Українські меценати

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат на тему”Українські меценати”

Підготувала Кадук Ольга

Факультет: гуманітарних наук

Спеціальність: історія

Вступ

“Талант мецената, як свідчить уся історія людства, зустрічається ще рідше, аніж талант поета, музиканта, співака або вченого”, - стверджує Володимир Загорій, президент Ліги українських меценатів. Меценат, який не відмовився бути українцем: петро Яцик у спогадах сучасників. Статті, відгуки та інтерв'ю видатного благодійника й громадського діяча / ред.-упоряд. М. Слабошпицький, М. Сорока С.8

Меценацтво притаманне не кожній людині і це аж ніяк не залежить від матеріальної забезпеченості. Так, наприклад, Брацлавський каштеляни Василь Загоровський надіслав із татарського полону заповіт, у якому наказав побудувати його коштом у рідному селі церкву, шпиталь і школу. Через три роки Загоровський помер у тій же неволі, оскільки не мав коштів для викупу себе. Своєю меценатською діяльністю відомі також жінки усіх часів. Так мати гетьмана Мазепи Марія-Магдалина відома своєю благодійницькою діяльністю. Саме цей факт послужив прикладом і для Івана Мазепи. Відомі також такі цікаві приклади меценацтва, як Михайло Галандюк ? канадський українець, який виграв у лотерею 7 мільйонів канадських доларів, п'ять з яких передав на благодійність. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D2%90%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D2%91%D0%B0%D0%BD_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 На мою думку, всі ці альтруїсти створюють ту славнозвісну національну ауру, про яку говорила Ліна Костенко у своїй статті “Національна аура або дефект головного дзеркала”

У цій роботі викладено матеріал, який стосується трьох видатних меценатів України всіх часів: Григорій Галаган, Олексій Алчевський та Петро Яцик. Я обрала саме ці дві постаті, бо саме вони найбільше вразили та зацікавили.

галаган меценат банкір алчевський

Григорій Галаган

Григорій Галаган - уродженець села Сокиринці Чернігівської області.

Прославився перш за все своєю меценатською діяльністю: за його ініціативою й при його матеріальній підтримці відкрито гімназію в Прилуках (1874) й багато народних шкіл -- а також колегію (названу іменем його передчасно померлого сина Павла) в Києві (1871). Матеріально підтримував журнал «Киевская Старина».https://uk.wikipedia.org/wiki/%D2%90%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D2%91%D0%B0%D0%BD_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Щоправда, представники цього роду здебільшого мали сумнозвісне минуле і Дослідник Галаганів Анатолій Матвеєв пише: “Саме після провалу патріотичних планів Мазепи почалося здобування Галаганами знатності, багатства, входження до кола привілейованого прошарку української старшини. Прилуцький полковник Гнат Галаган пішов війною на козацтво. Після Гната Галагана його син Григор вірою і правдою служив російському тронові і за ту вірність обростав новими і новими маєтностями, вивищувався поміж родовитого російського дворянства Слабошпицький М. Ф. Українські меценати: нариси з історії української культури С. 106.

Юрій Хорунжий у своїй книзі, проаналізувавши записи близького до Григорія Галагана Гліба Лазаревського, пише, що Григорій мав усі дані, щоб стати згодом звичайнісіньким кріпосником “на всю губу”. Але йому пощастило, що його вихователем був Федір Чижов, людина високоосвічена і передова для тих часів. Світоглядний вплив Чижова зберігся протягом усього життя, навіть перемагаючи великопанські звички Григорія.

