На сучасному етапі розвитку України однією з проблем, які має вирішувати держава як повноправний суб'єкт міжнародних відносин, є активізація участі у широкомасштабних зовнішньоекономічних відносинах із країнами різних континентів. Нині Україна найбільш плідно співпрацює з країнами Європи та Азії, проте недостатньо використовуються потенціальні можливості розширення зовнішньополітичних і зовнішньоторговельних відносин із країнами Африки, Океанії та Латинської Америки. Тому актуальною темою для розгляду можуть стати відносини України та Мексики. Із цих позицій актуальним постає дослідження динаміки і сучасного стану зовнішньоторговельних відносин України з цим регіоном, з'ясування проблем та перспектив розвитку економічних відносин з країною-представником Латинської Америки.

Короткий огляд історії Мексики

Історія країни, різноманітна, цікава і трагічна. Перші сліди людської присутності на території Мексики датуються періодом близько 10 тис. Років до н. е. Між 1800 і 300 роком до н. е. почав формуватися комплекс високорозвинених культур. Теотіуакан місто-держава, що утворився приблизно в 100 році н. е. і проіснував до VII століття н. е. Ацтеки, Майя, міштеків, Ольмеки, пурепеча, сапотеки, Тольтеки, Тотонакі, Уастека, чичимеков, ці цивілізації, існували на території сучасної Мексики, і досягли високих результатів в областях храмового будівництва, математики, астрономії, медицини та теології. Але якщо центральна і південна частина Мексики (відомі під збірним терміном Месоамерика), в давнину були осередком розвинених цивілізацій, то по-іншому було на заході Мексики - в посушливій Арідоамеріке, де місцеві культури знаходилися на більш низькому рівні, а деякі великі племена навіть до часу приходу європейців, займалися полюванням і збиранням.

Ідея підкорення Мексики належала іспанського конкістадора Дієго Веласкесу де Куельяру, він же фінансував похід. У 1518 році, командувачем експедицією був призначений Ернан Кортес. Іспанці мали 11 судами, армія Кортеса включала 518 піхотинців, 16 кінних лицарів (кілька з яких вскладчину володіли одним конем), 13 аркебузніков, 32 арбалетника, 110 матросів і 200 рабів - кубинських індіанців і негрів, як слуг і носильників. Спорядження включало 32 коні, 10 гармат і 4 фальконети. Падіння імперії ацтеків, ознаменувала нову епоху в історії Мексики - період 300-річного іспанського панування, відомий як Нова Іспанія. До складу Нової Іспанії входили сучасні території Мексики, південно-західних штатів США (а також Флориди), Гватемали, Белізу, Нікарагуа, Сальвадору, Коста-Ріки, Куби. Крім цього, в підпорядкування Новій Іспанії були Філіппіни і різні острова в Тихому океані і Карибському морі. Столиця розташовувалася в Мехіко, який призначається віце-король підпорядковувався безпосередньо монарху Іспанії.

Більшу частину населення Нової Іспанії становили її уродженці і близько 40% з них були індіанцями. Перше сторіччя після конкісти було позначено різким скороченням їх чисельності, що змусило колонізаторів, які потребували робочої сили і платників податків, перейти від прямого пограбування і винищення корінних жителів до організованої експлуатації, яка придбала феодалізіровавшемся форму. В результаті цих змін, з другої половини XVII століття, почався повільний приріст аборигенного населення, і до початку XIX століття, його чисельність досягла вже 2,3 - 2,4 мільйона чоловік. Так тривало до 16 вересня 1810 року, коли священик Мігель Ідальго і Костильов, під прапором Діви Марії Гвадалупе, підняв повстання в селищі Долорес. У січні 1811 року, повстанська армія була розгромлена іспанцями, Ідальго був схоплений і розстріляний 30 липня 1811 року, в місті Чіуауа.

Після смерті Ідальго, керівництво революційною армією, очолив інший парафіяльний священик - Хосе Марія Морелос. Під його керівництвом, були зайняті міста Оахака і Акапулько. У 1813 році, за його ініціативи, було підписано перший офіційний документ про незалежність, відомий як: "урочистий акт Декларації незалежності Північної Америки". Але в 1815 році, Морелос також був спійманий іспанськими властями, і страчений за державну зраду.

