День гідності та свободи України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема: «День гідності та свободи України»

Мета: поглибити знання студентів про непорушність державного суверенітету, незалежність, територіальну цілісність української держави; вчити висловлювати власні думки; намагатися донести до молоді, що в суспільстві у громадян існують різні погляди з тих чи інших питань; виховувати толерантне ставлення до людей; сприяти формуванню ціннісного ставлення до держави, суспільства, самого себе та оточуючих.

Науково - методичне забезпечення уроку: мультимедійна презентація, український рушник, кетяги калини, колоски, записи пісень, український прапор.

Форма проведення тематична політінформація з використанням інтерактивних форм роботи.

Хід заходу:

Велична і свята, моя ти Україно,

Лише тобі карать нас і судить

Нам берегти тебе, Соборну і єдину,

І нам твою історію творить

Звучить пісня О. Пономарьова «Заспіваймо пісню про Україну»

суверенітет незалежність помаранчевий революція

Ми зібралися з Вами поговорити, що таке гідність, нескореність, суспільно-політична активність, а також з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, вшанування патріотизму і мужності української молоді. Завтра 21 листопада будем святкувати «День гідності та свободи». Це свято було започатковане указом президента України П. Порошенка 13 листопада 2014 р.

Ідея єдності українських земель, соборності України сягає глибини віків. За цей час не одному поколінню українців довелося ціною власного життя здобувати право прийдешніх поколінь на незалежність

- 1991 рік вписано в новітню історію України, як час, з якого почалася нова сторінка розвитку державності;

- 2004 рік - прояв громадянської активності під час Помаранчевої революції;

- 2013 рік - Революція гідності, що призвела до політичних та суспільних змін в Україні;

- Літо 2014 - подвиг українських військових та добровольців у боротьбі з російськими бойовиками, які тероризують східні регіони України

Під час розповіді йдуть слайди про події того часу, звучить фонограма пісня.

Сьогодні, коли Україна веде боротьбу за збереження власної незалежності, варто частіше згадувати ті події, які стали початком краху комуністичного режиму та відновлення незалежності у 1991 році.

На зламі 80 - 90 х років країнами Прибалтики прокотились оксамитові революції: падали тоталітарні режими, а на їх місце приходила демократія. Україна також виходила із «сну». Починаючи з 1987 року, в країні вирували антикомуністичні мітинги загально-національного руху опору, боротьби за незалежність. Вагомою складовою його був студентський рух, саме він в жовтні 1990 року став початком кінця радянської влади.

Як зазначав відомий соціолог, політолог, політичний діяч Ральф Дарендорф: «потрібно 6 місяців щоб організувати вибори, 10 років щоб встановити ринкову економіку, але ціла генерація щоб створити громадянське суспільство, бо без нього нема демократії».

«Революції на граніті» поклала початок справі здобуття Україною незалежності.

У 1990 році відбулися вибори до Верховної Ради УРСР, на яких парламентську більшість утворили комуністи «Група 239», а демократи, сформувавши Народну Раду, у підсумку мали 126 мандатів. Після проведення виборів їх громадянська активність помітно зменшилася, натомість молодь вважала, що третина голосів демократів у Верховній Раді не є перемогою. Тому студенти вирішили активізувати власні дії.

25 років тому студентська спілка Києва та Львова виступили проти останнього комуністичного уряду України. В Києві відбулася студентська акція протесту, що отримала назву Революція на граніті. (або Студентська революція на граніті) -- кампанія широкомасштабних акцій ненасильницької громадянської непокори, заздалегідь організована українською радянською молоддю, переважно студентами. Протести тривали з 2 по 17 жовтня 1990 року в Україні (тодішній УРСР). Стрижнем протестних подій було студентське голодування на площі Жовтневої революції у Києві (нинішньому Майдані Незалежності).То була весна свободи посеред осені імперії.

Зі слів учасника революції: «Чому ж саме студенти…бо студенти - це молоді люди, котрі необтяжені отою можливо недоречною терпимістю, яких не влаштовувало «золоте правило» радянських людей - «не висовуйся, і так якось доживеш до смерті спокійно», в них воно було відсутнє. Саме тому, молоді, енергійні люди, об'єдналися і «рвонули першими».

Біля наметового містечка кожного ранку збирались кияни, спочатку з цікавістю і підозрою, потім з співчуттям, підтримкою і теплими речами. 4 жовтня почало прибувати більше студентів з Івано-Франківська, Сум, Рівного, Полтави, Дрогобича, Вінниці, Тернополя, більшало й киян. Голодувало вже 151 особа, 131 забезпечували обслуговування.

