Внесок Київського заводу обчислювальних та керуючих машин у розвиток народного господарства Української РСР у 1971-1975 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru

ВНЕСОК КИЇВСЬКОГО ЗАВОДУ ОБЧИСЛЮВАЛЬНИХ ТА КЕРУЮЧИХ МАШИН У РОЗВИТОК НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНСЬКОЇ PCP У 1971-1975 РР.

аспірант,

Черкаський державний

технологічний університет

(Україна, Черкаси)

Досліджується історія Київського заводу обчислювальних та керуючих машин та його значення для розвитку народного господарства Української РСР у 1971--1975 роки. Зазначаються його виробничі досягнення, специфіка виробництва та організації праці. Особлива увага приділена соціально-економічному впливу підприємства на різні сфери функціонування міста Києва.

історія київський завод господарство досягнення

Ключові слова: радіоелектроніка, виробництво, кібернетика, електронно-обчислювальна машина (ЕОМ), соціально-економічна сфера, автоматизація, шефська допомога.

Необхідною умовою успішного розвитку народного господарства у другій половині ХХ ст. було активне використання нових технологій. Важливим завданням для вітчизняної радіоелектронної промисловості стало налагодження виробництва електронно-обчислювальних машин, що вимагало високого рівня наукового-технічного забезпечення та складних технологій. Маючи потужний науково-технічний потенціал, СРСР активно розробляє та впроваджує у виробництво системи ЕОМ. Важливим центром виробництва електронно-обчислювальної техніки стає місто Київ. Так, ще у січні 1965 року введено до ладу Київський завод електронних обчислювальних та керуючих машин (ОКМ). Вже в перший рік свого існування завод організував серійний випуск керуючої обчислювальної машини (КОМ) «Днепр-1» та електронної обчислювальної машини для розрахунку розкрою тканин <^МРТ-2». На базі КОМ «Днепр-1» було розроблено та впроваджено автоматизовані системи керування технологічними процесами (АСКТП) на машинобудівельних, приладобудівельних, хімічних, металургійних та інших підприємствах [1].

Підприємство активно розвивається, розробляються нові моделі обчислювальних машин та налагоджується їх серійне виробництво. Так, за восьму п'ятирічку (1965-1970 рр.) було розпочато виробництво шести найменувань машин, в тому числі машини інженерних розрахунків «МИР», «МИР-1», «МИР-2», керуючі обчислювальні машини «Днепр-2», «АСВТ М-3000», «Каштан» [4, с. 87].

На початок 70-х років Київський завод електронних обчислювальних та керуючих машин стає загальновизнаним лідером виробництва ЕОМ.

На розвиток підприємств радіоелектронної галузі в Українській РСР у період 1971-75 рр. великий вплив мали рішення XXIV з'їзду КПРС, згідно з якими планувалося збільшити обсяги росту виробництва в областях, пов'язаних із створенням ЕОМ, в 4-8 разів [1]. Для реалізації поставлених завдань при Київському заводі ОКМ у 1972 р. було створено науково-дослідний інститут периферійного обладнання, який очолив С. С. Забара. Серед перших заводчан, що засвоювали нову справу - випуск ЕОМ - були М. С. Галузинський, О. О. Сладков, С. М. Булка, Г. А. Булка, В. Ф. Калінін, Ю. А. Далюк, А. І. Чередник. На чолі підприємства у цей період стояв А. Ф. Незабитовський, головним інженером був В. П. Сергєєв [5, с. 120].

Значимою подією було створення в тому ж році на базі заводу виробничо-технічного об'єднання (ВТО). Його створення було обумовлене тим, що виробництво обчислювальної техніки потребувало залучення різнопланових технологій, налагодження координації та взаємозв'язків між підприємствами, які були задіяні у виробництво ЕОМ та ОКМ. На 1975 рік до складу ВТО входили: Київський завод ОКМ, НДІ периферійного обладнання, Вінницький завод засобів автоматики, Київське спеціалізоване пусконалагоджувальне управління та Одеський завод периферійного обладнання та зовнішніх пристроїв.

Створення сучасних високоякісних ЕОМ та керуючих обчислювальних комплексів (КОК) є наукоємким виробництвом, тому для успішної роботи ВТО ОКМ необхідно було постійно співпрацювати із передовими науковими закладами. Зокрема, колектив ВТО підтримував зв'язки із такими загальновизнаними центрами науково-інженерної думки, як НДІ - ІНЕКМ (Москва), Інститутом кібернетики АН УРСР, Інститутом автоматики Мінприладу та ін. [3, арк. 15].

