Християнство в Київській Русі
Аналіз релігійної політики за Аскольда. Вивчення вірувань слов'ян до прийняття християнства. Характеристика значення церкви в політичному житті Київської Русі за нащадків Володимира Великого. Дослідження наслідків прийняття християнства для держави.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 09.05.2017 |
| Размер файла | 36,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
Вступ
1. Русь до прийняття християнства Володимиром Великим
1.1 Релігійна політика за Аскольда
1.2 Правління Олега, Ігоря та Ольги
2. Хрещення Русі Водимиром Великим
2.1 Передумови хрещення
2.2 Хрещення Київської Русі
2.3 Наслідки прийняття християнства для держави
3. Церква в політичному житті Київської Русі за нащадків Володимира Великого
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Церква посідала визначне місце в політичній системі Київської Русі. Прийняття християнства з його різноманітними наслідками стало в історії Київської Русі тим рубежем, який відокремлює найдавнішу епоху від епохи XI і XII ст.
Відомо, що до прийняття християнства Київська Русь була язичницькою, що в свою чергу передбачало старий спосіб життя. Стара віра була доречна для патріархального ладу, але серйозно гальмувала формування нових виробничих відносин зародження феодалізму. Потрібні були нові права, нові звичаї, нова суспільна свідомість, нові оцінки подій. До того ж, Київська Русь була досить ізольованою, віддаленою від передових країн того часу через свою нехристиянську віру, не могла стати в один ряд з передовими країнами Європи і Сходу, не могла виийти «на рівень світових стандартів», не запозичивши у них ремесел, будівельної техніки, науки, культури.
Таким чином, у своїй роботі я хочу розглянути питання про запровадження християнства на Русі, роль церкви в управлінні державою, вплив релігії на різні аспекти життя Київської Русі на її населення.
Актуальність даної теми полягає в тому, що історія церкви невіддільна від історії держави і права, від історії суспільства. Тож, знаючи історію запровадження та розвитку християнства на Русі, ми зможемо поповнити наші знання, які стосуються історії становлення, розвитку та розквіту Київської Русі.
Мета роботи: вивчити становлення православ'я у державі, її роль у функціонуванні Русі та управлінні нею.
Завдання:
1. Вивчити вірування слов'ян до прийняття християнства.
2. Показати становлення християнства в Київській Русі.
3. Показати роль церкви в управлінні державою Київська Русь.
1. Русь до прийняття християнства Володимиром Великим
1.1 Релігійна політика за Аскольда
Важливим етапом у християнізації Русі є період князювання в Києві Аскольда. Здійснивши у 860р. стрімкий напад на Константинополь і мало не оволодівши ним, руси, керовані Аскольдом, змусили імперію укласти з ними договір «миру і любові». Однією із найважливіших його статей, судячи з візантійських джерел, було хрещення Русі.
З придводу самого походу пише Нестор у «Повісті минулих літ»:
«У рік 860. Рушив Аскольд і Дір на греків, і прийшов [туди] в чотирнадцятий рік [після першого походу Русі на] Михайла-цесаря 1. А цесар [Михайло тоді] був у поході на агарян. І коли дійшов він до Чорної ріки, єпарх [Орифа] послав йому вість, що русь іде на Цесароград. І вернувся цесар. А ці, [руси], в середину Суда увійшовши, вчинили убивство багатьох християн і Цесароград двомастами кораблів оточили. Цесар же ледве в город увійшов, і з патріархом Фотієм у церкві святої Богородиці, що є у Влахернах, всю ніч молитву творили. А тоді, божественну ризу святої богородиці зі співами винісши, у море вмочили [її] полу 4. Була тиша, і море заспокоїлось. [А тут] одразу знялася буря з вітром, і знову встали великі хвилі, і кораблі без божної русі розметало, і до берега пригнало, і побило їх [так], що мало їхвибавилося з такої біди і до себе повернулося.»
Однак, у «Повісті...» не згадано про сам договір та його умови, бо тут немає місця з'ясування причин цього факту. Можливо, що у первісній редакції ці відомості були, але при черговому редагуванні «Повісті» випали, оскільки не вписувались у концепцію варязького пріоритету в руській історії. З вітчизняних писемних джерел лише Ніконівський літопис зберіг відомості про ці події.
