13

Размещено на http://www.allbest.ru/

Місіонерський імператив та прояв екуменізму в діяльності київського митрополита Платона (Городецького)

Петренко А.А., аспірант історичного факультету Національного університету ім. Тараса Шевченка, редактор ТРК "Глас", старший науковий співробітник Музею історії Десятинної церкви (Україна, Фастів)

Державна політика в Російській імперії, і зокрема в Україні, була спрямована на пошук нових шляхів відносин держави з різними релігійними конфесіями. Мета статті полягає у дослідженні місіонерської діяльності київського митрополита Платона (Городецького) в її цілісному об'ємі через види місіонерського імперативу. Вагому роль відігравали мотивація та принципи архіпастиря в місіонерській діяльності. Використовуючи метод персоналізації, дає нам можливість осмислити в усій можливій глибині місіонерський імператив київського Архіпастиря та детальніше судити про загальну діяльність внутрішньої місії Православної церкви в Україні.

Характеризуючи місіонерський імператив київського митрополита Платона (Городецького), підкреслимо наступні спостереження. Місіонерську діяльність архіпастир розпочав ще на зорі свого служіння, яке має багатоскладову типологію та мотивацію: возз'єднання, єдність у Христі, єдність у мирі. Місіонерський імператив митрополита Платона (Городецького) відомий мирними методами і був спрямований на єдність суспільства як народу Божого.

Ключові слова: Православна Церква, митрополит, Платон (Городецький), Київська єпархія, місіонерський імператив.

Державна політика в Російській імперії, і зокрема в Україні, у другій половині XIX століття була спрямована на пошук нових шляхів відносин держави з різними релігійними конфесіями. Вивченням даної проблематики частково займалися такі дослідники, як Н.В. Баранова [1], А.Б. Єфимов [3], И. Стамулис [29], С. Таран [30] та інші.

Мета статті полягає у дослідженні місіонерської діяльності київського митрополита Платона (Городецького) в її цілісному об'ємі через види місіонерського імперативу. Вагому роль відігравали мотивація та принципи архіпастиря в місіонерській діяльності. Використовуючи метод персоналізації, дає нам можливість осмислити в усій можливій глибині місіонерський імператив київського Архіпастиря та детальніше судити про загальну діяльність внутрішньої місії Православної церкви в Україні.

Один із видів місіонерського імператива митрополита Платона був спрямований на "возз'єднання в Православ'ї". Ці принципи відносин православних із інославними майбутній архіпастир започаткував ще під час професорства у Санкт-петербурзькій духовній академії, коли він, як викладач, один із перших розробляв академічний курс "Історії російського розколу" [33, с. 19].

Попередній теоретичний досвід митрополит Платон розширив на рівні співавторства в створенні державного законопроекту Тимчасового комітету з питань старовірів 1864 року: був присутнім на засіданнях цього комітету, здійснював листування із секретарем графом Паніним [13, арк.1]. Цей законопроект свідчить про ставлення до старообрядців на державному рівні. А саме: зазначалося, що розкольників та сектантів ототожнювали і всіх поділяли на три ступені: позитивно шкідливі, менш шкідливі та нешкідливі [13, арк.1]. До останніх відносили тих, хто творив молитву за царя, але своїм ученням відступав від православних догматів; менш шкідливі - ті, хто не творив такої молитви; позитивно шкідливими вважалися всі радикальні течії, які завдавали шкоди собі та суспільству (духоборці, скопці, хлисти тощо).

Створений документ відображав ліберальні погляди московського митрополита Платона (Лєвшина) [19, с.16] і полегшував релігійно-соціальне становище старовірів ("попівщина"), які підпадали під критерії менш шкідливі та нешкідливі, а на позитивно шкідливі секти (безпопівщина) дивилися, як на політичних злочинців. Такий політичний курс на послаблення відносин між державою та розкольниками пояснював С. Таран спробою використання державою релігійного консерватизму старовірів в Україні з метою протистояння католицькій експансії після польського повстання 1863 року [30, с.74]. Але про офіційно визнану причину такої лібералізації повідомляли у Витягу із записки міністра внутрішніх справ Олександру II з питань про розкольників від 4 жовтня 1863 року - про "відсутність діючої системи" [12, арк.3] щодо розкольників.