Федір Чижов також мав виключний вплив на політичні погляди Галагана. Так вчений був переконаним противником монархізму, а ідеальним державним устроєм для нього була федеративна республіка. Він вважав за необхідне знищення суспільних верств та зближення з народом. Инна Симонова . Фёдор Чижов. -- Молодая гвардия. С. 163

Ці слов'янофільські настрої також простежуються і у Григорія Галагана, щоправда згодом, а саме 1840-х через 20 років переросли в українофільські. Цьому сприяли особисті знайомства з Шевченком, Кулішем, Максимовичем, листування з Бодянським, Метлинським, Рігельманом, Далем. Хорунжий Ю. М. Українські меценати: доброчинність - наша риса С. 31

1850-х роках заявляє про себе як про активного прихильника скасування кріпацтва, внаслідок чого його у 1858 році запрошують до «редакційної колегії», яка працювала над підготовкою майбутньої селянської реформи. Його послідовний захист прав селянства спричинив чимало конфліктів з місцевими поміщиками І. Ф. Павловський Полтавці. Ієрархії, державні і громадські діячі Ще на початку 1850-х він написав “Головні дані, на яких ґрунтується необхідність знищення кріпосного права”, а 1854-го - “Проект звільнення селян шляхом звільнення новонароджених” Хорунжий Ю. М. Українські меценати: доброчинність - наша риса С. 31

Показовий такий сюжет. Остап Вересай був кріпаком Галаганів. Молодий Галаган видав важливий для долі видатного кобзаря документ, в якому проголошував його “вольным крестьянином”. Він і фінансово, й морально допомагав Вересаєві, влаштовував йому концерти не лише в колі найвидатніших людей української нації - Вересай виступав навіть перед царською родиною Слабошпицький М. Ф. Українські меценати: нариси з історії української культури С. 111

1843 рік можна вважати початком доброчинної діяльності Галагана, бо він роздає гроші і хліб потерпілим від неврожаю селянам Там само

У 1873-1875 роках -- голова Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.

Матеріально підтримував журнал «Киевская Старина».

Із 1865 р. -- земський діяч-меценат: за його ініціативою й при його матеріальній підтримці відкрито гімназію в Прилуках (1874) й багато народних шкіл.

Великим ударом для Григорія Галагана стала передчасна смерть сина Павлуся. “Убитий горем, у ніч смерті свого сина, сидячи біля постелі померлого, шукаючи вихід зі страшного становища батьківського сирітства, Григорій Павлович вирішив, що син його повинен жити в близьких і для близьких ”, - написав згодом у “Звіті про стан Колегії Павла Галагана” І. Нечипоренко. А сам Галаган невдовзі по смерті сина ось так висловлювався про народження цієї ідеї в одному з листів: “У нещасті, що мене постигло, не бачу я іншого порятунку чи хоча б полегшення, як сповнити те, що уявляється мені обов'язковим, на який указує моя совість та любов до померлого. Справа моя полягатиме в подовженні на землі, доки суджено мені жити, того добра, яке без сумніву робив би мій син. Бажаю почати корисну справу, не відкладаючи, передусім організувавши щось надійне й нове у сфері народної освіти”. Те, що не встиг вивчити Павлусь, матимуть змогу вивчити інші здібні юнаки - підкреслює Григорій Павлович” Слабошпицький М. Ф. Українські меценати: нариси з історії української культури С.112.

У травні 1870 року рескриптом Олександра ІІ затверджено статут навчального закладу. Слабошпицький М. Ф. Українські меценати: нариси з історії української культури С.113Відповідно до положень статуту Колегія перебувала під постійним патронатом Університету св. Володимира. Закритий характер закладу передбачав наявність інтернату, де разом навчалися і жили діти з різних соціальних верств: колегіантами могли стати з одного боку най здібніші юнаки з незаможних родин (стипендіати Павла Галагана), а з іншого - “своєкоштні” вихованці, тобто юнаки, батьки яких сплачували встановлену Радою суму за право тут навчатисяСмольніцька М. К. Колегія Павла Галагана в національно-культурному житті України С.10.

Результативність діяльності Колегії залежала насамперед від її директора і перш ніж Григорій Галаган зумів знайти людину, яка б дійсно відповідала цій посаді, пройшло кілька років, що стали для фундатора часом невдач і розчарувань. Період розквіту Колегії почався за директорування Івана Івановича Ничипоренка (1879-1890) Там само С. 11. Метод індивідуального підходу з легкої руки Г. Галагана, а потім активно підтриманий І. Нечипоренком укорінився і став обов'язковим у Колегії.

