Організація благодійної допомоги у Харкові під час війни ХІХ - початку XX століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організація благодійної допомоги у Харкові під час війн кінця ХІХ - початку XX століття

Соколовська Ю. В.,

кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри соціальних та правових дисциплін, Національна академія Національної гвардії України (Україна, Харків)

Хаустова О. В.,

кандидат історичних наук, доцент кафедри соціології і соціальної роботи, Харківський гуманітарно-екологічний інститут (Україна, Харків)

Проаналізовано історичний досвід надання благодійної допомоги у Харкові під час військових дій кінця ХІХ -- початку ХХ ст. Визначено особливості цієї діяльності, основні форми та методи її надання. Досліджується благодійна діяльність державних установ, приватних організацій та осіб, а також соціальне положення жертвувачів.

Ключові слова: благодійна діяльність, війна, міське управління, пожертвування.

У сучасних умовах соціально-економічної кризи та військових дій на території України вивчення власного історичного досвіду ефективної роботи благодійних організацій і осіб набуває не тільки академічного, але й практичного значення.

Треба зазначити, що ця проблема не є суто новою. Вивчення харківської благодійності розпочалося ще наприкінці ХІХ століття [1; 2], але було припинено у радянські часи. Інтерес до цієї проблеми знову зріс у 1990-ті роки. Окремі проблеми розвитку харківського благодійництва розглядали І. Сергєєв, А. Єпштейн, В. Резнікова, Л. Добреля, О. Фатєєва, С. Посохов [3], з'явилися також дисертаційні дослідження [4; 15]. Втім, питання організації благодійності у військовий час не було предметом комплексного дослідження.

Мета цієї статті - проаналізувати історичний досвід харківської благодійності у справі надання допомоги воїнам та їх сім'ям під час війн кінця ХІХ - початку ХХ ст. Відповідно до цього поставлено завдання - дослідити доброчинну діяльність державних, суспільних та приватних благодійних закладів та установ Харкова у військовий час, визначити роль міста у цій діяльності, а також її характерні особливості.

Найбільш масштабною і організованою під час військових дій того часу була діяльність Товариства Червоного Хреста, яке мало на меті сприяти суспільній військовій адміністрації у догляді за пораненими та хворими воїнами під час війни та надавати їм, в міру своїх можливостей, як лікарську так і іншу допомогу [5, с. 385].

З 1866 р. розпочало свою діяльність в Російській імперії Товариство опіки поранених і хворих воїнів, яке підпорядковувалося Червоному Хресту. У 1870 р. його комітет було відкрито і у Харкові під назвою «Харківський дамський комітет Товариства опіки поранених і хворих воїнів» [6, с. 4], який очолила О. М. Карцова. Одразу ж після відкриття комітет зайнявся справою підготовки сестер милосердя. Їх підготовка відбувалась при хірургічній та терапевтичній клініках Харківського університету [7, с. 12] на кошти комітету. Спочатку готували п'ять осіб, на яких щорічно витрачалось 1500 крб. З часом їх кількість збільшилась і було засновано общину сестер милосердя. Існувала община переважно на пожертви харків'ян [8, с. 11], тому правління комітету вирішило, що вона могла б надавати жителям Харкова деяку медичну допомогу. За запрошенням лікаря сестри висилались для догляду за хворими жителями міста безкоштовно.

Зі звіту комітету за 1872 р. можна зробити висновок, що він користувався підтримкою місцевого населення. У його складі нараховувалось 114 осіб, 73 з яких були дійсними членами (з членськими внесками не менше 10 крб. на рік). Кошти комітету збільшились за 1872 р. більш ніж на 3000 крб. [8, с. 7-8], з яких 2000 крб. приніс у дар комітету Харківський поміщик Микола Похвіснев [9, с. 12]. Планувалось збільшення общини сестер милосердя для служби в земських лікарнях у мирний час.

