Формування правосвідомості і правової культури студентів в Україні

Размещено на http://allbest.ru

Київський національний університет

імені тараса шевченка

удк 34 : 165.12 + 008 : 37.011.32 (477)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

формування правосвідомості і правової культури студентів в україні

12.00.01. - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових yчень

КОВАЛЕНКО Наталія Юріївна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівниккандидат юридичних наук, професор КОТЮК Володимир Олександрович Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Офіційні опонентидоктор юридичних наук, професор СТЕЦЕНКО Семен Григорович Національна академія прокуратури України, завідувач кафедри теорії держави і права

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник ГОЛОВЧЕНКО Валентин Васильович Конституційний Суд України, науковий консультант судді

Захист відбудеться “23” жовтня 2009 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.04 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розіслано "22” вересня 2009 р.

Учений секретар

спеціалізованої ради

доктор юридичних наук, професор Н. Ю. Пришва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Правовий прогрес, до якого прагне Україна, здійснюючи запровадження в життя ідеї громадянського суспільства та демократичної, соціальної, правової держави, може бути реальністю лише за умови, коли політична і правова реформи поєднуватимуться з формуванням правової культури і правосвідомості українського суспільства, усіх його соціальних груп, з подоланням явищ правового нігілізму, професійної деформації.

Зміна соціально-політичного статусу України вимагає відповідної переорієнтації ментально-психологічних і морально-правових установок.

У зв'язку з цим постає питання про ступінь підготовленості людей не просто сприймати, але й всебічно брати участь у процесі державно-правового реформування. Тому найбільшу актуальність у сучасній державі набуває діяльність, пов'язана з формуванням ціннісно-правових орієнтацій особистості, які дають їй можливість свідомо, а, відповідно, й вільно включатись у суспільно-політичне правове життя держави. Таким чином, ці умови піднімають проблему правового виховання як одного із найважливіших способів формування правової культури і правосвідомості на принципово новий рівень, ставлять її на щабель найбільш важливого державного завдання.

У сучасних умовах в Україні послідовно утверджуються загальнолюдські цінності. Поступово українська державність підходить до того, що найвищою цінністю у державній політиці є людина, її права і свободи. Тобто завдання формування особистості як свідомого активного суб'єкта усієї соціальної діяльності визначає інтерес до правової культури як до однієї з важливих характеристик розвитку людини.

За останнє десятиліття з метою підвищення рівня правової освіти населення в Україні було прийнято низку нормативно-програмних документів: Державну національну програму “Освіта” (Україна ХХІ ст.); Концепцію виховання дітей та молоді у національній системі освіти; Закон України “Про вищу освіту” від 17.01.2002 р.; Національну програму правової освіти населення; Національну програму патріотичного виховання громадян, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства; Концепцію підвищення правової культури учасників виборчого процесу і референдумів в Україні; Закон України “Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 роки” тощо.

Зокрема у Законі України “Про вищу освіту” зазначено про його спрямовання на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної підготовки громадян України.

У Державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ століття) наголошується, що серед актуальних проблем, які висувались перед державою і суспільством, юридичною наукою та практикою, педагогами, психологами та працівниками різних державних і громадських організацій та установ, гостро стоїть проблема правової освіти та виховання суспільства як складова частина комплексної національної програми навчання і виховання населення. Тому актуальним є оновлення змісту освіти, впровадження нових пріоритетних напрямів, основних шляхів реформування, нових технологій виховних систем, форм та методів навчання і виховання та пошуку шляхів і засобів їх реалізації, які б відповідали сучасними потребам особи і суспільства.

Формування правосвідомості та правової культури майбутніх фахівців є проблемою, що вимагає комплексного підходу до його розв'язання в усіх ланках навчально-виховного процесу. Нині необхідно вирішити проблему, щоб кожен випускник вищих навчальних закладів незалежно від того, яку професію він набув, оволодів правовою культурою, чітко усвідомлював соціальну цінність права та його роль, вмів користуватись ним. Важливо виробити таку особистісну та професійну позицію студента, яка б дозволила йому приймати компетентні самостійні рішення у будь-якій ситуації.

Актуальність даного дослідження підтверджує увага до проблематики як вітчизняних, так і зарубіжних науковців.

Проблемами правової культури, правосвідомості та правового виховання займались провідні філософи, юристи, педагоги, соціологи: Ю. А. Агешин, О. В. Аграновська, С. С. Алексєєв, М. В. Бондаренко, М. П. Вербицький, Н. В. Вітрук, Н. Л. Гранат, А. І. Долгова, Л. В. Зорченко, Н. Ю. Євплова, А. К. Івлєв, А. І. Іванчак, Г. Р. Ішкільдіна, В. І. Камінська, Д. А. Керімов, Г. П. Касянович, Л. М. Корнієнко, В. М. Кудрявцев, О. А. Лукашова, М. І. Матузов, А. В. Міцкевич, В. С. Нерсесянц, А. Р. Ратинов, В. П. Сальников, О. П. Семітко, Н. Ф. Спінжар, Д. Н. Узнадзе, Й. Ю. Фарбер, В. А. Чефранов, В. А. Щегорцов тощо.

Світосприятливі та методологічні основи теорії свідомості і правосвідомості як однієї з її форм закладені у працях М. А. Бердяєва, Г. Гегеля, Е. Дюркгейма, Р. Ієринга, І. А. Ильїна, І. Канта, М. М. Коркунова, М. Литвина, П. І. Новгородцева, Л. Й. Петражицького, Л. І. Сапеги, В. С. Соловйова, Е. Н. Трубецького, Г. Ф. Шершеневича та інших представників соціально-правової думки.