В акції спочатку взяло участь 154 студенти, а пізніше їх кількість досягла 300 осіб з 24 областей. Було сформована «Координаційна рада». Кожен учасник реєструвався і мав перепустку.

Огородивши територію протесту спочатку стрічками, а потім мотузками, студенти оголосили її "вільною від комунізму" і розпочали голодування. Трохи згодом з'явилися транспаранти з гаслами студентів. Головними політичними вимогами молоді було:

- перевибори на багатопартійній основі;

- Відставка Масола.

- недопущення підписання нового Союзного договору та дострокові вибори до Верховної Ради УРСР на багатопартійній основі не пізніше весни 1991 року.

- домагалися повернення на територію УРСР українських солдатів і проходження військової служби виключно на території республіки.

15 жовтня почався страйк всіх студентів. На майдан вийшли більше 100 тисяч протестувальників. Попереду йшли депутати, за ними голодуючі, а далі йшла вся колона. Страйк набував великих масштабів, студенти почали захоплювати державні споруди, зокрема університет ім. Т.Г. Шевченка. Наступного дня до страйку почали підключатися фабрики і заводи, влада зрозуміла, що це вже не лише студентський страйк, тому змушена була піти на зустріч.

Розуміючи, що народний протест стрімко поширюється, а міліція теж не виступила проти народу, влада нарешті капітулювала. 17 жовтня 1990 року Верховна Рада УРСР ухвалила Постанову "Про розгляд вимог студентів, які проводять голодування в м. Києві з 2 жовтня 1990 року" -- вимоги студентів було виконано. А 23 жовтня парламент проголосував за відставку Масола. Так студентська молодь довела, що може впливати на владу й відстоювати національні інтереси.

А тоді, в жовтні 1990-го, більшість студентів боялися не так штурму силовиків, як відрахування зі своїх навчальних закладів. Вони дуже хотіли навчатися, але почуття патріотизму було сильніше. Батьки здебільшого не знали про відважний вчинок своїх дітей. Молодь підтримали представники старшого покоління. Зокрема, до них приєдналася відома українська дисидентка Оксана Мешко (їй було вже 85, позаду -- ув'язнення у радянських концтаборах за правозахисну діяльність). Поруч зі студентами голодувала і народна артистка України, лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка Неоніла Крюкова. Протестувала й відома нині українська письменниця Оксана Забужко, співачка М Бурмака. Серед відомих діячів сучасності, що брали участь у тих подіях були: О.Тягнибок - тепер лідер партії «Свобода», В'ячеслав Кириленко - український політик, народний депутат України III-VIII скликань. З 2 грудня 2014 є Віце-прем'єр-міністром з гуманітарних питань -- Міністром культури в другому уряді Арсенія Яценюка.

Через дев'ять місяців Україна проголосила Незалежність, а комунізм впав. Гранітні ідоли на Жовтневій площі розсипалися, а жовтень набув нового революційного значення. Після цього тріумфу свободи та боротьби 15-го жовтня почали святкувати день українського студентства.

Революція на граніті 2-17 жовтня 1990 року стала першим українським Майданом -- успішним ненасильницьким політичним протестом проти чинної комуністичної влади в УРСР, який дав поштовх до демократизації всього українського суспільства. Акції громадянської непокори, що охопили Україну в жовтні 1990 року, заклали традиції демократичних форм протесту. Їх продовженням були Помаранчева революція та Революція Гідності. Революція на граніті стала переломним моментом в утвердженні незалежності України, а молоде покоління вже на початку 1990-х років засвідчило своє бажання і відстояло право жити у вільній демократичній державі. Юнацький ентузіазм, помножений на чітку та продуману організацію акцій, продемонстрував відчутний політичний потенціал українського молодіжного руху, який змусив рахуватися з собою і тодішніх компартійних можновладців, і досвідчених діячів опозиції.

Минуло 14 років і українці знову вийшли на Майдан Незалежності. Вдруге відстоювати свої права. Останньою краплиною, яка стала поштовхом для нового виходу людей на вулиці, стало фальшування результатів президентських виборів 2004 року. 3 листопада 2004 року, через два дні після другого туру президентських виборів, у містах Західної України, Києві й ряді інших міст і обласних центрів почалися масові мітинги в підтримку кандидата від опозиції. Основною ареною народного невдоволення став Майдан Незалежності, де зібралося, за різними оцінками, від 100 до 500 тисяч протестувальників з усієї країни.

