Краніологія населення Луцька

Размещено на http://www.allbest.ru/

Краніологія населення Луцька ХУП-ХХ ст.

Юрій Мазурик

На весні 2008 р на території парку культури і відпочинку імені Лесі Українки по вул. Глушець в м. Луцьку на поверхні привозного ґрунту площею 30х45м було виявлено близько шість десятків людських кісток (рис. 1). Привізний ґрунт був призначений для підняття рівня та будівництва нового паркового дитячого атракціону. Не дивлячись на наполягання департаменту містобудування про негайне припинення земляних і будівельних робіт на ділянці де знаходився вищезгаданий привезений ґрунт, директор парку вимоги проігнорував. У результаті були збудовані два дитячих атракціони . Ґрунт був розрівняний та утрамбований колесами грейдера. похований крипт костел церква

Виконком Луцької міської ради звернувся до комунального підприємства Львівської обласної ради «Доля» з проханням провести ексгумаційні дослідження людських останків невідомих поховань, виявлених в привозному ґрунті на території парку по вул. Глушець. Було з'ясовано, що людські кісткові залишки потрапили у парк разом із землею та будівельним сміттям з території луцького Свято-Троїцького собору по вул. Градний узвіз, 1, де у 2006 р було розпочато будівництво духовного навчального закладу . За історичними джерелами ХУП-ХУШ ст. ця територія належала католицькому монастирю ордену бернардинців .

Раннє освоєння території луцьких правобережних передмість знаходить підтвердження в поширеній традиції, за якою під час остаточної християнізації населення Лучеська дохристиянські святилища поступилися місцем Пречис- тенському монастирю на Святій горі та Василівському -- на Градній. Щоправда, жителі околиць ще довший час продовжували поклонятися саме тим місцям, де стояли ідоли. З найбільшим курганом луцького передмістя, так званою Роман - сівкою, історична традиція, що веде свій початок з ХІХ ст., пов'язує літописне повідомлення про поховання коня князя Андрія Боголюбського під час облоги міста 1150 р.: «... князь Андрій, жалкуючи за бойовим конем, звелів погребти його над Стиром». Курган, який розкопувала у 1898 р. К. Мельник, зберігався ще у 1920-1930 рр. У 1940-х роках всю площу південніше собору, де був курган, вирівняли під зведення житлово-господарських будівель. На важливе значення правобережних посадів вказує існування на їх території, згідно з документами ХУ-ХУІ ст., шести церков, двох монастирів та костелу св. Хреста, що був спалений у 1431 р.

Сучасник подій ХУ ст. польський хроніст Я. Длугош згадує, що католицький храм св. Хреста на передмісті знаходився на правому березі р. Стир (йдеться про глухий рукав р. Стиру -- р. Глушець), «в долині напроти замку». Справді, «костел св. Крижа на Предместию», згаданий у документі 1634 р., стояв на пагорбі, де невдовзі було закладено Бернардинський монастир. У документі 1585 р. також згадується про костел Святого Хреста в Луцьку. Він був розташований навпроти Нової міської брами (перехрестя сучасних вулиць Кривий вал та Лесі Українки), тобто в районі теперішньої вулиці Градний узвіз. У давнину ці землі разом з лісом на Градній горі, згідно з підтверджувальною грамотою великого князя Свидригайла, були власністю православного монастиря Святого Василя.

Документальні згадки про храм у 1608, 1621 і 1634 роках, в зв'язку з різними подіями міського життя, не подають якоїсь докладної інформації про нього, окрім того, що в дні Святої Трійці від кафедри до костелу Хреста проводились урочисті хресні ходи католицького духовенства і парафіян. У 40-х роках ХУІІ ст. під опіку бернардинців переходить і костел Святого Хреста. Збудований поряд бернардинський кляштор склав з ним єдиний монастирський комплекс. В другій половині ХУІІ ст. бернардинський монастир занепадає.

У 1754-1792 рр. при підтримці князя Кароля Радзивіла був відбудований новий мурований Бернардинський монастирський комплекс, в стилі пізнього бароко, витвір архітектора-єзуїта Павла Гіжицького.