В Україні такими дослідженнями займались Н. А. Бура, В. Д. Бабкін, Г. І. Балюк, В. В. Головченко, П. Б. Євграфов, М. І. Козюбра, В. В. Копєйчиков, В. О. Котюк, А. Ф. Крижанівський, Є. В. Назаренко, Г. І. Неліп, М. І. Неліп, В. В. Оксамитний, М. П. Орзіх, Ю. М. Оборотов, П. М. Рабінович, В. М. Селіванов, В. Ф. Сіренко, С. С. Сливка, С. Р. Станік, В. І. Старенко та ін.

Також проблемам поняття та структури правової культури присвятили наукові доробки В. А. Бурмістров, О. О. Ганзенко, Н. К. Тітова, Я. К. Яковенко. І. В. Осика та Р. А. Сербін розглядали роль правової культури у правовій державі. Дослідженнями правової культури майбутнього вчителя займались М. К. Подберезський, І. О. Дьомін, М. І. Городиський, а питанням формуванням правової культури підприємця - О. А. Менюк.

О. С. Дьоміною захищена дисертаційна робота на тему “Формування правової культури студентської молоді в умовах сучасного українського суспільства”, в якій визначені: теоретико-методологічні та концептуальні засади правової культури; структура та функції правової культури студентства; поняття, роль і особливості соціалізації особи, а також поняття правової соціалізації як засобу формування правової культури студентства; роль правового виховання у формуванні правової культури студентської молоді, визначаючи сутність, функції, механізм правовиховного процесу.

Дане дослідження відрізняється від дисертації О. С. Дьоміної як за структурою, так і за змістом. Зокрема, крім окреслення аспектів правової культури студентів, розкриваються поняття та особливості правосвідомості студентської молоді на підставі емпіричних даних, отриманих автором.

Проблема формування правосвідомості та правової культури студентів донині залишається недостатньо розробленою, оскільки раніше не ставилось за мету дослідити питання сформованості правосвідомості та правової культури майбутніх вчителів, психологів, економістів, менеджерів, лікарів, інженерів, фізиків тощо, їх готовності жити та працювати у правовій, демократичній державі. Багато аспектів все ще вимагають більш поглибленого і детального вивчення, систематизації та теоретичного узагальнення, зокрема, визначення специфіки правової культури та правосвідомості студентів, впровадження нових форм та методів їх правового виховання та ін.

Актуальність, теоретична й практична значимість, недостатність дослідження окремих аспектів правової культури і правосвідомості студентів визначили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у контексті науково-дослідної роботи за темою “Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу”, яка виконується на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (номер теми 06 Б Ф 042-01, номер державної реєстрації 0106 U 006631).

Метою дослідження є концептуальна розробка питання формування правосвідомості та правової культури студентів неюридичних вищих навчальних закладів, що включає її теоретико-методологічне обґрунтування, а також визначення її особливостей та стану сучасного розвитку.

Поставлена мета дослідження зумовлює постановку та рішення наступних завдань:

- визначити теоретико-методологічні засади дослідження правосвідомості і правової культури;

- розглянути особливості формування правосвідомості і правової культури у сучасному українському суспільстві;

- теоретично обґрунтувати сутність та компоненти правосвідомості і правової культури студентів;

- дослідити вплив правового виховання і навчання на формування правосвідомості і правової культури майбутнього фахівця;

- визначити шляхи та засоби формування правосвідомості і правової культури студентів;

- сформулювати прикладні рекомендації щодо сприяння процесу формування правосвідомості і правової культури студентів.

Об'єктом дослідження є питання правової культури і правосвідомості студентської молоді неюридичних вищих навчальних закладів України.

Предметом дослідження є зміст формування правосвідомості і правової культури студентів-неюристів.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складає сукупність загальнофілософських, загальнонаукових та спеціально-наукових методів.

В роботі широко застосовані загальні принципи наукового пізнання - обґрунтованість, об'єктивність, всебічність та комплексний підхід до висвітлення досліджуваної проблеми.

За допомогою всезагального діалектичного методу пізнання здійснювалось дослідження та обґрунтування основних понять, використаних в роботі, вивчення правосвідомості і правової культури та інших правових явищ в контексті їх розвитку та взаємозв'язку (підрозділи 1.2, 1.3).

Використання історично-правового методу дало змогу з'ясувати ґенезу поглядів видатних науковців на проблеми правосвідомості і правової культури (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3). Використаний формально-логічний метод дозволив провести аналіз та синтез на рівні: а) узагальнення теоретичного матеріалу у галузі правосвідомості, правової культури і правового виховання; б) розробки та аналізу таких понять, як правосвідомість і правова культура студентів ВНЗ (підрозділи 1.2, 1.3, 2.3). Соціологічний та статистичний методи допомогли дослідити питання визначення рівня правосвідомості і правової культури студентів та про спрямованість їх інтересів у сфері пізнання правових дисциплін і реалізації отриманих знань (підрозділ 2.1). Соціально-психологічний метод дозволив з'ясувати відношення студентів до права, мотиви правомірної чи протиправної поведінки, необхідності дотримання правових норм у життєвих ситуаціях і у професійній діяльності (підрозділи 2.1, 2.2). Застосування методу прогнозування надало підстави виробити окремі рекомендації щодо подальших шляхів формування правосвідомості і правової культури студентів (підрозділ 2.1).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що використовуючи дослідження загальної теорії права, зроблено одну з перших спроб комплексного вивчення актуальних проблем, що визначають змістовну характеристику правосвідомості і правової культури студентів ВНЗ України.

