Походження і суть національного символу - тризуба

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України

Рівненський державний гуманітарний університет

Кафедра історії України

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ:

“Походження і суть національного символу - тризуба ”

Виконав: cтудент ІІ курсу групи ІЮ-22

Старжець Володимир Іванович.

Перевірив: Сулько Віктор Семенович

Рівне 2012

План

тризуб символ геральдичний емблема

Вступ

1. Історія розвитку національного герба

2. Походження та значення тризуба

3. Пояснення тризуба з погляду геральдики

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Герб - офіційна емблема держави, що зображується на грошових знаках, печатках, деяких офіційних документах, на офіційних вивісках державних установ, навчальних закладів. Герб - це відмітний знак, символічна емблема держави, міста, роду або дворянської особи, зображений на прапорах, печатках, монетах, документах та інше. Що ж собою, власне, являє Герб України? Історія нашого Державного Герба сягає дуже глибоко. Взагалі, герб - геральдичний знак, який використовувався можновладними людьми для позначення приналежності якогось предмета, земель, знарядь праці певній людині або роду. Герби карбувалися на княжих грамотах, знайдені гербові знаки на печерах тощо. Цей знак заміняв князям ім'я, тобто був не тільки іменним знаком, але й вказував на особисту власність певній особі частки майна. Такі знаки дійшли до нас з дуже далеких часів.

Про тризуб писали більш як 50 авторів. Думки їх цілком розбіжні: тризуб - це вершок скіпетра візантійського, скіфського, корона, голуб св. Духа, корогва, якір, генуезько-литовський портал, норманський лук, норманський шолом, норманська сокира, норманський ворон, кінець норманського списа, норманський орнамент і т. д. Що ж є правдою в цім хаосі? В 1929 р. проф. барон Таубе надрукував, що тризуб князя Володимира «без сумніву» скандинавського походження, норманський, бо має геометричну побудову. Але досить тверджень, що це норманський: лук, шолом, топір, ворон, орнамент, наконечник, щоб відкинути все, як лише вгадування, разом з епітетом «норманський». Мимоволі пригадується нарікання проф. Гедеонова, проф. Надєждіна й ін., що норманісти, через тенденцію всюди бачити скандинавське, стараються все київське виставити скандинавським і своїми тенденціями гальмують поступ науки й наукового думання. Барон Таубе тягне увагу від півдня на північ і не бачить знаків тризуба на монетах в Галії і в кельтського бога, а на Україні на монетах Боспорського царства та в катакомбах його на хрестах за кількасот років до легендарного Рюрика, тоді як у Скандинавії таких монет і хрестів не було. Боспорські монети мають тризуб і монограми геометричної побудови. Окрім Боспорського царства, українські старожитності дають нам знаки тризуба на Україні також на монетах князів св. Володимира, Святополка, Ярослава, на Десятинній церкві в Києві. В 1930 р. біля Дніпровського острова Шанця знайдено кам'яну застіжку із знаком тризуба. Для більшості гіпотез каменем спотикання ставала давність тризуба як символу. Задовго до появи християнської церкви він зустрічався в трипільців та інших народів, 59 відсотків сучасних національних гербів європейських держав вміщують знаки Трійці (трикутні корони, тризубчаті вежі, потроєні знаки, трилисники тощо).

Тобто пояснення значення тризуба є науковою дискусією, вирішення якої дасть нам можливість дізнатися про родовід нашого герба, а можливо і нації.

