Ліга націонал-християнського захисту у боротьбі за парламентські місця та владу в Румунії (1926-1933 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Після завершення Першої світової війни та утворення «Великої Румунії» у нових умовах виникли проблеми взаємовідносин представників Старого королівства з мешканців приєднаних провінцій, де була велика кількість національних меншин. В умовах зрівняння у правах представників титульної нації та національних меншин виникали рухи, що носили шовіністичне забарвлення. Найбільш стійким та розгалуженим виявився антисемітський праворадикальний рух, який почав оформлюватися одразу після війни. Його лояльне крило виступило за завоювання влади у країні парламентським легальним шляхом і здійснювало ці спроби впродовж всього часу свого існування. Метою даного дослідження є простеження послідовності у боротьбі за місця в парламенті Ліги націонал-християнського захисту та результатів цієї виборчої діяльності.

У сьогоденній історіографії вже склався доволі стійкий погляд на ситуацію в політичному житті Румунії міжвоєнного періоду. Особливості політичного життя країни розглядалися як у загальних, так і спеціалізованих працях. Так, питання участі у парламентських в загальному піднімалося у роботі «Історія румунів», де дано оцінку результату першої участі ЛНХЗ у виборах 1926 р. та оцінено становище організації у 1933 р. Серед видань, присвячених діяльності ЛНХЗ слід відзначити роботу Ґ. Попа, який розкрив процес становлення даної політичної організації та засад діяльності. У контексті вивчення політичного життя Румунії подано діяльність ЛНХЗ на початку 30-х років у праці Ф. Неделку. Конкретніше результати виборчої діяльності ЛНХЗ підсумовано у дослідженні румунського історика М. Івана, в якому подано аналіз кількості отриманих голосів та наданих мандатів. Більш вдалим слід рахувати проект очолений бухарестським істориком Ф. Мюллером, в якому знайшло відображення вивчення результатів парламентських виборів у міжвоєнній Румунії, в тому числі й аналіз діяльності ряду політичних партій. Таким чином, питання виборчої діяльності певною мірою розглянуті у літературі, проте не існує узагальнюючої роботи, яка б дала змогу простежити послідовно результати участі у виборах в період існування даної політичної організації, що і змушує нас звернутися до такої теми.

Праворадикальні організації антисемітського спрямування з'явилися в Румунії після Першої світової війни і стали відгуком на зовнішній чинник (протест проти втручання у внутрішні справи Румунії в питанні захисту прав національних меншин) та внутрішній чинник (класова боротьба, наявність соціалістичного і комуністичного руху, зрівняння в правах представників титульної нації та національних меншин). Помітну роль у формуванні найбільшої антисемітської організації відіграв професор Ясського університету А.К. Куза, який відзначався антисемітською позицією практично з початку своєї політичної кар'єри. З 1919 р. він опікувався «Гвардією національної свідомості», яка діяла у Яссах. У 1920 р. під керівництвом А.К. Кузи, І. Ґаванєскула, К. Шумуляну було створено зі студентів університету ініціативну групу. У 1922 р. під керівництвом А.К. Кузи, Н.К. Паулєску, І.З. Кодряну, К. Шумуляну, А. Наума створено Націонал-християнський союз. Метою організації визначили захист «усіма легальними способами від замахів гебреїв економічні, політичні і культурні інтереси румунів, що повинне зробити свій внесок у зміцнення націоналістичних, демократичних і християнських ідей». Доволі активними учасниками організації стали студенти університету, в т.ч. С. Марджіняну, І. Горняце, К. З. Кодряну, які взяли участь у антисемітських виступах, вимагаючи застосування в університетах «numerus clausus» стосовно гебреїв.

Вже наприкінці 1922 р. депутати в парламенті обговорювали ситуацію викликану студентськими вимогами, діяльність Націонал-християнського союзу, критикували антисемітську діяльність викладачів Ясського університету та закликали уряд вжити відповідних заходів. На тлі цих виступів 4 березня 1923 р. у Яссах проголосили створеною Лігу націонал-християнського захисту. Саме тоді А.К. Куза заявив, що нова організація: «Не партія, але Ліга, Ліга націонал-християнського захисту». Відомими діячами першої праворадикальної організації стали її лідер А.К. Куза та Ґ.А. Куза, І. Зеля Кодряну, К. Зеля Кодряну, Н.К. Паулеску, Н. Робу. В програму організації були внесені антисемітські, антикомуністичні та монархічні положення, а організаційна структура формувалася на запропонованих К. З. Кодряну засадах. Впродовж 1925 р. відбувався процес розширення організації, яка у квітні того року прийняла назву «Націонал-християнська дія», а після об'єднання з «Національною фасцією» 18 вересня 1925 р. знову отримала назву «Ліга націонал-християнського захисту», прийнявши статут, програму та організаційну структуру зразка 1923 р.. На той час це була розгалужена організація, яка мала у своєму розпорядженні 15 видань. У такому стані організація вирушила на вибори до парламенту у 1926 р., які й стали завершальним кроком у перетворенні її на окрему політичну силу праворадикального спрямування.

