Революція Гідності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Такими словами пробуджувалась національна свідомість українців на початку Революції гідності. Ми знову й знову переосмислюємо рядки, написані великим генієм. Він нібито передбачає майбутнє українського народу. Т.Г. Шевченко втілює в нас віру у світле майбутнє України, але й дає зрозуміти, що воля не дістанеться нам задарма. Справжні патріоти повинні виховати в собі силу волі, любов до ближнього, до своєї Батьківщини, працьовитість, проте, як на мене, найголовніша якість патріота - чесність. На жаль, велика кількість людей в Україні стала свідками злочинів, які призвели до жахливих наслідків. Багато сімей втратило рідних: батьки не дочекались дітей, дружини - чоловіків, діти вже ніколи не побачать своїх батьків.

Усе починалось дуже романтично. Натхненні мрією про європейське майбутнє, повні сил українські студенти вийшли на вулицю. Вони скандували гасла про європейську Україну, співали, танцювали… Жоден не випромінював агресії чи ворожості. Усі були дружелюбними.

Серед цього натовпу, натхненного європейським духом, була невеличка компанія, яка складалась з семи молодих людей: Наталі, братів Сергія та Олексія, Миколи, Марійки, Юлії та Сашка. Вони не знали один одного до Євромайдану, їх об'єднала та познайомила спільна ідея. Молоді люди одразу ж подружились, вони вирішили бути разом і не розходитись.

Перша страшна подія, яка сколихнула Євромайдан, відбулась 30 листопада. Жорстоких дій по відношенню до себе зазнали дуже багато студентів. Серед постраждалих був і Олексій. Він отримав багато страшенних ударів. Уся компанія дуже болісно переживала розгін студентів.

Усе суспільство побачило справжнє обличчя тогочасної влади. Кожен свідомий громадянин не зміг залишитися байдужим до страшенного свавілля ката. Україна вийшла із задурманеного стану сну. Батьки повстали на захист своїх скривджених дітей. Так само відбулось і з сім'ями Олексія, Юлії та Сашка. революція європейський майдан студент

8 грудня залишилось у спогадах назавжди! Здавалось, уся країна зібралась на Майдані!

«Україна - єдина країна!». «Слава Україні! Героям слава!». Гімн щогодини. Вся ця єдність та патріотизм були пронизані ненавистю: ніхто вже не хотів ані на хвилину миритися зі злочинною владою, із тим вождем, царем, що продав усю свою людяність тільки для того, щоб ще більше збагатитись!

Студентська компанія була все ж такою згуртованою. Дівчата допомагали на кухні. Хлопці укріплювали барикади.

Люди так звикли вже до запаху вогнища, до смачного, звареного у величезному казані, борщу, до приємного товариства однодумців. На Майдані розкривалися справжні таланти. Хтось співав, інші грали на музичних інструментах, складали вірші, малювали…

Дуже прикро було усвідомлювати, що потрібно боротися не тільки зі злочинною владою, а й з простими людьми, одурманеними копійками. Йдеться про так званих «тітушок» та антимайдан. Як боляче розуміти, що вони, як стадо, керувалися лише примітивними інстинктами. Ті люди були здатні зрадити загальнолюдські принципи, за копійки продавали Батьківщину.

Як же весело і незвично було святкувати Новий рік! Ніхто вже не слухав безглуздого привітання «Президента». Майдан зустрічав Новий 2014 рік, співаючи гімн так щиро, як ніколи ще не робив цього, але ніхто собі навіть не уявляв, що дехто не зможе вже зустріти 2015-го року. Ох, яким же страшним буде 2014-й…

Жоден не хотів зупинятися. Наталя, Сергій, Олексій, Микола, Юля, Марійка та Сашко вирішили, що дійдуть до кінця, виженуть свавілля, злочинність та бандитизм із рідного краю!

Перші жертви… Всю країну сколихнула жахлива звістка, що патріоти вже кладуть життя в протистоянні. Сльози, сльози, сльози... Майдан не спинити! Волелюбність українців не затопити кров'ю та сльозами! Наша історія дуже багата на приклади пригнічення народу, але, як показує досвід, Україна завжди виборювала волю, хоча й нелегкою ціною.

У компанії друзів вже не було тих веселих розмов, пісень та почуттів. Всі розуміли, що «цар» просто так не зійде зі свого золотого, але вже прогнилого трону.

Запах палаючих шин викарбовував у майданівців ще більшу любов до всього українського, ще більше бажання вигнати злого ката, жагу помсти за побратимів. Ніхто вже не дивувався гумовим кулям, тільки придумували нові способи оборони. З нашої компанії постраждали від травматичних автоматів «Беркута» Наталя, Микола та Сергій. Але поранення були не дуже важкі, тому друзі продовжували тримати опір гуртом. А як же майстерно Наталя, Марійка та Юля робили коктейлі Молотова. Здавалось, що дівчата все життя займалися тим, що розливали вогняні суміші.

…Мамочко, вибач за чорну хустину, За те, що віднині будеш сама. Тебе я люблю. I люблю УкраїнуВона, як і ти, була в мене одна…

Ці рядки були присвячені українській матері, яка втратила свого сина - патріота. На жаль, цей вірш став актуальним для понад сотні матерів, чиї сини стали Небесною Сотнею. 20 лютого - день, який перетворився на пекло. Майдан покрився кров'ю. В України з'явилися небесні воїни. Десятки матерів втратили дітей, діти - батьків, дружини не відчують теплого, люблячого погляду своїх чоловіків.

Дружня компанія студентів зменшилась, та не просто на людину, а на Патріота з великої літери, який віддав життя за Батьківщину. Але найголовніше, що він душу не продав, вона ж полетить високо в небо і буде споглядати на своїх рідних, на свою Україну. Він буде вічно захищати свою землю, але вже на небесах. У тому страшному бою загинув Сергій… Весь український народ був шокований диявольською жорстокістю влади. Українці плакали, дуже довго не могли оговтатися. Музичний твір Пікардійської терції «Гей пливе кача» став українським реквієм. Прощання з героями України на Майдані, які відмовилися від всього буденного, з тими, які йшли в бій, знаючи, що можуть ніколи вже не побачити люблячих очей донечки, дружини, матері, з тими, що поклали душу й тіло за свою і нашу свободу, стало найважчим у історії Революції гідності.

Друзі згадували веселі історії, які відбувалися з Сергієм, його жарти, цікаві розмови. Довго ще не могли звикнути до думки, що вже ніколи його не побачать. Дівчата плакали, та й хлопці не могли втримати сліз.

Чим же відзначилась для кожного з нас Революція гідності? Для кожного, на мою думку, це смерті героїв, це усунення від влади злочинного, жорстокого самодержця, це приклад справжнього патріотизму. «Моя хата з краю - нічого не знаю». Українців часто характеризували цими словами, але ж насправді це виявилося зовсім не так. Саме Майдан показав справжнє обличчя громадянина України.

Будемо сподіватися, що всі ці події були недарма. Ми зробимо правильні висновки. Українці вже ніколи не дозволять нікому посягнути на їхню свободу! Давайте ж не будемо забувати героїв Небесної Сотні і те, за що і проти чого вони боролися. Вічна слава Героям!

…А люди виростуть. Умруть Ще незачатії царята... І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люди на землі…

Слава Україні!

Размещено на Allbest.ru