У 1876 р. Харківський дамський комітет Товариства був перетворений на місцеве управління Товариства опіки поранених і хворих воїнів [10, с. 229] під головуванням Харківського губернатора Д. М. Крапоткіна [11].

З початком російсько-турецької війни у квітні 1877 р. діяльність міського управління значно активізувалась, першочерговою справою стало збирання пожертвувань на користь поранених та хворих воїнів. Для цього управління розіслало заклики з підписними листами до різних осіб та установ; виставило кухлі для пожертв у державних та громадських установах, готелях та магазинах; два рази на тиждень публікувало у місцевих газетах заклики з запрошенням робити пожертвування грошима та речами [10, с. 230]. Другою справою харківського управління стало влаштування, за розпорядженням головного управління Товариства, лазаретів на 350 ліжок. У місті передбачалось влаштувати склади та зосередити санітарний персонал [12, с. 1]. Харків був обраний пунктом для влаштування шпиталю, як великий залізничний вузол, куди прибували санітарні потяги з пораненими.

На допомогу місцевому управлінню Товариства опіки поранених та хворих воїнів одразу ж прийшло місто, яке запропонувало управлінню міську землю для спорудження шпиталю [10, с. 233]. Але цим допомога міста не обмежилась. Міською думою було прийнято рішення пожертвувати на санітарні потреби управління 25000 крб. (з прибутку міського банку),а також прийняти на повне утримання міста 100 ліжок з влаштуванням для них лазарету [13, с. 104-105].

Незважаючи на все ж таки недостатні кошти, місцеве управління вирішило розпочати спорудження лазаретів, сподіваючись на допомогу приватної доброчинності. Ці сподівання управління цілком виправдались. Його кошти зросли дуже швидко: від 14233 крб. що були в управління на час оголошення Маніфесту про початок війни, до 90431 крб. на 1 червня 1877 р. [10, с. 234]. Тобто за півтора місяці харківські благодійники пожертвували для влаштування лазаретів 76197 крб. Найбільші пожертвування були зроблені харківським громадським управлінням (25000 крб.), міщанським товариством та земельним банком (по 5000 крб.), британським підданим Юзом (3000 крб.), харківським товариством цехових (2000 крб.) та ремісничим товариством (1000 крб.). Велике пожертвування було зроблено власником скляного заводу генерал-майором С. П. Мальцовим - 7440 шт. віконного скла для лазаретів, що дорівнювало 2232 крб. [10, с. 241].

Ще більшу активність харків'ян викликало відкриття управлінням комісії по заготівлі речей для шпиталю. Дуже скоро приміщення членів комісії, яких було 10 осіб, виявились заваленими шпитальними речами і тому виникла потреба у приміщенні для складу. Допомогла одна з дам членів комісії Сумарокова-Ельстон, запропонувавши під склад свій будинок, в якому вона відкрила ще й майстерню з шиття білизни для воїнів, вироблення бинтів тощо [10, с. 235]. Окрім названої комісії було створено ще дві: одна - для заготівлі аптечних медикаментів; друга - для заготівлі хірургічних інструментів і перев'язочного матеріалу.

Харківські газети неодноразово заявляли про недостачу в діючий армії теплого одягу, тому харківське губернське земське зібрання асигнувало 10000 крб. на купівлю 1000 кожухів для Дунайської армії. Міська дума теж вирішила прийти на допомогу і пожертвувати за рахунок міських коштів для 1000 осіб нижчих чинів та 100 офіцерів тепле взуття та теплі рукавиці [14].

Склавши штат для шпиталю, місцеве управління звернулось до Харківського медичного товариства з проханням обрати лікаря для шпитального комітету. Товариство обрало лікарем професора І. К. Зарубіна, який відмовився від встановленого йому за штатом жалування у 200 крб. на місяць і запропонував свою роботу безкоштовно. Безкоштовні послуги запропонував і обраний товариством заступник лікаря професор О.О.Дудукалов [10, с. 235].