Оксана Шевчук у своїй статті наводить слова А. Яницького зі Щорічника Колегії Павла Галагана про те, що `'школа мусить визнавати в кожному вихованці його індивідуальність, його права на вільний, самостійний розвиток на засадах моральності» Яницкий А. Иван Иванович Ничипоренко (1842-1910): биографический очерк / А. Яницкий // Ежегодник Коллегии Павла Галагана. С.18-19.

За свідченням А. Кримського, у ті часи, коли відомі українофіли (за дуже малим винятком) писали свої праці й навіть спілкувалися у родинах російською , Колегія Павла Галагана була чи не єдиним у Києві місцем де виховувалися українські почуття Слабошпицький М. Ф. Українські меценати: нариси з історії української культури С. 113.

Колегія не мала від держави ані копійки. Кошти для її існування давала виручка від зданих в оренду галаганівських маєтків, платня тих, хто навчався за власний кошт, а також відсотки від недоторканого капіталу.

Ф. Лебединцев писав у листі до костомарова, що Галаган попродав майже все, а сам їздить на простому візку й живе “не за чином ”. Там само С.112-114

Більшість колегіатів були задіяні у сферах суспільствознавства, гуманітарних наук та медицини, оскільки вибір юнаками того чи іншого напрямку професійної діяльності залежав від таких чинників як гуманітарний характер Колегії та престижність тієї чи іншої професії на ринку праці (в той час це були юриспруденція, медицина, педагогічна діяльність) Смольніцька М. К. Колегія Павла Галагана в національно-культурному житті України С. 12.

Найбільший відсоток серед випускників Колегії протягом усього часу її існування становили юристи. Відомими науковцями серед них стали В. Грабар, Й. Покровський, О. Малиновський, М. Максимейко, М. Чубинський. Розвитку філології і літературознавства як України, так і зарубіжних країн присвятили себе - А. Кримський, Г. Житецький, В. Каллаш, Н. Котляревський, А. Степанович Там само С. 13.

Петро Яцик

“Бізнес має свої непохитні правила і засади, від яких чесний бізнесмен не повинен відступати: гроші можна втратити і заробити знову, але коли ти втратиш чесне ім'я, то вже ніколи його не повернеш” Слабошпицький М. Ф. Українець, який відмовився бути бідним С. 60- ця філософська істина звучить з уст відомого українського мецената Петра Дмитровича Яцика. Інтерес до його біографії полягає насамперед у тому у його виняткових підприємницьких здібностей та вольовому характері: прибувши в Америку вкінці буремних 40-их років минулого століття він зумів нажити мільйонні статки, які в подальшому вкладав у розвиток української освіти.

Петро Яцик народився у 1921 році в селі Верхнє Синьовидне на Львівщині.

Під час війни співпрацював з українськими партизанами. І вже тоді зробив важливий для себе висновок, який згодом мав важливий результатhttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D1%86%D0%B8%D0%BA_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 “Не знав я тоді, чого можна сподіватися поза границями України, та у своїй голові я вірив в одне: як збережу себе живим, то вже матиму змогу щось зробити для справи, за яку можна лише вмерти на рідних землях. Маючи тоді 23 роки, я вирішив піти за кордон” Слабошпицький М. Ф. Українець, який відмовився бути бідним С. 63, - стверджує наш герой. Тому, можна зробити висновок, що піти за кордон його змусила не лише втеча від суворих реалій на Батьківщині, але й глибокі патріотичні переконанняhttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D1%86%D0%B8%D0%BA_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87.

