11

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківська державна академія культури

Меморіальні музеї Слобідської України: історіографічний та джерелознавчий аспекти

Петрік М.О.,

аспірантка кафедри музеєзнавства і пам'яткознавства

Харків

Здійснено аналітичний огляд історіографії та окреслена джерельна база дослідження з історії меморіальних музеїв Слобідської України. Нечисленні роботи дореволюційного періоду з означеної проблематики мали ознайомлювальний характер, але є досить цінними джерелами з історії музейної справи цього періоду. У статті відзначається роль Харківського історико-філологічного товариства у заснуванні меморіальних музеїв. 20-50 - ті рр. ХХ ст. характеризувались відсутністю матеріалів з історії меморіальних музеїв на Слобідській Україні. З "музейним бумом" 60-80-х рр. ХХ ст. значно зросла і кількість наукових розробок з даної тематики, зокрема, збільшився обсяг видань науково-популярного характеру. Констатується, що за часів незалежності України узагальнюючої роботи з даної проблематики так і не з'явилось, а історія, розвиток та діяльність меморіальних музеїв Слобідської України висвітлена досить фрагментарно.

Ключові слова: історіографія, джерелознавство, меморіальний музей, музейна справа, музей, Слобідська Україна.

В наш час величезне значення мають пам'ятки історії та культури, адже існує прислів'я, що той, хто не пам'ятає свого минулого, не гідний свого майбутнього. Кожен музей є унікальним і неповторним закладом, в якому поєднуються матеріальні та нематеріальні пам'ятки минулого в єдину систему - експозицію. Меморіальні музеї представляють особливу типологічну групу установ, що присвячені видатній людині або важливій історичній події та створені у місці, пов'язаному з особою або подією.

Історія та діяльність меморіальних музеїв Слобідської України у дореволюційних, радянських і сучасних дослідників висвітлена фрагментарно, як правило, вона розглядалася у контексті вивчення музейної справи України, в цілому, або у рамках конкретного музею.

Мета статті - здійснити аналітичний огляд історіографії утворення та діяльності меморіальних музеїв Слобідської України та окреслити джерельну базу дослідження для з'ясування стану її розробки.

На початку ХХ ст. на території сучасної України не існувало жодного меморіального музею, які вже на той час запроваджувались на теренах Європи. Перші спроби створення подібного типу музею можна простежити у роботі Харківського історико-філологічного товариства (ХІФТ) при харківському університеті. Важливою складовою роботи товариства була видавнича діяльність, що була зумовлена необхідністю сприяти поширенню серед населення етнографічних та історико-краєзнавчих знань. Результати досліджень вчені публікували у виданні "Сборник Харьковского историко-филологического общества", який мав науково-популярний характер. Кожен том складався з двох частин, і традиційно у першій частині вміщувалися статути товариства, протоколи засідань, річні звіти про діяльність та списки його членів, у другій - друкувалися документи та статті з історії, мови, літератури, фольклору тощо. Слід підкреслити, що звіти і протоколи засідань ХІФТ, подають важливу інформацію про історико-краєзнавчу діяльність товариства, про участь у його роботі видатних краєзнавців, а саме археологічні, етнографічні та архівні дослідження, наукові експедиції. Саме у цій частині тому, з протоколу засідання від 7 травня 1903 року, викладена пропозиція М.Ф. Сумцова про заснування при історичному архіві музею на честь видатного фольклориста, етнографа, професора О.О. Потебні [22, с. ХСШ].

У процесі наукового пошуку, на сторінках періодичних видань за 1903-1904 рр., таких як "Киевская старина" та "Харьковские губернские ведомости" опубліковані замітки щодо ідеї заснування меморіальних відділів при етнографічному музеї Харківського історико-філологічного товариства присвячених професору О.О. Потебні, українському письменнику Я.І. Щоголеву та іншим видатним діячам.

