7

Размещено на http://www.allbest.ru/

Політизація спортивного життя студентської молоді УРСР у середині 1950-х - середині 1980-х рр. (на матеріалах Донбасу)

Бадер А.В.,

кандидат історичних наук, доцент кафедри політології та правознавства, ДЗ "Луганський національний університет імені Тараса Шевченка" (Україна, Старобільськ),

Проаналізовано політичні чинники, що впливали на залучення студентської молоді до спортивного життя. Встановлено, що студентський спорт використовувався для ідеологічного виховання майбутніх фахівців. Виявлено, що методи залучення студентів до тренувань у спортивних секціях були ефективними, а спорт став для багатьох майбутніх фахівців улюбленим засобом відпочинку. Доведено, що більшість випускників вишів УРСР була фізично загартованою частиною соціуму зі сталими моральними принципами.

Ключові слова: політичні чинники в СРСР, спортивне життя студентської молоді, ідеологічне виховання.

Середина 1950-х рр. - це період трансформації тоталітарного режиму в СРСР: послаблюється особиста влада голови держави та ідеологічний контроль над населенням, відбувається відмова від практики застосування масового терору, ліквідовується репресивний апарат тощо. Відхід від ідеологічного контролю означав необхідність посилення ідейного виховання, агітаційної роботи серед громадян. Навчання у вищій школі Радянського Союзу складалось із засвоєння великого обсягу теоретичних знань, залучення до наукової та громадсько-політичної діяльності. Тому перед комсомолом та керівництвом вишів постало завдання максимально заповнити вільний час студентів організованими формами відпочинку, що давало б можливість впливати на формування світогляду майбутніх фахівців. Однією з таких форм дозвілля були заняття фізкультурою та спортом.

Спортивне життя студентів 1950-1980-х рр. здебільшого вивчалось у контексті аналізу повсякденного життя майбутніх фахівців, історії вищих навчальних закладів та як аспект при досліджені молоді СРСР у цілому. Зокрема, це роботи Н.М. Хоменко "Повсякденне життя студентської молоді України (1950-1960-ті рр.)" [1], О.М. Сергійчук "Вища школа України в умовах лібералізації суспільного життя в 1953-1964 рр." [2], В.В. Бовкуна "Образ жизни советской молодёжи: тенденции, проблемы, перспективы" [3], Г.Ф. Науменка "Молодежь социалистического города: быт, традиции, обычаи" [4]. Деяку інформацію можна знайти у фундаментальній роботі радянських авторів "Вища школа Української РСР (1917-1967)" [5].

Завданням даної розвідки є дослідити політичний вплив на спортивне життя студентської молоді УРСР середини 1950 - середини 1980-х рр. та проаналізувати роль молодіжного спорту в ідеологічному вихованні майбутніх фахівців.

У радянських вишах студенти були зобов'язанні відвідувати заняття з фізкультури, оскільки вони передбачались у навчальних планах усіх спеціальностей [6, с.344]. Однак, значна частина майбутніх спеціалістів додатково займалась спортом. Широкого розмаїття молодіжних закладів культури не існувало, тому для студентів спорт був улюбленим засобом відпочинку та можливістю відволіктись від буденного академічного навантаження. Поширенню фізкультури в студентському середовищі сприяли партійні, комсомольські комітети та керівництво навчальних закладів. Державна політика була спрямована на загартування студентів, щоб у майбутньому висококваліфіковані фахівці були більш стійкими до хвороб [7, арк.42, 43; 8, арк.43; 9, арк.270; 10, арк.12; 11, арк.6; 12, арк.51].

Здоровий спосіб життя, фізкультура та спорт широко пропагувались серед студентської молоді за рахунок проведення різноманітних фестивалів, висвітлення спортивних подій у ЗМІ. Наприклад, у 1960 р. Донецьким інститутом радянської торгівлі був проведений спортивний вечір на честь святкування 90-річчя з дня народження В.І. Леніна, під час якого були організовані показові виступи спортсменів. У 1960 р. у вишах України була впроваджена програма: "Олімпійський рік не тільки для олімпійців", у межах якої було проведено значну кількість спортивно-масових заходів. День мистецтва Луганського машинобудівного інституту 1981 р. передбачав виступ секції ритмічної гімнастики. Змагання між командами навчальних закладів транслювались обласними телеканалами [8, арк.22; 9, арк.270; 11, арк.7].