Помаранчева символіка стала потужним об'єднувальним і притягальним фактором, символом революції. Людям на Майдані масово роздавалися помаранчеві стрічки, прапорці, наліпки, листівки, газети. Ця ж продукція поширювалася партійними і громадськими агітаторами в різних куточках Києва і всієї країни. Це давало можливість прорвати інформаційну блокаду і підтримувати загальну «помаранчеву» атмосферу.

На думку п'ятого Президента України П.Порошенка - «Помаранчева» революція зламала багато стереотипів про Україну загалом і про нашу націю та менталітет зокрема. Безумовно, квінтесенцією усієї революції був Майдан. Хоча більш правильно було б сказати - майдани, адже в мирних акціях протесту зухвалого режиму брали участь майже всі центральні площі держави

Позитивними наслідками Помаранчевої революції, насамперед є завоювання політичних та громадянських свобод, здійснення істотних кроків на шляху демократизації країни, поліпшення іміджу України на міжнародній арені, зрушення у соціальному рівні життя людей, зростання економічної свободи, започаткування процесу формування української нації, зростання національної свідомості. Негативні зміни пов'язані із незавершеністю, нереалізованістю її завдань та поляризацією суспільства на «Схід» і «Захід».

Фактично наслідком Майдану 2004 р. став прихід до влади В. Ющенка. Незважаючи на низку нереалізованих завдань, одним із найбільших досягнень В. Ющенка на зовнішньополітичній арені можна вважати участь у Дванадцятому саміті Україна - Європейський Союз 9 вересня 2008 р. та досягнення домовленостей на вищому політичному рівні про укладення нової посиленої Угоди Україна - ЄС на принципах асоціації, а також започаткування діалогу щодо умов запровадження безвізового режиму поїздок громадян України до держав - членів Євросоюзу.

«Помаранчева революція» не змінила ні політичного режиму, ні соціального ладу в Україні. Змінилися люди, але визначальні правила залишилися. Десятиліття, яке минуло відтоді, не пройшло намарно, і це вселяє надію, що суспільство таки змусить політиків «грати за правилами». Еліти це також зрозуміли, тому що вони самі і вся країна цього разу стоять на межі виживання. Шок, який переживає суспільство, може стати поштовхом для перетворення України на нормальну державу.

Зміна правлячої еліти України, що відбулася в результаті «Помаранчевої революції», і пов'язана з цим переорієнтація внутрішнього й зовнішньополітичного курсу країни дали поштовх іншим країнам: Сербії та Грузії, Киргизстані.

З 22 листопада 2005 року Україна відзначила День Свободи. Президент (нині колишній) Віктор Ющенко задля виховання в громадян почуття національної гідності, утвердження в Україні ідеалів свободи й демократії Видав Указ про офіційне затвердження цієї дати. Помаранчева революція була винятково політичною. Традиційним місцем святкування був Майдан Незалежності в Києві.

Коли важелі влади перейшли до Віктора Януковича, то він скасував День свободи, який був пов'язаний з перемогою Ющенка, і заснував День соборності і свободи 22 січня.

Менш ніж за десятиліття Україна переживала третій переворот. Євромайдан, Єврореволюція, Революція Гідності - усі ці терміни сьогодні стали невід'ємною складовою в історії побудови української державності. Революція гідності мала в своєму арсеналі коктейлі Молотова, дерев'яні щити,таку ж катапульту й віру мільйонів. Ця революція від двох попередніх відрізняється саме жорсткою позицією влади, яка не збиралася визнавати верховенства права, навіть якщо йшлося про життя людей. Українці вперше за багато років знову взялися за зброю, аби нагадати, кому належить влада, а вона завжди належить народу. Феномен українського волонтерства сформувався саме під час подій, які вимагали високого рівня альтруїзму. Ще революція на граніті стала початком цього руху, коли люди робили пожертви для досягнення спільної мети.

Помаранчева революція 2004 р. мала стати рушійною силою до змін, люди вірили, що буде усе по-новому. Проте очікування не справдилися. У 2010 р. до влади прийшла «банда олігархів», яка вирішила знищити рештки справжнього українства та й ще за його рахунок наживитись. Все ж українці вірили, якщо Україна стане на шлях європейської інтеграції, то в державі будуть проведені соціально-економічні та політичні реформи. Адміністрація президента В. Януковича та уряд на чолі з М. Азаровим вели активну проросійську зовнішню політику. Важливим етапам в історії незалежної України мав стати Вільнюський саміт східного партнерства 28-29 листопада 2013 р. Але незадовго до цього була зроблена неочікувана для всіх заява: Кабінет Міністрів України вирішив призупинити процес підготування до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Такий хід подій аж ніяк не влаштовував українців, які покладали великі надії на співробітництво України із ЄС, а тому зроблена заява стала тим каталізатором, який призвів до перших актів протесту.