За князювання Аскольда, Русь прийняла хрещення на державному рівні. Очевидно, до цього часу слід віднести і зародження церковної організації. Писемні джерела підтверджують, що на Русь у 60-ті роки ІХ ст. надсилали священників. Про ранг первісної руської православної єпархії сказати щось конкретне важко. Це могла бути і єпископія, і митрополія. Щодо останнього, то про це свідчить відомий реєстр православних кафедр, вміщений у церковному статуті візантійського імператора Льва VI, в якому під номером 61 стоїть Русь. Щоправда, ряд дослідників не схильні повністю покладатися на це джерело, відносячи його походження до пізнішого часу.
1.2 Правління Олега, Ігоря та Ольги
«У рік 879. Помер Рюрик. Княжіння своє він передав Олегові, що був із його роду, віддавши йому на руки сина свого Ігоря, бо той був дуже малий.» події., - такими словами характеризує Нестор прихід до влади Віщого Олега. Вершиною його політики вважають похід на Константинополь і угоду з Візантією 907 та 911рр.
У 907 році руська дружина на 2000 лодіях, за даними Нестора-літописця, на чолі з князем Олегом вирушила в похід на Константинополь. Русичі оточили місто. Побачивши неможливість чинити опір русинам, місто здалось, і князь Олег у знак своєї перемоги прибив свій щит на ворота міста. Руські дружинники були обдаровані великими дарами. Угоду про пільги для руських купців з візантійцями було підписано в 907 р.
Реальну картину про встановлення взаємовідносин Олега з Візантією засвідчує додаткова умова від 911р. Вона цінна тим, що вперше встановлює правові відносини русинів з греками, визначає правила взаємовідносин в грецьких і руських містах, покарання за їхні порушення, викуп невільників, взаємодопомогу у війні тощо. християнство київський русь
Позиція Олега по відношенню до християнства була по-різному розцінена істориками. В. І. Ламанський вважав, що цей князь-язичник прихильно ставився до християн, оскільки вони записували його діяння і тим самим сприяли прославлянню Олега. Ламанський висловив також припущення, що церква св. Іллі, згадана в договорі Ігоря з Візантією 944р., виникла в Києві за часів Олега, а при ній з'явився і церковний клір. Л.В. Карташов вважав, що Олег був лютим супротивником християнства. Приблизно таку ж оцінку релігійній політиці Олега дав і Б.Я. Рамм. Він писав, що «...хрещення, прийняте після 860 р . киянами, можливо, на чолі з їх князем Аскольдом, не отримало широкого розповсюдження і після захоплення Києва в 882 р., а з Олегом восторжествували старі вірування».
Ситуація змінилася після смерті Олега, коли київським князем став Ігор. Його урядування характеризувалося віротерпимістю. Це негайно позначилось на пожвавленні християнської віри на Русі. Договір 944р. відобразив це досить переконливо. Руси - християни і руси - язичники виступають у нього як дві рівноправні общини, що беруть участь у церемонії утвердження договору.
Наявність впливової християнської общини в Києві і на Русі за князювання Ігоря, дає можливість припускати відновлення діяльності руської єпархії. Писемні джерела не повідомляють про те, хто саме в цей період очолював Руську православну церкву і чи взагалі хтось її очолював, але навряд чи в цьому можна сумніватися. Можливо, що місцем єпископської (чи митрополичої) кафедри і була подільська соборна церква св. Іллі на Подолі.
Після вбивства в 945р. Ігоря великим київським князем формально став його син Святослав, але фактично вся повнота влади перейшла до його матері - княгині Ольги. У «Повісті минулих літ» хрещення Ольги поставлено в певний зв'язок з її державним візитом до Константинополя. Ось що написано про це в «Повісті минулих літ» під 955р.: «Вирушила Ольга в греки і прибула до Цесарограда. А був тоді цесарем Костянтин, син Леонтів. І, побачивши її, гарну з лиця і вельми тямущу, здивувався цесар розумові її і розмовляв з нею, сказавши їй: «Достойна ти єси цесарствувати в городі сьому з нами». Вона ж, зрозумівши [його річ], мовила до цесаря: «Я поганинка єсмь. А якщо ти хочеш мене охрестити, то охрести мене сам. Якщо ні -- то я не охрещуся». І охрестив її цесар з патріархом [Полієвктом].