У держави зростають потреби у ЕОМ та КОК, тому підприємство постійно розширює виробництво. Так, у 1972 році підприємство освоює випуск М-4000, у 1973 р. - М-4030, М-6000, М-400. Освоєно виробництво та випущено перші промислові партії машин М-6000 (40 штук) та М-400 (10 штук). Випуск виробів культурно-побутового призначення також збільшився. Наприклад, у 1974 році було випущено товарів побутового призначення у порівнянні з 1973 роком в 1,38 рази більше [2, арк. 12].

Успішним був і 1975 рік. Понад план було випущено товарної продукції на суму 1300 тис. рублів, реалізовано понад план продукції на суму 800 тис. рублів [3, арк. 15]. Було освоєно виготовлення 3 нових видів товарів народного вжитку. На 1975 рік було налагоджено серійне виробництво таких моделей, як КОК М3000, М4000, М4030, М6000, М400, ЕОМ «Мир-3». Високий технічний рівень виробництва на Київському ОКМ дозволив вперше в СРСР виготовити КОК М400 на елементах третього покоління, і в подальшому усі керуючо-обчислювальні комплекси, що випускалися заводом, виготовлялися саме на елементах третього покоління. Було розроблено та освоєно у виробництво 14 пристроїв ЕОМ, які суттєво покращили якість та розширили техніко-експлуатаційні можливості керуючих обчислювальних комплексів, які виготовлялися заводом (М4030, М400, М6000). Комплекс М4030 отримав більше ста позитивних відгуків від провідних фірм світу на виставці «Інтероргтехніка-75», а в 1976 році група працівників підприємства (А. Ф. Незабітовський, С. С. Забара, В. А. Афанасєв, Е. І. Сакаєв, В. М. Харітонов, Ю. М. Ожиганов, А. Г. Мельниченко) за розробку даного комплексу були нагороджені Державною премією Української РСР [6].

Загалом план розвитку заводу на 1971-1975 рр. передбачав зростання товарної (валової) продукції в порівнянні з 1970 роком у 3 рази, зокрема, засобів обчислювальної техніки - у 2,9 раза, товарів культурно- побутового призначення та господарського обігу - у 15,6 раза. Останнє свідчило про значне збільшення випуску товарів широкого вжитку. Завод з року в рік збільшує темпи росту. Якщо у 1965 році реалізація товарної продукції (в цінах 1971 року) складала 3,4 млн. рублів, то в 1974 році вона складала 93,3 млн. рублів. В 1974 році понад план було реалізовано продукції на суму 2262 тис. рублів, продуктивність праці в порівнянні з 1973 роком зросла на 27,3%, отримано 319,0 тис. рублів понадпланового прибутку [3, арк. 13].

Для отримання таких високих результатів потрібно було постійно покращувати систему управління та контролю за продуктивністю праці та якістю продукції. За роки дев'ятої п'ятирічки було виконано великий комплекс заходів з підвищення якості продукції, в тому числі були розроблені та впроваджені у виробництво системи математичного забезпечення і технічні засоби автоматизації проектування ЕОМ, автоматичного контролю монтажу та електронних блоків, напівавтоматичного монтажу методом накрутки та ін. В результаті випуск товарної продукції у 1971-1975 роках в порівнянні із періодом 1965-1970 рр. збільшився у 4,5 рази, товарів культурно-побутового та господарського призначення - у 48 разів. Фондовіддача збільшилася на 9,5%. Питома вага виробів, атестованих вищою категорією якості, в загальному обсязі реалізованої продукції, становила 24,2% [3, арк. 2].

Збільшення випуску продукції та покращення її якості було неможливим без проведення змін у технологічних процесах, впровадження нових принципів організації виробництва.

Зокрема, саме за рахунок впровадження передових технологій, механізації та автоматизації виробництва в 1975 році було умовно вивільнено 878 осіб і отримано економічний ефект у розмірі 1,5 млн. рублів. Усього за 1971-1975 роки було комплексно механізовано 2 цехи, 3 виробничі ділянки, впроваджено 16 механізованих поточних та автоматичних ліній і автоматизовано та механізовано ряд технологічних процесів, що умовно вивільнило 2266 робітників та дозволило отримати економічний ефект у розмірі 5495,2 тис. рублів.

Ефективна діяльність підприємства була неможлива без належної роботи з кадрами. Керівництво підприємства приділяло належну увагу підготовці кваліфікованих працівників. Так, наприклад, у 1974 році за індивідуальним методом навчання було підготовлено 775 осіб. Особливості організації виробничого процесу в радіоелектронній галузі та специфіка виробництва безпосередньо ЕОМ та КОК вимагали від робітників постійного підвищення професійних вмінь та навичок. Для цього на підприємстві регулярно проводилися курси підвищення кваліфікації, якими лише у 1974 році було охоплено 1718 робітників підприємства та 682 інженерно-технічних працівника [2, арк. 17].