Елементи наукової новизни визначені у наступних положеннях і висновках:

1) проведено системний аналіз проблеми правосвідомості і правової культури студентів вищих навчальних закладів, а саме визначено сутність, зміст та структуру правосвідомості і правової культури студентів. Сутність правосвідомості і правової культури студентів визначається змістом їх основних компонентів та структурою. З'ясуванню змісту процесу формування правосвідомості і правової культури студентів сприяє визначення таких важливих структурних елементів, як інтелектуальний, емоційний та діяльнісний;

2) доведено, що правосвідомість студентів є інтегративним, стійким утворенням, яке включає системні знання про право, емоційно-оцінне відношення до правових явищ і правопорядку, правову установку та виражається у свідомому й добровільному виконанні правових норм;

3) з'ясовано, що правова культура є сполученням інтелектуально-вольових і морально-психологічних складових, які узгоджено взаємодіють та проявляються у правосвідомості, розумінні та почуттях, навичках та звичках, що регулюють власну поведінку у визначенні правомірної мети, правомірних шляхів та засобів її досягнення, нетерплячості до правопорушень, відповідальності, усвідомленій потребі у правовій самоосвіті;

4) виявлено специфіку та фактори, що впливають на формування правосвідомості і правової культури студентів, серед яких превалюють соціально-економічні та морально-психологічні чинники, дезінтеграція суспільства, наслідком чого є поширення у студентському середовищі проявів деформації правосвідомості - правового нігілізму, правової індиферентності, правового інфантилізму;

5) досліджено стан та особливості формування правосвідомості і правової культури студентів. За допомогою статистичних і соціологічних даних з'ясовано положення про недостатню сформованість правосвідомості і правової культури студентів ВНЗ України, більшість з яких володіють середнім або низьким рівнем правових знань, що не може задовольнити потреби розвитку демократичної, правової держави;

6) набуло подальшого розвитку положення про правову культуру студентів як складну структуровану систему ціннісних орієнтацій і установок особистості, що визначають характер, цілі та зміст правомірної поведінки і діяльності майбутнього фахівця. У зв'язку з чим доцільно вводити у ВНЗ України навчальні курси з розвитку етично-правової культури;

7) обґрунтовується роль правосвідомості у формуванні правової культури студентів, яка визначається виникненням у них правових почуттів і виробленням власної правової поведінки, обумовленої правовими переконаннями.

Правосвідомість виражає ставлення студентів до права та інших правових цінностей;

8) визначається необхідність розгляду правосвідомості студентів крізь призму суспільної та індивідуальної правосвідомості. Правосвідомість студентів, як різновид колективної (групової) правосвідомості, є сукупністю рис суспільної правосвідомості, притаманних молоді як спеціальній соціально-демографічній групі. Одночасно правосвідомість студентства невіддільна від індивідуальної правосвідомості молодої людини (студента), на яку суттєвий вплив здійснюють її моральні якості та обставини життєдіяльності;

9) конкретизується зміст правового виховання, спрямований на формування правосвідомості і правової культури студентів, який включає в себе систематичне підвищення правового інформування студентів, збагачення їх цінностями правової культури (поваги до верховенства права, закону, до прав людини, свободи, справедливості, рівності тощо), розвиток необхідних навиків, уміння реалізовувати вимоги правових норм, вироблення звичок правової поведінки;

10) здійснено аналіз форм, основних завдань і методів правового виховання, спрямованих на формування правової активності студентів. За допомогою комплексу форм та засобів правового виховання здійснюється цілеспрямований вплив на свідомість, волю та поведінку шляхом передачі правової інформації, яка може впливати на формування активної правомірної поведінки. Чільне місце відводиться правовому навчанню, як формі правового виховання, оскільки правові знання є фундаментом правосвідомості і правової культури студентів. Методика викладання правових дисциплін включає розмаїття методів правового виховання, серед яких особлива роль відводиться методам самовиховання - самоаналізу, самооцінці, самоконтролю, самоспостереженню, самостимулюванню, самопереконанню тощо.

Практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що в дисертації сформульовано та обґрунтовано висновки та положення, які можуть сприяти подальшому розробленню концептуальних засад та удосконаленню процесу формування правосвідомості і правової культури студентів ВНЗ України. Визначені у дисертації положення можуть використовуватись у навчальному процесі при викладанні курсів правознавства, теорії держави і права, соціології права; при запровадженні викладання окремих етично-правових спецкурсів, метою яких є формування правосвідомості та правової культури студентів та учнів загальноосвітніх шкіл, гімназій і ліцеїв; при написанні підручників, навчальних посібників, монографій, методичної, методологічної та довідкової літератури.

Апробація результатів дисертації проводилась шляхом виступів на всеукраїнських та міжнародній науково-практичних конференціях, при проведенні лекційних та семінарських занять з курсу правознавства у Чернівецькому торговельно-економічному інституті Київського національного торговельно-економічного університету.

Основні положення дисертації обговорювались на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації відображені у п'яти наукових статтях у фахових наукових виданнях ВАК України, а також у тезах чотирьох науково-практичних конференцій.

Структура роботи побудована відповідно до мети і завдань, складається з вступу, трьох розділів, що вміщують 10 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 207 сторінок. Список використаних джерел включає 192 найменування і займає 18 сторінок.

Основний зміст РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження; розкривається зв'язок роботи з науковими програмами, темами; з'ясовуються теоретичні положення, що визначають теоретичну та практичну значимість роботи; визначаються мета, завдання, об'єкт, предмет, методологія та методи дослідження; подаються відомості про практичне значення і апробацію результатів дослідження, публікації та структуру роботи.

