Освіта за козацької доби в XVII-XVIII ст.

Размещено на http://allbest.ru

Освіта за козацької доби у XVII - XVIIIст.

козацтво освіта січ запорізький

Козацька доба є однією з найяскравіших сторінок української історії, коли Україна продемонструвала свою могутню військову силу та міць іншим державам та які гордо захищали свою територію від загарбників. Якщо кількістю бійців козацтво поступалося іншим військам, то майстерністю бойових мистецтв та веденням війни у них не було рівних.

Проте, козацтво не тільки надавало перевагу військово - політичному потенціалу, але й культурному та освітньому розвитку. Саме народній національній освіті Запорізька Січ стала джерелом української духовності. Безліч громадських та державних діячів в Україні були переконані у тому, що шлях до самостійності лежить не тільки через військово - політичні змагання, а й через освіту. Запорізька Січ існувала в пониззі Дніпра понад двох із половиною століть. У ХVІІІ ст. в ній нараховувалося близько 4000 населених пунктів, у яких проживало приблизно 100 000 чоловік.

За матеріалами істориків Апановичем [1], а також Д. Яворницьким [9], від 1736 р. і до кінця існування Січі в „межах Вольностей Війська Запорізького” існувало 44 церкви, 13 каплиць, 2 скити в 53 поселеннях та урочищах.

Дослідник І.Ф. Павловський [6] в роботі „Походження школи в старій Малоросії і причини її знищення” писав, що в 1740-1746 рр. у 7 полках Лівобережної України, де було 35 міст і містечок, 998 сіл і слобод, діяло 866 шкіл. Перша українська школа відкрилась у 1550 р. в м. Красноставі (на Східній Галичині), а перша січова школа - в 1576 р. неподалік від нинішнього Новомосковська Дніпропетровської області, у фортеці, спорудженій запоріжцями на острові, оточеному з трьох боків річкою Самарою та її притоком Самарчуком.

Саме Самарська школа дала поштовх до виникнення інших осередків освіти на території козацьких вольностей. Поширювалася мережа колегіумів(середні школи), де вивчалися основи математики, музики, астрономії, співу.

Порівняно з Росією освіта в Гетьманщині досягнула високого рівня. За даними, зібраними в семи полках із десяти, у 1740-х роках існувало 866 початкових шкіл, де в обсязі трирічного курсу викладалися основи читання та письма. Ця структура різко відрізнялася від освіти на Правобережжі, де більшість шкіл контролювали єзуїти, а польська початкова освіта для українських селян була практично недоступною. Це й було однією з причин незначної ролі, яку відігравало Правобережжя в культурному житті України тієї доби. Щодо середньої освіти, то Лівобережжя могло похвалитися кількома колегіями, зокрема у Чернігові, Переяславі та Харкові. [ 8, ст. 177] ].

Головним осередком вищої освіти була Києво-Могилянська академія, яка отримала цей статус у 1701 р. Академія була видатним осередком освіти й педагогіки. Вона мала найбагатшу наукову бібліотеку. На жаль, до нашого часу бібліотека академії не збереглася.

Великих втрат вона зазнала під час пожеж 1780 і 1811 рр., коли згоріло майже 10 тис. томів. Серед вихованців Києво-Могилянської академії було чимало видатних людей. Вищу освіту в ній здобули українські державні діячі - гетьмани Б. Хмельницький та І.Самойлович, український філософ і педагог Г.Сковорода, поет Т.Земка, оратор І.Козловський, професор С.Почаський, бібліограф В.Анастасевич та ін.

Таким чином, Києво-Могилянська академія стала справді першим українським університетом, що виховав могутній загін нової генерації української високоосвіченої інтелігенції, яка зробила величезний внесок в утвердження та подальший розвиток українського педагогічного національного виховання, науки, освіти і культури, відстоювання державної незалежності України.[4, ст. 55]

Отож важливу роль в органах освіти відіграли Києво - Могилянський колегіум, та Острозька академія заснована 1576 року. З різних куточків України та Європи люди приходили сюди для здобуття ґрунтовної освіти. Провідні професори та академіки намагались надати населенню освіту європейського зразка. Під впливом такого бурхливого освітнього розвитку в Україні створювались міжнародні зв'язки та організації з іншими країнами, що давало змогу обмінюватися культурними та науковими традиціями. Так формувалась нова козацька еліта, яка в майбутньому брала активну участь у розбудові своєї держави. Переважна більшість студентів академії походила з середовища козацької старшини чи багатого міщанства, хоч нерідко туди потрапляли сини простих козаків і навіть селян. Продовжувалась давня практика посилати молодь по науку до західноєвропейських університетів.