У 1853 р. за розпорядженням царського уряду орден бернардинців на території Волині, яка після третього поділу Польщі (1795 р.) відійшла до Росії, ліквідували, але богослужіння у бернардинському костелі припинили лише в липні 1864 р., після придушення Польського повстання. Після припинення діяльності конвенту Святого Бернарда в Луцьку, монастирський костел одержує статус парафіяльного, яким залишається до 1867 р. А кляштор служив резиденцією луцького римо-католицького біскупа. У 1876 р. було розпочато перебудову Бернардинського костелу в православний собор, у 1880 р. він був освячений і розпочав функціонування, як православний храм, який як собор св. Трійці УПЦ КП функціонує до наших днів .

Треба відмітити, що впродовж історії монастиря у приміщеннях келій розміщувались різні установи: спочатку в'язниця, а від 1895 р. -- чоловіча гімназія. У 1939-1940 рр. знаходилася в'язниця НКВД, а в роки німецької окупації -- штаб гестапо. У радянський час, від 1946 р., у лівому крилі монастирської будівлі розміщувалася Волинська обласна бібліотека, перепрофільована в 1977 р. в Обласну бібліотеку для юнацтва. Приміщення правого крила свого часу використовувалися Луцькою філією Львівського політехнічного інституту (загально технічний факультет) .

На кінець ХУІІІ ст. основне римо-католицьке кладовище у Луцьку функціонувало біля Бернардинського костелу (територія сучасного Свято-Троїцького собору). На той час воно опинилось в центрі міської забудови, тому виникла нагальна потреба у новій території. Нова територія для нього була виділена на північ від міста на правобічні р. Сапалаївки вздовж давньої Теремнівської дороги (тепер проспект Перемоги) . 7 липня 2006 р. краєзнавець Петро Троневич провів обстеження котловану на місці спорудження будинку семінарії на території луцького Свято-Троїцького собору. При обстежені виявлено масове захоронення священнослужителів, яке ідентифіковане дослідником, як поховання в крипті Римо-католицького костелу Святого Хреста ХУІ-ХУІІ ст. Крипта у вигляді мурованого з півциліндричним склепінням підвалу розміщалася по осі схід-захід у західній стіні котловану. Торцева східна стіна крипти була зруйнована в час копання котловану. Бокові стіни крипти добре збереглися, але верх склепіння провалений. Цегляна кладка з жолобчатої цегли за характерними ознаками датується ХУІІ ст., проте в ній трапляються окремі цеглини ХУІ ст., що мають сліди повторного використання.

Підошва крипти знаходиться на глибині близько трьох метрів від сучасної поверхні, а ширина в цій частині сягає трьох з половиною метрів (точні обміри не проводилися). Все заповнення крипти виглядало метрової товщини спресованим шаром деревини, кісток і тканини. Зверху через провалене склепіння заповнення крипти було присипане ґрунтом. На думку П. Троневича, муровану склепінчасту крипту дерев'яного костелу Святого Хреста спорудили у ХУІІ ст. При цьому для потреб нового будівництва використали частину цегли із розібраних старих гробівців .

У ході досліджень вищеописаного привозного ґрунту виявлено велику кількість залишків матеріальної культури ХІІ-ХУПІ ст., в тому числі близько чотирьохсот цеглин різного формату, які датуються ХУІ-ХУІІІ ст., що свідчить про руйнування тут культурного шару. Цеглини могли походити від зруйнованих поховальних споруд (крипт, гробівців тощо). Також зібрано велику кількість розрізнених і сильно подрібнених людських кісткових залишків (було зібрано біля трьох десятків політеленових мішків. Таким чином, внаслідок копання котловану було знищено частину давнього некрополя, який сформувався біля культової споруди.

Історія антропологічного вивчення населення Західних регіонів України козацького часу та сучасності була розпочата В.І. Бушковичем і продовжена В.П. Алексєєвим . Дослідником було опрацьовано і об'єднано в одну групу ХУІІІ-ХІХ ст. (17 чоловічих та 6 жіночих черепів) західних Українців. Деякі черепи з Волині досліджувались і за етнічною краніоскопією О.Г. Козінцевим.