З 1815 по 1821 роки, визвольний рух в Мексиці носило характер партизанської війни. У грудні 1820 року віце-король Хуан Руїс де Аподака, направив війська на чолі з офіцером креолом Агустіном де Ітурбіде, щоб завдати поразки армії ватажка партизанів Вісенте Герреро. Однак Ітурбіде, змінив позицію і перейшов на бік повстанців, об'єднавшись з силами Герреро. 24 лютого 1821 року, в місті Ігуала він проголосив три принципу або "три гарантії" для мексиканців: незалежність Мексики і встановлення конституційної монархії, рівність прав креолів і іспанців і збереження привілеїв католицької церкви. Ці принципи отримали назву "План Ігуала".

Кількість його прихильників швидко зросла, він взяв Мехіко, де 27 вересня 1821 року, представники іспанської корони і ватажки повстанців підписали договір, за яким Мексика отримувала незалежність. 18 травня 1822 року народ і гарнізон міста Мехіко проголосили Ітурбіде імператором, і він вступив на мексиканський престол під ім'ям Агустіна I. Так початок свій відлік часу нову державу під назвою Мексика. У грудні 1822 року командувач гарнізоном Веракрусу, Антоніо Лопес де Санта-Анна, підняв повстання і оголосив Мексику республікою. У березні 1823 року Ітурбіде змушений був зректися престолу і емігрувати. У 1835 році, президент Мексики генерал Антоніо Лопес де Санта-Анна запропонував нову конституцію, згідно з якою скасовувалося рабство, колишнє нормою серед американських переселенців. Крім того, він посилив тиск на американців, вимагаючи роззброєння і примусового видворення нелегальних іммігрантів з прикордонних штатів США і віддачі їх земель. Ця політика мексиканського уряду, викликала невдоволення серед жителів Техасу і послужила приводом до війни за незалежність.

Найвідомішим боєм війни став бій за Аламо. 6 березня 1836 року, о 5:30 ранку, армія Санта-Анни почала штурм фортеці Аламо, в Сан-Антоніо. Всі захисники Аламо були вбиті, мексиканці втратили від 70 до 200 чоловік убитими і від 300 до 400 пораненими. Серед що знаходилися в Аламо, мексиканці залишили в живих тільки 16 осіб (жінок, дітей, а також раба Тревіса Джо, раба Боуї Сема і мексиканського дезертира Брігід Гереро, що видав себе за військовополоненого).

21 квітня 1836 року відбулася вирішальна битва між техаської і мексиканської арміями у Сан Хасінто (недалеко від нинішнього Ла Порті). Загальним підсумком битви, що тривала всього 18 хвилин, був повний розгром мексиканців (які втратили 630 чоловік убитими, 208 пораненими і 730 взятими в полон; техасці втратили 9 убитими і 26 пораненими). Санта-Анна зник, але незабаром був виявлений і взятий в полон.

В результаті успішної війни 1836 року, після поразки і захоплення в полон Антоніо Лопеса де Санта Анни, Техас домігся незалежності і виведення мексиканської армії. Однак, Мексика ніколи не визнавала втрату Техасу, або незалежність Республіки Техас і оголосила про свої наміри знову захопити так звану відпалу провінцію.

У 1845 році, Техас увійшов до складу США. Мексиканський уряд висловило невдоволення, що приєднанням її "бунтівної провінції" Сполучені Штати втрутилися у внутрішні справи Мексики і необгрунтовано заволоділи її територією.

24 квітня 1846 року, після суперечок з питання про кордон, і невиконання мексиканських офіційних вимог до США, відвести війська до річки Нуесес, 2-х тисячний мексиканський кінний загін, атакував американський патруль чисельністю 63 людини на північ від Ріо Гранде, убивши 11 американських солдатів. Те, що згодом, назвали Справою Торнтона - по імені вбитого американського офіцера, який командував патрулем. Кілька уцілілих відступили і повернулися в форт Браун.

