Становлення та розвиток системи підготовки офіцерських кадрів МНС України наприкінці ХХ – початку ХХІ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ „ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

УДК: 94 (477):355.233”312”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ ОФІЦЕРСЬКИХ КАДРІВ МНС УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ ХХ - ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

20.02.22 - військова історія

ПІДГАЙНИЙ Андрій Віталійович

ЛЬВІВ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теоретичних основ захисту населення і територій Інституту державного управління у сфері цивільного захисту Університету цивільного захисту України Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

Корнієнко Вадим Валерійович,

Київський університет туризму, економики та

права, професор кафедри теорії та практики

туризму.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Кузьминець Олександр Васильович,

Національний університет внутрішніх справ

України, начальник кафедри історії держави та

права;

кандидат історичних наук, доцент

Пилявець Ростислав Іванович,

Український інститут національної пам`яті,

головний спеціаліст

Захист відбудеться „06” березня 2009 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.052.15 у Національному університеті „Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України за адресою: 79013, м. Львів - 13, вул. С. Бандери, 12, корп. 4, ауд. 204.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету „Львівська політехніка” за адресою: 79013, вул. Професорська, 1.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Буковський І.В.

АНОТАЦІЯ

Підгайний А.В. Становлення та розвиток системи підготовки офіцерських кадрів МНС України наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 20.02.22 - військова історія. - Національний університет „Львівська політехніка”, м. Львів, 2009.

Дисертаційне дослідження присвячено комплексному аналізу та узагальненню досвіду формування та розвитку системи підготовки офіцерських кадрів для МНС України наприкінці ХХ - початку ХХІ ст.

Зміст дисертації розкрито у трьох розділах.

Проаналізовано стан наукової розробки питання та визначено основні напрямки дослідження. Визначені головні фактори, що впливали на розбудову системи підготовки офіцерських кадрів для МНС України наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. Розкриті характерні риси та особливості її становлення та розвитку. Виявлені основні тенденції і закономірності цього процесу у визначений період.

У процесі дослідження розроблені практичні рекомендації щодо удосконалення системи підготовки керівних кадрів для Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Ключові слова: Підготовка кадрів, навчально-виховной процес, соціально-психологічне забезпечення, надзвичайні ситуації, професійна діяльність, рятувальники.

АННОТАЦИЯ

Пидгайный А.В. Становление и развитие системы подготовки офицерских кадров МЧС Украины в конце ХХ - начале ХХІ вв. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 20.02.22 - военная история. - Национальный университет „Львовская политехника”. - Львов, 2009.

Диссертация посвящена комплексному исследованию и обобщению опыта формирования и развития подготовки офицерских кадров для МЧС Украины в конце ХХ - ХХІ в.

Содержание диссертации раскрыто в трех разделах.

Рассмотрены основные факторы формирования и становления системы подготовки кадров и специалистов в сфере гражданской защиты в Украине в конце ХХ - начале ХХІ вв. Проанализированы и выявлены причины создания и модернизации высших учебных заведений в системе Министерства чрезвычайных ситуаций и в делах защиты населения от последствий Чернобыльской катастрофы, выяснены последствия структурных изменений в организационно-штатной структуре институтов с момента их создания.

Автор исследовал организацию и научно-методическое обеспечение учебно-воспитательного процесса. Доведено, что учебный процесс в высших учебных заведениях МЧС Украины имеет ряд организационных и методических особенностей благодаря военному и профессиональному направлению учебы. Общественные и обще-инженерные дисциплины своим содержанием обеспечивают глыбокое и крепкое усвоение тактических, военно-специальных, специально-технических и других профилирующих дисциплин.

В работе, на основе анализа существуюющих источников и литературы, изложены основные вопросы организации повышения уровня подготовки лиц командного состава, других управленческих кадров и специалистов, на которых распространяется действие действие законов в сфере гражданской защиты. Исследуются принципы, формы, содержание и методы учебного процесса с функционального обучения, практического комплексно-методического обеспечения подготовки населения к действиям в чрезвычайных ситуациях природного, техногенного характера, в условиях особенного периода и террористического акта.

Кроме того, освечиваются вопросы истории и становления сети учебно-методических заведений единой системы гражданской защиты и системы подготовки населения.

Диссертант определил основные виды учебных занятий по практическому обучению и практике проведения специальных объектовых занятий, тренировок по гражданской обороне.

Опираясь на нормативное и програмно-методическое обеспечение учебного процесса по функциональному обучению, автором выявлены проблемы организации учебного процесса по подготовке высоко квалифицированных командных кадров для МНС Украины за модульным принципом.

В выводах проведен анализ исследуемого материала, разработаны практические рекомендации по его применению в современных условиях реформирования как украинской армии, так и Министерства Украины по вопросам чрезвычайных ситуаций.

Ключевые слова: Подготовка кадров, учебно-воспитательный процесс, социально-психологическое обеспечение, чрезвычайные ситуации, профессиональная деятельность, спасатели.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У наш час вітчизняні Сили реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру знаходяться на новому етапі будівництва, що викликано реформуванням Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та продиктовано умовами становлення, розвитку державної незалежності. Потребує реформування, відповідно, й система підготовки фахівців у вищих навчальних закладах МНС України, потреба в яких значно зросла у зв`язку з необхідністю виконання завдань щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій як в Україні так і за її межами.