київський митрополит платон городецький

Місіонерську діяльність на "возз'єднання", майбутній київський владика продовжував і очолюючи західні кафедри РПЦ. Про це згадувалося ще під час святкування 60-ї річниці посадової служби митрополита Платона 1887 року. Так, вказувалося, що, очолюючи Ризьку кафедру, Платон (Городецький) навернув у Православ'я 2600 розкольників і відкрив чотири єдиновірних парафії [33, с.78].

Перебуваючи на Донській кафедрі, владика Платон уперше організував місіонерський комітет, який провадив боротьбу зі старовірами мирним шляхом: "В работе члены комитета активно вступали в полемику с иноверцами. Основной целью деятельности комитета являлось уничтожение существовавшей вражды у старообрядцев к Православной Церкви. При этом он [архипастырь] действовал и другим внушал действовать против раскольников только мирным способом, без репрессивных мер" [26, с.143].

Це підтверджує те, що місіонерський імператив Платона (Городецького) на возз'єднання на різних кафедрах щодо старовірів мав мирні методи взаємовідносин, які приводили до успішного навернення багатьох розкольників у Православ'я. Такі самі методи владика Платон використовував, керуючи Київською митрополію, що дослідила Н. Баранова [1, с.225].

Ці місіонерські заходи зі старовірами ґрунтувалися на бажанні митрополита Платона возз'єднання старообрядців із православною "Матір'ю Церквою" [22, с.8]. Слід зазначити, що діюча концепція єдиновір'я на вищому адміністративному державному та церковному рівнях не розв'язувала проблеми возз'єднання старовірів із Православ'ям та відновлення канонічного священства в розкольників [22, с.8-10].

Хоча Платон (Городецький) убачав брак єдиного адміністративного примусу на подолання розколу. Потрібно було доводити на прикладах старовірам, що не Православна Церква відпала від старообрядців, а навпаки: останні виокремилися з Матері Церкви, тому архіпастир застосовує термін не "об'єднання", а "возз'єднання" [22, с.8], що владика й висловив у своєму "Пастырском послании к глаголемым старообрядцам" [22]. Це послання було написане після святкування в Києві 900 - річного ювілею Хрещення Русі і надруковане окремою брошурою накладом чотири тисячі - для безкоштовного розповсюдження старовірам по різних їх осередках Російської імперії [10].

Сам характер "Пастырского послания к глаголемым старообрядцам" відрізняється від більш раннього "Пастырское послание живущим в прибалтийских губерниях староверам феодосиевского толка беспоповщинской секты об истинности православной веры" [4]. Якщо архіпастир у першому посланні доводив догматично-канонічні аспекти непохибності Православ'я, то в другому акцентував увагу на безпідставності звинувачення старовірами Православної Церкви в тому, що вона відійшла від ранніх церковних традицій Київської Русі. Як контраргумент митрополит Платон наводив приклад міжнародного святкування Православною Церквою в Києві пам'яті святого князя Володимира та 900-річчя Хрещення Русі [24, с.139], докоряючи неповагою до Хрестителя Русі старообрядцям за те, що вони відмовилися брати участь у цих урочистостях [22, с.4].

"Пастырское послание к глаголемым старообрядцам" здобуло міжнародне визнання, його зачитали на місіонерському протирозкольницькому соборі в Москві 1887 року, про що архіпастир повідомляв обер-прокурора Костянтина Побєдоносцева [17, арк.2]. Крім того, послання було надруковане для розповсюдження в парафіяльних церквах при бесідах священиків із розкольниками [28, с.575]. Також, за ініціативою архіпастиря, на московському соборі роздали 30 екземплярів брошури про святкування 900-річчя Хрещення Русі [19, арк.2]. Відгук старообрядців на "Пастырское послание к глаголемым старообрядцам" митрополита Платона (Городецького) було надруковано в газеті "Руське слово" від 11 грудня 1887 року, №50, після чого архіпастир виявив бажання особисто зустрітися і подискутувати з автором критичного відгуку, щоб пояснити свою істину [15, арк.4].

