Навчальний процес на богословському факультеті Кам’янець-Подільського державного українського університету

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчальний процес на богословському факультеті Кам'янець-Подільського державного українського університету

Адамський В.Р.

викладач кафедри суспільних дисциплін, Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія (Україна, Хмельницький)

Досліджується процес розробки та запровадження навчального плану для богословського факультету Кам'янець-Подільського державного українського університету, урочисто відкритого 22 жовтня 1918 р. Автор акцентує увагу на ролі представників професорсько--викладацької корпорації Київської духовної академії у реалізації цього проекту. Ґрунтовно розглядається змістовне наповнення навчального плану, розподіл його на відділи та відповідно виокремлюються загальнообов'язкові дисципліни та спеціальні курси. Простежується процес застосування цілісного документу в навчальній практиці та аналізуються труднощі на цьому шляху. Розкривається внесення змін до навчального плану, зумовлених практичним досвідом викладання теологічних студій у вищій школі на Поділлі. За допомогою методів об'єктивності та історизму вдалося визначити історичну значимість запровадження зразкового навчального плану на богословському факультеті Кам 'янець-Подільського державного українського університету.

Ключові слова: Кам'янець-Подільський державний український університет, богословський факультет, навчальний план, професорсько--викладацька корпорація, Київська духовна академія.

Однак поява у Кам'янець-Подільському державному українському університеті нового структурного підрозділу стала можливою завдяки допомозі та сприянню багатьох інституцій та посадових осіб Міністерства народної освіти і Міністерства ісповідань. Зокрема, ключову роль у підготовці зразкового навчального плану відіграли представники професорсько-викладацької корпорації Київської духовної академії.

До сьогодні означена тема не знайшла свого відображення в історіографії проблеми. Лише окремі її аспекти висвітлено у працях В. І. Ульяновського [2] та О. М. Завальнюка [3] в контексті більш ширшого опрацювання різнопланових питань державноцерковного життя доби Гетьманату П. Скоропадського та становлення системи національної вищої освіти періоду Української революції 1917-1920 рр.

Відтак метою пропонованої статті є аналіз організаційних заходів з впровадження навчального процесу на богословському факультеті Кам'янець-Подільського державного українського університету, яким вперше в історії національної освітньої практики було започатковано підготовку практичних богословів у стінах світської вищої школи.

Прохання надати допомогу у розробці зразкового навчального плану для богословських факультетів університетів надійшло до Ради Київської духовної академії 15 червня 1918 р. за підписом т.в.о. товариша Міністра ісповідань К. К. Мировича [4, арк. 11-11зв]. За декілька днів це питання стало предметом її уваги та спеціального обговорення, у результаті чого була створена спеціальна комісія в складі ординарного професора В. Рибінського, екстраординарного професора В. Попова, доцента А. Лук'яненка та в.о. доцента Н. Бессарабова, якій і доручалося виконати дане завдання [5, арк. 7].

Комісія спрацювала достатньо оперативно. Представлений нею проект Рада Київської духовної академії розглянула 13 липня 1918 р. В його основі лежав навчальний план, розроблений уповноваженими представниками духовних академій в Петрограді за участі запрошених професорів місцевого університету.

Богословські факультети мислились переважно як наукові інституції. Студенти зобов'язувались спочатку прослухати загальні курси з обов' язкових та групових предметів, а потому пройти спеціальні курси та практичні заняття. Загальнообов'язкові дисципліни включали студіювання таких предметів: Святе Письмо Старого Заповіту (ісагогика та екзегетика) (8 год.), Святе Письмо Нового Заповіту (ісагогика та екзегетика) (8 год.), історія староцерковного письменства (патрологія) (8 год.), філософія і психологія релігій та апологетика “откровенної релігії” (10 год.), догматичне богослов'я (6 год.), історія стародавньої церкви (8 год.), християнська етика (6 год.), історія православного богослужіння (літургика) (6 год.), історія Української церкви (6 год.), історія Російської церкви (6 год.), єврейська мова (6 год.), одна з нових мов (8 год.). Крім того, на юридичному факультеті студенти мали прослухати курс церковного права (4 год.), а на історико-філологічному - логіку, психологію, грецьку мову та латинську мову в обсязі 4 год. на кожну дисципліну.