Однією з головних причин протестів стала надмірна концентрація влади в руках Віктора Януковича та його «сім'ї», створення системи управління з ознаками фашизму. Майдан простояв у центрі Києва 264 дні.

Вперше слово «Євромайдан» з'явилося 21 листопада у соціальній мережі, яка відіграла величезну роль, а саме залучення чималої частини українців. Саме через них проводилася координація всіх дій.

У перші дні протестів громадські активісти не охоче пускали політиків до мікрофона. Навіть народилося гасло “Майдан без політиків!”. Але після трагічного побиття студентів, що сталося в ніч з 30 листопада на 1 грудня, громадські активісти зрозуміли, що без підтримки політичних партій ефективно протистояти владі не вдасться. Саме після силового розгону студентів протестні акції набули масового характеру і переросли з проєвропейських на антиурядові, антивладні. На мітинги почали виходити сотні тисяч українців І кожного разу кількість людей на майданах по всій країні зростала.

Але, попри це, основною рушійною силою на Майдані була молодь і студентство. Студентство, яке було мотором протестних акцій, змусило змінюватися усе суспільство. Саме молодь розбудила країну, саме вона стала каталізатором Майдану. І саме на ній лежить найбільша відповідальність за майбутнє країні. Учасники мітингу ставили перед владою такі вимоги:

- виведення «Беркуту», інших спецпідрозділів, внутрішніх військ МВС України зі столиці та повернення їх у місця постійної дислокації;

- скасування (визнання нечинними) пакету законів, ухвалених 16 січня;

- припинення політичних репресій, звільнення усіх політичних в'язнів, зокрема активістів Євромайдану та Юлії Тимошенко;

- повернення до редакції Конституції України 2004 року;

- корекція виборчого законодавства, зміна норм, які дають можливості для фальсифікацій;

- призначення нового складу Конституційного Суду, Національної ради з питань телебачення та радіомовлення, Рахункової палати з забезпеченням представництва опозиції, утворення Наглядової ради Першого національного каналу (УТ-1) з урахуванням представництва громадськості та опозиції;

- ухвалення нового закону про ЦВК та відповідна зміна його складу (за принципом «половина -- від влади, половина -- від опозиції, голова -- представник громадянського суспільства»);

- відставка уряду Миколи Азарова, в тому й міністра внутрішніх справ В. Захарченка;

- формування і затвердження складу технічного уряду на перехідний період, який має забезпечити стабільне функціонування державного механізму на перехідний період та проведення чесних і демократичних виборів;

- оголошення дочасних президентських виборів;

- проведення дочасних парламентських виборів на суто пропорційній основі з відкритими списками.

Певна річ, варто доповнити ці вимоги головною, яка й спричинила вихід людей 21 листопада 2013 року на головну площу столиці, -- відновлення та активізація євроінтеґраційних процесів; а також пунктами про люстрацію, боротьбу з корупцією та покарання винних у розстрілах на Майдані.

У лютому 2014 року під час сутичок протестувальників із силовиками в центрі Києва загинули понад сто осіб, сотні були поранені, найбільше з яких - 20 лютого. Більшість людей загинули від куль снайперів, які влучали протестувальникам у голову, серце і шию. Згодом загиблих учасників акцій протесту почали називати «Небесною сотнею».

За даними Генпрокуратури, всього під час Євромайдану постраждали 2,5 тисячі осіб, 104 з них загинули.

21 лютого 2014 року офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього дня на Майдані відбулось прощання із загиблими повстанцями. Під час прощання з загиблими лунала жалобна пісня «Пливе кача…».

У результаті, В Янукович у лютому, після масового розстрілу беззбройних громадян на Майдані Незалежності, втік до Росії.