Зусиллями митрополита Платона відбулося святкування 900-річчя Хрещення Русі в Києві, що стало першою великою релігійно-суспільною подією свого часу в Російській імперії, що також мала міжнародне значення, стало прикладом наступних святкувань, підвищувало рівень релігійної просвіти народу, виділяло Православ'я серед сект та розколів, зміцнювало любов до Церкви та Вітчизни [24, с.143], про що засвідчував кентерберійський архієпископ Едуард у своєму посланні на адресу митрополита Платона до дня святкування цього ювілею [24, с.143].

Підкреслюючи спадкоємність Руського Православ'я від Візантії та рівність подвигу святого просвітника Русі Володимира з рівноапостольними святими Костянтином та його матір'ю Оленою, митрополит Платон (Городецький) мав намір зробити бокових вівтарі на честь цих візантійських святих у Володимирському соборі Києва [16].

Не менш активна участь належить митрополиту на урочистостях 1000-річного ювілею від дня смерті святого просвітника Мефодія. Причому популяризації набули обидва слов'янських просвітники - святі Мефодій та його брат Кирил. Окрім підготовленої особисто проповіді до дня святкування пам'яті Мефодія [5], владика оголосив конкурс на складання житій святих просвітників Русі Мефодія та Кирила, маючи на меті надрукувати їх накладом 100 тис. екземплярів на суму 2 тис. рублів із зображенням слов'янських учителів для безкоштовного розповсюдження у всіх православних церквах [11]. Але за фактом у Київській єпархії з благословення митрополита Платона на території Києво-Печерської Лаври було надруковано 20 тис. екземплярів житій святих Кирила та Мефодія на суму 154 руб. 76 коп., із яких 650 брошур роздали богомольцям самої Лаври [32, арк.9]. Хоча це в п'ять разів менше від запланованого, та однак досить значущий показник - із розрахунку, що кількість православних приходів у Київській єпархії сягала 1303 одиниць [31, арк.8], то в середньому на кожен приход припадало по 15 брошур.

Крім того, архіпастир просив засідання Святішого Синоду затвердити загальне святкування просвітників Кирила та Мефодія на 5 квітня зі Всеношною і на час святкування звільнити студентів від занять, щоб залучити їх до актових читань із проповідями та речами [11, арк.3]. Митрополит Платон прирівняв святих просвітників Кирила та Мефодія до первопросвітників та апостолів [6, арк.1], відтворюючи ідейні витоки та особливості ґенези Православ'я зі старообрядництвом, оскільки в слов'янських народів їхньому шануванню належало чільне місце в загальній сакральній ієрархії давньоруських святих. Слід зазначити, що шанування святих слов'янських просвітників для митрополита Платона означало орієнтир спрямування своєї місії на візантійський метод [29, с.79], головний аспект якого була проповідь рідною мовою серед місцевого населення. Це пояснює той факт, що митрополит Платон (Городецький) наполягав, щоб виголошення проповідей духовенством та друкування повчальних бесід у періодичних виданнях Київської єпархії, спрямованих проти розкольників та сектантів, відбувалося українською мовою з використанням простонародних слів. Зазначимо, що Валуєвський циркуляр 1863 року та Емський едикт 1876 року не завадили прагненню архіпастиря до популяризації української мови.

Таким чином, вид місії "возз'єднання" митрополита Платона ґрунтувався на взаємовідносинах зі старообрядцями. Саме архіпастир через образ Святої Русі, який поставав через різні пам'ятні міста, святих та історичні пам'ятки, вказував розкольникам на збереження апостольського передання та первинної святості в Православній Церкві.

