Хозарський каганат в системі міжнародних відносин

Размещено на http://allbest.ru

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 94(5):903'15:327

Автореферат

на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

ХОЗАРСЬКИЙ КАГАНАТ В СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН (VII-Х СТ.)

Спеціальність 07.00.02 - Всесвітня історія

КУЗОВКОВ ВОЛОДИМИР ВОЛОДИМИРОВИЧ

Донецьк - 2009

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі всесвітньої історії в Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, доцент Бредіхин Андрій Володимирович, завідувач кафедри всесвітньої історії, Донецький національний університет

Офіційні опоненти: доктор історичний наук, доцент Тортіка Олександр Олександрович, завідувач кафедри музеєзнавства та пам'яткознавства, Харківська державна академія культури

кандидат історичних наук Смирнова Ірина Євгенівна, доцент кафедри політології, Донецький національний університет

Захист відбудеться 28.05.2009 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.02 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83001, м.Донецьк, вул. Університетська, 24, ІІ корпус, ауд. 38.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Донецького національного університету (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розіслано «24» квітня 2009 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради Крапівін О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Історія Хозарського каганату є складовою частиною історії Євразії доби раннього середньовіччя. Важливість дослідження хозарської історії завжди була зумовлена особливістю розташування цієї держави в центрі континенту, різноманітністю господарського устрою та досить тривалим терміном її існування.

Упродовж трьохсот років Хозарський каганат був зв'язною ланкою між Європою та Азією. Через його територію йшла транзитна торгівля, яка об'єднувала континент в єдиний господарчий механізм. Особливо слід відмітити вплив Хозарії на торгівельні зв'язки між Китаєм та Європою по Великому Шовковому шляху і Скандинавії з мусульманським світом через Волзький шлях.

Попередні дослідження доводять, що Хозарський каганат мав міцні політичні зв'язки з провідними державами того часу. Ці зв'язки носили системний характер і базувалися на певних нормах зовнішньополітичної діяльності (дипломатичний етикет, ієрархія учасників міжнародних відносин, наявність елементу сакралізації влади). Присутність систематичних політичних зв'язків дозволяє бачити в Хозарському каганаті один з елементів своєрідної ієрархічної системи міжнародних відносин, що існувала на теренах Євразії в ранньому середньовіччі.

Вивчення місця Хозарського каганату в міжнародних відносинах раннього середньовіччя є надзвичайно важливим. По-перше, через те, що Хозарський каганат тривалий час відігравав роль провідної держави Східної Європи. Хозари значною мірою регулювали відносини між народами, що мешкали в регіоні, і впливали на державотворчі процеси в них. По-друге, тому, що таке вивчення дозволяє краще дослідити історію міжнародних відносин доби раннього середньовіччя на теренах Євразії. По-третє, воно доповнює наші знання з історії Київської Русі, державний розвиток якої проходив у тісній взаємодії з каганатом.

Отже, дослідження місця Хозарського каганату в міжнародних відносинах на теренах Євразії доводять суспільно-політичну значущість вивчення цієї проблеми. Вони показують, що каганат був інтегральною державою євразійського масштабу, яка відігравала значну роль в міжнародній політиці. Накопичений досвід міжнародних відносин може бути використаний і сьогодні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційної роботи узгоджено з комплексною темою, яка виконується на історичному факультеті - «Проблеми соціально-культурного розвитку Європи у давнину та середньовіччя» (№ Г - 03/47, номер держрегістрації - 0103U004717).

Метою дисертації є визначення місця Хозарського каганату в міжнародних відносинах на теренах Євразії у VII - Х ст.

Для досягнення поставленої мети дослідження необхідно розв'язати такі завдання:

· визначити рівень розробленості теми дослідження;

· вивчити джерела з запропонованої теми дослідження;

· охарактеризувати методологічну базу дослідження;

· розглянути характер відносин Хозарського каганату з державними об'єднаннями та народами Східної Європи, зокрема з Київською Руссю;

· дослідити процес становлення й діяльності візантійсько-хозарського союзу в VII - VIII ст.;

· встановити причини погіршення відносин Візантії та Хозарського каганату у ІХ - Х ст.;

· дослідити причини, хід та результати арабсько-хозарського конфлікту у VII - VIII ст. та його вплив на міжнародні відносини;

· окреслити провідні тенденції розвитку відносин хозарського каганату з мусульманським світом у ІХ - Х ст.

Об'єктом дослідження виступає історія міжнародних відносин Передній і Середній Азії, Східній і Центральній Європі в VII - Х ст.

Предметом дослідження є роль Хозарського каганату в міжнародних відносинах в VII - Х ст.

Хронологічним періодом нашого дисертаційного дослідження є часи існування Хозарського каганату.

Географічні межі дослідження розповсюджуються на всю територію євразійського континенту, крім регіонів Індії, Південно-Східної Азії та далекої Півночі.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автор:

· визначив ступень розробки проблеми у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях;

· використав письмові джерела, які раніше не застосовувались у дослідженні проблеми;

· зробив одну з перших спроб застосування системного підходу щодо дослідження відносин Хозарського каганату з іншими державами Євразії;

· виявив зв'язок зовнішньополітичної лінії хозарської еліти з політичними традиціями Гунської держави та Тюркського каганату;

· системно дослідив політичні зв'язки хозар з іншими народами та державними об'єднаннями, що входили до складу каганату, або знаходились у різних формах залежності від нього;

· визначив характер візантійсько-хозарських політичних відносин та конкретизував фактори, що впливали на їхній розвиток;

· довів, що зростання економічних зв'язків Хозарського каганату з мусульманським світом в Х ст. впливає на зміну зовнішньополітичних орієнтирів Хозарії в бік союзу з мусульманськими країнами;

· дослідив розвиток відносин Хозарського каганату та Київської Русі, як динамічний процес.

Практичне значення результатів дослідження. Отримані результати можуть знайти широке застосування: у розробці навчальних посібників, лекційних і семінарських занять з ряду історичних дисциплін (історія країн Азії та Африки у середні віки, історія середніх віків, історія України, історія міжнародних відносин) для вищів; у підготовці занять з історії східних слов'ян, Київської Русі та ранньосередньовічних кочівників у загальноосвітній школі. Результати дисертаційного дослідження мають певну значущість для державних структур усіх рівнів, до компетенції яких належить розв'язання проблем міжнародних відносин та релігійної політики.