Загалом, не взнаючи себе партією, кузисти цілеспрямовано боролися за парламентські місця кожного разу, коли була така нагода. Для успішнішої боротьби ними розширялася база організацій, велися пропагандистські заходи не лише серед селян-румунів, але й представників інших національностей. Якщо у 1923-1926 рр. основна частина організацій ЛНХЗ діяла на півночі Молдови, Буковині і Трансільванії, то у лютому- квітні 1926 р. організації ЛНХЗ були створені у повітах Ковурлуй, Влашка, Прагова, Дорогой, Яломіца, Нямц, Сучава, Васлуй, Ілфов. На березень 1926 р. організації ЛНХЗ створили у повітах Сомеш, Тирнава Маре, Алба, Сібіу, Марамуреш, Клуж, Арад. У Банаті в березні в Журжова, Ґоруйа, Ґирліште створили організації та мали бути засновані такі ж у Кутіна, Шіштаровец, Секушіджь. Націонал-християнська доктрина набула поширення серед православних священиків Ардялу.

Власне прихід до влади уряду А. Авереску А.К. Куза сприйняв позитивно, оскільки був прихильником правління сильної і владної партії. У виборах 1926 р. ЛНХЗ виступила проти Цереністської партії та особисто проти К. Стере. Особливістю стратегії на виборах для ЛНХЗ стало проголошення практично всіх партій гебрейськими чи з ними пов'язаними. Для виборів Н. К. Паулєску, шеф організації повіту Ілфов видав звернення «До виборців, не голосуйте на жидів та на жидовствуючих». А. Вайда- Воєвод назвали франкмасоном, НЛП, звинуватили у скасуванні статті конституції, яка обмежувала права гебреїв, Цереністська партія отримала клеймо «чисто жидівської», т.п. Відповідною була і виборча риторика партії. З 26 березня А.К. Куза вирушив у виборчий тур у супроводі І. Нікулча, почавши з Плоєшть, далі на Бузеу, Римніку Серат, Фокшань. У Романі 7 квітня здійснив виступ «Про націоналізм і патріотизм», а далі продовжив турне повітом Нямц. У Ардялі виступи А.К. Кузи були присвячені регіоналізму. Щоправда, турне Ардялом та Банатом не стало вдалим, оскільки тут популярними були представники Національної партії та Цереністської партії. У період проведення передвиборчого турне 29 квітня 1926 р. ЛНХЗ подала виборчий список до центральної комісії, який не охоплював 24 повіти, у яких організація не мала популярності. Врешті до Палати депутатів не було списків по 24 повітах, тоді як до Сенату подали у 33 повітах. За кількістю поданих списків провінції розташовувалися наступним чином Молдова, Ардял, Буковина, Мунтенія, Банат і Олтенія, Добруджа і Бессарабія. Шефи партії та локальних організацій були представлені у кількох списках, зокрема А.К. Куза у повітах Белць, Караш, Ясси, Нямц, К. Шумуляну - Дорогой, Фелчіу, Ясси, Васлуй, а також ще 21 особа. Подібна ситуація склалася з кандидатурами до Сенату, де Н.К. Паулєску був кандидатом від Ботошань, Ілфов, Редеуць, Селаж, Піцул, А. Фринку, Тарноскі були кандидатами у двох повітах, 21 кандидат був представлений і на списку до Палати депутатів. Головами списків виступали А.К. Куза, К. Шумуляну, І.З. Кодряну, І. Нікулча, А. Бакалоглу, а у повітах з новоствореними організаціями головами списків стали їх очільники. У Яссах до списку увійшли А.К. Куза, К. Шумуляну, І. Ґевенєскул, К. Феделеш. У повіті Ілфов до списків увійшли офіцери резерву, що Ф.Р. Мігай вважає реалізацією ідеї «порядок, дисципліна, єдине керівництво». Були серед кандидатів і колишні члени НЛП, Консервативно-прогресистської партії, Націонал-демократичної партії. Таким чином, найвища кількість голосів була отримана на Буковині - 13% та у Банаті - 10%, не відставали повіти північної Молдови. Тоді по 1 мандату ЛНХЗ здобула у повітах Кимпулунг, Редеуць, Сучава, Ботошань, Байа, Дорогой (40,40%), Ясси, Нямц, Сату-Маре, Караш.

