Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток ринкового господарства в період становлення національних держав (друга половина XVII - перша половина XIX ст.)

Мета вивчення теми: з'ясувати суть епохи Просвітництва з відповідними подіями в соціально-економічному житті країн Європейської цивілізації; показати передумови та розвиток Промислової революції, фермерського господарства; з'ясувати, що представляє собою економіка індустріального типу, особливості її утвердження в Західній Європі, США та Японії; показати економічну ортодоксію та гетеродоксію в теоретичному осмисленні процесів зародження та розвитку ринкових засад господарства.

Свою назву епоха отримала завдяки діяльності таких учених - просвітителів і енциклопедистів, як Вольтер, Дідро, Кене, Тюрго, Гельвецій, Гольбах, Фаренгейт, Цельсій, Франклін, Гальвані, а також їхніх освічених монархів. економічний революція ортодоксія

Головні питання теми

1. Епоха Просвітництва та передумови індустріального перевороту.

2. Хід, етапи, особливості та наслідки промислових переворотів у різних регіонах світу.

3. Економічне вчення фізіократів.

4. Класична школа політичної економії.

5. Марксистське економічне вчення

Програмний зміст теми

(мінімальний обсяг знань студента)

Епоха Просвітництва та передумови індустріального перевороту

Динаміка населення

Буржуазний шлюб

В "освічене" століття в Західній Європі остаточно укладається так називаний європейський тип шлюбу, відмінними рисами якого є пізній вік вступу в перший шлюб (як для чоловіків - у середньому 27,5 років, так і для жінок - у середньому 25 років) і висока частка осіб жіночої і чоловічої статі, ніколи неукладаючих шлюб, - у середньому біля 12,5% Якщо в епоху Відродження такий тип шлюбу був характерний, насамперед, для аристократичних і купецьких сімей, то в століття Просвітництва він поступово поширюється на весь третій стан, а також на селян.

Якщо в Середньовіччі достатньою підставою для вступу в шлюб було досягнення репродуктивного віку у дівчат і фахової зрілості у юнаків, а необхідною умовою були політичні й економічні інтереси великої патріархальної сім'ї, то в століття Просвітництва головною, визначальною умовою стало досягнення економічної незалежності молодої (що створюється) сім'ї.

Велика патріархальна сім'я (у всіх прошарках населення) переживає остаточний занепад, оскільки її економічні (виробничі) функції переходять до інших економічних інститутів: мануфактур, ферм, акціонерних товариств і командитних товариств. Сім'я нуклеріарізусгься - стає двоколійною із невеликим числом інших родичів, не одружених, або зовсім без таких. Одинокі люди виділяються в окремі самостійні домо- господарства.

Остаточно закріплюється внутрішньо сімейний розподіл праці. Чоловік веде бізнес, працює на своєму полі або по найму. Жінка ростить дітей, виконує домашню роботу і працює вдома (розподілена мануфактура).

Ідеал романтичного кохання, створений у пізнє Середньовіччя для виправдання вільності вдач в аристократичних колах, зберігається у виді "безкоштовного", але бажаного додатку до шлюбного контракту, що поступово стає нормою. Подружня вірність стає культивуємою цінністю, особливо для жінок. Чоловіки, як і раніше, користуються більшою сексуальною свободою, проте тотальне придушення сексуальності, що здійснювалося на протязі ISO років (як активними адептами Реформації, так і діячами Контрреформації) приносить свої суперечливі плоди. У буржуазних прошарках укорінюються асексуалізм, а в аристократичних практично повсюдно царює відверта розпуста.

Перша країна, у якій переміг капіталізм

Економічні передумови і наслідки революції в Англії

Скрізь, а особливо сильно в Англії, відбувається збільшення земельної власності. Малі селянські наділи по 10-20 гектарів замінюються фермерськими - по 100-150 гектарів. Посилюється майнове розшарування. Середні прошарки зміцнюються як за рахунок збіднілого дворянства, що поступово переходить у служивий стан, так і за рахунок частини селян, що перетворюються у фермерів. Мануфактури, розсіяні, а потім централізовані в найбільш розвинутих країнах (Голландія й Англія), починають витискати ремісничі цехи, які поступово зживають себе, стаючи неконкурентоспроможними. Робочий день на централізованій мануфактурі продовжувався 14-16 годин, на розсіяній - практично без обмежень. Заробітна плата визначалася прожитковим мінімумом сім'ї робітника і приблизно рівнялася подвоєній вартості денного раціону, який складався переважно з хліба.

