Проблеми підготовки фахівців комерційної справи в Миколаївському комерційному училищі на початку ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми підготовки фахівців комерційної справи в Миколаївському комерційному училищі на початку ХХ століття

Чернявська О.П.

Анотація

Розглядаються питання розширення мережі комерційних навчальних закладів на території півдня України на початку ХХ століття. Зокрема, основна увага акцентується на функціонуванні Миколаївського комерційного училища. Проведено порівняльний аналіз досвіду заснування подібних навчальних закладів в цілому на території Російської імперії. Визначено внесок благодійних та купецьких гільдій в навчально-виховний процес. Проаналізувавши комплекс матеріалів: наукових публікацій, краєзнавчих досліджень та архівних джерел з зазначеної проблематики, з'ясовано, що висвітленню історії Миколаївського комерційного училища присвячували свої статті досить мало істориків. Це в свою чергу залишило осторонь важливі питання недоліків. Серед них найбільш актуальними були: кадрове забезпечення, джерела утримання та обладнання спеціального навчального корпусу. Дослідивши особливі умови зародження комерційної освіти в місті Миколаїв, визначено, що фінансове забезпечення було найбільш гострим, адже ним займались в основному лише представники Біржового комітету.

Ключові слова: комерційна освіта, купецькі гільдії, навчально--виховний процес, Біржовий комітет, пільговий контингент, навчальна програма, кваліфіковані кадри. комерційний навчальний купецький

Проаналізувавши весь комплекс історіографічного матеріалу з відповідної тематики, можна стверджувати, що висвітленню історії Миколаївського комерційного училища присвячували свої статті досить мало істориків. О.Ф. Ковальова, В.П. Чистов, І.М. Доскаленко, О.О. Дмитренко, В.М. Сіткова - розглядали загальні питання заснування училища. Т.М. Шершун, Ю.І. Гузенко - аналізували внесок благодійних та купецьких гільдій в діяльність училища. Необхідно зазначити, що в основному науковці розглядали найважливіші досягнення закладу, залишаючи осторонь важливі питання недоліків та проблем організації навчально-виховного процесу. Що стосується джерелознавчої бази, то переважну становлять періодичні видання початку ХХ століття, такі як: "Николаевская газета", "Южная Россия", "Журнал Министерства народного Просвещения" та архівні справи ДАМО.

Враховуючи фрагментарне висвітлення даного питання, автором були окреслені наступні завдання: проаналізувати основні джерела фінансування училища Миколаївського комерційного училища на початку ХХ століття; порівняти досвід заснування подібних навчальних закладів загалом на території Російської імперії; розглянути проблему кадрового забезпечення училища; охарактеризувати рівень навчальної бази; окреслити найголовніші недоліки функціонування училища.

Ще на початку ХІХ століття на території України сформувалися три освітні ступені економічної освіти: перший - початкова освіта (парафіяльні школи, повітові училища, приватні курси комерційних знань, торговельні класи, торговельні школи); другий - середня освіта (гімназії, промислові, комерційні училища); третій - вища освіта (інститути, університети). Важливе місце в цій системі займала середня ланка, а особливо комерційні навчальні заклади [1, с. 195]. Саме вони готували кваліфікованих спеціалістів, які вже після закінчення навчального закладу могли працювати за фахом, або ж продовжували навчання в вищих навчальних закладах всієї імперії.

Не дивлячись на те, що зародження комерційної освіти в Україні проходило досить в складних умовах, місто Миколаїв швидко стало одним із центрів підготовки комерційних кадрів, долаючи низку проблем, що гальмували процес розширення системи середньої професійної освіти.

Вирішальну роль в процесі заснування навчального закладу відігравало питання фінансового забезпечення. З досвіду організації перших комерційних училищ, можна стверджувати, що в більшості випадків вони формувались як приватні або громадські, держава лише частково їх підтримувала матеріальну базу. Яскравим прикладом було перше комерційне училище в Російській імперії створене на приватні кошти мецената П.А. Демидова в Москві в 1772 році, "для того, чтобы сделать воспитаников из российских подданных знающих купцами" [2, с. 115]. Схожі училища з'явились в Москві, Одесі, Києві, Харкові та інших містах, де купецькі гільдії активно виділяли великі кошти на розвиток спеціальної професійної освіти.

