Козаки, як славетні й поважні пірати свого часу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Козаки, як славетні й поважні пірати свого часу

Про піратів і книги пишуть, і фільми знімають. Джек Спєрроу той взагалі легенда якім захоплюються дітлахи та дорослі. Проте при згадках про дійсний побут славетного козацтва, всі разом скандують про відважних лицарів. А як нагадаєш їхню історію, то одразу соромляться, але чому? Бо мало хто знає, що в минулому Пірат(з великої літери) був вельми поважною персоною.

Проходячи безмежні об'єми історії, як України так і світу, ми майже не знаходимо згадок про морські подвиги козаків. Перший морський похід яких датується 1492 роком(напад на Тягинь), до речі в той же час Колумб досяг берегів Центральної Америки. Спитаймо себе, а чи були запорожці піратами?

Перш ніж оцінювати, ким же були насправді запорізькі козаки - ненажерливими горлорізами чи романтичними рятівниками українських дівчат з неволі, треба згадати: а проти кого власне було спрямоване козацьке піратство?

Відповідь очевидна - проти Кримського ханства та Османської імперії. Вже після цих слів, сучасні українці на докори про піратську славу козаків можуть сміливо відповідати: "Заздріть! У вас таких піратів не було".

І османська імперія, і її васал Кримське ханство у ранньомодерні часи були, мабуть, наймогутнішими державами регіону. Варто згадати, що Кримському ханству у XVI-XVII ст. платили данину обидва її християнські сусіди - Річ Посполита та Московське царство.

Власне, саме з татарами з першими стикнулися запорізькі козаки у Дикому полі, саме татари стали першими жертвами козацьких атак, і власне від татар козаки запозичили чималу кількість бойових прийомів, а також терміни "козак", "кош", "осавул", тощо.

Щоправда, переважну більшість нападів козаків на татар піратськими назвати важко, позаяк відбувалися вони не на морі, а на суходолі. Сутички з гарнізонами кримських міст - це також не напади на татар, оскільки майже весь Південний берег Криму за Кримського ханства був територією Османської імперії.

Саме її гарнізони стали головною метою відчайдушних козацьких десантів.

В історії Османської Імперії XVI-XVII сторіччя - це період розквіту і розширення кордонів. У 1522 році турки вибили з острова Родос Орден Госпітальєрів (Мальтійських лицарів), у 1527 році турки ледве не взяли Відень, у 1541 році османами був взятий Будапешт.

Постійний тиск на свої кордони відчували Австрія, Річ Посполита, Московія, Персія, Італійські князівства. Жодна європейська монархія в здоровому глузді не зважувалася на бодай якість наступальні дії проти Туреччини.

А тепер уявіть, як на всьому цьому тлі сприйняли у Європі вість про атаку гетьмана Сагайдачного на Стамбул? На столицю найбільшої і найагресивнішої імперії Європи того часу. Очевидно - з радістю та подивом.

Британські пірати не могли похвалитися нападами на Мадрид. Іспанські пірати жодного разу не нападали на Лондон. Запорожці ж такі подвиги в своєму активі мають - столицю свого найжахливішого ворога вони палили неодноразово.

Не треба також забувати - піратство піратством, але козаки і справді визволяли з неволі величезну кількість християн-бранців - цьому існує багато свідчень. Періодично серед звільнених виявлялися представники відомих шляхетських родин.

Логічно припустити, що тягу до такої культури нашим пращурам навіювала сама епоха, оскільки XVI-XVII ст. адже це якраз розвиток піратства, яким чимало промишляла Європа, Московія і особливо Туреччина.

Ознайомлення з історією козацького піратства наводить на думку, що тактика морських походів була або принесена на Запоріжжя зовні, або принаймні хтось дуже гарно адаптував цю ідею під місцеві умови.

Від самого початку морська війна козакам була не притаманна. І перші сутички з козаків-християн з татарами, і походи князя Вишневецького були переважно суходільними. Човни, якщо й використовувалися в них, то лише як допоміжний транспортний засіб - не більше.

Достеменно відомо про морський похід запорожців проти турків у 1574 році - під час війни за молдавську корону між волоським господарем Петром (якого підтримували турки) та молдавським господарем Іоном Воде Лютим, на боці якого загін шляхтича Івана Свирговського.