США оголосили війну Мексиці 13 травня 1846 року, а Мексика оголосила війну 23 травня. Результатом війни, повністю програної мексиканцями, веденими президентом-ідіотом на ім'я Санта-Ана, став договір Гуадалупе-Ідальго, підписаний 2 лютого 1848 року. Він поклав край війні і дав США незаперечний контроль над Техасом, а також над Каліфорнією, Невадой, Ютою і частинами Колорадо, Арізони, Нью-Мехіко і Вайомінгу. Натомість Мексика отримала 18 млн. 250 тис. Доларів, що еквівалентно 627 млн. 500 тис. Доларів за курсом середини 2000-х року.

У 1862 році, Наполеон III здійснив експедицію в Мексику, його підтримали мексиканські республіканці, які програли громадянську війну лібералам роком раніше. 19 квітня, почалися бойові дії між французькою армією і мексиканської (26 тис. Солдатів). На початку травня, невелика французька армія підійшла до міста Пуебла, гарнізон якого був нечисленний і дуже погано озброєний. Штурм Пуебли привів французів до перемоги і 5 травня Пуебла впала. 21 вересня 1862 року в Мексику прибула велика кількість французьких військ. Падіння Пуебли означало, що тепер французи без перешкод зможуть просуватися до Мехіко. Французи зайняли Мехіко без бою. У червні 1863 року, було вибрано тимчасовий уряд. Президент Беніто Хуарес біг. У жовтні делегація мексиканських консерваторів, запросила ерцгерцога Максиміліана, брата австрійського імператора Франца Йосифа I, прийняти мексиканську корону.

В результаті численних рухів різних зацікавлених в Мексиці країн, Наполеон III, побоюючись раптового нападу прусських військ, оголосив про виведення французьких військ з Мексики, який почався 31 травня та закінчився в листопаді 1866 року. Об'єднані республіканські сили здобули серію перемог, 25 березня окупували Чіуауа, 8 липня взяли Гвадалахару, і пізніше в липні, захопили Матаморос, Тампіко і Акапулько. Наполеон III, закликав Максиміліана покинути Мексику. Французи залишили 26 липня Монтеррей, 5 серпня Сальтильо і в вересні весь штат Сонора. 18 вересня, члени французького кабінету Максиміліана пішли у відставку. У жовтні, республіканці розгромили імперські війська при Міауатлане в Оахаці, в листопаді окупували всю Оахака. А 19 червня, Максиміліан був розстріляний солдатами, лояльними президенту Беніто Хуарес. Після страти здалася столиця - місто Мехіко. Республіка була відновлена. Президент Хуарес повернувся до влади в столиці.

У 1876 році, до влади в Мексиці прийшов генерал Порфіріо Діас, який керував країною понад 30 років (цей період отримав назву "Порфіріато"). В епоху його правління були свої плюси і мінуси, а закінчилося все революцією і громадянською війною 1910-1917 років, зробила відомими таких героїв як Панчо Вілья і Емільяно Сапата, про що докладно можна прочитати тут. Після невеликої перерви, почалася громадянська війна 1926-1929 років. Антиклерикальна програма нової конституції, викликала загострення відносин держави з церквою. У 1926 році, в Мексиці почалося повстання крістерос, прихильників церкви, в основному селян, які вбивали представників уряду і спалювали світські школи. У 1929 році, повстання було придушене урядовими військами.

З 1934 року, все увійшло в більш менш спокійне русло і президенти мирно змінювали один одного. Трохи оживило ситуацію, що почалося 1 січня 1994 року збройне повстання сапатистів, бідних індіанців-селян. Їх загони без єдиного пострілу займають сім муніципальних центрів штату Чьяпас. Однак 2 січня, сапатисти відходять в гори під натиском федеральних військ, авіація починає бомбардування сельви. На вулиці Мехіко та інших міст країни стихійно виходять сотні тисяч людей, вимагаючи від уряду припинення бійні і початку переговорів. А в 2006 році, в Мексиці пройшли багатотисячні акції протесту проти результатів президентських виборів, на яких переміг представник консервативної партії "Національна дія" Феліпе Кальдерон.

