Біографічний напрям досліджень у сучасному декабристознавстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Біографічний напрям досліджень у сучасному декабристознавстві

Представлено огляд робіт пострадянських істориків, які досліджували біографії декабристів. Актуальність дослідження пов'язана із тим, що вивчення руху декабристів на сучасному етапі переживає друге народження. Інтерес суспільства до представників повстання 1825 року, прагнення побачити реальну, а не напівлегендарну біографію його ключових фігур формують соціальне замовлення перед спільнотою дослідників. Метою даної статті є визначити ключові напрямки досліджень біографій декабристів у роботах пострадянських істориків. В рамках даної мети ми пропонуємо вирішити наступні завдання:

2) проаналізувати погляди сучасних дослідників на діячів повстання 1825 року; декабрист історик науковий

Ключові слова: декабристи, рух, повстання 1825 року, біографія, П. Пестель, С. Волконський, К. Рилєєв, С. Трубецькой, В. Раєвський.

Починаючи з кінця XIX - поч. XX століття біографічний напрям досліджень займає одне із провідних місць в декабристознавчій літературі. До цього жанру зверталися дослідники, роботи яких на сьогоднішній день стали класичними. Серед найвідоміших авторів даного наукового напрямку слід назвати роботи М. П. Павлова-Сільванського [1; 2] про П. І. Пестеля, Н. А. Котляревського [3], В. І. Маслова [4] про К. Ф. Рилєєва та інші.

Важливою віхою у розвитку наукового напрямку стала публікація книжок, присвячених представникам руху декабристів в серії “Полярна зірка”. У даних роботах значна увага приділялася опублікуванню джерел, однак в кожному із томів був представлений не великий за обсягом біографічний нарис.

Після жовтневих і лютневих потрясінь 1917 року вивчення та дослідження біографій учасників руху декабристів, під тиском радянської тоталітарної влади повністю революціонізується. Лідерів та учасників декабристських таємних організацій виставляли в ті часи як щирих захисників знедолених народних мас Росії. Проте, попри заангажоване бачення проблеми, слід зазначити, що декабристознавці зазначеної пори просто не мали права писати по-іншому. Цінність здобутків радянських декабристознавців, перш за все відображається у нагромадженні, виявленні та публікації архівних та рукописних матеріалів.

Сучасний біографічний напрям у декабристознавстві представлений як і ґрунтовними монографіями, які повністю переосмислюють роль особистості в історичному процесі так і невеликими дослідженнями які ставлять собі за мету відобразити “білі плями” у біографії представників руху декабристів. На жаль, на сьогоднішній день немає загальноприйнятого переліку осіб які належали до таємних організацій які здійснили спробу державного перевороту у грудні 1825 року.

Серед ґрунтовних робіт пострадянських дослідників біографічного напрямку у декабристознавстві слід згадати про науковий доробок доктора історичних наук, професора московського університету Володимира Олександровича Федорова. Історик, працюючи над біографією одного з організаторів Петербурзького філії Південного товариства Петра Миколайовича Свистунова, детально розглянув два плани царевбивства і роль в них декабриста. Аналізуючи світогляд П. М. Свистунова, В. О. Федоров прийшов до висновку, що напередодні повстання стався “перелом в його поглядах, він зарядився скептицизмом” [5, с. 45].

На основі нових архівних документів, доктор історичних наук, професор Григорій Дмитрович Казьмирчук та Руслан Станіславович Вавренюк дослідили суперечливу оцінку декабриста Євгена Оболенського у період підготовки та проведення Великої реформи 1861 р., зробивши висновок, що він залишився вірним своїм політичним переконанням [6]. Дослідниками було і встановлено дату народження декабриста.

Помітним явищем у сучасному декабристознавстві стала низка біографічних робіт російської дослідниці, доктора історичних наук Оксани Іванівни Киянської. Перший науковий доробок авторки був присвячений Павлу Івановичу Пестелю - лідеру південного товариства, одного із найзагадковіших та неоднозначних особистостей в історії Росії. Заслугою дослідниці стало запровадження до наукового обігу великої кількості джерел. Також особливістю дослідження стало визначення оточення П. Пестеля, яке вплинуло на формування його особистості. Істориком також було піднято питання про негативні емоції сучасників пов'язаних з його особистістю. О. Киянская вважає, що Пестель раніше за інших усвідомив, що здійснення високих ідей таємних товариств неможливе без використання брудних дій, адже змова не могла відбутися без фінансової підтримки, а революція не могла бути успішною без нейтралізації вищих начальників, які контролюють значні військові з'єднання [7, с. 339]. Відгуки науковців на дану роботу досить різні, одні визначають її як непрофесійну [8], інші вважають, що дана монографія поповнить фонд золотої літератури декабристознавства [9].

