Перебіг війни в 1944 р. Відкриття другого фронту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перебіг війни в 1944 р. Відкриття другого фронту

Докорінні зміни у воєнно-політичному становищі воюючих сторін на кінець 1943 р. змушували керівництво Німеччини і Японії переглянути плани ведення війни. Задум командування вермахту полягав у тому, щоб радянські війська утримати далі від кордонів Німеччини, відбити вторгнення англо-американських військ у Західну Європу, накопичити сили для наступальних операцій та переможного завершення війни.

Японський стратегічний план полягав у тому, щоб створити безпосередню сферу національної оборони, спрямувати всі сили на зміцнення воєнного потенціалу й організовано зустріти англо-америкаяський контрнаступ. Ставка робилася на ведення затяжної війни.

Стратегічна установка країн антифашистської коаліції полягала в тому, щоб у найкоротші строки досягти беззастережної капітуляції країн гітлерівської осі в Європі, а потім зосередити всі сили для досягнення в максимально короткий термін капітуляції Японії.

Для радянських військ першочерговим завданням було звільнення своєї території від окупантів. Уже в січні 1944 р. першою серед наступальних операцій був наступ під Ленінградом і Новгородом, у результаті якого повністю ліквідували блокаду Ленінграда. Після успішних операцій у Правобережній Україні взимку та навесні 1944 р. практично була звільнена вся територія України.

Після тривалої і ретельної підготовки 6 червня 1944 р. на узбережжя в Нормандії була здійснена висадка англо-американських військ. Так відбулося відкриття Другого фронту. Тільки в ніч на 6 червня на основні позиції противника 1186 англійських бомбардувальників скинули 5267 тонн бомб, а 1083 американських - 1763 тонн. У висадці повітряно-десантних військ брали участь 2395 літаків і 847 планерів. За декілька днів союзники захопили смугу узбережжя завдовжки 80 км і 13-18 км завглибки.

Успішній висадці сприяли ретельна підготовка, секретність операції, сподівання німців на десант через протоку Па-де-Кале тощо. В цей час гітлерівське командування вперше застосувало проти Англії нову зброю - літаки-снаряди ФАУ-1. На плацдарм союзників у Нормандії були кинуті значні сили фашистських військ, техніки й авіації, проте вони не могли призупинити наступ союзників. Наприкінці липня англо-американо-канадські війська перейшли в наступ, прорвали оборону німців, захопили низку важливих позицій. Була звільнена значна територія Франції.

У середині серпня союзні війська розпочали висадку в Південній Франції. Із завойованих плацдармів розпочався наступ на німецькі позиції для з'єднання з північним контингентом союзних військ, що відбулося на початку вересня 1944 р. У результаті утворився єдиний фронт союзних військ у Франції та полегшився їх наступ до кордонів Німеччини. Тим часом у Парижі було проголошено про початок діяльності тимчасового уряду Французької Республіки.

Радянські війська восени 1944 р. спільно з Національно-визвольною армією Югославії звільнили Белград. Фашистські війська стали залишати Грецію й Албанію.

Таким чином СРСР домігся поставленої Сталіним мети - утвердився на Балканах і Дунаї, чого так побоювався Черчілль. На півночі Європи наприкінці жовтня радянські війська вступили на територію Норвегії.

Німецьке командування в кінці 1944 р. підготувало значний контрнаступ на Західному фронті в районі Арденн. У разі успішного наступу керівництво фашистської Німеччини сподівалося на переговори з союзниками про сепаратний мир. Командування союзних військ не очікувало такого сильного наступу й опинилося у досить скрутному становищі. Проте за домовленістю Черчілля і Сталіна на початку січня 1945 р. 150 дивізій Червоної армії перейшли в наступ проти німецьких військ на Східному фронті. Це змусило німецьке командування перекинути частину військ із Західного на Східний фронт і дало змогу стабілізувати союзникам свої позиції.

У результаті цього наступу, до якого війська не були достатньо підготовлені, Сталін намагався якомога швидше захопити Будапешт і Берлін, щоб мати досить козирів у повоєнних територіальних суперечках зі своїми союзниками.

Значних успіхів досягли союзники на Середземноморському театрі дій. Вони зайняли більшу частину Італії, майже повністю розгромили військово-морські сили Німеччини і звели нанівець судноплавство противника на цьому театрі дій. На Тихоокеанському театрі союзники оволоділи важливими японськими стратегічними базами на Філіппінах, у Новій Гвінеї, на багатьох островах, порушили комунікацію Токіо - Сінгапур, тобто була підірвана воєнно-морська і повітряна міць Японії. В Атлантичному океані також було ліквідовано панування німецького флоту.

За таких умов активізувалася опозиція проти Гітлера у вищих колах німецького офіцерства, серед інтелігенції, у дипломатичних і державних службах, що готувала на нього замах. Згідно з планами владу в Берліні, Парижі, Брюсселі та Відні мали захопити опозиційні генерали й офіцери. 20 липня 1944 р. у "вовчому лігві" у Східній Пруссії була підірвана бомба, але для Гітлера це обійшлося кількома незначними пораненнями.

