торгівлі. Головну роль у ній ще з дореформеного періоду відігравали ярмарки. Усі губернські ярмарки разом з повітовими та сільськими базарами були основними місцями збуту товарів кустарів.

Значні податки зменшували прибутковість селянських господарств Слобідської України у перші пореформені десятиліття. Тому частина селян змушена була шукати заробітку за межами своїх земельних наділів, займатись відхідництвом.

Велику роль в розвитку кустарних промислів відіграло військове відомство. Військові реформи 1860-70-х рр. змінили систему держав закупівель для потреб армії. Інтендантські служби військових округів отримали право закуповувати потрібні товари у селянських промисловиків.

Значну роль у розвитку промислів на Слобідській Україні відіграли реформи місцевого самоврядування. Земства повинні були “опікуватись” промислами селян. Відсталість слобожанських губерній в соціально-економічному плані планували скоротити за рахунок поширення селянського промислового підприємництва. Зацікавленість земств у розвитку селянських промислів зумовлювалась ще й тим, що збори від дрібного підприємництва були одним з основних джерел поповнення місцевих бюджетів.

Церква прихильно ставилась до місцевих селянських промислів, які на відміну від відхідницьких промислів не відривали селянина від родини. Церковні структури були споживачами виробів селянської промисловості. Тому в окремих місцевостях Слобідської України склалися цілі галузі селянської промисловості, які спеціалізувалися на цих виробах.

Таким чином, на Слобідській Україні після 1861 р. склалися усі необхідні умови для подальшого розвитку селянських промислів. Впливали на цей розвиток економічні чинники, державні структури, органи місцевого самоврядування, релігійні установи та ін. Виявлені фактори у сукупності створили основу для розвитку селянських промислів, визначали їх географію, динаміку, особливості функціонування.

В третьому розділі "Характеристика та особливості розвитку селянських промислів у пореформений період" розглядаються основні види селянських промислів Слобожанщини, а також акцентується увага на регіональних особливостях та соціальних аспектах цих промислів.

Селянське промислове підприємництво було спрямоване на задоволення численних виробничих, побутових і культурних потреб усіх верств населення. Через те селянські промисли в 1860 - 80 рр. були достатньо різноманітні й характеризувалися складною внутрішньою структурою, основу якої складали декілька великих промислових галузей. Кожна з цих галузей характеризувалась використанням однієї сировини, багатьма спільними моментами у її придбанні й збуті виготовленого товару, подібністю в технології виробництва та його економічній організації, значним збігом соціально-економічних функцій та низкою інших факторів. Саме за цими критеріями промисли можна об'єднати в п'ять груп: промисли, що пов'язані з обробкою деревини, обробкою волокнистих речовин та вовни, обробкою мінеральної сировини, відхідництво та виготовлення одягу та взуття.

Промисли, що пов'язані з механічною і хімічною обробкою деревини представлені бондарно-скіпковим виробництвом, стельмаством, столярництвом, випалюванням вугіллю, кошикарством, рогожним промислом, виготовленням дерев'яних знарядь праці. Визначені фактори і умови , що сприяли поширенню цих видів селянських промислів. До них належать: зростаюча місткість ринку, розпад натурального господарства, динамічний розвиток товарно-ринкових відносин, відносно слабкий розвиток у губернії відповідної галузі фабрично-заводського виробництва, наявність на Слобожанщині достатньої сировинної бази виробництва.

Обробка волокнистих речовин і вовни ? це прядильно-ткацький, полотновибивний, кравецький, вишивальний, канатно-мотузковий та мітелковий промисли. Акцентується увага на тому, що подальший розвиток у пореформені роки визначався запитами ринку, який зруйнував давні виробничо-побутові підвалини сільського й міського населення, відкрив загальноросійський ринок для місцевих кустарних товарів, значно змінив їх зовнішній вигляд і функціональні властивості. Розширення та поглиблення в регіоні товарно-ринкових відносин, динамічний розвиток на цьому фоні фабрично-заводської промисловості зовсім не призвели до знищення селянської промисловості як такої. Занепад і навіть цілковите витіснення з соціально-економічної сфери були характерні лише для деяких промислів, що не витримали конкуренції з великими заводськими виробництвами. Одночасно з цим постійно відбувалося розширення багатьох старих і народження нових кустарних виробництв у результаті попиту на їх продукцію, який зберігався й розширювався.

Промисли по обробці мінеральної сировини характеризувалися численністю й різноманітністю. Багато які з них зродилися на Слобожанщині ще в дореформену епоху, але з середини XIX ст. істотно змінилися, остаточно ставши формою товарного виробництва. Розвиток у регіоні фабрично-заводської промисловості серйозно потіснив деякі селянські промисли.

