Матвій Терентійович Симонов (Номис): життя, культурно-наукова, громадська та педагогічна діяльність

Петербурзький період позначений також і активною громадською роботою М.Т. Симонова. Дружні відносини з діячами українського національно-культурного руху спонукали його до включення в роботу Петербурзької української громади, редакції “Основи”, вплинули на становлення активної громадянської позиції, яка засвідчувалася його практичною діяльністю. Великими (організація “Основи”, робота у друкарні П. Куліша, літературна праця, студії з мовних питань, видання “Збірки”) та малими (організація магазину українського одягу, участь у створенні “Тарасової книгарні”) справами М. Симонов сприяв становленню української національної самосвідомості. Та, найголовніше, це підготувало його до складної праці з видання “Збірки”. Беручи приклад з П. Куліша, який вирізнявся надзвичайною творчою працездатністю, М. Номис не побоявся взятися за цю роботу і з честю справився з нею. “Раз ощутив в себе присутствие больших физических, умственных и нравственных сил, раз навсегда сознав себя и поверив себе, он затем уже всю жизнь следовал лишь указаниям свого духа”, - зазначав В. Милорадович Милорадович В. Степная Лубенщина. // Киевская старина. - 1904. - Март. - С. 380..

Лубенський період життя М.Т. Симонова (1870-1901) був позначений активною педагогічною, громадською та творчою діяльністю. Його робота як першого директора Лубенської гімназії й мирового судді поєднувалася з краєзнавчими студіями.

За свідченням сучасників, він був одним з “трёх выдающихся собирателей историко-географическо-статистическо-экономи-ческих материалов для Полтавщины” (поряд з В. Тарновським та Г. Галаганом) Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнографії ім. М.Т. Рильського НАН України. - Ф. 3 (М.М. Білозерського), спр. 12/1052 (Памятка о трёх выдающихся собирателях историко-географическо-статистического-экономического материала для Полтавщины).. Матвій Терентійович був дописувачем журналу “Киевская старина”, листувався з багатьма українськими науковими та громадськими діячами (О. Кістяківським, М. Білозерським та ін.), цікавився культурним життям Києва, жваво відгукуючись на події, що там відбувалися (наприклад, студентські заворушення під час святкування 50-річчя Київського університету в 1884 р.).

Значну роботу провів М.Т. Симонов з організації освітянської справи в Полтавській губернії. Він доклав багато зусиль для розбудови Лубенської гімназії, був ініціатором створення вчительської школи в Лубнах, розробивши її проект, брав участь у створенні Галаганівської ремісничої школи в с. Дігтяри Прилуцького повіту.

У висновках викладено загальні підсумки дисертаційної роботи. В результаті комплексного історіографічного аналізу було встановлено, що всі попередні дослідники життя і творчості М.Т. Симонова висвітлювали переважно його фольклористичну та літературну діяльність. Недостатньо уваги приділялося педагогічній та громадській роботі М. Номиса, зовсім не вивчалися приватне життя, господарська діяльність і краєзнавчі студії.

Внаслідок залучення близько 300 архівних справ та різноманітних опублікованих матеріалів було створено модель джерельної бази даного дослідження, особливістю якої є велика кількість епістолярних пам'яток та використання художньо-етнографічних творів Симонова, що мають біографічну основу. Було розширено бібліографічний список його робіт (серед них, наприклад, “Как обеднели Оболонские”, “Несколько заметок к Автобиографичекой Записке И.И. Сердюкова, помещённой в ноябрьской книжке “Киевской старины”, “Обряд “вывода новобрачной” в Подолии”).

Аналіз приватного та публічного життя М.Т. Симонова дозволив визначи-ти й охарактеризувати основні віхи його біографії. В основу періодизації покладено віковий і географічний критерії та виділено такі етапи: дитинство та юність (1823-1844), київський (1844-1848), ніжинсько-немирівський (1848-1855), петербурзький (1855-1865), псковсько-катеринославсько-волин-ський (1865-1869), лубенський (1870-1901).

Світогляд М. Номиса формувався під впливом багатьох чинників, серед яких родина, яка прищеплювала любов до всього українського, до батьківщини, близьке спілкування з простим народом, “старосвітськість” та висока моральність суспільного середовища, в якому він зростав, безпосередня участь у народних обрядах, освіта, вплив оточення (В. Білозерський, М. Костомаров, П. Куліш, О. Маркович, Т. Шевченко та ін.), а також активізація українського національно-культурного руху середини ХІХ ст. (на цей період припадає найбільш плідна фольклористична, літературна та громадська діяльність Матвія Терентійовича).

Здійснена реконструкція приватного життя М. Симонова показала складність та неоднозначність, якими відзначалися його відносини з близькими та рідними, в першу чергу з невінчаною дружиною й доньками. Джерела дали змогу окреслити характер взаємин у батьківській і власній родини, проаналізувати причини конфліктів у сім'ї та вималювати образ неординарної особистості, що характеризується любов'ю до українських традицій, природи та сентиментальністю, і, водночас, різкістю, безкомпромісністю людини, якій обставини життя завдавали відчутних ударів по самолюбству та змушували страждати. Суперечливі відносини з сім'єю, особливо наприкінці життя, стали причиною його душевного розчарування та самотності. Останні роки Номиса пройшли поза родинним колом.