Як відомо, після розпаду СРСР на території нашої держави залишилися лише фрагменти колишньої системи військової освіти, завдяки чому на початку 90-х років ХХ ст. процес підготовки офіцерських кадрів для пошуково-рятувальних формувань в Україні був досить недосконалим. Це створило значні труднощі щодо їх трансформації з урахуванням реальних потреб та можливостей як Міністерства з надзвичайних ситуацій так і Збройних Сил України. Практично були відсутні інститути з підготовки фахівців для військ Цивільної оборони України та аварійно-рятувальних підрозділів міністерств і інших центральних органів виконавчої влади. Лише з середини 90-х років ХХ ст. на базі училищ та спецкурсів в Україні стали з`являтися спеціалізовані вищі навчальні заклади та почала створюватися єдина вітчизняна система підготовки кваліфікованих кадрів офіцерів-рятівників, яка отримала свого подальшого розвитку на початку ХХІ ст.

У той же час рівень підготовки випускників інститутів не повною мірою відповідав завданням, які виконуються силами реагування на надзвичайні ситуації, зокрема, військами Цивільної оборони України та аварійно-рятувальними підрозділами МНС, а також державними пошуково-рятувальними формуваннями інших відомств. Аналіз відгуків, які надійшли з місць служби випускників, свідчить, що частина з них мають слабку практичну підготовку. Ці обставини дозволяють зробити висновок про те, що виникла необхідність дослідження системи підготовки командних кадрів у Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи для уникнення від можливих помилок та невдач у майбутньому.

Перед навчально-науковими закладами встали складні завдання, що обумовлені наступними факторами. По-перше, необхідністю забезпечення МНС України кваліфікованими, ініціативними кадрами з ґрунтовною теоретичною і практичною підготовкою. По-друге, об'єктивною потребою у якісно новому рівні підготовки офіцерських кадрів, що зумовлено участю випускників інститутів у заходах в рамках міжнародного співробітництва в галузі реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, а також миротворчих місіях Організації Об'єднаних Націй за межами України. По-третє, вимогою формування в молодих фахівців прагнення до безперервної самоосвіти, здатності й готовності постійно оновлювати здобуті у вищому навчальному закладі наукові знання, вміння, швидко адаптуватись до змін та корегувати свою професійну діяльність.

Отже, наукове завдання наукового пошуку полягає у висвітленні історії організації, форм і методів підготовки офіцерських кадрів у вищих навчальних закладах МНС України та на основі узагальнення отриманого досвіду, наданні практичних рекомендацій і пропозицій щодо сучасносності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослідної роботи "Удосконалення системи відбору, підготовки та розподілу керівних кадрів МНС України", шифр "Персонал", що здійснювалася кафедрою теоретичних основ захисту населення і територій Інституту державного управління у сфері цивільного захисту АЦЗ України Міністерства з питань надзвичайних ситуацій України у 2004-2006 роках, де автор взяв участь у відпрацюванні проміжних та підсумкового звітів.

Мета і завдання дослідження. На основі аналізу існуючої літератури та джерел узагальнити досвід формування та розвитку системи підготовки офіцерських кадрів для МНС України наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. і визначити можливі напрямки його використання на сучасному етапі тощо.

Виходячи з актуальності теми та недостатньої її розробки у вітчизняній історичній науці автор ставить наступні завдання:

1.Проаналізувати стан наукової розробки питання та визначити основні напрямки дослідження;

2.Розкрити головні фактори що впливали на розбудову системи підготовки офіцерських кадрів для МНС України наприкінці ХХ - початку ХХІ ст.;

3.Розкрити характерні риси та особливості її становлення та розвитку;

4.Виявити основні тенденції і закономірності цього процесу у визначений період;

5.Розробити практичні рекомендації щодо удосконалення системи підготовки керівних кадрів для Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Об'єктом наукового пошуку є підготовка офіцерських кадрів рятівників в Україні наприкінці ХХ - початку ХХІ ст.

Предметом дослідження є становлення та розвиток системи підготовки кадрів для МНС України у зазначений період.

Методи дослідження. Методологічну основу проведенного наукового дослідження становлять принципи історизму, об`єктивності та всебічності. Процес підготовки кадрів для МНС України розглядався в контексті конкретної практичної обстановки. У зв`язку з цим було використано історичний та логічний методи, за допомогою яких були визначені тенденції розвитку означенного предмету дослідження.

Для розв'язання завдань були використані також загальнонаукові методи: на теоретичному рівні - аналіз, синтез, індукція, дедукція та статистичні методи дослідження. На емпіричному рівні: прогностичний метод (спостереження, опитування, аналіз результатів навчальної та службової діяльності, аналіз відгуків на випускників).

Особливе значення при підготовці дисертації мало використання спеціальних історичних методів дослідження: проблемно-хронологічного, порівняльно-історичного, а також сумісних: статистичного, класифікації та ін.

Хронологічні рамки дисертації охоплюють кінець ХХ - початок ХХІ ст.ст., Це пов'язано з початком створення вітчизняних Сил реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, їх подальшої діяльності і необхідності в зв`язку з цим підготовки для них висококваліфікованих і дієспособних командних кадрів.