Таким чином, нечисленні роботи дореволюційного періоду носять оглядовий та ознайомлювальний характер і можуть виступати в якості самостійного джерела фактичного матеріалу з історії меморіальних музеїв Слобожанщини.

Докорінні зміни, які відбулись у 20-50-ті рр. ХХ ст. в устрої держави знайшли своє відображення і у музейній справі. Саме у цей час музей став елементом пропаганди та відчував ідеологічний тиск. Проте слід відзначити, що у цей час музеї перетворились у науково дослідні центри. Це дало поштовх великому краєзнавчому руху, яким характеризується цей період, а нові дослідження зробили значний внесок в історичну науку країни. Щодо меморіальних музеїв, то цей період характеризується відсутністю матеріалів за означеною тематикою.

Наприкінці 1950-х рр. з'явилися перші узагальнюючі роботи з історії музейної справи в СРСР, що поклало початок новій самостійній науковій дисципліні - музеєзнавству. У результаті, вивчення музейної справи країни, в цілому, і регіонів зокрема, отримало новий поштовх.

Так в одному з випусків "Очерков истории музейного дела СССР" НДІ Музеєзнавства була опублікована стаття, присвячена меморіальним музеям, присвяченим діячам науки та культури СРСР у 1917-1956 рр. [9]. Так, у статті висвітлюються шляхи розвитку та організаційні, наукові та політичні основи будівництва меморіальних музеїв. Значна увага приділяється характеристиці експозиційної, науково-дослідної, культурно-масової роботи упродовж їх існування, що дає змогу побачити еволюцію у діяльності музеїв та поступовому піднесенню на якісно новий рівень.

Цікаво, що у статті дається класифікація меморіальних музеїв. Так автори виділили 3 типи: біографічний, меморіально-побутовий (у будівлі, де мешкала людина зі збереженням інтер'єру), а також третій тип коли біографічна експозиція розміщена разом з невеликим меморіальним комплексом, тобто є синтезом першого та другого типу оформлення експозиції [9, с.119].

Таким чином, представлена робота є першим дослідженням меморіальних музеїв в СРСР у 1917-1956 рр., де знайшли своє відображення шляхи формування мережі та форми роботи зазначених музеїв.

меморіальний музей слобідська україна

За радянського часу, у контексті вивчення суспільних чи навчальних музеїв в цілому, зверталися і до меморіальних музеїв що відображено у працях І. Буланого, І. Явтушенко, Ю. Омельченко [2; 18], а дослідники А.М. Разгон [19] та

С.О. Каспарінська [7] у поняття "меморіальний музей" вкладали, те що необхідним компонентом меморіальності стала вважатися автентичність місця: меморіальна

будівля, де збережена або відтворена на документальній основі меморіальна обстановка, в якій жила людина або відбулася визначна подія. Таке розуміння меморіального музею, необхідними критеріями якого є меморіальна будівля або місце, колекція меморіальних предметів і меморіально-побутова експозиція, вкоренилось в радянській науці.

Характерною рисою того часу було видання науково - популярних збірок та путівників, що відповідало статусу музею, означеного періоду, як культурно-освітньої установи. Найбільша кількість путівників була присвячена літературно-меморіальному музею Г С. Сковороди [1315] та художньо-меморіальному музею І.Ю. Рєпіна [2527]. Розроблений був і путівник по музею присвяченому Герою Радянського Союзу Я.Л. Райнбергу [24] та по музею А.П. Чехова в Сумах [6]. Авторами цих праць були переважно наукові співробітники музеїв. Означені видання підвищували попит до музеїв та популяризували знання про них, але не були спрямовані на відтворення загальної картини діяльності на історії утворення меморіальних музеїв. Незважаючи на це, їх можна використовувати для дослідження експозиційної роботи та визначення напрямів діяльності музеїв в означений період.