Вони увійшли до збірної серії Українців . Вивчаючи територіальні варіації антропологічних особливостей у Східнослов'янського населення XX ст. Т.І. Алексєєва відмітила, що на території Волині, правобережжі Дніпра і Волинського Полісся, Підляшшя виокремлюється більш широколиций варіант, ніж над Дніпром, Лівобережжі, Прикарпатті та Закарпатті . Також результати соматологічних досліджень вказують на те, що на Волині та Правобережному Поліссі збереглися архаїчні протоєвропейські риси, які, за даними палеоантропології, були властиві дуже давній -- мезолітичній та неолітичній -- людності України . Одним із перших на це звернув увагу Х.К. Вовк, зауваживши, що в північній смузі України «... заховалось старовинне населення країни» . Антропологічний склад населення середнього Подніпров'я доби пізнього середньовіччя вивчала Т.О. Рудич . У монографії порівнюються матеріали з розкопок найближчого географічно до нашої вибірки пізньосередньовічного могильника у Меджибожі (Поділля) . Про похованих у крипті Луцької братської церкви описано в історико-антропологічному нарисі .

Методика і матеріали. Всього з території міста досліджено 65 черепів та їх уламки придатних для краніометрії (42 чоловічих і 23 жіночих). Тридцать пять з крипти Хрестовоздвиженської церкви (Луцького братства), з яких 21 чоловічих і 14 жіночих черепів . Тридцять поховань з печер під кафедральним костелом Петра і Павла (21 чоловічих і 9 жіночих черепів). Три чоловічих і одне жіноче поховання з комплексу монастиря та костелу бернардинів (на сьогодні Свято- Троїцький кафедральний собор). Кісткові залишки в загальному підрахунку могли належати більш ніж, як 20 особам дорослих людей та кільком дітям віком до 10 років .

Статевовікові визначення та виміри антропологічного матеріалу проводилися безпосередньо у Луцькому обласному краєзнавчому музеї та печерах під кафедральним костелом Петра і Павла. Виміри черепів здійснювалися за стандартною краніологічною методикою, де за Мартіном вказувалася нумерація ознак, а назо-малярний та зиго-максилярні кути горизонтального профілювання обличчя вираховувалися за допомогою номограми . Визначення краніометричної точки лямбда провадилось за методом L.H.D Buxton та G.D. Morant . У таблицях лінійні розміри вказані в мм, кути -- в градусах. Параметри позначені наступним чином: n -- число випадків, M -- середня арифметична величина, m (M) -- помилка середньої арифметичної, а -- середні квадратичні відхилення, ms -- помилка середнього квадратичного відхилення.

Для оцінки вимірювальних ознак використовувались таблиці з межами середніх величин ознак, складені Г.Ф. Дебецем . Стать похованих визначалась виключно за особливостями будови черепа, позаяк кістяк департизований. Комплексно за ознаками на черепі, черепних швах, зубах встановлювався вік .

Також для характеристики краніологічної серії XVII-XX ст. із Луцька, була використана методика, яка відноситься до однієї із галузей расознавства -- етнічної краніоскопії, запропонована д.і.н. О.Г Козінцевим . При інтерпретації даних використані комп'ютерні програми, розроблені Б.А. та А.Г. Козінцевими в 1993 р., а також к.і.н. А.В. Громовою (1996 р.).

В основу краніологічної характеристики добірки покладені середні арифметичні розмірів та індексів черепів, представлені в табл. 1 і 2. Збірна краніологічна серія Луцька, як зазначено вище, складається з 42 чоловічих і 23 жіночих черепів різного ступеня збереженості.

Чоловіча серія у середньому має такі характеристики: черепи масивні, з добре розвиненим надпереніссям (2,1 бали), середнім розвитком надбрівних дуг (1,9 балів), незначним розвитком зовнішнього потиличного горба та помірними соскоподібними відростками (2,5 бали). Потилиця виступає добре, вона округла.

Розвиток потиличного рельєфу середній.помірний поздовжній та висотний діаметри черепа, поперечний великий. За черепним покажчиком серія брахікранна (82,1), складається з 11 мезокранних (29,7%) і 26 брахікранних (70,2%) краніологічних варіантів. Доліхокранні краніологічні типи відсутні. Висотно- поздовжній покажчик помірний -- 74,6, що свідчить про ортокранність групи у цілому; висотно-поперечний -- великий (91,5), що вказує на відносно низькі черепи -- тайпенокранія. Вушна висота виміряна на двадцяти чотирьох чоловічих черепах і визначена як помірна (на межі з великими категоріями розмірів).

