Проблеми розбудови матеріально-технічної бази радянської системи на Тернопільщині напередодні Другої світової війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми розбудови матеріально-технічної бази радянської системи на тернопільщині напередодні Другої світової війни

Розкрито командно--адміністративні методи управління системою освіти радянськими чиновниками на території Тернопільської області.

Схарактеризовано природу політичного режиму який шляхом ігнорування та нищення національно--освітніх та культурних надбань галичан насильницькими методами нав'язував чужі для регіону комуністичні ідеали.

Відсутність необхідної кількості навчальних площ у функціонуючих закладах освіти та шкільних приміщень у більшості населених пунктів актуалізувала проблему шкільного будівництва, особливо приміщень для середніх шкіл. Вже на перший квартал 1940 року в області заплановано будівництво середніх шкіл у Тернополі, Збаражі, Кременці та Підгайцях [5, арк. 29]. Слід зауважити, що питання розширення матеріально- технічної бази освітніх закладів низового рівня шляхом будівництва нових приміщень перебувало на постійному контролі обкому КП(б)У та облвиконкому. 25 липня 1940 року Тернопільський облвиконком у постанові “Про підсумки 1939-1940 навчального року та про підготовку до нового навчального року” вказує на незадовільну діяльність керівництва окремих районів із організації робіт по завершенню перехідного будівництва шкіл. Доля виправлення ситуації облвиконком зобов'язує облвно, облплан, райвиконкоми і міськради закінчити і прийняти до 15 серпня 1940 року роботи з капітального ремонту та перехідного будівництва шкіл, для чого забезпечити ці об' єкти необхідними будівельними матеріалами, а при їх прийомі особливу увагу звернути на якість виконаних робіт [4, арк. 46].

Не залишилася поза контролем обласної влади і сільська школа: 13 листопада 1940 року Тернопільський обком КП(б)У і Тернопільський облвиконком спільним рішенням затверджують “План капітальних робіт на четвертий квартал 1940 року по Облнаросвіті (об'єкти сільського шкільного будівництва за рахунок позалімітних капіталовкладень)”. До плану включено 40 сільських шкіл у 20 районах області: Бережанському - Нараївська; Білобожницькому - Криволудська і Черкашівська; Борщівському - Вовківська і Шершенівська; Бучацькому - Білявська; Вишнівецькому - Котюжинська, Кунинецька, Чайчинська, Колодненська; Гусятинському - Суходільська і Городинська; Гримайлівському - Калагарівська і Лубківська; Заложцівському - Олівська; Золотниківському - Гниловодівська і Беневська; Збаразькому - Великолуб' янківська; Копичинському - Верховецька і Карашівська; Козівському - Хоробівська, Великоплавучівська, Теофіпільська, Августівська; Кременецькому - Сапанівська і Дінаївська; Ланівецькому - Ванжулівська; Монастириському - Григорівська, Ізабельська і Вичилчанська; Мельницькому - Іване-Пустенська; Микулинецькому - Буцнівська і Юзефівська; Підгаєцькому - Яблунівська і Угринівська; Пробіжнянському - Соктринська; Підволочиському - Богданівська, Супранівська і Підволочиська; Струсівському - Різвянівська [1, арк. 103].

