Перехід прикметників з однієї семантичної групи в іншу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім. Тараса Шевченка

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

З курсу: «Сучасна українська літературна мова»

На тему: «Перехід прикметників з однієї семантичної групи в іншу»

Виконала: студентка 21-У групи

Степанчук М.С.

Кременець 2016

План

1. Прикметник як часина мови

2. Групи прикметників за значенням

2.1 Якісні прикметники

2.2 Відносні прикметники

2.3 Присвійні прикметники

3. Перехід прикметників з однієї семантичної групи в іншу

3.1 Відносно-якісні прикметники

3.2 Присвійно-відносні та присвійно-якісні прикметники

Список використаних джерел

1. Прикметник як часина мови

Прикметник -- це самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?

Наприклад: сміливий, щаслива, зелене, батькова, братове.

Прикметники виражають ознаку:

· запаху (п'янкий, запашний);

· кольору (білий, зелений);

· віку (старенький, давній);

· розміру (величезний, середній);

· матеріалу (діамантовий, дерев'яний);

· якості (твердий, гнучкий);

· приналежності (зятів, сестрин);

· простору (далекий, близький);

· часу (ранній, вчорашній;

· внутрішні властивості (добрий, щедрий);

· зовнішні прикмети (смаглявий, чепурний);

· ознаки за відношенням до місця (міський, районний);

Морфологічні ознаки

Прикметник змінюється за родами, числами і відмінками, і ці його форми залежать від форм іменника, з яким прикметник узгоджується: струнк-ий юнак-0 - струнк-ого юнак-а, струнк-ої топол-і, струнк-і дівчат-а - струнк-их дівчат. Рід, число, відмінок і група відмінювання прикметника є його морфологічними ознаками.

Синтаксичні ознаки прикметника

У реченні прикметник найчастіше виступає як означення, що є його основною синтаксичною роллю.

Наприклад: Тоненький струмок диму поволі піднявся над сторожкою, понад віттям дерев та й послався над ними прозорою хмаркою.

Дубовий Нестор дивиться крізь пальці на білі вальси радісних беріз;

Значно рідше прикметник виступає як іменна частина складеного присудка.

Наприклад: Яка важка у вічності хода. І все ждало. Тиша стояла якась неспокійна. Світле безмежжя здавалось крихким.

прикметник мова присвійний семантичний

2. Групи прикметників за значенням

За значенням прикметники поділяються на розряди: якісні, відносні й присвійні. Цей поділ грунтується на єдності значеннєвих, морфологічних, словотвірних і синтаксичних ознак, притаманних відповідним розрядам.

2.1 Якісні прикметники

До якісних належать прикметники, що виражають прямі, безпосередні ознаки предметів, які можуть виявлятися різною мірою: молодий - молодший - наймолодший, пізній - пізніший - найпізніший.

Якісні прикметники називають:

а) властивості і якості предметів, що сприймаються зором, слухом, нюхом, смаком, дотиком: білий, гучний, духмяний, солодкий, твердий;

б) просторові та часові ознаки: широкий, далекий, давній, сучасний;

в) риси характеру та розумового складу людей: сміливий, прудкий, розумний, талановитий;

г) вікові ознаки і фізичні риси людей і тварин: старий, молодий, худорлявий, гладкий;

ґ) загальну оцінку: гарний, поганий, хороший та інші ознаки.

Якісні прикметники мають низку морфологічних, словотвірних і лексичних особливостей, які відрізняють їх від прикметників відносних і присвійних.

Якісні прикметники здатні утворювати ступені порівняння (вищий і найвищий), що позначають різну міру вияву ознаки предмета: міцний - міцніший - щонайміцніший, густий - більш густий - найбільш густий.

Окремі якісні прикметники можуть мати повну і коротку форми: певний - певен, зелений - зелен, дрібний - дрібен.

Від багатьох якісних прикметників можуть утворюватися прислівники на -о, -е (приємно, дрібно, добре, рішуче) та абстрактні іменники із суфіксами -ість, -от-, -ин-, -ств-, -еч-, -ав- (-яв-) (самотність, німота, глибина, убозтво, порожнеча).

Якісні прикметники можуть сполучатися з прислівниками дуже, трохи, надзвичайно, зовсім, надто та ін.: дуже повільний, трохи сумний, надто широкий.

Від якісних прикметників за допомогою суфіксів і префіксів утворюються прикметники зі значенням здрібнілості, згрубілості, різної міри вияву ознаки (гарненький, тонесенький, здоровенний, хитрющий, надзвичайний, прегарний, завеликий, великуватий). Способом складання слів утворюються складні прикметники зі значенням великої міри вияву ознаки (білий-білий, милий-милесенький).