Лобна кістка має велику ширину у фронтальному (99,8 мм) і дуже велику у дорсальному відділах. Відносна ширина лоба, виражена лобно-поперечним покажчиком, який помірний. Ширина потилиці значна.

Верхня ширина обличчя підпадає під категорію великих величин цієї ознаки. Виличний діаметр, виміряний на двадцяти семи черепах, великий (138,3 мм). Верхня висота обличчя мала, верхньолицьовий індекс (49,7) свідчить про широке обличчя в групі (еуріен), хоча і знаходиться на межі з помірними категоріями. Повна висота обличчя помірних абсолютних розмірів (116,8), але слід зауважити, що саме ця ознака виміряна тільки на п'ятьох черепах.

Орбіти середньо-широкі, на межі з широкими формами, невисокі, за мак- сило-фронтальним індексом помірні (мезоконхія). Кути горизонтального профілювання обличчя малі і на верхньому (137,5°), і на середньому рівні (128,9°), що характеризує обличчя як добре профільоване. Ніс помірної висоти і ширини, за індексом мезорінний (48,9), тобто середньо широкий. Помірний симотичний індекс і великий дакріальний визначають добірку так: перший вказує на помірно високе, другий -- на високе перенісся. За європейським масштабом чоловіча серія Луцька характеризується великим виступанням носових кісток відносно лінії вертикального профілю обличчя. Передньоносова ость розвинута добре. Глибина іклової ямки помірна.

Порівняння квадратичних відхилень 58 основних ознак (без Максило- фронтальних вимірів і покажчика) та індексів черепів із Луцька зі стандартними виявило, що чоловічі черепи відрізняються підвищенням мінливості по 28 ознаках (48,2%) і пониженням по 17 ознаках (29,3%). Стандартні становлять тільки 12 ознак (20,6%) від досліджених п'ятдесяти дев'яти (табл. 1), що свідчить про певну неоднорідність серії. Характер цієї неоднорідності допоможе визначити внутрішній груповий аналіз методом головних компонент .

Певний інтерес представляють антропологічні особливості жіночої групи. Серія із 23 черепів та їх уламків характеризується помірною масивністю, рельєф в області перенісся, потилиці, виразність соскоподібних виростків та надбрівних дуг незначні. Зовнішній потиличний горб відсутній або розвинутий дуже слабо (середній бал 0,4). Поздовжній і поперечний діаметр черепної коробки помірні. За індексом вибірка нараховує один доліхокранних череп (№° 7 з Луцького Братства), десять мезокранних та дев'ять брахікранних, у цілому помірно брахікранна (80,7). Довжина основи черепа середня. Висотно- поздовжній покажчик гіпсікранний (високі черепи), висотно-поперечний помірний (метріокранія). Горизонтальна окружність через краніометричну точку офріон у межах середніх величин за світовими категоріями .

Лоб середньо-широкий, висота його вигину помірна. Потилиця широка, висота її вигину добра (27,2). Обличчя помірної ширини (125,9 мм) і дуже малої висоти (59,2 мм), помірно профільоване на рівні орбіт і передньоносової ості. Верхній лицевий індекс еуріен (47,1), вказує на широке обличчя в групі.

Відносна висота орбіт помірна (мезоконхія). Носовий отвір характеризується середньою шириною та малою висотою, за індексом (50,9) середньо широкий (мезорінний), на межі з широкими формами. Перенісся низьке за симотичним, і помірно високе за дакріальним індексом. На черепах нижній край грушоподібного отвору визначено 94,4 % з антропінною формою і тільки один (пох. 6) має передньо-носову ямку. Кут виступання носа, виміряний на 18 черепах, -- великий (26,9°). Це повністю корелює із загальним європеоїдним характером жіночої серії з Луцька.

Порівняння квадратичних відхилень 56 основних ознак та індексів черепів із Луцька зі стандартними виявило, що жіночі черепи відрізняються підвищенням мінливості по 22 ознаках (39,2%) і пониженням по 18 (32,1%). Стандартні становлять 16 ознак (28,5%) від досліджених п'ятдесяти шести.

Внутрішньо-груповий аналіз. До внутрішньо-групового аналізі залучено 21 чоловічих черепів, використано 14 краніологічних ознак які мають найбільшу таксономічну цінність: три основні діаметри черепної коробки, найменша ширина лоба, вилична ширина, верхня висота обличчя, висота і ширина носа, висота і ширина орбіти, кути горизонтального профілювання, симотичний індекс та кут випинання носа.