Збірка матеріалів, присвячена святкуванню 250-річчя з дня народження Г.С. Сковороди вийшла у 1975 р. [4]. Зокрема у ній можна знайти постанови ЦК Компартії України, Ради Міністрів УРСР, Президії Академії наук СРСР, Правління Спілки письменників СРСР і Колегії Міністерства культури СРСР про підготовку та святкування 250-річчя з дня народження Г.С. Сковороди та заходи, що проводились по лінії ЮНЕСКО. Збірка включає також повідомлення преси про ювілей Г.

С. Сковороди, та матеріали про відкриття музеїв у м. Переяслав-Хмельницькому та с. Чорнухи Чорнухінського району Полтавської області на честь філософа, зокрема і у с. Сковородинівка Золочівського району Харківської області.

Важливими джерелами у вивченні меморіальних музеїв Слобідської України були офіційні видання нормативно-правових актів, такі як "Збірник постанов і розпоряджень уряду УРСР", "Культурне будівництво в Українській РСР. Найважливіші рішення Комуністичної партії і Радянського уряду" [12] та "Охрана исторических и культурных памятников. Сборник документов" [20]. Дослідження декретів, декларацій, постанов, указів, інших директивних актів вищих органів державної влади СРСР, УРСР, рішень вищих органів, які стосувались музейної діяльності в СРСР та Україні, зокрема сприяли не лише реконструкції історії музейної справи, а і розумінню проблем функціонування меморіальних музеїв на Слобідській Україні.

Отже, історіографія та джерела 60-80-х рр. ХХ ст. представлена великою кількістю матеріалів розміщених у різних збірках матеріалів та документів, довідниках, путівниках по музеям, періодичних виданнях, що дає змогу всебічно дослідити музейну діяльність, але монографій та узагальнюючі роботи за даною тематикою значно відсутні, що впливає загальний стан розробленості проблеми.

З 90-х рр. ХХ ст. починається новий етап у музейній справі України. Він характеризується зникненням ідеологічного тиску та відміною цензури, що дало змогу підняти на новий рівень дослідження у музеєзнавстві. У цей час почали створюватися музеї, які розроблялись за новітніми тенденціями у світовому музейництві.

За часи незалежності з'явилась достатня кількість дослідників (О.І. Крук [10], Р В. Маньковська [16], О.М. Попова [20], М.І. Ткаченко [23], Д.М. Дудко), які вивчали як музейну справу України в цілому, так і окремі регіони та музеї. Продовжилось і видання науково-популярних збірок та путівників, що дають змогу ознайомитись з музеями країни та областей [11; 17]. Дослідженням музеїв при навчальних закладах займалась Л.А. Гайда [3; 8]. Так, разом з Центром пам'яткознавства Національної Академії наук України і Українського товариства охорони пам'яток історії та культури був виданий "Каталог музеїв при навчальних закладах України" [8]. Це перша спроба видати на всеукраїнському рівні каталог, що містить у собі перелік відомостей про музеї при навчальних закладах України на основі електронного списку Укрдержцентру та матеріалів огляду 2010 року. Короткі відомості про музеї розміщено за такою структурою: область, АРК - назва музею - навчальний заклад - рік заснування.

Видання оприлюднило відомості про кількісні та змістові показники музеїв при навчальних закладах України, що в свою чергу надало можливість для: наукового супроводу і навчально-методичного забезпечення, подальшого удосконалення нормативно - правової бази, моніторингу їхньої діяльності.

На місцях роль збору інформації, координації діяльності музеїв при навчальних закладах покладена на позашкільні навчальні заклади туристсько-краєзнавчого профілю (центри туризму і краєзнавства, станції юних туристів тощо). Так на Харківщині ці функції виконує обласна станція юних туристів, яка займається окрім зазначених вище функцій, навчальною та методичною роботою з питань краєзнавства та екскурсійної діяльності. Станція веде активну видавничу діяльність, яка представлена методичними рекомендаціями, серією збірок "Краєзнавчі шляхи Слобожанщини", туристичними та краєзнавчими виданнями та висвітлює діяльність музеїв навчальних закладів Харківської області, серед яких перебувають і меморіальні музеї [5].