Вибір хронологічних рамок наукового пошуку зумовлено суттєвими змінами, що відбулися в системі вищої освіти Міністерства з надзвичайних ситуацій України, а саме: згортанням в цей період діяльності командних училищ і створенням на їх базі інститутів пожежної безпеки, державного управління у сфері цивільного захисту, академій цивільного захисту та університетів безпеки життєдіяльності.

Наукова новизна одержаних результатів. У роботі на основі широкого кола архівних та опублікованих документів і матеріалів здійснено комплексне дослідження історичного розвитку системи підготовки офіцерських кадрів у навчальних закладах МНС України; вперше в такому аспекті здійснено комплексне дослідження процесу їх комплектування змінним та постійним складом; визначено тенденції та з'ясовано характер змін в навчально-матеріальній базі; у роботі уточнено напрямки, форми та способи здійснення навчальної, наукової, методичної діяльності навчальних закладів стосовно забезпечення навчального процесу; розроблено пропозиції та рекомендації щодо подальшого розвитку системи підготовки офіцерських кадрів рятівників.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання в практичній діяльності, в системі підготовки командних кадрів не тільки в МНС, а й у Збройних Силах України. Рекомендації та пропозиції сформульовані в дисертації, дають змогу удосконалити військово-професійну підготовку курсантів і слухачів. Результати дослідження впроваджені в навчально-виховний процесс інституту державного управління у сфері цивільного захисту. Матеріали дослідження можуть бути використані у інших вищих відомчих навчальних закладах та на курсах перепідготовки і підвищення кваліфікації керівних кадрів.

Особистий внесок здобувача. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у висвітленні історії організації, форм і методів підготовки офіцерських кадрів у вищих навчальних закладах МНС України та на основі узагальнення отриманого досвіду, наданні практичних рекомендацій і пропозицій щодо сучасносності.

Одержані результати дослідження та публікації у наукових виданнях виконані автором особисто.

Апробація результатів дисертації здійснювалася на міжнародній науково-практичній конференції „Пожежна безпека - 2007” (Київ, 15-16 листопада 2007), на семінарах і засіданнях профільних кафедр, а також у ході занять із слухачами і курсантами Черкаської академії пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля.

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковані в 3 наукових статтях у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання, сформульовано об'єкт, предмет, наукову новизну дослідження, теоретичне і практичне значення, розкрито методологічну основу дослідження, наведені відомості щодо апробації та впровадження результатів роботи у практику.

У першому розділі „Історіографія, джерельна база та основні методи дослідження” проведено аналіз наукової літератури та джерел з обраної теми, а також викладено основні методи дослідження.

Відзначено, що система підготовки офіцерських кадрів в Україні не залишалася поза увагою вітчизняних дослідників, які з самого початку намагалися з`ясувати для себе історію її становлення та розвитку. Аналіз існуючих праць з цього питання показує, що одними із перших це намагалися зробити М. Рибак, В. Колесник, М. Голик, О. Удовець, А. Талімов, В. Толубко, М. Нещадим та ін. Їх праці і на сьогодні залишаються найгрунтовнішими і фактологічно найбільш наповненими щодо навчання і виховання майбутніх офіцерів у системі вищих військових навчальних закладів. Зокрема, це стосується таких аспектів як розвиток та розбудова військових частин та підрозділів, навчання та виховання курсантів, слухачів, студентів військових кафедр, організація навчального процесу тощо. Разом з тим, питання підготовки керівних кадрів для аварійно-рятувальних формувань залишилися поза їх увагою.

Більш ближче до теми нашого наукового пошуку підійшов В. Шойко. У своїй праці „Соціально-психологічне забезпечення діяльності рятувальних підрозділів Цивільної оборони МНС України у 2000-2006 рр. (Історичний аспект)” він узагальнив досвід організації соціально-психологічного забезпечення діяльності вітчизняних рятувальників у надзвичайних ситуаціях і визначив можливості його використання в ході реформування і розвитку системи МНС України, розглянув характерні риси та особливості підготовки особового складу до дій у надзвичайних ситуаціях. Проте, що стосується безпосередньо питань підготовки керівних кадрів у вищих навчальних закладах, то вони були висвітлені лише у загальному вигляді.

Починаючи з 1991 року в Україні виходить ціла низка наукових праць в яких розв`язується широке коло спеціальних завдань, що складають зміст забезпечення навчального процесу у вітчизняних закладах цивільної оборони на сучасному етапі. Це роботи П. Корчемного, В. Сисоєва, А. Федотова, С. Захарика, А. Караяна, Р. Абдурахманова, В. Попова, В. Раздуєва, І. Соловйова та ін.

Оригінальний підхід на сучасному етапі до питань пов`язаних із підготовкою фахівців для МНС України привертає праця С. Осипенка та А. Іванова „Організація функціонального навчання у сфері цивільного захисту”. У ній автори розкривають деякі аспекти організації підвищення кваліфікації осіб керівного складу, інших управлінських кадрів, на яких поширюється дія законів у сфері цивільного захисту. Досліджуються принципи, форми, зміст та методи здійснення навчального процесу з функціонального навчання, практичної роботи у навчальних закладах, на підприємствах, в установах та організаціях з комплексно-методичного забезпечення підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях природного, техногенного характеру, в умовах особливого періоду та терористичного акту. Висвітлюються питання історії та становлення мережі навчально-методичних установ єдиної системи цивільного захисту та системи підготовки населення.