З виникненням потреби у сестрах милосердя багато жінок виявило бажання присвятити свою працю догляду за хворими та пораненими. Для їх підготовки було відкрито курси при університетській клініці, при лікарні Харківського медичного товариства та при Олександрійській лікарні. Місцеве управління звернулось також до настоятелів монастирів Харківського повіту з проханням вислати на підготовчі курси монахів та монахинь, які бажають доглядати за хворими та пораненими. Подібні курси було відкрито і при земських лікарнях для ченців інших повітів Харківської губернії. У 1877 р. з монастирів губернії до діючої армії було відправлено 11 братів милосердя [15, с. 155]. Вже у травні 1877 р. з Харкова було відправлено до міста Галац у діючу Дунайську армію 11 сестер милосердя, яких супроводжував один з харківських лікарів [10, с. 238].

Нова форма догляду за хворими та пораненими воїнами була запропонована членом Товариства Червоного Хреста лікарем В. О. Франковським, який розділив усіх хворих та поранених на дві групи - «тяжкохворих», яких повинні були лікувати у шпиталі та «легкохворих», які могли лікуватись у приватних будинках, в осіб, які побажають їх опікувати безкоштовно.

24 червня 1877 р. у Харків прибув перший потяг із 113 пораненим, перевезення яких до шпиталю тривала декілька годин. Багато харків'ян, особливо студенти університету, переносили тяжкопоранених власноруч. На початку серпня у харківських шпиталях вже лікували 197 воїнів, 125 поранених було направлено потягами, тобто всього на лікуванні знаходилось 322 особи [16, с. 11]. За даними на початок серпня 1877 р. у Харкові було підготовлено 300 ліжок, які повністю були зайняті хворими та пораненими. За числом ліжок Харків знаходився на третьому місті після Москви та Києва [17, с. 3]. благодійний допомога харків військовий

Під час Російсько-японської війни на території всієї держави була створена система організованої допомоги діючим арміям. Головне управління Товариства Червоного Хреста одразу ж обрало зі свого середовища Виконавчу комісію під головуванням І. І. Воронцова-Дашкова. Одним з головних завдань цієї комісії було привернути громадськість до контролю та участі у діях Червоного Хреста. В основу діяльності комісії було покладено повну гласність та суворий контроль за витратою сум, які жертвувались на справи Червоного Хреста. Для цього комісією запроваджувались у найбільших містах контрольні комітети з осіб, які призначалися царською владою та представників великих жертводавців. Така постанова комісії була викликана досвідом російсько- турецької війни 1878-1879 рр., коли було встановлено, що лише 1/3 відправлених Товариством на фронт кожухів досягла свого призначення [5, с. 387].

Одночасно з діяльністю Червоного Христа до Виконавчої комісії надходили пропозиції від різних верств і установ про влаштування та утримання за їх кошт лазаретів. Харківське купецтво влаштувало та забезпечило всім необхідним лазарет на 100 ліжок, а службовці, робітники та майстри Товариства південно- західних залізниць - на 200 ліжок. Одне з найбільших пожертвувань було зроблено Харківським дворянством - 100 000 крб. на посилення флоту. Харківське губернське земство асигнувало на потреби війни найбільшу серед інших земств суму - 1 000 000 крб., а також 550 000 крб. на різні потреби військових дій та на організацію допомоги. Харків також пожертвував на початку війни одну з найбільших серед інших міст Російської імперії суму - 100 000 крб. [5, с. 391].

Під час Російсько-японської війни у Харкові діяв «Особливий комітет зі збору пожертвувань на військові потреби на Далекому Сході». Комітет збирав пожертвування на різні потреби армії та флоту, а також для родин воїнів. Пожертвування збирали як грошима, так і різноманітними речами, продовольством. Ці речі були дуже необхідні на фронті. У телеграмі від 23 січня 1905 р. генерал Церпицький повідомляв Особливий комітет про те, що військам необхідні чоботи, спирт, тютюн, цукор, сало, мило, білизна [18, арк. 66].