студентська молодь спорт ідеологічне виховання

Результатом державної підтримки спортивної ініціативи студентів та широкої популяризації фізкультурного руху серед молоді було те, що значна кількість (у 1950-1970-х рр. - 41%, у першій половині 1980-х рр. - 65%) учнів вищої школи віддавали перевагу заняттям фізкультурою або спортом під час свого дозвілля [6, с.344; 7, арк.42, 43; 13, арк.3, 9; 9, арк.270, 271]. Випускник Луганського машинобудівного інституту 1970-х рр.А. Кисловський згадує:". Наше покоління завжди полюбляло спорт, ми не бачили себе поза спортом, займались багатьма його видами" [14, с.49, 63].

У другій половині 1950-х студентський спорт переважно був аматорським, тримався на ентузіастах, оскільки не існувало необхідної кількості спортивних споруд, інвентарю, кваліфікованих тренерів. Тому поширеними видами спорту був біг, легка атлетика, футбол, в який грали на не пристосованих майданчиках. У гуртожитках багатьох інститутів молодь колективно проводила ранкову фіззарядку [10, арк.12; 9, арк.273].

У другій половині 1950-х - на початку 1960-х рр. майбутні спеціалісти самостійно облаштовували собі елементарні спортивні споруди - бігові доріжки, ями для стрибків у довжину та висоту, майданчики для гри у волейбол та баскетбол [15, арк.34; 10, арк.12]. Збільшенню кількості спортінвентарю сприяли студентські змагання з суспільно-корисної праці. Грошові премії, що передбачались за перші три місця, можна було витратити лише на придбання інвентарю для гуртків художньої самодіяльності або спортивних секцій [16, арк.4]. Поява нових спортивних споруд та більшої кількості інвентарю призвели до того, що окрім легкої атлетики, бігу і футболу популярними стають секції з баскетболу, волейболу, настільного тенісу, шахів - шашок. Майбутні спеціалісти залюбки брали участь у спартакіадах інститутів, першокурсників, змаганнях з різних видів спорту між командами гуртожитків, академічних груп, курсів [8, арк.24, 41; 9, арк.270; 17, арк.12].

У 1960-х рр. в розпорядженні інститутів були вже нові або капітально відреставровані старі спортивні зали. Наприкінці 1960-х - у 1970-х рр. у Донецького політехнічного інституту, Донецького державного університету, Луганського машинобудівного інституту, Луганського педагогічного інституту тощо з'являються цілі спортивні комплекси [18, арк.72; 19, арк.11; 7, арк.43].

Постанова Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти СРСР 1964 р. зобов'язувала вищі навчальні заклади щорічно проводити спартакіади з літніх та зимових видів спорту. Тобто з середини 1960-х рр. виші втягуються в спортивну боротьбу між собою, а спорт для окремої частини студентів переріс у щось більше, ніж захоплення [17, арк.12]. Підготовку студентів до змагань здійснювали кафедри фізичного виховання та спортивне товариство "Буревісник", до якого відносились навчальні заклади [19, арк.11; 11, арк.6; 18, арк.33]. Майбутні спеціалісти, які були членами товариства "Буревісник", брали участь у змаганнях різного рівня від міських до республіканських і всесоюзних, від загальних до спеціалізованих спартакіад навчальних закладів, які проводились з одинадцяти видів спорту [9, арк.271].

Для того, щоб інститут чи університет вигідно був представлений на спортивній арені ректорати зараховували частину абітурієнтів, які мали спортивні досягнення. Майбутні спеціалісти, які входили до спортивних команд навчального закладу, отримували додаткову стипендію, талони на харчування, можливість влітку відпочити у спортивно-оздоровчому таборі. Життя студентів-спортсменів суттєво відрізнялось від достатньо одноманітних буднів основної частини учнів вищої школи. Вони мали можливість безперешкодно пропускати пари, їздили на збори та змагання по всій країні, користувались загальною повагою серед викладачів та молоді [14, с.38, 54; 8, арк.2, 3]. Звісно, що тренування відволікали від навчального процесу. Однак, більшість студентів, які входили до спортивних збірних інститутів, наздоганяла програму під час сесії та по закінченню вишу ставали не гіршими спеціалістами, ніж решта. Натомість студентські роки, проведені не лише за партою та в бібліотеках, випускники згадують як яскраві миті свого життя [14, с.38, 51, 52, 54].