Конкретний і персональний контроль за виконанням робіт на зазначених об'єктах покладався на керівників райвиконкомів і райвно, а загальний - на облвно. Якщо вищезгадана постанова стосується загального стану справ із шкільним будівництвом в області, то в інших своїх рішеннях облвиконком неодноразово адресується до конкретних об' єктів і приймає ухвали щодо персональної відповідальності керівників окремих управлінських чи господарських структур. Зокрема, постановою “Про будівництво шкіл Теребовлянському і Новосільському районах” облвиконком зазначає, що виконкоми згаданих районних рад не виконали вказівок обласного керівництва щодо початку робіт з будівництва шкіл в районах з березня 1941 року. З асигнованих для будівництва Новосільської школи 153 тис. крб. і 170 тис. крб. для Малівської і Ілавчиської школи Теребовлянського району на початок травня 1941 року не освоєно жодного карбованця і будівельні роботи фактично не розпочато. Виконком Теребовлянської районної ради обмежився призначенням виконроба для будівництва шкіл в селах Ілавче та Малові, а виконком Новосільської райради навіть не призначив виконроба і не організував виконробського пункту. Облвиконком своєю постановою від 5 травня 1941 року вказав головам виконкомів Новосільської і Теребовлянської районних рад на неприпустиме “затягування” термінів початку будівельних робіт і зобов'язав їх негайно приступити до заготівлі місцевих будівельних матеріалів і розпочати будівельні роботи з тим, щоб закінчити будівництво шкіл у передбачені облвиконкомом терміни. Завідувача облвно зобов'язано забезпечити організаційно-технічний нагляд за будівництвом шкіл [2, арк. 39]. дитячий садок навчання виховання

Паралельно з формуванням матеріально-технічної бази місцевої загальноосвітньої школи йде робота з організації діяльності позашкільних навчально-виховних закладів, насамперед дитячих садків. Президія Тернопільського облвиконкому 5 квітня 1940 року затверджує мережу стаціонарних дитячих садків по Тернопільській області. У містах області таких садків нараховується 29, в них - понад 1600 дітей (3 - в м.Тернополі, по 2 - в Бережанах і Кременці, по 1 - в решті міст області). На 1 дитячий садок, в основному, припадало по 50 дітей, лише в Тернополі, Бережанах, Чорткові та Кременці - по 7080. Сільська мережа стаціонарних дитячих садків була дуже обмеженою - 5 дитсадків: у с.Увисла Копичинського району (25 дітей), с. Денисів Кізлівського району (30 дітей), с.Великі Гаї Микулинецького району (50 дітей) і в селищах Шумське та Почаїв - по 30 дітей [3, арк. 15].

Для пом'якшення проблеми дефіциту дошкільних дитячих закладів місцева влада формувала мережу сезонних дитячих садків на літній період (липень - серпень). На літо 1940 року таких садків по області було заплановано 175 з контингентом 4375 дітей. Зокрема, в Бережанському районі організовувалося 10 дитсадків (250 дітей), у Чортківському - 8 (200 дітей), в Бучацькому, Копичинецькому, Кременецькому і Теребовлянському - по 7 (по175 дітей у кожному районі), Борщівському, Збаразькому, Скалатському - по 6 (по 150 дітей в кожному районі), в Гримайлівському та Шумському - по 5 садків (125 дітей у кожному районі). В решті районів - по 3-4 сезонних дитсадки з контингентом дітей по 75-100 дітей в кожному районі [3, арк. 14-15].

Визначалися конкретні заходи із матеріально- технічного забезпечення сезонних дитячих садків. На голів райвиконкомів покладалась персональна відповідальність за відкриття таких дитсадків з виділенням для них відповідних приміщень і забезпеченням оздоровчої кампанії для всіх дітей і працівників сезонних дитсадків. Для обстеження і формування списків дітей, які потребують оздоровлення через профілактично-оздоровчі заклади, створювалися відповідні лікарські комісії. За рахунок коштів, які поступають від батьків як оплата 25% витрат на утримання дітей, збільшувався контингент дітей в сезонних дитсадках на 875 чоловік. Завідуючий облторгвідділом був зобов'язаний систематично і безперебійно постачати в сезонні дитячі садки продукти харчування, посуд, необхідну постільну білизну тощо. На завідуючого облкниготоргом покладено обов' язок до 15 квітня 1940 року забезпечити дошкільні установи методичною літературою, а облкоопспілку - іграшками та іншим дидактичним матеріалом. Для кадрового забезпечення сезонних дитячих дошкільних структур у Тернополі та Чорткові відкрилися одномісячні курси педагогів-вихователів в кількості по 70 осіб [3, арк. 16].

