Соціальні проблеми шахтарських міст Донбасу (1950-1980-ті роки)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 94(477.6):622+364.14"1950/1980"

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ШАХТАРСЬКИХ МІСТ ДОНБАСУ (1950-1980-ті роки)

Спеціальність: 07.00.01. - історія України

Кузіна Ксенія Володимирівна

Донецьк-2009

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі історії слов'ян Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:доктор історичних наук, професор Лихолобова Зоя Григорівна професор кафедри історії слов'ян Донецького національного університету

Офіційні опоненти:доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Даниленко Віктор Михайлович, завідувач відділу історії України другої половини ХХ ст. Інституту історії України НАН України

доктор історичних наук, професор Саржан Анатолій Опанасович, завідувач кафедри історії та права Донецького національного технічного університету

Захист відбудеться «22» жовтня 2009 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.02 у Донецькому національному університеті за адресою: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24, ІІ корпус, ауд. 38.

Із дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Донецького національного університету (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розісланий «18» вересня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Крапівін О. В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах сьогодення соціальні проблеми шахтарських міст Донбасу становлять собою питання особливої ваги. Спонтанна реструктуризація вуглепаливного комплексу України негативно позначилась на їх соціально-економічному становищі. Ліквідація нерентабельних шахт мала катастрофічні наслідки для монофункціональних шахтарських міст, де робота на підприємствах вугільної галузі складала основу життєдіяльності їх мешканців. Суттєво ускладнило ситуацію недостатнє фінансування заходів соціального захисту звільнених робітників, програм з охорони довкілля, соціально-економічних програм розвитку міст. Спад виробництва, посилення безробіття, значне падіння життєвого рівня городян, відплив працездатного населення в інші регіони створили загрозу існуванню малих та середніх міст, які базуються на вугільній промисловості. Вони перетворюються на осередки соціальної напруги в державі, депресивні райони, зони екологічного лиха. Особливої гостроти соціальні проблеми шахтарських міст Донбасу набувають в умовах світової економічної кризи. З огляду на це виникла необхідність всебічного вивчення соціального розвитку гірняцьких міст з нових методологічних засад. Це має активізувати пошуки шляхів подолання кризового стану вугільної галузі та її інфраструктури.

Аналіз соціальних проблем шахтарських міст Донбасу торкається періоду 50-80-х рр. ХХ століття, актуальність дослідження якого обумовлена необхідністю з'ясувати витоки тих процесів, що відбуваються в них на сучасному етапі, а також встановити, наскільки ці процеси є закономірними. Зазначений період є важливим в історії гірняцьких міст Донецького регіону, оскільки саме на цей час припадає поява та становлення більшості шахтарських населених пунктів, зростання чисельності їх населення, формування міської інфраструктури. До того ж, негативні тенденції соціального розвитку вперше почали проявлятися в ряді шахтарських міст саме у радянські роки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі історії слов'ян Донецького національного університету і пов'язана із проблематикою державної бюджетної науково-дослідної теми «Проблеми нової та новітньої історії України: сучасний погляд» (№ Г - 07/28).

Мета дослідження полягає в аналізі соціальних проблем розвитку шахтарських міст Донбасу протягом 1950-80-х рр. у таких аспектах, як формування міської спільноти, становлення соціальної інфраструктури, рівень життя городян та перебіг культурних процесів у міському середовищі.

Для досягнення зазначеної мети необхідно розв'язати такі завдання:

1) охарактеризувати історіографічний доробок попередників і визначити ступінь наукової розробки обраної теми; критично проаналізувати наявні джерела та визначити методологію дисертаційного дослідження;

2) простежити особливості розгортання процесу урбанізації в Донбасі протягом 1950-80-х рр. та визначити у ньому роль і місце шахтарських міст; зробити основний акцент на виявленні особливостей протікання урбаністичних процесів у гірняцьких містах;

3) охарактеризувати кількісні та якісні зміни у складі населення гірняцьких міст протягом періоду, що вивчається;

4) висвітлити процес становлення та розвитку соціальної інфраструктури шахтарських міст, а також визначити ступінь її розвиненості;

5) простежити динаміку рівня життя городян протягом зазначеного періоду;

6) охарактеризувати зміст культурних процесів у шахтарських містах, зокрема у галузі освіти, діяльності культурно-просвітніх установ та дозвілля населення;

7) простежити зміни у повсякденному житті міських мешканців упродовж 1950-80-х рр.;

8) дослідити умови та особливості формування менталітету городян;

9) визначити особливості соціальних процесів у шахтарських містах Донбасу у порівнянні з іншими містами регіону, країни.

Об'єктом дослідження є монофункціональні шахтарські міста Донбасу та їх населення. Монофункціональні шахтарські міста - це центри вугільної промисловості, де 50% і більше населення зайнято на підприємствах цієї галузі. Відповідно до представлених у науковій літературі класифікацій міських поселень відібрано 42 монофункціональних шахтарських міста Донбасу, які на кінець 1980-х років юридично отримали цей статус.

Предмет дослідження - основні тенденції та закономірності соціального розвитку шахтарських міст, формування міського соціуму, сукупність матеріальних та соціокультурних умов життя городян.

Методи дослідження. Соціальні проблеми шахтарських міст Донбасу авторка досліджувала за допомогою загальнонаукових, історичних методів та методів інших наук, а саме: аналізу, синтезу, індукції, дедукції, проблемно-хронологічного, порівняльно-історичного, історико-типологічного, герменевтичного, математично-статистичного та інших методів.

Хронологічні межі охоплюють період 1950-80-ті рр. Нижній межі відповідає 1951 р. - завершення повоєнної відбудови народного господарства, зокрема відбудови народогосподарських та соціально-культурних комплексів шахтарських міст Донбасу. Верхня межа - кінець 1980-х років - позначена провалом курсу на «перебудову», поглиблення кризи у вугільній галузі, що негативно вплинуло на соціальний стан міст.