Молодіжний спорт впливав не лише на повсякденне життя студентів, які відстоювали честь навчальних закладів на змаганнях різного рівня. Переважна більшість майбутніх спеціалістів, навіть ті, які не тренувались у спортивних секціях, вболівали за збірні команди інститутів. Студентська молодь залюбки приходила підтримати своїх однокурсників на стадіон, у спортивний зал, збиралась переглянути спортивну боротьбу перед телевізором. Перемога спортсменів навчального закладу ставала справжнім світом, визначною подією в житті учнів вищої школи [8, арк.24, 25, 41, 42; 14, с.54; 18, арк.61].

Таким чином, для більшості учнів вищої школи протягом 1955-1985 рр. фізкультура та спорт стали нормою повсякденного життя. Для частини студентів спорт був улюбленим способом відпочинку, а для деяких - стилем життя, що надавав їм преференції у навчанні, побуті, дозвіллі, приносив визнання серед однокурсників. У Радянському Союзі вважалось, що за умов будівництва комунізму народне господарство потребує спеціалістів не тільки з певним обсягом теоретичних знань, але й з суспільною свідомістю, що відповідала ідеологічним канонам. Задля підготовки потрібних кадрів у позанавчальне життя студентської молоді було інтегровано значний комплекс елементів ідеологічного виховання, одним з яких виступав і спорт. Однак, слід визнати, що за допомогою сумнівних засобів було досягнуто доволі позитивного результату. Більшість випускників вишів УРСР була високоінтелектуальною, культурною, фізично загартованою частиною соціуму зі сталими моральними принципами. Враховуючи ефективність радянських методів популяризації здорового способу життя, фізкультури та спорту, на нашу думку, слід більш детально дослідити ці напрацювання з метою використання їх у сучасній вищій школі Україні.

Список використаних джерел

1. Хоменко Н.М. Повсякденне життя студентської молоді України (1950-1960-ті рр.): дис. канд. іст. наук: 07.00.01/Хоменко Наталія Михайлівна. - К., 2008. - 291 с.

2. Сергійчук О.М. Вища школа України в умовах лібералізації суспільного життя 1953-1964 рр.: дис. канд. іст. наук: 07.00.01/Сергійчук Олена Миколаївна. - Переяслав-Хмельницький, 2002. - 229 с.

3. Бовкун В.В. Образ жизни советской молодежи: тенденции, проблемы, перспективы / Бовкун Вячеслав Васильевич. - М.: Высшая школа, 1988. - 144 с.

4. Науменко Г.Ф. Молодежь социалистического города: быт, традиции, обычаи / Науменко Геннадий Филиппович. - К., 1979.

5. Вища школа Української РСР (1917-1967 рр.) / Відповідальний редактор В.І. Пітов. - Ч.2. - К.: Видавництво Київського університету, 1968. - 396 с.

6. Кочака Л.Н. Молодежь, ее интересы, стремления, идеалы / Л.Н. Кочака // Всесоюзная научно-теоретическая конференция "Социализм и молодежь" / сост. Т.В. Порфальева. - М., 1969. - С.338-346.

7. Державний архів Донецької області (далі - ДАДО). - Ф. Р.326. - Оп.121. - Спр.257.

8. Там само. - Ф. Р.424. - Оп.10. - Спр.36.

9. Там само. - Спр.55.

10. Державний архів Луганської області (далі - ДАЛО). - Ф. Р.179. - Оп.2. - Спр.647.

11. Там само. - Ф. Р.311. - Оп. 19. - Спр.24.

12. Там само. - Оп.11. - Спр.70.

13. Там само. - Оп.17. - Спр.103.

14. Воспоминания выпускников Луганского машиностроительного института 1960-1975 годов / сост. Б.П. Румянцев. - Луганск: ТОВ "НВФ "СТЕК", 2003. - 160 с.

15. ДАДО. - Ф. Р.424. - Оп.10. - Спр.17.

16. ДАЛО. - Ф. Р.311. - Оп.11. - Спр. 19.

17. Там само. - Ф. Р759. - Оп.2. - Спр.116.

18. ДАДО. - Ф. Р.424. - Оп.15. - Спр.5.

19. Там само. - Ф. Р.326. - Оп.107. - Спр.255.

Размещено на Allbest.ru