Якісні прикметники здатні утворювати антонімічні пари (великий - малий, багатий - бідний, добрий - злий) та синонімічні ряди (добрий - приязний, привітний, ласкавий, чуйний; сміливий - хоробрий, мужній, відважний, безстрашний).

2.2 Відносні прикметники

Відносні прикметники виражають ознаку предмета за відношенням до:

а) матеріалу: дубовий стіл -- стіл із дуба, сталевий ніж -- ніж зі сталі;

б) особи: студентська практика -- практика студентів;

в) явища: вітряна погода -- погода з вітром;

г) абстрактного поняття: філософський термін -- термін, що вживається у філософії;

ґ) часу, місця: сьогоднішній випадок -- випадок, що відбувся сьогодні; міський парк -- парк у місті;

д) дії: зрошувальна система -- система для зрошування;

е) виміру: потрійна платня -- платня, збільшена втричі, та ін.

Відносні прикметники мають ряд лексико-граматичних особливостей.

Ознаки відносних прикметників незмінні, вони не можуть виявлятися різною мірою, як у якісних прикметників. Тому відносні прикметники не мають ступенів порівняння і не утворюють форм зі значенням здрібнілості та згрубілості. Вони не сполучаються з прислівниками дуже, трохи, надто, зовсім і под., не утворюють антонімічних пар.

Усі відносні прикметники є похідними. Найчастіше вони утворюються від іменників (паркетна підлога, східний вітер, квітковий магазин), рідше -- від прислівників, дієслів і числівників (нинішній день, лікувальний заклад, подвійна робота).

Відносні прикметники бувають синонімічними з прийменниковими і безприйменниковими формами іменників (картопляний суп -- суп із картоплею, росяні краплі -- краплі роси).

2.3 Присвійні прикметники

Присвійні прикметники називають ознаку, що виражає належність предмета людині (рідше -- тварині), і відповідають на питання чий? чия? чиє?

Наприклад: мамин погляд, Шевченкова поема, Орисине вбрання.

Присвійні прикметники мають свої особливості. Вони утворюються тільки від назв осіб і тварин (рідко -- від уособлених предметів) за допомогою суфіксів:

а) -ів (-їв), -ин- (-їн-) та їх варіантів у відкритому складі -ов-, -ев- (-єв-) від назв осіб: Дмитрів батько, Андріїв спів, сестрина ручка, Софіїна писанка, братова куртка, дідусева хата;

б) -ач- (-яч-), -ин- (-їн-) -- від назв тварин: заяча здобич, качине гніздо.

Присвійні прикметники в називному (знахідному) відмінку однини чоловічого роду мають коротку форму: братів, Олегів, материн, Миколин, соловейків.

Присвійні прикметники вживаються переважно в усному мовленні, народній творчості і художніх творах. В інших стилях вони, як правило, виступають компонентами стійких сполук: ахіллесова пґята, базедова хвороба, дамоклів меч тощо.

3. Перехід прикметників з однієї семантичної групи в іншу

Межі між розрядами прикметників певною мірою умовні. Прикметники можуть уживатися як у прямому значенні, так і в переносному. У зв'язку з цим відносні прикметники переходять у розряд якісних, присвійні -- у розряд відносних і якісних, якісні -- у розряд відносних.

3.1 Відносно-якісні прикметники

Відносні прикметники можуть переходити в розряд якісних; Багатозначні слова своїм прямим значенням можуть лишатися в розряді відносних, а на основі переносних значень створюються поступово якісні прикметники, що на сучасному етапі ще сприймаються як похідні.

Так, наприклад, назви ознак предметів за різними відношеннями типу вишневий (сік), буряковий (корінь), бузковий (кущ), малиновий (напій) можуть вживатися і як назви кольорів, що сприймаються безпосередньо: вишнева хустка, бурякова шапочка, бузковий відтінок, малинове пальто.

Ці назви кольорів уже сприймаються як якісні прикметники. Відносні прикметники, що виражають ознаки предметів за матеріалом та іншими відношеннями, можуть також набувати в контексті ознак якісних прикметників.

Наприклад: срібна ложка і срібна голова (сива); дерев'яний стіл і дерев'яний язик (нерухомий, отерплий); батьківські збори і батьківське ставлення (чуйне); кришталева ваза і кришталева совість (особливо чиста).