Перший розділ “Поняття та суть правосвідомості і правової культури студентів” складається з трьох підрозділів, присвячених обґрунтуванню концептуальних засад дослідження правосвідомості та правової культури студентів в Україні.

У підрозділі 1.1. “Методологія наукового дослідження і науковий аналіз наукової розробки теми” проведено аналіз теоретико-методологічних досліджень у сфері правосвідомості і правової культури.

Правосвідомість та правова культура як соціально-духовні правові феномени розглядаються в дисертаційній роботі з позицій культурологічного, аксіологічного і гуманістичного способів наукового пізнання об'єктивної реальності.

Концептуальні засади правосвідомості і правової культури закладені вченими-юристами, філософами, психологами, соціологами і педагогами ще в радянські часи.

Не дивлячись на те, що для досліджень цього етапу характерним є превалювання аспектів ідеологічного змісту та акцентування уваги на усвідомленні імперативних правових норм, вони не втратили свого науково-теоретичного значення, оскільки розгляд питання формування правосвідомості і правової культури молоді в контексті становлення її моральних і патріотичних якостей, обґрунтування ролі правового самовиховання, висвітлення питань взаємообумовленості рівня правосвідомості і правової культури та стану законності і правопорядку постають і нині.

Аналіз робіт видатних науковців з проблем правосвідомості і правової культури дає підстави говорити про їх дискусійність і постановку багатьох проблем. Зокрема, розробка поняття “правова культура” проводилась переважно з прикладних позицій без врахування соціально-філософського аспекту цієї проблеми.

Відповідно, було відсутнє комплексне визначення даної категорії, яке б відповідало сутнісному (аксіологічному) змісту цього поняття, розглядало правову культуру у контексті з такими поняттями як “менталітет”, “духовність” тощо, і характеризувало її саме як філософське, правове і соціальне явище державно-правової дійсності, не виключаючи при цьому пріоритетного правового змісту даної категорії.

Пізніше в юридичній літературі з'явився новий аспект розуміння правової культури - функціональний, в якому зовнішні форми її прояву взаємодіють з внутрішніми (органічними) якостями суб'єктів права.

Правова культура включає в себе всі цінності, пов'язані з функціонуванням права, системи його норм і принципів, адекватні її призначенню, якими забезпечуються як існуючий правопорядок, так і функціонування різноманітних суспільно-політичних і державних інститутів.

Правова культура є показником цивілізованості суспільства взагалі, держави і окремої особистості зокрема.

Стан суспільних відносин залежить від того, наскільки особистість і суспільство засвоюють та поважають правові цінності, перш за все особисті права і свободи, віддають пріоритет правовому підходу у рішенні соціально-культурних і соціально-економічних питань.

Саме аксіологічне, ціннісне бачення правової культури дозволяє чіткіше відмежувати її від інших близьких і взаємопов'язаних з нею категорій, таких, як правова дійсність, механізм правового регулювання та ін.

У сучасній юридичній науці також приділено значну увагу феномену правосвідомості.

Особливість правосвідомості полягає у її покликанні регулювати поведінку людей, висуваючи певні вимоги та приписи, які об'єктивно потребують законодавчого закріплення для надання їм загальнообов'язкового характеру.

Тому специфіка правосвідомості визначається не у відображенні поведінки людей, а у вимозі встановлення певних загальнообов'язкових масштабів поведінки, окресленні меж цієї поведінки, обґрунтуванні необхідності встановлення конкретного кола юридичних прав і обов'язків учасників суспільних відносин. Але слід відмітити, що уся складність і багатоманітність проблеми правосвідомості та особливостей її формування на суспільному, груповому і індивідуальному рівнях не вичерпується і вимагає подальшого комплексного науково-теоретичного і науково-практичного дослідження в межах юриспруденції, філософії, соціології та інших сфер наукового пізнання.

У підрозділі 1.2. “Поняття, основні ознаки, суть та структура правосвідомості студентів” автор досліджує поняття та сутність правосвідомості студентів вищих навчальних закладів.

Формування правосвідомості молоді має ґрунтуватися на роз'ясненні призначення і сенсу правових настанов, що сприятиме глибокому усвідомленню їх ролі, соціальної значимості, доцільності і необхідності дотримання.

Провідною ідеєю у формуванні правової свідомості має бути “ідея права”, тобто внутрішня узгодженість з його сутністю, визнання права такою соціальною цінністю, якій відводиться чільне місце в ієрархії соціальних цінностей. Виконання індивідом вимог правових норм має ґрунтуватися на переконанні в їх загальнообов'язковості і справедливості.

В наш час вивчення правосвідомості студентів об'єктивно вимагає комплексного використання психоаналітичного і культурологічного підходів, що дозволяє розглядати студентську молодь не тільки як особливу вікову категорію, правосвідомість якої характеризується певними психофізіологічними особливостями, але й як частину соціальної структури суспільства, наділену загальними і специфічними матеріальними й духовними потребами та інтересами, світоглядними уявленнями і переконаннями, які багато в чому визначають відмінні риси її правосвідомості.

Правосвідомість студентів автор пропонує визначати як інтегративне, стійке особистісне утворення, яке включає системні знання про право, емоційно-оцінне відношення до правових явищ і правопорядку, правову установку і виражається у свідомому, добровільному виконанні правових норм. Структурними компонентами правосвідомості студентів відповідно постають правові знання, правові оцінки (уявлення), правові установки, правова активність.

У підрозділі 1.3. “Поняття, основні ознаки та суть правової культури студентів” дисертант здійснює аналіз теоретичних розробок визначення поняття та сутності правової культури студентів ВНЗ.