1. Історія розвитку національного герба

Про походження і значення тризуба, як символу державної влади, церковної чи військової емблеми українців існують різні теорії, але жодна не дає задовільного пояснення. Найстаріші археологічні знахідки тризубів на українській території сягають I століття. Правдоподібно він був знаком влади, символом племені, яке пізніше стало складовою частиною українського народу. З княжої доби збереглися тризуби на золотих і срібних монетах князя Володимира I Великого, який, мабуть, успадкував цей родинно-державний знак від своїх предків. Далі тризуб став спадковим геральдичним знаменом для нащадків Володимира Великого -- Святополка І (1015 -- 1019), Ярослава I Мудрого (1019 -- 1054) й інших князів. Двозуб був знаменом Із'яслава Ярославича (1054-1078), Святополка II Із'яславича (1093 -- 1113), галицького князя Льва І Даниловича (1264 -- 1301). Крім монет, знак тризуба знайдено на цеглі Десятинної церкви в Києві (986 -- 996), на плитках Успенської церкви у Володимирі Волинському (1160), на цеглі і каменях інших церков, замків, палаців, на посуді, зброї, перснях, медальйонах, печатках, рукописах.

Поширений по всіх князівствах Київської держави протягом кількох століть, тризуб зазнавав змін включно з переходом до двозуба, але зберігав свою первісну Володимирову структуру. Серед інших змін класичного Володимирового тризуба можна назвати додавання хреста на одне з рамен чи збоку, півмісяця, орнаментальних прикрас тощо. Досі віднайдено близько 200 відмін тризуба. Його використовували також як символічний і релігійний знак в українському фольклорі і церковній геральдиці. Хоч тризуб окремі панівні роди вживали як своє родинно-династичне знамено аж до 15 століття, але вже з 12 століття, його почав заміняти герб з святим архангелом Михаїлом. У індійському пантеоні богів тризуб зброя бога Шиви з допомогою якого він відправляе світ у хаос, а потім із хаосу створює новий світ.(і так повторюється десятки тисяч років).

По відродженні української держави в 1917 році Мала Рада (12 лютого 1918 року у Коростені), а згодом і Центральна Рада (22 березня 1918 року), на пропозицію Михайла Грушевського, прийняли Володимирів тризуб за державне знамено УНР як великий і малий герб у відповідному орнаментальному обрамуванні. Автором проектів був Василь Кричевський. Тоді ж (22 березня) схвалено велику й малу печатки УНР зі знаком тризуба. Він фігурував на державних кредитових білетах (банкнотах) УНР, згодом Української Держави (автори проектів Георгій Нарбут, О. Красовський, І. Модзалевський, В. Кричевський й ін.).

Як герб Української Держави тризуб залишився за гетьманату (1918), а далі й за Директорії. Емблемою Українського чорноморського флоту (закон від 18 липня 1918) був тризуб з хрестом угорі. 15 березня 1939 року Сейм Карпатської України теж визнав тризуб з хрестом за державний герб Націоналістичні середовища вживають тризуб, в якому середній зуб замінений мечем, деякі українські католики і гетьманці тризуб з хрестом.

Після відновлення української національної державності, Верховна Рада України, своєю постановою «Про державний герб України» від 19 лютого 1992 року затвердила тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України. Тризуб став офіційною емблемою нашої держави. Нині за Конституцією України, прийнятою 28 червня 1996 року, головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (тризуб) -- малий Державний Герб України.

2. Походження та значення тризуба

Вивчення проблеми походження та значення українського національного геральдичного символа - Тризуба - було започатковано ще в ХІХ столітті. Однак перші його дослідники, зокрема російські вчені Карамзін (до речі, саме він і назвав цей символ тризубом), Снєгірьов, Уваров, Самоквасов, Мілюков, Болсуновський та інші тлумачили його з різних позицій: як знак і символ державної влади, як церковно-християнську емблему, як світсько-військову емблему, як геральдично-нумізматичний знак, як монограму, як геометричний орнамент тощо. Серед українських дослідників кінця ХІХ - першої третини ХХ століття тризуб вивчали такі вчені, як М. Грушевський, І. Крип'якевич, О. Пастернак, В. Січинський, та деякі інші. Усього до 1934 року, як стверджував український історик Сергій Шелухін, «про тризуб писали більш як 50 авторів». У 1929 році професор барон М. А. Таубе здійснив першу систематизацію підходів до розв'язання проблеми та започаткував класифікацію значень Тризуба. Йшлося про дореволюційні дослідження та розвідки, здійснювані за межами радянської України. За часів радянського тоталітаризму вітчизняна наукова література пов'язувала походження тризуба та інших українських національних символів в основному лише з українськими національно-демократичними урядами доби національно-визвольних змагань 1917 - 1920 рр.: Центральною Радою, Гетьманатом Павла Скоропадського, Директорією, - яких тоді розцінювали як «українські буржуазно-націоналістичні» уряди. Після проголошення незалежності України в 1991 році активізувалося вивчення проблеми походження, еволюції та сутності національної української геральдики. Тому з погляду сьогодення класифікація значення Тризуба, колись запропонована М. Таубе, застаріла, оскільки лише за останні два десятиліття у вітчизняній історичній науці з'явилася чимала кількість наукових розвідок, спрямованих на розв'язання згаданої проблеми.