У той же час значне розширення внутрішнього й загальноросійського ринку зумовило подальший поступальний розвиток більшості старих і виникнення нових галузей селянської промисловості. Промислові селяни наочно продемонстрували високу вправність, майстерність і переходили до щодалі складніших за технікою промислів. Усе це гарантувало існування дуже широкого ринку збуту для товарів даної галузі кустарного виробництва. Серед селянських промислів по обробці мінеральної сировини у регіоні виділялися гончарний, цегельний, черепичний, ковальський і слюсарний промисли.

Відхідництво (ухідництво) - це тимчасовий відхід селян із своїх сіл та хуторів у промислово розвинуті райони на різні види робіт. Воно тісно пов'язане з пореформеним розвитком Російської імперії, з розвитком ринкових відносин, ринку найманої праці, розширенням сфери діяльності селян. Воно сприяло процесу більш швидкого розшарування селянства на заможне, господарство якого працює на ринок, та бідне, що продовжує вести напівнатуральний спосіб господарювання.

Виготовлення одягу та взуття було пов'язано з наявністю значної сировинної бази, що являла собою багатомільйонне поголів'я худоби. Чимало сприяв розвиткові цієї галузі сільських промислів і відносно місткий ринок збуту для виробів із тваринної сировини. У селянській промисловості, що обробляла продукти тваринництва, склалися найрізноманітніші промисли: чинбарні, сиром'ятні, кушнірські, хутрові, шубні, шапкові, лимарські, чоботарські, струнні, ткацько-шерстяні, повстяні, в'язальні, шаповальські, коцарські, щіткові та інші виробництва, споріднені єдністю походження сировини. Серед усієї цієї групи промислів провідними галузями на Слобожанщині стабільно були передусім чинбарне й чоботарське виробництво.

В четвертому розділі "Соціально - економічні аспекти кустарної промисловості" досліджено склад сільських промисловиків, їх прибутки, економічна спроможність майстрів, реалізація виробів.

Більшість селян Слобідської України, що мали непристосовану до виконання індивідуальних замовлень техніку, залишалися кустарями. Вони жили в сільській місцевості, тож кустарна промисловість носила аграрний характер і залишалася у тісному зв'язку із землеробством. Цей зв'язок був безперечним, бо селяни, займаючись сільським господарством, мали достатньо вільного часу, принаймні 4-5 зимових місяців, для заняття допоміжними промислами.

В розділі більш детально розглянуті соціально - економічні аспекти гончарного та відхідницького промислів. Промислами займалися переважно чоловіки, але жінки та діти також брали в них участь. Праця кустаря була нелегкою. Його робочий день тривав від 8 до 14 годин. Лише деякі з них працювали цілорічно, більшість же влітку заняття промислами припиняли. Чистий робочий заробіток кустарів коливався від 10 до 150 крб.

Економічна спроможність гончаря залежала від продуктивності його праці, від його наполегливості та майстерності. Однак варто зазначити, що на продуктивність праці гончаря впливали й інші фактори.

Один робітник з помічниками міг виготовити й випалити за місяць у середньому близько 1000 штук посуду. Основними формами збуту виробів були: продаж на місці, на місцевих базарах і ярмарках, у селах та повітах своєї та інших губерній, безгрошовий обмін переважно на продукти харчування, оптовий продаж скупникам або чумакам. В середньому прибуток гончара за один робочий день становив 50 копійок. Взагалі гончарство було не таким прибутковим заняттям, як ковальство, але було більш прибутковим, аніж бондарство. Економічна забезпеченість родин Слобідських гончарів від заняття промислами була нестабільною, що спонукало багатьох шукати додаткових заробітків у інших місцях. Тому певна кількість гончарів займалися також і відхідницьким промислом.

Відхідницькими промислами займалась більше чоловіча частина населення, тому що ці види промислів були пов'язані, як правило, із важкою фізичною працею. Основна маса відходів припадала на березень і квітень весною і на вересень-жовтень восени. Вербовкою займалися агенти, які їздили по селах та збирали охочих заробити, укладали із ними угоду та давали задаток. Часто зразу значну частину грошей забирали в рахунок сплати податків, таким чином, на сім'ю лишалось небагато. Існувала досить жорстка система визиску за різного роду порушення. За невихід на роботу накладався штраф у два рази більший за денний заробіток, а за втечу - штраф і вимога повернення всіх витрачених на відхідника грошей. У випадку хвороби селянина лікували, але він мусив потім за це відробити. Сума заробітку для жінок складала майже вдвічі меншою від чоловіків. Але це не спиняло їх, і жіноче відхідництво було досить поширеним явищем.