Така важлива подія, як хрещення правительки великої словянської держави, безперечно, мала бути відображена в сучасних її грецьких хроніках. Але нічого подібного в них нема. Навіть Констянтин Багрянородний, який детально описав у своїй книзі «Про церемонії візантійського двору» прийоми Ольги в імператорському палаці, нічого не говорить про акт її хрещення. Наведені свідчення вказують на якісь значні перетворюючі заходи Ольги у церковних справах.
У часи урядування Ольги Русь підтримувала церковно - політичні контакти не лише з Константинополем, але й Римом, інтереси якого представляв німецький імператор Оттон І. За свідченням іноземних писемних джерел, Ольга надіслала до Франкфурта-на-Майні руське посольство, яке звернулось до Оттона І з проханням прислати на Русь єпископа і пресвітерів. Прохання руської княгині було охоче задоволено, і в 961р. на Русь була відправлена німецька християнська місія на чолі з Адальбертом, ченцем монастиря св.Макиміна у Трірі.
У літературі зустрічається думка, що хрещення Ольги, по суті, означало і хрещення Русі, адже не могло бути такого, що глава держави був би християнином, а його країна лишилась язичницькою. У цих міркуваннях є певний сенс, але не стосовно конкретного випадку. Річ у тім, що Ольга юридично не була великою княгинею. Отже, прийняття Ольгою християнства, навіть якщо вона й усвідомлювала його міжнародне значення, не виходило за рамки приватної події.
2. Хрещення Русі Водимиром Великим
Володимир Великий-- Новгородський князь (970-988рр.), Великий князь Київський (979-1015рр), правитель і хреститель Київської Русі. Представник варязької династії Рюриковичів. Онук київської княгині Ольги, батько київського князя Ярослава Мудрого. Молодший брат і наступник київського князя Ярополка Святославича.
Захопив київський престол після міжусобної боротьби з братом (977-979рр). У 988р. прийняв хрещення під іменем Василь, розпочав христянізацію Київської Русі, встановивши Київську митрополію Константинопольського патріархату. Збудував Десятинну церкву (996).
Канонізований Католицькою і Православною церквами як рівноапостольний святий.
2.1 Передумови хрещення
Князь Володимир був видатним державним діячем і полководцем, одним із засновників Давньоруської держави. Він увійшов в історію і як Володимир Хреститель, що запровадив на Русі християнство, зробив його офіційною релігією Київської держави.
Запровадження християнства на Русі Володимиром Великим було підготовлене попереднім історичним розвитком східнослов'янських земель. Візантійські джерела повідомляють, що власне Київська земля була хрещена князем Аскольдом у 860 р. Християнкою була бабуся Володимира - Ольга. Серед дружинників його діда Ігоря також були християни.
У своїй релігійній політиці спочатку Володимир намагався реформувати язичницькі культи - проголосив Перуна верховним богом Київській Русі. Але це не сприяло державному будівництву, усталенню привілеїв панівної верстви суспільства, розвиткові писемності й культури, налагодженню зв'язків з іншими в абсолютній більшості християнськими країнами. Тому в середині 80-х рр. X ст. київський князь помалу схиляється до думки щодо прийняття іншої, якісно нової релігії. Варто відзначити, що він виявляв інтерес не тільки до християнства, а й до інших релігій - ісламу, іудаїзму.
2.2 Хрещення Київської Русі
Охрестити Київську Русь і проголосити християнство державною релігією припало князю Володимиру Великому. Прийшовши до влади за допомогою варязької дружини і язичницької еліти, Володимир задля їхніх інтересів запровадив язичницький пантеон богів. На місці старого капища, де стояла подоба Перуна, з'являються 7 різноплемінних богів -- Перун, Дажбог, Хорс, Стрибог, Сімаргл, Мокош, Велес.
Але трохи згодом Володимир переконався, що для зміцнення держави та її престижу потрібна нова віра. Київська держава підтримувала найтісніші стосунки з Візантією -- найбагатшою, могутнішою і найбільш культурно впливовою державою того часу. Так він вирішив прийняти християнство та охрестити весь свій народ.