Ріст середніх прошарків і економічної потужності буржуазії ввійшов у серйозний конфлікт із феодальним режимом Стюартів, які ринулися встановити абсолютистську монархію. Революція зняла феодальні бар'єри і відчинила дорогу до швидкого розвитку буржуазних відносин. Прискорилося розшарування селян. Розподілена мануфактура стала все більш активно замінятися централізованою, а незабаром з'явилися і перші фабрики.

У 1651 році був прийнятий Навігаційний акт, який зобов'язує доставляти товари з колоній тільки на англійських судах, а з Європи або на англійських, або на судах тих країн, де відбуваються закупівлі, а таких було мало. Зокрема, в Росії в цей період практично не було свого торгового флоту. Акт 1651 року був прямо спрямований проти інтересів Голландії і призвів до війни. Розвиток морської торгівлі потребував створення потужного флоту. У фінансуванні цього заходу брали участь не тільки купці, але і дворяни, середні прошарки і навіть корона. Так в епоху Реставрації Карла II Стюарта за три дні вдалося по підписці зібрати суму в 2 млн. фунтів стерлінгів для нової Ост-Індійської компанії.

Поступово лідерство у світовій торгівлі переходить до Англії. Цьому сприяв ряд важливих обставин:

* був дуже вдало укладений довгостроковий альянс із досвідченою в морських і колоніальних справах Португалією, спрямований проти Іспанії і Голландії, що конкурували між собою;

* потужна промислова база забезпечувала можливість вивозу вовняних і напівшерстяних тканин, одягу, виробів із металу в Європу і колонії. Видобуток вугілля в Західній Європі до початку століття Просвітництва досяг 4 мільйони тонн, і майже % цієї кількості припадало на частку Англії. До кінця століття Просвітництва видобуток вугілля зросте до 21 млн. т. і 14 із них - в Англії. Аналогічна картина спостерігалася із чавуном: реекспорт колоніальних товарів (тютюну, цукру, індійського текстилю і спецій) забезпечив високу норму прибутку. У країні відбувалося розширення й ускладнення фінансової системи, зростала роль грошей і цінних паперів.

Фінансова криза і грошова реформа в Англії

Поділ світу між Великими державами

Слідом за Іспанією і Португалією, яким вже до початку століття Просвітництва дістаюся приблизно по 1/10 частині світової суші, у процес територіального поділу світу включається Росія. Просовуючись на Захід, Схід і Південь, Російська імперія охопить до кінця XVIII століття приблизно 1/8 частину суші.

Економічні корені французької революції

Французьке дворянство, на відміну від північно-італійського, голландського й англійського, не могло і не хотіло займатися виробничою діяльністю або торгівлею, оскільки в цьому випадку позбавлялося своїх привілеїв, головним з яких було звільнення від податків. Лише в другій половині XVIII століття воно починає помалу вкладати капітали в торгівлю і промисловість, не приймаючи при цьому особистої участі в керуванні підприємством. І лише в 1767 році дворяни одержують право володіти мануфактурами і банками. Незважаючи на те, що Франція цього періоду - сама густонаселена країна в Європі, її внутрішній ринок залишається дуже незначним, оскільки соціальна структура суспільства зазнала істотних змін. Так, у Франції до кінця століття Просвітництва приблизно з 25 млн. чоловік населення на частку старої аристократії припадало не більш 0,4% - тобто біля 80 тис. чоловік, "нове дворянство" не перевищувало 1% - біля 220 тисяч чоловік, духовенство 0,6% - біля 150 тисяч чоловік, третій стан не перевищував 15% населення. А частка селян складала 80%. І більшість із них продовжувала напівнатуральне господарство.

Через вузькість внутрішнього ринку і більший ступінь натуралізації господарства французькі мануфактури спеціалізувалися на військовій продукції, оплачуваної короною, і розкоші: оксамит, атлас, парча, тонка шкіра, скло, парфуми, мережива і т. п.

Істотно вищим, ніж в Англії і Голландії, був і рівень державного втручання в економіку, здійснюваний шляхом відкритого протекціонізму: імпортних мит, експортних кредитів, концесій, привілеїв, держзакупівель і т.п. Починаючи з Кольбера, суперінтенданта фінансів при Людовику XIV, французька влада активно використовує протекціоністські міри, спрямовані як на забезпечення сприятливих умов торгівлі, так і на створення "тепличних" умов для своїх товаровиробників. Не тільки військовий, але і торговий флот Франції був створений при активному сприянні, у тому числі фінансовому, корони.

Бурбонам, на відміну від Стюартів, вдалося встановити режим абсолютної монархії. Але це призвело до різкого росту державних витрат. Якщо в часи Генріха IV бюджет Франції складав 20-2S млн. ліврів, із котрих менше ј витрачалося на військові потреби, то в часи Ришельє, коли Франція майже не воювала, вони уже зросли до 33-40 млн. ліврів, із котрих більш половини - 20- 25 млн. витрачалося на армію. Але це був лише початок.