Географічні межі дослідження окреслюються територією Донецької (до 1961 р. - Сталінська) та Луганської (1935-1958; 1970-1990 рр. - Ворошиловградська) областей.

Наукова новизна дослідження. Здійснений аналіз соціального розвитку шахтарських міст Донбасу протягом 1950-80-х рр. дозволив обґрунтувати ряд теоретичних положень, що мають наукову новизну: а) встановлено, що у 1950-ті - на початку 1970-х років на базі форсованого розвитку вугільної промисловості розширилась мережа гірняцьких міст, але периферійне розташування та брак фінансування обумовили недостатній рівень їх урбанізованості; б) з'ясовано, що протягом 1950-60-х років відбулось інтенсивне зростання чисельності населення шахтарських міст; загострення кризових явищ у вугільній галузі у 1980-х роках позначилось ускладненням демографічної ситуації; в) виявлено, що у шахтарських містах упродовж 1950-80-х рр., незважаючи на помітне зростання обсягів будівництва, залишалась гострою житлова проблема; рівень благоустрою житла був одним з найнижчих в регіоні; г) з'ясовано, що в сфері медичного обслуговування населення відбулись позитивні зрушення, втім, слабка матеріальна база медичних закладів, неукомплектованість штату медичних працівників істотно погіршували якість наданих медичних послуг; ґ) доведено, що побутове обслуговування населення в шахтарських містах, незважаючи на деяке покращення у 1960-70-ті рр., поступалось обслуговуванню в інших містах регіону та України; д) на основі аналізу сімейних бюджетів встановлено, що матеріальне становище городян покращилось, але на рівень їх життя негативно позначились дефіцит товарів, прихована інфляція; е) на основі залучення широкого кола джерел реконструйовано картину культурного життя мешканців шахтарських міст; є) визначено особливості ментальної поведінки городян; ж) до наукового обігу введено багато нових джерел та фактичного матеріалу.

Практичне значення дослідження полягає у таких позиціях: 1) існування певної прогалини у дослідженні історії шахтарських міст Донбасу і необхідності висвітлення їх розвитку з нових методологічних позицій спонукає до подальшої наукової розробки цієї проблематики; 2) наявний в дисертаційному дослідженні матеріал може бути використаний у процесі підготовки праць з історії окремих населених пунктів або регіону в цілому, створенні навчальних курсів чи спецкурсів, а також сприяти розвитку краєзнавчих досліджень; 3) основні положення та висновки дослідження можуть знайти застосування при розробці планів соціального розвитку шахтарських міст на сучасному етапі. Необхідно врахувати позитивний та негативний досвід радянського періоду при розробці регіональної політики в України.

Особистий внесок здобувача. Соціальні проблеми шахтарських міст Донбасу 1950-80-х рр. досі не були предметом спеціального дослідження. Усі результати, викладені в дисертаційній роботі, отримані здобувачем самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації обговорювались на засіданнях кафедри історії слов'ян Донецького національного університету та наукових конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів і молодих науковців «Українська державність: історія і сучасність» (Маріуполь, листопад 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених «Каразінські читання» (Харків, квітень 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих учених «Одеські читання: актуальні проблеми історії, археології та етнології Північного Причорномор'я» (Одеса, лютий 2009 р.), Науковій конференції професорсько-викладацького складу, наукових співробітників і аспірантів Донецького національного університету за підсумками науково-дослідної роботи за період 2007-2008 рр. (Донецьк, квітень - травень 2009 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації було підготовлено та опубліковано 7 статей у наукових виданнях, затверджених переліком ВАК України. За результатами конференцій було опубліковано 4 тези доповідей. Загальний обсяг публікацій - 4,5 д.а.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 4 розділів, 11 підрозділів, загальних висновків, посилань, списку джерел та літератури (289 найменувань джерел та 143 найменувань літератури), додатків. Дана наукова робота має також 26 таблиць і 3 діаграми. Повний текст дисертації становить 301 сторінку, з них основного тексту - 180 сторінок.

урбанізація донбас гірняцький культурний

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертаційної роботи, визначено мету та завдання, об'єкт і предмет дослідження, окреслено його хронологічні та географічні межі, доведено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

Перший розділ «Історіографія проблеми, джерельна база та методологія дослідження» складається з трьох підрозділів і присвячено аналізу ступеня наукової розробки теми, характеристиці джерел та обґрунтуванню методологічних засад наукового дослідження. З'ясовано, що в історіографії даної проблеми можна виділити два періоди: 1) радянський - охоплює 1950-80-ті рр.; 2) новітній - триває з початку 1990-х рр. до сьогодення.

Радянськими науковцями був створений вагомий науковий доробок, присвячений висвітленню різних аспектів розвитку міст. Їх роботи є корисними з точки зору дослідження урбаністичної тематики. Б. С. Хоревим, Ю. Я. Пивоваровим та іншими дослідниками міста вивчались як форми концентрації виробництва та розселення. Їх праці ґрунтуються переважно на матеріалах СРСР чи УРСР, рідше - Донбасу. Однак в радянській історіографії набули висвітлення також і певні проблеми розвитку шахтарських міст Донбасу. Ю. І. Пітюренко розробив класифікацію міських поселень Донецької області, в якій окремою групою були представлені шахтарські міста. Спроба класифікувати міста Луганської області була зроблена Е. Ю. Бочковським. Питання проектування та забудови шахтарських міст проаналізовано в роботах Л. Грачової, Л. Чванової. Проблеми соціально-економічного розвитку монопрофільних гірняцьких міст регіону були означені у наукових розвідках А. І. Гуляєвої. Інформація щодо демографічних процесів у гірняцьких міських поселеннях міститься у роботах, в яких розглянуто загальні питання народонаселення в Донбасі, наприклад, праці «Населення і трудові ресурси Донбасу». Чимало робіт присвячено висвітленню побуту робітників. Слід відзначити колективну монографію «Історія робочих Донбасу», праці В. В. Миронова, Ф. Л. Процая та Т. Л. Миронової. Однак у висвітленні цих питань дослідники орієнтувались на офіційні канони та оцінки, проголошені партійними та державними органами влади.