Апробація результатів дисертації. У ході дослідження місця Хозарського каганату в системі міжнародних відносин доби раннього середньовіччя різні аспекти окресленої наукової проблеми неодноразово апробувались. Основні положення та висновки дисертації були представлені на засіданнях кафедри всесвітньої історії Донецького національного університету. Автор брав участь у наукових конференціях різного рівня, де виголошував доповіді з таких тем: „До питання про історію булгарських племен у V - VII ст.”(Студентська наукова конференція, Дон ДТУ, 1999 р.), „Міжнародне положення Хозарського каганату у ІХ ст. ”(Міжнародна наукова конференція „Історія очима молодих дослідників”, Дон НУ, 1999), „Хозаро-візантійські відносини і війна Візантії проти коаліції кочовиків у 30 - х роках Х ст.” (Міжнародна наукова конференція „V Сходознавчі читання А.Кримського”, Київ, 2001 р.), “Походи русів на Каспій та русько-хозарські відносини на початку Х ст.” (Наукова конференція професорсько-викладацького складу Дон НУ, 2009 р.).

Публікації. Результати дослідження відображені в 9 публікаціях, з них 6 у фахових виданнях ВАК України.

Особистий внесок здобувача полягає в самостійному розв'язанні поставленої проблеми, що дозволяє більш глибоко розглянути місце Хозарського каганату в системі міжнародних відносин (VII - X ст.). Основні положення та результати дисертаційного дослідження здобуті автором самостійно.

Структура та обсяг. Поставлена мета зумовила таку структуру роботи: вступ, три розділи та висновки. Загальний обсяг роботи - 304 с., з них основного тексту - 163.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету й завдання дослідження, окреслено об'єкт та предмет вивчення, наведено використані методи, необхідні для досягнення поставленої в роботі мети, визначено хронологічні та географічні межі наукового пошуку, висвітлено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, а також їхню апробацію та публікації.

Перший розділ «Історіографія, джерела та методологічна база дослідження» складається з 3 підрозділів. У першому підрозділі «Історіографія» з'ясовано, що дослідження наукових проблем, пов'язаних з Хозарським каганатом, має тривалу історію. Аналіз літератури подано за проблемно-хронологічним принципом. Автор окремо виділяє українську та російську дореволюційну історіографію, радянську, сучасну українську та зарубіжну історіографію.

У дореволюційній українській та російській історіографії хозарам приділено увагу в працях Г. Еверса, В.В. Григор'єва, Д.І. Язикова, П.В.Голубовського, А.Я. Гаркаві, Б.А. Дорна, Д.А. Хвольсона та іншихДив.: Новосельцев А.П. Хазарское государство и его роль в Восточной Европы и Кавказа/ А.П.Новосельцев . - М., 1990. - С. 45; Артамонов М.И. История хазар/ М.И.Артамонов. - Л., 1962. - С. 28 - 30.. Н.А.Карамзін, С.М. Соловйов, В.О.Ключевський, М.С.Грушевський розглядають окремі аспекти хозарської історії, досліджуючи процес становлення Київської Русі Карамзин Н.А. История государства Российского/Н.П.Карамзин. - М.,1989. - 637 с; Соловьев С.М. История России с древнейших времен/ С.М. Соловьев. - М., 1959. - Кн. I. - Т.1-2. - 811 с; Ключевский В.О. Cоч./ В.О. Ключевский - М.., 1988. - Т.2. - Ч.2. - 446с. .

Слід зауважити, що введення до широкого наукового обігу нових джерел та результатів археологічних дослідженнь зробили сьогодні значну кількість висновків, висловлених дослідниками XVIII - XIX ст., застарілими. Однак дослідження цих науковців також зробили вагомий внесок у хозарознавство, заклав базу для вивчення хозарської проблематики в ХХ - ХХІ ст., а висновки, які не втратили своєї актуальності, увійшли позитивним багажем до праць їх наступників та були ними розвинуті.

У ХХ ст. хозарознавчі студії активізуються завдяки вивченню єврейсько-хозарського листування П.К. Коковцовим Коковцов П.К. Еврейско-хазарская переписка в Х в./ П.К. Коковцов - Л.: АН СССР, 1932. - 134 с.. Цьому дослідникові вдалося не тільки довести автентичність вказаних джерел, а й певним чином розв'язати проблему хозаро-візантійських відносин, розуміння сутності яких є ключовим при розкритті питання про місце Хозарського каганату у міжнародних відносинах доби раннього середньовіччя.

Батьком радянської історіографії Хозарського каганату можна вважати М.І. Артамонова. Йому належать ”Нариси стародавньої історії хозар” (1936) та узагальнююча праця “Історія хозар” (1962) Артамонов М.И. Очерки древнейшей истории хазар/М.И. Артамонов. - Л., 1936. - 136 с; Артамонов М.И. История хазар/ М.И.Артамонов. - Л., 1962. - 524 с.. У своїх працях він дає екскурс історії хозар та висвітлює основні проблеми їхньої зовнішньої політики. Висновки М.І.Артамонова щодо зовнішньої політики каганату були розвинуті в працях Л.М.Гумільова, С.А.Плетньової та О.В.Гадло Гумилев Л.Н. Древние тюрки/ Л.Н.Гумилев. -М., 1993. - 524 с.; Гумилев Л.Н. Этносфера/ Л.Н.Гумилев. - М., 1998. - 416 с; Плетнева С.А. От кочевий к городам: Салтово-маяцкая культура/ С.А. Плетнева. - М., 1967. - 197 с.; Плетнева С.А.. Хазары/ С.А. Плетнева. - М., 1986. - 93 с; Плетнева С.А. Очерки хазарской археологии/ С.А.Плетнева. - М. - Иерусалим, 2000. - 366с; Гадло А.В. Этническая история Северного Кавказа IV - X вв. /А.В. Гадло - Л., 1979. - 216 с; Гадло А.В. Этническая история Северного Кавказа Х - ХIII вв./ А.В. Гадло - СПб., 1994. - 238 с.. У 1960 - 1980 - і роки вийшло декілька радянських досліджень, в яких автори висвітлили ряд питань зовнішньої політики каганату, спираючись на аналіз певних груп письмових джерел. Серед дослідників цього напрямку слід згадати Б.Н.Заходера та Т.М.Калініну Заходер Б.Н. Каспийский свод сведений о Восточной Европе/ Б.Н. Заходер. - М., 1962. - 279 с.; Калинина Т.М. Торговые пути Восточной Европы ІХ века (по данным Ибн Хордодбеха и Ибн аль-Факиха) /Т.М. Калинина // История СССР. - 1986. - N. 4. - С.68 - 82. .