Подібну необхідність в спеціалістах торгівлі та промисловості відчували купці Миколаївського біржового комітету. Відповідно до цього 12 червня 1902 року було скликане засідання на якому прийняли рішення про додатковий 10% збір з торгових документів міста [3, с. 125]. Окрім того, кошти за оренду двоповерхового приміщення, опалювання та освітлення в основному теж лежали на плечах приватних промисловців та торговців.

Аналізуючи архівні матеріали за 1903-1904 навчальний рік бачимо, що витрати училища становили - 21696 рублів. Основними джерелами утримання училища були:

1) Миколаївський Біржовий комітет (3000 рублів)

2) Плата за навчання (9819 рублів)

3) Пожертвування (2500 рублів)

4) Миколаївська міська управа (збір з торгових документів 6848 рублів) [4, арк. 8].

Проте, враховуючи численні клопотання від сиріт, малозабезпечених, вдів та інших пільгових категорій, які звільняли від сплати за навчання, коштів постійно не вистачало. Адже в перший рік навчання Піклувальна рада училища безкоштовно дозволила навчатися 47 учням із 156 офіційно зарахованих [5, арк. 1].

Наступним завданням для організації училища стало забезпечення висококваліфікованих педагогічних кадрів, які б передавали знання майбутньому поколінню. В більшості комерційних училищ

Російської імперії на початку ХХ століття адміністрація намагалась запросити викладачів з-за кордону або з міст де вже існували комерційні навчальні заклади. Беручи до уваги, досить обмежений бюджет Миколаївського училища, то директор Н.П. Мілевський міг дозволити набрати не так багато спеціалістів. В 1903-1904 навчальному році на дійсну службу в Миколаївське комерційне училище були запрошені: Адам Адамович Маньковський (диплом ІІ ступеня фізико-математичних наук в Новоросійському університеті), Серафим Кучепський (закінчив Одеську духовну семінарію), Микола Петрович Євстратов (Строгановське училище технічного малювання), Франц Францович Самек (освіту отримав за кордоном), Павло Семенович Маринов (випускник Олександрівського реального училища) [4, арк. 9].

Варто зазначити, що за вільним наймом тут працювало на 60% більше викладачів. До них входили: Зіфрид Гугонович Пломан (кандидат німецької мови, отримав освіту за кордоном), Фердинанд Петрович Гіне (освіту отримав у Франції), Григорій Лаврентійович Волохов (Київський університет Святого Володимира), Микола Олександрович Тверитін (Новоросійський університет), Лузер Ангилевич Лазарев (Інститут східних мов), Шимон-Юда Янкелев Айзман (Олександрівське реальне училище) та Петро Миколайович Делисенков (Павловське військове училище) [4, арк. 9].

Крім цього, вже в перший навчальний рік завдяки численним проханням членів Біржового комітету були розроблені спеціальні програми для навчання учнів вдома. Відповідно в педагогічний склад училища на посаду домашніх наставників були прийняті: Єлизавета Альбертівна Долгополова, Анна Стефанівна Терещенко, Анна Миколаївна Лапич, Софія Парфирівна Гайдебурова, Олександра Матвіївна Любинська. В основному вони викладали арифметику, правопис та російську мову [4, арк. 9].

Оскільки комерційна освіта на території України в даний період лише почала набирати обертів, то забезпечення необхідними посібниками, спеціальною літературою, наочними матеріалами та навчальними приладами стало досить серйозною проблемою для Миколаївського училища. Єдиним виходом в цьому випадку було іноземне замовлення, проте і тут потрібно надіслати клопотання та отримати дозвіл від міністра фінансів. Іноді така процедура затягувалась на досить тривалий час, що в свою чергу ще більше ускладнювало навчальний процес. Наприклад, 27 жовтня 1904 року згідно циркуляра навчального відділу міністерства фінансів було дозволено замовляти не лише книги та журнали, але й колекції по історії, навчальні посібники, мікроскопи, хімічні препарати (реактиви) [6, арк. 48]. Однак прилади для фізичного кабінету, які були замовлені з Берліну на початку березня 1905 року надішли до Миколаївського училища лише в кінці серпня 1905 року [7, арк. 11].