Наближення поразки країн гітлерівської коаліції активізувало розробку програми повоєнного устрою світу відповідно до рішень Московської конференції міністрів закордонних справ 1943 р. 21 серпня - 28 вересня 1944 р. на віллі Думбартон-Окс (м. Вашингтон) відбулася конференція представників Англії, СРСР і США, де обговорювалося питання про створення Організації Об'єднаних Націй.

Отже, 1944р, союзні війська на різних театрах воєнних дій успішно здійснили низку наступальних операцій, досягли більшої узгодженості своїх дій. Збройні сили Німеччини не змогли зірвати висадку союзників у Північній та Південній Франції. Була визволена від фашистської окупації низка країн Європи, повністю територія СРСР. Почав розпадатися фашистський блок країн. Поразка військ фашистської Німеччини та її сателітів у Європі різко погіршила воєнно-політичне становище Японії, яка планувала з допомогою Німеччини виграти війну.

Однак серед учасників антифашистського блоку дедалі чіткіше стали виявлятися суперечності, що зумовлювалися різними державними інтересами і соціально-політичними системами.

Близькість поразки Німеччини та союзників вимагала від учасників антифашистської коаліції подальшої погодженості дій щодо Німеччини і звільненої Європи. З цією метою 4-11 лютого 1945 р. в Ялті відбулася конференція керівників урядів Англії, СРСР і США, на якій були прийняті рішення про спільні дії проти фашистської Німеччини на завершальному етапі війни. Було домовлено про поділ Німеччини на чотири зони окупації: англійську, американську, радянську і французьку, визнано законною вимогу СРСР про німецькі репарації в розмірі 10 млрд доларів у формі вивезення товарів, капіталів, техніки і людської сили. Сталін домігся зміцнення своїх позицій у Польщі, Болгарії, Румунії, Чехословаччині і Югославії. СРСР підтвердив свою обіцянку вступити у війну з Японією, за що одержав згоду союзників на приєднання до нього Курильських островів і Південного Сахаліну. політичний антифашистський коаліція гітлер

У березні союзні армії зайняли Рур і деякі райони Західної Німеччини, а у квітні англо-американські армії перебували вже в 100 км від Берліна. Водночас радянські війська розпочали штурм німецької столиці, а союзні війська, долаючи опір окремих груп німецьких військ, вийшли до Ельби в районі Торгау. Тут 25 квітня передові патрулі 1-ї американської армії зустрілися з авангардом 58-ї гвардійської дивізії 1-го Українського фронту. 29 квітня капітулювали німецькі війська в Італії, 2 травня вони припинили опір у Хорватії, Південній та Західній Австрії, Південній Німеччині.

Тим часом Гітлер вишукував нові сили і засоби, щоб зупинити радянські війська під Берліном: віддав розпорядження зняти низку армій з інших напрямків, зосередити всі наявні резерви для захисту столиці. 21 квітня - 1 травня жорстокі бої відбулися на вулицях Берліна, де боротьба точилася за кожен квартал і будинок. Проте фанатичні есесівські частини і формування фолькс-штурму спливали кров'ю, але зброї не складали. Радянські війська одержали наказ захопити Гітлера живим, але 30 квітня він покінчив життя самогубством. 400-тисячний берлінський гарнізон не витримав натиску радянських військ і 2 травня припинив боронитися. У полон було взято 134 тис. осіб. Радянські війська під час Берлінської операції втратили 400 тис. осіб.

У ніч з 8 на 9 травня було підписано Акт про воєнну капітуляцію Німеччини. Розпочата в вересні 1939р, Гітлером війна в Європі завершилася цілковитим розгромом Німеччини.

Однак боротьба за Берлін не була останньою битвою в Європі. Після капітуляції берлінського гарнізону і військ на заході частина гітлерівських військ походом через Чехословаччину намагалася здатися у полон союзникам. Проте на їхньому шляху була Прага, де розпочалося повстання проти фашистів ще 5 травня. На допомогу пражанам прийшли війська власовської Російської визвольної армії, що спільно з пражанами кілька днів стримували німецьке угруповання. Згодом була досягнута угода між повстанцями і командуванням німецького угруповання, у результаті якої без важкої зброї і бойових дій на вулицях Праги німці увійшли у Рудні гори і капітулювали перед американцями. 9 травня радянські війська з-під Берліна дійшли до Праги, але вони зустрілися лише із залишками відступаючих німців і рештками власівсь-кої армії.