А.П.Новосельцев першим застосував системний підхід у дослідженні ролі хозар у міжнародних відносинах. У своїй статті «Хозари в системі міжнародних відносин VII - IX ст.» (1987 р.) він окреслив коло стабільних міжнародних політичних та економічних зв'язків каганату з провідними державами і довів, що міжнародні відносини того часу можна розглядати як певну системуНовосельцев А.П. Хазары в системе международных отношений VII - IX вв./ А.П.Новосельцев //Вопр. истории. - 1987. - N 2. - С. 20-32. . Ці висновки були розвинуті дослідником і в наступній праці (1990 р.) Новосельцев А.П. Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа/ А.П.Новосельцев. - М., 1990. - 263 с. .

На зламі ХХ - ХХІ ст. отримала розвиток сучасна українська історіографія хозарської проблеми. Серед сучасних дослідників, що зробили внесок в хозарознавство, слід назвати В.К.Міхеєва, А.І.Айбабіна, О.М.Приходнюка, О.Б.Бубенка, А.Г.Герцена, А.А.Тортіку Михеев В.К. Подонье в составе Хазарского каганата/В.К. Михеев. - Харьков: ХГУ, 1985. - 148 с; Айбабин А.И. Крым под властью Хазарского каганата/ А.И.Айбабин // Международная конференция “Византия и Крым”. Тезисы докладов. - Симферополь, 1997. - C. 5-9; Приходнюк О.М. Восточные славяне и степной мир/ О.М. Приходнюк // Хазарский альманах. - Харьков, 2002. - Т.1. - С. 125 - 130; Бубенок О.Б. Ясы и бродники в степях Восточной Европы (VI - начало XIII в.)/ О.Б.Бубенок. - К., 1997. - 218 с; Бубенок О.Г. Аланы - асы в Золотой Орде (XIII - XV вв.)/ О.Г. Бубенок. - К., 2004.- 317 с; Герцен А.Г. Хазары в Доросе-Мангупе/ А.Г. Герцен // Хазарский альманах. - Харьков, 2002. - С. 29 - 34; Тортика А.А. Боспор Киммерийский в хазарское время по данным арабо-персидских и хазаро-еврейских авторов/ А.А. Тортика // Боспорские исследования. - Симферополь - Керчь, 2004. - Вып. V. - С. 362 - 387.Тортика А.А. Восточнославянские племена Днепровского Левобережья, Подонья-Придонечья в контексте хазарской истории: этнополитическая модель взаимоотношений/ А.А. Тортика // Хазарский альманах. - Харьков: Каравелла, 2002. - С. 140 - 150. Тортика А.А. Северо-Западная Хазария в контексте истории Восточной Европы (вторая половина VII - третья четверть Х вв.) / А.А. Тортика. - Х.: ХГАК, 2006. - 553 с.. Окремо слід виділити О.Пріцака та В.А.Рубеля, які розробляли хозарську проблематику в ракурсі висвітлення проблем походження Київської Русі та вивчення історії мусульманського Сходу Рубель В.А. Історія середньовічного сходу: Курс лекцій/ В.А. Рубель. - К.: Либідь, 1997. - 464 с. Пріцак О. Походження Русі: Стародавні скандинавські джерела (крім ісландських саг)/ О. Пріцак. - Кієв: Обереги, 1997. - Т. 1. - 1073 с. . Наукові розвідки щодо ролі Хозарського каганату в міжнародних відносинах належать донецькій дослідниці І.Є.Смирновій Смирнова І.Є. Міжнародні політичні зв'язки Хозарського каганату у VII - X ст./ І.Є.Смирнова// НРО. - 2009. - №1. - С. 56 - 60..

Увага хозарській зовнішній політиці неодноразово приділялась і у зарубіжній історіографії. Так, у 1930 - і рр. відносини Хозарії та Візантії стали предметом аналізу В. Мошина та А. Грегуара Moshin V. Les Khazares et les Byzantins d'apres l'Anonyme de Cambridge/V. Moshin // Byzantion. - 1931. - vol. 6. - P. 309-325; Grйgoire H. L'histoire et la lйgende d'Oleg, prince de Kiev/ H. Grйgoire// La Nouvelle Clio. - Bruxelles, 1952. - Vol.5. - P. 281-287.. Серед узагальнюючих праць з хозарської історії слід назвати «Історію іудейських хозар» Д.М.Данлопа (1954) та «Хозарські дослідження» П.Б.Голдена (1980) Dunlop D.M.. The History of the Jewish Khazars/ D.M Dunlop. - Princeton - New Jersey, 1954. - 293 p; Golden P.B. Khazar Studies: An Historico-Philological Inquiry into the Origins of the Khazars/ P.B.Golden. - Budapest, 1980. - vol. 1. - 252 p; Golden P.B. The Khazars/ P.B. Golden // The Cambridge History of Early Inner Asia. - Cambridge, 1990. - P. 263-270, 466-478.. У 1990 - 2000 - і рр. певний внесок у розробку проблем хозарської зовнішньої політики зробив французький дослідник К. Цукерман Цукерман К. Венгры в стране Леведии: новая держава на границах Византии и Хазарии ок.836 - 889 г./ К.Цукерман // МАИЭТ. - Симферополь, 1998. - Вып. VI. - С. 663 - 688. Цукерман К. Русь, Византия и Хазария в середине Х века: проблемы хронологии/ К. Цукерман //Славяне и их сосели. - 1996. - Вып. 6. - С. 68-80. Цукерман К. Хазары и Византия: первые контакты / К. Цукерман // МАИЭТ. - Симферополь, 2001. - Вып.VIII. - С.312 - 333..

Аналіз праць вітчизняних та зарубіжних дослідників, які вивчали зовнішню політику Хозарського каганату, дозволяє зробити такі висновки. По-перше, українська й зарубіжна історіографія мають великі напрацювання з окресленої проблеми. По-друге, питання відносин Хозарського каганату з народами і державами Східної Європи, зокрема Київською Руссю, Візантією та мусульманським світом досліджені не повною мірою. Це свідчить про необхідність комплексно дослідити роль каганату в міжнародних відносин раннього середньовіччя.