Окремі аспекти теми дослідження висвітлюються також у працях: В. Ягупова „Морально - психологічне забезпечення” та М.Бабенка „Актуальні проблеми виховної роботи в контексті реалізації завдань Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року” які визначають виховну роботу як основу будь-якого процесу навчання та підготовки.

Важливий матеріал щодо ролі та змісту тактико-спеціальної підготовки в інститутах МНС України висвітлюється у працях В. Тамели, А. Малахова та В. Ніконова. В своїх роботах вони вказують про необхідність більш ретельного вивчення курсантами інженерної справи та підготовку офіцерів через майстерність викладацької роботи науково-педагогічних працівників.

Деякі питання підготовки та навчання особового складу в системі МНС України, а саме про запровадження системи безперервної підготовки рятівників висвітлено у працях, В. Ніконова, В. Корнева, А. Унукова, а також М. Столяра та О. Торічного. Проте, і вони увагу звернули лише на загальні аспекти. Визначені нами питання розглядаються ними побіжно, що не дає повної картини розвітку відповідних процесів.

Крім того, для вирішення завдань дисертаційного дослідження, автором було також враховано і положення про особливу роль середовища у розвитку військове-професійних здібностей тих, хто навчається. Найбільш повно цей аспект розробили Ю. Сердюк, О. Аксьонова, О. Корольов, І. Яремчик.

У дослідженні було враховано, що в основу навчальної діяльності лягає контроль. В. Воловник, С. Кубицький, А. Сіцінський предметом своїх досліджень обрали значення контролю як головного структурного елемента навчання і перевірки якості знань не тільки традиційними методами, а й засобами інформаційних технологій.

Проблему спілкування курсантів вищих навчальних закладів, функціонування мовної системи у навчальному процесі в умовах вищих військових навчальних закладів та специфіку мовних відношень у період тактико-спеціальних навчань, соціальної адаптації під час запровадження модульної системи навчання дослідили в своїх працях С. Шумовецька, Ю. Широбоков, Ю. Кудінов, Л. Шефан.

Питання мотивації навчання, навчально-пізнавальної діяльності та досягнення навчальної мети курсантами у відповідності до особистих чинників проаналізували Л. Дунець, Т. Олійник, В. Шапар, М. Шилов, М. Тарнавський.

Серед тих, хто навчається у вищих військових навчальних закладах, є офіцери запасу. Природно, що шляхи підвищення ефективності їх навчання були предметом зацікавленості таких вчених, як І. Хорєв, В. Чабаненко, В. Добровольський. Крім цього, ними були розглянуті питання щодо перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців у сфері цивільного захисту.

Однак, всебічний огляд всіх цих праць засвідчив, що підготовка офіцерів, зокрема для МНС України, поки що не набула системного дослідження і глибоко не висвітлена у вітчизняній історіографії. Відсутня література, у якій би було відтворено найважливіші аспекти підготовки курсантів вищих військових навчальних закладів. Разом з тим, останнім часом нагромаджено чимало матеріалу, який дає змогу проникнути в суть навчання і виховання офіцерських кадрів.

Джерельну базу дослідження складає сукупність вітчизняних та зарубіжних матеріалів, які прямо або опосередковано стосуються аспектів питання, що розглядалося. Основу її складають документи, що знаходяться у фондах та матеріалах інвентарного зберігання Галузевого Державного Архіву Міністерства оборони України. У першу чергу це матеріали та документи стосовно діяльності військових інститутів, які знаходяться у фондах 2561 та 2562.

Ряд важливих документів з даної проблематики знаходяться у архіві МНС України, це насамперед, звітні матеріали стосовно діяльності вищих навчальних закладів. Такі документи, як справи з протоколами засідань вчених рад інститутів, звіти про роботу вузів, програми підготовки фахівців, освітньо-професійні характеристики на випускників, різноманітні плануючі документи стосовно наукової, методичної, роботи та плани підвищення кваліфікації керівного та науково-педагогічного складу, звіти про науково-дослідні роботи тощо.

Саме вони пролівають світло на прийняття керівництвом МНС рішень щодо створення в Україні відповідних учбових закладів та організації в них навчального процесу.

Для проведення дослідження автором були, крім того, використані офіційні документи та матеріали - щорічники SIPRI. Надана там інформація базується на залученні державної документації, міжнародних організацій тощо. Особливе значення тут мала спеціальна інформація довідкового характеру про підготовку фахівців-рятівників до дій у надзвичайних ситуаціях.

Також дисертантом використані як джерела відкриті офіційні видання державних інституцій, матеріали центральних друкованих органів Міністерства Оборони України і Міністерства з надзвичайних ситуацій та інформація розміщена на сайтах мережі інтернету.

Всебічно вивчені автором і документи Співдружності Незалежних Держав (СНД), які у систематизованому вигляді представлені у Виконавчому секретаріаті СНД, секретаріаті Ради колективної безпеки Договору про колективну безпеку та штабі з координації співробітництва держав-учасників СНД (http://www.sng.org.ru).