Найбільш значною узагальнюючою працею з проблеми, яка вивчається, стала «Історія міст і сіл Української РСР». Окремі нариси цього видання присвячені шахтарським містам. У них міститься інформація щодо географічних особливостей, розвитку господарства, економіки, культури, традицій, освіти тощо. Але головна увага акцентувалась на виробничому комплексі міст, проблеми соціальної сфери не набули належного об'єктивного висвітлення.

Процес демократизації суспільного життя, що розпочався в другій половині 1980-х років, сприяв переосмисленню минулого. Усе більший інтерес стали викликати студії соціально-історичного плану. На увагу заслуговують роботи А. О. Саржана, А. С. Бобровського, В. М. Нікольського. В них представлено ґрунтовний аналіз соціального та економічного розвитку Донбасу, матеріального становища населення. З методологічних засад історії повсякденності розглядається життя мешканців Донецького регіону у повоєнні роки в дисертації М. С. Герасимової. Важливе значення мають наукові праці, присвячені розвитку вугільної промисловості - основі економічного і соціального розвитку шахтарських міст. У колективній монографії «Вугільний Донбас у другій половині ХХ століття» значна увага приділена дослідженню соціального стану галузі, набули висвітлення окремі ділянки життя гірняцьких міст та селищ Донбасу. Комплексну характеристику соціальної сфери вугільної промисловості України протягом 1965-2000-х рр. представлено в дисертаційній роботі Н. М. Шевченко. Статті О. М. Даніліна, Л. З. Мазітової присвячені соціальним проблемам шахтарських міських поселень у 1950-60-х рр. Наукова проблематика радянського міста плідно розробляється в новітній російській історичній науці. Вагомий внесок зроблено А. С. Ахієзером та О. С. Сенявським, в роботах яких показана роль та місце урбанізації в історичному процесі. Повсякденному життю городян присвячені праці Н. Б. Лебіної. Найбільш наближеною тематично та хронологічно до теми нашого дослідження є робота С. О. Баканова, в якій розглянуті соціально-економічний розвиток та причини занепаду міст Уралу протягом 1960-80-х рр..

Питання історичного розвитку українських міст становили науковий інтерес для західних істориків - Дж. Лібера, М. Верта, Г. Курамії.

Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури дозволяє зробити висновок про те, що комплексного дослідження щодо соціальних проблем у шахтарських містах протягом 1950- 80-х рр. не було створено.

До дисертаційного дослідження були залучені опубліковані і не опубліковані джерела, що зберігаються в архівах. Загалом було використано матеріали 23 фондів 6 архівів - Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Центрального державного архіву громадських об'єднань України, Кінофотофоноархіву України ім. Г. С. Пшеничного, державних архівів Донецької та Луганської областей, поточного архіву Головного управління статистики у Донецькій області. Відповідно до походження та змісту виділено 11 груп джерел.

Першу групу джерел складають законодавчі документи вищих органів влади та актові документи виконавчих органів усіх рівнів. До них належать чинні на період 1950-80-х рр. Конституції, закони та укази Верховних Рад СРСР та УРСР, а також постанови, декрети, розпорядження виконавчих органів влади всіх рівнів. Вони дають можливість проаналізувати державну соціальну політику у сфері житлового будівництва, комунального господарства, побутового обслуговування.

До другої групи - діловодна документація державних установ та підприємств - належать стенограми, протоколи засідань, звіти, доповідні записки, службове листування, матеріали різного роду комісій тощо. Аналізуючи наявну в них інформацію, ми можемо наблизитись до реалій життя мешканців шахтарських міст, визначити ступінь ефективності впровадження державної соціальної політики безпосередньо на місцях.

Третя група джерел - документи й матеріали КПРС та її республіканських, обласних та міських осередків. Особливий інтерес становлять фонди Донецького (Сталінського) та Луганського (Ворошиловградського) обласних комітетів. У численних звітах, що надходили з місцевих партійних осередків, визначаються важливі та актуальні на той час соціальні проблеми міст. Листи до партійних органів допомагають з'ясувати коло питань, які турбували городян, дослідити настрої населення, їх зміну.

Документи професіональних спілок та громадських об'єднань, як органів, що були покликані дбати про інтереси робітників, про забезпечення належних культурно-побутових умов життя, містять в собі надзвичайно змістовний матеріал: про стан та заходи щодо покращення благоустрою робітничих селищ, листування щодо будівництва культурно-освітніх установ, житлового будівництва, водопостачання міст, а також висвітлюється виробнича діяльність населення.

В дисертаційній роботі були використані статистичні матеріали. Частково вони оприлюднені у збірниках, проте значна частина цих матеріалів є неопублікованою і перебуває на зберіганні в архівах. Серед них найбільшу цінність мають річні бюджетні обстеження родин, результати Всесоюзних переписів населення.

Суттєво доповнюють джерельну базу дослідження періодичні видання - газети («Радянська Донеччина» та «Социалистический Донбасс») і журнали («Советский шахтер», «Строительство и архитектура»). Надзвичайно інформативними є місцеві багатотиражки.