У другому підрозділі “Джерельна база” подана характеристика джерельної бази з проблеми. Спираючись на сучасні принципи класифікації історичної джерельної бази Історичне джерелознавство: Підручник/ Я.С.Калакура, І.В.Войцехівська, С.Ф.Павленко. - К.: Либідь, 2002. - С.89 - 116; Источниковедение: Теория. История. Метод. Источники российской истории. - М., 2004. - С.144 - 151; Ковальченко И.Д. Методы исторического исследования/ И.Д.Ковальченко. - М.: Наука, 2003. - С, 139 - 199. , ми можемо виділити два типи джерел з нашої проблеми - словесні та речові. Серед словесних домінуючим родом джерел виступають писемні, які, в свою чергу, поділяються на види джерел такі, як середньовічні історичні твори, хроніки, літописи, географічні та політичні трактати, листування.

Середньовічні історичні твори представлені працями візантійських та вірменських авторів. Візантійські історики V - VII ст. ( Пріск Панійський, Прокопій Кесарійський, Агафій Мірінейський, Феофан Візантієць, Менандр Протіктор та Феофілакт Сімокатта) надають інформацію щодо відносин Візантії з кочовиками євразійського степу часів формування хозарського етносу, державності та основних складових хозарської зовнішньої політики. Свідоцтва вірменських істориків охоплюють більший період. Інформацію стосовно зовнішньої політики кочовиків у IV - VI ст. надають у своїх працях Мовсес Хоренаці, Фавстос Бузанд та Єліше. Свідоцтва про міжнародні відносини доби заснування Хозарського каганату та хозаро-арабських війн зустрічаємо в працях Себеоса та Гевонда. Цих авторів суттєво доповнюють пізніші історики Іованес Драсханакертці, Степанос Таронський, Вардан Великий, які надають інформацію щодо міжнародних відносин у ІХ - Х ст. Близьким до вірменської історичної традиції є Мовсес Каланкатваці, який написав «Історію Албанії».

До другого виду джерел можна віднести хроніки, які за походженням формують такі джерельні групи, як твори візантійських та арабських хроністів. Візантійські хроністи Феофан та патріарх Никифор висвітлюють відносини Візантії з Хозарським каганатом доби їхнього союзу проти Арабського халіфату в VII - VIII ст. Історичні відомості про каганат ІХ - Х ст. подають хроніки Георгія Амартола, Продовжувача Феофана та Лева Діакона. Свідоцтва арабських хроністів ат-Табарі, ал-Балазурі, ал-Куфі надають важливу інформацію про арабсько-хозарські війни VII - VIII ст.

Відносини Хозарського каганату зі східнослов'янськими племенами та Руссю знайшли своє відображення в давньоруських літописах - групі джерел, спорідненій хронікам. До цієї групи належить "Повість минулих літ". Твір містить свідоцтва про відносини слов'янських племен з кочовиками степу, входження східних слов'ян до складу Хозарського каганату, звільнення їх від хозарської зверхності за правління Олега та розгром Хозарії Святославом. Значно доповнюють класичний текст цього джерела відомості «Ніконовського літопису».

Як окремий вид джерел з зазначеної проблеми слід виділити географічні та політичні трактати. Серед них великою джерельною групою є твори, написані арабською мовою. Це роботи арабських географів Ібн Хордадбеха, Ібн аль-Факіха, Ібн Русте, Аль-Масуді, Аль-Істахрі, Ібн Хаукаля та Аль- Мукаддасі, свідоцтва яких мають велике значення для висвітлення хозаро-мусульманських відносин ІХ - Х ст. Окремо виділяється перший вірменський географічний твір - “Вірменська географія”, що надає матеріал з історії Кавказу та сусідніх регіонів в VII ст., зокрема з міжнародних відносин того часу.

Останнім у цій джерельній групі можна відмітити політичний трактат візантійського імператора Костянтина VII Багрянородного "Про управління імперією". У цій праці схарактеризовано міжнародні відносини навколо імперії в середині Х ст., глави 1-13 цього трактату присвячені політичній ситуації в Північному Причорномор'ї і значною мірою висвітлюють проблеми візантійсько-хозарських відносин того часу.

Останній вид писемних джерел - пам'ятки листування. Одним з основних джерел з нашої проблеми є хозарські документи, написані стародавньою єврейською мовою. Ядром цієї групи письмових джерел є листування між Хасдаєм ібн Шафрутом, везіром Абд ар-Рахмана ІІІ, кордовського халіфа, та хозарським царем Йосипом. Листування датується часовим проміжком між 945 та 961 рр. і надає важливі свідоцтва про міжнародне становище Хозарського каганату в останній період його існування.

Серед речових джерел домінуючим родом є археологічні. Враховуючи особливість теми, обраної для дослідження, археологічні джерела доповнюють дані писемних джерел. Досліджені поселення салтово-маяцької культури, яку більшість вчених відносять до Хозарського каганату, дозволяють демаркувати територію цієї держави. Серед подібних пам'яток можна виділити такі, як Маяцьке, Верхньочирюртівське, Правобережне Цимлянське та інші городища. Загальна кількість подібних пам'ятників сягає восьми сотень.

Підсумовуючи огляд джерельної бази дослідження можна зробити висновок, що основними типами джерел є словесні й речові. Серед словесних виділяються писемні джерела, що домінують у нашій роботі. Писемні джерела представлені історичними творами, хроніками, літописами, географічними та політичними трактатами й пам'ятками листування. Серед них безпосередньо з хозарами пов'язаний корпус єврейсько-хозарських документів. Більшість писемних джерел була створена сусідами хозар. Ця обставина зумовила фрагментарність згадок в них про Хозарський каганат. Однак зіставляння даних цих джерел дозволяє скласти певну мозаїку основних подій хозарської історії й становить підґрунтя для аналізу місця каганату в системі міжнародних відносин раннього середньовіччя. Серед речових джерел основними є археологічні. Вони представлені великим комплексом пам'яток салтово-маяцької культури. Ці джерела можуть виконувати допоміжну роль по відношенню до писемних.

У третьому підрозділі «Методологічна база дослідження» характеризується методологія дисертаційного дослідження. Її можна визначити, як синтетичну, оскільки автор не спирається на концептуальні положення певної філософської школи. Подібна синтетичність також диктується і специфікою теми.