Противник Кальдерона - Андреас Мануель Лопес Обрадор, відразу відмовився визнавати поразку і звинуватив владу у фальсифікаціях. Потім почав вимагати ручного перерахунку всіх бюлетенів. У центрі Мехіко на площі Сокало та прилеглих вулицях було встановлено наметове містечко.

У вересні 2006 року, Федеральний виборчий трибунал Мексики, визнав Феліпе Кальдерона обраним президентом. Новий президент вступив на свою посаду 1 грудня 2006 року, строком на шість років. Його вступ на посаду, ознаменувало початок запеклої війни з мексиканськими наркокартелями, в результаті якої, за останні 6 років, були вбиті понад 26 тисяч осіб. І яка триває досі, зі змінним успіхом.

Сучасний стан розвитку Мексики

Мексиканські Сполучені Штати - одна з найбільших держав Латинської Америки. ЇЇ територія становить 1958, 2 тисяч квадратних кілометрів. По території серед країн західної півкулі Мексика займає п'яте місце. На півночі вона межує з Сполученими Штатами Америки, на півдні - з Гватемалою і Белізом. Мексика має достатньо потужні збройні сили. Влада веде досить активну зовнішню політику, полягає в цілому ряді міжнародних і регіональних організаціях. Зокрема активно працює в економічній і соціальній раді ООН, в ЮНЕСКО, ФАО, МОП та інших спеціалізованих установах ООН. Зовнішня політика Мексики традиційно спрямована на зміцнення політичної та економічної незалежності країни, особливо від північного сусіда.

У столиці країни - місті Мехіко, проживає 12, 7 мільйонів чоловік. Разом із прилеглими містами Мехіко утворює одну з найбільших міських конгломерацій світу, в якій проживає 20% населення країни. Це - найбільший індустріальний центр Латинської Америки.

Офіційний рівень безробіття - 5,6% (2009). Фактично цей показник набагато вище, так як 30% найманих працівників зайнято неповний робочий день. Зростання рівня безробіття супроводжується розширенням неформального сектора економіки, причому зайняті на ньому працівники позбавлені соціальних гарантій. Понад 6 % економічно активного населення становлять безробітні. Тривалість життя жінок становить 75 років, чоловіків - 69. Письменних - 89 % . Витрати на освіту перевищують 4 % ВНП.

Мексика - індустріально-аграрна країна. Розвиток економіки супроводжується посиленням значення транспорту. Довжина залізниць перевищує 26 тис. км, автомобільних шляхів - 240 тис. км. У зовнішніх зв'язках головну роль відіграє морський транспорт. У морському торговельному флоті понад третина танкерів займається вивезенням нафти до США. Головні морські порти - Веракрус, Тампіко. Зростає значення авіаційного транспорту як у внутрішніх, так і в зовнішніх перевезеннях пасажирів. Будуються нові нафто - та газопроводи.

У промисловості найрозвинутішою галуззю є гірничовидобувна. За видобутком срібла та графіту Мексиці належить перше місце у світі, ртуті - третє, нафти та марганцю - четверте. В індустрії панує державна власність. Випереджаючими темпами розвивається електроенергетика, де переважають теплові електростанції. Останнім часом найшвидше розвиваються новітні галузі машинобудування. На Мексику нині припадає вже понад 25% промислового виробництва усієї Латинської Америки.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) Мексики в 2004 р. склав 402,5 млрд. дол. чи 4184 дол. на душу населення.

У 2003 р. промисловість склала 28,3% ВВП, сфера послуг і торгівля - 65,3%, сільське і рибне господарство - 6,1%. Приріст обсягу виробництва мексиканської економіки щорічно складав у 2001 - 6,2%, у 2002 - 5,1%, 2003 - 7%, у 2004 - 5,3%.

У 2004 р. в сільському господарстві Мексики було зайнято 22% працюючих, воно давало 6,1% ВВП, тоді як у 1950 у ньому було зайнято 58% працюючих, і воно дало 22,5% ВВП. Більша частина виробництва зосереджена в приватних товарних фермах чи на ехідос, землях, оброблюваних по традиційній мексиканській системі землеволодіння, відповідно до якої земля є колективною власністю селянської громади.