О. Киянська приділила значну увагу і конспіративній діяльності Павла Пестеля [10]. Оксана Іванівна вказує на фінансові махінації які мали місце у полку заради втілення у життя “спільної справи”. Дослідниця відстоює думку, що полковник Пестель ніколи не забував о своїй ролі лідера змови та не жалів грошей на потреби своєї організації. Зокрема, Оксана Іванівна на основі документів, знайдених в Російському державному історичному архіві стверджує, що більша частина витрат полковника складав підкуп його безпосередніх начальників.

Проте, дослідниця одразу зазначає, що полковник Пестель ніколи не був “банальним розкрадачем казенних коштів”. О. Киянська звертає увагу на факт, що Пестель за чотири роки перетворив полк із “повністю розгвінченого” у “вельми багатий із господарської частини”. В результаті свого дослідження історик приходить до висновку, що на останньому етапі розвитку декабризму Пестель був єдиною особою, яка була здатна грамотно та професійно керувати майбутнім повстанням. Події зими 1825-26 років, на думку дослідниці, довели, що люди які не розуміють суворі закони політичної боротьби, неминуче приречені на поразку [10].

Продовженням біографічних робіт О. Киянської стала робота [11] присвячена Південному товариству через портрети його основних діячів: П. Пестеля, О. Юшневського, С. Волконського, С. Муравйова- Апостола, М. Бестужева-Рюміна. У своєму новому науковому доробку дослідниця дещо доповнила та уточнила результати своїх попередніх досліджень. Історик розкриває питання про закулісну сторону подвигу: “брудні засоби”, “фінансові підтримки”, “шантажі”, “підкуп” тощо.

Особистість Олексія Петровича Юшневського знайшла своє відображення у науковому доробку О. Киянської. У своїй роботі дослідниця справедливо піднімає питання щодо популярності П. І. Пестеля та недослідженість особистості О. П. Юшневського. На основі документів істориком було порівняно біографії очільників Південного товариства декабристів. На думку Оксани Іванівни у справі реальної підготовки до революції О. Юшневський був фігурою “ключовою” і знаковою, без якої всі плани збройного виступу були пустими розмовами [12, с. 62]. Особливістю даного дослідження є застосування методу історичної реконструкції.

Постать Кондратія Федоровича Рилєєва знайшла своє відображення у монографії [13] російських дослідниць історика Оксани Іванівні Киянської та філолога Анастасії Геннадіївни Готовцевої. Авторками було прослідковано вплив сім'ї Рилєєва на формування його особистості. Слід зазначити, що це перша спроба проаналізувати оточення письменника, оскільки попередніми дослідниками визначений факт, що документів які б проливали світло на його дитинство та його родичів практично не збереглося, по відношенню із матеріалами присвяченими його політичній та письменницькій діяльності.

Дослідницями була розглянута конспіративна діяльність Рилєєва в Російсько-американській компанії (РАК), яка була однією із найбільших торгівельно- промислових організацій в Російській імперії на початку XIX століття. О. Киянська та А. Готовцева стверджували, що саме Кондратій Рилєєв зі своїми сподвижниками повинні були вирішити долю імператора та його сім'ї у разі перемоги революції [13, с. 157]. Дослідниці також визначають, що північні заколотники не були настільки кровожерливими як південні; імператора передбачалося не вбити, а вивезти за кордон [13, с. 157]. Слід зазначити, що дана робота містить не опубліковані раніше вірші К. Рилєєва. Авторки припускають, що псевдонім Рилєєва був “Петр Ракитин”, який був автором опублікованих віршів в журналі “Невський зритель” [13, с. 189]. Дослідницями введено до наукового обігу службові документи К. Ф. Рилєєва, які містять відомості про службову діяльність поета під час закордонних походів російської армії.

Дослідниці піднімають питання небажаним слідчих розбиратися в службовій діяльності Рилєєва в РАК. Причиною дослідниці називають небажання імператора показувати справжні масштаби змови. Так само вони відстоюють думку що купці уникли покарань у зв'язку з тим що імператор не хотів показувати, що владою незадоволена не тільки “купка дворян”, вихована іноземцями та начитаності європейської літератури, а й “нижче” стан, що власне врятувало від покарання директора РАК Прокоф'єва та інших посадових осіб компанії [13, с. 181].