Для розкриття теми дослідження залучено як загальнонаукові, так спеціально-наукові методи дослідження. Ми розглядаємо міжнародні відносини раннього середньовіччя в Євразії як систему. Згідно Л. фон Берталанфі, якого вважають засновником системної теорії, система це „сукупність елементів, які знаходяться у взаємодії один з одним”. З точки зору дослідника міжнародних відносин Р. Арона, під міжнародною системою можна розуміти сукупність політичних об'єднань, які підтримують між собою постійні відносини і та мають можливість вести широкомасштабну війну. хозарський київський торгівельний

У традиційний парадигмі термін „система” застосовується для характеристики міжнародних відносин періоду XVII - XXI ст. Дослідники виділяють декілька подібних систем, зокрема Вестфальську, Віденську, Версальську та ін. Ці системи виникали в наслідок перерозподілу сил під час великих війн та базувалися на певних міжнародних угодах між державами.

Сучасний рівень розвитку системної теорії дозволяє в аналізі не обмежуватися тільки пізнім етапом розвитку міжнародних відносин. Так, певні системи являли собою відносини між китайськими державами доби Чжаньго, грецькими містами-державами в V - IV ст. до н.е., елліністичними державами у IV - III ст. до н. е. і т. д.

Провідними елементами системи міжнародних відносин раннього середньовіччя, на нашу думку, виступали такі світові імперії, як Візантія, Сасанідський Іран, Арабський халіфат та інші. До подібних світових імперій, на нашу думку, можна віднести й Хозарський каганат.

Світові імперії одночасно є підсистемами, тобто частинами системи, що самі складаються з компонентів і можуть розглядатися як окремі системи. Хозарський каганат також можна розглядати як підсистему. Як відомо з джерел, до його складу входила Хозарія - країна, що була населена хозарами, і території її данників, або племен та державних утворень, що знаходились в іншій формі залежності від каганату. Серед інших підсистем, для Хозарського каганату важливе значення мали відносини з Візантійською імперією та мусульманським світом (Арабським халіфатом), які були його найближчими сусідами. Відносини з франками та Китаєм також були важливими, проте вони, в основному, обмежувались торгівельними зв'язками.

Другий розділ «Взаємини Хозарського каганату з народами і державами Східної Європи» складається з двох підрозділів. У першому підрозділі «Хозарський каганат та народи Північного Кавказу, Степу та Поволжжя» аналізуються відносини Хозарії з племенами й державними утвореннями, що входили до складу каганату, як підсистеми. Ці відносини пройшли тривалий шлях формування.

Протягом V - VI ст. хозари та їхні можливі предки входили до складу таких великих степових імперій, як Гунська держава, Тюркський та Західнотюркський каганати. Моделі побудови цих держав та моделі їхньої поведінки на зовнішній арені вплинули на формування аналогічних моделей у каганаті в майбутньому.

У 650-і роки, після розпаду Західнотюркського каганату, хозари заповнюють політичний вакуум, що утворився в степу, та створюють власну степову імперію. До 680-х років встановилася основна територія Хозарського каганату. Племена та державні утворення, що увійшли до складу каганату, мали різний рівень підпорядкованості.

Певним чином від змін у системі міжнародних відносин, на наш погляд, залежав розвиток політичної системи каганату. У VII - VIII ст. влада хакана була, фактично, одноосібною. Хакан виконував роль політичного, військового та релігійного голови Хозарського каганату, як свого часу було й в Тюркському каганаті. Стабільність влади хакана залежала від військових успіхів, завдяки яким його піддані отримували здобич, та вміння розподіляти блага, що надходили у вигляді данини та мит. Успішний наступ хозар на всіх напрямках простежується до І половини VIII ст., коли вони втягнулися у війни з Арабським халіфатом. Аналіз цього конфлікту ми проведемо у відповідному розділі нашого дослідження, однак на перед слід зазначити, що з середини VIII ст. активна експансія й Хозарського каганату, й Арабського халіфату затухає. Відповідно, хозарські хакани поступово втрачають прибутки від військової здобичі та авторитет успішних військових керівників. Для центральної влади більшої ваги, як джерела наповнення скарбниці, набувають торгівельні мита та данина.

Зростання значення торгівлі вимагає стабілізації відносин із сусідами. Це певною мірою знаходить відображення в прийнятті іудаїзму, який стає релігією панівної верхівки каганату. Цей акт дозволив увійти хозарам до числа „народів Писання”, що підняло їхній міжнародний авторитет з точки зору головних партнерів - Візантії та Арабського халіфату. Одночасно, впродовж ІХ - Х ст. спостерігаємо процес поступової втрати хаканом своїх владних функцій, які переходять до царя Хозарії. У каганаті складається система двовладдя, аналоги якої ми бачимо і в інших державах цього часу (Аварський та Уйгурський каганати, союз угорських племен, Арабський халіфат). До Х ст. влада хакана стає суто символічною. Він уособлює ідею єдності каганату, являючи собою верховного керівника язичницького культу степовиків. Фактична влада належить царю Хозарії (маліку, беку, шаду), який керує мусульманською гвардією.

Одночасно з встановленням двовладдя ускладнюється характер політичних зв'язків між Хозарією та підпорядкованими їй державами та народами. На територію каганату переселяються угорці (ІХ ст.) та печеніги (межа ІХ - Х ст.). Вони визнають лідерство каганату в Східній Європі, однак намагаються проводити самостійну політику. У Х ст. відцентрові тенденції в каганаті посилюються. Аланія, що входила до сфери хозарського впливу, намагається орієнтуватися на Візантію, а Волзька Болгарія - на халіфат Абасідів. Подібні тенденції сприяють розпаду Хозарського каганату в 960 - 970 - і рр.

У другому підрозділі «Русь і Хозарія у ІХ - Х ст. (етапи розвитку відносин)» аналізуються відносини Хозарського каганату з Руссю. Ці відносини пройшли тривалу еволюцію впродовж ІХ - Х ст. У першій половині ІХ ст. Хозарський каганат відігравав роль лідера в Східній Європі й значна частина східнослов'янських племен входила до його складу як данники. Одночасно в цей період в ареалі розселення східнослов'янських племен виділяються політичні центри, які намагалися досягти незалежності від каганату. Князям Києва доводилося з перемінним успіхом вести боротьбу проти лідерства хозар. Наприкінці ІХ ст. ситуація змінилася. Новгородська та Київська Русь об'єдналися у єдину державу, яка перетворилась на міцного конкурента Хозарії. Позиції каганату були в цей час значно послаблені війною проти коаліції племен, підтриманої Візантією. Упродовж І половини Х ст. поступово зміцнюється союз Київської Русі з Візантією. Київська Русь перетворюється в пріоритетного партнера Візантії в Східній Європі. У 960 - 970 - іх рр. київському князю Святославу вдається завдати військову поразку хозарам та перехопити їхні лідерські позиції в Східній Європі. Хозарія перетворюється на другорядну державу, що орієнтується на мусульманський світ.