Отже, промисли відігравали значну роль в житті селянської родини, допомагаючи їй швидше пристосуватись до нових економічних умов.

У Висновках дисертації викладені підсумкові положення дослідження, що виносяться на захист:

- Аналіз наукової літератури засвідчив відсутність значного комплексного наукового дослідження історії розвитку селянських промислів на Слобідській Україні в період з 1860 по 1880-ті рр. Джерельна база є цілком достатньою для розкриття поставлених завдань;

? З'ясовано, що основні причини, які сприяли поширенню провідних галузей селянських промислів на території Слобідської України, були пов'язані з розширенням товарно-ринкових відносин, запитами ринку та задоволенням різних виробничих, культурних і побутових потреб місцевого населення;

? Встановлено, що в розглянутий період територія Слобожанщини була охоплена різноманітними селянськими промислами, а саме: промисли, що пов'язані з механічною і хімічною обробкою деревини, обробкою волокнистих речовин і вовни, обробкою мінеральної сировини, відхідництвом та виготовленням одягу та взуття;

? Визначено, що промислові галузі характеризувалися складною внутрішньою структурою, основу якої складали: використання однієї сировини, спільні моменти у її придбанні, збут виготовленого товару, подібність в технології виробництва та його економічній організації. Географія цілої низки промислів визначалася близькістю ринку збуту. Майже кожний вид промислової діяльності селян мав свою особливу географію. Це були слободи, села або навіть цілі волості, де окремі промисли мали найбільш глибоке коріння, традиції, що склалися за багато десятиліть;

? Встановлено, що за темпами й рівнем розвитку сільськогосподарські промисли поступалися перед динамікою губернського фабрично-заводського виробництва, але випереджали рільницьку й тваринницьку сфери виробничої діяльності. Такий динамізм пояснювався тісним зв'язком із земельною власністю як додатковим засобом одержання доходу для промислового селянина; перспективами технічного вдосконалювання; широкими можливостями для внутрішньогалузевого розподілу; постійно зростаючою місткістю місцевого ринку;

? Доведено, що розширення та поглиблення в регіоні товарно-ринкових відносин, динамічний розвиток фабрично-заводської промисловості не призвели до знищення селянської промисловості як такої. Занепад і навіть цілковите витіснення з соціально-економічної сфери були характерні лише для тих промислів, що не витримали конкуренції з великими заводськими виробництвами.

Одночасно з цим постійно відбувалося розширення багатьох старих і народження нових кустарних виробництв, так як попит на їх продукцію зберігався й розширювався.

Публікації, що відображають основні положення дисертації

1. Шеліхова В.В. Відхожі промисли українського селянства на Лівобережній Україні в ХІХ ст. / Шеліхова В.В. // Сумська старовина. - Суми, 2004. - №ХІІІ - ХІV. - С. 237 - 241.

2. Шеліхова В. В. Селянські промисли на Слобожанщині в 60 -70-х рр. ХІХ ст. / Шеліхова В.В. // Збірник наукових праць. Серія «Історія та географія» / Харківський національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди. - Харків: Майдан, 2006. Вип. 21 - 22. - С. 5 ? 7.

3. Шеліхова В. В. Місце промислів в економіці селянської родини в пореформений період ( друга половина ХІХ ст.) / Шеліхова В.В. // Збірник наукових праць. Серія «Історія та географія» / Харківський національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди. - Харків: Майдан, 2007. Вип. 25 - 26. - С. 20 - 22.

4. Шеліхова В. В. Передумови розвитку селянського господарства у пореформений період / Шеліхова В.В. // Збірник наукових праць. Серія «Історія та географія» / Харківський національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди. - Харків: Майдан, 2008. Вип. 31. - С. 133 - 136.

АНОТАЦІЯ

Шеліхова В.В. Розвиток селянських промислів Слобожанщини (60-80-ті рр. ХІХ ст.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

Дисертація є комплексним дослідженням розвитку промислів в селянському господарстві. Показано місце промислів у структурі національної сукупної спадщини українського народу. Досліджено основні види діяльності кустарних виробників Слобідської України 60-80-х роках ХІХ століття. Досліджено процес поширення ринкових відносин і становлення селянського підприємництва. Визначено форми селянських промислів в єдності їх складових елементів, у динаміці та ступені їх розвитку в різних регіонах Слобожанщини. Визначено їх вплив на всі сторони життя українського села. У дисертації зроблено спробу визначити історичну сутність і перспективність промислів як однієї з форм дрібнотоварного виробництва.