Серед робіт які досліджують невідомі сторінки у біографіях членів декабристських організацій, застосовуючи архівні матеріали, слід згадати про кандидата історичних наук, спеціаліста державного архіву Російської федерації Ольгу Валеріївну Єдельман. Дослідниця звернула свою увагу на очільника Південного товариства декабристів П. І. Пестеля. Особливістю даної роботи стала джерельна база дослідження, оскільки, Ольга Валеріївна у своїй статті звертається до листування Павла Пестеля з батьками та на опис речей які знаходилися у архіві слідства, які брали із собою члени таємних товариств при прибутті до Петропавловської фортеці [14].

Дослідницею було опубліковано список речей які взяв із собою Павло Пестель, на основі яких історик приходить до висновку, що Павло Іванович збирався в заслання, а не на гільйотину [14]. О. Едельман згадує і про документ написаний його рукою під назвою “Залишаю в знак пам'яті та дружби”, який нібито був заповітом голови Південного товариства. Цей документ, за її словами містив перелік майна Пестеля. Дослідниця змальовує його як людину яка “зберігала старі сорочки та рушники, але не могла втриматися від покупки чергового коня” [14].

Постать героя вітчизняної війни 1812 року, декабриста Сергія Григоровича Волконського отримала відображення в науковій статті [15] О. Киянської. Дослідниця робить спробу визначити роль цієї легендарної постаті у декабристському русі та скоректувати уявлення щодо Волконського. Оксана Іванівна приходить до висновку, що ранні етапи його біографії - це не лише високе служіння батьківщині, а й життя “світського гульвіси-кавалергарда”, а Волконський-декабрист це не лише громадянський подвиг та бажання принести себе в жертву, а й стеження за своїми товаришами по змові та викриття їх листувань.

Помітний внесок у дослідження оцінки діяльності та особистості Сергія Петровича Трубецького внесли А. Готовцева і О. Киянська. Займаючись політичною біографією С. Трубецького, вони запропонували оригінальний підхід - розглядати ключові моменти участі декабриста в таємному товаристві в контексті його службової кар'єри. У статті в центрі уваги перебувають дві проблеми: обставини подорожі С. П. Трубецького в Європу в 1819-1821 рр. і призначення його штаб-офіцером 4-го піхотного корпусу в 1824 р. У результаті свого дослідження А. Готовцева та О. Киянська прийшли до наступних висновків: 1) закордонна поїздка С. П. Трубецького була пов' язана з виконанням секретної дипломатичної місії за дорученням Олександра I; 2) причиною переїзду на південь було бажання захистити таємне товариство від небезпеки розкриття генерал-поліцмейстером 1-ї армії Ф. Ф. Ертелем. Щодо подій грудня 1825 зазначається, що “для невиходу на площу у князя були свої, вагомі підстави, аналіз яких потребує окремого дослідження”. При цьому С. П. Трубецькому надається чітка характеристика - “і в змові, і на службі князь був самостійною фігурою”, тому “важко було б чекати від того, хто не був пішаком у грі Дібича і Ертеля, ролі пішака у грі Рилєєва та Сергія Муравйова-Апостола” [16, с. 139].

Дослідженню біографії одного з провідних діячів початкового етапу декабристського руху, Михайла Федоровича Орлова приділила значної уваги київський архівіст, Тетяна Борисівна Слюдикова. Дослідницею, на основі документів які містяться у київських архівах, було розглянуто період життя М. Орлова в Україні. Зокрема, віднайдено садибу в якій жив декабрист, коли його було назначено начальником штабу 4-го піхотного корпусу, який розташовувався у столиці [17, с. 136]. Також М. Орловим, за свідченням дослідниці, саме в Києві вперше Михайлом Федоровичем було застосовано ланкастерську систему взаємного навчання, та розроблено методику викладання для “учнів в умовах Росії” [17, с. 137].

Київський дослідник Сергій Раєвський розглянув деякі факти життя “першого декабриста” Володимира Федосійовича Раєвського. За словами дослідника В. Раєвський, під впливом європейських ідей про свободу та братерство, у 1816 році в Кам'янці-Подільському створив таємну організацію “Залізні персні”, до якого входили: підполковник Кисловський, штабс-капітан Приклонський, штабс-капітан Губін та губернський доктор Діммер. Проте після того як Приклонський та Діммер отримали нове призначення по службі, гурток припинив своє існування [18, с. 81]. С. Раєвський наголошував на активній агітаційній діяльність В. Раєвського, під час перебування у Кишиневській управі Союзу Благоденства, в результаті якої його було ув'язнено 6 лютого 1822 року [18, с. 81]. Дослідник звертав увагу на ідею “рівності людей” яка була притаманна Володимиру Раєвському, яка розповсюджувалася і на солдатів і офіцерів [18, с. 82].