Така увага партійно-державних структур до роботи з дітьми свідчила, що радянська система навчання та виховання спрямовується на оволодіння душами дітей вже з дошкільних років їх життя, застосовуючи при цьому всі засоби партійного контролю та методи матеріалістичного, комуністичного світогляду. Дитячі садки були покликані виховувати з 3-10-літніх дітей “сталінські кадри”, як колись турки з полонених дітей виховували яничарів. Тому радянська влада не шкодувала коштів на дитячі садки, навіть розміщувала їх у найкращих будівлях з парками, відібраних у колишніх вельмож, і намагалася обставляти їх розкішно і вимогливо. Розрахунок полягав у тому, щоби побут у дитсадках надовго залишався у дитячій пам'яті, а також формував у батьків симпатії до радянської влади, яка дала дітям у дитсадках те, чого вони не мали вдома. Для цього в дитячих садках було чимало іграшок, музичних інструментів, у тому числі фортепіано, добротні красиві меблі, килими. Крім цього, вихователі дошкільних закладів мали за обов' язок політично правильно впливати на батьків своїх вихованців [6, с. 164-166].

Ще один напрям роботи місцевих органів влади у сфері позашкільних установ - впорядкування мережі дитячих будинків і організація виховної роботи серед їх контингенту. Ця робота здійснювалась у відповідності з постановою РНК УРСР від 26 лютого 1940 року “Про організацію дитячих установ, дитбудинків, дитсадків і шкільних інтернатів у західних областях УРСР”. На виконання постанови вищого органу виконавчої влади в республіці президія Тернопільського облвиконкому затверджує мережу та контингент дитячих будинків на території області: в Бережанах - на 150 дітей, в с. НирківТлустівського району - на 120, в Тернополі - на 110, в Бучачі, Підгайцях і Чорткові - в кожному на 100 дітей. Додатково передбачалося підібрати в районах області ще 6 приміщень для організації в них 3 дитячих будинків і 3 шкіл-інтернатів (для глухонімих дітей - на 75 осіб, для сліпих - 75, для розумово відсталих - 30). Діючі до цього часу дитячі будинки включаються в загальну мережу, підпорядковану облвиконкому і облвно, які зобов' язані укомплектувати штати дитбудинків директорами і кваліфікованими педагогами-вихователями.

Для цього пропонується організувати тримісячні курси підготовки і перепідготовки вихователів дитячих будинків. Передбачалося заснування виробничої майстерні навчального характеру при кожному дитячому будинку шкільного типу. З метою ліквідації бездоглядності і безпритульності планувалось охопити дитячими будинками близько 600 безрідних дітей. В дитячих будинках виникла проблема “переростків”, які за віком вже не могли належати до контингенту цих спеціальних дитячих закладів. Облвиконком вирішив згадане питання методом “рознарядки”, зобов'язавши окремі обласні організації та установи розмістити на своїх підприємствах “переростків” з дитбудинків: обласне земельне управління - 25 чоловік, обласне управління харчової промисловості - 20 чоловік, обласне управління місцевої промисловості - 20 чоловік, обласний торговельний відділ - 15 чоловік, обласна промислова рада - 25 осіб.

Незважаючи на командно-адміністративні методи управління освітніми закладами Тернопілля налагодити повноцінну систему навчання та виховання за радянським зразком виявилися складним та довготривалим процесом.

Список використаних джерел

1. Державний архів Тернопільської області. - Ф.П-1.- Оп.1. - Спр.15.

2. Там само. - Ф.Р-1833.- Оп.6. - Спр.37.

3. Там само. -Спр.11.

4. Там само. - Спр.17.

5. Там само. - Спр.10.

6. Західня Україна під большевиками. ІХ.1939 - УІ.1941. Збірник. За ред. МілениРудницької. - Нью-Йорк, 1958. - 494 с.

Размещено на Allbest.ru