Важливим джерелом для вивчення меморіальних музеїв Слобідської України є газета "Голос України" та журнал "Відомості Верховної Ради" які визначені як джерела опублікування актів Верховної Ради, а також бюлетені "Офіційний вісник України", газета "Урядовий кур'єр", інформаційний бюлетень "Офіційний вісник Президента України" як друковані видання у яких оприлюднені головні закони, які регламентують музейну справу та діяльність музеїв.

Значущим є і видання Державної архівної служби України та Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства "Архівні установи України" [1]. До видання увійшли відомості про архівні зібрання наукових установ Національної академії наук України, музеїв і бібліотек систем Міністерства культури України та Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, установ іншого відомчого підпорядкування, громадських об'єднань, організацій та творчих спілок, заснованих на приватній формі власності, архівні фонди яких відповідно до Закону України "Про Національний архівний фонд та архівні установи" є складовою НАФ.

У представленому виданні узагальнені та систематизовані відомості про наявні архівні документи у фондах державних музеїв і бібліотек, архівних підрозділах та архівних зібраннях державних наукових установ Національної академії наук України, музеїв і бібліотек вищих навчальних закладів, які здійснюють збереження документів НАФ, поповнюють свої фонди і колекції профільними документами. У збірку також включені відомості про інформаційні ресурси закладів у систему довідково-інформаційних видань; розкриття системи інформаційно-пошукових засобів та науково - інформаційних видань про склад і зміст фондів, у тому числі архівних, надана характеристика довідкового апарату, електронних баз даних облікового та тематичного характеру, веб-сторінок у мережі Інтернет з інформацією про архівні документи.

Отже, історіографія та джерельна база питання про меморіальні музеї Слобідської України може бути умовно поділена на періоди, які відрізняються, як за кількістю, так і тематикою робіт. Треба відзначити відсутність узагальнюючих робіт. Історія, розвиток та діяльність меморіальних музеїв висвітлена досить фрагментарно і без ґрунтовного аналізу, а основною літературою є розрізнені відомості у монографіях, наукових статтях, путівниках, збірках матеріалів і документів та періодичних видання. Можна констатувати, що меморіальні музеї Слобідської України не були належно висвітлені ні в радянський час, ні сьогодні. Треба зазначити, що цей вид музеїв ніколи не вивчався, як самостійна профільна група, тому комплексне вивчення меморіальних музеїв Слобідської України та створення узагальнюючих робіт є актуальним.

Список використаних джерел

1. Архівні установи України: Довідник. - Т.2: Наукові установи, музеї, бібліотеки: у 2 кн. Кн.2/Упор.С. Артамонова, А. Майстренко та ін. - К., 2012. - XXVII, 602 с.

2. Буланий І.Т., Явтушенко І.Г. Громадські музеї України: Історія, досвід, проблеми / І.Т. Буланий, І.Г. Явтушенко. - К.: Мистецтво, 1979. - 197 с.

3. Гайда Л.А. Музей у навчальному закладі / Л.А. Гайда. - К.: Шкільний світ, 2009. - 128 с.

4. Григорій Сковорода: матеріали про відзначення 250-річчя з дня народження / гол. редкол.: В.І. Шинкарук. - Київ: Наукова думка, 1975. - 255 с.

5. Діяльність музеїв навчальних закладів Харківської області / Упоряд.І.І. Пушкар - Х.: Стиль. Издат., 2011. - 132 с.

6. Дом-музей А.П. Чехова в Сумах: путеводитель. - Харьков: Прапор, 1970. - 70 с.

7. Каспаринская С.А. Мемориальные музеи исторического профиля // Историко-революционные и литературные мемориальные музеи: Сб. науч. тр. НИИ культуры. - М., 1973. - Вып.12. - С.3-87.

8. Каталог музеїв при навчальних закладах України / Упор. Л.А. Гайда. - Кіровоград: Лисенко В.Ф., 2012. - 136 с.