Деякі відносно-якісні прикметники, в яких процес семантичних перетворень завершився, мають ознаки якісних прикметників. Так, наприклад, прикметники творчий, картинний, діловий, мирний можуть утворювати форми вищого й найвищого ступенів порівняння або синтаксично означатися кількісними словами: більш творчий, найбільш творчий, менш діловий, найменш діловий, занадто картинний, дуже мирний.

Такі прикметники можуть ставати твірними основами іменників з абстрактним значенням (творчість, картинність) або прислівників (творчо, мирно) і вступати в антонімічні та синонімічні відношення.

3.2 Присвійно-відносні та присвійно-якісні прикметники

В українській мові виділяються проміжні групи прикметників, що поєднують присвійне і відносне значення або виступають у значенні безпосередньо виявленої зовнішньої характеристики предмета.

Присвійно-відносні прикметники творяться від назв людей, зрідка від назв тварин за допомогою суфікса -ськ-. Приєднуючись до суфікса твірної прикметникової основи, суфікс -ськ- виступає частиною складного суфікса -івськ- або -инськ-,

Наприклад: адмірал - адміральський; козак - козацький, батько - батьківський, учень -учнівський, мати--материнський, Малишко - Малишківський.

Від назв тварин творяться присвійно-відносні прикметники тими самими суфіксами, що й присвійні: -ач- (-яч-), -ин- (-їн-), зрідка -ов- або нульовим суфіксом (телячий, конячий, журавлиний, качиний, зміїний, воловий, овечий, орлій).

На відміну від присвійних прикметників, що виражають належність індивідуальній особі (істоті), присвійно-відносні прикметники вказують на більш узагальнену віднесеність, наприклад: Шевченківські місця (місцевість, де народився, жив і навчався Т. Г. Шевченко); дівчачий гурт, дівочий хоровод; орлина сім 'я, журавлиний ключ, звіряче потомство.

До присвійних прикметників ставляться питання чий? чия? чиє? чиї?, присвійно-відносні прикметники в основному відповідають на питання який? яка? яке? які?: дівочі уста (чиї?), дівочий хоровод (який?); дідова хата (чия?), дідівська хата (чия?, яка?), дідівська спадщина (яка?); ластівчине крило (чиє ?), ластів'яче гніздо (яке ?), ластів'яче шугання (яке ?).

Втрачаючи семантичний відтінок присвійності, присвійно-відносні прикметники входять цілком у розряд відносних, наприклад: учительська конференція, батьківський комітет, риб'ячий жир, коров'яче молоко, кролячий пух, соболиний комір.

Усі присвійно-відносні прикметники виступають тільки в повній формі.

Присвійно-відносні прикметники можуть поступово набувати значення якісних прикметників. Переосмислення це можливе на основі переносних значень слова. Такі прикметники виділяються в окрему групу присвійно-якісних.

Наприклад: материнська ласка, дружній потиск руки, дідівські закони, звірячий погляд, вовчий апетит, заяча душа, воляча сила, осляча (ослина) впертість і багато ін.

З таким же значенням виступають прикметники в стійких фразеологічних сполученнях: діло теляче, лебедина пісня, куряча сліпота, езопівська мова, мамина доня, прометеївський вогонь.

Присвійно-відносні прикметники, переходячи в розряд якісних, набувають деяких граматичних ознак, властивих якісним прикметникам. Деякі з них набувають здатності сполучатися з кількісно-означальними прислівниками.

Наприклад: майже звірячий погляд, винятково дружня розмова, надто осляча (ослина) впертість. Від цих прикметників творяться означальні прислівники суфіксально-префіксальним способом: по-батьківському (по-батьківськи), по-материнському (по-материнськи), по-дідівському, по-звірячому, по-собачому, по-качиному, по-волячому, по-ведмежому, по-телячому.

Проміжні групи прикметників є наслідком незавершеності становлення нових семантичних відтінків на основі переносних значень слова. Розподіл прикметників і віднесеність їх до певних семантико-граматичних розрядів може здійснюватися на рівні основних значень. А в контекстуальних умовах виявляються різні випадки переходу прикметників з одного семантико-граматичного розряду в інший.

Список використаних джерел

1. М. Я. Плющ: Сучасна українська літературна мова: Підручник / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; За ред. М. Я. Плющ. -- 7-ме вид., стер. -- К.: Вища шк., 2009. -- 430 с.

2. Шкуратяна Н. Г. Сучасна українська літературна мова: навчальний посібник /Н. Г. Шкуратяна, С. В. Шевчук. - К., 2000.

Размещено на Allbest.ru