Разом на загальнообов'язкові предмети відводилося 106 год. навчального часу [6, арк. 150-150зв].

По закінченні загальних курсів навчання продовжувалось на одному із п'яти відділів, на які розмежовувався факультет: біблійний, богословсько-філософський, церковно-історичний, богословсько-словесний та церковно-практичний.

На біблійному відділі студенти проходили спеціальні курси з Святого Письма Старого та Нового Заповіту (по 8 год.), єврейської мови з семітичними мовами (6 год.), Старозавітного та Новозавітного богослов'я (по 3 год.), грецької новозавітної мови (4 год.), історії єврейського народу в біблійну епоху (4 год.), географію Палестини (2 год.), біблійну археологію (4 год.), євангельську історію (2 год.), історію апостольського віку (2 год.), історію релігій Сходу (4 год.), церковно-слов'янську мову слов'янської біблії (2 год.). На історико-філологічному факультеті слухали курс історії стародавнього Сходу (4 год.).

Навчальним планом також передбачалося, що кожний студент біблійного відділу в загальній сукупності повинен мати по 4 год. практичних занять з Старого та Нового Заповіту. На державний іспит виносилось Святе Письмо Старого та Нового Заповіту з “усіма спеціальними курсами та конспектами з них”, єврейська мова та грецька новозаповітна мова [6, арк. 151].

На богословсько-філософському відділі навчальний процес включав студіювання спеціальних курсів з філософії і психології релігій та апологетики християнських релігій (4 год.), догматичного богослов'я (6 год.), християнської етики (6 год.), а також історію догматів (4 год.), педагогіку (4 год.), порівняльне богослов'я (4 год.), історію релігій Сходу (4 год.), історію релігій і культу Греції та Риму (2 год.), християнську аскетику та містику (4 год.), історико-християнський огляд соціальних вчень (4 год.). Спільно студентами історико-філологічного факультету слухачі відділу мали пройти історію давньої філософії (4 год.), історію середньовічної філософії (2 год.), історію нової та новітньої філософії (4 год.) та вступ у філософію (4 год.).

Практичним заняттям відводилося 8 год. Із них 3 год. займала християнська етика, а ще 4 год. студент мав право вибору між догматичним богослов' ям чи історією догматів. На державний іспит виносилося догматичне богослов'я, християнська етика з “усіма спеціальними курсами та конспектами з них”, історія давньої, середньовічної, нової та новітньої філософії [6, арк. 151].

Церковно-історичний відділ, в свою чергу, поділявся на дві групи - слов'яно-українську та греко-латинську. Студенти обох з них спільно слухали спеціальні курси з історії давньої церкви (6 год.), історії Української церкви (6 год.) та історії Російської церкви (6 год.), а також історію апостольського віку (2 год.), джерелознавство та історіографію давньої церковної історії (2 год.), церковно-історичну географію з хронологією (2 год.), церковну археологію (3 год.) та історію християнського мистецтва (3 год.). Разом із студентами історико-філологічного факультету вивчали філософію та методологію історії (6 год.) та історію Греції і Риму (4 год.), а на юридичному - церковне право (2 год.).

Далі предмети розмежовувалися по групам. Слухачі греко-латинської групи студіювали історію греко-східної церкви (3 год.), історію християнського (не грецького) Сходу (4 год.), історію західних церков (6 год.), історію православного богослужіння (спеціальний курс) (3 год.) та разом із студентами історико-філологічного факультету слухали історію Візантії (4 год.), історію середніх віків (3 год.) та історію нового часу (3 год.).

Натомість слов'яно-українська група студіювала історію України (4 год.), російську історію (4 год.), джерелознавство та історіографію Української церковної історії (2 год.), джерелознавство та історіографію російської церковної історії (2 год.), історію російського розколу та сектантства (4 год.), історію слов'янських церков (6 год.), історію румунської церкви (2 год.).