Вивчення господарської діяльності М.Т. Симонова дало змогу суттєво доповнити уявлення про соціальне обличчя українського інтелігента другої половини ХІХ ст. та з'ясувати таке: Номис належав до тих землевласників складного пореформеного періоду, котрі намагалися вести своє господарство розумно, аналізуючи причини, що заважали його успішному розвитку (відсутність вільних капіталів, досвіду й агрономічних знань у поміщиків, коливання цін на сільськогосподарську продукцію, дорожнеча найманої праці, недобросовісність робітників та ін.). Він мав власне бачення виходу з критичного становища, яке склалося в полтавському регіоні на той час, причому вважав, що в даній ситуації потрібна консолідація сил уряду та землевласників.

Висвітлення біографії М. Номиса дало підстави скорегувати його характеристику попередніми дослідниками як діяча, зосередженого виключно на фольклористичній роботі. Діапазон зацікавлень Матвія Терентійовича відзначався різноманітністю: лексикографія, краєзнавство, громадська та літературна праця. Діяльність М.Т. Симонова була найбільш плідною та динамічною в період його перебування в Петербурзі (1855-1864) та позначалася участю в організації та функціонуванні друкарні П. Куліша, журналу “Основа”, підготовкою та виданням “Збірки”, появою його мовознавчих розвідок, художніх і етнографічних творів. Усе це він успішно поєднував з самовідданою чиновницькою службою, яка була відзначена подяками, орденами та медаллю. Це час піднесення приватної, суспільної та культурної активності М. Номиса. Безперечно, громадська та творча діяльність активізувалися під впливом спілкування з П. Кулішем (який у внутрішньо-родинному середовищі намагався реалізувати власну освітньо-куль- турницьку програму), а також завдяки дружнім стосункам з В. Білозерським, М. Костомаровим, Т. Шевченком та іншими українськими та російськими діячами другої половини ХІХ ст.

Вивчення мовознавчих розвідок М.Т. Симонова дає підстави зробити висновок про його велику роль у процесі становлення сучасної української мови та ствердження її повноцінності в першу чергу в українському суспільстві. Значний інтерес має віднайдена в фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України добірка матеріалів М. Номиса до українського словника, в укладанні якого протягом другої половини ХІХ ст. брали участь майже всі вітчизняні культурні та громадські діячі. М. Симонов запропонував цілу низку математичних та фізичних термінів, що свідчить про широту його зацікавлень.

Лубенський період (1870-1900) характеризувався спадом літературної та фольклористичної діяльності М. Номиса, натомість він брав активну участь у громадському житті, займався краєзнавчою та педагогічною працею. Як перший директор Лубенської гімназії М.Т. Симонов провів значну роботу з організації навчального та виховного процесу в цьому навчальному закладі.

Під час дослідження було виявлено ще один напрям діяльності Номиса - історичне, етнографічне та географічне краєзнавство. Його авторитет як знавця історії й етнографії Лубенщини був незаперечним. До Матвія Терентійовича зверталося багато дослідників за допомогою та роз'ясненнями. Наприклад, М. Білозерський вважав, що Симонов може надати інформацію про Лубни, Мгарський монастир, про повстання С. Наливайка, Д. Гуні, Я. Остряниці, І. Брюховецького, Д. Дорошенка та ін.

Багатостороння діяльність М.Т. Симонова була поцінована ще його сучасниками (наприклад, авторами некрологів на його смерть - М. Грушевським, С. Єфремовим, В. Науменком та ін.). Його не забула громада, чому сприяла українофільська діяльність Матвія Терентійовича в середині ХІХ ст., навіть не зважаючи на те, що він наприкінці життя відійшов від українського руху. Народолюбський світогляд М. Номиса засвідчений заповітом, за яким майже всі свої кошти він віддав на потреби рідного села.

Отже, реконструкція життєвого шляху і культурно-наукової, громадської та педагогічної діяльності М.Т. Симонова (Номиса) переконливо свідчить, що він був одним із помітних і оригінальних представників української інтелігенції другої половини ХІХ ст., який зробив реальний внесок у поступ української національної справи.

Основні публікації автора

1. Лимар А.О. Постать М.Т. Симонова (Номиса) в історіографії // Грані. - 2004. - № 5 (37). - С. 32-42 (2 др. арк.).

2. Лимар А.О. М.Т. Симонов (Номис) та П.О. Куліш: сторінки взаємовідносин // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті: Зб. наук. пр. / Ред. кол.: С.І. Світленко (відп. ред.) та ін. - Д.: Вид-во ДНУ, 2005. - Вип. 3. - С. 138-160 (2,5 др. арк.).

3. Лимар А.О. М.Т. Симонов (Номис): погляди поміщика на проблеми пореформеного сільського господарства в Полтавській губернії // Сіверянський літопис. - 2005. - № 6. - С. 50-61 (1,5 др. арк.).

4. Лимар А.О. М.Т. Симонов (Номис) та О.Ф. Кістяківський: до історії взаємовідносин // Бористен. - 2006. - № 3 (177). - С. 32-33 (0,5 др. арк).

5. Лимар А.О. Українські народолюбці 60-х рр. ХІХ ст. у Катеринославі: М.Т. Симонов (Номис) та Б.С. Познанський // Придніпров'я: історико-краєзнавчі дослідження: Зб. наук. праць. - Д.: Вид-во ДНУ, 2005. - Вип. 2. - С. 129-135 (0,5 др. арк.).

Размещено на Allbest.ru