Незадовго до прийняття нової віри сталася низка важливих політичних подій. У 987 р. у Візантії розпочалося повстання проти Василія II. Імператор попросив допомоги в київського князя Володимира. Той погодився, але за умови, що імператор віддасть за нього свою сестру Анну. Василій II не мав вибору, тому пристав на вимогу. Володимир,у свою чергу, зобов'язався прийняти християнство. Коли минула небезпека, імператор не поспішав виконувати обіцянку. Тоді Володимир оголосив війну Візантії, рушив на Херсонес і захопив його. Імператор змушений був відправити до Херсонесу сестру. Як свідчить літопис, Володимир прийняв хрещення в соборі св. Василія і обвінчався з царівною. Християнство прийняло також його найближче оточення.
«Повість минулих літ» з цього приводу:
«У рік 988. І коли [Володимир] прибув, повелів він поскидати кумирів -- тих порубати, а других вогню оддати. Перуна ж повелів він прив'язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому [узвозу] на ручай, і дванадцятьох мужів приставив бити [його] палицями. Потім же Володимир послав посланців своїх по всьому городу, говорячи: «Якщо не з'явитьсяхто завтра на ріці -- багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, -- то мені той противником буде». А на завтра вийшов Володимир з попами цесарициними і корсунськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду, і стояли -- ті до шиї, а другі -- до грудей. Діти ж [не відходили] од берега, і а інші немовлят держали. Дорослі ж бродили [у воді], а попи, стоячи, молитви творили. І було видіти радість велику на небі й на землі, що стільки душ спасається».
Після офіційного хрещення киян у 988 р. християнство стає державною релігією Київської Русі. Християнізація Русі йшла поступово за водними шляхами, спершу її прийняли більші осередки, пізніше - провінція. Не всюди цей процес відбувався без опору, як у Києві. Головний опір чинили служителі поганського культу -- «волхви», вплив яких на південних землях Русі був незначний. Натомість на півночі у Новгороді, Суздалі, Білоозер'ї вони підбурювали населення до відкритих виступів проти християнських священників. Ще довго співіснували між собою деякі елементи поганської віри, переважно обрядів, із християнством (т. зв. двовір'я).
2.3 Наслідки прийняття християнства для держави
Наслідком прийняття християнства було насамперед забезпечення етнокультурної єдності всіх племен і земель Київської Русі. Русів, слов'ян, угро-фінів та інших народів об'єднувала загальна духовна основа.
Родовий побут язичництва вів людей до відокремлення. Роди жили замкнуто, цурались одне одного і ворогували між собою. А проте кожному роду було необхідно знаходити наречених з інших родів для шлюбів своїх родичів. Звідси виник звичай добувати їх насильством і хитрістю, за допомогою викрадення або купівлі.
Сім'я, при звичаї багатожонства, викрадені й купівлі наречених, мала грубий язичницький характер. З приходом християнства підвищується авторитет матері і жінки в сім`ї.
До того ж, християнство поступово витісняло язичницькі обряди і традиції (вбивство новонароджених дівчаток, принесення кривавих жертв тощо), відбувалася гуманізація життя суспільства.
Духовенство засуджувало ще одне з нехристиянських явищ - рабство. Церква часто викуповувала рабів на волю і навіть «змушувала» князів відпускати невільних. Рабство було дуже поширене на Русі, й притім у важкій формі.
На основі християнства відбувається становлення нового типу державності в Київській Русі. Державність на Русі значною мірою набуває візантійських форм. Установлюється тісний взаємозв'язок між світською та церковною владою, за верховенства першої.
Київська Русь була включена в європейський християнський світ, стала рівноправним елементом європейського цивілізаційного простору.
Прийняття християнства сприяло становленню міської культури у власне сільськогосподарській країні.
Значним культурним переворотом було введення єдиної писемності. Під впливом християнства розвивалися книжкова справа, література, історія, філософія, з'явилися перші літописи, церковна література. У школах навчалися люди з різних верств населення.
Церква сприяла створенню на Русі чудової архітектури, мистецтва (особливо іконографії). Більшість кам'яних споруд, збудованих протягом Х-ХІІст. на Русі, були храми, щедро прикрашені монументальним і станковим живописом. Прийняття християнства сприяло розвитку зодчества й живопису у середньовічних їх формах, проникненню візантійської культури як спадкоємиці античної традиції.