Комітет існував за рахунок пожертвувань від різних закладів і установ. Збір цих пожертвувань здійснювався через квитанційні книжки, роздані особам, які очолювали ці установи. Згодом ці книжки повертали у зв'язку з тим, що службовці цих установ виявляли бажання щомісячно жертвувати відсотки зі своїх зарплат. Так, у травні 1905 р. голові Особливого Комітету була повернута квитанційна книжка головою Харківського з'їзду мирових суддів у зв'язку з тим що всі судді виявили бажання відраховувати на потреби війни 1% зі свого жалування щомісячно до закінчення військових дій [18, арк. 40]. Службовці Харково-Миколаївської залізниці також зобов'язались добровільно жертвувати відсотки зі свого жалування [18, арк. 39]. Зі стану каси комітету на 7 травня 1904 р. можна бачити, що харків'яни жертвували свої гроші на користь воїнів, на користь поранених, на посилення флоту, на потреби війни, на Червоний хрест, санітарному загону губернського земства, у розпорядження Комітету, на користь родин призваних з запасу у м. Харкові та повіті, родинам воїнів, які загинули у Петропавловську-Камчатському, на посилення польового шпиталю. Найбільше пожертвувань було зібрано на допомогу родинам вбитих та поранених - 32 952 крб. [18, арк. 11].

Родинам, а також самим пораненим приділялась велика увага з боку благодійників. Так, у січні 1905 р. за ініціативою жінки мирового судді О. М. Мельникової, дружини члена судової палати Н. А. Іларіонової, дружини професора Харківського університету Є. В. Кульчицької та дворянки В. М. Назар'євої Харківському губернатору було надіслано прохання про дозвіл щодо створення дамського гуртку з метою «збирати добровільні пожертвування грошима, продовольством, одягом та іншими необхідними речами та розподіляти все це хворим солдатам» [18, арк. 18]. У березні 1905 р. це прохання було задоволено за умови, що дамський гурток буде надавати Особливому Комітету точні відомості про надходження пожертвувань і їх витрати та про кожну видачу допомоги, вказуючи суму та час цієї видачі. Остання умова була поставлена для того, щоб одна й таж особа не користувалась допомогою одночасно з декількох місць. Передбачалось, що гурток буде мати своїх постійних членів з внесками не менше 1 крб. на місяць та збиратись раз на тиждень в будинку професора Незнамова по вул. Сумській, №49 для прийому пожертвувань та їх роздачі. Гурток було відкрито 27 березня 1905 р. [18, арк. 21-23]. Відомості про подальшу діяльність гуртка, на жаль, відсутні.

Найбільші благодійні установи намагались «об'єднати всі заклади та міста, які здійснюють пожертвування на потреби, пов'язані з війною». Саме так писав у своєму листі до однієї із засновниць дамського гуртка Є.В.Кульчицької харківський губернатор. Разом з тим він зазначав, що «Особливий Комітет не ставить собі завдання обмежувати приватні починання у цій святій справі» [18, арк. 22].

Таким чином, під час війн другої половини ХІХ - початку ХХ ст. благодійна діяльність у Харкові набувала найбільшої активності. Протягом цього періоду спостерігалось вдосконалення форм та методів надання допомоги. Важливим елементом у благодійній діяльності стало усвідомлення необхідності надання благодійної допомоги родинам воїнів Характерною рисою розвитку благодійності у той час було те, що соціальний стан благодійників все більше урізноманітнювався, участь у благодійній допомозі починали брати майже всі верстви населення, як багаті так і незаможні.

Список використаних джерел

1. Краткий очерк возникновения и деятельности благотворительных учреждений Харьковской губернии, составленный по распоряжению начальника Харьковской губернии Н. П. Савицким и П. А. Евстратовым. - Харьков: Тип. губ. правл., 1896. - 191 с.

2. Багалей Д. И. Миллер Д. П. История города Харькова за 250 лет его существования (с 1655 по 1905 г.): В 2 т. - Харьков, 1912. - Т.2.