Другий вид місії митрополита Платона це - єднання в Христі, що спостерігається у взаємовідносинах архіпастиря з римо-католицькою церквою. Тут головним аргументом було свідоцтво єдності християн. Це нам доводить приклад відвідування київським митрополитом Платоном (Городецьким) костелу міста Коростишева в червні 1883 року. Зауважимо, що митрополит особисто не був ініціатором цього, але він прийняв запрошення ксьондза Моравича і виголосив свою красномовну проповідь [27] у середовищі православних та католиків. За його словами, віра в Христа повинна стати об'єднуючим фактором серед християн східного та західного обрядів і саме простий віруючий народ має дати приклад єдності, незважаючи на всі догматичні та адміністративні роз'єднувальні фактори між церквами.

2) Сама промова містила елементи екуменічного діалогу [27, с.413-415].

Ця промова викликала резонанс серед різних віруючих православних [25]. Те, що тогочасне суспільство не було готовим до екуменічного діалогу, доводить вимушене виправдання своїх дій ксьондза Моравича [2]. Архієрей, задля пом'якшення покари католицького священика, писав: "По поводу ксендза Моравича в Коростышеве, который удивил и православных и католиков, нужно написать, что молился не только за митрополита, но и за папу римского и привести "латинские слова", так же может написать католическому митрополиту в России, чтобы тот не наказывал его по христианской любви." [18, арк.2].

Незважаючи на одержавлення Православ'я, митрополит Платон (Городецький) завжди ставився толерантно до представників різних релігійних віросповідань. Підтвердженням цього є заперечення на рішення обер-прокурора К. Побєдоносцева запросити представників лютеранської церкви на освячення православного собору в м. Ризі. Архіпастир зауважив: "Если за богослужением будут провозглашены благоденствия РПЦ, то лютеране будут чувствовать себя неловко" [14, арк.2].

Інший вид місії - єднання в мирі - митрополита Платона (Городецького) можна простежити на відносинах із іудеями, які фактично ставали єдиними представниками іновір'я в Київській єпархії. Згідно зі статистичними даними на 1891 рік, єврейське населення становило 13,6% від загального населення в Київській губернії [20, с.15], яке фактично перетворювалися на проблему взаємоіснування для 19,7% православних приходів митрополії.

Як кожна світова релігія, іудаїзм в Київській губернії теж не був представлений єдиною релігійною течією в своєму вченні. Митрополит Платон вивчав саму суть розбіжностей іудаїзму і вживав заходів залучення євреїв до прийняття ними Православ'я [7].

Місія "єднання в мирі" митрополита Платона (Городецького) базувалася на загальнолюдських моральних та духовних цінностях [21, с.7].

Моральні засади ставали головною темою у місії серед євреїв. Одним із найвагоміших звинувачень євреїв було порушення православними четвертої заповіді Закону Божого та поширення пияцтва. І хоча євреї до цього самі були причетні й отримували чималий дохід від шинкарства, це не могло не давати їм привід ставитися зневажливо до православних [23, с.146].

Митрополит Платон намагався вирішувати ці питання демократичним шляхом: відповідно до пропозицій сільського православного духовенства, він наказав практикувати заборону продажу вина в неділю, на свята та під час постів, посилити контроль за дотриманням правил алкогольної торгівлі поблизу храмів, церковнопарафіяльних шкіл, проводити після Літургії із селянами бесіди, чим відволікати від шинку, розповсюджувати антиалкогольну літературу, священикам радив організовувати товариства тверезості [23, с.146].

Несхильність до православної віри не могла завадити єврейському населенню в архіпастирі вбачати свого покровителя. Пам'ятаючи захист владики Платона в погромах єврейського населення в Херсонській єпархії 1881 року, а ще до сторіччя міста Катерино слава, єврейське товариство подарувало митрополиту Платону Тору єврейською та російською мовами з адресним написом на срібній дощечці. Виявляючи свою прихильність до євреїв, архіпастир прийняв цей подарунок із задоволенням [9].

Крім того, особисте заступництво архіпастиря євреїв у Російській імперії ставало прикладом поваги останніх до самого Православ'я. Це підтверджує той факт, що в супровідному листі на ім'я митрополита Київського і Галицького Платона від 3 січня 1889 року лідер "Товариства іудеїв Нового Завіту" Іосиф Рабінович просив благословення та молитви про Ізраїль, а також сприяння в усьому, що може стосуватися російських євреїв у Христі [8, арк.7].