Окрему групу джерел складають матеріали соціологічного опитування - інтерв'ювання городян, які народились чи приїхали в шахтарські міста, проживали тут та пам'ятають події, що стались у період 1950-80-х рр. Джерела особистого походження представлені мемуарами (К. Северинова, М. Ульянича) та листами городян до органів влади та редакцій газет і журналів. В ролі історичних джерел були залучені художні твори Б. Горбатова, В. Солоухіна, Г. Щербакової. Важливим джерелом для дослідження стали фотодокументи, які дозволили дослідити зовнішній вигляд шахтарських міст, їх забудову, вигляд архітектурних споруд. Чимало фактичного матеріалу стосовно шахтарських міст представлено у довідникових виданнях.

Отже, джерельна база дослідження є репрезентативною і дає змогу проаналізувати соціальні проблеми розвитку шахтарських міст Донбасу протягом 1950-80-х рр.

Теоретико-методологічними основи дослідження. Керуючись принципом об'єктивності, авторка намагалась всебічно та безстороннє висвітлити соціальні проблеми шахтарських міст. Відповідно до принципу історизму, дослідження їх розвитку не може бути ізольоване від загального історичного розвитку Донбасу, УРСР та СРСР. Відтворення життя в шахтарських містах має відбуватись з тих ракурсів, з яких бачили його самі городяни, враховуючи наявні традиції та норми, притаманні конкретному часу та місцевості.

Методологічними засадами дослідження стали сучасні концепції радянської урбанізації, старих промислових регіонів та історії повсякденності. Відповідно до концепції радянської урбанізації, представленої в працях А. С. Ахієзера, Б. С. Хорева, Г. Лаппо, О. С. Сенявського, урбанізація в СРСР мала прискорений та поверховий характер. За цих умов місто стало «поселенським додатком» до форсованої індустріалізації. Післявоєнний Донбас, з його промисловою структурою та урбаністичними відносинами, наявністю групи «старих шахтарських міст», вкладається у характеристику старого промислового регіону, запропоновану Г. Грабхером, М. Сплейнером, М. Кіндлебергером. Спираючись на науковий доробок М. Блока, Л. Февра, Ф. Броделя, соціальні проблеми шахтарських міст були розглянуті з методологічних засад історії повсякденності. Це дало можливість дослідити спосіб життя городян, їх менталітет.

У другому розділі «Розширення мережі шахтарських міст Донбасу: адміністративно-територіальний та соціально-демографічний аспекти (1950-1980- ті рр.)» набули висвітлення проблема розширення мережі шахтарських міст та особливості їх соціально-демографічного розвитку.

З'ясовано, що урбанізація в Донбасі досягла вагомих успіхів: за її масштабами та темпами регіон закріпив за собою провідне місце в Україні. Матеріальною основою урбанізації в Донбасі, як і в 1920-30-ті роки, було нарощування промислового потенціалу. Чільним принципом містобудівної політики в СРСР стала мінімізація витрат на житлово-побутові, культурні та інші соціальні потреби.

На основі підприємств вугільної промисловості виникла та отримала розвиток низка міст регіону. У деяких з них відбулось значне ускладнення виробничого профілю і вони перетворились на потужні багатогалузеві центри. Проте значна частина шахтарських міст так і залишилась монофункціональними із домінуванням вугільної галузі.

Виникнення шахтарських міст відбувалось внаслідок об'єднання кількох гірняцьких поселень (Торез, Сніжне, Шахтарськ) або на основі зростання невеличкого селища (Моспине, Вуглегірськ, Селидове). Багато шахтарських поселень утворилось на «порожньому місці» поблизу вугільних родовищ (Білицьке, Білозерськ, Молодогвардійськ). Протікання урбаністичних процесів в шахтарських містах мало свою специфіку. Досить значна відстань від інших адміністративних центрів, за умови недорозвиненості транспортної інфраструктури, зумовлювали ізольованість шахтарських поселень від урбаністичних впливів. Визначальним фактором перетворення шахтарських селищ на міста була кількість місцевого населення, що подолала певний “поріг”, у той час як їх соціальна інфраструктура не відповідала міським стандартам. Державна інвестиційна політика також не сприяла розвиткові шахтарських міст.

В дисертації доведено, що у 1950-60-ті рр. трудова міграція призвела до значного зростання чисельності населення переважної більшості шахтарських міст. У Добропіллі, Шахтарську, Кіровську, Ровеньках, Свердловську, Сніжному та ін. чисельність населення зростала в основному за рахунок природного приросту. Для міст Артемове, Гірське, Золоте, Моспине та ін. впродовж 1960-80-х рр. був характерний відплив населення, що різко зменшувало його природний приріст. Вже наприкінці 1970-х рр. у містах склалась несприятлива демографічна ситуація. Відбулось скорочення показників природного та механічного приросту. Наприкінці 1980-х рр. посилився відплив населення з міст через загострення кризи у вугільній промисловості. Міста полишали молоді працездатні особи, що зумовлювало процес «старіння населення». Співвідношення дітей, дорослих та літніх людей в 1959 р. відповідно дорівнювало 26:63,4:10,6 (у %). До 1989 р. ця пропорція зазнала змін: 22,2:48,6: 29,2.

Незважаючи на домінування вугільної промисловості у народогосподарському комплексі міст, що передбачало застосування чоловічої праці, серед населення переважали жінки (53%).

Основними соціальними групами в шахтарських містах були робітники та службовці. Їх співвідношення (77 % та 20 % відповідно) залишалось майже незмінним протягом досліджуваного періоду, оскільки незмінним залишався виробничий профіль міст.

Національний склад населення був строкатим. Втім, найчисленнішими були групи українців (1989 р. - 51 %) та росіян (1989 р. - 44,7 %). Якщо частка росіян за період 1959-1989 рр. зросла на 3,6 %, то українців - зменшилась на 1,9 %.