У виборах 1927 і 1928 р. популярність НЦП значно вдарила по виборчих позиціях ЛНХЗ, яка отримала 1,9 та 1,14% голосів. Однак причиною програшу 1927 р. був і конфлікт всередині організації, пов'язаний з існуванням ЛНХЗ-Куза та ЛНХЗ-законники. У серпні 1926 р. Велика рада визнала А.К. Кузу верховним лідером. Мав місце конфлікт між А.К. Кузою та П.П. Ілієску, депутатом від Кимпулунґу, що завершилося його виключенням з організації. Слідом за цим К. Шумуляну, І.З. Кодряну, А. Поп, Г. Васіліу, Ґ. Кирлан вимагали суду на П.П. Ілієску, але наступним їх кроком стала демісія, як і вихід з організації генерала І. Макрідеску, Т. Брейляну, Г. Соломон, І.К. Кетуняну. 8 травня 1927 р. А.К. Куза скликав Велике національне зібрання, на якому створили Дисциплінарну комісію з Н. Паулєску, генерала Марку, генерала Тарноскі, Ю. Лекка, якою було призначено нових членів до Центрального комітету. Також прийняли новий статут та проголосили А.К. Кузу верховним головою організації пожиттєво. За статутом розпустили старий Центральний виконавчий комітет та Велику раду. Цього ж дня у Бухаресті було засновано ЛНХЗ-законники. При цьому доволі багато членів та організацій залишилися на боці «старого апостола», а проти виключених повели агітацію у газетах організації у Бухаресті та Яссах, які, наприклад, К. Шумуляну перетворили на «проданого жидам». Щоправда, ряд членів організації вирішили її залишити через цю боротьбу та диктаторський характер керівництва. Залишили її Т. Мелайю, І. Ґевенєскул, Н. Бєуран, А.І. Думітрєску-Ґолєшть, М. Радован. Таким чином, на початок виборчої кампанії організація виявилася ослабленою, зокрема на Буковині, виходом доволі відомих членів. антисемітський праворадикальний куза

Тим не менше це не затримало підготовку до виборів і 11 червня 1927 р. А.К. Куза скликав шефів організацій ЛНХЗ Молдови та Бессарабії до Ясс для затвердження кандидатур. Власне визначалися з першим списком у окрузі Белць. Шефи організацій Ардялу, Мунтенії, Банату склали свої кандидатури 15-16 червня у бухарестському осередку Ліґи. Взагалі на цей день ЛНХЗ склала 63 списки.

На цьому ж тижні, 13 червня у Редеуць члени ЛНХЗ-законники зібравшись, обрали делегацію для примирення з А.К. Кузою. Та все ж у липні 1927 р. їх утворення було представлене на виборах окремо. Також подвійна організація мала у Центральній виборчій комісії сутичку з приводу виборчого знаку. Зокрема, В. Поп та К. Шумуляну виставили знаком «лежачу лінію», яку ЛНХЗ використовувала на виборах 1926 р. Того ж дня Е. Васіліу-Клуж також подав на затвердження такий же виборчий знак і комісія спершу затвердивши його за ЛНХЗ-законниками, вирішила передати його кузистам. Протистояння на виборах двох частин організації привело до падіння дисципліни у кузистській частині і у повіті Лепушна організація відмовилася ставити головою списку А. Бакалоґлу та оголосила про розпуск. Врешті погодилися на виставлення його у списку та він був видалений зі списку повіту Кишинів.

З.А. Бакалоглу продовжився конфлікт у ЦВК за участю А.К. Кузи, який заявляв, що на чолі списку має бути о. Посса. Оскільки відповідь ЦВК була не на користь А.К. Кузи, то йому довелося організувати новий список на чолі з Ґ. А. Куза й без використання згаданого виборчого знака. У Ковурлуй члени обох гілок домовилися про подання спільного списку з І.З. Кодряну на чолі. У Редеуць Туртуряну пропонував список локального характеру, де А.К. Куза виступав кандидатом до Палати, тоді як І.З. Кодряну - до Сенату. У Ардялі кузисти втратили популярних лідерів: А. Фринку та В. Романа. Разом з цим представник НЦП у Банаті Р.І. Даміан просив А.К. Кузу прийняти його до організації. Власне у Палату депутатів ЛНХЗ кандидувала у 32 повітах: 19 у Регаті, 5 у Бессарабії, 3 в Ардялі, 3 на Буковині, 2 у Банаті, що у ряді випадків (Ардял і Буковина) було скороченням.