Після другої світової війни опинився в таборі переміщених осіб у Німеччині, з якого переправся до Канади. Працював на різних роботах, торгував книгами, меблями, а згодом перейшов у житлове будівництво. Сьогодні його фірми знають не лише у Торонто, а й усій провінції Онтаріо. https://sites.google.com/site/domivkaukrmovi/osobistosti/petro-acik

“Я гордий зі свого походження і я вірю в месіанство України” Слабошпицький М. Ф. Українець, який відмовився бути бідним , - згодом напише Петро Яцик у своїй статті під промовистою назвою “Це залежить від нас”. А проте він ” суворий і прагматичний”, - як сказав про нього відомий історик, політолог, дослідник голодомору в Україні, а також професор НаУКМА Джеймс Мейс Меценат, який не відмовився бути українцем: петро Яцик у спогадах сучасників. Статті, відгуки та інтерв'ю видатного благодійника й громадського діяча / ред.-упоряд. М. Слабошпицький, М. Сорока С.58, неодноразово вдавався до суворої критики українського менталітету. Так проаналізувавши інтерв'ю для торонтського журналу “Новий шлях” Михайло Слабошпицький подає найголовніші міркування мецената, які підтверджують попередню тезу: “ Ачей же за той час багато дечого змінилося у світі: французи здобули Бастилію, Джеймс Уатт винайшов парову машину, що започаткувала індустріальну добу, виросла демократія, розбито атом, висаджено людину на Місяць… Та від нас ті всі речі відбиваються як від панцира; ми далі живемо, замкнені у своїх гетто, та найбільшою чеснотою вважаємо плекання традицій і нашого загнилого консерватизму. Ми всі є хворі на недугу, яку можна назвати втечею від дійсності''. Слабошпицький М. Ф. Українські меценати : нариси з історії української культури С. 250-251

М. Слабошпицький у своїй книзі Українець, який відмовився бути бідним стверджує, що заснування книгарні Арка у 1950 році разом із Володимиром Клішем та Степаном Рошко була своєрідна точка відліку в біографії підприємця Петра Яцика. Пізніше довший час працював у меблевому бізнесі. Слабошпицький М. Ф. Українець, який відмовився бути бідним С. 64

Петро Яцик -- один із спонсорів Інституту українських студій Гарвардського університету (США), Енциклопедії українознавства, Центру досліджень історії України ім. П.Яцика при Альбертському університеті (Канада), Освітньої фундації ім. Петра Яцика (її фонд налічує 4 млн доларів), Українського лекторію в Школі славістики та східноєвропейських студій при Лондонському університеті, документаційного центру в бібліотеці ім. Джона П. Робертса при Торонтському університеті.

Пожертвував мільйон доларів на історичні досліди, що з подвоєнням цих фондів від Альбертського уряду творить три мільйоновий фонд Яцика при Канадському інституті українських студій (КІУС) в Едмонтоні. Завдяки внесеним П.Яциком 750 тисяч доларів відкрито спеціальний український відділ в Інституті ім. Гаррімана при Колумбійському університеті. Коштом мецената видано чимало наукових монографій з історії України (зокрема переклад Історії України-Руси М. С. Грушевськогоанглійською мовою), економіки, політології, медицини, етнографії. Сума його пожертв на українські інституції в західному світі перевищує 16 мільйонів доларів.

Міжнародному конкурсу знавців української мови, меценатом якого був Петро Яцик, надано його ім'я.

За багатолітню меценатську діяльність нагороджений «Почесною відзнакою Президента України» (1996), а до свого 80-ліття --орденом князя Ярослава Мудрого.https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D1%86%D0%B8%D0%BA_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Варто зупинитися на такому досягненні як створення Інституту українських студій Гарвардського університету (США). Гарвард був не лише визначним науковим авторитетом. Ця академічна інституція вже давно стала в світі своєрідним форпостом русофільства (після революції 1917 року туди з Росії переїхала велика група професури, яка почала активно утверджувати імідж “великой и неделимой” імперії, хоч і більшовицької). І ось - зухвала спроба нейтралізувати тамтешніх російських шовіністі. У Торонто зорганізували спеціальний комітет для збирання коштів, що мали стати матеріальною базою. Хто його міг очолити ? Звичайно ж, Петро Яцик. Підсумки акції в Канаді - 140 000 доларів. Сам же Яцик доплюсував до них од себе 340 000. Його роль у народженні української інституції при Гарвардському університеті важко переоцінити.