У третьому розділі «Зміни в соціальній інфраструктурі міст та життєвому рівні мешканців» доведено, що бурхливим темпам зростання чисельності населення шахтарських міст у 1950 - першій половині 1960-х років не відповідало повільне формування соціальної інфраструктури через недостатнє фінансування соціально-побутового комплексу. Багато проблем залишались невирішеними протягом тривалого часу, що ускладнювало їх розв'язання на перспективу. Найбільш актуальним постало житлове питання. У 1950-60-ті рр. його гострота обумовлювалась безперервним поповненням шахтарських лав прибулими робітниками, плинністю працівників. Становище ускладнювалось у зв'язку з розпорошеністю міст та відсутністю централізованого керівництва житловим будівництвом, яке здійснювалось переважно вугільними об'єднаннями.

У середині 1960-х рр. зростання інвестування соціальної сфери вугільної галузі сприяло зміцненню міського господарства. Відбулись масштабні зміни у забудові та зовнішньому вигляді міст: від наметових поселень в степу до міст із регулярною забудовою, парковими зонами. Проте елементи, притаманні сільській місцевості, збереглись. Міста переважно мали одноманітне, невиразне архітектурне оформлення.

Інтенсивне житлове будівництво дозволило дещо пом'якшити гостроту житлового питання. Збільшилось забезпечення житловою площею. У 1970 р. на одного мешканця Дзержинська, Селидового, Сніжного і Тореза припадало в середньому 8,4 мІ, у 1975 р. - 9,3 мІ, а у 1980 - 11,7 мІ. Позитивні зрушення відбулись у сфері охорони здоров'я: зросла мережа лікувальних установ, зменшилась дитяча смертність. Важливе місце належало лікуванню професійних захворювань гірників. Систематично проводились медичні огляди шахтарів. Щорічно лікарі виявляли серед них хворих на професійні захворювання. Незважаючи на покращення умов праці, на шахтах продовжувались відбуватись нещасні випадки, у тому числі смертельні. Для надання швидкої медичної допомоги на вугільних підприємствах діяли медично-санітарні частини. У шахтарських містах функціонували лікувальні профілакторії.

Зміцніла матеріально-технічна база підприємств побутового обслуговування, поліпшилась транспортна інфраструктура, були налагоджені внутрішньоміські перевезення та транспортне сполучення з іншими містами.

Проте стан соціальної інфраструктури в шахтарських містах був ще далеким від того «комуністичного побуту гірників», який зображувала радянська пропаганда. Житлово-комунальне господарство виявилось неспроможним забезпечити необхідний рівень обслуговування населення. Черга на житло зростала значно швидше, ніж кількість збудованого житла. У 1985-1990 рр. у Брянці, Кіровську, Первомайську, Ровеньках та Свердловську вона збільшилася на 32,3 %, а кількість наданих квартир зросла лише на 2,9 %. У шахтарських містах було чимало будинків з відсутніми комунальними вигодами. Наприкінці 1980-х рр. в Брянці 25,7 % будинків не мали водогону, 29 % - каналізації, 33,3 % - центрального опалення, 54,2 % житлового фонду не було газифіковано. Ще гіршим був благоустрій житла, яке перебувало у власності громадян: приватний житловий фонд у Селидовому, Сніжному, Добропіллі не мав каналізації. Недостатнє фінансування гальмувало розвиток сфери обслуговування. На заваді повноцінному функціонуванню закладів охорони здоров'я постали низька забезпеченість медичними закладами, їх скромна матеріально-технічна база, неукомплектованість штату медичними працівниками. На кінець 1980-х років медичні заклади Сніжного, Тореза, Дзержинська, Селидового не були укомплектовані лікарями в середньому на 25-30 %%. Лікувально-профілактична мережа в містах була недорозвинена. Незначна кількість місць в профілакторіях не дозволяла задовольнити попит на їх послуги. Так, в 1985 р. забезпеченість місцями в профілакторіях працівників в/о «Добропіллявугілля» становила лише 4,5 місця на 1000 осіб (при нормі 20 місць на 1000 осіб). Побутове обслуговування в шахтарських містах поступалось за багатьма показниками обслуговуванню в інших містах регіону. Розвиток міського транспорту та дорожньої інфраструктури відставав від вимог часу й потреб населення. З другої половини 1980-х років в умовах системної кризи розпочалась фактично деградація соціальної інфраструктури шахтарських міст, що проявилось у падінні обсягів житлового та соціально-культурного будівництва, занепаді комунального господарства.

У дисертаційному дослідженні з'ясовано, що протягом 1950-80-х рр. відбулось зростання життєвого рівня городян. Це виявилось у збільшенні прибутків, змін статей витрат на користь непродовольчих товарів при одночасному покращенні раціону харчування. Однак приховані інфляційні механізми, дефіцит продовольчих та промислових товарів негативно позначились на матеріальному становищі населення. Особливої гостроти наприкінці 1980-х років набула проблема забезпечення шахтарських міст продовольством.

Четвертий розділ має назву «Культурні процеси в шахтарських містах». Встановлено, що у 1950-60-х рр. освітні заклади шахтарських міст та селищ мали надзвичайно слабку матеріальну базу. Її зміцнення відбувалось поступово. Протягом 1971-1985 рр. зросла мережа шкіл. Однак у першій половині 1980- х років намітилась тенденція до зменшення обсягів будівництва загальноосвітніх установ. Через нестачу освітніх закладів заняття проводились у декілька змін. Омріяна комп'ютеризація шкіл залишалась справою майбутнього. Навчання учнів головним чином проводилось російською мовою. Так, в Дзержинську та Селидовому на початку 1970-х рр. українською мовою навчалось лише 6,4 % та 3,5 % учнів відповідно.

У шахтарських містах була сформована мережа професійно-технічних та середніх спеціальних навчальних закладів, які здійснювали підготовку спеціалістів для вугільної, електротехнічної промисловості, будівництва, сфери обслуговування. Підготовка працівників відбувалась також безпосередньо на виробництві індивідуально-бригадним методом та через навчально-курсові комбінати, що діяли на підприємствах. Кваліфікаційний рівень випускників середніх спеціальних закладів не відповідав вимогам виробництва. Підготовка працівників безпосередньо на підприємствах досить часто була справою формальною і не давала бажаних результатів.