Третій розділ «Візантія та Хозарський каганат» присвячений визначенню місця відносин обох держав в системі міжнародних відносин раннього середньовіччя. У першому підрозділі «Візантія та Хозарський каганат у VII - VIII ст.» характеризується період становлення і дії візантійсько-хозарського союзу, спрямованого проти Арабського халіфату. Автор доводить, що моделі політичних дій Хозарського каганату по відношенню до Візантії базувалися на досвіді держав-попередників: Гунської держави, Аварського та Тюркського каганатів. І Візантія, і державні об'єднання кочовиків були зацікавлені у союзі проти держав-імперій, що з півдня робили спроби захопити Закавказзя. У цей період формуються механізми взаємодії між державними об'єднаннями кочовиків та Візантією. Ці механізми включають виплати Візантією грошових субсидій та спроби християнізації кочовиків. За часів Тюркського каганату важливим фактором у візантійсько-кочівницьких відносинах стає Великий шовковий шлях, у вигідній торгівлі на якому були зацікавлені обидві сторони.

Перші вірогідні контакти Візантії з хозарами могли відбутися наприкінці VI ст. У VII ст. хозари в складі Західно-Тюркського каганату воювали в союзі з Візантією проти Сасанідського Ірану. У 630 - 660 -і роки в степах послаблюється вплив Аварського каганату, розпадається Західно-Тюркський каганат та Велика Булгарія. Разом з цими процесами йде складання Хозарського каганату. У 680-і рр. загроза з боку Арабського халіфату сприяє розвитку візантійсько-хозарського співробітництва.

У дослідженні підкреслено, що на зламі VII - VIII ст. важливою проблемою візантійсько-хозарських відносин стає питання про межі впливу обох держав у Північному Причорномор'ї. Особливо вона загострюється під час другого правління візантійського імператора Юстиніана ІІ (705 - 711). Однак подальше зростання загрози з боку Арабського халіфату до ІХ ст. сприяє віднесенню цей проблеми на другий план, а протиріччя вирішуються на компромісній основі.

Кульмінація дій візантійсько-хозарського союзу припадає на 20 - 30 - ті рр. VIII ст., коли Візантія, один з провідних учасників міжнародних відносин, сприймає Хозарський каганат як рівноправного партнера. Це відображається у шлюбах між представниками правлячих родин обох держав. У другій половині VIII ст. візантійсько-хозарський союз зберігається, оскільки пріоритетом для обох держав залишається протистояння Арабському халіфату. Автор припускає, що ця обставина вплинула на те, що повстання Іоанна Готського проти хозарської влади в Криму не отримало підтримки з боку Візантії.

У другому підрозділі «Хозарський каганат та Візантійська імперія в ІХ - Х ст.» автор досліджує процес поступової зміни відносин між державами від союзницьких до відверто ворожих. Чинником, що негативно вплинув на розвиток візантійсько-хозарських відносин стає прийняття правлячою верхівкою каганату іудаїзму. У першій половині ІХ ст., у часи правління візантійських імператорів-іконоборців Хозарський каганат та Візантія зберігали союзницькі відносини. Ця політика знайшла відображення в наданні привілеїв єврейській міжнародній торгівлі у Візантії під час правління Михайла ІІ Травла (820 - 829) та зведенні хозарами за допомогою візантійських інженерів фортеці Саркел (близько 833 - 841 рр.).

З середини ІХ ст. відносини між державами погіршуються через перемогу у Візантії іконошанування та посиленням православної місіонерської діяльності, а потім і політичного впливу в Східній Європі та Закавказзі. Хозарія стояла на заваді зростанню візантійського політичного впливу. Візантійська місія Костянтина Філософа до Хозарії у 861 р. не призвела до вирішення протиріч. За часів правління імператорів Македонської династії (Василя І, Лева VI) та Романа І Лакапіна Візантія намагається організувати коаліцію східноєвропейських племен та державних об'єднань проти каганату. Однак каганату вдається протистояти союзникам Візантії. З середини Х ст. партнером імперії в протистоянні з Хозарією стає Русь. По мірі зростання напруженості у відносинах з Візантією, Хозарський каганат все більше орієнтується на зв'язки з країнами мусульманського світу.

Четвертий розділ «Хозарський каганат та мусульманський світ» розкриває сутність відносин каганату з Арабським халіфатом та країнами, що з'явились унаслідок його розпаду. У першому підрозділі «Хозарський каганат та Арабський халіфат у VII - VIII ст.» автор досліджує хід арабсько-хозарського конфлікту у VII - VIII ст. Він вказує, що арабсько-хозарські відносини зав'язалися в середині VII ст., коли і Хозарський каганат, і Арабський халіфат були молодими державами, що прагнули до територіальної експансії. З самого початку інтереси двох держав зіткнулися в Закавказзі. У першій війні з арабами (643 - 656 рр.) хозарам удалося зупинити арабську експансію на північ від Кавказу, але стратегічне завдання - опанувати Закавказзя - їм вирішити так і не вдалося.

Кульмінації арабсько-хозарське протистояння досягає в 20 - 30 - і рр. VIII ст. У цей період військові дії між двома державами йдуть безперервно. У 730 - 731 рр. хозари успішно діють проти халіфату в Закавказзі. Ці події змушують арабських халіфів виділити каганат як головного учасника антиарабської коаліції. Похід Марвана б. Мухаммада проти хозар у 737 р. призвів каганат до поразки. Хозари були змушені відмовитися від експансії в Закавказзі, однак зберегли незалежність від халіфату

У 760 - і рр. VIII ст. відновляються напружені відносини між Арабським халіфатом та Хозарським каганатом. У 763 - 764 та 798 - 799 рр. хозари роблять вдалі напади на закавказькі володіння халіфату, однак закріпитися тут їм не вдається. Автор вказує, що у другій половині VIII ст. напруження арабсько-хозарського конфлікту поступово спадає порівняно з попереднім періодом. Зав'язуються активні торгові відносини між двома державами.