Відомо, що під час цієї війни козаки на чолі з отаманом Фокою Покотилом "гуляли" Чорним морем та атакували турецькі береги, аби відволікти сили турків від Молдавії. Цей похід складно назвати піратським рейдом - швидше відволікаючою військовою операцією.

Зовсім з іншого боку виглядають походи легендарного Самійла Кішки. Перший свій похід Кішка здійснив у 1567 році і відтоді постійно турбував турецький берег. Його атак зазнали Гезльов, Очаків, Кілія, Білгород, Ізмаїл та численні турецькі кораблі на морі.

Набувши неабиякої пошани їх найняв французький король за для допомоги у війні з Іспанією. І уявіть запорізька ескадра із 2400 козаками пройшла на «чайках» Чорне море, Босфор та Мармурове море і далі аж до Дюнкера взяти участь в його облозі.

Козаки були по-справжньому волелюбним народом, однак усю свою свободу вони використовували для того щоб жити у неробстві, пиятиці та гуляннях. Тому козаки часто нападали на прикордонні польські та татарські села і містечка. Вони їх грабували, а все награбоване за кілька днів прогулювали і пропивали. Однак у такого розпусного життя була й інша сторона - козаки були неперевершеними воїнами. Кожен козак мав рушницю, алебарду і шаблю. Козаки були безстрашними і демонстрували у військових діях неабиякий розум та хитрість. Вони вміли непомітно підкрадатися і атакували ворога зненацька. До того ж, під час воєнних дій, кожен козак сумлінно виконував будь які накази командира.

Їхні досягнення в області тактики залишили неабиякий слід в історії, наприклад у книзі французького воїнського інженеру на службі у польші Г. Левассера де Бонплана йдеться про багато тактик морського бою. Бо ж описувати було що, як козаки малими силами долали армади, та на маленьких «чайках» грабували і пускали на дно величезні турецькі галери, ще до того як екіпаж зрозуміє, що сталося.

Козаків сприймають як аналог лицарських орденів або висловлювачі сподівань народу, носії демократичних цінностей та народовладдя. Проте жоден з цих поглядів не є вірним.

Козацтво не виникало у гармонії із державою, як лицарські ордени, навпаки збиралося з людей, що не знайшли місця у цивілізованому суспільстві. Та ті, хто не знайшов себе у мирному житті, хто утікав рятуючись від суду чи боргу, шляхтичі чи просто шукачі легкої наживи та пригод. козаки піратство морський похід

Не було й лицарською дисципліни на Січі, замість цього можна було побачити започатковування демократії, як і у піратських республіках. Лідера обирали масою, а не дарували цей титул спадкоємцю, що також практикувалося серед піратів.

Не дивлячись на нове сторіччя, образ запорізьських й досі подають як раніше, як кочовиків-скотоводів чи збіговисько кріпаків з Русі, що зовсім невірно. Більшість сучасних істориків приходять до висновку, що запорізські козаки були незвичайним народом, що сформувався із нащадків професійних воїнів(це помітно якщо роздивлятися культуру козаків). Не дивлячись на нові надходження людей, вони залишались доволі консервативними і приймали старовинні закони та звичаї дервніх козаків. Це ріднить їх із флібустьерами, підкорюючихся законам Береггового Братства. Усі Запорізські Січі були не польовими, а прибережними фортецями, а основною силою були флот та морська піхота. У 1940 та 1951 роках археологи знаходили в цих місцях залишки кузень та плавильних майстереннь, де виготовлялося спорядження для кораблей: якорі, скоби, кріплення для суден, але не було знайдено ані підков, ані стремян, ані прикрас для збруї. Запорізці були в першу чергу моряками, що розробили особливий тип судобудівництва, придатного як для берегового плавання, так і у відкритому морі. Вони винайшли особливу тактику ведення морького бою - «осиний рій» - коли дрібні кораблі оточують та нападають на великі, придушуючи супротив екіпажу безеперервним вогнем з рушниць на близькій дистанції, після чого захоплювали корабель в абордажному бою. Отже можна сміливо сказати, що козаки не менш майстерні і сміливі капітани та моряки, до того ж отримали не менше гучних перемог ніж коллеги морського розбою французи, англійці та голандці у іспанських морях.

Не треба обілювати козачество та Січ, бо не були вони такими янголами, проте не треба й цуратися свого минулого, бо жодна з інших країн світу не поспішає забувати свою «піратську історію».

Размещено на Allbest.ru