В епоху правління Короля-Сонця бюджет збільшується на 200 млн. ліврів, з яких % буде витрачатися на військово-морські потреби, а незадовго до революції він перевищить 400 млн., із котрих 25 буде витрачатися на утримання двору, біля ЗО - на пенсії аристократам, 45 - на платню 12 тисячам дворян-офіцерів і стільки ж на платню 135 тисячам солдат, а інше піде на обслуговування величезного державного боргу.

Невтримний ріст витрат потребував різкого збільшення надходжень у скарбницю. Треба було збільшити податки, основну вагу яких ніс на собі третій стан, податковий тягар якого зріс з 30-40% валового прибутку до 55-65%, при тому що податки з духовенства не перевищували 25% прибутку, а непрямі податки з дворянства скорочували його прибуток всього на 15%.

Селяни Франції в середині XVIII століття повинні були:

1 відпрацьовувати панщину - по 7-15 днів на рік;

2) вносити шампар - натуральний оброк 20-25% врожаю;

3) сплачувати цензиву - фіксовану грошову ренту;

4) сплачувати талью - особливий королівський податок;

5) вносити подушний податок;

6) виплачувати десятину на користь церкви (із прибутку);

7) сплачувати двадцятину (із прибутку);

8) сплачувати габель - особливий податок на сіль, не рахуючи всяких "дрібниць" типу непрямих і надзвичайних податків військового часу. А воювала Франція в освічене століття практично постійно.

Податкових надходжень було зовсім недостатньо для забезпечення потреб корони, і вона спочатку вдавалась до позик. Процентні ставки при цьому зросли з 6-12 до 15-25% річних. Швидкими темпами став зростати борг скарбниці. Тільки з 1610 по 1660 рік він зріс у 12 разів, із 65 до 800 млн. ліврів. Прийшлося навіть закласти землі королівського домена, віддати податки і податі на відкуп, що ще сильніше знизило реальні надходження. Рішучими заходами Кольберу вдалося, в основному за рахунок зовнішньої торгівлі, навести порядок у королівських фінансах. Витрати бюджету були скорочені з 50 до 2S млн. ліврів, але бюджет залишався дефіцитним. Процентні ставки знизилися до 5-7% річних, а внутрішній борг скоротився з 700 до 200 млн. ліврів.

Афера Джона Лоу

Незабаром після смерті Кольбера почався випуск паперових грошей. Витрати скарбниці різко підскочили, а потім стали нестримно зростати. Борг наблизився до 2 млрд, ліврів у 1715 році.

У 1718 році на чолі Державного банку стає шотландський авантюрист Джон Лоу. Для виплати величезного державного боргу і рішення проблеми недостачі золотої і срібної монети він починає масовий випуск кредитних квитків Банку Франції. Паралельно створюється система двобічного кодування випуску квитків.

Розраховуються з власниками раніше випущених квитків за допомогою нових випусків. Протягом декількох місяців спекулятивна лихоманка захоплює практично усю Францію, принаймні її найбільші міста. Ті, хто встиг підключитися до гри на ранніх стадіях, дуже збагатилися, кілька сот слуг, праль, солдат, їх селян і ремісників стали мільйонерами, купили собі дворянські титули і стародавні родові замки. У 1721 році зобов'язання банку Франції в декілька разів перевищили світові запаси золота і срібла. І він лопнув. Постраждало кілька сот тисяч чоловік. Крах Банку Франції призвів до прискорення процесу розшарування і "капіталізації" французького суспільства. Сильно змінився баланс розподілу землі. Частка дворянських земель скоротилася з 25-33% до 20-25%, церковних із 15-20% до 7-12%, але зросла частка земель міської буржуазії - з 3-5% до 15-20%.

Міністр фінансів Людовика XVI Анн Робер Жак Тюрго (1721-1781 pp.) намагався переконати монарха заради зберігання корони провести радикальні буржуазні реформи: замінити натуральні податки і трудові повинності грошовими зборами, знизити податки з торгівлі, скасувати цехи та гільдії. Але вони не були впроваджені підтиском старої аристократії.

Пізніше Неккер, якому приписують чудову відповідь на пропозицію поділити королівські скарби "розподіляйте - кожний отримає по 8,5 франків", намагався обмежити витрати двору і знизити дефіцит бюджету, але невдало. До 1789 року борг скарбниці - 4,5 млрд, ліврів, половину з якого складали довічні ренти вищої аристократії. Тільки на обслуговування цього величезного боргу було потрібно біля 300 млн. ліврів щорічно, що складало біля 2/3 річних прибутків скарбниці. Для порівняння - вартість французького експорту в 1787 році оцінюється в 530 мільйонів ліврів, імпорту - 320 млн., при внутрішньому продукті біля 6,5 млрд, ліврів. Прибутки церкви не перевищували 250 млн. ліврів, а феодальна рента -100 млн.