Слухачі церковно-історичного відділу, так само як і інших ланок, зобов'язані були відбути 8 год. практичних занять, з яких 4 год. з історії давньої церкви та 4 год. з історії Української церкви. Навчальним планом допускалося, що студенти, за власним бажанням, замість історії давньої церкви могли здавати заліки з історії російської церкви, історії західних церков або історії греко-східної церкви. На державний іспит виносилася історія давньої церкви, історія Української церкви, історія російської церкви, історія західних церков (для греко-латинської групи) та історія слов'янських церков (для слов'яно-української групи) [6, арк. 151 зв].

Богословсько-словесний відділ на кшталт церковно-історичного також поділявся на дві аналогічні групи. Слухачі обох з них слухали спеціальний курс з історії давнього церковного письменництва (4 год.), а також історію візантійської літератури (4 год.), історію слов'яно-російської духовної письменності (4 год.), історію української літератури (6 год.), історію російської літератури (6 год.), українську мову (4 год.), російську мову (4 год.), історію проповіді та гомілетику (4 год.), вступ до мовознавства (3 год.), давню церковно-слов'янську мову (4 год.), слов'яно-російську палеографію (2 год.), слов'янознавство (4 год.). Крім того, разом із студентами історико-філологічного факультету вивчали методологію історії літератури (6 год.).

Греко-латинська група проходила вивчення історії західно-європейських літератур (6 год.), історію римської літератури (2 год.) та спеціальний курс з історії грецької літератури (2 год.).

В свою чергу слов'яно-українська група студіювала історію слов'янських літератур (6 год.) та два спецкурси - історію української літератури та історію російської літератури обсягом по 2 год. кожний.

Практичні заняття визначалися в обсязі 4 год. з історії староцерковної письменності та 4 год. з української літератури або української мови. На державний іспит виносилася історія староцерковної письменності, історія української літератури, історія російської літератури, українська мова, російська мова та інша церковно-слов'янська мова [6, арк. 152].

Врешті, церковно-практичний відділ вивчав чотири спецкурси з християнської етики (4 год.), історії Української церкви (4 год.), історії російської церкви (4 год.) та історії православного богослужіння (4 год.). Крім того, навчальним планом передбачалося студіювання історико-критичного огляду соціальних вчень (4 год.), історії православної місії (2 год.), церковної статистики (2 год.), пасторології (6 год.), історії проповіді та гомілетики (4 год.), історії російського розколу і сектантства (4 год.), християнської аскетики та містики (4 год.), історії та розбору західних віровчень (6 год.). Знову ж таки низку дисциплін студенти відділу слухали разом із колегами з юридичного факультету. Це, зокрема, церковне право (6 год.), державне право (4 год.), західно-руське (українське право) (4 год.) та енциклопедія права (2 год.).

Кожний слухач церковно-практичного відділу повинен був пройти в загальній сукупності 8 год. практичних занять, з яких 4 год. з історії проповіді і гомілетики та 4 год. з історії розколу та сектантства. Навчальним планом допускалося, що студенти могли замість історії розколу та сектантства вибрати церковне право або історію та розбір західних віровчень. На державний іспит виносилося церковне право, християнська етика, західно-руське (українське) право, історія проповіді та гомілетика, історія православного богослужіння та пасторологія з спеціальними курсами [6, арк. 152зв].

Навчальним планом окреслювалося, що крім визначених загальних курсів та предметів на відділах, в якості необов'язкових курсів студентам богословського факультету могли рекомендувати слухання й інших дисциплін на історико-філологічному, природничому та юридичному факультетах.

Також, крім виконання плану практичних занять, кожний слухач для заліку восьми семестрів повинен був представити курсову роботу.

Для якісного забезпечення розробленого плану викладання документ передбачав створення 24 кафедр, не рахуючи тих викладачів, котрі працювали на спільних кафедрах для богословського, історико-філологічного та юридичного факультетів [6, арк. 153].

Крім того, навчальний план визнавав необхідним для першого року навчання на богословському факультеті Кам'янець-Подільського державного українського університету встановити для проходження такий об'єм дисциплін та штат викладачів: Святе Письмо Старого Заповіту (8 год.), філософія і психологія релігій та апологетика християнської релігії (6 год.), історія староцерковної письменності (8 год.), історія давньої церкви (8 год.), історія Української церкви (6 год.), єврейська мова (6 год.) та грецька мова (4 год.), яка мала слухатись на історико-філологічному факультеті. При цьому штат викладачів мав складатися з шести осіб [6, арк. 153-153зв].