За часів козаччини існувала певна система освіти в Україні: початкова, середня та вища ланки. Утворювались та розвивались освітні заклади такого типу як братські школи, Острозька й Києво - Могилянська академія, колегіуми в Чернігові, Переяславі, Новгороді - Сіверському й Харкові, монастирські, парафіяльні, січові, полкові школи. Діяли друкарні та бібліотеки. козацтво освіта січ запоріжський

Загалом у козацькій освіті та вихованні виділяють чотири ступені: дошкільне родинне козацьке навчання й виховання, основою якого були козацька батьківська, материнська школа; козацьке родинно-шкільне навчання й виховання (січові, сотенні й полкові школи, школи джур); підвищена й вища освіта (Київський, Переяславський, Чернігівський і Харківський колегіуми, Острозька і Києво-Могилянська академії, зарубіжні університети й академії); національно-державницьке навчання й виховання, лицарське заґартування молодих козаків (козацькі осередки, військові табори, сотні й полки, фортеця Запорізька Січ та ін.) На початку свого розвитку навчання в школах було безкоштовне та створене для усіх верств населення. Учень міг скільки завгодно ходити на уроки, поки сам не вбачав бажання піти звідти. Пізніше почали з'являтись школи, які існували у формі три - та шестикласних (василіанські школи та школа ордену піарів) [7, ст. 204].

Славні гетьмани України формували біля себе саме освічене козацтво і робили великі пожертви на користь розвиткові освіти, культури та мистецтва. Наприклад Богдан Хмельницький, Іван Мазепа та Пилип Орлик як на мене, найосвіченіші гетьмани, які дбали про освітньо - культурний розвиток свого народу та зробили чимало добрих справ. Згадаймо хоча б Конституцію Пилипа Орлика 1710 року - як найважливішого документа в тогочасній Європі та України. Значення цієї Конституції для України є неоціненним скарбом, адже в ній закладені ідеї розвитку нового суспільства.

Саме в цю Велику козацьку добу (XVI - перша пол. XVIII ст.)набуває поширення козацька система навчання й виховання, яка ґрунтується на багатовіковому народному досвіді виховання молодого покоління і водночас збагачує його специфічними виховними положеннями. Козацька система ідей, цінностей тісно пов'язана з Богом, який є найвищою Правдою, і тому правда переможе як в особистому, так і в громадському житті.

Отож, козацька спільнота яка виховувалась у сильному,військовому дусі продемонструвала усім, що розум і кмітливість - це їхнє друге ім'я. Зросла духовність нації.

Освіта за козацької доби відіграла прогресивну роль не лише в історії України, а й Європи, формуючи інтелектуальну еліту. Багато вихованців з освітньо - виховних закладів виходили з новими знаннями, які потім давали усьому світу свої неоціненні праці, про які ми можемо чути досі.

Процес отримання знань був чи не найголовнішим етапом у тодішньому суспільстві, завдяки чому, українська культура підносилась до своєї вершини.

Список використаної літератури

1. Апанович О.М. розповіді про запорізьких козаків. - К.: Дніпро,1991.-335с.

2. Захаров Денис. Освіта в Козацькій державі. Та деякі аналоги - http://www.day.kiev.ua/uk/article/cuspilstvo/osvita-v-kozackiy-derzhavi-ta-deyaki-analogiyi

3. Ісаєвич Я. Д. Історія української культури. Том 2(українська культура XVIII - першої половини XVII ст.)К,2001

4. Лузан П.Г., Васюк О.В. Історія педагогіки та освіти в Україні - [2-ге вид., доп. і перероб.]. - К. :ДАКККіМ, 2010.- 296 с.

5. Огієнко Іван. Українська культура. коротка історія культурного життя українського народу. - К,1918.- 275с.

6. Павловський І.Ф. Походження школи в старій Малоросії /І.Ф. Павловський. - К.: Дніпро, 1990

7. Ржевська Анна. Історія української та зарубіжної педагогіки. Козацька Україна в історико - педагогічному ракурсі// ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ. - 2003. Вип.17, - С. 201-206 http://www.lnu.edu.ua/Pedagogika/periodic/visnyk/17/28_rzhevska.pdf)

8. Субтельний О. Україна. Історія. - К.,1991.- 500с.

9. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. - Львів.: Світ,1990.-319с.

Размещено на Allbest.ru