Отже, характеризуючи місіонерський імператив київського митрополита Платона (Городецького), підкреслимо наступні спостереження. Місіонерську діяльність архіпастир розпочав ще на зорі свого служіння, яке має багатоскладову типологію та мотивацію: возз'єднання, єдність у Христі, єдність у мирі. Місіонерський імператив митрополита Платона (Городецького) відомий мирними методами і був спрямований на єдність суспільства як народу Божого.

Подальше осмислення місіонерської діяльності київського митрополита Платона (Городецького) може стосуватися дослідженню місіонерського антагонізму та місії поза межами України.

Список використаних джерел

1. Баранова Н. Місіонерська діяльність київського митрополита Платона Городецького щодо послідовників старообрядництва // Українознавство. - К., 2009. - №3. - С.223-225.

2. Газета "Народовой" по коростышевскому делу // Киевлянин. - 1884. - №187. - С.289. Киев 2 октября 1884 г.; №217. - С.305.

3. Ефимов А.Б. Очерки по истории миссионерства Русской православной церкви. - М., 2007.

4. ІР НБУВ. - Ф.174. - Оп.1. - Спр.399. Платона архиепископ Рижский. Пастырское послание живущим в прибалтийских губерниях староверам феодосиевского толка беспоповщинской секты об истинности православной веры, 60-е гг. ХІХ ст. - од. зб. - 20 арк.

5. Там само. - Спр.410-411. Тексты проповедей, произнесенных митрополитом Киевским и Галицким Платоном в день 1000летнего юбилея со дня смерти Святого Мефодия, 6 апреля 1885 г. - од. зб. - 4 арк.

6. Там само. - Спр.411. Тексты проповедей, произнесенных митрополитом Киевским и Галицким Платоном в день 1000летнего юбилея со дня смерти Святого Мефодия, 6 апреля 1885 г. - 1 од. зб. - 1 арк.

7. Там само. - Спр.845. Докладная записка и препроводительное письмо к ней игумена Нафанаила митрополиту Киевскому и Галицкому Платону о мерах привлечения еврейского населения к принятию православия, 29 августа - 3 сентября 1883 г. - 1 од. зб. - 6 арк.

8. Там само. - Спр.851 Докладная записка мещанина Иосифа Рабиновича Министру внутренних дел о мерах привлечения еврейского народа к принятию православия (копия) и препроводительное письмо на имя митрополита Киевского и Галицкого.3 января 1889 г. - 1 од. зб. - 7 арк.

9. Там само. - Спр.1127-1128. Уведомление Екатеринославского губернатора Батюшкова митрополиту Киевскому и Галицкому Платону о желании еврейского общества г. Екатеринослава преподнести ему Пятикнижие Моисея, 13 июня 1887 г. - 2 од. зб. - 4 арк.

10. Там само. - Спр.1191-1201. Распоряжения Святейшего Синода по поводу послания "старообрядцам" митрополита Киевского и Галицького Платона, июнь-июль 1888 г. - 11 од. зб. - 33 арк.

11. Там само. - Спр.1405. Уведомление (председателем) С-Петербургского славянского благотворительного общества Дурново митрополита Киевского и Галицкого Платона о мероприятиях по проведению празднования 1000-летия со дня смерти Мефодия. Выписки из протоколов общего собрания членов общества.4 декабря 1883 г. - 1 од. зб. - 3 арк.

12. Там само. - Спр.1466. Извлечение из записки Министра внутренних дел Александру 2 по вопросу о раскольниках.4 октября 1863 г. - 1 од. зб. - 25 арк.

13. Там само. - Спр.1480. Препроводительное письмо графа Панина к Своду постановлений о раскольниках высылаемого архиепископу Рижскому и Митавскому Платону. - 3 апреля 1864 // Приложение: типографский экземпляр Свода постановлений о раскольниках. - 64 арк. +132 с.