Вагомих здобутків вдалось досягти у навчанні дорослого населення, чому сприяли діяльність шкіл робітничої молоді, вечірніх, заочних шкіл та інших освітніх закладів. Освітній рівень городян зростав. В Добропіллі, Дзержинську та Шахтарську у 1959 р. вищу освіту мали 1,72 % мешканців, у 1989 р. - 6,3 %. Зростав відсоток людей із середньою спеціальною освітою (1959 р. - 5,2 %, 1989 р. - 20,1 %) та повною загальною середньою освітою (1959 р. - 7,4 %; 1989 р. - 24,3 %).

Доведено, що культурне життя людей 1950-80-х рр. неможливо відокремити від політики партійно-державного керівництва. Влада спрямовувала діяльність культурно-освітніх установ на формування світогляду людей, прищеплення їм почуття безмежної відданості справі комунізму. Це виявлялось в організації роботи клубів, палаців культури, кінотеатрів, формуванні репертуару колективів художньої самодіяльності, тематиці лекторіїв і таке інше. Втім, культурно-освітні установи, що діяли в гірняцьких населених пунктах, несли людям також і об'єктивні знання в різних галузях: природи, літератури, мистецтва, сприяли їх духовному збагаченню, розвитку здібностей та талантів. Існувало чимало можливостей для проведення вільного часу: відвідування клубів, кінотеатрів, спортивних секцій, гуртків художньої самодіяльності тощо. Однак більша частина населення віддавала перевагу «пасивному» відпочинку - перегляду телевізійних передач, читанню газет та журналів. Слабка матеріально-технічна база закладів культури та низька якість їх роботи в ряді випадків послабила інтерес населення до традиційних форм дозвілля. Досить низьким був професійний рівень клубних творчих працівників, що позначалось на якості проведення різноманітних заходів. Населення за браком вільного часу не завжди мало можливості скористатись послугами установ, які організовували дозвілля.

У дисертаційній роботі розглянуто особливості формування менталітету мешканців шахтарських міст. Прискорені процеси урбанізації стали на заваді формуванню повноцінного міського середовища, спричиняли соціальні викривлення, маргіналізацію. Переважна більшість мешканців шахтарських міст мала сільське коріння. Опинившись у нових для себе умовах, вони не могли більше відтворювати свій звичний, традиційний спосіб життя, але й стати повноцінними городянами також не зуміли. Значною мірою це сталось через недорозвиненість міської інфраструктури, периферійне розташування міст. В шахтарських містах Донбасу виникло своєрідне поєднання сільських та міських елементів, що виявилось у формуванні так званої «напівміської культури». Серед ментальних рис мешканців шахтарських міст варто відзначити відчуття територіальної єдності, згуртованості, колективізму. Наявність трудових традицій, які сформувались за життя кількох поколінь гірників, сприяли формуванню почуття гордості, належності до почесної професії. В умовах загальної кризи, що склалась наприкінці 1980-х рр., у городян виникає песимізм, острах перед майбутнім, втрата надії на позитивні зміни. Це призвело до різних соціальних девіацій, сприяло маргіналізації суспільства.

У ході реалізації поставлених завдань були зроблені такі висновки:

- на підставі історіографічного аналізу виявлена ступінь наукового вивчення проблем і визначено головні напрями власного дослідження. У науковій літературі представлена класифікація міст Донбасу, серед яких в окрему групу виділено шахтарські. Висвітлення також набули історія деяких шахтарських міст, окремі аспекти їх економічного розвитку, матеріальні умови життя гірників. Проблеми соціально-демографічного розвитку шахтарських міст, формування їх соціальної інфраструктури, рівня життя населення, культурних процесів, особливості формування менталітету городян майже не досліджувались;

- інтенсивні урбаністичні процеси у Донбасі, які розпочались на рубежі 1920-30-х рр., продовжились у повоєнні десятиліття. Донбас залишався найбільш урбанізованим регіоном Радянської України. За специфікою протікання урбаністичних процесів виділено шахтарські міста, основним містоутворювальним чинником для яких були вугільні підприємства. Це обумовило особливості їх розвитку: виробничу монофункціональність, територіальну розпорошеність, віддаленість від адміністративних центрів, наявність значних жіночих трудових ресурсів, відомчу належність об'єктів соціальної інфраструктури; - упродовж 1950-60-х рр. істотно зросла чисельність населення шахтарських міст за рахунок природного та механічного приросту. Роль останнього чинника мала велике значення і була пов'язана із значним припливом робітників на відбудову та спорудження нових вугільних підприємств у Донбасі. Вони прибували з різних регіонів СРСР, що істотно вплинуло на національну строкатість населення. Виробничий профіль шахтарських міст відбився на соціальній структурі населення: найчисельнішу категорію становили робітники (близько 77%). Наприкінці 1970-х рр. у шахтарських містах намітилась тенденція до погіршення демографічної ситуації, а на кінець 1980-х рр. це позначилось на основних показниках: скорочення чисельності населення, від'ємне міграційне сальдо, «старіння населення»;

- рівень розвитку соціальної інфраструктури у шахтарських містах у 1950-і - на початку 1960-х рр. не відповідав міським стандартам. Пріоритетне фінансування отримували виробничі об'єкти, а не соціальна сфера. Ситуація залишалась фактично ідентичною 1930-м рокам, коли панувало гасло «спочатку завод, а потім місто». Становище почало змінюватись із середини 1960-х рр.: посилилось державне фінансування житлового будівництва, з'явились плани соціального розвитку міст. Але рівень розвитку соціально-побутового комплексу шахтарських міст на всіх етапах поступався іншим містам регіону. Помітне погіршення становища вугільної промисловості Донбасу з кінця 1970 - початку 1980-х рр. обумовили негативні тенденції у розвитку комунально-побутового господарства міст, поступовому його занепаді;