Поєднання документів та матеріалів органів державної влади, вітчизняних науково-довідкових видань, преси значно розширило джерельну базу дослідження, допомогло уникнути однобічного висвітлення подій.

Автор доводить, що результати вітчизняних та зарубіжних досліджень становлять широку теоретичну та емпіричну базу теми нашого наукового пошуку.

У цілому, аналіз історіографії, архівних й інформаційних джерел, які тематично мають відношення до дисертації, дає можливість стверджувати, що з точки зору воєнно-історичної науки питання формування та розвитку системи підготовки і навчання офіцерських кадрів МНС України наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. ще не вивчені в повному обсязі. Особливо це стосується виявлення закономірностей і тенденцій розглядаємого процесу, визначення його особливостей і розробки конкретних пропозицій і рекомендацій щодо врахування історичного досвіду у повсякденній діяльності. Саме цим керувався автор, вибираючи тему дисертаційної роботи.

У другому розділі - "Передумови формування та становлення системи підготовки керівних кадрів і фахівців у сфері цивільного захисту в Україні наприкінці ХХ - початку ХХІ ст.” проаналізовано та виявлено причини створення та модернізації вищих навчальних закладів в системі Міністерства з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, з'ясовано наслідки структурних змін в організаційно-штатній структурі інститутів з моменту їх створення.

Показано, що становлення елементів навчальної системи вітчизняних вищих учбових закладів МНС тісно пов'язане зі створенням і функціонуванням підрозділів, покликаних для забезпечення навчального процесу. Робота в цьому відношенні розпочалась з початку 90-х років ХХ ст. із визначенням та реалізацією курсу на посилення кафедр кваліфікованими науково-педагогічними працівниками та формування нових кафедр, покликаних забезпечувати загальноосвітню та спеціальну підготовку майбутніх офіцерів - рятівників. Як показали дослідження, з перших днів незалежності України, враховуючи потребу держави у кваліфікованих фахівцях, були створені курси перепідготовки офіцерських кадрів. Для повноцінного забезпечення навчального процесу у ВНЗ були вжиті заходи щодо доповнення навчальної системи та створення кафедр фізичної підготовки та спорту.

Починаючи з 1998 р. керівництвом МНС України були визначені головні напрямки формування механізмів безпеки на двосторонньому, регіональному і глобальному рівнях. На цій основі Україна стала розвивати широке співробітництво, насамперед в галузі освіти і науки, з іншими державами та організаціями, в т.ч. військово-політичними. Їх метою виступили: підвищення передбачуваності й довіри, взаєморозуміння і партнерства, побудови всеохоплюючих і ефективних механізмів регіональної безпеки в Європі та удосконалення існуючих в рамках Організації Об'єднаних Націй механізмів глобальної безпеки.

Автором встановлено, що істотні зміни в системі підготовки офіцерських кадрів відбулись на рубежі ХХ та ХХІ ст., коли понад 80% навчальних закладів Міністерства з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, у відповідності із загальнодержавними вимогами до вищої освіти та рівня підготовки майбутніх офіцерів, було переформовано і вони отримали більш вищий статус.

Дослідження показало, що спрямованість і пошук ефективної реалізації системи підготовки офіцерських кадрів у ВНЗ МНС України супроводжувалося безперервним удосконаленням організаційно-штатної структури. Це стало можливим завдяки збільшення в інститутах числа добре підготовленого професорсько-викладацького складу. Тільки за 1999 - 2001 рр. його чисельність зросла удвічі.

Також нами доведено, що основну частину тих, хто навчається в ВНЗ, становлять курсанти. Неоднорідним з'ясувався кількісний розподіл абітурієнтів як за роками вступу, так і за соціальним та освітнім рівнем. Впродовж 1991-2001 рр. зменшувалася доля вихідців із робітників та селян і, навпаки, збільшувалась частка молоді із середовища службовців. Водночас зростала питома вага абітурієнтів із загальною середньою освітою, що супроводжувалася їх порівняно меншою підготовленістю до навчання у вищому військовому навчальному закладі.

Слід вказати і на відмінності у освітній підготовці кандидатів до вступу. На початку 90-х рр. із середньою спеціальною освітою кандидатів у курсанти нараховувалось 66, то в 2001 р, лише 9, або у 7 разів менше. Ще гірший цей показник з урахуванням абітурієнтів із середньою технічною освітою,оскількив1991 р. їх було 47%, а у 2001 р. - тільки трохи більше 9%. В останні роки також зменшилась кількість тих, хто вступив до навчальних закладів МНС України безпосередньо із Збройних Сил України. За останні 10 років їх кількість скоротилась майже в 5 разів, тобто у 2,4 рази від загальної кількості тих, хто вступив. Категорія випускників спеціалізованих ліцеїв в кількісному відношенні майже не змінилась, але в структурі абітурієнтів їх кількість збільшилась майже в 2,5 рази. Серед абітурієнтів незначно змінилось кількість цивільної молоді, тобто у 1991 р. було 91%, а в 2001 р. - 92,2%.

Практика показала, що надходження цивільної молоді відбулося з усіх регіонів України і частково із-за кордону. Найбільш активно вступали курсанти з Хмельницької, Чернівецької, Вінницької, Київської областей та Києва. Разом з тим, тенденція до надходження курсантів із-за кордону, у порівняні з 1991 р., у наступних роках значно зменшилась, хоча за міждержавними домовленостями періодично проводилася підготовка фахівців з республік Туркменістан, Молдова та ін.