Відмітимо, що попри якісно організований навчально-виховний процес в училищі, дефіцит фахівців комерційної справи компенсований був не одразу оскільки лише кожному третьому учневі вдавалося закінчити вдало училище та отримати диплом спеціаліста. На засіданні педагогічної ради в 1903 році було постановлено: тривалість уроків установити в 50 хвилин, перерви між 1-2 уроками - 15 хвилин, 3-4 уроками - 30 хвилин та 4-5 уроками - 15 хвилин. Уроки розпочинались о восьмій годині ранку [6, арк. 3]. Втім, в 1905 році другу збільшену перерву було вирішено використати для уроків гімнастики [6, арк. 53].

Звертаючись до архівних матеріалів Миколаївського комерційного училища можна стверджувати, що навчальна програма була надзвичайно насиченою. За рішенням адміністрації закладу до обов'язкової програми були включені наступні предмети: Закон Божий, російська мова, німецька мова, німецька комерційна кореспонденція, французька мова, французька комерційна кореспонденція, арифметика, алгебра, тригонометрія, геометрія з кресленням, географія, природознавство, комерційна географічна статистика, історія, природнича історія, фізика, космографія, хімія, товарознавство з технологіями, комерційна арифметика, бухгалтерія з комерційною ті торговою кореспонденцією на російській мові, політична економія з фінансовим правом, законознавство, загальне, торгове та вексельне право, історія торгівлі, малювання, правопис та інші [8, арк. 5]. Загалом випускники восьмого класу мали засвоїти на кінець навчання понад 30 предметів різного спрямування.

Разом з насиченою програмою неабияку проблему становила відсутність спеціально обладнаного для навчання приміщення. В зимовий період температура всередині класів не підіймалась вище 15 С°. В звіті за 1906-1907 навчальний рік зазначається: "Испорченость воздуха вследствии скученности учеников, принесенных завтраков... а также невозможность порезвиться чтоб восстановить затраченую на уроках энергию, вот та картина какую представляет наше училище, вмещающее 3,5 сотни учащихся" [3, с. 126127].

Проаналізувавши, основні проблеми в процесі підготовки спеціалістів комерційної справи в Миколаївському комерційному училищі можна стверджувати, що в епіцентрі подій було питання фінансового забезпечення, яким займались в основному лише представники Біржового комітету. Держава лише частково брала участь в підвищенні якості професійної комерційної освіти. Саме тому, коштів не вистачало на обладнання навчального корпусу, що в свою чергу ще більше ускладнювало навчальний процес, враховуючи, що кількість учнів з кожним роком збільшувалась. По друге, насичена навчальна програма, яка налічувала близько 30 предметів, іноді мінімізувала шанси багатьох учнів успішно закінчити заклад, однак забезпечувала якісну базу знань. Окрім того, більшість учнів використовували комерційне училище, як одну з можливостей отримати почесного громадянина міста, а не стати висококваліфікованим спеціалістом відповідної галузі.

Таким чином, в Миколаєві на початку ХХ століття обумовлене потребам часу було створене комерційне училище, перед яким постало ряд проблем, вирішення яких заповнило відчутну прогалину в якісних спеціалістах комерційної галузі.

Список використаних джерел

1. Медвідь Л. Розвиток економічної освіти в системі освіти України (ХІХ - початок ХХ) // Л. Медвідь. - К., 2007. - С.194- 202.

2. Велиховский Л.Н., Кандауров Т.Н. Социокультурные практики российских предпринимателей: основа развития коммерческого образования // Л.Н. Велиховский, Т.Н. Кандауров // Страницы истории России и Урала. - М., 2011. - С.112-143.

3. Ковалева О.Ф., Чистов В.П. Очерки истории культуры Южного Прибужья. От истоков до начала ХХ века. Книга первая. Из прошлого культурной жизни на Николаевщине. - Николаев: Тетра, 2000. - С.125-128.

4. ДАМО. - Ф.133. - Николаевское мужское семиклассное коммерческое училище им. статс-секретаря С.Ю. Витте. - Оп.1. - Спр.12.

Размещено на Allbest.ru