У другому підрозділі «Хозарський каганат та мусульманський світ у ІХ - Х ст.» з'ясовано, що відносини Хозарського каганату з мусульманським світом у ІХ - Х ст. носили суперечливий характер. Перехід Хозарії до іудаїзму на зламі ІХ - Х ст. змінює її відносини з Арабським халіфатом. Цей політичний крок переводив хозар в очах мусульман з категорії язичників до категорії "народів Писання". Хозарські кагани офіційно стверджували себе, третю силу у Західній Євразії, яка рівнозначна християнським імператорам та мусульманським халіфам. Розвиток міжнародної торгівлі сприяв розширенню зв'язків між Хозарським каганатом та мусульманським світом. Однак мусульманський світ вступив у добу політичної нестабільності, коли Арабський халіфат розпадається на декілька десятків політичних утворень. У Середній Азії торгівельним партнером каганату стає держава Саманідів, що формально визнавала політичний авторитет Багдаду.

У Закавказзі каганат ще розглядався як сила, що може протидіяти мусульманському домінуванню. У 850-і рр. за допомогою в боротьбі проти халіфату зверталися санарійці, а впродовж другої половини ІХ ст. напади на хозарські володіння на Північному Кавказі робили еміри Дербенту. У цих умовах Хозарія була змушена обирати між опором проти наступу ісламу і політичним співробітництвом. У Х ст. друга тенденція перемогла.

Тривалі торгівельні зв'язки з мусульманським світом призвели до утворення в Ітілі, столиці Хозарського каганату великої мусульманської громади. Основу хозарського війська становить гвардія з мусульман-хорезмійців. На думку автора, близько 915 р. фактичні правителі каганату - хозарські царі - під тиском мусульманських гвардійців змушені були відмовитися від ворожих акцій, спрямованих проти мусульманських держав.

На думку автора, зближення Хозарського каганату з мусульманським світом утворило грунт для спільних мусульмансько-хозарських дій проти Візантії. Прикладом подібного політичного співробітництва може слугувати війна коаліції племен яджн (баджн), беджгрд (баджкурд), беджнак (баджнак) нук.р.де (нукабард), підтриманих мусульмансько-хозарською дипломатією проти Візантії у 932 - 934 рр. У 940 - і рр. Хозарський каганат підтримує абасидських халіфів Багдаду та їхніх союзників проти шиїтів, відображенням чого, на думку автора, був похід русів на Берда'а, яких хозари пропустили через свої володіння. 950 - ми рр. датується листування хозарського царя Йосипа з кордовським сановником Хасдаєм б. Шафрутом, що свідчить про зростання політичного авторитету каганату в мусульманському світі. Однак поглиблення політичної кризи в сунітському світі залишило каганат без серйозної політичної підтримки в зіткненні з Київською Руссю на чолі зі Святославом у 960 - 970 - і рр. і сприяло його падінню.

Розв'язуючи поставлені в дисертації завдання, автор робить ряд висновків, які виносить на захист:

· Хозарський каганат відігравав важливу роль у міжнародних відносинах на теренах Євразії доби раннього середньовіччя. Його положення в міжнародних відносинах визначалося зв'язками з державами та народами Східної Європи, а також Візантією та Арабським халіфатом.

· Зовнішня політика Хозарського каганату, його взаємини з державами- лідерами базувалися на політичних традиціях та досвіді попередніх кочівницьких імперій, зокрема Гунської держави, Тюркського та Західно-Тюркського каганату, а також акацир та савір - можливих предків хозар.

· Вагомий вплив на відносини каганату з іншими великими державами Євразії мало намагання каганату контролювати головні торгівельні магістралі Степу, які поєднували континент. Особливо цей чинник стає важливим після іудеїзації Хозарії.

· Основою зовнішньополітичної могутності Хозарського каганату були внутрішні зв'язки Хозарії з племенами та державними утвореннями Східної Європи, які в переважній більшості виступали залежними суб'єктами щодо Ітілю.

· Становлення Київської Русі проходило, в основному у конфронтації з Хозарією, наслідком якої була загибель Хозарського каганату як імперії і вихід Київської Русі на позиції лідера у Східній Європі.

· Рішучий вплив на візантійсько-хозарські відносини мав арабсько-візантійський конфлікт. Коли Арабський халіфат представляв загрожував Візантії, останній був вигідний союз з хозарами. По мірі послаблення халіфату, союз з каганатом перестає бути актуальним для Константинополя. Візантія починає експансію в Східній Європі і хозарсько-візантійські відносини погіршуються. В останній третині ІХ - перший половині Х ст. візантійська дипломатія намагається утворити антихозарську коаліцію з держав та народів, що визнавали зверхність каганату. Хозари у відповідь у 931-934 рр. сприяють походу на Візантію чотирьох кочових племен, а у 941 р. - київського князя Ігора.

· Іншим важливим чинником, що впливав на візантійсько-хозарські відносини, було релігійно-політичне становище у Візантійській імперії. У періоди іконоборництва за умов релігійної боротьби візантійська дипломатія не могла використовувати поширення християнства, як засіб політичного впливу. Після перемоги іконошанування та відновлення єдності церкви склалися умови для цілеспрямованої проповіді християнства в Східній Європі, що сприяло посиленню візантійських позицій в регіоні та погіршенню відносин Хозарського каганату та Візантії.

· Відносини Хозарського каганату з Арабським халіфатом у VII - VIII ст. визначалися суперництвом цих двох держав за вплив у Закавказькому регіоні. У ході І арабсько-хозарської війни, яку відносено до 643-656 рр. хозарам вдалося зупинити арабську експансію на північ від Кавказу. ІІ арабсько-хозарська війна закінчилася в 737 р. поразкою хозар та формальним прийняттям на короткий термін ісламу, однак вже в другій половині VIII ст. каганат відновив своє положення як ведучої політичної сили в Східній Європі.

· Відносини Хозарського каганату з мусульманським світом у Х ст. характеризувалися поступовим посиленням мусульманського впливу на території каганату та переорієнтацією хозарської зовнішньої політики на мусульманські держави. Зворотньою подією на цьому шляху став у 915 р. виступ мусульманських гвардійців на службі в хозарського царя проти руських дружин, що ходили походом проти мусульманських володінь на Каспії.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кузовков В.В. Кордовско-хазарские отношения и международное положение Хазарского каганата в середине Х в./ В.В. Кузовков// Історичні і політологічні дослідження/ Гол. ред. П.В. Добров. - Донецьк, 2001. - №1(5). - С. 27 - 32.

