Монархія у Франції, Німеччині та Англії. Джерела права країн

Білль про права надавав громадянам право «на скорий і прилюдний суд безсторонніх присяжних» у випадках карного переслідування (поправка шоста). Звинувачений мав право вимагати, щоб його повідомили про характер і мотиви звинувачення й дали очну ставку із свідками, які свідчать проти нього. Звинувачений міг вимагати примусового виклику своїх свідків і «користуватися допомогою адвоката для захисту». У цивільних судових справах «з ціною позову, яка перевищує двадцять доларів», також зберігалося право на суд присяжних на основі положень загального права (поправка сьома).

Поправка восьма забороняла вимагати надмірно великі застави, стягувати завеликі штрафи, «накладати жорстокі і незвичайні покарання».

При цьому перелік даних прав і свобод зовсім не розглядався у Біллі про права як вичерпний або «як заперечення чи применшення інших прав, що зберігаються за народом» (поправка дев'ята). Права і повноваження, не віднесені конституцією до компетенції Союзу і не заборонені нею ж окремим штатам, «залишаються відповідно за штатами або за народом» (поправка десята).

Білль про права органічно ввійшов у конституцію 1787 року, яка відобразила таким чином дві тенденції у становленні незалежної американської держави: прагнення буржуазії та плантаторів всіляко обмежити завоювання революції, з одного боку, і активну діяльність народних мас завдяки яким було здобуто перемогу у війні за незалежність,- з другого.

Так у запеклій боротьбі лише після прийняття Білля про права у 1791 році була остаточно ратифікована конституція США. Однак офіційною датою прийняття конституції вважається 17 вересня 1787 року.

21. Джерела й основні риси американського права

Основними джерелами американського права були:

* Конституція США;

- федеральні закони;

* конституції та закони штатів;

- загальне право (офіційні публікації рішень федеральних судів і судів штатів, вишу юридичну силу серед яких мали рішення Верховного суду СІП А, котрий створював, фактично, нове право).

Федеральне законодавство мало пріоритет над законодавством штатів. Кримінальне та цивільне законодавство було передане штатам, які утворювали власну правову систему. Саме цією обставиною пояснюються значні відмінності в законодавстві окремих штатів.

У цивільному праві було введено принцип приватної власності, що оголошувалася недоторканною. Ніхто, навіть держава, не мав права відібрати в приватної особи власність без справедливої винагороди та відповідного судового рішення. Утверджувалася приватна власність на землю, скасовувалися феодальні обмеження поземельної власності, система невідчужованості землеволодіння, принцип первородства. Землю, як і рухоме майно, можна було передавати в спадок, купувати та продавати. З виданням Закону "Про гомстеди" (1862 р.) будь-який громадянин США, якому виповнився 21 рік і який був главою сім'ї та не брав участі у війні проти США, міг стати власником до 160 акрів (64 га) "вільної" (експропрійованої в індійців) землі. Для цього йому потрібно було тільки присягнути, що землю він отримує не для спекуляції, а для проживання, та сплатити 10 доларів реєстраційного мита. Після п'ятирічного користування й обробітку ця земельна ділянка ставала його власністю. Якщо ж він хотів стати власником землі відразу, то повинен був сплатити по 1,25 долара за акр. Особи,

що служили в армії понад 14 днів, діставали право на придбання землі до виповнення їм 21 року. В зобов'язальному праві встановлювалася свобода укладання договору.

Сформувалося дві системи кримінального законодавства -федеральне та законодавство штатів. Покарання за такі тяжкі злочини, як підробка державних цінних паперів, піратство, зрада тощо, визначалося федеральним законодавством, а за решту злочинів - законодавством штатів. Злочини поділялися на зраду, тяжкі кримінальні злочини та провини.

У відповідь на визволення негрів від рабства в південних штатах були видані особливі кримінально-правові й цивільно-правові закони, що дістали загальну назву "чорних кодексів". Вони об'єднували в собі закони про бродяжництво, учнівство, робітничі контракти та ін. Ці закони мали на меті забезпечити робочою силою промисловість і примусити негрів працювати на колишніх своїх господарів. Важливе значення мала й прокламація "Про звільнення рабів" (вересень 1862 р.), згідно з якою від 1 січня 1863 р. усі раби, що належали рабовласникам Півдня, підлягали звільненню. Ці й інші закони надали Л. Лінкольну можливість створити боєздатну армію та перемогги у війні.

Після закінчення громадянської війни було прийнято низку документів, які відомі як акти про реконструкцію: 13-ти поправка до Конституції (1865 р.) скасовувала рабство на всій території СШ А; 14-тапоправка (1868р.) наділяла негрів усіма цивільними правами (громадянство, рівність перед законом тощо);

Визначення

Саксонське зерцало - німецький середньовічний збірник правових норм. Укладений близько 1230 р. (за ін. даними -- в 1220-1235 рр.) лицарем Ейке фон, шефеном графства Ангальт поблизу м. Магдебурга в Саксонії на замовлення графа Гоєра фон Фалькенштайна.

Кароліна - ухвалене 1532 року й опубліковане 1533 року Кримінально-судове укладення Священної Римської імперії німецької нації. Отримала назву на честь імператора Карла V (1519--1555).

Чинш - у середньовічній Європі регулярний податок натурою чи грошима, який платила державі або сеньйору (власнику землі) категорія вільного населення (селяни, міщани), позбавлена власності, за право безстрокового спадкового користування землею.

Талія - прямий земельний податок, яким обкладалися селяни й інші недворяни у Франції за старого режиму. Податком обкладалося кожне господарство залежно від розмірів земельної ділянки, якою воно володіло. Спочатку це був «надзвичайний податок», що збирався в скрутні для уряду часи, а з 1439 став постійним через потреби французької армії, яка вела бойові дії проти англійців у рамках Столітньої війни.

Васал - в середні віки в Західній Європі феодал, що одержував земельні володіння і був залежним від іншого, більш могутнього феодала-сеньйора (сюзерена).

РЕЙХСТАГ - термін, що позначає колективний дорадчий і законодавчий орган в німецьких та австрійських землях. В різні періоди історії він мав різні значення:

Вищі суспільно-представницькі збори у Священній Римській імперії німецької нації

Парламент, вищий законодавчий державний орган -- в Північнонімецькій унії, Німецькій імперії, Веймарській республіці, Третьому рейху, (також в Австрській імперії під час революції 1848/1849)

Будинок парламенту ФРН у Берліні

Ландтаги - місцеві представницькі законодавчі органи, земельний парламент у сучасних німецькомовних державах -- Австрія, Ліхтенштейн, ФРН, а також у німецькомовному регіоні Італії Південний Тіроль.

Баналітети - у середньовічній Західній Європі монопольне право феодалів, які володіли млинами, печами, виноградними пресами, вимагати від залежних селян, щоб вони обов'язково користувалися їх інвентарем.

Гофтаг - надвірна рада при імператорі, що виникла у XII столітті.

Кутюми - норми звичаєвого права провінцій, округів і міст феодальної Франції.

Джентрі - соціальний стан англійського суспільства XVI-XVII століть, нетитуловане середнє й дрібне дворянство.

Вілани - категорія феодальнозалежних селян у країнах Західної Європи за середньовіччя, у Франції, Німеччині, Італії - особисто вільні селяни, які за землю відбували різні повинності, в Англії - кріпаки.

Размещено на Allbest.ru