- рівень та якість життя городян протягом 1950-80-х рр. поліпшились: зростали прибутки, покращився раціон харчування, розширилась мережа закладів торгівлі та громадського харчування. Втім, залишалось чимало перешкод для задоволення потреб споживача. Перш за все - нестача промислових та продовольчих товарів, приховані механізми інфляції;

- розвиток освіти та культури в шахтарських містах зазнав ідеологічних впливів, що відбилось на діяльності освітніх та культурно-просвітніх установ. Попри це, вдалось досягнути значних успіхів у навчанні дітей та дорослого населення, створенні мережі загальноосвітніх та професійно-технічних закладів, організації дозвілля городян. Негативним фактором стало зменшення витрат на культурні та освітні потреби мешканців у другій половині 1980-х рр.;

- особливості менталітету мешканців шахтарських міст визначились обмеженістю урбаністичних впливів та наявністю сталих сільських традицій у міському середовищі. Зі зміцненням комунікативних зв'язків з іншими адміністративними центрами, розвитком міської інфраструктури, змінами у складі населення більшого поширення набувають міські традиції. Проте остаточно утвердитись та витіснити сільські елементи вони не змогли.

- у другій половині 1980-х рр. в шахтарських містах відбулось погіршення ситуації за всіма напрямами: скорочення чисельності населення, зменшення обсягів житлового та соціального будівництва, деградація житлово-комунального господарства, значне погіршення медичного та побутового обслуговування, занедбаність соціально-культурного комплексу, падіння рівня життя городян. Все це призвело до потужного соціального вибуху - шахтарських страйків.

Проведене дослідження дає можливість сформулювати практичні рекомендації:

- Асоціації шахтарських міст Донбасу доцільно розробити довгострокову регіональну програму розвитку гірняцьких міст регіону, що поєднує соціальний, економічний, містобудівний та екологічний аспекти, а також чітко визначити джерела фінансування цієї програми;

- аналіз історичного досвіду підтверджує доречність практичних рекомендацій економістів щодо подолання депресивних явищ у шахтарських містах, зокрема пропозицій диверсифікації галузей у промислово-виробничій структурі міст, залучення інвестицій для створення нових робочих місць, розвитку сфери соціального обслуговування та проведення житлово-комунальної реформи.

ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кузіна К. В. Матеріали експертного опитування працівників шахти «Добропільська» Донецької області / К. В. Кузіна // Нові сторінки історії Донбасу: зб. наук. ст. / [редкол.: З. Г. Лихолобова (голов. ред.) та ін.]. - 2007. - Кн. 13/14. - С. 394-399.

2. Кузіна К. В. Побут гірників України у 60-80-х роках ХХ століття (на прикладі шахти «Добропільська» Донецької області) / К. В. Кузіна // Історичні і політологічні дослідження: наук. журнал / [під ред. П. В. Доброва]. - 2007. - № 1/2. - С. 320-324.

3. Кузіна К. В. Історія міст Донбасу 1920-1990-х років у новітній історіографії / К. В. Кузіна // Історичні і політологічні дослідження: наук. журнал / [під ред. П. В. Доброва]. - 2007. - № 3/4. - С. 64-68.

4. Кузіна К. В. Населення шахтарських міст Донецької області(1959-1989 рр.) / К. В. Кузіна // Нові сторінки історії Донбасу: зб. наук. ст. / [редкол.: З. Г. Лихолобова (голов. ред.) та ін.]. - 2008. - Кн. 15/16. - С. 158-169.

5. Кузіна К. В. Соціальний розвиток шахтарських міст Донбасу (монопрофільного характеру) у другій половині 1980-х років / К. В. Кузіна // Історичні і політологічні дослідження: наук. журнал / [під ред. П. В. Доброва]. - 2008. - № 1/2. - С. 369-374.

6. Кузіна К. В. Динаміка життєвого рівня населення шахтарських міст Донбасу (1950-1980-ті рр.) / К. В. Кузіна // Нові сторінки історії Донбасу: зб. наук. ст. / [редкол.: З. Г. Лихолобова (голов. ред.) та ін.]. - 2009. - Кн. 17/18. - С. 200-213.

7. Кузіна К. В. Особливості урбанізаційних процесів у Донбасі в 50-80-ті рр. ХХ ст. / К. В. Кузіна // Наукові праці: науково-методичний журнал. Історичні науки. - Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили. - 2009. - Вип. 81. - С. 68-74.

8. Кузіна К. В. Соціальні проблеми розвитку монопромислових шахтарських міст Донецької області у 1960-х роках / К. В. Кузіна // Українська державність: історія і сучасність. Збірник матеріалів IV Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів і молодих науковців, (30 листопада 2007 р.) / під загал. ред. К. В. Балабанова. - Маріуполь: МДГУ, 2007. - Ч. 1. - С. 106 - 108.

9. Кузіна К. В. Соціально-економічний розвиток малих шахтарських міст Донбасу у 1950-х роках / К. В. Кузіна // Каразінські читання (історичні науки): Тези доповідей 61-ї наукової конференції молодих вчених (ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 25 квіт. 2008 р.). - Харків: Вид-во ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2008. - С. 167-168.

10. Кузіна К. В. Формування мережі шахтарських міст Донбасу(1950-80-ті рр.) / К. В. Кузіна // Матеріали наукової конференції професорсько-викладацького складу, наукових співробітників і аспірантів Донецького національного університету за підсумками науково-дослідної роботи за період 2007-2008 рр. (Донецьк, 6 квітня - 14 травня 2009 р.). Т. 2. - Суспільно-гуманітарні науки / під ред. В. П. Шевченка, С. В. Беспалової. - Донецьк: Цифрова типографія, 2009. - С. 162.