Таким чином, навчальний план, на перший погляд, був доволі завантаженим та багатопредметним. Саме на цьому аспекті під час дискусії наголошував екстраординарний професор М. Поснов. З огляду на це, він категорично не погоджувався з проектованою конструкцією навчальної частини майбутніх богословських факультетів. За зразок М. Поснов радив взяти європейську практику, де богословські підрозділи отримали свою визначеність та довершеність. Передусім професор вважав за необхідне суттєво скоротити викладання світських предметів і відповідно зосередити навчання на трьох відділах: біблійно-екзегетичному, історичних наук та систематичних богословських наук [6, арк. 165-167зв]. При цьому самі факультети повинні були стати аконфесійними, оскільки в науковому плані їхнє існування поряд із духовними академіями втрачало будь-який сенс.

Заперечуючи М. Поснову, упорядники звертали увагу на той факт, що невірно було робити висновки, базуючись лише на паперовому аналізі конструкції плану. Необхідно було спробувати збагнути точку зору студента, який поступав на богословський факультет. З цієї позиції навчальний план, не порушуючи принципів наукової єдності та повноти, надавав можливість слухачу отримати об'ємні знання із загальноосвітніх предметів та наразі зосередитися на тих дисциплінах, до яких в силу своїх індивідуальних нахилів він відчував найбільший потяг. Ці міркування здалися для більшості Ради досить переконливими, а відтак остання затвердила навчальний план в редакції комісії практично без змін [6, арк. 150].

Слід відмітити, що і в подальшому обговоренні розроблений комісією навчальний план для богословського факультету Кам'янецького університету не зазнав істотних змін. Спочатку його схвалив Учений комітет при Міністерстві ісповідань, а 30 липня 1918 р. із незначними правками затвердила спеціальна Нарада, скликана В. В. Зіньківським за участі самого міністра, академіка В. І. Вернадського, голови Вченого комітету П. П. Кудрявцева, професорів В. З. Завитневича, А. М. Лук'яненка, Н. Ф. Мухіна, В. Д. Попова, товариша Міністра ісповідань К. К. Мировича, прот. П. Я. Свєтлова та представника Київської духовної академії В. П. Рибінського [5, арк. 30-34].

Навчальний процес на богословському факультеті Кам'янець-Подільського державного українського університету розпочався 1 грудня 1918 р. З огляду на брак викладачів, забезпечити виконання напрацьованих пропозицій було справою непростою. Тому в першому семестрі з предметів богословського курсу викладалася тільки історія Української Церкви [7, арк. 25]. Решту навчального часу студенти віддавали слуханню загальноосвітніх дисциплін разом із студентами історико-філологічного факультету, зокрема історію української мови, яку читав І. І. Огієнко 4 год. на тиждень, та історію старого українського письменства, яку викладав Л. Т. Білецький [7, арк. 29].

Ситуація дещо покращилася у другому семестрі 1918/19 навчального року. Факультет адміністративно структурувався. 1 січня 1919 р. наказом Міністерства освіти і мистецтва УНР В. О. Біднов був призначений деканом структурного підрозділу [8, с. 168]. На вакантні посади запросили авторитетних місцевих наукових діячів (Ю. Й. Сіцінського, П. В. Табінського, О. З. Неселовського) та перспективних випускників Київської духовної академії (І. А. Любарського, Й. Ф. Оксіюка, М. М. Васильківського). Це дало змогу збільшити кількість богословських дисциплін у навчальному процесі студентів. Зокрема, з богословських предметів викладалися історія Української Церкви, загальна церковна історія, історія християнського богослужіння, філософія та психологія релігії та апологетика “откровенної релігії", церковна археологія, історія християнського мистецтва, грецька мова Нового Заповіту [7, арк. 25]. На практичних заняттях студенти знайомились з критикою тексту на прикладах тлумачення суперечливих місць Нового Заповіту (особливо Євангеліє від Марка ХУІ, 9-20; Євангеліє від Івана V, 3-4; УІІ, 53; УІІІ, 11; ХХІ, 1-25) [7, арк. 29].