Підсумовуючи огляд виявленої літератури, слід констатувати наявність певного набутку у галузі досліджень наукових біографій у сучасному декабристознавстві. Разом з тим, слід зазначити, що характерною особливістю визначеного періоду дослідження є необхідність у пошуках нових документальних матеріалів і виваженого критичного аналізу робіт істориків попередніх епох.

Список використаних джерел

1. Павлов-Сильванский Н. П. Павел Иванович Пестель / Н. П. Павлов-Сильванский. - Петербург, 1919. - 31 с.

2. Павлов-Сильванский Н. П. Декабрист Пестель перед Верховным Уголовным Судом / Н. П. Павлов-Сильванский. - Ростов-на-Дону, 1907. 74 с.

3. Котляревский Н. А. Рылеев / Н. А. Котляревский. - Санкт- Петербург: Типография т-ва “Общественная польза”, 1908. - 246 с.

4. Маслов В. И. Литературная деятельность Рылеева / В. И. Маслов. - Киев, 1912. - 529 с.

5. Федоров В. А. Декабрист П. Н. Свистунов / В. А. Федоров // 170 лет спустя... Декабристские чтения 1995 года / В. А. Федоров. - М. : Изд-во государственного исторического музея, 1999. - С.32-52.

6. Казьмирчук Г. Д. Декабрист Евгений Оболенский: жизнеописание / Г. Д. Казьмирчук, Р. С. Вавренюк. - К: ВТКО “Ясная поляна”; НПЦ “Движение декабристов”, 1990. - 288 с.

7. Киянская О. И. Пестель / О. И. Киянская. - Москва: Молодая гвардия, 2005. - 355 с.

8. Едельман О. В. Так каким же он был, декабрист Павел Пестель? Четыре взгляда на книгу О. И. Киянской “Пестель” (М. : Молодая гвардия, 2005. 335 с.) / О. В. Едельман // Отечественная история. - 2006. - №6. - С.146-152.

9. Эрлих С. Э. Вот как надобно писать! Рец. на: Киянская О.

И. Пестель. М. : Мол. гвардия, 2005. 355 с. [13].: ил. (Жизнь замечат. людей: Сер. биогр.; Вып.960). Тираж 5000 экз.

[Електронний ресурс] / С. Э. Эрлих // Клио. - 2007. - Режим доступу: http://culturossica.ru/2012/01/30/ehrlikh-s-e-vot-kak-

nadobno-pisat-rec-na-kiyanskaya-o-i-pestel-m-mol-gvardiya- 2005-355-s-13-il-zhizn-zamechat-lyudejj-ser-biogr-vyp-960- tirazh-5000/.

10. Киянская О. И. Профессионал от революции. К вопросу о конспиративной деятельности П. И. Пестеля в 1819-1825 годах [Електронний ресурс] / О. И. Киянская // Литературное обозрение.

1997. - Режим доступу:

http://oldcancer.narod.ru/History/Pestel.htm.

11. Киянская О. И. Южное общество декабристов. Люди и события: Очерки истории тайных обществ 1820-х годов / О. И. Киянская. - М. : Российский государственный гуманитарный университет, 2005. - 443 с.

12. Киянская О. И. Очерки из истории общественного движения в России в правление Александра I / О. И. Киянская. - СПб.: Нестор-История, 2009. - 302

13. Готовцева А. Г. Правитель дел: К истории литературной, финансовой и конспиративной деятельности К. Ф. Рылеева / А. Г. Готовцева, О. И. Киянская. - Санкт-Петербург: Нестор-История, 2010. - 284 с.

14. Эдельман О. Незнакомый Пестель [Електронний ресурс] / Ольга Эдельман // НЛО. - 2011. - Режим доступу: http://magazines.russ.ru/nlo%20/2011/111/ei15-pr.html.

15. Киянская О. И. Декабрист Сергей Волконский [Електронний ресурс] / О. И. Киянская // Отечественная история.

2003. - Режим доступу:

http://vivovoco.astronet.ru/VV/JOURNAL/RUHIST/SERGE.HTM.

16. Готовцева А. Г. “Человек, заслуживающий доверия”: Князь Сергей Трубецкой в заговоре и на службе / А. Г. Готовцева,

О. И. Киянская // Россия - XXI. - 2011. - №6. - С.106-139.

17. Слюдикова Т. Декабрист М. Ф. Орлов в Україні / Тетяна Слюдикова // Декабристи в Україні: Дослідження й матеріали. - Київ: Ін-т історії України НАНУ. КНУТШ, 2003. - С.135-140.

18. Раєвський С. Деякі факти з біографії В. Ф. Раєвського / Сергій Раєвський // Декабристи в Україні: Дослідження й матеріали / Сергій Раєвський. - Київ: [б.в], 2005. - С.20-27.

Размещено на Allbest.ru