Саме небажання французької аристократії і монархії прислухатися до голосу розуму, піти на поступки середнім прошаркам і буржуазії в кінцевому рахунку призвело до практично фізичного винищення французького дворянства.

Промислова революція

Розвиток фермерського господарства

Для кожного історико-економічного періоду в кожній країні можна визначити оптимальний розмір земельної ділянки, обробленої однією сім'єю. У залежності від кліматичних умов, рівня розвитку техніки і від спеціалізації регіону, на тому або іншому наборі сільськогосподарських культур ця оптимальна ділянка може бути більшою або меншою.

Уже в століття Просвітництва, насамперед в Англії, відбувається досить- таки різке (п'ятикратне) збільшення оптимального розміру господарства, яке дістало 80-200 гектарів. Саме в господарствах такого розміру стало можливим застосування таких новітніх для того часу досягнень агронауки, як чотирирічна сівозміна, заготівля кормів, стійлове тваринництво, використання органічних добрив. Знаменно, що піонерами наукового землеробства стали джентрі - дрібнопомісні дворяни-землевласники, а вже потім їх стали освоювати фрігольдери (заможні селяни) і лендлорди.

Наукові методи ведення господарства дозволили різко збільшити врожайність, а також середню вагу тварин: овець - у три рази, великої худоби - більш ніж вдвічі. Це, в свою чергу, призвело до істотного підвищення ефективності сільського (фермерського) господарства. Це також дозволило підвищити ставки орендної плати, що призвело до прискорення руйнування дрібних господарств і понизити заробітну плату найманим робітникам внаслідок зниження цін на продукти харчування. Початкова механізація сільського господарства і наукової організації праці робітників істотно знизили потребу в робочих руках на селі. Якщо до початку епохи Вільної конкуренції половина англійців була зайнята в сільському господарстві, то до її кінця - менше чверті, а основною сільськогосподарською виробничою одиницею остаточно стала велика ферма (у середньому біля 120 га землі).

А от у Франції після революції основними власниками землі стали селяни, правда, середній розмір земельної ділянки складав всього 2-3 гектара. Не дивовижно, що прогресивні методи ведення сільського господарства впроваджувались у Франції дуже повільно і без розмаху, а по врожайності пшениці цей благодатний край займав одне з останніх місць у світі. Нечисленні ж французькі ферми демонстрували результати, мало в чому поступаючи англійським.

* Економіка індустріального типу

Звільнення значної частки населення, що швидко росте, із сфери сільського господарства призвело до значного зниження вартості робочої сили і різкого збільшення чисельності зайнятих у промисловості, що стає головною сферою діяльності населення, спочатку в Англії.

Бурхливому росту і розвитку промисловості сприяли умови, що стали згодом обов'язковими вимогами для існування системи вільної конкуренції (free competition).

1. Продавців і покупців багато, а частка кожного з них на ринку мала (менше 1%), так що в них відсутня можливість впливати своїми діями або бездіяльністю на ринкову ціну і вони приймають її як початкову.

2. Товар однорідний (гомогенний), що визначається відсутністю марки (товарного знака) - просто "кола", просто олія; споживачу байдуже, у кого з виробників брати даний товар - єдиним критерієм є ціна.

3. Немає дискримінації продавців і покупців, а законодавчі обмеження мінімальні й однакові для всіх учасників ринку, немає торгових привілеїв.

Чинники виробництва абсолютно мобільні - можна швидко збільшити виробництво будь-якого товару, на який пред'явлений платоспроможний попит.

Усі учасники ринку проінформовані або не проінформовані про ситуацію на ньому і навколо нього, не мають ексклюзивних джерел інформації.

Ринок є джерелом засобів існування для продавців, і вони не можуть довільно покинути його без витрат.

Звичайно, в чистому виді ці умови ніколи не виконувалися. Зокрема, у Британії з 1815 по 1846 рік діяли так звані "хлібні" закони, що істотно обмежували свободу і конкуренцію на ринку хліба. Але в цілому період із 1815 по 1875 рік у Європі може бути названий епохою вільної конкуренції.

Економіка індустріального типу характеризується тим, що в промисловості зайнято від 45 до 70% працездатного населення. Більшість зайнятих - робітників середнього і низького рівня кваліфікації, приставлені до машин і механізмів для виконання найпростіших операцій. Випускається переважно однорідна, стандартизована продукція. Головна роль у промисловості належить видобувним галузям, металургії і машинобудуванню, а також ткацькій промисловості.

Размещено на Allbest.ru