А далі калейдоскоп подій закрутився ще швидше: анексія Криму,( У кінці лютого -- початку березня 2014 року перекинуті з Росії і кримських баз Чорноморського флоту РФ війська без розпізнавальних знаків окуповували Кримський півострів. Також було створено збройне формування з російських «козаків», яке називало себе «самооборона Криму». 16 березня 2014 року на території Криму і міста Севастополя пройшов псевдореферендум про статус півострова, за сфальсифікованими результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський Союз, ні США не визнали це голосування і вважають, що Крим Росія анексувала.) заворушення та початок АТО (13 квітня 2014 р. виконувач обов'язків президента України Олександр Турчинов підписав указ про початок антитерористичної операції із залученням Збройних Сил на сході Україні.) на сході, вибори президента, наступ українського війська та контрнаступ путінців, вибори парламенту…

За 2 роки країна пережила стільки, скільки не переживала, напевно, з часів останньої світової війни чи щонайменше від року проголошення нашої Незалежності. Тому щоб віддати шану громадянському подвигу, вшанувати патріотизм і мужності людей, які виступили на захист демократичних цінностей, відстояли національні інтереси і європейський вибір нашої держави, після буремних подій Президент України Петро Порошенко запровадив свято під офіційною назвою «День Гідності та Свободи». Як ідеться в указі Президента, він установив відзначати його щороку 21 листопада «Україна - це територія гідності та свободи. Такими нас зробили 3-ри революції. Це був важкий іспит, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи».

Викладач: Для того щоб визначити патріотизм наших студентів в даний час, я провела соціологічне дослідження. Генеральна сукупність респондентів складала 196 осіб, а вибіркова сукупність 146 осіб. В ході даного дослідження були опитані студенти перших курсів, різних спеціальностей нашого навчального закладу від 15 до 17 років. Всім було запропоновано відповісти на три питання:

1. Чи любите свою державу?

А) так

Б) ні

В) мені байдуже

На це питання 99% опитуваних дали відповідь, люблять свою державу, 1% - мені байдуже.

2. Що для вас означає бути патріотом?

А) жити та народитись в Україні

Б) спілкуватись українською мовою

В) наслідувати традиції

Г) працювати на добробут своєї держави

Д) інша відповідь

На це запитання більшість опитаних обрали відповідь «А», «Г» а це 72,6 % 15.75% обрали варіант «В» наслідувати традиції та 8,9% вважають за потрібне спілкуватись українською мовою, а ще 2,73% респондентів мають іншу думку. Отже, можна зробити висновок, що хоч відсотки розподілились, але всі чітко розуміють, що перелічені категорії відповідей обов'язково необхідні для того щоб бути патріотом.

(результати відображені на діаграмах, які Ви можете бачити на екрані).

3. Чому б ви надали перевагу?

А) працювати за кордоном

Б) працювати в Україні

В) працювати в Україні з хорошою заробітною платою

Г) мені байдуже де працювати, головне щоб я був забезпечений

Д) інша відповідь

На запитання «Чуму ви віддали б перевагу?» 69.18% респондентів хотіли б працювати на батьківщиніз хорошою заробітною платою, а 14,38% опитаних патріотично налаштовані на роботу з підйому економічної ситуації в державі, і лише 7,53 не задумуючись відправились в іншу державу на роботу та 0,68% пі відповіддю «інше» ще не вирішили. Звідси можна побачити, що хоч опитані і боліють серцем за свою батьківщину, але ніхто не хоче прожити своє життя в бідності

Отже, зробивши аналіз проведеного опитування можна зробити висновок, що гіпотеза, яка полягає у тому, що більшість респондентів вважають патріотизм це запорука процвітання нашої держави.

Так, життя людині дається лише раз і тільки гідна людина, знаючи свою кінцеву ціль, здатна на такі вчинки заради свободи свого народу, заради незалежності своєї Вітчизни! Шанс на зміни нам дістався дорогою ціною, ціною людських жертв, ціною втрати частини території.

А. Салюк, учасник акції голодування сказав: “Я не знаю психічно здорову людину, яка не боїться, що її поб'ють, або що вона помре. Тільки є питання страху, а є питання мети. І так, було страшно, але ми усвідомлювали, чому ми це робимо”

Героями нашого часу є також працівники та випускники нашого навчального закладу: Вадим Цукерник, Сергій Шепітко, Сергій Гарасюк, В.М. Безкоровайний та багато інших А також батьки наших студентів:Данчука Ігоря група Т-011, Монастирського Назарія Т-011, Завінського Юрія Т-012, Славінського Миколи Е-11, Петруняка Ігоря Е-41,які протистояють ворогові в зоні АТО.

З болем в серці згадуємо П. Андруника, М. Григоришина котрі віддали своє життя за нас, за незалежну і суверенну Україну. Наш обов'язок пам'ятати про них та інших демобілізованих.

Тому, наш навчальний заклад для вшанування всіх хто брав і бере участь у захисті кордону нашої держави, саме в ці хвилини, відкриває «галерею слави» на 2-му поверсі.

І на останок додам, новий виток історії країни вже розпочався,і майбутнє нації творять не політики, а МИ.

Размещено на Allbest.ru