9. Кононов Ю.Ф., Хевролина В.М. Мемориальные музеи, посвященные деятелям науки и культуры СССР (1917-1956 гг.) // Очерки истории музейного дела в СССР / НИИ музееведения. - М., 1963. - Вып.5. - С.119-188.

10. Крук О.І. Розвиток музейної справи в Україні (кінець 1950х - 1980-ті рр.).: Автореф. дис. канд. істор. наук: 07.00.01/О.І. Крук. - Х., 2000. - 20 с.

11. Крупа Т.Н. Харьков туристический: путеводитель-справ. / Т.Н. Крупа, Е.В. Астахова. - Х.: Библекс, 2008. - 176 с.

12. Культурне будівництво в Українській РСР. Найважливіші рішення Комуністичної партії і радянського уряду 1917-1960 рр. Зб. док. Т.2 (Червень 1941-1960 рр.). - Київ: Державне видавництво політичної літератури УРСР, 1961. - 663 с.

13. Літературно-меморіальний музей Г.С. Сковороди. с. Сковородинівка: путівник / [авт. тексту Т.М. Борисова]. - Х.: Прапор, 1972. - 23 с.: ілюстр. - (Літ. - мемор. музей Г.С. Сковороди).

14. Литературно-мемориальный музей Г.С. Сковороды. с. Сковородиновка: путеводитель - 2-е изд. - Х.: Прапор, 1979. - 30 с.

15. Літературно-меморіальний музей Г.С. Сковороди. с. Сковородинівка: путівник - 3-те вид. - Х.: Прапор, 1986. - 61 с.

16. Маньковська Р.В. Музейництво в Україні: питання теорії і практики (1917 - черв. 1941 рр.): автореф. дис. канд. іст. наук / Р.В. Маньковська; НАН України, Ін-т історії України. - К., 1997. - 21 с.

17. Музеї України: довідник. - К.: Задруга, 1999. - 130 с.

18. Омельченко Ю.А. Розвиток учбових музеїв: Навч. посіб. / Ю.А. Омельченко. - К.: Радянська школа, 1988. - 194 с.

19. Охрана памятников истории и культуры: сборник

20. документов / Введ.Л.Г. Бескровного; Сост.Г. Г. Анисимов. - М.: Советская Россия, 1973. - 191 с.

21. Попова О.М. Розвиток музейної справи в Харківській губернії (1864-1917): автореф. дис. канд. іст. наук / О.М. Попова; Харк. нац. ун-т ім.В.Н. Каразіна. - Х., 2008. - 20 с.

22. Разгон А.М. Историко-революционные мемориальные музеи и коммунистическое воспитание трудящихся // Роль музеев в коммунистическом воспитании трудящихся. - М., 1966. - С.25-51.

23. Сборник Харьковского историко-филологического общества. Том 14/Под ред. Е.К. Редина. - Х.: Типография "Печатное дело", 1905. - 269 с.

24. Ткаченко М.І. Музеї України під час Другої світової війни (1939-1945 рр.): автореф. дис. канд. іст. наук / М.І. Ткаченко; Київ. ун-т ім.Т. Шевченка. - К., 1996. - 23 с.

25. Фирсов А.И. Путеводитель по музею Героя Советского Союза гвардии подполковника Райнберга Я.М. / А.И. Фирсов. - Х.: ХАИ, 1980. - 14 с.

26. Художньо-меморіальний музей І.Ю. Рєпіна. Чугуїв: [путівник: пер. з рос. / авт. тексту М.В. Чернова]. - Х.: Прапор, 1970. - 19 с.

27. Художественно-мемориальный музей И.Е. Репина: путеводитель / [авт. текста Г.Б. Андрусенко]. - Х.: Прапор, 1978. - 39 с.

28. Художественно-мемориальный музей И.Е. Репина. - 2-е изд., доп. - Х.: Прапор, 1983. - 56 с.

Размещено на Allbest.ru