Готуючись до нового навчального року, декан факультету В. О. Біднов доповідав ректору І. І. Огієнку про потребу заповнити вакантні посади мінімуму чотирьох кафедр: Святого Письма Старого на Нового Заповітів, історії стародавнього церковного письменства та догматичного богослов'я. З огляду на відсутність відповідних осіб, рада професорів богословського факультету на засіданні 21 липня 1919 р. ухвалила рішення, яким доручила провадити виклади таким членам своє корпорації: екстраординарному професору В. О. Біднову - Святе Письмо Старого Заповіту (3 год.), приват-доценту І. А. Любарському - Святе Письмо Нового Заповіту (4 год.), приват-доценту Й. Ф. Оксіюку - історію стародавнього церковного письменства (4 год.), приват-доценту О. З. Неселовському - єврейську мову (2 год.) та приват-доценту М. М. Васильківському - християнську етику (3 год.). Крім того, мали продовжуватися студії з історії Української Церкви (6 год.), історії християнського богослужіння (4 год.), історії стародавньої церкви (4 год.), грецької мови Нового Заповіту (2 год.), філософії і психології релігії та апологетики “откровенної релігії" (4 год.) [7, арк. 31- 31зв].

Восени 1919 р. рада професорів богословського факультету розробила власний проект навчального плану, який порівняно з попереднім містив певні зміни (кількість обов'язкових предметів на усіх відділах збільшувалась із 17 до 20), але зберігав загальну його конструкцію з поділом викладів на вивчення загальнообов'язкових дисциплін та групових. Останні, в свою чергу, також поділялися на загальні та спеціальні курси [7, арк. 47-55]. Цей план 5 листопада 1919 р. був розглянутий та затверджений Радою професорів навчального закладу.

На відміну від інших структурних підрозділів Кам'янець-Подільського державного українського університету богословському факультету, мабуть, найважче було налагодити нормальний навчальний процес. Крім інших причин цьому не сприяв факт постійної зміни політичних режимів в краї, особливо коли місто займали більшовики. Останні двічі намагалися цілковито ліквідувати богословський факультет. З третього разу їм таки вдалося досягти своєї мети. Наказом виконуючого обов'язки політичного комісара університету Мізіна від 7 грудня 1920 р. дану структурну ланку таки було остаточно закрито [9, арк. 28].

Втім, в історії національної богословської думки та справи відродження Української Церкви досвід богословського факультету Кам'янець-Подільського державного українського університету завжди матиме практичну цінність, яка полягає не лише в осягненні успіхів, що сприяють пошуку оптимальних форм викладання відповідних дисциплін у сьогоденні, а й в ідеях, не завжди у повній мірі реалізованих, але не менш значимих.

університет освіта школа богослов

Список використаних джерел

1. Ухвалений Радою Міністрів Закон про заснування Богословського Факультету Кам'янець-Подільського Державного Українського Університету // Державний вісник. - 1918. - 22 листопада.

2. Ульяновський В. І. Церква в Українській Державі 19171920 рр. (доба Гетьманату Павла Скоропадського): навч. посіб. / В. І. Ульяновський. - К.: Либідь, 1997. - 320 с.

3. Завальнюк О. М. Утворення і діяльність державних українських університетів (1917-1921 рр.): [моногр.] / О. М. Завальнюк. - Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2011. - 644 с.

4. Центральний державний історичний архів у м. Києві (далі - ЦДІАК). - Ф.711. - Оп. 3. - Спр. 3998. - 19 арк.

5. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України. - Ф.1071. - Оп. 1. - Спр. 265. - 35 арк.

6. ЦДІАК. - Ф.711. - Оп. 3. - Спр. 3977. - 212 арк.

7. Державний архів Хмельницької області (далі - ДАХмО). - Ф.Р-582. - Оп. 1. - Спр. 41. - 63 арк.

8. Завальнюк О. М. Історія Кам'янець-Подільського державного українського університету в іменах (1918-1921 рр.) / О. М. Завальнюк. - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2006. - 632 с.

9. ДАХмО. - Ф.Р-582. - Оп. 1. - Спр. 33. - 120 арк.

Размещено на Allbest.ru