2. Кузовков В.В. Хозарсько-візантійські відносини та війна Візантії проти коаліції кочовиків у 30 - х роках Х ст./ В.В.Кузовков //Сходознавство. - 2002. - № 17 - 18. - С. 91 - 95.

3. Кузовков В.В.Межэтнический аспект отношений Хазарии и народов Восточной Европы/ В.В. Кузовков // Історичні і політологічні дослідження/ Гол. ред. П.В. Добров. - Донецьк, 2003. - №2(14). - С.245 - 249.

4. Кузовков В.В. Політичні відносини Хозарського каганату та Візантійської імперії у ІХ - Х ст./ В.В.Кузовков//Схід. - 2008. - №4 (88). - С. 78 - 83.

5. Кузовков В.В. Перший арабсько-хозарський конфлікт та міжнародні відносини у VII ст. / В.В. Кузовков // Схід. - 2009. - №1(92). - С. 68 - 70.

6. Кузовков В.В. Хозарський каганат у системі міжнародних відносин (історіографія проблеми) / В.В. Кузовков // Схід. - 2009. - №2(93). - С. 95 - 98.

7. Кузовков В.В., Пиронко А.И. Влияние военного искусства Центральной и Восточной Азии на военную практику кочевников донецких степей в раннее средневековье / В.В. Кузовков, А.И.Пиронко // Межэтнические культурные связи в Донбассе: история, этнография, культура. - Донецк, 2000. - С. 224 - 232.

8. Кузовков В.В. Международное положение Хазарского каганата в ІХ веке/ В.В. Кузовков //”Історія очима молодих дослідників”.Міжнародна студентська наукова конференція. - Донецьк, 1999. -Т.2. - С.23 - 25.

9. Кузовков В.В. К вопросу об истории булгарских племен в V - VII вв. / В.В. Кузовков //Східна Україна: актуальні проблеми історії та сучасного розвитку. - Донецьк: Дон ДТУ, 1999. - С.6 - 7.

АНОТАЦІЇ

Кузовков В.В. Хозарський каганат в системі міжнародних відносин (VII - X ст.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02. - Всесвітня історія. - Донецький національний університет. - Донецьк, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню ролі Хозарського каганату в системі міжнародних відносин на території Євразії в добу раннього середньовіччя. Дослідження охоплює період від заснування Хозарського каганату в середині VII ст. до його загибелі у наслідок поразки у війні з Руссю в 60 - 70-х роках Х ст. Особлива увага приділяється зв'язкам між народами, що входили до складу каганату , з Хозарією, як центром держави. Автор уточнює характер відносин Хозарського каганату з Київською Руссю. В роботі також досліджується вплив зв'язків Хозарського каганату з Візантією, Сасанідським Іраном, Арабським халіфатом на функціонування системи міжнародних відносин раннього середньовіччя.

Ключові слова: міжнародны відносини, Хозарський каганат, Київська Русь, Візантія, Арабський халіфат, системні зв'язки.

АННОТАЦИЯ

Кузовков В.В.Хазарский каганат в системе международных отношений (VII - X вв.) - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02. - Всемирная история. - Донецкий национальный университет. - Донецк, 2009.

Диссертация посвящена исследованию роли Хазарского каганата в системе международных отношений эпохи раннего средневековья.

Исследование охватывает период от возникновения Хазарского каганата в середине VII в. до крушения этого государства в 60 -70-х годах Х в.. В работе на основе комплексного анализа источников рассматриваются системные связи между ключевыми факторами и место в этих связях Хазарского каганата.

В диссертации отмечается, что ключевыми значение для хазар имели отношения с народами и государственными образованиями Восточной Европы, которые признавали верховную власть хазарских хаканов. Эти отношения опирались на политические традиции предков хазар - акациров и савиров, а также кочевых империй - Гуннского объединения и Тюркского каганата.

В середине VII в. в результате распада Западнотюркского каганата в степях Восточной Европы возникает новая кочевая империя - Хазарский каганат. До начала VIII в. хазары стали доминирующей силой в Восточной Европе, что позволило их империи занять в международных отношениях положение равное Византии и Арабскому халифату.

В IX в. все более важными для Хазарии становятся отношения с восточнославянскими княжествами.

На протяжении IX в. Киев постепенно выходит из под влияния Хазарии, а на северных территориях, которые занимали восточнославянские племена, возникает политический центр - Новгород. Объединение Киева и Новгорода под властью династии Рюриковичей создает серьезного конкурента влиянию хазар в Восточной Европе - Киевскую Русь. Соперничество между Русью и Хазарией заканчивается крушением Хазарского каганата.

В диссертации подчеркивается важность для международной системы отношений связей Хазарского каганата и Византийской империи. Эти связи опирались на длительные политические традиции отношений предшественников хазар с Византией.

В VII - VIII веках развивается политическое сотрудничество каганата с империей, обусловленное необходимостью совместной борьбы против мусульманского наступления.

В ряде случаев между обоими государствами возникали противоречия из-за владений в Крыму.

В первой половине IX в. союз Хазарского каганата и Византии продолжал действовать. Только с середины IX в. прослеживается постепенное ухудшение отношений между двумя государствами, на что повлияло усиление миссионерской политики Византии. Автор уделяет особое внимание анализу влияния Византии на создание антихазарских коалиций государств Восточной Европы во второй половине IX - первой половине X веков.

В диссертации уделяется внимание проблеме отношений Хазарского каганата с Арабским халифатом и мусульманским миром.

Во второй половине VII - первой половине VIII веков хазарские интересы сталкиваются с арабской экспансией в Кавказском регионе, и каганат является постоянным членом различных коалиций направленных против халифата.

С середины VIII века спадает напряженность в отношениях Хазарского каганата и Арабского халифата, и усиливаются торговые связи, которые ведут к постепенному сближению двух акторов. В IX - X веках по мере ослабления и распада Арабского халифата отношения хазарского каганата с мусульманским миром усложняются.

В самой Хазарии растет мусульманская община. Мусульманское влияние приводит к постепенной смене секторов международных связей Хазарии, которая после крушения каганата возрождается как мусульманское государство.

Ключевые слова: международные отношения, Хазарский каганат, Киевская Русь, Византия, Арабский халифат, системные связи.

SUMMARY

Kuzovkov V.V. Khazar Khaganate within the system of international relations (7 - 10 cc.). - Manuscript.

...