Продуктивність праці та якість продукції залежали і від умов виробничого середовища та від побуту робітників. Тому керівництво заводу проводило планові заходи з покращення умов праці та побуту працівників, естетизації виробничого середовища, благоустрою заводської та прилеглої територій, шефству над мікрорайонами. На 1975 рік до послуг співробітників заводу були 2 нові їдальні на 1500 місць, кафе та буфети в гуртожитках, хімчистка, приймальний пункт пральні, столи замовлень, магазин «Кулінарія», новозбудована медчастина на 400 відвідувань в день, пересувні бібліотеки. Проводилася велика робота з озеленення території заводу та заводських мікрорайонів. Кожного року 600 дітей робітників підприємства оздоровлювалися у заводському дитячому таборі (Пуще-Водиця), в заводському мікрорайоні по вул. Верховинній працював клуб «Юний технік».

Особливим соціальним навантаженням колективів багатьох підприємств того часу була допомога працівникам сільського господарства. Зокрема, надавалася допомога підшефним колгоспам та радгоспам з механізації сільськогосподарських робіт та збору врожаю. Колектив ВТО ОКМ у 1974 році виготовив для підшефних колгоспів технічну документацію на будівництво пункту сортування картоплі та 15 тваринницьких приміщень, були виконані роботи з ремонту сільськогосподарської техніки, надана допомога в дообладнанні механізованої майстерні, виконані санітарно-технічні роботи та проведено електропостачання в телятниках. Також надавалася допомога у виконанні будівельних робіт, у придбанні інструменту, будівельних матеріалів та необхідних металів. Крім того, співробітники заводу брали участь у проведенні сільськогосподарських робіт. Загалом лише за 1974 рік для сільського господарства заводом виготовлено запчастин та виконано усіх видів робіт на суму 24,1 тис. рублів. У підшефних радгоспах колективом Київського заводу ОКМ було відпрацьовано 42894 люд/днів [3, арк. 24].

Отже, період 1971-1975 років був періодом розквіту для Київського заводу ОКМ, коли активно запрацювали усі його промислові потужності та успішно реалізовувався науково-технічний потенціал його НДІ.

Дані, наведені у статті, свідчать про великий вплив Київського виробничо-технічного об'єднання в цілому на господарську та соціально-культурну сфери Української РСР та країни в цілому. Значимість підприємства базувалася, перш за все, на тому, що воно відповідало вимогам часу: у підрозділах розроблялися новітні радіоелектронні прилади та технології, які швидко опробовувалися і впроваджувалися у виробництво. Це забезпечувалося в тому числі і сучасною організацією виробництва та належними умовами праці. Київський завод ОКМ у цей період був загальновизнаним в Радянському Союзі флагманом у виконанні поставленої перед усією країною мети - автоматизації виробництва та впровадження електронно-обчислювальних машин у галузі народного господарства.

Виробництво електронно-обчислювальних машин та керуючо-обчислювальних машин та комплексів у цей період неуклінно зростало, що було обумовлено зростаючими потребами інших галузей у сучасних обчислювальних пристроях, а також постійним вдосконаленням технології виробництва та великою роботою колективу над покращенням якості виробів.

В соціальній сфері слід відзначити активну та багатопрофільну шефську допомогу колективу заводу: участь у благоустрою міста, роботу у підшефних радгоспах та колгоспах, проведення соціально-виховних заходів.

Список використаних джерел

1. Глушков В. М. Кибернетика (Краткий исторический очерк развития кибернетики в АН УССР) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.icyb.kiev.ua/file/Краткий исторический очерк1977.

2. Державний архів м. Київ. - Ф.Р-1514. - Оп.3. - Спр.9. Производственно-техническое объединение электронных, вычислительных и управляющих машин. Документы по выполнению условий Всесоюзного социалистического соревнования. - 124 арк.

3. Там само. - Спр.22. Производственно-техническое объединение электронных, вычислительных и управляющих машин. Документы по выполнению условий Всесоюзного

социалистического соревнования в 9 пятилетке за 1972-1975 гг. - 17 арк.

4. Іваницька Л. В. Суспільно-політичні та науково-організаційні аспекти становлення і розвитку кібернетичної науки в Україні в другій половині XX - на початку XXI століття: дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Іваницька Лідія Василівна. - Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2003. - 179 с.

5. Малиновский Б. Н. История вычислительной техники в лицах / Б. Н. Малиновский. - К.: Фирма «Кит», ПТОО А.С.К., 1995. - 384 с.

6. НПО «Электронмаш»: где производились первые ЭВМ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ru.uacomputing.com/ stories/electronmash - назва з екрана.

Размещено на Allbest.ru