Після завершення воєнних дій в Європі союзницькі війська розпочали широку підготовку до наступу на Японію, чисельність армії якої становила не менше 4 млн осіб. 8 серпня Радянський Союз оголосив Японії війну. Разом з тим між союзниками і Японією велися переговори про капітуляцію останньої, але вони зайшли в глухий кут. Тоді новий президент США Гаррі Трумен за домовленістю з Англією дав розпорядження про атомне бомбардування Японії, в серпня 1945 р. на Хіросіму була скинута перша бомба, внаслідок чого загинула чверть населення міста. 9 серпня друга атомна бомба була скинута на Нагасакі. Загалом загинуло і було покалічено 447 тис. осіб. Радянські війська розпочали воєнні дії проти Квантунської армії. 14 серпня японський імператор дав наказ військам припинити опір. Проте радянські війська продовжували воєнні дії, бо мали плани не лише щодо Курильських островів і Сахаліну, а й щодо інших територій Японії.

2 вересня 1945 р. Японія капітулювала.

Останньою зустріччю глав трьох держав - учасниць антигітлерівської коаліції (Й. Сталіна, Г. Трумена, У. Черчілля і К. Еттлц _ була Потсдамська конференція 17 липня - 2 серпня 1945 р. Прийняті союзниками угоди передбачали цілковите роззброєння і демілітаризацію Німеччини, її поділ на чотири зони окупації, стягнення з неї репарацій, ліквідацію НСДАП, скасування нацистських законів, суд над військовими злочинцями. США і Велика Британія погодилися передати СРСР Кенігсберг і прилеглу до нього частину Східної Пруссії. До Польщі відійшов західний район Східної Пруссії, а також міста Данциг і Штеттин. Англо-американська сторона також дала згоду на те, щоб німецькі території, розташовані на схід від лінії Одер - Нейсе, тимчасово підлягали польському урядові. Конференція доручила спеціально створеній Раді міністрів закордонних справ підготувати умови мирних договорів з Німеччиною та її колишніми союзниками.

З грудня 1945 р. до жовтня 1946 р. у Нюрнберзі відбувався міжнародний суд над політичними і військовими керівниками фашистської Німеччини. Верхівку рейху звинувачували в організації та здійсненні змови проти світу і людства, розв'язанні тотальної війни, масовому вбивстві військовополонених і мирних жителів тощо. Головні винуватці були засуджені до смертної кари, а всі інші - до тривалого ув'язнення.

Нюрнберзький процес - перший в історії суд, що юридично визнав агресію найтяжчим кримінальним злочином проти людства, покарав як кримінальних злочинців державних діячів, винних у підготовці, розв'язанні і веденні агресивних війн.

Нюрнберзький процес - судовий процес над головними воєнними злочинцями гітлерівської Німеччини, який проходив у Нюрнберзі з 20 грудня 1945р.пої жовтня 1946р. у Міжнародному військовому трибуналі, спеціально створеному урядами СРСР, США, Великої Британії та Франції. У ході процесу відбулось 403 відкриті судові засідання, на яких викрито злочинницьку діяльність нацистських лідерів - Герінга, Гесса, Ріббентропа, Кейтеля, Розенберга та ін. За вироком трибуналу 12 підсудних було засуджено до смертної кари, решту - до різних строків тюремного ув'язнення. Кількох злочинців (Фріче, Палена і Шахта) було виправдано, на що радянська сторона прореагувала заявою про незгоду з цим рішенням. Трибунал визнав злочинними організаціями СС (охоронні загони), гестапо, СД (служба безпеки) та керівний склад нацистської партії.

Таким чином, головним наслідком Другої світової війни був розгром союзними державами збройних сил держав фашистського блоку. У війні брали участь 61 держава і 80 % населення світу. За роки війни в армії було мобілізовано більше 110 млн осіб. За офіційними даними СРСР втратив на фронтах 8 827 700 осіб. Загальні втрати СРСР варіюють між 21,3-27 млн за офіційними даними і 46 млн за даними незалежної експертизи.

Загальні втрати Німеччини у війні становили 7,8 млн, Японії - 3,6 млн осіб.

Надзвичайно великими були матеріальні збитки: зруйновані тисячі міст, серед них - Белград, Будапешт, Берлін, Варшава, Дрезден, Київ, Кельн, Ленінград та ін., тисячі кілометрів залізниць і доріг, залізничних та автодорожніх мостів, від мирної праці відірвані мільйони трудових рук. Лише в СРСР до армії було мобілізовано 33 % чоловічого населення.

У результаті Другої світової війни значно посилилася роль у світі двох наддержав - США і СРСР. Відмінність їх політики у подальшому призвела до невтримної гонки озброєнь, зокрема виробництва зброї нових видів. Воєнні потреби стали поштовхом до розвитку науки і техніки, наукових відкриттів: виготовлення атомної зброї, радарних установок, реактивних двигунів тощо. Проте парадоксом цього розвитку було те, що зусилля вчених підпорядковувались винайденню ефективніших засобів ведення війни. Закінчення світової війни не привело до миру і спокою у світі. Протистояння двох наддержав - СРСР і США, яке розпочалося після завершення війни, започаткувало третю війну - "холодну".

Размещено на Allbest.ru