3. Сергеев И. Для лиц «недостаточного содержания» // Акционерное дело. - 1991. - №1. - С.132-139;

4. Єпштейн А.І. З історії благодійництва у Харківському регіоні // VIII Всеукраїнська наукова конференція «Історичне краєзнавство і культура». (Наукові доповіді та повідомлення). - Частина ІІ. - Київ-Харків: Рідний край, 1997. - С.217-219;

5. Резнікова В. В., Добреля Л. П. З історії благодійних товариств Харківщини (40-90 рр. ХІХ ст.) // VH Всеукраїнська наукова конференція «Історичне краєзнавство і культура». - Ч. ІІ. - Київ - Харків, 1997. - С.258-261;

6. Фатєєва О. М. З розвитку благодійності у Харкові: Харківське благодійне товариство // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. - Харків, 1998. - С.178-180;

7. Фатєєва О. М. З історії розвитку благодійності у Харкові. Максемеліан Христофорович Гельферих // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Зб. наук. праць. - Харків, 2000;

8. Посохов С. І. Пожертвування І. Г. Харитоненка на студентський гуртожиток: епізод з історії Харківського університету // Проблемы истории и аохиологии Украины: Материалы междунар. научн. конф. 16-18 мая 2001 г. - Х., 2001. - С.144-145.

9. Коломієць Т. В. Харківське товариство поширення в народі грамотності (1869-1920): Дис... канд. іст. наук. - Х; 1995. - 378 с.;

10. Корнієнко В. М. Благодійність в освітянській галузі Харківської губернії (друга половина ХІХ - початок ХХ століть). Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.02 / Харків, 2005. - 19 с.;

11. Соколовська Ю. В. Благотворительность и война // Трудовая помощь. - 1904. - №3. - С.384-398.

12. Вестник общества попечения о раненных и больных воинах. - 1871. - №1. - С.4.

13. Харьковский Дамский Комитет Общества попечения о раненных и больных воинах // Вестник общества попечения о раненных и больных воинах. - 1871. - №6. - С.12.

14. Отчет Харьковского местного комитета Общества попечения о раненых и больных воинах // Вестник Общества попечения о раненых и больных воинах. - 1873. - №7. - С.7-12.

15. Вестник Общества попечения о раненых и больных воинах. - 1872. - №8. - С.12.

16. Обзор деятельности Харьковского Местного Управления общества попечения о раненых и больных воинах со времени объявления Турции войны по 1 июля 1877 г. // Харьковский календарь на 1878 год. - Харьков: Тип. губ. правл., 1877. - С.229- 251.

17. Вестник народной помощи. - 1877. - №2. - С.14.

18. Доклад Главного Управления о предстоящей деятельности общества по оказанию помощи раненым и больным // Вестник народной помощи. - 1877. - №4. - С.1.

19. О пожертвовании г. Харькова на устройство лазарета для раненых и больных и на санитарные надобности военного времени // ЖХГД. - 1877. - №8. - 20 апреля. - С.104-105.

20. О пожертвовании теплой обуви в действующую армию // Журналы Харьковской городской думы. - 1877. - №22. - 21 декабря. - С.268.

21. Кравченко О. В. Благодійна діяльність православної церкви в Харківській єпархії (1799-1917 рр.): Дис.... канд. іст. наук: 07.00.01. - Х., 2003. - 289 с.

22. Ведомость о числе больных и раненых, находящихся в госпиталях Общества Красного Креста, составленная по сведениям Главного Управления, до 16 августа // Вестник народной помощи. - 1877. - №2.

23. Ведомость о числе больных и раненых, находящихся в госпиталях Общества Красного Креста, составленная по сведениям Главного Управления 15 сентября // Вестник народной помощи. - 1877. - №16.

24. ДАХО. - Ф.513. - Оп.1. - Од.зб.2. Дело об отправке продуктов и вещей на нужды войны, о сборах пожертвований и об организации обществ и кружков для помощи воинам. 1905.

Размещено на Allbest.ru