Серед найбільш ґрунтовних слід виокремити праці Сергійчука В., Дашкевича Я., Панченка В., Козулі О., Вовканича С., Бєлова О. та Шаповалова Г. Узагальнюючи аналіз провідних концепцій виникнення та генези українського геральдичного символа - тризуба - можна стверджувати, що на сьогодні в їхньому розмаїтті існує три основні підходи: предметний, графічний та філософський. Бачення в зображенні тризуба конкретних рис живих і неживих предметів навколишньої дійсності лежать в основі предметних гіпотез. Дехто вбачає в тризубі відтворення форм верхньої частини скіпетра візантійських монархів, скіпетра скіфських царів, зображення корони, тобто предметів, що символізують державну владу. Інші дослідники вважають, що тризуб нагадує обриси птаха, уособлюючи норманського крука, норманського сокола або голуба Святого Духа. Частина фахівців припускає, що це емблема, пов'язана з конкретним предметом людської життєдіяльності -- якорем, норманським шоломом, сокирою, рибальським знаряддям, луком зі стрілою тощо. Логічним продовженням предметних гіпотез, що пояснюють походження тризуба, є графічні. Проте, якщо фахівці, що належать до першої групи, вбачають у цьому знакові майже тотожне відтворення конкретних рис того чи іншого предмета, то дослідники другої групи -- лише спрощене, умовне, стилізоване зображення. Графічні гіпотези пропонують широкий спектр варіантів пояснення походження тризуба - від тлумачення його як монограми (сплетіння кількох початкових літер у вигляді вензеля для позначення імені) до орнамента, побудованому на ритмічному чергуванні геометричних елементів або стилізованих зображень живих і неживих предметів. Вважається, що цей орнамент міг мати візантійське, східне, слов'янське або ж варязьке походження. Цікаві варіанти розв'язання проблеми походження і суті тризуба пропонуються філософськими гіпотезами. Вони трактують цей знак не як дзеркальне чи стилізоване позначення предмета, а як символічне зображення ідеї, поняття або явища. Є думка, що тризуб Володимира -- це символ ідеї державної влади. За іншими версіями -- символ влади над трьома світами -- небесним, земним і підземним. Найгрунтовнішими видаються гіпотези, що шукають витоки тризуба в триєдності світобудови. Навколишній світ побудований на взаємодії трьох елементів: три типи кварків (елементарних частинок) утворюють атоми та молекули, що є основою всіх фізичних тіл; три кольори -- жовтий, червоний, синій -- взаємодіючи, утворюють спектр веселки, багатобарвність світу, три напрямки виміру -- ширина, довжина, висота -- характеризують об'єм і простір світобудови. Ідея Трійці, одним із графічних зображень якої і став тризуб, лягла в основу канонізованої християнської доктрини про єдність Бога-Батька, Бога-Сина та Бога-Духа Святого. Знак Трійці (тризуба) посідає одне з перших місць серед символів світобудови. Деякі дослідники вбачають у ньому символічне зображення Вогню, Води і Життя. За іншою версією тризуб є символом Життя. Він має спільну основу (символ Вакууму-Абсолюту), ліву фігуру (символ позитивного батьківського полюсу), дзеркальну праву фігуру (символ негативного, материнського полюсу) і центральну фігуру (символ дитини). Для більшості гіпотез каменем спотикання ставала давність тризуба як символу. Задовго до появи християнської церкви він зустрічався в трипільців та інших народів, 59 відсотків сучасних національних гербів європейських держав вміщують знаки Трійці (трикутні корони, тризубчасті вежі, потроєні знаки, трилисники тощо). Предметні, графічні та філософські гіпотези утворюють своєрідний трикутник, чи замкнуте коло, що відображає рух людської думки, а тому лише їхній синтез, на нашу думку, дозволить дати остаточні відповіді на питання, пов'язані з джерелами походження нашого національного геральдичного символу.