Враховуючи той факт, що проблема підготовки педагогічних кадрів зумовлює пошук ефективних шляхів, поповнення навчального процесу кваліфікованими науково-педагогічними працівниками, завдяки чому у всіх вищих навчальних закладах МНС було створено ад'юнктури, які на першому етапі поповнились на шістьдесят сім осіб з числа офіцерів, в 2000 р. на 72 офіцери, а вже у 2007 році на 104 чоловіка.

Важливу роль у забезпеченні повноцінності навчання відіграє навчально-матеріальна база інститутів. Одним із складників її є технічні засоби навчання, що в свою чергу у вищому військовому навчальному закладі представлені технічними засобами передачі інформації, технічними засобами тренажу, технічними засобами контролю знань та технічними засобами самонавчання. Важливу групу становить техніка, яка знаходиться у навчальних закладах і використовується для практичного навчання. При цьому на одного курсанта у 1991 р. умовно припадало півтори одиниці техніки, а у 2007 р. вже три з половиною одиниці.

Особливе місце у ВНЗ займають навчально-методичні матеріали, тобто книжковий фонд навчальної, наукової та спеціальної літератури. Слід зазначити, що великий внесок в склад навчально-матеріальної бази інститутів роблять відповідні складники з боку Міністерства. В першу чергу це стосується навчальних приміщень, наочностей, обладнання, технічних засобів передачі інформації.

Таким чином, підсумовуючи етапи розвитку вищих навчальних закладів МНС України, у поєднанні з комплектуванням постійним та змінним складом та навчально-матеріальною базою 1991-2008 рр., можна сказати, що вони переживають процес становлення, пошуку нових форм організації системи підготовки з підкріпленням відповідними складовими навчально-матеріальної бази.

Аналіз результатів контролю якості освітньої діяльності відповідних навчальних закладів засвідчив позитивний вплив складових міжгалузевої системи підготовки кваліфікованих керівних у сфері цивільного захисту на ефективність виконання функцій міністерствами та іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо запобігання реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру.

У третьому розділі - "Організація та науково-методичне забезпечення навчально-виховного процесу" наголошується, що навчальний процес у вищих навчальних закладах МНС України має ряд організаційних та методичних особливостей завдяки військовій та професійній направленості навчання. Загальносуспільні та загально-інженерні дисципліни своїм змістом забезпечують глибоке та міцне засвоєння тактичних, військово-спеціальних, спеціально-технічних та інших профілюючих дисциплін.

Порівняльна характеристика навчальних планів, за якими здійснювалась підготовка у навчальних закладах з 1991 до 1999 р. та навчальних планів 2000 - 2007 рр. дало змогу з'ясувати їх істотні особливості, перш за все спрямовані на напрямок підготовки, тобто науково-педагогічні працівники інститутів здійснювали навчання крім командного профілю, почали підготовку фахівців технічного профілю.

Важливим завданням системи контролю знань є оцінка знань та вмінь курсантів (слухачів). Слід відмітити, що дана система має ряд складових: вхідне, поточне, заключне оцінювання. На різних етапах підготовки офіцерських кадрів така система дає змогу здійснювати оперативний контроль та вносити відповідні корективи, що видно з покращення якості навчання з підсумкової перевірки знань під час державних іспитів та захисту кваліфікаційних робіт. Результати державних іспитів, за якими перевірялись випускники навчальних закладів МНС України у 1991 -- 1995 рр. свідчать про те, що переважна більшість курсантів складала державні іспити на "відмінно" і "добре", їх частина становила у 1991 р. - 67,1%, у 1992 р. - 70,1%, у 1993 р. - 53,8%, 1994 р. - 78,7% та в 1995 р. - 65,8%. Але державне атестувати випускників ВУЗів у 1996 та 1999 рр. свідчить, що відмінні й добрі показники не переважали відповідно 55,8% та 58,5%. 2000 та 2007 рр. їх частка зросла до 66,5% і 69, 1 %, що дало можливість твердити, що багаторазові зміни навчальних планів та програм за короткий проміжок часу не призводили до покращення якості підготовки фахівців.

В основу виховної роботи у 1991-2008 рр. у навчальних закладах було покладено комплексні заходи щодо посилення виховного процесу, зміцнення військової дисципліни під час командирської і професійної підготовки та навчального процесу. Метою цих заходів було: згуртування особового складу навколо ідеї державної незалежності; вивчення і розуміння кожним рятівником закономірностей істеричного процесу становлення Української державності, відданості військовому обов'язку та присязі народу України; підтримання високого рівня інформованості, оперативне та об'єктивне доведення соціально-політичної обстановки з усіх джерел інформації; формування правової свідомості.

