Проблема іконографії І. Ґонти в контексті політик пам’яті та сучасних досліджень

Виявилося, що серед ініціаторів створення пам'ятника одностайності у цих питаннях немає. Для міського голови Христинівки М.Наконечного основним ідентифікуючим чинником стало право власності, оскільки промовець був переконаний у тому, що «земля, на якій встановлено пам'ятник, знаходилася у ті часи у володінні уманського сотника Івана Ґонти». Для архієпископа черкаського й чигиринського Іоанна (УПЦ КП) І.Ґонта став «героєм України», «ватажком», за яким пішли «справжні патріоти», а також живим утіленням борця за тверезість і здоровий спосіб життя. Голова Черкаської ОДА О.Черевко назвав І.Ґонту «борцем з імперіями» і «виразником національної ідеї». Чи можна сказати, що встановлений пам'ятник ретранслює бодай один з озвучених під час урочистостей образів? Ні. І це саме тому, що такої ідеї не було у самого автора.

Можна було припустити, що за чверть століття незалежності українці вже мали б сформувати уявлення про найбільш відомих історичних персонажів своєї минувшини й навчилися шанувати свою історію такою, якою вона є, не прикрашаючи минуле, не вигадуючи героїв і не створюючи ідолів. Однак відсутність елементарних історичних знань продовжує процвітати й поширюватися в тому числі й через візуальні образи. Так, події останніх років надзвичайно актуалізували образ народного героя, захисника інтересів зраджених та знедолених, борця за національне визволення. Тому не дивно, що саме за таких обставин у столиці, а ще більше в різних реґіонах посилилися рухи за створення пам'ятників загальнонаціональним або місцевим діячам. Зокрема в Умані громадські активісти, народні депутати, меценати вирішили повернутися до наміру 1968 р. і втілити творчий задум І.Гончара. Спочатку було створено Благодійний фонд імені Івана Ґонти й Максима Залізняка, який займався збором коштів на створення пам'ятника. Безпосереднім виконавцем цього проекту став сучасний скульптор І.Зарічний, а відкриття й освячення пам'ятника в листопаді 2015 р. приурочили до річниці Євромайдану (див. додаток ІІІ, ілюстр.6).

Зовнішня форма скульптурної групи залишилася такою ж, якою її задумав І.Гончар. Однак у новій версії пам'ятника фіґура М.Залізняка тримає прапор як символ боротьби та звитяги, а постать І.Ґонти здіймає меч, але руків'ям догори, що символізує християнський хрест і, очевидно, боротьбу за християнські цінності. Скульптурну групу розміщено на платформі округлої форми, установлено на пагорбоподібному постаменті. По ребру цього підніжжя відтворено слова П.Тичини: «Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була», що у сучасної людини мимоволі викликають стійку асоціацію з необхідністю відстоювати незалежність, державний суверенітет та територіальну цілісність нашої країни. Таким чином, постаті історичних діячів Коліївщини вже сприймаються не в контексті подій світової або локальної історії XVIII ст., а в контексті подій сучасності. Це вже не учасники гайдамацького руху, селянського за своєю суттю й розбійницького за формою, це -- герої сучасності, які символізують протистояння іноземному загарбникові. Якщо до цього додати, що встановлення пам'ятника викликало протистояння місцевих етнічних груп, кожна з яких побачила у цьому акті прояв ксенофобії з боку українців, то знову постане те питання, з якого ми починали: спочатку треба розібратися, ким був І.Ґонта і якою була його роль в історії, а потім встановлювати йому пам'ятники із закладенням у них чіткої ідеї, яка повинна бути зрозумілою суспільству.

Коли ця постать розглядається в контексті подій свого часу, коли їй не нав'язують ідеї та уявлення сьогодення, коли її не примушують бути символом того, чим вона явно не була, тоді нічого демонічного або героїчного в постаті Івана Ґонти не виявиться. Він був звичайною людиною свого часу, діяв у межах нав'язаних і не зовсім йому зрозумілих обставин, сприйняв зміну своєї долі як волю Господню й гідно прийняв смерть. Здається, цього цілком достатньо, аби нащадки ставилися до нього з повагою й увічнювали пам'ять про нього інформативними табличками з текстом без емоційного забарвлення: «Тут народився учасник подій 1768 р. ...», «Тут було страчено одного з учасників Коліївщини...», «У цьому місті жив і діяв.» і т. д. Усі ж сучасні спроби увічнення, у контексті різних політик пам'яті, які при першому ж аналізі виявляють великі розбіжності в розумінні постаті та її доби, відмінності в усвідомленні її ролі як у минулому, так, ще більше, у сьогоденні, а, крім того, призводять до виникнення різного роду конфліктів у середині сучасного українського суспільства, просто неприпустимі. З іконографічної точки зору усі пам'ятники, установлені у ХХ ст. та ХХІ ст., не відповідають існуючим описам XVIII ст. чи зображальним джерелам ХІХ -- початку ХХ ст. Вони представляють сучасній людині цілком вигаданий образ, створений уявою автора та скорегований ідеологічними настановами сучасного йому моменту. Таким чином, ілюстрації, що супроводжують тексти історичних праць ХІХ-- ХХІ ст., присвячених І.Ґонті та подіям Коліївщини, ілюстрації, які відповідають і візуалізують його образ, що постає з творів художньої літератури, а також сучасні твори пластичного монументального мистецтва, тобто пам'ятники, не відповідають образу реального історичного персонажа, котрий постає з тогочасних джерел, і не відображають його зовнішній вигляд. Мабуть, слід ще раз нагадати всім нам: не створюйте собі кумирів і не видавайте бажане за дійсне. Користі від цього значно менше, аніж шкоди.

Додатки

Додаток 1

Ілюстр.1. Константинов (?) Іван Ґонта ІР НБУВ. - Ф.292. - Спр.140 Перебував у колекції В.Антоновича Публ: Киевская старина. - 1882. - №11

Ілюстр.2 Невідомий художник Портрет Івана Ґонти Публ: Грушевський М. Ілюстрована історія України. - С.416, №361 (походження не вказане)

Ілюстр.3 Я.Сваричевський Портрет Івана Ґонти (?-1768 рр.) Копія 1880-х рр. з ориґіналу XVIII ст. для колекції О.Лазаревського НМІУ. - №М-142; пол., ол., 52х38 см

Ілюстр.4 Невідомий художник Портрет Івана Ґонти СОХМ, пол., ол., 67x52,5 см; №ОЖ-15 Публ.:Україна - козацька держава. -К., 2007. - С.226

Ілюстр.5 Невідомий художник Уманський сотник Іван Ґонта ІР НБУВ. - Ф.292. - Спр.141 Публ.: Аркас М. Історія України- Русі. - С.344

Додаток 2

Невідомий художник Іван Ґонта Публ.: Кащенко А. Оповідання про славне Військо Запорозьке Низове. - Катеринослав; Лейпциг, 1923; Котляр М., Смолій В. Історія в життєписах. - К., 1994. - С.291 Зібрання В.Недяка

Додаток 3

Образ І.Ґонти для пам'ятника в м. Умань Черкаської обл., 1968-2016 рр.

І.Гончар. Погруддя І.Ґонти, 1960-ті рр. робочий макет

Размещено на Allbest.ru