У ІX-XII ст. відбувався складний психологічний злам язичницьких вірувань і становлення християнських «законів». Процес зміни духовних і моральних пріоритетів завжди важкий, на Русі він відбувався не без насильства. На зміну життєлюбному оптимізму язичництва йшла віра, яка вимагала обмежень, суворого виконання моральних норм.
Прийняття християнства означало зміну всього ладу життя. Тепер центром суспільного життя стала церква. Вона проповідувала нову ідеологію, прищеплювала нові ціннісні орієнтири, виховувала нову людину. Християнство робило людину носієм нової моралі, заснованої на культурі совісті, яка витікає з євангельських заповідей. Нова релігія запроваджувалася буквально в усі сфери соціального життя. Зміцнюючи феодальний устрій на Русі, християнство тим самим сприяло укріпленню Давноруської держави та її політичної могутності. Рівною поміж рівних виступала Київська Русь у світовому оточенні. Християнська діалектика, активно використовувана давньоруськими письменниками, філософами та публіцистами, стала основою для багатьох (іноді дуже цікавих) ідей. Це у свою чергу стало поштовхом для швидкого прогресу у сфері творчого життя, що забезпечило розвиток давньоруської культури. Затвердження християнства на Русі мало далекосяжні та багатогранні наслідки для всебічного розвитку суспільного і духовного життя українців.
3. Церква в політичному житті Київської Русі за нащадків Володимира Великого
Після смерті Володимира Великого та внаслідок міжусобних війн до влади прийшов його другий син - Ярослав Мудрий - Великий князь Київський (1019-1054), святий. У хрещенні мав ім'я Георгій (Юрій).
За Ярослава Мудрого поширилося і зміцніло християнство в Київській Русі, а також оформилася організаційна структура й церковна ієрархія: 1039р. документально стверджено існування Київської митрополії, що перебувала в юрисдикції константинопільського патріарха. Ярослав узгодив церковний устав, яким визначалися права церкви і духівництва. Крім призначення митрополитів на київську катедру, церква Київської Русі користувалася автономією, включно з тим, що 1051р. з ініціативи Ярослава собор місцевих єпископів обрав русина Іларіона митрополитом київським.
Особлива роль православної церкви у політичному житті в значній мірі визначалась особливостями її організаційної структури. Мова йде про централізацію церковного управління. На чолі церкви з кінця Х ст. стояв митрополит київський, який призначався патріаршим синодом. Його посвячення виконувалось константинопольським патріархом, а акт інтронізації проходив у Києві зі згоди великого князя. Верховна влада митрополитів над єпархіями Русі не підлягала сумніву ні зі сторони єпископів, ні зі сторони удільних князів.
Інтереси держави і церкви в ХІІ-ХІІІ ст. на Русі настільки тісно переплітались, що часом не можливо було розрізнити, де закінчується компетенція юрисдикції державної і починається церковна і навпаки.
Крім економічних інтересів, доцентровий початок церкви обумовлювався її положенням паралельній політичній структурі держави, що володіє великою силою в формуванні суспільного пізнання, розвиток культури, вироблення і поширення на більшу сферу суспільного життя церковної юрисдикції, в міжнародних умовах, в першу чергу з Візантією.
За часу князювання Ярослава засновано також перші монастирі на Русі: св. Юрія, св. Ірини і славний Києво-Печерський, які стали важливими культурними осередками, в яких писалися літописи, були школи іконописання. За даними «Повісті...», у 1036-1037рр. Ярослав збудував Софійський собор.
Ярослав Мудрий був високоосвіченою людиною, він дбав про освіту і культуру свого народу, заснував при Софійському соборі школу і бібліотеку. За його ініціативою почалася в Києві праця над перекладами грецьких та інших книг на церковно-слов'янську мову, переписано багато книг, був укладений літописний звід.