Однією із складових виховної роботи виступало морально-психологічне забезпечення бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки специфічної діяльності формувань МНС України. Формування відповідних якостей у особового складу навчальних закладів досягається під час психологічної підготовки у період навчання та виховання, протягом всієї служби. При навчанні особового складу створюються умови, що вимагають від нього морального і фізичного напруження, ініціативи та винахідливості. Для цього, наприклад, заняття проводяться з використанням бойових вибухових речовин та засобів підривання до них, щоб кожен мав можливість самостійно проводити підрив окремих елементів конструкцій, ґрунту та різноманітних об'єктів. офіцерський керівний кадр

Доведено, що методична робота в ВУЗах МНС України спрямована на вирішення завдань удосконалення навчально-виховного процесу та підвищення майстерності викладацького складу. З цією метою на початковому етапі створення інститутів здійснювались заходи стосовно оцінки підготовленості викладачів, які прийшли у вищий навчальний заклад, з психолого-педагогічної ерудованості, методичних навиків та практичних вмінь фахові знання. Для підвищення рівня підготовленості науково-педагогічних працівників використовувались різноманітні форми та засоби. Серед них важливе місце займало стажування на різних посадах за фахом. При цьому за період з 1991 по 2007 рр. пройшли стажування понад 68 % викладачів та навчання на курсах підвищення кваліфікації майже 49 % від запланованих.

Іншим напрямком удосконалення підготовки науково-педагогічних кадрів в інститутах було проведення методичних зборів та методичних занять. Неабияким напрямком в галузі передачі багатого педагогічного досвіду провідних фахівців стала розробка навчальних посібників, лекційного фонду, методичних порад, наочних посібників, комп'ютерних навчальних і контролюючих програм. Серед даного методичного матеріалу найбільш трудомісткого була розробка лекційного фонду, що склало понад 60%.

Важливим напрямком удосконалення військово-професійних знань стало функціонування системи командирської (професійної) підготовки. За період з 1991 по 2007 рр. навчальні програми неодноразово змінювалися у відповідності до сучасних вимог, що призвело до збільшення кількості навчальної інформації та дисциплін. При цьому велика увага зверталась на самостійне опрацювання матеріалу. Розглядаючи змістовне наповнення навчальних програм системи командирської (професійної) підготовки за період 1990-2007 рр., слід відмітити, що було зменшено загальну кількість часу на період навчання в 2,4 рази для офіцерів управління, кафедр, начальників служб, і в 2,1 рази - для командирів та офіцерів підрозділів, прапорщиків. З іншого боку, відбулося подрібнення навчального матеріалу, що зумовило збільшення кількості навчальних предметів у 1,7. При цьому кількість навчальних занять зросла з 92 до 105, тобто у 1,1 рази.

Діяльність навчальних закладів нерозривно пов'язана з науковою і науково-технічною діяльністю. Особливість науково-дослідної роботи інститутів полягає в тому, що крім організації фундаментальних і прикладних досліджень в них забезпечується нерозривний зв'язок освіти і науки та цілеспрямовано ведеться підготовка наукових кадрів.

Наукова діяльність була зосереджена у науково-дослідних відділах, на кафедрах, як основних ланках науково-дослідної роботи, а також в ад'юнктурах. Слід відзначити, що за 1990-2007 рр. було проведено дослідження з понад 380 робіт серед яких в ініціативному порядку започатковано вісімдесят досліджень, що становило 20% від загальної кількості робіт.

В цілому аналіз відзивів на випускників інститутів МНС України показав, що спостерігається погіршення практичної направленості навчання, завдяки відставанню рівня підготовки тих, хто навчається, від постійно зростаючих вимог щодо підготовленості в сучасних умовах. Зміст навчального матеріалу є одним з основних засобів впливу навчального процесу на курсантів, при цьому цей зміст повинен відповідати як загальноосвітнім, так і специфічним критеріям. Зокрема, було з'ясовано, що базою для формування практичних навичок та командирських якостей курсантів (слухачів) є глибокі теоретичні знання, що набуваються під час лекційних, семінарських, групових, практичних занять, а також під час самостійної роботи з навчальною літературою. Наголошено, що організація та дотримання мети групової вправи дозволяє ґрунтовно засвоювати знання та безпосереднє впливає на вироблення вмінь та навичок. Для більш успішного опанування вміннями, які в свою чергу потребують чіткого самоконтролю та вимагають визначеного обсягу знань, необхідно більш раціонально здійснювати поділ навчальних взводів на декілька навчальних груп -- навчальних відділень з призначенням керівника групи з середовища курсантів. При цьому з керівниками груп під керівництвом викладача завчасно проводиться підготовка до занять та здійснюється пробне проведення заняття.

Особливе значення в зміцненні теоретичних знань та набутті практичних навичок відіграє військове стажування. В свою чергу виникає необхідність збалансування підготовки курсантів на третьому курсі з метою збільшення навичок та вмінь з спеціальних дисциплін на противагу експлуатаційній практиці з технічних дисциплін.

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішено важливе наукове завдання, яке полягає у висвітленні історії становлення та розвитку системи підготовки офіцерських кадрів у вищих навчальних закладах МНС України, визначенні характерних рис і особливостей цього процесу та на основі узагальнення отриманого досвіду, наданні практичних рекомендацій і пропозицій щодо сучасносності.

Основні результати дисертаційної роботи такі:

1.Проведено аналіз історичної та спеціальної літератури, показано стан розробки теми дослідження, дана характеристика джерельної бази. Зроблений висновок про те, що хоча питання підготовки офіцерських кадрів МНС України є одним із найважливіших в процесі реформування вітчизняних силових структур, проте всебічне його вивчення ще не набуло відповідного висвітлення у воєнно-історичній науці.