Ключові слова: сільськогосподарські промисли, селянство, кустарне виробництво, дрібнотоварне виробництво, Слобідська Україна 1860 - 80-х рр.

АННОТАЦИЯ

Шелихова В.В. Развитие крестьянских промыслов Слобожанщины (60-80-е гг. ХІХ ст.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. ? Киев, 2009.

Диссертация является комплексным исследованием развития крестьянских промыслов Слободской Украины в период проведения буржуазных реформ. Подчеркнуто, что общие тенденции и региональные особенности слобожанских промыслов не были предметом специального изучения в исторической науке.

На основании документальных, литературных и других источников рассматриваются общественно-политические и социально-экономические условия возникновения и распространения крестьянских промыслов, их формы и особенности.

На протяжении нескольких столетий формировались ведущие отрасли крестьянских промыслов. Географические, природно-климатические и социально-экономические факторы существенно влияли на этот процесс. Малоземелье, несовершенство земледельческой техники и сельскохозяйственных орудий труда, а также минимальная прибыль от занятий земледелия вынуждали крестьян искать дополнительные источники доходов. Эту роль выполняли сельскохозяйственные промыслы. Не смотря на то, что территория Слобожанщины была охвачена разнообразными промыслами, существовали региональные особенности их размещения. Деревообрабатывающие, например, доминировали в Харьковском, Богодуховском, Лебединском уездах. Это объяснялось тем, что эти территории имели большое количество древесины, что и определило подобную специализацию.

Реформы 60?70-х годов ХІХ века дали толчок развитию рыночных отношений. Новые капиталистические отношения требовали от крестьян интенсивности от их хозяйств и демонстрации предпринимательских качеств. По темпам и уровню развития крестьянские промыслы в 60-80-х годах уступали фабрично-заводскому производству, но в тоже время опережал земледельческую сферу деятельности. Это объясняется тем, что промысел был дополнительным источником получения дохода, были постоянные возможности для технического совершенствования и, главное, продукция кустаря пользовалась спросом.

Интендантские службы военных округов получили право закупать необходимые товары у кустарей. Церковь поощряла развитие промыслов и была основным покупателем товара кустарей. Земства также были заинтересованы в расширении кустарного производства, так как сборы от мелкого предпринимателя были одним из основных источников пополнения местных бюджетов.

Крестьянство, которое составляло 90% населения Слобожанщины, было основным потребителем продукции кустарей. Сокращение земельных наделов стало главным стимулом перехода к рыночным методам хозяйствования и быстрого развития промыслов как источника дополнительной прибыли для выплаты налогов, выкупных платежей, оплаты за аренду земли.

В диссертации дается характеристика распространенных на Слобожанщине промыслов. Обосновывается вывод, что индустрия не уничтожает мелкое предпринимательство, в том числе и сельские промыслы. Более того, последние находят свою нишу и спрос и в начале ХХI века. Поэтому результаты изучения промысловых традиций слобожанского крестьянства в современных условиях развития товарно-рыночных отношений считаются актуальными.

Ключевые слова: сельскохозяйственные промыслы, крестьянство, кустарное производство, мелкотоварное производство, Слободская Украина 1860 - 80-х гг.

ANNOTATION

Shelihova V.V. The development of peasants crafts of Slobozhanshchina (60-80-s, XIX century). - Manuscripts.

The dissertation for receiving of the scientific grade of the candidate of historic sciences on specialty 07.00.01. - History of Ukraine. - Kiev National University after Taras Shevchenko. - Kiev, 2009.

The dissertation is a complex investigation of the development of crafts in agriculture. The role of crafts in the national joint inheritance structure of the Ukrainian people is shown.

The major kinds of activity of domestic producers of Slobidska Ukraine in 60 -80s of XIX century have been discovered. There has been investigated the process of market relations and formation of agricultural entrepreneurship. There have been defined the forms of peasants crafts in the unity of their compound elements, in dynamics and grades of their development in different regions of Slobozhanshchina. Their influence on all the sides of the life of the Ukrainian village has been defined. In the dissertation there has been defined the attempt of the definition of historical essence and perspective of crafts as one of the forms of small manufacture.

The key words: agricultural crafts, peasantry, domestic craft (home trade), small manufacture, Slobidska Ukraine of 1860-80s.

Размещено на Allbest.ur