Особливе місце правової культури в загальній системі культури обумовлено роллю права як соціального явища. Всебічний підхід до розуміння права вимагає відмежувати його від таких явищ, як безправ'я, правовий нігілізм. Автор наголошує, що правова культура також є відмінною від правової безкультурності, яка пов'язується із правовою безграмотністю, з відсутністю правових знань, вмінь і навиків правомірної діяльності та поведінки особи, негативним відношенням до права, правових та культурних цінностей народу, держави і суспільства.

Під правовою культурою студентів ВНЗ дисертант пропонує розуміти сполучення інтелектуально-вольових і морально-психологічних інтегрованих складових, які узгоджено взаємодіють та проявляються у правосвідомості, розумінні та почуттях, навичках та звичках, що регулюють власну поведінку у визначенні правомірної мети, правомірних шляхів та засобів її досягнення, справедливості, нетерплячості до правопорушень, відповідальності, усвідомленій потребі у правовій самоосвіті.

Критеріями і показниками правової культури студента - майбутнього фахівця виступають: інтелектуальний - забезпечення правовими знаннями і вміннями, які сприяють успішній життєдіяльності у нових соціально-економічних умовах; мотиваційно-ціннісний - формування гуманістичних життєвих установок, потреба у правовому удосконаленні, розуміння цінності права і його установок, а відповідно необхідності поваги і дотримання законів держави, прав особи; регулятивний компонент - прояв правової культури у поведінці, спілкуванні, переконанні, активна правова діяльність.

Другий розділ “Формування правосвідомості і правової культури студентів у процесі правового виховання” складається з трьох підрозділів, присвячених питанням необхідності формування правосвідомості і правової культури студентів та визначенню особливостей їх стану на сучасному етапі.

У підрозділі 2.1. “Сучасний стан і особливості правосвідомості і правової культури студентів” автор характеризує особливості сучасного стану правосвідомості і правової культури студентської молоді і досліджує рівень сформованості правосвідомості і правової культури студентів.

Підкреслюється, що правова культура, відображена в уміннях та навичках студентів, сприяє формуванню правосвідомості і є основою їх особистої правомірної поведінки.

Критеріями оцінки рівня сформованості правосвідомості і правової культури студентів є: ступінь правової інформованості, готовності застосовувати правові знання на практиці; ступінь ціннісно-правової спрямованості особи, готовності до соціально корисної поведінки, ступінь сприйняття суті закону як морально значимої для себе цінності; ступінь сформованості правових навиків і вмінь, правомірної поведінки, соціально-правової активності студента.

Для визначення рівня сформованості правової культури і правосвідомості студентів ВНЗ дисертантом проведені опитування (анкетування). Студентам, зокрема, пропонувалось: охарактеризувати своє відношення до закону і можливостей його порушення; визначити причини порушень ними закону; визначити якою мотивацією вони керуються при дотриманні встановленого законом порядку; оцінити окремі права і свободи людини і громадянина в міру їх важливості для студентів; окреслити чинники, які, на їх думку, зможуть сприяти підняттю авторитета права тощо.

Аналіз теоретичного матеріалу і досліджень, проведених серед студентів ВНЗ, надає підстави стверджувати, що тільки незначна частина студентів володіє достатньо високим рівнем правової культури і правосвідомості.

Слід констатувати, що переважна більшість опитаних студентів має невисокий, але задовільний рівень сформованості правової культури. Недостатній рівень правових знань студентів виявляється у неналежному засвоєнні концептуальних правових категорій та понять, слабкому уявлені про чинне законодавство, безграмотності у сфері знання та використання прав та свобод тощо. виховання правосвідомість навчальний

Даний факт, в свою чергу, свідчить про доволі слабку підготовку студентської молоді до вирішення завдань правового виховання. У ставленні студентів до сучасного правового суспільства нерідко спостерігаються прояви як правового нігілізму, так і пасивного некритичного сприйняття правової дійсності.

У підрозділі 2.2. “Об'єктивна необхідність формування правосвідомості і правової культури студентів” дисертант визначає причини та фактори, що впливають на стан правосвідомості і правової культури студентів на сучасному етапі.

На процесах становлення і розвитку правосвідомості і правової культури студентів відображається кризовий стан українського суспільства - соціальна напруга, економічні негаразди, розпад колись єдиного життєвого простору, дезінтеграція, морально-психологічна нестійкість суспільства в цілому та ін.

У зв'язку з цим активна трансформація української дійсності змінила відношення молодого покоління до права як до життєвої цінності. Змінюються погляди й оцінки правомірної та неправомірної поведінки, соціальної діяльності, а також форми і методи розвитку правосвідомості та правової культури.

Частина студентів схвалює беззаконня, якщо порушення мотивується причинами морального порядку, прикладом чого є надання неправдивих свідчень.

Крім вказаного, слід зазначити, що нарівні з готовністю здійснювати правопорушення співіснує установка соціальної пасивності та невтручання у протиправну поведінку інших, що породжує низький рівень готовності допомагати правоохоронним органам, а також готовність захищати законними методами порушені права і свободи.

Відсутність вартісних умов життя не тільки перешкоджає нормальному фізичному, професійному становленню, задоволенню та розвитку різноманітних соціальних і духовних потреб, але й заважає розвиватись свідомості, почуттю людської гідності, здібностям людини і, як наслідок, призводить до правового нігілізму.