Ярослав Мудрий намагався забезпечувати захист інтересів держави шляхом налагоджування дипломатичних зв'язків з іншими країнами. Князь підтримував дружні стосунки з Польщею, Угорщиною, Францією, Норвегією, Швецією та іншими державами. Ці зв'язки зміцнювалися завдяки шлюбам членів родини Ярослава. Зокрема, його донька Анна вийшла заміж за французького короля, іншу дочку -- Анастасію, взяв за дружину угорський король. Третя дочка -- Єлизавета, була дружиною норвезького короля, а після його загибелі вийшла заміж за данського короля. Ярославові сини уклали шлюби із сестрою польського короля, дочкою візантійського імператора, онукою германського правителя. Тому історики прозвали Ярослава «тестем Європи». Сам Ярослав був одружений на доньці шведського короля.
Все, що зробив Ярослав Мудрий за період свого князювання, ще раз доводить, що християнство відкрило нові можливості та перспективи для розвитку Київської Русі. За правління Ярослава держава стала великою і могутньою, досягнувши на ті часи найвищого розвитку.
Ярослав Мудрий помер у 1054 p., залишивши заповіт. У ньому він визначив систему престолонаслідування, яка мала б усунути загрозу боротьби за владу між його нащадками. В основу системи було покладено принцип вікового старшинства, коли на зміну померлому князю приходив його брат, а згодом і син. Таким чином, майже кожному князеві гарантувалося перебування на київському престолі. Ще за свого життя Ярослав заповідав київські землі старшому сину Ізяславу, чернігівські -- Святославу, переяславські -- Всеволоду, Володимирсько-Волинські -- Ігорю, Смоленські --В'ячеславу.
Починається боротьба за одноосібну владу. Спробу припинити княжі усобиці було вжито у 1097 р. на об'єднавчому з'їзді князів у Любечі. Було вирішено припинити чвари і скасувати принцип спадкоємності, запроваджений Ярославом Мудрим. Кожен князь отримує успадковані від батька землі -- вотчину, а всі спірні питання розв'язуються на князівських з'їздах. Проте наступні Витичівський (1100 р.), Золочівський (1101 р.), Долобський (1103 р.) князівські з'їзди не усунули всіх суперечностей, що ніяк не сприяло єдності Київської Русі, особливо в умовах половецької загрози і заворушень населення Києва та інших великих міст.
Так, у 1113 р., під час повстання в Києві бояри й купці звернулися до переяславського князя Володимира Мономаха (онука Ярослава Мудрого) з проханням посісти київський стіл. Придушивши повстання, Володимир Мономах став київським князем на 12 років. Розгромивши половців і забезпечивши сприятливі зовнішні умови, Володимир Мономах багато зробив для зміцнення Київської Русі. Розвивалися сільське господарство й ремесла, пожвавилася торгівля, будувалися нові міста. Зміцнюються династичні зв'язки: сам Володимир Мономах був одружений з дочкою англійського короля, сестра вийшла заміж за німецького імператора, а донька -- за угорського короля.
Щодо християнства, то подальший розвиток воно отримує у працях Володимира Мономаха.
У контексті християнських настанов Мономах акцентує на необхідності дотримання клятв та домовленостей: «А якщо ви будете хреста цілувати братам чи [іншому] кому, то [робіть се], лише вивіривши серце своє, що на нім, [цілуванні], ви можете устояти,-- тоді цілуйте. А цілувавши, додержуйте [клятви], щоб, переступивши [її], не погубити душі своєї». Зосередження уваги на цьому моменті зумовлювалося тодішніми руськими реаліями. Не раз і не два князі порушували укладені домовленості. Проте серед кращих представників визрівала ідея створення такого порядку, при якому б ці домовленості дотримувалися. До прихильників такої ідеї, яка стала предтечею концепту правової держави, і належав Мономах. Один із його нащадків, князь володимирський та галицький Роман Мстиславович, навіть намагався укласти широкомасштабний договір між руськими князями, який би регулював політичні відносини між ними.
По смерті Володимира у 1125 р. спадкоємцем на київському столі став його син Мстислав Володимирович, який продовжив політику батька. Проте його наступники знову почали боротися між собою за першість на Русі. Отож із другої половини XII ст. починається новий період в історії українських земель -- період феодальної роздробленості та існування самостійних князівств.
Висновок
Можна переконатись у тому, що церква відігравала важливу роль у політичній системі Київської Русі. З запровадженням християнства 988 р. князем Володимиром як державної релігії на Русі було створено організаційну структуру, суголосну зі структурою державних органів.