Олексій Алчевський

Знаним у Слобідській Україні був підприємець-гірничозаводчик і меценат Олексій Кирилович Алчевський (1835-1901 рр.) І. С. Плахтій Меценати Слобідської України - благодійники рідного краю//Вісник. Випуск 35.2012

Міщанин із Сум, він приїхав до Харкова і в 1867 р. відкрив чайну крамницю. А вже з 1868 р. завдяки своїй підприємливості був серед засновників Харківського Торговельного банку. Вперше на теренах імперії була запропонована ідея приватного акційного банку. 1868 р. отримав урядову концесію на відкриття першого в Україні (другого в Російській імперії) комерційного банку, яким став “Харківський торговельний банк” Там само.

Наступним кроком українського банкіра стало майже революційне перетворення земельного іпотечного кредиту, яке відкрило принципово нові можливості для розвитку сільського господарства на землях України та й у всій імперії. Російські землевласники, які після реформи 1861 р. знаходилися в стані економічної безпорадності, не мали жодних можливостей отримання сталого організованого кредиту - ані урядового, ані приватного. Єдиним виходом були позики у лихварів, при цьому річні відсотки сягали до 20%. Для радикальної зміни цієї ситуації з особистої ініціативи й за проектом О. Алчевського та І. Вернадського був заснований у 1871 р. у Харкові перший у Російській Імперії земельний банк. Він існував на акційних засадах і кредитував землевласників під 7,5% річних Там само.

Йому вперше вдалося створити у напівфеодальній імперії класичну промислово-фінансову групу (у сучасному розумінні цього поняття), яка об'єднала банки, вугільні шахти, рудники з видобутку залізних руд, металургійні заводи, транспортні підприємства. Унікальність цієї корпорації полягала у тому, що всі установи й підприємства, які увійшли до неї, були створені “з нуля” й виросли в майже пустельному донецькому степу завдяки організаційному таланту О. Алчевського. Постаті. Нариси про видатних людей Донбасу С. 28

Важливим кроком у становленні української вищої освіти стало організоване за підтримки О. Алчевського рішення З'їзду гірничопромисловців Півдня Росії про відкриття Катеринославського вищого гірничого училища (нині - Національний гірничий університет України). Цей ВНЗ створювався не за кошти держави, а за внески промисловців України. Найбільший внесок на новобудову корпусу університету вніс безпосередньо Олексій Кирилович. Постаті. Нариси про видатних людей Донбасу. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2011. - 216

Мало хто з харків'ян (особливо молодь) знає, що будинки, де нині Палац культури міліції, Художній музей на вул. Раднаркомівській, до революції належали родині Алчевських. В одному з них мешкали, а в іншом знаходилася жіноча недільна школа --перший такий навчальний заклад не лише в Україні, а й у Росії. У школі навчалися жінки різного віку -- швачки, кухарки, пралі, жінки й дочки ремісників та ін. Разом з дорослими сюди приходили й діти Енциклопедія Українознавства. -- Львів, 2000. -- Т.9.С.38.

За 47 років свого існування недільна школа Х. Д. Алчевської дала Харкову 20 тис. грамотнихжінок. Зайцев В. П. Історія рідного краю (Харківщинознавство) / В. П. Зай-

цев, В. В. Скирда та ін. -- Х., 2002. -- II част. С. 29

Крім того, Христина Данилівна і сам Олексій Кирилович були великими шанувальниками Тараса Шевченка. Дружина О. Алчевського називала “Кобзар” ” Новим заповітом” і роздавала його учням недільних шкіл. Постаті. Нариси про видатних людей Донбасу. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2011. - 216 с.С.30 Тому можна вважати, що ці недільні школи як освітню так і культурну функції.