Найважливіше місце в економіці займає нафтогазова промисловість. Основні центри нафтогазової промисловості розташовані поблизу Тампико і Поса-ріка-де-Ідальго, збільшується значення нафтогазових районів на Південно-Сході, де розвивається морський видобуток нафти. Вугільна промисловість має другорядне значення. Кам'яне вугілля добувається у Сабінас для потреб коксохімічного виробництва.

На федеральний округ, штати Халіско і Нуево-Леон приходиться 1/2 підприємств обробної промисловості, 65% капіталовкладень у її галузі, а 70% вартості її продукції.

Видобуток руд важких кольорових металів зосереджений на Мексиканському нагір'ї, де багато родовищ відрізняються багатством і високою якістю руди. Головна залізорудна база - родовище Серро-де-Меркадо в районі Дуранго.

Високоякісна самородна сірка на Теуантепекском перешийку стала важливим експортним товаром. Експортне значення мають плавиковий шпат, сурма, графіт. Видобуток руд кольорових металів (срібла, золота, ртуті, міді, цинку, свинцю) ведеться в основному в північних, а також у центральних частинах Мексики.

Якщо звернути увагу на сільське господарство, то можна зазначати, що більшість ферм по розведенню великої рогатої худоби знаходиться в північних і центральних штатах, у них зосереджена і велика частина інших корисних копалин. Малорентабельне виробництво кукурудзи, бобових, гарбуза, баклажанів і чилійських червоних перців розміщено по всій країні, за винятком тих районів, де цьому перешкоджають клімат і природна рослинність (північні райони пустель і лісу в Табаско, Юкатані і Чьяпасе) чи територія (скелясті полонини Західної Сьєрри-Мадре). Мотики і плуги, запряжені буйволами, усе ще широко використовуються малорентабельними селянськими господарствами, що рідко можуть дозволити собі використовувати більш передову сільськогосподарську техніку. До найважливіших сільськогосподарських культур відносяться пшениця, рис, ячмінь, маїс і сорго, а особливо помідори, апельсини, манго і банани, кава.

Розведення великої рогатої худоби в Мексиці зосереджено в північно-центральному регіоні, що експортує велике число голів рогатої худоби в США. Яловичина і молочні продукти для урбанізованих районів Мексики в основному надходили з приморського району Мексиканської затоки, де розводять велику рогату худобу породи зебу.

Велике значення у тваринництві країни мають також коні, мули, осли, вівці, кози і свині.

Комерційна ловля риби добре розвинута уздовж берегів Каліфорнійської і Мексиканської заток. У цій галузі господарства переважають кооперативи. У 2003 р. загальний вилов риби склав 1,6 млн. т. Велика частина улову споживається безпосередньо жителями Мексики; інша частина переробляється чи експортується. На Південному-Сході - виловлюють креветок і устриць.

В ході дослідження можемо прийти до висновку, що для України є перспективним підтримування товарних, наукових та дипломатичних відносин з Мексикою, тому що на міжнародній арені ця країна демонструє зацікавленість до співробітництва з таких аспектів світового порядку денного, як забезпечення прав людини, роззброєння, боротьба з кліматичними змінами, корупцією, бідністю, незаконним обігом наркотиків, які є актуальними проблемами України.

Існуючі двосторонні договори створюють достатньо широке політико-правове поле для розвитку українсько-мексиканських відносин на ключових напрямках двостороннього співробітництва. В той же час, національні інтереси України, а також рівень стратегічного партнерства вимагають укладення нових двосторонніх міжнародно-правових інструментів. На цьому етапі триває активний процес узгодження низки проектів двосторонніх міжнародних договорів, що охоплюють ключові напрямки двостороннього співробітництва, зокрема на рівні політичного діалогу у правоохоронній, науково-технічній, культурно-гуманітарній сферах.

Відсутність об'єктивних стримуючих факторів, а також позитивні тенденції, що намітилися останніми роками у динаміці українсько-мексиканських відносин, свідчать про наявність можливостей для подальшого розвитку політичного діалогу на всіх рівнях, активізації співпраці в економічній сфері, посилення взаємодії в міжнародних організаціях.

Размещено на Allbest.ru