На чолі церкви з кінця IX ст. стояв митрополит київський, який призначався патріаршим синодом. Його посвята здійснювалася константинопольським патріархом, а акт інтронізації відбувався в Києві за згодою великого князя.
Значних зусиль докладали митрополити до збереження єдності держави, були головними примирниками міжусобиць.
Поряд з митрополитами активну участь у громадському й державному житті руських князівств брали єпископи, ігумени великих монастирів, священнослужителі. Вони виконували різні доручення своїх князів, виступали посередниками й послами.
Церква Київської Русі мала такий великий вплив, що багато політичних питань було вирішено завдяки цьому. Вона брала участь в управлінні державою. За великого князя Володимира з'являється церковне судочинство. Церква регулює шлюбно-сімейні відносини, переслідує і карає за злочини проти церкви та релігії, за інші незначні злочини. Уступивши церковній адміністрації цілий ряд, здавалося б, суто адміністративних функцій, князі зберегли за собою значні права участі у справах церкви. Таким, зокрема, було право великого київського князя на призначення єпископів, яке він розділяв з митрополитом.
Щоб церква залишилася економічно незалежною, князь Володимир Святославич призначає десяту частину доходів на її утримання. З часом це юридичне право на стягнення десятини ще більше розширилося і стало нормою соціально-економічних відносин між роботодавцями й працівниками. До XII ст. Руська православна церква перетворилася на найбільшого землевласника. Духівництво стало привілейованим станом.
Отже, православна церква, запроваджена Володимиром Великим, стала важливою державною структурою, владним органом і власником значних земельних угідь, сіл, міст і майна. Вона була захищена законами і діяла як законотворець.
Список використаної літератури
1. Аркас М.М. історія України - Русі; 2-ге вид. - К.: Вища школа, 2003, С. 280
2. Бойко О.Д. Історія України. - К.: Академвидав, 2004., С. 290
3. Бурдовиц Е.У. «Загальна політична думка Стародавньої Русі», - К: Академія Знань, 2004р., - С. 260
4. Вернадський Г.В. «Київська Русь», К: Освіта, 2008р., - С. 420
5. Костомаров Н. Ярослав Мудрый. Русская история в жизнеописаниях ея важнейших деятелей. -- Петербург, 1874-1876
6. П.Толочко "Київська Русь", К: Абрис, 1996р.,- С. 350
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Передумови прийняття християнства в Київській Русі. Історичний нарис з історії формування давньоруської державності. Розгляд язичництва як системи світогляду. Особливості історичного вибору князя Володимира. Ствердження християнства як панівної релігії.
курсовая работа [38,3 K], добавлен 27.09.2011Внутрішньо та зовнішньополітічне, економічне й соціальне становище Київської Русі до впровадження християнства. Причини, що привели до охрещення русичив. Процес християнізації. Наслідки та значення запровадження християнства у Київській Русі.
реферат [26,9 K], добавлен 17.11.2007Дослідження системи вірувань, святилищ та святих місць слов'янського язичництва. Визначення історичних передумов та процесу християнізації Русі. Проведення аналізу стану релігійних вірувань після прийняття християнства у давньоруському суспільстві.
курсовая работа [115,4 K], добавлен 17.06.2010Християнство у східних слов'ян до середини ІХ століття. Короткий аналіз діяльності Костянтина та Мефодія. Перше (Аскольдове) хрещення Русі. Боротьба християнства та язичництва на протязі Х ст. Хрещення Володимира у 988 р., політичні та соціальні причини.
курсовая работа [80,1 K], добавлен 31.01.2014Князь Володимир як реформатор Русі. Адміністративна, оборонна, укріплення кордонів Русі, зовнішньополітична, воєнна, фінансова реформи Володимира Великого. Запровадження християнства на Русі. Значення реформ Володимира у зміцненні Київської держави.
реферат [22,3 K], добавлен 29.07.2008Процес християнізації Русі. Система небесної ієрархії християнства. Співіснування різних релігій на Русі. Поширення християнства в Середній Європі. Спроби Аскольда охрестити Русь. Володимирове хрещення Київської Русі. Розвиток руської архієпископії.