Залежно від відношення українських студентів до сучасного правового життя суспільства можна виділити наступні види деформації їх правової свідомості: правовий нігілізм, який виражається у негативному відношенні до права як до соціального регулятора, і, як наслідок, у негативному (заперечному) відношенні до функціонування різних елементів правової системи суспільства; правову індиферентність, яка характеризується пасивним некритичним сприйняттям правової дійсності, її небажанням чи нездатністю через певні об'єктивні і суб'єктивні причини адаптуватись до існуючого соціально-правового життя; правовий інфантилізм, що виражається у прогалинах правових знань і нездатності передбачати всі правові наслідки здійснюваних протиправних діянь.

У підрозділі 2.3. “Поняття, цілі і завдання правового виховання” автор розглядає наукові трактування поняття “правове виховання”, розкриває основні завдання і цілі правового виховання студентів.

Правове виховання передбачає вплив діючого права та усіх правових засобів на свідомість і волю студентів з метою розвитку і вдосконалення авторитету чинного законодавства під час формування професійних навичок та умінь, що ґрунтуються на правомірній поведінці.

Дисертант підкреслює, що при визначенні цілей та завдань правового виховання, в першу чергу, мова повинна йти не про зміцнення законності, а насамперед про формування соціально активної, внутрішньо вільної особистості на інтеграції ідей свободи і гідності особи та корисності суспільству й державі з пріоритетом інтересу особи над інтересами держави. Як наслідок, виникає необхідність у визначенні таких цілей правового виховання, які б якісно відображали конкретні очікування, знаходились в межах об'єктивних можливостей їх реального досягнення, мали безпосередній зв'язок з правовиховною практикою і слугували масштабом оцінки ефективності правового виховання.

До основних цілей правового виховання відносяться: набуття основ правових знань про головні принципи правової держави, шляхи її розбудови, взаємозв'язки і взаємодію права і моралі, політики, економіки; вивчення основ державного устрою України, її демократичного і політичного режиму, компетенції Президента України, законодавчої, виконавчої гілок влади, судових та правоохоронних органів; розширення уявлень про державу, галузі та джерела права, державний і національний суверенітет; профілактика правопорушень шляхом формування активної громадянської позиції, нетерпимості до будь-яких правопорушень; практичне засвоєння змісту і суті головних новел чинного законодавства тощо.

Успішному здійсненню правового виховання студентів сприяє визначення його завдань. Необхідно наголосити, що основне завдання вищої школи полягає у тому, щоб допомогти студентові, а в подальшому й фахівцеві, досягти такого рівня правової вихованості, який би не просто дозволив йому брати участь у правовідносинах без ексцесів, але й надав можливість включитись у конструктивну професійну діяльність, а також проявляти себе вільною особистістю, яка володіє системою сформованих правових поглядів.

Третій розділ “Правове навчання студентів як основна форма правового виховання студентів” складається з чотирьох підрозділів і є дослідженням специфіки правового виховання студентів. Автор розглядає базові елементи теорії правового виховання як основи формування правосвідомості та правової культури студентів.

У підрозділі 3.1. “Формування правових знань і поваги до правових цінностей (до права і до закону) у студентів в процесі правового навчання” автор доводить, що формувати правові знання і повагу до правових цінностей (до права і закону, свободи, рівності, справедливості, прав і свобод людини та ін.) необхідно у процесі виховання і навчання. А тому на сучасному етапі одним з важливих питань правового виховання студентів ВНЗ України є визначення змісту правовиховної роботи, який включає систематичне підвищення рівня правової інформованості, збагачення цінностями правової культури, розвиток необхідних навиків, вміння реалізовувати вимоги правових норм, а також вироблення звички правової поведінки.

Важливим напрямом у вихованні студентів є цілеспрямована робота над усвідомленням єдності права, законності і справедливості. Найперше необхідно сформувати уявлення - якщо право закріплює основи справедливості, то законність є одним з основних засобів забезпечення справедливості. Конкретним проявом справедливості в суспільстві є повага до прав, свобод та інтересів людини. Виховання правових переконань, усвідомлення необхідності дотримання законів зумовлюють становлення у студентів впевненості й у тому, що справжнє призначення права полягає у визначенні міри справедливості та свободи.

Автор зазначає, що в сучасних умовах розвитку суспільства правове виховання повинно ставити акцент на духовний зріст студентства, а не тільки зосереджуватись на забезпеченні дозволеної поведінки.

У підрозділі 3.2. “Основні форми правового виховання і навчання студентів” дисертант розглядає форми правового виховання студентів, які повинні слугувати формуванню їх правосвідомості та правової культури: правове навчання, правову пропаганду, правову просвіту, правову агітацію.

Серйозним недоліком нинішньої практики правовиховної роботи студентів є недооцінка традиційних організаційних форм, розрахованих на молодіжну аудиторію: правових олімпіад, диспутів на правову, моральну тематику, лекторіїв, науково-практичних конференцій тощо. Звичайно, крім традиційних форм навчальної роботи у вищому навчальному закладі можуть використовуватись інтеграційні форми правового виховання, що має велике значення для зв'язку теорії з життям, для перетворення знань у переконання й особистісну культуру студента.

Дисертант зазначає, що домінантою правового виховання у вищих навчальних закладах залишається правове навчання студентів, яке виконує низку складних функцій, пов'язаних з забезпеченням рівня систематизованих знань про право, державно-правові інститути; розвитком правових інтересів і правового мислення; формуванням здібностей до правової самоосвіти, удосконалення правових знань.

У підрозділі 3.3. “Основні засоби і методи правового виховання і навчання студентів” автор наголошує, що правове виховання створює спеціальний інструментарій для донесення до розуму і почуттів кожної людини правових цінностей, для перетворення їх в особисті переконання і внутрішній орієнтир правомірної поведінки - засоби та методи правовиховної роботи.