11. Кузіна К. В. Особливості формування менталітету городян шахтарських міст Донбасу в 1950-1980-ті роки / К. В. Кузіна // Одіссос: актуальні проблеми історії, археології та етнології: зб. ст. / [редкол.: В. Г.Кушнір (голова) та ін.]. - Одеса, 2009. - С. 169-172.

АНОТАЦІЇ

Кузіна К. В. Соціальні проблеми шахтарських міст Донбасу (1950-1980-ті роки). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Донецький національний університет, Донецьк, 2009.

У дисертаційному дослідженні здійснено комплексний аналіз процесу формування та розширення мережі шахтарських міст Донбасу, а також відтворено цілісну картину змін міської соціальної інфраструктури, життя, культури та побуту городян протягом 1950-80-х рр. На основі аналізу вітчизняної та зарубіжної наукової літератури, широкої джерельної бази були виявлені особливості соціального розвитку зазначеної категорії міст. Вони полягали у специфічних умовах протікання урбаністичних процесів, виробничій монофункціональності, наявності значних жіночих трудових ресурсів, відомчій належності об'єктів соціальної інфраструктури, недостатньому рівні розвитку міського господарства. У шахтарських містах було сформовано своєрідне середовище, яке може бути кваліфіковане як «напівміське». Загострення соціальних проблем в шахтарських містах у другій половині 1980-х рр. призвело до страйків гірників.

Ключові слова: урбанізація, шахтарські міста, соціальна інфраструктура, рівень життя, повсякденність, освіта, дозвілля, ментальність.

Кузина К. В. Социальные проблемы шахтерских городов Донбасса (1950-1980-е годы). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Донецкий национальный университет, Донецк, 2009.

В диссертационной работе осуществлен анализ процесса формирования и расширения сети шахтерских городов Донбасса, а также воспроизведена целостная картина изменений социальной инфраструктуры, жизни, культуры и быта горожан на протяжении 1950-80-х гг. На основе анализа отечественной и зарубежной научной литературы, обширной источниковой базы были выявлены особенности социального развития шахтерских городов. Установлено, что на основе развития угольной промышленности в Донбассе сформировалась система шахтерских городов. Их периферийное расположение и недостаточное финансирование городского хозяйства стали причиной ограниченности влияния урбанистических процессов.

В исследование представлена социально-демографическая характеристика шахтерских городов. Выявлено, что на протяжении 1950-1960-х гг. происходило интенсивное увеличение численности их населения за счет естественного и механического прироста. В конце 1970-х гг. в ряде шахтерских городов зафиксирована неблагоприятная демографическая ситуация. В конце 1980-х гг. процесс депопуляции стал приобретать четкие контуры. В значительной степени это было обусловлено кризисом в угольной промышленности - основе экономического развития шахтерских городов.

Доказано, что бурным темпам увеличения населения шахтерских городов в 1950-е - начале 1960-х гг. не соответствовало медленное формирование социальной инфраструктуры из-за недостаточного финансирования. Это привело к накоплению ряда проблем, среди которых особенную остроту прибрел жилищный вопрос. Ситуация изменилась в середине 1960-х гг. Увеличение финансирование социальной сферы угольной промышленности способствовало укреплению городского хозяйства. Но по темпам социального развития шахтерские города по-прежнему уступали полифункциональным административным центрам. На основе анализа бюджетов горожан установлено, что их доходы возросли, улучшился рацион питания, увеличились расходы на приобретение промышленных товаров. На уровень жизни населения негативное влияние оказали дефицит товаров, скрытые механизмы инфляции. В исследовании реконструирована картина культурной жизни горожан - охарактеризована деятельность образовательных учреждений, определены формы досуга. Несмотря на широкие возможности разнообразно провести свободное время (посещение клубов, спортивных секций, кружков и т.д.), горожане отдавали предпочтение пассивному отдыху. В диссертации сделан вывод, что особенности ментальности горожан определились ограниченностью урбанистических влияний и наличием устойчивых крестьянских традиций в городской среде. Специфическая среда шахтерских городов Донбасса может быть охарактеризована как «полугородская». Ей были присуще сочетание городских и крестьянских традиций.

Обострение социальных проблем во второй половине 1980-х гг. стало причиной мощного социального взрыва - шахтерских забастовок.

Ключевые слова: урбанизация, шахтерские города, социальная инфраструктура, уровень жизни, повседневность, образование, досуг, менталитет.

Kuzina K. V. Social problems of coal-miners' towns of Donbass (the 1950-ies - the 1980-ies). - The manuscript.

The dissertation in getting of a scientific degree of the candidate of historical sciences on a specialty 07.00.01 - History of Ukraine. - Donetsk National University. - Donetsk, 2009.

In the thesis for a Candidate of Science Degree the complex analysis of the process of formation and widening of the network of Donbass coal-miners' towns is accomplished, and the integral account of changes of the towns' social infrastructure, life, culture and everyday existence of townsfolk in the 1950-ies - the 1980-ies is rendered. On the basis of the analysis of native and foreign literature, of the broad resource base the peculiarities of social development of this category of towns were revealed. They consisted in specific conditions of occurring of urban processes, production mono-functionality, existence of sufficient female labor resources, departmental belonging of social infrastructure objects, and deficient level of development of municipal services. In coal-miners' towns the special environment has been formed, which can be qualified as the `semi-town's' one. Intensification of social problems in coal-miners' towns in the second half of the 1980-ies caused strikes of coal-miners.

Key words: urbanization, coal-miners' towns, social infrastructure, level of life, everyday life, education, spare time, mentality.

Размещено на Allbest.ru