Олексій Кирилович без дозволу влади встановив найперший пам'ятник в Україні з білого мармуру Т. Г. Шевченку в 1898 р. на подвір'ї садиби своєї дружини Христини Данилівни.

Після того, як голова родини Олексій Кирилович збанкрутував і наклав на себе руки, маєток Алчевські продали. Його новий власник відмовився залишити мармурове погруддя Т. Г. Шевченків себе на подвір'ї. Алчевські спочатку зберігали погруддя Кобзаря у своїх запасниках, а в 1932 р. передали до Харківської Картинної галереї. Звідти бюст потрапив до Київського державного музею Т. Г. Шевченка, де зберігається і нині. І. С. Плахтій Меценати Слобідської України - благодійники рідного краю//Вісник. Випуск 35.2012

Розправа нової влади над родиною Алчевського (у 1920 р. син Дмитро був розстріляний у Сімферополі, син Григорій і дружина Христина Данилівна загинули від голоду, позбавлені засобів до існування та можливості працевлаштування) красномовно свідчать про ставлення `'Країни Рад'' до спадщини Алчевських Там само.

Список використаної літератури

1. Енциклопедія Українознавства. -- Львів, 2000. -- Т.9.

2. Зайцев В. П. Історія рідного краю (Харківщинознавство) / В. П. Зайцев, В. В. Скирда та ін. -- Х., 2002. -- II част.

3. Меценат, який не відмовився бути українцем [Текст] : петро Яцик у спогадах сучасників. Статті, відгуки та інтерв'ю видатного благодійника й громадського діяча / ред.-упоряд. М. Слабошпицький, М. Сорока. - К. : Ярославів Вал, 2002. - 280 с.: фотоіл.

4. Павловський І. Ф. Полтавці. Ієрархії, державні і громадські діячі -- Харків, 2009

5. Плахтій І. С. Меценати Слобідської України - благодійники рідного краю//Вісник. Випуск 35.2012

6. Постаті. Нариси про видатних людей Донбасу. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2011. - 216 с. Автор ідеї «Постатей» і один із авторів -- професор Володимир Білецький. Головний редактор видання -- Галина Тимофєєва.

7. Симонова Инна Анатольевна . Фёдор Чижов. -- Молодая гвардия. Москва - 2002.

8. Смольніцька, Мирослава Костянтинівна. Колегія Павла Галагана в національно-культурному житті України (1871-1920 рр.) [Текст] : автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Смольніцька Мирослава Костянтинівна ; Нац. акад. наук України, Ін-т історії України. - К., 2004. - 20 с.

9. Слабошпицький,Михайло Федотович. Українець, який відмовився бути бідним (Петро Яцик) [Текст] / М. Ф. Слабошпицький. - К. : Ярославів Вал, 2004. - 272 с.: фотоіл. - (Бібліотека Ліги українських меценатів).

10. Слабошпицький, Михайло Федотович. Українські меценати [Текст] : нариси з історії української культури / М. Ф. Слабошпицький. - К. : Видавництво М.П.Коць : Ярославів Вал, 2001. - 328 с.: іл.

11. Хорунжий, Юрій Михайлович. Українські меценати [Текст] : доброчинність - наша риса / Ю. М. Хорунжий. - К. : Видавничий дім "КМ Академія", 2001. - 134 с.: іл. - Бібліогр.: в кінці розділів.

12. Яницкий А. Иван Иванович Ничипоренко (1842-1910): биографический очерк / А. Яницкий // Ежегодник Коллегии Павла Галагана. С 1-го Октября 1909 года по 1-е Октября 1910 года. Год 15-й. - К. : Типография С. В. Кульженко, 1910. - С. 3-58.)

Список Інтернет джерел

1. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D2%90%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D2%91%D0%B0%D0%BD_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

2. https://sites.google.com/site/domivkaukrmovi/osobistosti/petro-acik

Размещено на Allbest.ru