У кузистів було 178 кандидатур, з яких 9 були виставлені по кількох повітових виборчих списках. Множинні списки складали кандидати А.К. Куза, І. Лекка, А. Цієрану, М. Куцава, К. Феделеш, І. Кіорна-Кіндіа, І. Ґеорґіу. А.К. Куза виступав кандидатом від Ясс, Нямцу, Фелтічень, відмовившись від Белць і Караша. Відмінністю від виборів 1926 р. було зниження числа множинних кандидатів з 43 до 9. На 32 списках перші особи повторювалися 13 разів.

ЛНХЗ-законники на 8 списках мали 41 кандидатуру та представили виборчі списки по 3 у Регаті та на Буковині і 2 - у Ардялі. Таким чином у 5 округах, Алба, Ботошань, Васлуй, Сучава, Чернівці, вони виявилися прямими противниками з кузистами. І.З. Кодряну та Д. Рєпта виступали кандидатами у двох округах у комбінаціях Редеуць та Тутова й Редеуць та Чернівці. Серед помітних кандидатур були І.К. Кетуняну (Арад), Г. Васіліу (Ботошань), Ґ. Кирлан (Сучава), К. Шумуляну та Ґ. Кліме (Васлуй). До того ж І.З. Кодряну, К. Шумуляну, І.К. Кетуняну виступали єдиними кандидатами до Сенату.

Ознакою виборчої кампанії стали напади на представників інших виборчих груп, вчинені кузистами. Такі випадки мали місце у Романі, Пятра Нямц. У Скулень повіту Ясси за агітацію проти гебреїв заарештували кандидата Цуркану. Мали місце і дещо несподівані результати, зокрема на Буковині ЛНХЗ-законники здобули голосів більше, ніж кузисти - 5 164 проти 4 993.

У виборах в грудні 1928 р. брала участь оновлена організація, адже наприкінці 1927 та початку 1928 р. відбувалися процеси відновлення єдності. Правда частина досвідчених членів організації, І.З. Кодряну, К. Шумуляну, І. Ґевенєскул, орієнтувалися вже на групу К.З. Кодряну. Також збереглися відцентрові тенденції, доказом чого є відокремлення групи Н. Нєґру та створення Ліги бессарабських християн влітку 1928 р. З цією антисемітською групою солідаризувалися організації ЛНХЗ з повітів Лепушна та Четатя Албе. Вже 12 листопада 1928 р. А.К. Куза зажадав від шефів повітових організацій складення виборчих списків. Певні повноваження у даній галузі отримали І.К. Кетуняну для Ардялу та А. Цієрану для Банату. 18 листопада у Яссах на Великій раді ЛНХЗ було визначено голів списків. Також А.К. Куза озвучив вимоги для визначення кандидатів, яким був загальний інтерес Ліги та інтерес праці місцевих членів.

Програма ЛНХЗ, яку опублікували 25 листопада 1928 р. мала антисемітське спрямування об'єднане ідею вигнання гебреїв з Румунії. Засобами реалізації цього були видалення гебреїв з армії, експропріація належних їм земель та лісів, звільнення від них сільських громад, експропріація міської власності, застосування принципу «numerus clausus» у навчальних закладах всіх рівнів, торгівлі, промисловості, ремеслах, проведення націоналізації міст. Тобто фактичним гаслом ЛНХЗ на дані вибори ставало «Румунія для румунів!». Наслідком антисемітської пропаганди ставали різні інциденти, як наприклад конфіскація владою 26 листопада у Яссах гротескних малюнків на гебреїв. У Бухаресті були затримані В. Шіраєв, Ґ. Кітік, А. Філій, відомі пропагандисти. У Яссах вся агітація базувалася на застосуванні студентів, подібно до того, як О. Ґога використовував студентів Клужу для агітування за Народну партію. Через студента Відікана тут було проведено зустріч О. Ґоги та І.К. Кетуняну, що стало підставою для об'єднання зусиль у пропагандистській діяльності проти НЦП. Мала місце і співпраця місцевих організацій ЛНХЗ з колишніми членами, як у повіті Лепушна з Н. Нєгру чи з іншими організаціями, як у повіті Ілфов з С. Миндрєску з Національної румунської ліги. До Палати депутатів кузистам вдалося подати 37 списків, а до Сенату -- 13. При цьому 18 кузистів були множинними кандидатами до Палати депутатів та 7 -- до Сенату. У повіті Лепушна кузистам не вдалося вчасно зареєструвати виборчий список, у чому звинуватили гебрейське населення. Загалом організація зібрала 32 373 голоси, що становило 1,14% і демонструвало найнижчий рейтинг, адже за кількістю голосів ЛНХЗ обігнали представники РСБ.