З метою аналізу серії на однорідність були розраховані 91 коефіцієнтів кореляції для 14 ознак 21 чоловічих черепів. Вивчення отриманих коефіцієнтів показало, що не велика кількість ознак характеризуються слабкою ступеню сопряженності. У досліджуваної чоловічої групи тільки 29,6% випадків мають від'ємні коефіцієнти кореляції. Низькі коефіцієнти кореляції, величина котрих менша за 0,300 виявлено в 61,5% випадках. В однорідних групах поздовжній і поперечний діаметри мають додатну кореляцію приблизно 0,2-0,4, що ми і спостерігаємо в чоловічій луцькій серії (0,492) між цими ознаками. Коефіцієнт кореляції між поздовжнім діаметром черепа і верхньою висотою обличчя зазвичай лишається в межах 0,300-0,400 . Отже і тут для чоловічих черепів із Луцька спостерігається норма (0,373). Відомо, що в однорідних групах переважна більшість ознак як правило взаємозв' язані додатною залежністю. В нашому випадку їх 70,3%, що вказує на певну однорідність групи, що є дуже рідкісним випадком для міських мешканців. Для певної наочності ми продемонструємо розташування 21 чоловічих черепів із Луцька у тривимірному просторі за 14-ма краніологічними ознаками.

Жінки. До внутрішньо-групового аналізі залучено 14 жіночих черепів, використано 13 краніологічних ознак як і при аналізі чоловічих черепів (вилучена найменша ширина лоба). У досліджуваної жіночої групи 37,2% випадків мають від'ємні коефіцієнти кореляції. Ознак що взаємозв'язані додатною залежністю нараховано 62,8%. Низькі коефіцієнти кореляції, величина котрих менша за 0,300 виявлено в 69,2% випадках Поздовжній і поперечний діаметри мають від'ємні низькі значення (-0,019). Коефіцієнт кореляції між поздовжнім діаметром черепа і верхньою висотою обличчя також дуже низький (0,004), що свідчить про певну неоднорідність серії.

Міжгруповий багатовимірний аналіз. Для виявлення аналогів серед близьких до сучасності груп, було виконано співставлення вивченої серії з широким колом порівняльних матеріалів ХУІ-ХУІІІ ст., з території Східної Європи. Як до канонічного аналізу , так і до кластерного , залучались: Козіно XVIII ст. ; Чигирин ХУІ-ХУІІ ст. ., Київський Михайлівський монастир XV-

XVIII ст. , Вишгород XVII ст. , Меджибож XIV-XVI ст. ; Лютенька , Суми ХУТТ-ХУТТТ ст., Київський Поділ (збірна серія) XVI-XVIII ст. ; Білоруси, Росіяни, Себеж, Стара Ладога, Українці (східні, південні, центральні та західні) ХУШ-ХГХ ст. ; Білоруси Полісся ХУШ-ХГХ ст. ; Латиші представлені двома серіями ХУТТ-ХУТТТ ст., дослідженими Р.Я. Денисовою, -- Леймані, Пургайлі , та трьома групами ХУШ-ХК ст. опрацьованими В.П. Алексєєвим: Латиші-1, Латиші-2 та Латиші-3 ; молдавани представлені однією вибіркою ХУП-ХК ст. -- Варатік ; Білгород ХУТТ-ХУТТТ ст. ; Ярославль ХУП ст. ; Литовці .

Використано 14 краніологічних ознак описаних вище при внутрішньому груповому аналізі.

За I канонічним вектором (42,5% загальної дисперсії) можна відмітити статистичну подібність чоловічої досліджуваної вибірки, що отримала від'ємні значення вектора (-0,656), до черепів із Білгорода (-0,803), Батурина (-0,488) та певною мірою Східних українців (-0,495). На розподіл чоловічих серій за даним канонічним вектором (КВ) найбільш вплинули такі краніометричні ознаки: поздовжній діаметр черепної коробки, верхня висота обличчя, висота і ширина орбіти та меншою мірою, ширина носа.