реферат [33,5 K], добавлен 29.09.2009Історичні передумови хрещення Русі. Спроби прийняття християнства Аскольдом у 874 р. Язичницька реформа Володимира. Вплив християнства на мораль i культуру, на розвиток писемності, літератури, мистецтва, архітектури, зодчества і образотворчого мистецтва.
курсовая работа [59,7 K], добавлен 06.08.2013Становище Русі за князювання Святослава (964-972). Реорганізування Святославом управлінської системи в 969 році. Формування території Київської Русі за князювання Володимира (980-1015). Запровадження християнства на Русі. Князювання Ярослава Мудрого.
реферат [23,5 K], добавлен 22.07.2010Історія виникнення писемності на Русі. Створення першої абетки для слов'янської мови солунськими братами Кирилом та Мефодієм. Переклад філософами церковних книг з грецької мови. Дослідження впливу християнства на культурний розвиток Київської Русі.
реферат [32,6 K], добавлен 21.09.2015Визначення етнічної структури в Київській Русі для визначення спадкоємця києво-руської культурно-історичної спадщини. Запровадження християнства - Хрещення Русі - епохальний поворот в історії Давньоруської держави. Вплив християнізації на її розвиток.
реферат [24,4 K], добавлен 05.09.2008Зміцнення Київської держави за часів правління Володимира Великого: боротьба з печенігами, об'єднання східно-слов'янських земель; введення християнства на Русі. Запорізька Січ наприкінці XVII–XVIII ст.: початок, занепад і ліквідація запорізького козацтва.
контрольная работа [67,9 K], добавлен 13.09.2012Київська Русь на початку свого існування. Період розквіту, прийняття християнства Володимиром Великим. Монголо-татарська навала і занепад Київської Русі. Зовнішні відносини, державний устрій, економічне, соціальне життя та культура Київської Русі.
реферат [376,3 K], добавлен 06.02.2011Аналіз передумов виникнення християнства. Поширення та наслідки прийняття християнства для Римської імперії. Формування християнського канону. Взаємовідносини між християнством та імператорською владою. Місце церкви в епоху правління Костянтина Великого.
реферат [34,3 K], добавлен 13.09.2013Теорії походження Київської Русі, її утворення, розвиток і впровадження християнства. Характерні риси політики Ярослава Мудрого. Роздробленість Київської Русі та її причини. Монгольська навала та її наслідки. Утворення Галицько-Волинського князівства.
курсовая работа [69,2 K], добавлен 29.04.2009Світоглядні уявлення слов'ян формувалися у межах міфологічного мислення. Дохристиянська обрядовість була націлена на забезпечення врожаю через вплив на сили неба, землі, води. Язичницька реформа 980 р. призвела до зміни вірувань і прийняття християнства.
дипломная работа [107,6 K], добавлен 17.06.2010Оцінка ролі князя Володимира в проголошенні християнства державною релігією Київської Русі. Визначення історичних передумов та зовнішньополітичних обставин виникнення ідеї хрещення руського народу. Опис "іспиту віри" у легендарній "Повісті минулих літ".
реферат [32,9 K], добавлен 28.03.2011Оцінка історичних поглядів М. Максимовича крізь призму української національної ідеї. Особливості правління варягів на Русі. Формування ранньодержавних слов’янських спільнот. Аналіз "Повісті минулих літ". Прийняття християнства київськими князями.
статья [23,8 K], добавлен 14.08.2017Запрошення новгородцями варягів на князювання. Характер державної влади в Київській Русі в середині Х століття. Причини хрещення Русі. Правління Володимира Мономаха. Події світової історії, епоха Великого переселення народів, зміни в житті слов'ян.
шпаргалка [57,5 K], добавлен 26.04.2009Виникнення та розповсюдження християнства, етапи та значення даних процесів в історії. Праці Августина Аврелія, їх роль в викладі теології раннього християнства. Теологія історії ХІІ-ХШ ст., її особливості. Історіософські ідеї в культурі Київської Русі.
реферат [17,9 K], добавлен 27.03.2011Розгляд реформ у різних сферах життя за часів правління князя Володимира Великого. Боротьба Володимира Великого за Київський престол. Вплив релігійної реформи князя Володимира на розвиток Київської Русі. Напрямки зовнішньої політики в часи Володимира.
презентация [2,1 M], добавлен 18.04.2019