3. Пояснення тризуба з погляду геральдики

Київський тризуб - це є герб у всіх взірцях. Великого Київського Князя Володимира Святого та його спадкоємців Святополка, Ярослава й інших, тобто всі ті взірці становлять один родовий герб, який називаю Київським тризубом. Київський тризуб є звичайним первісним гербом первісної геральдики. Київський тризуб - це нарисований образок із фігур старовинної зброї, як лук, меч та інші старовинні воєнні приладдя, зложені в один образок (фігуру або піраміду). Ядро того образка є густо переплетене, з якого до верху виходять три остриці (стовпи або зуби, звідси названо його тризубом), боки того образка є обмежені сторчовими лініями, які внизу в'яжуться з поземною лінією в чотирикутник, вверху незамкнений. Із поземної лінії виходить вниз лук.

Усі взірці київського тризуба мають одну спільну та незмінну ознаку, що вказує на один княжий рід. Має також ознаки змінні, окремі на кожнім взірці, які вказують на особи того княжого роду, тобто мають незмінну родову ознаку (тип) і змінну ознаку особисту. Цією спільною або родовою незмінною ознакою київського тризуба є його зовнішній вигляд (тип), тобто долішня частина чотирикутника тризуба з луком. Вміщуючи частини кількох взірців київського тризуба, у всіх виходить одна і та сама ознака (зовнішній тип), тобто: з боків дві сторчові лінії, що в'яжуться з долішньою поземною лінією в незамкнений зверху чотирикутник, а з долішньої поземної лінії виходить лук вниз. Та зовнішня ознака вказує на те, що всі взірці тризуба, знайдені на теренах колишнього київського пануючого стола, є одним гербом (одним величавим образковим написом родового титулу та родового назвища (одного княжого роду). Цією зовнішньою ознакою (типом) різниться київський тризуб від усіх останніх тризубів шведських, датських, французьких та грецьких. Ті тризуби, коли мають зовнішні сторчові лінії й поземну долішню лінію, то не мають лука, тільки щось інше, а як мають лук, то знов не мають долішньої поземної, тоді як у київського тризуба ця зовнішня ознака строго дотримана у всіх його взірцях, і барон М. А. Таубе в своїй праці не подає жодного зразка шведського тризуба з зовнішньою ознакою (типом) київського тризуба.

Зовнішня ознака (тип) київського тризуба представляє геральдичний символ княжого роду, такий самий символ, як родовий герб шляхтича, скажімо, князя Сапєги. Такий родовий клич становить і зовнішня ознака київського тризуба. Але якщо первісна геральдика була неписана, то родове назвище київського княжого роду не дійшло до наших часів, тобто до писаної геральдики. Справді, історія подає назву «Рурик», але невідомо, чи то особисте ім'я, чи родове, та взагалі неясним є, чи Рурик в дійсності панував, чи це є лише легенда, взята до історії.

Отже, зовнішній вигляд (тип) київського тризуба є незмінним і становить геральдичний символ, родову гідність (титул) «князь». Внутрішній переплет ядра та остриці (зуби) київського тризуба є змінними, інші в кожнім взірці і становлять особисто-пануючий клич поодиноких осіб княжого роду. Особи київського княжого роду означували в тризубі свій особистий пануючий клич, який складається з кількох слів, зложених буквами (монограмою) та геральдичними знаками (образками).