Виділяючи засоби правового виховання, потрібно мати на увазі, що іноді неможливо провести чітку межу між засобами і формами правовиховної діяльності, оскільки одне й теж явище може виявлятися як засобом, так і формою.

У пропаганді правових знань студентів традиційно основними засобами правового виховання визначались і визначаються сьогодні преса, телебачення, радіомовлення, література, мистецтво, кіно, засоби наочної пропаганди та агітації тощо. Слід констатувати, що серед вказаних засобів правового виховання у студентської молоді превалює інтерес до телебачення і кіно.

В роботі розглядаються групи методів правового виховання студентів: методи формування особистості; методи організації діяльності, спілкування та формування позитивного досвіду суспільної поведінки; методи стимулювання і мотивації діяльності та поведінки; методи самовиховання. Значна роль серед методів правового виховання відводиться саме правовому самовихованню як усвідомленій потребі у студента до саморозвитку в набутті правових знань, формуванні позитивних правових установок та навичок правомірної поведінки і діяльності.

У підрозділі 3.4. “Формування готовності до правової активності і правомірної поведінки студентів” дисертант підкреслює, що одним з компонентів правосвідомості виступає соціально-правова активна поведінка особи, як кінцевий результат процесу правового виховання.

Соціально-активна (правомірна) поведінка студентів може виявлятися в активній діяльності у громадських об'єднаннях (партіях, масових рухах, спілках та організаціях, добровільних спільнотах, фондах, асоціаціях тощо); у створенні та діяльності альтернативних громадських і самодіяльних структур (територіальних громад, комітетів чи рад місцевого самоврядування тощо); в активній участі у сфері правотворчості та правореалізації; у самостійній протидії порушенням закону тощо.

Правове навчання і виховання повинні сприяти становленню особистості студента, який би не тільки володів повною сумою правових знань, вмінь і навичок, але й був громадянські активним, здатним включатись у демократичні процеси у нашій державі. Виходячи з вказаного, серед мотивів правомірної поведінки виділяється почуття громадянськості як особистої причетності до подій, що відбуваються у суспільстві, країні, світі. Відповідно правовиховна робота у ВНЗ повинна спрямовуватись на виховання студента - громадянина України.

У висновках дисертантом узагальнені найбільш суттєві результати та положення дисертаційного дослідження.

Автором доведено, що формування правової культури і правосвідомості є складовою частиною заходів формування законослухняного громадянина України. Від зростання рівня правової культури і правосвідомості громадян України залежить ефективність правового регулювання суспільних процесів, що відбуваються у нашому суспільстві, становлення України правовою державою.

Досліджено і встановлено, що правосвідомість відображає рівень свідомості студента відносно правового життя суспільства, визначає його позицію, спрямовану на дотримання загальноприйнятих правових вимог і вироблення відповідно до них власної поведінки, зумовленої правовими переконаннями.

Дослідження процесу формування правосвідомості - це вивчення механізму взаємодії правових вимог із свідомістю особистості. Внаслідок такої взаємодії виховується певне ціннісне ставлення індивіда до норм права, усвідомлене орієнтування в них, здатність обирати правомірний соціально доцільний варіант поведінки, який відповідає правовим настановам.

Обґрунтовано, що правосвідомість студентів є важливою складовою правової культури, яка постає як єдність глибоких знань, твердих переконань і свідомої діяльності у режимі дисципліни та законності.

Правосвідомість студентів, як різновид групової правосвідомості, є сукупністю рис суспільної правосвідомості, але одночасно характеризується особливостями індивідуальної правосвідомості молодої людини (студента). Як специфічна соціально-демографічна група, правосвідомість студентів визначається, зокрема, віком, рівнем освіти, економічним та соціальним статусом, відсутністю достатньою мірою чіткої орієнтації і спрямованістю на майбутню професійну діяльність, обмеженістю у суспільній діяльності, яка стимулює формування правосвідомості тощо.

Визначено, що правова культура майбутнього фахівця повинна базуватись на таких засадах, як правова інформованість, компетентність, глибокі знання та розуміння правових норм, високосвідоме виконання нормативних приписів законів.

Доведено, що рівень правової культури є показником ефективності та якості правовиховної роботи у вищому навчальному закладі.

Встановлено, що тільки незначна частина студентів людей показує високий рівень правосвідомості і правової культури, який виражається у вільному володінні юридичною термінологією, слідкуванні за поточним законодавством та практикою його застосування, знанні своїх конституційних прав і обов'язків.

Вказано, що система правового навчання та виховання студентів має спрямовуватись на формування системи правових знань, усвідомлення соціальної цінності права, його значення як засобу захисту прав та інтересів людини, формування правових переконань, мотивів та звичок правомірної поведінки.

Тому питання змісту правового виховання студентів вищих навчальних закладів України на сьогодні є нагальним, оскільки його правильне розроблення та визначення надасть можливість визначити необхідний рівень і обсяг правових знань.

Зазначено, що основна ціль правового виховання студентської молоді - надати необхідні у житті юридичні знання і навчити поважати закони і підзаконні акти, дотримувати їх, тобто сформувати високий рівень особистісної правової культури, що, безперечно, значно знижуватиме кількість правопорушень. Кожна людина, знаючи свої права і обов'язки, зможе грамотно себе захищати від незаконних дій.

З'ясовано, що серед засобів правового виховання студентів чільне місце займають кіно, радіо і телебачення, які аудіовізуальними технічними способами впливу з'єднують у собі можливості документальної інформації і художнього, образного впливу на свідомість.

Доведено, що у навчальному процесі важливо домагатися невпинного удосконалення методів правового виховання. Можна зокрема виділити такі напрями, як загальна оптимізація технології виховання й удосконалення в ній усієї системи методів; опанування нових прийомів, засобів і дій, що становлять основу нових задіяних методів.