14. Там само. - Спр.3185. Платон митрополит Киевский и Галицкий - Донату, еп. Рижскому.12 октября 1884 г. письмо, черновик. - 1 од. зб. - 2 арк.

15. Там само. - Спр.3352. Платон митрополит Киевский и Галицкий - архим. Павлу, настоятелю Московского единоверческого монастыря.16 декабря 1888 г. - 1 од. зб. - 4 арк.

16. Там само. - Спр.3359. Платон митрополит Киевский и Галицкий - () Петру Павловичу, Письмо, черновик.9 января 1885 г. - 1 од. зб. - 1 арк.

17. Там само. - Спр.3381. Платон митрополит Киевский и Галицкий - Победоносцеву Константину Петровиху.14 сентября 1888 г. - 2 арк.

18. Там само. - Спр.3417. Платон митрополит Киевский и Галицкий - () прот., Письмо. черновик.17 июля 1884 г. - 1 од. зб. - 2 арк.

19. Там само. - Спр.3462. Платон митрополит Киевский и Галицкий - () 24 сентября 1888г. - 1 од. зб. - 2 арк.

20. Навротский Д.И. Памятная книжка Киевской губернии на 1891 год. - К., 1891. - 347 с.

21. Памяти высокопреосвященнаго Платона, митрополита Киевского (октябрь 1 дня 1891 г.) Прот. И.Н. Флоринского. - М.: Университетская типография, Страстной бульвар, 1896. - 12 с.

22. Пастырское послание члена Святейшего Синода, Высоко - преосвященнейшего Платона митрополита Киевского и Галицкого к глаголемым "старообрядцам". - К.: типография КПЛ, 1888.

23. Перерва В. Православне Надросся у XIX столітті. - Біла Церква: Видавець О.В. Пшонківський, 2004. - 256 с.: іл.

24. Петренко А.А. Празднование 900-летия Крещения Руси в Киеве при митрополите Платоне (Городецком) Opus Mixtum №1. - К., 2013.

25. По поводу посещения Высокопреосвященнейшим Платоном римско-католического собора в м. Коростышеве // Киев. епарх. ведомости. - 1884. - №17. - С.772-774.

26. Пополитов Д.В. Деятельность представителей старообрядчества и сект на территории области войска Донского в конце XIX - начале ХХ века. - Тамбов: "Грамота", 2014. - №8 (46): в 2-х ч. - Ч.2. - 173 с.

27. Посещение Высокопреосвещенным митрополитом Киевским и Галицким Платоном римо-католического костела в м. Коростышеве и последствия сего посещения // Тр. Киев. духовной акад. - 1884. - сент. - №9. - С.410-445.

28. Правила об устройстве и о способе действий миссионеров и пастырей церкви по отношению к раскольникам и сектантам // Киев. епарх. ведомости. - 1888. - №39-40. - С.575-585.

29. Стамулис И. Православное богословие миссии сегодня. - М.: Православный Свято-Тихоновский Богословский институт, 2003. - 448 с.

30. Таран С. Старообрядчество города Киева и Киевской губернии. - К., 2004. - 352 с.

31. Центральний державний історичний архів України м. Київ. - Київська духовна консисторія. - Ф.127. - Оп.699. - Спр.698. Дело борьбе с сектой штундистов к Киевской епархии 1886 г. - Т.І. - од. зб. - 97 арк.

32. Там само. - Ф.128. - Оп.1 друк. - Киево-Печерская Лавра - Спр.776. По приказанию Его Высокопреосвященства Платона митрополита Киевского о напечатании жизнеописания свв. Кирилла и Мефодия в кол.20 тыс. экземпл.7 марта 1885 - 14 марта 1885 г. - 1 од. зб. - 9 арк.

33. Шестидесятилетие служебной деятельности высоко - преосвященейшего Платона митрополита Киевского и Галицкого и юбилейные празднества в честь его. - К.: Тип. С.В. Кульженко, 1887. - 253 с.

Размещено на Allbest.ru