Дещо кращим виявився результат виборів 1931 р. -- 3,89%. Так, у Банаті зібрали 2,5%, в Ардялі -- 0,8%, зате у Бессарабії кількість отриманих голосів зросла з 2 до 15%, а на Буковині становила 14%. Без змін залишилася Молдова, де показники на виборах склали 5%. Високі показники демонстрували і окремі повіти. Так, у Молдові в повітах Ботошань (30,02%), Дорогой (32,58%), Байя (25,06%) та ряді інших у 1931 р. дало змогу здобути 5 мандатів (Ботошань, Байа, Дорогой, Фелчіу, Ясси). На Буковині 1931 р. місця здобули завдяки повітам Редеуць, Сторожинець, Сучава. Вже 1932 р. дав організації 195 048 (6,53%) голосів, яка опинилася на третьому місці після НЦП та НЛП. Так, А. К. Кузу обрали у повітах Белць, Ясси та Редеуць, В.Т. Преліпчану (Байа), др. Г Васіліу (Ботошань), В. Ойтуз (Бакеу), М. Адам (Дорогой), Т. Гуцан (Хотин), М.С. Маня (Роман), К. Попойу (Оргей), Ґ. А. Куза (Сторожинець). Досягнутий у 1931 р. на Буковині результат пояснювався обіцянками поліпшення умов життя та скасування аграрних боргів, які давали перед виборами кузисти.

Таким чином, 1932 р. продемонстрував готовність мешканців Бессарабії (повіти Белць, Хотин, Оргей), Буковини (повіти Редеуць, Сторожинець), Молдови (повіти Бакеу, Ботошань, Байа, Дорогой, Фелчіу, Ясси, Роман) голосувати за кузистів. Та все ж подібні результати дозволяли стверджувати, що організація залишалася регіональною і активно діяла у Молдові, Буковині та частині Бессарабії викладеного додамо, що на початку 30-х років органи охорони правопорядку намагалися стримувати і дії даної організації. Так, під час виборів 1931 р. затримали голову організації ЛНХЗ повіту Редеуць Н.Робу і голову списку партії до Палати депутатів за поширення листівок підбурюючого змісту у громаді Торечень даного повіту. У свідченнях перед прокурором Н. Робу заявив, що листівки є провокацією і розклеєні політичними противниками. Слідчі дії прокурора після перевірки листівок та заяв свідків завершилися звільненням Н. Робу, для самого прокурора продовжилися виясненням вірності його дій з префектом повіту полковником Сіоном. Таким чином, повіти Байа, Ботошань, Дорогой, Ясси, Редеуць, Сучава були тими, де постійно голосували за кузистів, незважаючи на зміни кандидатів. Своєрідним виявилося ставлення до ЛНХЗ у повіті Сторожинець, де високим був відсоток національних меншин та попри це у 1931 і 1932 р. були обрані В. Тріфу та Ґ.А. Куза. Щоправда у даний період проявилося протистояння з групою К.З. Кодряну, яка прагнула отримати місця у парламенті, базуючись також на ідеї антисемітизму.

Участь здійснювалася у період від завершення формування організації у 1926 р. до 1933 р., коли Ліга брала участь у виборах востаннє як існуюча організація на підставі виборчого закону від 1926 р. Вже перші принесли перший результат - 10 депутатських мандатів. Протоколи Центральної виборчої комісії підтверджують невелике число повітів, в яких виборчі списки ЛНХЗ отримували достатню кількість голосів. Переважно успіх отримували на Буковині, в Молдові та Бессарабії. Відносно стабільним було число голосів, які віддавалися за ЛНХЗ у Молдові, що забезпечувало проходження в парламент верхівки партії. Конфлікти внутрішнього характеру послаблювали організацію та позбавляли її місць у парламенті. Безрезультатними стали вибори 1927 та 1928 р. В умовах економічної кризи на початку 30-х років відновлено популярність ЛНХЗ та отримано певну кількість мандатів в Палаті депутатів.

Размещено на Allbest.ru