Висновок

Тризуб є вираженням найдавніших, найархаїчніших культів багатьох народів. Це насамперед культ Великої Праматері-Родоначальниці, культ Вогню (який є життєдайною силою), культ мудрого Змія (а в деяких народів - Дракона). Всі ці символи знаходимо в давній арійській міфології. Арії на своєму шляху з Подніпров'я до Індії залишили багатьом народам цей життєдайний знак -- тризуб. В індійському штаті Джаму далеко в горах і нині існує Храм Великої Богині Матері. Цікаво, що розміщений він у надрах триглавої гори, яка зветься суто українським словом Три кута. Велетенська бронзова скульптура Богині з піднятим тризубом у правій руці завжди охороняється жерцями. Побожне ставлення індійців до тризуба свідчить про те, що цей знак аж ніяк не випадковий. Його давність не потребує доведень. Показово і те, що самі індійці усвідомлюють, що цей знак не місцевого походження, а принесений давніми аріями в Індію. Тризуб є одним із найстародавніших українських оберегів. Про це писав Володимир Січинський: "народний звичай не зв'язує ці знаки з християнськими емблемами та християнською догматикою, тільки трактує як талісман, що зв'язаний зі старими міфологічними поняттями". У глибинну ж таємницю Тризуба воістину проник український мислитель Володимир Шаян, який вважав, що саме з Тризубом українці досягнуть перемоги. Ця перемога має прийти через потрійну самопожертву: "Жертва -- це не є самознищення, як нам підказує обмежена егоїстична думка; жертва -- це радісна перемога над життям і смертю. І тому з понадсвітньою впевненістю перемоги носили знак Тризуба натхненні індійські віщуни, що перемогли смерть ще за життя. Потрійне Самовідречення і Жертва означає жертву Мислі, Почувань і фізичної Енергії (Життя і Тіла) у службі Перунові - Богові Космічної Творчості... Благословенна хай буде нація, що вибрала своїм символом Тризуб -- Символ Потрійної Жертви і Потрійної Влади... Тризуб є тією Космічною Силою, що нищить світи старі, і творить нові і кращі... Тризуб -- це високий релігійний символ Великої Божественної Троїстості, Вічного Джерела Буття і Існування". Ця натхненна праця В. Шаяна написана 2 серпня 1953 року в день його народження на чужині, де він змушений був жити переховуючись від НКВС. Віра у повернення Тризуба ніколи не залишала цього великого українського патріота.

Більшість символів виникло ще на світанку історії людства. Символ -- це ідея, яка відображає найглибинніші знання наших пращурів. Саме стародавність цих знань і є найвищою цінністю для нащадків.

Це є той таємничий код, який маємо прочитати, щоб відчути себе спадкоємцями великого і мудрого народу, щоб вийти на шлях правильного життя.

Список використаної літератури

1. Шелухін С. Переднє слово / У книзі Пастернак О. Пояснення тризуба, герба Великого Київського Князя Володимира Святого. К., 1991. 47 с. С. 6 - 14.

2. Гуржій І., Передерій І. До питання про використання геральдичної символіки в українській сфрагістиці й графіці // Полтавський краєзнавчий музей: Збірник наукових статей 2001 - 2003 рр. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам'яток. 432 с. С. 164 - 169.

3. Сергійчук В.В. Національна символіка України: Наук.-худож.кн.: Для серед. та ст. шк. віку /Худож.оформл. Л.В. Демчишина. К., 1992. 109 с.: іл.

4. Дашкевич Я. Символи, символи. Л., 1990. 65 с.

5. Панченко В. Соборний герб України. К., 1993.

6. Козуля О.Я. Національна символіка України. К., 1992.

7. Вовканич С. Державні герби України: світоглядні імперативи і національна єдність. Л., 2008. 36 с.

8. Грушевський М. Український герб. Народна Воля. К., 1917.

9. Січинський В. Український тризуб і прапор. В., 1953.

10. Скотинський Г. Український герб і прапор. Л., 1935.

Размещено на Allbest.ru