За II канонічним вектором (34,8% загальної дисперсії) відчувається зв'язок луцької серії що отримала додатні значення КВ (1,135) до черепів з Батурина (0,959). Найбільш значимі ознаки у другому КВ, які вплинули на розташування серій: виличний діаметр, найменша ширина лоба, симотичний індекс, кут випинання носових кісток до лінії профілю обличчя, висота носа.

Для повної об'єктивності слід простежити розташування груп у тривимірному просторі без можливих викривлень. За III канонічним вектором (22,6% загальної дисперсії), досліджувана група з від'ємними значеннями (-0,087) проявляє свою подібність зі збірною вибіркою Київського Подолу (-0,050). Найбільш значимі ознаки у третьому КВ: поперечний і висотний діаметри черепної коробки, назо-малярный і зиго-максилярні кути обличчя.

За даними кластерного багатовимірного аналізу , можна відмітити подібність досліджуваної чоловічої групи тільки на шістнадцятому кроці класте- ризації (відстань 0,241) до брахікранних козацьких серій з Батурина і Білгорода.

На розташування жіночих серій за першим канонічним вектором (КВ) приходиться 47,4% загальної мінливості. Жіноча збірна серія з Луцька з великим від'ємними значеннями I КВ (-1,679) не проявляє подібність з жодною групою але можна відмітити слабке її тяжіння до черепів з Меджибожа (-1,148) й Батурина (-1,182). На розподіл жіночих серій за даним канонічним вектором (КВ) найбільш вплинули такі краніометричні ознаки: верхня висота, зигомаксилярний кут обличчя, висотний діаметр черепної коробки та висота орбіт.

За другим КВ (30,2% загальної мінливості) можна знайти аналогії досліджуваної серії, що отримала додатні значення канонічного вектора (0,697) з групою із Меджибожа (0,787) та Білгорода (0,477). Найбільш значимі ознаки у другому КВ, які вплинули на розташування серій: виличний діаметр, ширина носа, орбіт, лоба та кут випинання носових кісток.

За III КВ (22,3% загальної дисперсії) луцька жіноча група отримала великі від'ємні значення вектора (-1,184). Слід відмітити її слабке тяжіння за КВ III до латиських черепів з м. Дурбе (-0,991). Найбільш значимі ознаки у третьому КВ: поздовжній і поперечний діаметр черепної коробки, назомалярний кут обличчя, симотичний індекс та висота носа.

Про значний притік у Середнє Подніпров' я після монгольську добу вихідців з території побутування масивних типів східних слов'ян -- з колишніх древ- лянських, волинських, галицьких, тиверських земель (особливо це стосується чоловічих груп) вказувала Т.О. Рудич . Після опрацювання нового матеріалу з Лівобережжя Дніпра (Батурин, Білгород) можна припустити і про значний притік масивних типів східних слов'ян і до названих міст.

Прикметним є те, що і жіноча група за багатовимірним кластерним аналізом не потрапляє до жодного кластеру у зв'язку з низьким обличчям та порівняно слабким його профілем на середньому рівні. І таким чином, знаходиться відокремлено від решта серій.

1. Чоловіча збірна вибірка ХУІІ-ХХ ст. із Луцька помірно брахікранна. Черепи помірно високі. У середньому, серія широколиця з низьким, добре профільованим на рівні орбіт і альвеолярного виростку обличчям. Орбіти -- помірної висоти. Ніс -- середній, кут його випинання -- високий.

2. Жіноча серія характеризуються помірною брахікранією, середньою шириною та дуже низьким обличчям, у цілому широколиця. Відмічається слабке профілювання обличчя на середньому рівні. Відносна висота орбіт помірна. Ніс середньо широкий, на межі з широкими формами, кут його випинання до рівня профілю обличчя -- великий. Особливою ознакою в досліджуваній жіночій серії є дуже низьке обличчя. Визначено, що ця особливість притаманна місту Луцьк у цілому.

3. Визначено, що за даними краніометрії простежується зв'язок чоловічої досліджуваної серії Луцька до брахікранних козацьких груп з Батурина і Біл- города, а також зі збірною вибіркою Київського Подолу. Своєю чергою жіноча збірна група за даними краніометрії, статистично подібна до широколицьої серії ХІУ-ХУІ ст., із Меджибожа, Батурина і Білгорода ХУІІ-ХУІІІ ст.

Размещено на Allbest.ru