Отже, за сучасних умов існує потреба у формуванні правової культури, правосвідомості, у цілеспрямованій правовиховній роботі, особливо серед молоді, від якої залежатиме майбутнє нашої держави. А для цього необхідно об'єднати зусилля усіх державних і громадських організацій, спрямувати їх на правовиховну роботу, як гарантію демократичних і соціальних перетворень, відповідно до загальнолюдських принципів права і моралі.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Коваленко Н. Ю. Форми правового виховання студентів / Н. Ю. Коваленко // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 28. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. - К., 2005. - С. 57-63.

2. Коваленко Н. Ю. Зміст правового виховання студентів вищих навчальних закладів України / Н. Ю. Коваленко // Держава і право : Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Спецвипуск. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. - К., 2005. - Т. 1. - С.107-110.

3. Коваленко Н. Ю. Поняття правової культури студентів неюридичних вищих навчальних закладів (концептуальний рівень) / Н. Ю. Коваленко // Часопис Київського університету права. - 2005. - № 4. - С. 83-86.

4. Коваленко Н. Ю. Правосвідомість студентської молоді в сучасний період / Н. Ю. Коваленко // Бюлетень міністерства юстиції України. - 2006. - № 5 (55). - С. 116-121.

5. Коваленко Н. Ю. Формування правосвідомості і правової культури студентів неюридичних вищих навчальних закладів / Н. Ю. Коваленко // Часопис Київського університету права. - 2008. - № 1. - С. 53-58.

6. Коваленко Н. Ю. Основні завдання правового виховання студентської молоді / Н. Ю. Коваленко // Перша всеукраїнська науково-практична Інтернет-конференція “Науковий потенціал України” : Частина 2. - Інститут наукового прогнозування, ТОВ “ТК Меганом”, 1-5 березня, 2005 р., м. Київ.

7. Коваленко Н. Ю. Цілі правового виховання студентів вищих навчальних закладів / Н. Ю. Коваленко // Друга всеукраїнська науково-практична Інтернет-конференція “Актуальні проблеми сучасної науки” : Частина 2. - Інститут наукового прогнозування, Кримський інститут економіки та господарського права, ТОВ “ТК Меганом”, 23-25 жовтня 2006 р., м. Севастополь, м. Київ.

8. Коваленко Н. Ю. Гуманістичні тенденції формування правової культури студентської молоді / Н. Ю. Коваленко // Міжвузівська науково-практична конференція “Гуманітарні науки в негуманітарному ВНЗ”. - Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, 28 травня 2007 р., м. Чернівці.

9. Коваленко Н. Ю. Методичні та методологічні засади викладання права у вищих навчальних закладах / Н. Ю. Коваленко // Міжнародна науково-практична конференція “Гуманітарні науки в негуманітарному ВНЗ”. - Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, 10-11 квітня 2008 р., м. Чернівці.

АНОТАЦІЯ

Коваленко Н. Ю. Формування правосвідомості і правової культури студентів в Україні. - Рукопис .Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави та права; історія політичних і правових yчень. - Київський національний університет ім.. Т. Шевченка, Київ, 2009. Дисертація присвячена дослідженню загальнотеоретичних положень процесу формування правосвідомості і правової культури студентів неюридичних вищих навчальних закладів освіти України, комплексному аналізу вдосконалення шляхів формування правосвідомості і правової культури майбутніх фахівців. На підставі теоретичних здобутків вчених - юристів, психологів, педагогів, соціологів та аналізу нормативних джерел автор обґрунтовує теоретико-методологічні засади дослідження правосвідомості і правової культури на нинішньому етапі розвитку українського суспільства. Дисертантом розкривається сучасний стан і особливості правосвідомості і правової культури студентів. В роботі особлива увага приділяється правовому вихованню студентської молоді, обґрунтовані його зміст, основні завдання, цілі, форми, засоби та методи. Одним з компонентів правового виховання студентів виступає соціально-правова активна поведінка. По суті, формування соціально-правової активності студентів є кінцевим результатом процесу правового виховання, без якого неможливо досягти будь-яких успіхів у формуванні всебічно розвиненої особи майбутніх фахівців.

Ключові слова: правова культура студентів, правосвідомість студентів, правове виховання студентів, правове навчання, цілі правового виховання, форми правового виховання, завдання правового виховання, методи правового виховання, зміст правового виховання, соціально-правова активність.

АННОТАЦИЯ

Коваленко Н. Ю. Формирование правосознания и правовой культуры студентов в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2009.

Диссертация посвящена исследованию общетеоретических положений процесса формирования правосознания и правовой культуры студентов неюридических высших учебных заведений Украины, определению уровня их правосознания и правовой культуры на современном этапе развития украинского общества, комплексному анализу усовершенствования путей формирования правосознания и правовой культуры будущих специалистов.

Формирование высокого уровня правосознания и правовой культуры имеет огромное значение в профессиональной подготовке студентов, что разрешит им свободно ориентироваться в постоянно меняющихся жизненных ситуациях, успешно работать в условиях рыночных отношений, даст возможность достичь результатов, адекватных требованиям общественного и научно-технического прогресса, расширит возможности для развития будущей профессиональной карьеры.

В диссертационной работе проведен системный анализ вопросов правосознания и правовой культуры студентов, определена их сущность, содержание и структура.

Для определения содержания формирования правосознания студентов способствует изучение наиболее важных структурных элементов, интегрированных как в правосознании, так и в сознании вообще, а именно: интеллектуального, оценочного, эмоционального и др.

...