2.У ході наукового пошуку встановлено, що на становлення та розвиток системи підготовки офіцерських кадрів МНС України вплинуло:

потреба України в командних кадрах та фахівцях для Міністерства з надзвичайних ситуацій;

наявність і стан навчально-матеріальної бази;

планування, забезпечення і виконання комплектування навчальних закладів постійним та змінним складом;

організація навчальної, методичної, наукової та виховної робіт.

У роботі визначено, що на якість підготовки офіцерських кадрів особливо впливала частота змін навчальних планів і програм, а також підготовка науково-педагогічних працівників.

3.Доведено, що інтеграція цивільної освіти суттєво вплинула на якісні зміни в складі науково-педагогічних працівників, а саме: збільшилась кількість кандидатів та докторів наук, які приймали участь у навчальному процесі по загальноосвітній та технічній підготовці і зменшилась доля науковців, які проводили заняття із спеціальної підготовки.

Разом з тим, слід відзначити, що в процесі набору курсантів якісно зросли показники, які характеризували освітній і соціальний стани. Це, в свою чергу, призвело до підвищення якості підготовки офіцерських кадрів.

Одним із важливих етапів розвитку вищих навчальних закладів МНС України стала підготовка фахівців, що приймають участь у міжнародних миротворчих місіях.

Особливе місце в підготовці офіцерських кадрів займала навчально-матеріальна база. Виявилась тенденція збільшення ПЕОМ і, навпаки, доля традиційних засобів забезпечення навчального процесу, таких як кіноустановки, кадропроектори, діапроектори, автоматизованих навчаючих систем зменшилась, що не є позитивним для навчальних закладів, оскільки роль і місце останніх в навчальному процесі не зменшилась.

4.Значне місце в практичній підготовці курсантів і слухачів відіграла техніка і озброєння, які в достатній кількості знаходились у навчальних закладах. Торкаючись фінансового забезпечення, слід відзначити, що воно постійно відставало від реальних потреб для забезпечення навчально-виховного процесу.

5.Визначено, що організація навчально-виховного процесу та наукової діяльності навчальних закладів була спрямована в цілому на підвищення якості підготовки офіцерського складу. Вона включала планування навчальної, методичної, виховної роботи та підвищення кваліфікації науково-педагогічних кадрів. В процесі дослідження виявлено, що навчальні плани і програми змінювались щорічно, що впливало відповідно на методичну і наукову роботу постійного складу інститутів. Підстав для частої зміни плануючих документів не було, оскільки не мінявся напрямок підготовки і терміни підготовки фахівців. При цьому форми і методи навчально-виховної роботи залишились традиційними, властивими для військово-навчальних закладів. Організація управління підготовкою кадрів здійснювалось на рівнях командування інститутів, факультетів, кафедр. В процесі дослідження підтвердилось старе положення, що основна роль в підготовці кадрів належить кафедрам.

6.В ході дисертаційного дослідження шляхом використання методів ретроспективного аналізу та прогностичного методу визначено деякі пропозиції та рекомендації, зокрема:

доцільність поділу навчальних взводів на навчальні відділення при проведенні практичних та групових вправ, при чому слід призначати керівником не штатного, а весь час іншого курсанта для набуття ним навичок керування підлеглими;

для проходження стажування кожному слухачу та курсанту повинні бути завчасно визначені цільові настанови та перелік питань, що необхідно практично відпрацювати;

необхідно підготовити підручник з історії підготовки і використання випускників вищих навчальних закладів МНС України в сучасних умовах.

7.У цілому слід зазначити, що за роки незалежності держави колективи вищих навчальних закладів МНС України пройшли ряд важливих етапів розвитку, в ході яких вдалося здійснити модернізаційний "прорив" і забезпечити становлення інститутів як особливого освітнього, наукового та інженерного комплексу вищої військової освіти України.

На цих етапах були проведені важливі структурні зміни, відриті та адаптовано нові спеціальності воєнно-інженерного профілю з урахуванням вимог Військової доктрини.

Водночас були оновлені або створені заново навчальні плани, типові й робочі програми, впроваджена в навчальний процес низка сучасних підручників, навчальних посібників, методичних розробок і методик навчання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Підгайний А.В. Можливі напрями використання отриманого досвіду соціально-психологічного забезпечення підготовки офіцерів - рятівників в сучасних умовах реформування МНС України / А. Підгайний // Труди академії. - 2006. - № 70. - С. 318-324.

2.Підгайний А.В. Особливості підготовки офіцерських кадрів для Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи / А. Підгайний // Воєнна історія. - К., 2008. - № 1-2. - С.202-209.

3.Підгайний А.В. Становлення системи підготовки керівних кадрів МНС України до дій в надзвичайних ситуаціях / А. Підгайний // Воєнна історія. - К., 2009. - № 1. - С.111-118.

4.Підгайний А.В. Проблеми підготовки осіб, які займаються дослідженнями пожеж / А. Підгайний // Пожежна безпека - 2007: зб. наук. праць за матеріалами міжнар. наук.-практ. конференції. - Черкаси: АПБ ім. Героїв Чорнобиля, 2007. - С.110-112.

Размещено на Allbest.ru

...